НОМІНАЦІЯ ОДЯГУ ТА ВЗУТТЯ В СЕРЕДНЬОПОЛІСЬКОМУ ДІАЛЕКТІ

brief description

Національна академія наук україни
Житомирський державний педагогічний університет імені івана франка

На правах рукопису

УДК 811.161.2’282

Гримашевич галина іванівна

Номінація одягу та взуття В середньополіському діалекті

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Наукові керівники Никончук Микола Васильович, доктор філологічних наук, професор;
Гриценко Павло Юхимович,
доктор філологічних наук, професор

Житомир 2003

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень ..............................................................................

5

Вступ ...................................................................................................................

7

Розділ 1. Номінація явищ матеріальної культури як предмет лінгвістичного опису ........................................................................

14

1.1. Етнографічні джерела про одяг і взуття ............................................

14

1.2. Лінгвістичні джерела про назви одягу та взуття ..............................

23

1.3. Стан дослідження лексики поліського наріччя ................................

26

1.4. Системне вивчення діалектної лексики .............................................

30

1.5. Логіко-предметне членування лексики одягу та взуття ...................

36

Розділ 2. Структурна організація та принципи номінації ТГЛ одягу середньополіського діалекту ...........................................................

41

2.1. Загальні назви одягу ............................................................................

41

2.2. Назви верхнього одягу ........................................................................

55

2.2.1. Найменування одягу з домотканого сукна .....................................

55

2.2.2. Назви одягу з хутра ...........................................................................

61

2.2.3. Назви довгого верхнього одягу з непромокальної тканини .........

64

2.2.4. Назви верхнього одягу з фабричного сукна ...................................

66

2.2.5. Назви короткого демісезонного одягу ............................................

67

2.3. Назви короткого плечового одягу, який носять під верхнім ...........

72

2.3.1. Назви піджака ....................................................................................

72

2.3.2. Назви кофти .......................................................................................

77

2.3.3. Назви безрукавного одягу ................................................................

80

2.3.4. Назви жіночої сукні ..........................................................................

83

2.4. Назви спіднього одягу .........................................................................

88

2.5. Назви сорочки та її деталей ................................................................

92

2.5.1. Назви сорочки ...................................................................................

94

2.5.2. Назви деталей сорочки .....................................................................

98

2.6. Назви поясного одягу ..........................................................................

105

2.6.1. Назви спідниці ...................................................................................

105

2.6.2. Назви деталей спідниці ....................................................................

115

2.6.3. Назви фартуха ...................................................................................

118

2.6.4. Назви пояса ........................................................................................

122

2.6.5. Назви чоловічих штанів ...................................................................

125

2.7. Назви головних уборів ........................................................................

132

2.7.1. Назви головних уборів заміжньої жінки ........................................

132

2.7.2. Назви хустки та її деталей ................................................................

140

2.7.3. Назви стрічки для заплітання волосся ............................................

148

2.7.4. Назви чоловічої шапки та її деталей ...............................................

149

2.7.5. Назви чоловічих літніх головних уборів та їх деталей .................

153

Розділ 3. Структурна організація ТГЛ взуття в середньополіському діалекті ...............................................................................................

159

3.1. Загальні назви взуття ...........................................................................

160

3.1.1. Назви деталей взуття ........................................................................

162

3.2. Назви старого взуття ...........................................................................

166

3.3. Назви кімнатного взуття .....................................................................

167

3.4. Назви зимового валяного взуття ........................................................

168

3.5. Назви шкіряного взуття та його деталей ...........................................

169

3.6. Назви гумового взуття .........................................................................

175

3.7. Назви плетеного взуття та його деталей ............................................

178

3.8. Назви взуття з дерев’яними підошвами ............................................

186

Розділ 4. Ареалогія лексики одягу та взуття в середньополіському діалекті ...............................................................................................

192

4.1. Загальна характеристика просторового розміщення лексики одягу та взуття в середньополіському діалекті ...............................

193

4.2. Просторове розміщення лексики одягу та взуття у середньополіському діалекті .............................................................

197

4.3. Лексика одягу та взуття середньополіського діалекту в ширшому ареалогічному контексті ....................................................................

200

Висновки .............................................................................................................

229

Список скорочень джерел .................................................................................

235

Список використаної літератури ......................................................................

250

Список обстежених населених пунктів ...........................................................

269

Додатки ...............................................................................................................

275

Додаток А. Схеми .......................................................................................

275

Додаток Б. Таблиці .....................................................................................

278

Додаток В. Атлас назв одягу та взуття середньополіських говірок ......

282

Список карт .................................................................................................

284

Коментарі до карт .......................................................................................

288

Атлас ............................................................................................................

328

Додаток Д. Індекс аналізованих назв ........................................................

426

Додаток Е. Етнографічні матеріали ..........................................................

468

Додаток Ж. Питальник для збирання діалектного матеріалу .................

522

ВСТУП

Номінація елементів і явищ матеріальної культури народу залишається актуальною для славістики ХХІ століття. Як відомо, номінація є об’єктом ряду лінгвістичних дисциплін, зокрема діалектології, лексикології, етимології. Проблеми номінації явищ традиційної матеріальної та духовної культури народу виступають сьогодні на перший план. Причиною є відсутність належної фіксації цього матеріалу в лінгвістичних джерелах, зокрема словниках, відсутність тематичних, діалектних етимологічних словників, недостатня кількість діалектних слів у Етимологічному словнику української мови, відсутність Лексичного атласу говорів України та ін. Хоча варто зазначити, що за останні роки у вітчизняній діалектній лексикології опубліковано ряд праць, у яких досліджено окремі тематичні групи лексики (ТГЛ), але систематизація та опис усіх груп лексики залишається справою майбутніх досліджень. Це спонукає до того, щоб кожна ТГЛ була описана максимально повно. Цього не можна досягнути без системності у вивченні діалектної лексики. Тому до сьогодні залишається актуальним дослідження діалектної лексики як системи, основи якого закладені у працях О.Потебні [175], були розвинуті М.Покровсь­ким [165], дальшого розвитку набули в роботах О.Блінової [21], О.Мораховської [131-134], Л.Щерби [245], Д.Шмельо­ва [242-244], Р.Будагова [23], А.Уфімцевої [228-230], Ф.Сорокалєтова [191, 191-а], В.Мартинова [112], Ф.Фі­ліна [232-233], О.Трубачова [218, 219], М.Толстого [210-215], М.Никончука [143-150], Ф.Дзен­дзе­лів­сь­ко­го [64-66], П.Гриценка [54-59], К.Германа [41-43], Г.Аркушина [6], К.Глуховцевої [44], Г.Мартинової [113], В.Павела [158] та ін. Визначення пріоритетної ролі комплексного дослідження словникового складу говорів вимагає вивчення всіх лексичних шарів мови, всіх ТГЛ. А це неможливо без знання етнографії, історії матеріальної культури, діалектних і мовно-історичних досліджень. На підставі таких фіксацій матимемо відносно повний репертуар мовних засобів реалізації тих чи інших десиґнатів лексем, словосполучень, еквівалентів лексем, фразеологічних одиниць, тобто усіх елемен­тів мови, якими представлені ці десиґнати. Особливо важливим на сучас­но­му етапі є збереження діалектного матеріалу з архаїчних слов’янських зон.
Піднесення суспільного життя в Україні, пробудження національної свідомості, відновлення інтересу до минулого свого народу, його матеріальної та духовної культури, усвідомлення своєї належності до одного з найдавніших етносів активізували дослідження слов’янських старожитностей, складовою частиною яких є Полісся, що своєю архаїкою здавна приваблювало вчених різних галузей науки. Найбільш повно значимість Полісся як архаїчної зони охарактеризована М.Толстим, що кваліфікує його як один із вузлових” слов’янських реґіонів, зважаючи на такі історичні особливості Полісся, як його сусідство з слов’янською прабатьківщиною чи входження до її складу, постійність і автохтонність населення Полісся, його розміщення на межі трьох східнослов’янських етносів, з одного боку, а з іншого на межі із західнослов’янським етномовним континуумом, збереження традиційних форм і елементів народної культури та мови, а тому в першу чергу слід ставити завдання комплексного вивчення слов’янських старожитностей та взаємоузгоджен­ня різних наукових дисциплін, які формують науку про слов’янський етногенез та етнокультурну історію [214 : 8]. На думку М.Толстого, сучасне Полісся для лінгвіста, фольклориста й етнографа є заповідником мовної та духовної культури, який зберіг багато цінних фактів старовини [214 : 9]. Поліський ареал у межах Славії належить до тих зон, для яких у славістиці прийнята високого ступеня ймовірності гіпотеза про мовну й культурну переємність, етномовну тяглість від праслов’янського періоду до нинішнього лінгвального стану. Ця гіпотеза ґрунтується на свідченнях багатьох наук: лінгвістики, етнографії, фольклористики, археології, антропології, історії. Полісся це один з архаїчних ареалів Славії, в якому акумульовано багато реліктових рис мовного й культурного буття слов’ян. Очевидно, саме відносною давністю заселення й стабільністю людності в цьому реґіоні упродовж тривалого часу можна пояснити той факт, що Полісся як окремий континуум кореспондує багатопланові та просторово різноспрямовані зв’язки з іншими архаїчними зонами Славії [45 : 5-6]. Усе це зумовило вибір нами Полісся, зокрема середнього, як ареалу дослідження.
Полісся як унікальна діалектна зона здавна було в полі зору лінгвістів (В.Курашкевич, Й.Тарнацький), а упродовж останніх десятиріч об’єктом дослідження мовознавців на цій території стали різні ТГЛ, зокрема мисливська (Г.Аркушин), будівельна (О.Євтушок, Л.Дорошенко), географічна (Є.Черепано­ва), зоологічна (Н.Дейниченко), лексика на позначення їжі (Є.Турчин), тваринницька (В.Куриленко, В.Шур), весільна (П.Романюк), дендрологічна (О.Никончук), народної медицини (В.Мойсієнко), номінація поховального обряду (В.Конобродська) тощо. Той факт, що саме лексика разом з іншими засобами номінації є свідченням тісного зв’язку з позамовним буттям діалектоносіїв з їх матеріальною та духовною культурою, визначив і предмет дослідження: лексика поліських діалектів на позначення одягу та взуття. Назви одягу та взуття це лексика, яка тісно пов’язана з діяльністю людей, з матеріальною культурою, з кліматично-географічними умовами. З розвитком матеріальної культури втрачаються окремі реалії, замінюються іншими, що зумовлює зміни у сфері номінації: перехід лексики до пасивного запасу, поступове стирання структурних формальних і семантичних ознак лексем, а то і повну їх втрату. Наявні сьогодні дослідження цієї ТГЛ є недостатніми, особливо стосовно досліджуваного ареалу; зауважимо, що ця ТГЛ була об’єктом дослідження в західнополіському говорі (Л.Пономар); у надгоринських говірках (Ф.Бабій); у говірках Прип’ятського Полісся цю ТГЛ досліджувала А.Соколов­сь­ка; середньополіські говірки, а саме їх центральна частина, ще не були об’єктом системного вивчення ТГЛ одягу та взуття.
Для сучасної лінгвістики актуальним є вивчення лексики середньополісь­ких говірок тому, що вони знаходяться в центрі поліського діалектного континуума, вони є говірками давньої формації зі стабільним протягом віків тубільним населенням, якраз на цій території вздовж Дніпра й Прип’яті простежується найбільш глибоке проникнення на південь білоруських діалект­них елементів” [80 : 41]. Складність вивчення поліської діалектної лексики сьогодні полягає в тому, що ця територія Полісся потерпіла від аварії на ЧАЕС, наслідком чого стали інтенсивні міграційні рухи. Результатом глибоких демографічних змін у межах середньополіського діалекту стало те, що центральний північний мовний ареал як діалектна цілість перестав існувати, а поняття середньополіський діалект у межах та ареальній структурі, які дотепер були відомі в українській діалектології, вже належать минулому” [45 : 5].

Актуальність дослідження лексики одягу та взуття середньополіського діалекту (центральної його частини) зумовлена необхідністю зафіксувати назви одягу та взуття, які в останні десятиріччя зазнають відчутних змін, зумовлених різними чинниками (розвиток суспільства, аварія на ЧАЕС, міграційні процеси), необхідністю системно дослідити цю частину побутової лексики в контексті української діалектної мови.
Зв’язок роботи з науковими планами і програмами. Проблематика дисертації пов’язана з науковими студіями в галузі української діалектної лексикології та етнографії. Дослідження здійснено в межах теми кафедри української мови Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка та Північноукраїнського діалектологічного центру Синхронне та діахронне вивчення поліського наріччя”; водночас дисертація становить компонент підготовки Словника українських говорів та Лексичного атласу української мови.

Об’єктом дослідження є лексика на позначення одягу та взуття середньополіського діалекту в загальноукраїнському контексті, що, як складова частина побутової лексики, характеризується семантичною диференційованістю, активністю використання. Переважно це дуже давня, сформована упродовж століть група слів, яка тісно пов’язана з позначуваними реаліями, відбиває тривалу еволюцію одягу від примітивного первинного до сучасного. Назви одягу, особливо найменування взуття, що зберігають раритетні денотати, пов’язані з первісним матеріалом і способами виготовлення, як важливі компоненти матеріальної культури є цінним джерелом для вивчення історії культури, етногенезу, взаємозв’язків і контактів українців з іншими народами та їхніми мовами. Необхідність дослідження діалектної лексики полягає в тому, що розвиток суспільства, науково-технічний прогрес призводять до прискореної архаїзації та поступового зникнення з ужитку групи лексики на позначення традиційного народного одягу та взуття.

Предметом дослідження є номінативні та семантичні процеси, мотива­ція та просторова поведінка лексики одягу та взуття середньополіського діалекту.

Оскільки Полісся є архаїчною зоною, то тут до сьогодні збережена значна кількість архаїчних рис на всіх мовних рівнях, передусім на лексичному та фонетичному, тому значення зафіксованих мовних фактів зростає як у загальнослов’янській перспективі, так і для пізнання синхронного мовлення, діахронії мовних явищ.
Тому метою дослідження є:
1) фіксація номінативних одиниць у ТГЛ одягу та взуття;
2) моделювання структури тематичної групи лексики одягу та взуття середньо­полісь­кого діалекту як частини словникового складу українських говорів;
3) з’ясування просторової поведінки назв одягу та взуття;
4) визначення відношення середньополіських назв одягу та взуття до одиниць цієї ТГЛ у загальноукраїнській та ширше східнослов’янській перспективах.
Для реалізації поставленої мети було окреслено наступне коло завдань:

1) за спеціально розробленим питальником здійснити польове обстеження центральної частини середньополіських говірок;
2) зафіксувати лексику одягу та взуття в середньополіському діалекті за обраною мережею з урахуванням традиційної культури діалектоносіїв;
3) дослідити склад, семантичну структуру лексики одягу та взуття середньополіського говору;
4) з’ясувати основні принципи мотивації номенів;
5) дослідити географію зафіксованих мовних одиниць у межах обстеженого континууму та у зв’язках з відповідними мовними явищами інших українських діалектів та діалектів суміжних мов;
6) за матеріалами лексики одягу та взуття виявити членування середньо­полісь­ко­го діалекту.

Джерелами дослідження стали власні польові записи, зроблені за спеціально складеною програмою в 103 н.пп. Середнього Полісся, спорадичні фіксації в 62 н.пп. цього ж реґіону упродовж 1992-2000 років, а також мате­ріа­ли, що містяться у словниках слов’янських мов, у атласах, опублі­ко­ва­них і рукописних лінгвістичних та етнографічних працях про матеріальну культуру українців та інших слов’ян. Важливим джерелом для написання дисертації були дослідження побутової лексики південно-східного [К.Глухов­це­ва, О.Ко­ва­ленко, Л.Лисиченко, Л.Тищенко, Н.Клименко], південно-західного [Я.Вака­люк, М.Ониш­ке­вич, Н.Пашкова, В.Прокопенко, О.Шляхов] та північ­но­­го [Ф.Бабій, Д.Неділько, Л.Пономар] наріч української мови, а також спеціальні дослідження про середньополіські говірки (праці Т.Назаро­вої, М.Ни­кон­чука, О.Никончука, П.Романюка, В.Мойсієнка, В.Конобродської та ін.). Картотека назв одягу та взуття середньополіського діалекту обіймає понад 1500 одиниць.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в науковий обіг уперше введено значний за обсягом локальний середньополіський діалектний матеріал, змодельовано структурну організацію ТГЛ, установлено генезу багатьох реґіональних назв, з’ясовано відношення досліджуваної лексики до відповідної лексики інших діалектних зон української мови та суміжних діалектів білоруської і російської мов.
Теоретичне значення дослідження полягає у з’ясуванні структурної організації ТГЛ одягу та взуття як сегмента лексичної системи середньополісь­кого діалекту, у встановленні способів та засобів номінації, у вияві тенденцій просторової поведінки лексики, пов’язаної з традиційною матеріальною культурою, та у визначенні відношення досліджуваної лексики до відповідної лексики інших східнослов’янських діалектів, у фіксації ряду діалектних назв, які збережені тільки в мовленні представників старшого покоління.

Практичне значення роботи визначається тим, що наведений у праці лексичний матеріал може бути використаний при роботі над етимологічними словниками слов’янських мов, у історико-етимологічних та лексико-семасіологічних дослідженнях. Матеріали дисертації можуть бути використані для укладання Лексичного атласу української мови, Словника українських говорів. Лексичний та етнографічний матеріал дисертації також може бути використаний у лінгводидактиці вищої школи.

Апробація роботи. Результати дослідження апробовано на діалектологіч­них семінарах та конференціях (Житомир, 2000, 2002; Київ, 2002; Львів, 2002), на засіданнях відділу діалектології Інституту української мови НАН України та на засіданнях кафедри української мови Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка в 1999-2002 роках. Положення дисертації відбито у 8 публікаціях. За матеріалами дисертації видано Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок”.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (1. Номінація явищ матеріальної культури як предмет лінгвістичного опису”; 2. Структурна організація та принципи номінації ТГЛ одягу середньополісь­ко­го діалекту”; 3. Структурна організація ТГЛ взуття в середньополіському діалекті”; 4. Ареалогія лексики одягу та взуття в середньополіському діалекті”), висновків, списку скорочень джерел, списку використаної літерату­ри, списку обстежених населених пунктів та додатків, які включають: схеми, таблиці, атлас назв одягу та взуття середньополіських говірок, індекс аналізова­них назв, етнографічні матеріали, питальник для збирання діалектного матеріалу.
У роботі використано описовий і лінгвогеографічний методи, а також методики моделювання та лінгвостатистики.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Аналіз лексики одягу та взуття середньополіського діалекту переконує в тому, що одиниці цієї ТГЛ утворюють складну структуру, яка включає ряд взаємо­по­в’язаних ЛСГ; переважна більшість її елементів належить до активно вживаного шару. Застаріла лексика виявляється на позначення тих реалій, які вже вийшли з ужитку (архаїчна лексика представлена в мікросемантичних групах ‘верхній одяг з домотканого сукна чи полотна, свита’, ‘домоткана тепла спідниця’, ‘головні убори заміжньої жінки‘, ‘плетене з лика взуття’, ‘взуття з дерев’яними підошвами’). До архаїзмів належать свита, постол, андарак, сайан, дереўйанки, капот, гун´а, опанча, бурка, сак, москвичка, к’ібалка, оч’іпок та ін.
2. Однією з характерних особливостей говору є наявність у складі аналізованої ТГЛ обстежених говірок архаїзмів, що демонструють наслідки давніших етапів розвитку цих діалектних систем, та інновацій, пізніших нашарувань (інновації представлені в мікросемантичних групах ‘короткий плечовий одяг’ (кофта), ‘шкіряне взуття’, що зумовлено активним функціонуванням реалій, позначуваних новими назвами). Нова лексика не відіграє суттєвої ролі у формуванні одиниць діалектного членування, але разом з тим нові лексеми демонструють значну фонетичну та морфемну варіантність, що засвідчують різні ЛСГ. При з’ясуванні кількісного і якісного співвідношення між цими групами слів ураховано характер стійкості назв у мовленні різних поколінь, що не в останню чергу зумовлено стабільністю чи нестабільністю реалій (так, архаїчна лексика переважає у мовленні представників старшого покоління, інновації молодшого). Картографування дозволило виявити різні наслідки змін мовної структури говору: від паралельного вживання старих і нових назв до повного забуття лексем разом із виходом реалій з активного вжитку чи якихось їх кількісних змін. В одній говірці часто співіснують дублетні форми, одні з яких є відповідно старішими, інші новішими, одні основними репрезентантами семи, інші додатковими.
3. Зіставлення ареалів архаїчної та інноваційної лексики засвідчує поступове звуження зон поширення архаїзмів, заступлення архаїзмів інноваційними лексемами. Процес стирання, зникнення давніших явищ спостерігаємо також на фонетичному рівні.
4. Не менш важливим для розуміння сутності діалектотворчих процесів є з’ясування культурного тла номінацій, зв’язку назв, зафіксованих у говірках, з традиційними обрядами, прикметами, повір’ями (ці відомості ми коротко подаємо на початку параграфів). Саме останні часто зберігають у позавербальній формі конкретні вказівки на причини виникнення лексеми, її семантичні й формальні видозміни. Аналіз зібраних матеріалів дозволяє виявити кілька спільностей у галузі використання одягу та взуття в обрядовості (так, лексема завивало підтверджує існування на всій обстежуваній території обряду завивання нареченої; на всій території кожух використовують у весільній обрядовості, сорочку в родильній).
5. Аналізованій ТГЛ властива лексична варіантність. Синонімічні відно­шен­ня пронизують усі ЛСГ. На позначення поняття ‘старий одяг, непридатний для носіння’ засвідчено 34 лексеми, ‘взуття з дерев’яними підошвами’ 30, ‘велика суконна хустка з китицями’ 28, ‘довгий верхній одяг з домотканого сукна чи полотна’ 24, ‘фартух’ (загальна назва) 22, ‘чоловічий піджак’ 20, ‘одяг’ (загальна назва) 19, ‘вставка на плечах чоловічої сорочки, що нагадує погон’ 18, ‘кінцева частина рукава сорочки’ 15, ‘хустка з фаб­ричної ткнини’ 15, ‘взуття’ (загальна назва) 13, ‘стрічка заплітати коси’ 12, ‘складка на спідниці чи іншому одязі’ 11, ‘довгий одяг з непромокальної тка­нини’ 8, ‘жіночий піджак’ 7, ‘тканина, підшита з вивороту до одягу’ 6 та ін.
Відзначено синонімічні назви, що утворюють структурний тип ‘іменник’ ‘складна назва’: старọмл´а стара одежа, додолка додол´на сорочка, сподн´ік’і сподн´ійе штани та ін.
6. Найпродуктивнішим способом творення номенів у досліджуваних говірках є суфіксальний (80 %), менш продуктивні префіксальний (5 %), аналітичний (10 %) та вторинна номінація внаслідок метафоризації та метонімізації (3 %). У ЛСГ ‘жіночі головні убори’ (хустка) переважає універбація; поодиноко у ЛСГ ‘загальні назви одягу’, ‘назви сорочки’ та ‘назви спіднього одягу’ виступає субстантивація.
7. Більшість назв на позначення одягу і взуття монолексеми. Аналітичні назви представлені атрибутивними (всього 115) стара одежа, сп’ідн´а одежа, пудодн´е плат´:е тощо та іменними (всього 23) шуба на кажус´е, сорочка на портоц:иі тощо словосполученнями.
8. Репертуар найменувань свідчить про формальне варіювання середньополіських говірок на фонетичному, акцентному, словотвірному та граматичному рівнях [див.: висновки до кожного параграфа розділу 2 та висновки до розділу 3]. Визначальним виступає фонетичний рівень. Так, до лексеми ком’ір зафіксовано 20 варіантів, п’ідштаники 13, п’і]ак 13, кам’ізел΄ка 12, ґу[ик 9, п’ідкладка 8, лахм’іт΄:а 8, китиц΄і 8, френзл΄і 8, сп’ідниц΄а 8, пелена 8, кибалка 7 та ін.
9. Ядро досліджуваної лексики складає праслов’янська, зокрема одежа, свита, сорочка, запаска, полотн´анка, кожух, катанка, безрукаўка, домоткан, гун´а, плат, голоплечка, пọлка, п’ідкладка, прирамок, нагрудник сукн´а, сп’ідниц´а, ўшиўка, ўстаўка, вал´анки, катанки, битаки, обуў, личак, полосовик, дубовик, д´аг, оборка, заборска, волока, пелена та ін.
Запозичена лексика складає близько 16% від усіх аналізованих лексем, хоча вона нерівномірно розподілена в різних ЛСГ. Так, у ЛСГ ‘плечовий одяг, який носять під верхнім’ відзначено значну кількість запозичень у назвах кофти та безрукавки, що, очевидно, зумовлено тим, що короткий плечовий одяг зараз є в активному використанні, з’являються нові його види, що, у свою чергу, веде до появи нових назв; а безрукавний одяг не входив до комплексу традиційного поліського костюма. Відсутня запозичена лексика у ЛСГ ‘сорочка’, ‘плетене з лика взуття’. Серед запозичень виділяємо германізми (23%): ґарн΄ітур, шати, к’ітел΄, бушлат, леtбик, андарак та ін.; тюркізми (21%): доломан, чекм’ін΄, кирейа, балахон, кахтан, кобен΄ак, сарафан та ін.; запозичення з французької мови (17%): жакет, капот, сак, тужурка, пал΄то, манжет, картуз та ін.; англійської (6%): светр, п’і]ак, пуловер, ]емпер, гол΄ф, френч та ін.; польської (6%): шл΄онка, маринарка, ґестка, манкет, галка та ін., причому польська мова часто є джерелом запозичення з інших мов; італійської (5%): чемерка, жупан, ґал΄он, брил΄, капел΄ух та ін.; російської (5%): барахло, куфаtка, воротн΄ік, шиворот, доха та ін.; угорської (4%): курта, бекеша, бунда, маґерка та ін.
10. До складу лекcики одягу та взуття входить значна кількість полісемічних (поліфунціональних лексем), напр. гун´а (репрезентує 15 значень), гун´ка (8), бурка (13), бурнус (11), лапсердак (7), леǐбик (15), чемерка (11), бобрик (11), жупан (15), маринатка (16), сак (18), бобка (28), л´ітник (10), плахта (9) та багато інших. Значна їх кількість є не полісемічними, а поліфункціональними (полісемічними ми вважаємо лексеми, які в одній і тій же говірці виступають із різною семантикою, поліфункціональними ті, які з різними значеннями відомі в різних говірках).
11. Зафіксовано ряд номінацій, які належать до різних ЛСГ. Переважно це назви з ЛСГ ‘верхній одяг’, ‘короткий одяг, який носять під верхнім одягом’, ‘поясний одяг’. Напр., бунда ‘довге старовинне жіноче плаття прямого покрою’, ‘спідниця’, ‘сорочка’, ‘безрукавка’, ‘кофта’, ‘шуба’; бурка ‘довгий верхній чоловічий одяг з домотканого сукна, свита’, ‘шапка з овчини’; дерга ‘робоча спідниця з грубої тканини’, ‘стара поношена хустка’; запинка ‘велика тепла хустка з китицями, яку напинають на плечі’, ‘жіночий фартух’; каптан ‘блузка’, ‘пальто’; катанка ‘блузка’, ‘домоткана спідниця’; л΄ітник ‘піджак’, ‘спідниця’; чоўгани ‘гумове взуття, яке взувають на валянки, калоші’, ‘взуття з дерев’яними підошвами’; чун΄і ‘гумове взуття, яке взувають на валянки, калоші’, ‘взуття з дерев’яними підошвами’, ‘валянки з сукна’, ‘плетене взуття’.
12. Здійснено аналіз мотивів номінації досліджуваної лексики. Встанов­ле­но, що найпродуктивнішим для всіх ЛСГ виявився спосіб утворення назви від матеріалу, з якого виготовлені предмети (напр., атласничка, бабаtка, бавоўн΄анка, баtка, бархатка, бобрик, ватник, вербовик, воўн΄анка, воtлока, ўйазовик, гаруска, гумоўц΄і, дереўйанк’і, димка, дубов’ік, дубчак, каракул΄а, к’ірзи, кожанка, кожушанка, козач’інка, колọдка, конопл΄анка, кудлочка, лак’іроўк’і, липн΄ік, личн΄ік, лозов’ік, лубов’ік, луда, лутов’ік, полотн΄анка, полотнина, резин΄ак’і, рем’ін΄, радн΄анка, скатов’ік’і, смушка, сукн΄а, хутроўка, хутро, цегеtка, чурек’і, шоўковочка); значна кількість назв утворена від часу та умови використання, призначення одягу (бан:ик, буден:ик, в’етроўка, ўтулка, дибки, дошчовик, завиванка, заматванка, запинка, запон, запонка, запр΄адач, зах’істка, зашч’ібка, зашч’ібанка, зọл, кл΄оци, кутало, напинало, напинанка, натикач’е, обпинка, переброска, п’ід΄:оўка, п’іджупан:ик, покривало, припиначка, припинка, топаки, упл΄оти, уст΄ілка, футболка, ходаки, чоўгани, шл΄опанц΄і, шушванка) та різномовних позначень частини тіла, яку цей предмет чи елемент одягу покриває (башлик, босоножк’і, гладкоплечка, гол΄аниц΄а, голенишче, голодуша, голоплечка, голошийа, голошиtка, ґорсет, душегр΄іtка, запйатн΄ік, запйаток, кептар, леtбик, нагрудн΄ік, надпл΄ечн΄ік, надпл΄еч’:е, наплечн΄ік, наплечники, нарукаўник, ногавиц΄і, плечовик, плечоўка, плеч’ік, прирамк’і, пйатка, рамочок, станик, станок, тулуб, тулубец΄), зумовлена особливостями крою, способу виготовлення (безрукаўка, битки, битак’і, вал΄анка, вал΄анк’і, верзенка, в’іт΄ажк’і, вишиванка, вушанка, ўйазанка, граф’іроўка, доўбанк’і, зшиванка, катанка, катанк’і, кокетка, косинка, косинец΄, косоворотка, кос΄ак, краtка, крутов’ік, кутничка, лодк’і, лодочк’і, наб’іванка, нам’ітка, плет΄анки, пл΄іс΄іроўка, полубот, полуботк’і, полушубка, пот΄аганка, р΄ізанка, розл΄ітаtка, розмал΄ованка, стрижка, тканка, трепанка, цил΄індр, шнуроўка, шнуровиц΄а); значно менше функціонування мають назви, утворені від питомих та іншомовних етнонімів та топонімів (ЛСГ ‘плечовий одяг, який носять під верхнім’, ‘поясний одяг’, ‘головні убори’), напр., блуза, гуцулка, кам’ізел΄ка, украйінка, галанц΄і, гал΄іцеtка, кашем’ірка, к’ітаtка, кубанка, маґерка, москв’ічка, румунк’і, терноўка, тет΄анка, йапонка, а також антропонімів (ЛСГ ‘короткий плечовий одяг, який носять під верхнім’, ‘верхній одяг’, ‘поясний одяг’, ‘сорочка’), напр., спенсер, баtбарак, бекеша, монашка, гал΄іфе, галка, маринарка, панталони, стал΄інка, чумачка та від назви кольору (багр΄анка, б’ілизна, б’іл΄йо, б’ілокримка, руд΄ка, с΄ір΄ак, с΄іромаха).
13. За матеріалами зафіксованої лексики виявлено членування досліджу­ва­ного ареалу. Виділено 7 основних ареалів, які проходять в основному по вододілах річок і які умовно можна назвати:
1) норинські говірки;
2) верхньоубортські;
3) середньоубортські;
4) жеревські;
5) узькі;
6) слуцькі;
7) говірки в міжріччі Ірші й Тетерева (черняхівські).
Визначені ареали характеризуються різною величиною, неоднаковою конфігурацією; кожна із зон має лише їй притаманну лінгвальну сутність, мовне наповнення.

14. ТГЛ одягу та взуття складають як специфічні діалектні утворення ендемізми, які переважають у норинських говірках (напр. гал´, клоч, товок, м’ена, в’една, коштал´ак, табак’ерк’і, старọмл´а, уйẹўка, колошмат´іна, клост, крапал, кризи, зал´к, шага, пọшва, хуш, переламанка, ш’іл´ага, п’ідткан´:е, лоўт, конобл, рунда, коўри, курушани, фолт, шуп, тал΄ма, балта та ін.), так і лексеми, які мають аналоги та безпосередні паралелі в інших укр. реґіонах, а також в блр. і рос. діалектах. На основі опрацювання укр., рос. і блр. джерел виявлено значну кількість лексичних паралелей [див.: 4.3].

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамович П. Етнографічні записи (Західна Волинь с. Мізов і околиці. 1912-1913 р. Ч. 1) // Записки Волинського інституту народної освіти ім. І.Фран­ка. Рік 1926-1927. Житомир, 1927. С. 49-80.
2. Анисимова Л.Г. Назви верхнього одягу у поліських, волинських та поділь­сь­ких говірках // Дослідження з української діалектології. К., 1991. С. 126-140.
3. Анисимова Л.Г. Назви спідниці у поліських, волинських та подільських говір­ках // Науково-технічна революція і сучасні проблеми розвитку лексики ук­раїнської народно-розмовної мови. Ужгород, 1989. С. 5-6.
4. Анисимова Л.Г., Никончук О.М. Поліські назви головних уборів, мотивовані спо­собом носіння // Проблеми української діалектології на сучасному етапі. Жи­томир, 1990. С. 206-207.
5. Аркушин Г. А хтось же вас народжував, слова Луцьк, 1993. 31с.
6. Аркушин Г.Л. Охотничья лексика западнополесских говоров: Автореф. ... канд. филол. наук: Спец.: 10.02.02. Украинский язык. Ужгород, 1986. 20 с.
7. Аркушин Г.Л. Силенська гуторка. Топоніміка, люди, мова. Мельбурн: Спадщина, 1994. 190 с.
8. Бабий Ф.И. Бытовая лексика говоров среднего бассейна Горыни (названия одеж­ды, обуви и головных уборов): Дисс. ... канд. филол. наук: Спец.: 10.02.02. Украинский язык. Ужгород, 1985. 228 с.
9. Бабий Ф.И. Лексико-семантическая группа названий женский платок” в ук­ра­ин­ских говорах // Сообщения по общеславянскому лингвистическому ат­ла­су. Воронеж, 1974. С. 171.
10. Бабий Ф.И. Лексические изоглоссы Среднегорынского бассейна // Полесье и этно­генез славян. М., 1983. С. 68-69.
11. Бабій Ф.Й. Деякі назви одягу в говірках Горинського Полісся // Студії з мо­во­знавства. К., 1975. С. 56-60.
12. Бабій Ф.Й. Деякі фонетичні ізоглоси говірок середнього басейну Горині // Проб­леми української діалектології на сучасному етапі. Житомир, 1990. С. 32-34.
13.