Нескородєв Семен Миколайович. Державне регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації

brief description

Нескородєв Семен Миколайович. Державне регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації : Дис... канд. наук: 08.02.03 2006

Нескородєв С. М.Державне регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування й регулювання економікою. Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2006.
Дисертаційна робота присвячена розробці й науковому обґрунтуванню концептуальних підходів до державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації.
У процесі дослідження виявлено особливості «довгих» хвиль інноваційної активності у ХХ ст., характерні для лідерів інноваційного й економічного розвитку США, Японії, Китаю. Установлено вияви довгохвильової динаміки інноваційного розвитку України у ХХ столітті.
Узагальнено закордонний досвід державного регулювання інноваційних процесів у розвинених країнах і країнах, що розвиваються, на певних фазах циклічно-хвильової динаміки. Встановлено, що у процесі довгохвильового розвитку економіки й інноваційної системи США, Японії, Китаю відбувалася зміна методів, форм, інструментів, а також ступеня й питомої ваги державного регулювання залежно від фаз циклічної динаміки.
Розроблено трирівневу концептуальну модель державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації. Обґрунтовано концептуальні рекомендації щодо інтеграції національної інноваційної системи в глобальну інноваційну сферу.

Основні наукові й практичні висновки дисертаційної роботи сформульовані в таких положеннях:

Історичний підхід свідчить, що в останні два сторіччя формою розвитку економіки в цілому й інноваційних процесів зокрема є циклічність. У ході дослідження виявлено «довгі» хвилі інноваційної активності у ХХ ст., внутрішньо притаманні лідерам інноваційного й економічного розвитку США, Японії, Китаю. Крім цього, установлено вияви довгохвильової динаміки інноваційного розвитку України у ХХ ст.
У ході дослідження було встановлено, що ендогенний механізм циклічності інноваційних процесів в умовах глобалізації зазнає впливу зовнішніх чинників, який дедалі зростає. При цьому проведений аналіз свідчить, що глобалізація впливає на циклічність економічних та інноваційних систем розвинених країн і країн, що розвиваються, по-різному. У розвинутих країнах «довгі» хвилі генеруються швидше та мають меншу тривалість порівняно з іншими країнами. Навпаки, в країнах, які розвиваються, «довгі» хвилі мають більшу тривалість, а відтворення нових хвиль інноваційного розвитку ускладнюється.
Вітчизняна економічна наука й виробнича практика поки що не розробили методології й методики державного регулювання інноваційних процесів, які розвиваються за циклічними законами і зазнають впливу зовнішніх чинників глобалізації світової інноваційної сфери. У теоретико-методологічному плані економічна наука й практика перебуває в стані пошуку практично важливого й можливого рішення.
Дослідження закордонного досвіду державного регулювання інноваційних процесів свідчить, що в країнах-лідерах інноваційного розвитку стратегія й механізм державного регулювання змінювалися залежно від стадії циклічно-хвильової динаміки економічної та інноваційної системи. Найбільший соціально-економічний результат у ХХ ст. досягли ті країни, державна економічна та інноваційна стратегія яких ураховувала фази циклічно-хвильової динаміки й спиралася на можливості економічної та інноваційної системи на кожному з етапів циклічного розвитку.
Аналіз вітчизняного досвіду державного регулювання інноваційних процесів свідчить про те, що модель державного регулювання, яка склалася в Україні у ХХ ст., не враховувала й ігнорувала циклічність вітчизняної економіки. Реалізація державних економічних та інноваційних стратегій відбувалася в прискореному темпі, без урахування можливостей економіки й інноваційної системи на конкретних фазах «довгих» циклів. Як наслідок, інноваційні процеси впроваджувалися ціною неймовірних зусиль і матеріальних втрат.
На основі системного підходу розроблено концептуальну модель державного регулювання інноваційних процесів в умовах глобалізації. У моделі виділено три рівні управління національний, регіонально-галузевий, мікроекономічний. За відповідними рівнями управління пропонуються концептуальні підходи до стратегічного регулювання інноваційної діяльності в умовах глобалізації на основі комплексного використання циклічно-хвильових закономірностей розвитку вітчизняної і світової економіки.
Органам державного управління підготовлено рекомендації й пропозиції щодо вдосконалення організації планування й управління інноваційною діяльністю в умовах глобалізації (у формі загальної схеми й методологічних рекомендацій, які ґрунтуються на авторських концептуальних підходах). Зокрема, показано: необхідність врахування особливостей фаз «довгого» циклу при розробці стратегії державного регулювання; доцільність диференціювання методів, інструментів і важелів регулювання інноваційних процесів залежно від фази «довгого» циклу; необхідність сегментування світової інноваційної сфери на групи країн з виділенням переваг і недоліків співробітництва.