НІМЕЦЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ-ДЕРИВАТИ В ЛЕКСИКОГРАФІЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВАСИЛЬЧУК Людмила Федорівна

УДК 811.112.2’373.7: 81’374

НІМЕЦЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ-ДЕРИВАТИ
В ЛЕКСИКОГРАФІЧНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
професор Гаврись В. І.

КИЇВ - 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ...4
ВСТУП.5
РОЗДІЛ I. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ ДЕРИВАЦІЇ.............................................14
1.1. Загальна характеристика сучасного стану досліджень
фразеологізмів-дериватів...........................................................................14
1.1.1. Сучасні підходи до вивчення фразеологічної деривації...............20
1.1.2. Ключові поняття дослідження........................................................30
1.2. Лексикографічні параметри опису фразеологізмів-дериватів...............32
1.3. Методика дослідження фразоутворення в німецькій мові.....................48
Висновки до першого розділу..........................................................................51

РОЗДІЛ II. НІМЕЦЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ-ДЕРИВАТИ В
АСПЕКТІ ФРАЗОУТВОРЕННЯ: ЛЕКСИКОГРАФІЧНА
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ .....................................................................54
2.1. Особливості фразоутворення у сучасній німецькій мові.......................54
2.2. Способи творення фразем у сучасній німецькій
мові та їх лексикографічна фіксація.........................................................74
2.2.1. Утворення фразеологізмів-дериватів на базі
усталених словосполучень..............................................................74
2.2.2. Варіювання окремих компонентів
фразеологізмів-дериватів..........................86
2.2.3. Виокремлення компонентів фразеологізмів-дериватів.................93
2.3. Усталені словосполучення та їх лексикографування.............................95
Висновки до другого розділу.........................................................................116
РОЗДІЛ III. ЗМІНИ КОМПОНЕНТНОГО СКЛАДУ
ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ-ДЕРИВАТІВ У СУЧАСНІЙ
НІМЕЦЬКІЙ МОВІ ТА ЇХ ЛЕКСИКОГРАФІЧНЕ
ВІДОБРАЖЕННЯ...................................................................121
3.1. Динаміка семантичного розвитку фразеологізмів-дериватів
у сучасній німецькій мові; фразеологічна полісемія і омонімія..........121
3.2. Варіювання фразеологізмів-дериватів у семантичному
і формальному аспектах та його відображення у лексикографії.........131
3.2.1. Розширення компонетного складу фразеологізмів-дериватів...137
3.2.2. Перерозподіл компонентного складу
фразеологізмів-дериватів...............................................................146
3.3. Явище контамінації фразеологізмів-дериватів та принципи
його лексикографування..........................................................................149
3.3.1. Комунікативно-функціональна зумовленість
метафоричних зсувів......................................................................155
3.3.2. Виникнення нових семантичних відтінків у значеннєвій
структурі фразеологізмів-дериватів..............................................157
Висновки до третього розділу........................................................................159
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..............................................................................162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................173
ДЖЕРЕЛА ЛЕКСИКОГРАФІЧНОГО МАТЕРІАЛУ............................199

ВСТУП

На зламі двох тисячоліть вивчення соціальної сутності мови пов’язане з новим колом проблем, орієнтованих на дослідження онтологічної сутності мови, умов її існування та ролі в розвитку людини як соціального створіння.
Проблемам фразеології як окремої лінгвістичної дисципліни присвячені праці сучасних вітчизняних і зарубіжних дослідників [155; 180; 97; 122; 193; 163; 65; 56 та ін.]. Досліджувалася національно-культурна специфіка фразеологізмів різних мов [46; 61; 78; 145 та ін.], когнітивний аспект динаміки ускладнення мовних знаків став предметом дослідження фразеологів, що вивчають різні мови та їхній взаємозв’язок [88; 117; 223 та ін.]. Однак недостатньо вивченою залишається проблематика фразеологізмів-дериватів німецької мови та їх лексикографічної кодифікації. Якщо ж врахувати той факт, що, починаючи з 90-х років XX ст. відбулися істотні зміни в житті німецького народу, то не можна не відзначити, що фразеологічні одиниці німецької мови (далі ФО) як знаки вторинної номінації, проходячи етапи інтегрування у словниковий склад німецької мови, часто містять нову національно-культурну інформацію, а отже механізм творення усталених словесних комплексів (далі УСК) на базі наявної фразеології набирає особливої актуальності як проблема сучасної фразеографічної науки.
Лінгвісти ведуть пошуки нових шляхів вивчення лексичної і фразеологічної семантики, уточнюють методи побудови адекватних визначень мовних знаків. Диференціація семантичних дефініцій зумовлена специфікою означуваної мовної одиниці, типом словника, характером тлумачення, тобто способами інтерпретації значень сем, а також суб’єктивними чинниками, притаманними лексикографічному описові. Для розробки наукових принципів подання ФО у словниках необхідно чітко визначити їхню специфіку у порівнянні з іншими мовними одиницями (знаками), виокремити їхні семантичні, структурні та лексико-граматичні особливості. Предметом багатьох сучасних лексикографічних розвідок є способи формулювання словникових дефініцій (далі СД) та методи їх побудови; принципи наукової систематизації і лексикографування фразеологізмів у словниках різних типів; вивчення адекватності відображення денотативно-сигніфікативного аспекту фразеологічної семантики у словниковій дефініції.
Фразеологічне значення є складним мовним феноменом. Семантична структура ФО в синхронії зумовлюється, з одного боку, її образною співвіднесеністю з вихідним вільним словосполученням, а з іншого парадигматичними зв’язками ФО та її компонентів зокрема із лексичними і фразеологічними одиницями мови [66; 81; 107, с. 7, 13].
Таким чином, із самої сутності ФО випливає той факт, що її компоненти не повною мірою втрачають генетичний зв’язок із вихідними лексемами. Фразеологічні компоненти не розчиняються без решти у ФО, а лише змінюються як з лексико-семантичного, так і граматичного погляду. При цьому вони виконують важливу конститутивну функцію, яка полягає у детермінованості загальної фразеологічної семантики окремими елементами значень (семами), результатом взаємодії яких є утворення цілісного фразеосемантичного комплексу складного переплетення виокремлених гетерогенних (різнорівневих) сем, образно кажучи семантичну амальгаму.
Наведені міркування визначають актуальність теми пропонованої дисертації, яка зумовлена необхідністю подальшої розробки теорії деривації в аспекті виявлення й осмислення мовних механізмів кодифікації фразеологізмів-дериватів з урахуванням своєрідності перебігу деривативних процесів у фразеологічній підсистемі мови та розвитку досліджуваних мовних одиниць з позицій їх структурно-семантичних і функціональних особливостей, а також із погляду відображення в них національно-культурної специфіки загалом і німецького етносу зокрема.
Гіпотеза роботи полягає у припущенні, що фразеологізми-деривати, змінюючись та розвиваючись під впливом лінгвальних та екстралінгвальних чинників, можуть слугувати базою для виникнення інших фразеологізмів-дериватів, а результати цих процесів знаходять своє відбиття у лексикографії.
Зв’язок роботи з науковими темами. Роботу виконано в рамках наукової теми "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови та мовлення: семантико-когнітивний та функціонально-прагматичний аспекти", що розробляється на кафедрі німецької філології (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 30 вересня 2004 року). Проблематика дисертації вписується у коло питань, досліджуваних у межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України № 0106U002115 "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 31 січня 2005 року, номер держреєстрації 0103U003178).
Метою пропонованого дослідження є виявлення специфіки лексикографічного інтерпретування німецьких фразеологізмів-дериватів.
Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:
проаналізувати сучасні підходи до вивчення фразеологічної деривації у німецькій мові і виділити з-поміж них найбільш раціональні;
розкрити особливості утворення фразеологізмів-дериватів у німецькій мові;
визначити принципи й прийоми лексикографічного опису фразеологізмів-дериватів у німецьких словниках різних типів;
виокремити лінгвальні характеристики фразеологізму-деривата як реєстрової одиниці у сучасній німецькій фразеографії;
описати умови зміни компонентного складу фразеологізмів-дериватів у сучасній німецькій мові та сформулювати принципи їх лексикографічного відображення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є німецькі фразеологізми-деривати та їх лексикографічна інтерпретація.
Предметом дослідження є закономірності фразоутворення та способи лексикографування німецьких фразеологізмів-дериватів.
Матеріалом дослідження стали 930 німецьких фразеологізмів-дериватів різних структурно-семантичних типів, вилучені шляхом суцільної вибірки з тлумачних і фразеологічних словників сучасної німецької мови. Було відібрано лексикографічні джерела, що охоплюють період розвитку німецької мови з початку XIX століття і дотепер: одномовні фразеологічні словники: G. Büchmann (Geflügelte Worte. Der Zitatenschatz des deutschen Volkes, 1964; Geflügelte Worte, 1977; Der neue Büchmann // Geflügelte Worte, 2002), Duden (Redewendungen. Wörterbuch der deutschen Idiomatik, 2002), L. Röhrich (Lexikon der sprichwörtlichen Redensarten, 2004), тлумачні словники: G. Wahrig (Deutsches Wörterbuch, 1997), Langenscheidt (Großwörterbuch Deutsch als Fremdsprache, 2002), словник розмовної мови H. Küpper (Wörterbuch der deutschen Umgangssprache, 1987, 1996), а також С. Н. Денисенко (Словник-довідник з фразеологічної деривації на основі існуючої фразеології німецької мови з перекладом на українську та російську мови, 2005) та ін.
Методологічною основою пропонованої праці є фундаментальні теоретичні засади сучасної мовознавчої науки, викладені у працях із фразеології та лексикографії. Передусім це розуміння мови як соціального явища та антропоцентричний підхід до об’єкта дослідження.
Для досягнення поставленої мети в дисертації використовуються методи, які уможливили здійснити цілісне дослідження фактологічного матеріалу: метод фразеологічної ідентифікації для визначення фразеологічності певного усталеного словесного комплексу з наступною його лексикографічною кодифікацією; метод компонентного аналізу для виявлення й опису семантичної структури німецьких фразеологізмів-дериватів; аналіз за безпосередніми складниками на синтаксичному рівні для дослідження синтаксичної структури словникової дефініції фразеологізмів-дериватів; елементи кількісного аналізу для представлення чисельного співвідношення розрядів німецьких фразеологізмів-дериватів, типів їх словникових дефініцій, варіативності досліджуваних мовних одиниць, ізоморфності реєстрових мовних одиниць; дериваційний аналіз для встановлення похідності фразеологізмів-дериватів, тобто для застосування сукупності прийомів дослідження, спрямованих на виявлення складу, структури й семантики мовних знаків і закономірностей їх діахронічно-синхронічного формування, а також метод лексикографічної інтерпретації, що дозволив встановити параметри лексикографічного опису фразеологізмів-дериватів та визначити структурно-семантичні способи варіювання досліджуваних одиниць.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в результаті виконаного дослідження встановлено три способи варіювання фразеологізмів-дериватів, два з яких узуальні: варіювання як база для інших способів фразеологічної деривації та варіювання на основі інших способів фразеологічної деривації, а третій оказіональний варіювання паралельно з іншими способами фразеологічної деривації. Вперше описано зміни компонентного складу під час деривації фразеологізмів у сучасній німецькій мові як наслідок процесів розширення, перерозподілу та контамінації; визначено особливості семантики і структури фразеологізмів-дериватів у порівнянні з твірними ФО та параметри їх дериваційного потенціалу; уточнено принципи відображення фразотворчих процесів у лексикографічній практиці; виокремлено три моделі опису фразеологізмів-дериватів у німецькій лексикографії елементарна, поширена та комплексна.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Зв’язок мови, зокрема її фразеологічної системи, з культурно-історичним досвідом носіїв німецької мови виступає потужним соціальним детермінантом, який зумовлює її інтенсивний розвиток та історичну мінливість, що засвідчують динамічні процеси у сфері фразеології сучасної німецької мови, в яких віддзеркалюються не лише зміни в екстралінгвальній дійсності, а й динаміка пізнання, вплив концептуалізації розумової діяльності людини. Це підтверджує теорію безперервного розвитку мови, що відображається на семантиці лексичних та фразеологічних одиниць.
2. Фразеологізмам-дериватам як продукту творення нової мовної одиниці на базі вже наявних у мові усталених мовних одиниць властиві ознаки відтворюваності, стійкості, культурної маркованості, кумулятивності та трансляторності. Фразеологізми-деривати не втрачають комплексу рис, притаманних вихідній одиниці комунікативної цінності, здатності до саморегуляції та пристосування до умов функціонування, які можуть змінюватися і динамічно розвиватися під впливом як лінгвальних, так і екстралінгвальних чинників.
4. Фразеологізми-деривати відзначаються інформативною насиченістю, здатністю характеризувати складні поняття вищого ступеня абстракції, вони мають яскраве експресивне забарвлення, зумовлене роллю конотативного компонента, зокрема національно-культурного, і характеризуються єдністю структурної когніції та ментальної організації.
5. Специфіка фразеологізмів-дериватів передбачає широкі можливості різних структурно-семантичних модифікацій шляхом змін їхньої форми, а саме: шляхом субституції компонентів, поширення та звуження структури фразеологізмів-дериватів, перерозподілу компонентів у межах фразеологізмів-дериватів, редукції компонентного складу.
6. Досліджувані мовні знаки посідають помітне місце у збагаченні окремих фрагментів мовної картини світу носіїв німецької мови, які пов’язані з об’єктивацією різноманітних соціальних характеристик людини як мовної особистості, сукупності процесів інтелектуалізації суспільства, переважна більшість із них легко входить у загальний вжиток.
Теоретичне значення виконаної праці вбачається у з’ясуванні дериваційних механізмів формування фразеологічних одиниць. Результати дослідження є внеском у подальшу розбудову теорії фразоутворення, зокрема в систематизацію способів творення фразеологізмів-дериватів у німецькій мові, та теоретичних підходів до відбиття дериваційних процесів у фразеології і в лексикографії. Виявлення моделей опису фразеологізмів-дериватів сприятиме поглибленню лексикографічної теорії та практики.
Практичне значення дисертаційного дослідження зумовлене можливістю використання сформульованих теоретичних положень і висновків у лекційному курсі та на семінарських заняттях з лексикології німецької мови (розділи "Лексико-семантична система мови", "Фразеологія"), у спецкурсах із теорії і практики укладання фразеологічних словників (розділ "Моделі опису фразеологізмів-дериватів"), у курсі загального мовознавства (розділ "Мова та мислення", "Мова і історія", "Проміжні рівні мови"). Основні положення та результати проаналізованого фактичного матеріалу можуть бути використані в навчальному процесі при вивченні німецької мови як іноземної. Крім того, одержані дані можуть знайти застосування в лексикографії при укладанні фразеологічних і тлумачних словників німецької мови з метою кодифікації фразеологізмів-дериватів, а також для подальших наукових досліджень у цій галузі.
Апробація основних положень та результатів дослідження здійснювалася на одній міжнародній конференції: "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє" (Київ, 2006); на одній міжвузівській конференції: "Наукова спадщина професора Євгенії Литвиненко та завдання сучасної романістики" (Київ, 2002); на восьми наукових конференціях у КНЛУ: "Актуальні проблеми вивчення мов і культур" (Київ, 2002); "Мова і культура у сучасному світі" (Київ, 2003); "Германістика в Україні: сьогодення і перспективи" (Київ, 2003); "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 2005); "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 2006); "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007); "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій II" (Київ, 2009).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відображено у семи статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (5,76 др. арк.), та чотирьох тезах (0,88 др. арк.) конференцій. Загальний обсяг публікацій 6,64 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаної наукової літератури (315 найменувань вітчизняних і зарубіжних авторів, із них 87 іноземними мовами, і 60 лексикографічних джерел). Загальний обсяг дисертації становить 204 сторінки, із них 172 сторінки основного тексту.
У вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження та підкреслено її актуальність, визначено мету, об’єкт, предмет, викладено зміст поставлених завдань, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, описано матеріал та методи дослідження, сформульовано положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі "Теорія та практика дослідження фразеологічної деривації" обґрунтовано теоретичні засади дослідження, проаналізовано роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних лінгвістів із питань, що стосуються тематики дисертаційного дослідження, дано визначення фразеологічної деривації як розділу фразоутворення, а також як механізму творення нових ФО на базі наявної фразеології, розглянуто основні способи лексикографування німецьких фразеологізмів-дериватів.
У другому розділі "Німецькі фразеологізми-деривати в аспекті фразоутворення: лексикографічна інтерпретація" визначено особливості фразоутворення на основі розкриття способів творення ФО у сучасній німецькій мові та аналізу їх лексикографічного опрацювання, охарактеризовано механізми творення фразем на базі усталених словосполучень (далі УС), розглянуто специфіку варіювання ФО та виокремлення компонентів фразеологізмів-дериватів.
У третьому розділі "Зміни компонентного складу фразеологізмів-дериватів у сучасній німецькій мові та їх лексикографічне відображення" висвітлено питання динаміки розвитку фразеологізмів-дериватів у сучасній німецькій мові: фразеологічну полісемію та омонімію, причини варіювання фразеологізмів-дериватів у семантичному та формальному аспектах, розширення і перерозподілу компонентного складу фразеологізмів-дериватів, роль фразеологічної контамінації в розвитку фразеологізмів-дериватів, явища метафоричного зміщення в процесі комунікації, появи нових семантичних відтінків у значенні фразеологізмів-дериватів на базі існуючої фразеології сучасної німецької мови.
У загальних висновках підсумовано результати виконаного дослідження, накреслено шляхи та перспективи подальшого вивчення цієї проблематики.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Результати дослідження, присвяченого фразеологічній деривації як механізму творення ФО на базі наявної фразеології та комплексному аналізу німецьких фразеологізмів-дериватів, підтверджують положення, які виносяться на захист і дозволяють дійти таких загальних висновків.
Динамічні процеси у сфері фразеології зумовлені дією лінгвальних та екстралінгвальних чинників, де перший чинник представлений внутрішньо, інакше кажучи, він пов'язаний із еволюцією мовної системи у процесі її функціонування. Останній чинник знаходиться за межами мовної системи. До лінгвальних чинників належать такі: а) протиборство двох тенденцій до мовної експресії і до мовного стандарту. Прагнення до експресивності виявляється в оновленні ФО. Тенденція до мовного стандарту базується на об’єктивному протиріччі між безмежністю конкретного досвіду, можливостей людської свідомості, з одного боку, і обмеженими ресурсами мови, сприйняття та памяті, з другого; б) динаміка ФО визначається також загальномовною тенденцією до комунікативної чіткості мовних одиниць і принципом мовної економії. Образні ФО сприяють компресії думки; в) асиметричний характер мовного знака знаходить відображення в антиномії двох його планів: в прагненні того, що означує, до мотивованості, а означуваного до диференціації, до розширення засобів свого вираження.
До суттєвих екстралінгвальних чинників розвитку ФО належать: а) гнучкість понять, яка зумовлює можливість вираження одного предмета через інший; б) здатність свідомості людини до асоціювання. Велике значення для процесу створення ФО належить асоціаціям за схожістю та суміжністю; в) мінливість об’єктивного світу, бурхливий розвиток науки, економіки, культури, суспільних відносин.
На сучасному етапі розвитку фразеології як науки фразоутворення розглядається як один з її розділів, який характеризується специфічною проблематикою, має власний об’єкт і методи дослідження.
Історія вивчення процесів творення усталених мовних знаків зокрема фразеологічної деривації на базі наявної фразеології пов’язана з іменами Ф. І. Буслаєва і О. О. Потебні. У зарубіжному мовознавстві процеси й зміни в межах усталених мовних знаків вивчав Ш. Баллі. Х. Касарес, класифікуючи такі мовні знаки, вперше систематизував підходи до фразеологічної деривації. Постановка проблеми фразеологічної деривації стала реальною після виокремлення фразеології у самостійний розділ лінгвістики в результаті інтенсифікації досліджень фразеології на базі праць В. В. Виноградова. Загальне завдання фразеології як науки вчений вбачав у вивченні механізму фразоутворення у мові. Було сформульовано вихідні позиції фразеологічної деривації: дефініція усталених мовних знаків, визначення обсягу фразеології та реалізація усталених мовних знаків у мовленні.
У сучасній лінгвістиці сформувались два підходи до вивчення фразеологізмів-дериватів: 1) згідно з еволюційною концепцією процес творення фразеологізмів має відносно повільний, поступовий характер; 2) відповідно до ономасіологічної концепції фразеологічні одиниці, як і лексичні, є наслідком єдиного порівняно короткого акту творення відразу і тільки у мові. Теоретичною основою роботи є ономасіологічна концепція фразоутворення, яка цілком адекватно відбиває суть цих процесів. За цією концепцією утворення нового фразеологізму можливе лише в тому разі, якщо для передачі певного значення комунікантами створюється нарізнооформлений комплекс, в основі якого лежить асоціативний трансфер, а семантика кожного з елементів комплексу у своїй сукупності не дорівнює його новому значенню.
З-поміж праць, присвячених вивченню фразеології німецької мови, значний вплив на визначення проблематики та розвиток теорії фразеологічної деривації мав доробок І. І. Чернишової. Існує декілька концепцій та підходів до вивчення фразеологічної деривації сучасної німецької мови, в яких розглядаються окремі аспекти фразеологічної деривації. Для всебічного висвітлення проблеми збагачення фразеологічного складу мови, окрім виділення структурно-семантичних особливостей фразеологізмів, необхідним є вивчення способів їх творення, що дозволяє розкрити комунікативно-функціональні потенції фразеологічної деривації як одного із засобів розвитку мови.
Вторинна фразеологізація являє собою процес творення усталених мовних знаків від інших (вихідних) усталених мовних знаків шляхом варіювання, перерозподілу, розширення і виокремлення їх зі складу більш складних фразеологізмів як словосполучень, так і речень. На матеріалі англійської мови, наприклад, виділяються сім основних типів фразеологізації.
На основі фразотворчого критерію можна об’єднати всю різноманітність способів творення ФО у дві групи. До першої групи належать способи творення ФО на основі переосмислення окремих слів, вільних словосполучень, стійких словосполучень нефразеологічного характеру (номінативних), потенційних фразеологізмів, крилатих висловів, а також у результаті синтаксичної спеціалізації словосполучень і фраз з урахуванням іншомовного матеріалу, популярних сюжетів, каламбурного обігравання омонімів тощо. Вихідна семантика таких одиниць передбачає метонімічний або метафоричний асоціативний зв’язок із новим фразеологічним значенням, що в кінцевому підсумку визначає нову форму. Хоча на сучасному етапі вивчення фразеології не існує єдиного погляду на роль окремих лексем як матеріалу для творення ФО, останні дослідження свідчать про те, що цей тип фразоутворення є досить продуктивним у сучасній німецькій мові. Друга група охоплює способи творення ФО шляхом переосмислення одиниць уже наявного фразеологічного фонду мови, тобто модифікації значення базових ФО, що часто зазнає "подальшого ускладнення".
Перераховані способи фразоутворення можна класифікувати залежно від змін у структурі та значенні ФО як семантичні, структурні (граматичні), структурно-семантичні та лексико-семантичні (калькування, тобто творення ФО на базі іншомовного матеріалу). У системі фразоутворення найбільша вага припадає на процес перенесення значення, або транспозицію, ускладненого фразеологічного знака.
При описі вторинних фразотворчих процесів основним критерієм їх розмежування є збереження (або порушення) тотожності ФО, що є підставою до виокремлення явища варіабельності з-поміж інших типів розвитку ФО. Під тотожністю ФО у роботі розуміється функціональна спільність, належність до одного й того самого інваріанта та об'єднання цією належністю різних конкретних виявів варіанта.
Ми поділяємо думку С. Н. Денисенко, що фразеологічна деривація в німецькій мові охоплює такі основні продуктивні способи творення ФО: 1) перерозклад усталених словосполучень, що супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента; 2) виокремлення компонентів усталених словосполучень такі компоненти при цьому набувають глобальної емоційної конотації, відзначаються тенденцією до посилення узагальнено-метафоричного значення; 3) розширення компонентного складу ФО, у результаті чого відбувається своєрідне нарощування первинної структури ФО, водночас посилюється ступінь експресивності й емоційності похідної ФО; 4) варіювання компонентів ФО це структурні зміни ФО, зумовлені семантичними причинами. Результатом варіювання буває синонімія або варіантність ФО.
Розширення фразеологічного фонду мови може відбуватися на базі наявних у мові фразеологізмів, тобто фразеотворчою базою є самі усталені словесні комплекси. У науковій літературі він розглядається як фразеологічна деривація.
Дослідники неодноразово відзначали важливість і актуальність вивчення фразеологічної деривації. У спеціальній літературі є монографічні праці та окремі розділи праць, де мова йде про новотвори на базі німецької фразеології. Дослідники акцентують увагу на тому, що вивчення фразеологічної деривації дозволяє виявити динаміку розвитку фразеологічного складу, його лінгвальні особливості, специфіку фразеологічної системи, розкрити внутрішні фразеологічні зв’язки.
Фразеологічна деривація характеризується системним охопленням різного матеріалу, спричиняється лінгвальними та екстралінгвальними чинниками, залучає широкі генетичні паралелі. Входження нових елементів у фразеологічну систему одна з основних причин її динаміки. Рівновага кількісних і якісних мовних змін приводить до того, що фразеологічна система відзначається відносною стабільністю, а її "кордони" можуть бути визначені лише умовно, що, зокрема, фіксується словниками, тому надзвичайної ваги набирає проблема лексикографічної репрезентації фразеологічного фонду.
На сьогодні проблеми лексикографування фразеологічного фонду німецької мови розроблені вітчизняними мовознавцями недостатньо, і ця тематика представлена нечисленними роботами, тому нагальною є потреба детального вивчення і системного розроблення засад і способів лексикографічної інтерпретації фразеологізмів-дериватів.
На базі виконаного аналізу структури 23 словників різного типу у дисертаційній роботі виокремлено п’ять основних принципів лексикографування фразеологізмів-дериватів, почасти релевантних для подання будь-якої словникової одиниці: врахування набутків попередніх лексикографічних видань, значна роль суб’єктивного чинника в укладанні словників, зумовленість жорстким прагматизмом, дотримання нормативності у відборі й опрацюванні лексичного матеріалу, теоретична та практична багатоплановість фразеографії. З іншого боку, ці принципи дозволяють виявити специфіку процесу фразеологічної деривації. Вона полягає в тому, що тип переосмислення фразеологічного значення визначається фразотворчою базою, яка перебуває у відношеннях формальної й семантичної інваріантності з ФО-дериватом і характеризується значним ускладненням порівняно з вихідною ФО.
У німецькій лексикографії існують три моделі опису фразеологізмів-дериватів: елементарна, де подається певний фразеологізм-дериват і тлумачення його значення; розширена, яка охоплює опис значення та ситуацій уживання фразеологізму-деривата, і повна, або комплексна, де, крім передачі значення фразеологізмів-дериватів, наводиться історія їх виникнення та розвитку. Проте для адекватної лексикографічної фіксації тих змін, що відбуваються в лексико-фразеологічній системі мови, необхідно, по-перше, розкрити лінгвальний характер самих змін, по-друге, з’ясувати шляхи утворення фразеологізмів-дериватів.
Різні фразеологізми в процесі функціонування зазнають неоднакових семантичних змін. Однак аналіз матеріалу дозволив виділити основну їхню рису, сформулювану як посилення узагальнено-метафоричного значення ФО. При цьому спостерігається така особливість розвитку семантики фразеологізмів, як універсалізація значення ФО, що виражається в нашаруванні нових, додаткових відтінків переносного значення. Серед інших шляхів семантичного змінення можна виділити: розширення значення внаслідок абстрагування від певної ситуації, конкретної події; зміну ступеня метафоричного зсуву та втрату контекстних і ситуативних асоціацій. Найтиповішим наслідком останньої тенденції є затемнення внутрішньої форми аж до повної демотивації виразу.
До структурно-семантичних змін належать такі: 1) експлікація початкової матеріальної форми; 2) спотворене осмислення слова; 3) лексичний зсув із частиномовною зміною; 4) семантичний зсув унаслідок наявності у складі вільних словосполучень архаїзмів або історизмів.
Встановлено три типи структурно-семантичних змін ФО: 1) лексичне спрощення структури базового виразу (від складнішого за будовою словосполучення до менш складного); 2) синтаксичне спрощення структури базового виразу (зниження синтаксичної структури на один (або більше) рівень: складне речення → просте речення; просте речення → словосполучення; складне речення (або надфразна єдність) → словосполучення; 3) спрощення лексико-синтаксичного типу базового виразу за схемою: просте (складне) речення → словосполучення → словосполучення, що супроводжується ще інтенсивнішим абстрагуванням та посиленням узагальнено-метафоричного змісту новотворів.
Основою структурних (граматичних) змін ФО є не переносно-образний процес, а характер синтаксичного функціонування при закріпленій граматичній формі, що спричинено синтаксичною спеціалізацією УСК, його вживанням у жорстко фіксованій граматичній формі.
Німецькій фразеології притаманні певні системні закономірності, у тому числі й фразотворчі. Зокрема це стосується природи фразеологічних варіантів. Утворення дериватів-варіантів сприймається з позиції їх системно-структурної організації: 1) утворення фразем на основі УСК; 2) варіювання компонентів фразеологізмів-дериватів; 3) виокремлення компонентів фразеологізмів-дериватів.
Утворення фразем на основі усталених фраз спостерігається у вигляді перерозкладу усталеного словосполучення та виокремлення компонентів усталених фраз. Перерозклад це структурно-семантичний спосіб творення фразеологічних зворотів на основі УС, при якому водночас із посиленням ступеня узагальнено-метафоричного значення відбувається втрата компонента, який формував конкретне значення УСК. Цей процес супроводжується ситуативно зумовленими змінами в морфологічній структурі дієслівного компонента.Перерозклад усталених фраз у простому реченні відбувається за такою схемою: УС→ФЗ одноступенева лінійна деривація. Процес перерозкладу за взірцем УСК зі структурою простого речення є основою для інших способів творення ФЗ. У таких випадках має місце двоступенева лінійна або триступенева об’ємна деривація.
Виокремлення компонентів УСК це комплексний процес зміни семантики і структури УСК. Тут може мати місце і семантичне збагачення виокремлюваних компонентів за рахунок змісту цілого УСК, і набуття ними більшої абстрагованості значення порівняно з вихідним УСК і т.ін. Виокремлені компоненти УСК мають сталий зміст і незмінну дистрибуцію. Вважаючи, слідом за С. Н. Денисенко, визначальним у процесі виокремлення компонентів УСК зміну семантики й структури похідного УСК, ми розглядаємо його як один із способів збагачення фразеологічного складу, що викликає потребу у виявленні закономірностей його дії. Для німецького фразоутворення характерним є виокремлення початкових і кінцевих компонентів.
Основою для творення ФЗ шляхом виокремлення компонентів УСК можуть бути як просте, так і складне речення. На базі складного речення ФЗ-деривати утворюються шляхом виокремлення компонентів УСК зі структурою речення складнопідрядного чи складносурядного.
ФЗ виникають не тільки на основі УСК. Джерелами ФЗ можуть бути також уже наявні в мові ФЗ. Як і під час творення ФЗ на основі УСК, фразеологічна деривація характеризується ступеневістю, лінійністю й об’ємністю. Продуктивністю при цьому характеризуються дієслівні, іменникові й адвербіальні (прислівникові) ФЗ. Для дієслівних ФЗ характерні такі основні способи їх перетворення: варіювання дієслівних компонентів; виокремлення компонентів; розширення компонентного складу в межах ФЗ. Для іменникових ФЗ варіювання іменних компонентів; розширення компонентного складу в межах ФЗ; для адвербіальних ФЗ варіювання іменникових компонентів.
ФЗ-деривати, що виникають у результаті варіювання компонентів ФЗ, є їх структурними синонімами. Процес варіювання компонентів у німецькій фразеології відбувається у двох напрямах: 1) варіювання компонентів, що є узуальними синонімами і 2) варіювання компонентів, яким синонімічні зв’язки за межами ФЗ не притаманні.
При творенні УС на основі ФЗ останні розширюють свій склад за рахунок компонентів, ужитих у прямому значенні, які згодом стають невіддільними від переосмислених, їх складовою частиною. Як показав матеріал дослідження, розширення компонентного складу ФЗ у німецькій мові відбувається в напрямі від словосполучення до речення (простого чи складного). ФЗ, які беруть участь у цьому дериваційному процесі, відрізняються своїми структурно-граматичними особливостями. В основному переважають три типи фразеологічних сполучень дієслівні, іменникові й ад’єктивні (прикметникові) словосполучення. Компонентний склад дієслівних ФЗ розширюється в межах простого і складного речень, компонентний склад іменникових ФЗ у межах простого речення. Дієслівні ФЗ, перебуваючи у різних позиціях, можуть також розширювати свій склад до меж складнопідрядного речення за схемою: дієслівна ФЗ®складне речення.
Суттєвим аспектом проблеми розвитку системи фразоутворення є мінливість фразеологізмів-дериватів, що охоплює не тільки широку амплітуду формальних трансформацій, а також істотні семантичні зміни. Семантичний і формальний аспекти варіювання фразеологізмів-дериватів визначають динамічність розвитку мови. Варіювання плану змісту фразеологізмів-дериватів знаходить відображення в образному зсуві, експресивних та стилістичних нарощеннях, виникненні відтінків значення, розвитку полісемії.
Трансформації фразеологізмів-дериватів шляхом розширення їх компонентного складу належать до найчастотніших. Явище розширення фразеологізмів-дериватів полягає у введенні до традиційної структури ФО слів чи словосполучень вільного вжитку, які надають фразеологізмові більшої конкретності, наближаючи його до певної ситуації, в якій він застосовується. Дослідники трансформацій одностайно визнають процес розширення фразеологізмів-дериватів одним з найактивніших серед різновидів модифікацій структурно-семантичного розвитку цих одиниць. Матеріал дослідження засвідчив, що розширення компонентного складу фразеологізмів при їх деривації відбувається у напрямі від словосполучення до речення простого чи складного. Фразеологізми, що залучаються до дериваційного процесу, відрізняються за своїми структурно-граматичними характеристиками. Внаслідок цього спостерігається розбіжність у їхньому обсягу.
Зміна сигніфікативного аспекту значення фразеологізмів-дериватів є ще одним напрямом у семантичній еволюції німецьких фразеологізмів. Розширення і звуження значень фразеологізмів і, відповідно, зміна їхньої сполучуваності слід класифікувати як процеси якісного характеру в розвитку засобів фразеологічної номінації.
Ймовірність утворення в німецькій мові фразеологізмів-дериватів контамінаційним способом, тобто на основі двох і більше базових фразеологізмів, було дискусійним питанням. Матеріали дослідження засвідчили, що фразеологічна контамінація це закономірне і об’єктивне явище мовного розвитку і відносно продуктивний спосіб вторинного фразоутворення, який у німецькій мові є нормативним і стійким елементом мовної системи. Семантика контамінованих фразеологізмів-дериватів у зіставленні з денотативно-сигніфікативним змістом вихідних одиниць може бути, по-перше, новою; по-друге, конотативно модифікованим варіантом якогось одного або обох вихідних значень; по-третє, тотожною зі значенням базового фразеологізму чи сукупності твірних фразеологізмів. Одним із різновидів контамінації досліджуваних фразеологізмів-дериватів є схрещування певних частин структури вихідних зворотів.
Отже, семантичні процеси, які детермінують розвиток фразеологічної системи, стосуються трьох аспектів: 1) форми семантичних змін; 2) причин семантичних змін; 3) результатів семантичних змін. Це зумовило аналіз ФО з метою виявлення фразотворчих моделей на трьох рівнях: 1) на рівні компонентного складу; 2) на рівні прямого ситуативного змісту вихідного вільного словесного комплексу; 3) на рівні фразеологічного значення.
Вирішення порушених у пропонованій праці завдань має перспективу подальших досліджень, для яких можна передбачити такі напрями:
кодифікація фразеологізмів-дериватів сучасними фразеографічними словниками;
функціонування фразеологізмів-дериватів у художньому дискурсі;
стилістичні та прагматичні особливості фразеологізмів-дериватів у жанрах різних стилів;
особливості перекладу німецьких фразеологізмів-дериватів українською мовою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авксентьєв Л. Г. Про полісемію фразеологічних одиниць сучасної української літературної мови / Л. Г. Авксентьєв // Укр. мова і літ. в школі. 1981. № 12. С. 5052.
2. Авксентьєв Л. Г. Сучасна українська мова : Фразеологія. Навчальний посібник для студентів філологічних факультетів університетів / Леонід Григорович Авксентьєв. Харків : Вища школа. Вид-во при ХДУ, 1983. 137 с.
3. Алефиренко Н.Ф., Золотых Л. Г. Проблемы фразеологического значения и смысла (в аспекте межуровневого взаимодействия языковых единиц) / Н. Ф. Алефиренко, Л. Г. Золотых. Астрахань : Изд-во Астр. гос. пед. ун-та , 2000. 220 с.
4. Алефіренко Ф. М. Теоретичні питання фразеології / Ф. М. Алефіренко. Харків : Вища шк., 1987. 135 с.
5. Аллаярова Р. Р. Национально-специфические элементы семантики устойчивых словесных комплексов современного немецкого языка : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / Р. Р. Аллаярова. М., 1987. 27 с.
6. Амосова Н. Н. Основы английской фразеологии / Наталья Николаевна Амосова. Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. 208 с.
7. Амосова Н. Н. О диахроническом анализе фразеологических единиц / Н. Н. Амосова // Исследования по английской филологии. [вып. III]. Л. : Изд-во Ленингр. ун-та. 1965. С. 102.
8. Анализ метаязыка словаря с помощью ЭВМ / [Караулов М. Н., Молчанов В. И., Афанасьев В. А., Михалев Н. В.] М. : Наука, 1982. 96 с.
9. Апресян Ю. Д. Интегральное описание языка и системная лексикография / Ю. Д. Апресян // Избранные труды : В 2-х т. М. : Школа "Языки русской культуры", 1995. Т. 2. С. 157162.
10. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка : Учебник для студентов институтов и факультетов иностранных языков / Ирина Владимировна Арнольд. [3-е изд., перераб. и доп.] М. : Высш. шк., 1986. 296 с.
11. Арнольд И. В. Основы научных исследований в лингвистике / И. В. Арнольд. М.: Высш. школа, 1991. 140 с.
12. Арсентьева Е. Ф. Коннотативный макрокомпонент ФЗ / Е. Ф. Арсентьева // Материалы Междунар. конф. "Языковая семантика и образ мира". Казань, 1997. hppt://www.kcn.ru/tat_ru/science/news/lingv_97/sod_7.htm.
13. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Н. Д. Арутюнова. 2-е изд., испр. М. : Языки русской культуры, 1999. IXV, 896 с.
14. Архангельский В. Л. Замечания об основных понятиях русского фразообразования / В. Л. Архангельський. В кн. : Проблемы русского фразообразования. Тула, 1973. С. 39.
15. Астафьева Н. И. К вопросу о структурно-семантических изменениях фразеологических единиц / Н. И. Астафьева // Вопросы семантики фразеологических единиц: Тез. докл. и сообщ. Новгород: Ленингр. пед. ин-т им. А.И. Герцена, 1971. Ч. I. С. 175185.
16. Бабич Н. Д. Фразеологічна омонімія і полісемантизм / Н. Д. Бабич // Укр. мовознавство. К. : Вища шк., 1980. Вип. 8. С. 113118.
17. Бабкин А. М. Русская фразеология, ее развитие, источники и лексикографическая разработка : автореф. дисс. на сооскание уч. степени докт. филол. наук : спец. 10.02.02 „Русский язык” / А. М. Бабкин. Л., 1968. 26 с.
18. Бабкин А. М. Русская фразеология, ее развитие и источники / Александр Михайлович Бабкин. Л., Наука, Ленингр. отделение, 1970. 263 с.
19. Бакина М. А. Общеязыковая фразеология как выразительное средство современной поэзии / М. А. Бакина // Языковые процессы в современной русской поэзии. М.: Наука, 1982. С. 189308.
20. Бангерт И. А. Специфика семантики языковых знаков косвенной номинации (на материале системного исследования лексем и устойчивых словесных комплексов немецкого языка) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / И. А. Бангерт. М., 1980. 25 с.
21. Баран Я. А. Основні питання загальної та німецької фразеології / Ярослав Андрійович Баран. Львів : Вища шк., 1980. 155 с.
22. Баран Я. А. Фразеологія у системі мови / Я. А. Баран. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 1997. 176 с.
23. Белоноженко В. М. Фразеологическое значение и способы его разработки в словаре : автореф. дисс. канд. филол. наук : спец. 10.02.02 „Русский язык” / В. М. Белоноженко. К., 1984. 26 с.
24. Білоноженко В. М., Гнатюк І. С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів / В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк. АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. К.: Наук. думка, 1989. 155 с.
25. Бинович Л. Э. Немецко-русский фразеологический словарь / Бинович Л. Э., Гришин Н. Н. [2-е изд., испр. и доп.] М. : Рус. язык, 1975. 656 с.
26. Бирих А. К. Из словаря "История и этимология русских фразеологизмов" (Библиографический указатель литературы) / Бирих А. К., Мокиенко В. М., Степанова Л. И. [ред. В. М. Мокиенко]. Russistik, №2. 1992. С. 127132.
27. Благова А. Р. Лексикографические толкования русских глаголов со значением изменения качества объекта : дисс. ... канд. филол. наук : 10.02.02 „Русский язык” / Благова А. Р. М., 1980. 256 с.
28. Бойко О. В. Приемы экспрессии устойчивых словесных комплексов в сатирико-юмористических жанрах / в сопоставлении с украинским языком / : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук. : спец. 10.02.02 „Русский язык” Днепропетровск, 1981. 24 с.
29. Болгова Л. А. Фразеологическая вариантность и механизмы фразообразования (на материале периферийных слоев фразеологии современного немецкого языка) : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.04 „Германские языки” / Болгова Л. А. М., 1974. 25 с.
30. Будагов Р. А. Толковые словари в национальной культуре народов / Р. А. Будагов. М., Изд-во Московск. ун-та, 1989. 151 с.
31. Бурмистрович Ю. Я. Образование фразеологизмов как ономасиологический процесс, осуществляемый по модели (на материале субстантивных фразем русского языка) : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.02 „Русский язык” / Ю. Я. Бурмистрович. Абакан, 1982. С. 11.
32. Буслаев Ф. И. Исторические очерки русской народной словесности и искусства / Федор Иванович Буслаев. СПб., 1861. [1], С. 181.
33. Бушуй А. М. Лексикографическое описание фразеологии / А. М. Бушуй. Самарканд : Самаркандский государственный университет имени Алишера Навои, 1982. 114 с.
34. Вакуров В. Н. Основы стилистики фразеологических единиц: на материале современного фельетона / Владимир Николаевич Вакуров. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1983. 175 с.
35. Васильчук Л. Ф. Первинний та вторинний процеси фразоутворення / Людмила Федорівна Васильчук // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету LINGUAPAX VIII : Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. К. : КНЛУ, 2002. Вип. 6. С. 239243.
36. Васильчук Л. Ф. Проблема лексикографічного опису фразеологічних одиниць (на матеріалі німецької мови) / Л. Ф. Васильчук // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових праць Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. К. : ВПЦ "Київський уні