НОРМАТИВНІСТЬ ПРАВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

brief description

Міністерство внутрішніх справ України
Львівський державний університет внутрішніх справ

На правах рукопису

ПОЛОНКА ІВАННА АНАТОЛІЇВНА

УДК 340.11

НОРМАТИВНІСТЬ ПРАВА: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Настасяк Ірина Юріївна,
кандидат юридичних наук, доцент

Львів – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ
АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ 10
1.1 Інтеграція наукових підходів щодо розуміння проблеми нормативності права 10
1.2 Методологія дослідження нормативності права 23
1.3 Характеристика основних властивостей права 38
Висновки до Розділу 1 59
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ НОРМАТИВНОСТІ ПРАВА 61
2.1 Поняття та сутність нормативності як основної властивості права 61
2.2 Норма права як основа його нормативності 80
2.3 Особливості галузевої нормативності права 96
Висновки до Розділу 2 117
РОЗДІЛ 3. НОРМАТИВНІ ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ..120
3.1 Нормативність і ненормативність у правовому регулюванні 120
3.2 Співвідношення нормативності та казуальності права 142
3.3 Проблеми нормативності правового регулювання
в сучасних правових системах світу 161
Висновки до Розділу 3 189
ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 198

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена об’єктивними процесами, що відбуваються у правовій системі Української держави. Правова дійсність характеризується ускладненням і диференціацією правового впливу, розширенням предмета правового регулювання і, загалом, зміною поглядів щодо проблеми впорядкування суспільних відносин за допомогою права як найважливішого соціального регулятора.
Важливою властивістю права, іманентною його природі, є нормативність, що відображена у статті 19 Конституції України, де закріплено принцип, згідно з яким громадянам України дозволено робити те, що не заборонено законодавством. Відповідно до цього положення, завдання законодавця полягає в тому, щоб визначити необхідні нормативи і втілити їх у норми права – загальні правила поведінки, спрямовані на регулювання й охорону суспільних відносин, – які є головним джерелом правової інформації. Саме за таких умов право стає дієвим засобом гармонізації інтересів і окремих індивідів, і суспільства загалом.
Право як нормативна система соціального регулювання впорядковує й охороняє найвагоміші для більшості членів соціуму суспільні відносини. З уваги на їхню високу соціальну значущість їх можна розглядати як загальноважливі. Саме загальне значення цих відносин зумовлює необхідність виконання вимог правових норм усіма членами суспільства. Право приймають від імені всього суспільства, а норми становлять систему права, поширюють свою дію на всіх членів спільноти, незалежно від їх участі у правотворчій діяльності та внутрішньої психологічної оцінки важливості встановлюваних за допомогою права правил поведінки. У цьому вбачається одна з істотних відмінностей права від інших нормативних систем. Адже в науковій літературі зазначається, що для права характерна не просто нормативність, а нормативність особливої якості, невіддільна від специфічного правового змісту.
Загалом цінність нормативності права полягає в тому, що завдяки їй у суспільне життя привносяться елементи єдності, принципової рівності. Правильне розуміння вимог нормативності права як відображення об’єктивних закономірностей розвитку держави дасть законодавцю змогу уникнути прийняття непотрібних законів, а також належно тлумачити зміст нормативних актів. Потрібно зауважити, що нехтування реальним значенням нормативності права об’єктивно перешкоджає зміцненню законності в державі.
Дослідження проблеми нормативності права передбачало опрацювання теоретичних по¬ложень, що містяться в наукових працях українських і зарубіжних учених. Особливу ува¬гу приділено науковим здобуткам таких знаних науковців: С. Алексєєва, М. Байтіна, В. Бабаєва, А. Венгерова, В. Горшенєва, Р. Давида, Л. Заморської, І. Ільїна, Г. Кельзена, М. Кельмана, Б. Кістяківського, М. Козюбри, В. Котюка, В. Копєйчикова, Н. Коркунова, Ю. Кудрявцева, В. Лазарева, Л. Луць, Г. Мальцева, А. Міцкевича, О. Мурашина, П. Недбайла, B. Нерсесянца, А. Піголкіна, П. Рабіновича, О. Скакун, Ю. Тихомирова, Л. Явіча.
Попри наукові розвідки, у вітчизняній юридичній науці досі на загальнотеоретичному рівні комплексно в монографічній формі не досліджували нормативність права. Здебільшого нормативність вивчають як одну із властивостей права, у взаємозв’язку з іншими його властивостями (зокрема з державним примусом), а нормативність у праві зазвичай зводять до сукупності правових норм і нормативного вираження правил поведінки. Такий підхід є надто вузьким розумінням проблеми нормативності права з погляду сьогодення, враховуючи нинішній рівень наукового пізнання.
Викладене вище засвідчує актуальність теми, а отже, й доцільність її дисертаційного вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження узгоджується з Пріоритетними напрямами розвитку правової науки на 2011–2015 рр., що були затверджені Національною академією правових наук України 24 вересня 2010 р., а також безпосередньо пов’язана з темами, програмами науково-дослідних робіт Львівського державного університету внутрішніх справ «Проблеми реформування правової системи України» (державний реєстраційний номер 0109U007853) і «Філософсько-правові та теоретико-історичні проблеми державотворення та правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U007855).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – здійснити загальнотеоретичний аналіз нормативності права, встановити її зв’язок з іншими правовими явищами та визначити місце в системі правових категорій.
Для досягнення поставленої мети потрібно було виконати такі завдання:
- проаналізувати стан наукової розробки проблеми нормативності права та визначити методологічний інструментарій дослідження;
- виокремити та схарактеризувати основні властивості права;
- запропонувати та обґрунтувати визначення поняття «нормативність права» і розкрити особливості цього явища;
- схарактеризувати норму права як основу його нормативності;
- визначити особливості галузевої нормативності права;
- співвіднести вияви нормативності і ненормативності у правовому регулюванні суспільних відносин;
- здійснити порівняльну характеристику нормативності та казуальності права;
- розкрити рівень нормативності в основних сучасних правових системах світу.
Об’єкт дослідження – право та його властивості.
Предмет дослідження – загальнотеоретичні особливості нормативності права як визначальної його властивості.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Усвідомленню цінності права в системі соціального регулювання сприяв аксіологічний підхід (підрозділ 1.3). Застосування феноменологічного методу дозволило сформувати узагальнений погляд на право на сучасному етапі розвитку юридичної науки (підрозділ 1.1). Діалектичний метод використано для з’ясування співвідношення різних категорій, розглянутих у роботі, а також для дослідження їх діалектичної єдності (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). Системний метод дав змогу сформувати цілісне бачення нормативної дійсності та дослідити місце нормативності права у правовій системі (розділ 2). Історичний метод допоміг у вивченні особливостей ґенези нормативності права, а також під час дослідження нормативістської концепції Г. Кельзена (підрозділи 1.1, 2.1). Порівняльно-правовий метод застосовано під час порівняння нормативності з іншими правовими явищами, окрім того, він допоміг виявити рівень нормативності в різних правових системах світу (підрозділи 1.3, 2.2, 3.3). Завдяки формально-юридичному методові встановлено властивості нормативності, що сприяло виробленню дефініції по¬няття «нормативність права» (підрозділ 2.1). Соціологічний метод допоміг під час дослідження ефективності норми права та під час розгляду значення і рівня нормативності права у правових системах сучасності, особливо в державах романо-германського типу, до якого входить і Україна (підрозділи 2.2, 3.3). Метод узагальнення дав змогу продемонструвати необхідність нормативності права, у зв’язку із сучасними тенденціями розвитку суспільних відносин, що безпосередньо вказують на необхідність цього правового явища, яке забезпечує законність та правопорядок у державі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній теорії держави і права у монографічній формі досліджено явище нормативності права. У роботі обґрунтовано низку положень, що містять наукову новизну та мають важливе теоретичне і практичне значення для вдосконалення правової науки. Так,
уперше:
– з позиції загальної теорії права виокремлено та обґрунтовано основні властивості нормативності права;
– здійснено загальнотеоретичний аналіз галузевої нормативності права та доведено її необхідність під час регулювання суспільних відносин;
– у сучасній юридичній науці на загальнотеоретичному рівні доведено положення щодо співвідношення нормативності і казуальності права й обґрунтовано теоретичну концепцію взаємозумовленості юридичного казусу та норми права;
удосконалено:
– дефініцію поняття «нормативність права» – це найважливіша властивість права, яка має загальний, загальнообов’язковий характер, найбільшою мірою виражає функціональне призначення права бути регулятором поведінки людей (суспільних відносин), дає змогу виразити типові для конкретного суспільства способи вирішення можливих спорів і конфліктів та гарантується державою через застосування, зокрема, примусу. Визначено місце цього поняття в понятійно-категорійному апараті загальної теорії держави і права;
– положення, за яким нормативне і ненормативне правове регулювання взаємопов’язані, мають сутнісні властивості, що й уможливлює їх співвідношення;
набули подальшого розвитку:
– теза щодо доцільності розмежування категорій «ознаки права» і «властивості права»;
– теза щодо розмежування понять «норма» та «нормативність», адже норма виступає основоположним елементом права, а нормативність є однією з основних його властивостей;
– положення теорії правової системи в контексті порівняльного аналізу рівня нормативності в сучасних правових системах світу.
Практичне значення одержаних результатів полягає в розв’язанні важливої для української правової науки проблеми, що становить науково-теоретичний і практичний інтерес.
Сформульовані в дисертації теоретичні положення та висновки можуть бути використані у:
– науково-дослідній сфері – для подальших загальнотеоретичних та галузевих досліджень категорії «нормативність права»;
– навчальному процесі – для викладання курсів «Теорія держави і права», «Проблеми теорії держави і права», «Філософія права». Окрім того, матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані для підготовки відповідних розділів підручників і навчальних посібників. Положення дисертації впроваджено у навчальний процес при проведенні лекційних та семінарських занять з предмету «Теорія держави і права» у ПВНЗ «Буковинський університет» (акт впровадження № 2 від 28 січня 2013 р.);
– правовиховній сфері – для підвищення рівня пра¬вової культури та правосвідомості різних верств населення;
– правозастосовній сфері – як теоретичну основу для вдосконалення діяльності органів державної влади. Матеріали дослідження застосовано в діяльності Головного управління юстиції Чернівецької області (акт впровадження № 4 від 15 жовтня 2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Усі викладені в роботі висновки та положення сформульовано на основі особистих досліджень. У разі використання матеріалів інших дослідників зроблено відповідні покликання. Найважливіші положення дослідження викладено в одноосібних публікаціях.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації, теоретичні та практичні висновки, результати дослідження були обговорені та одержали схвалення на засіданнях кафедри загальної теорії держави і права Львівського дер¬жав¬ного університету внутрішніх справ. Найважливіші висновки дисертаційного дослідження були апробовані на науково-практичних заходах: Міжнародній щорічній науковій конференції молодих вчених, аспірантів і студентів, присвяченій пам’яті видатних вчених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурілова, В. В. Копєйчикова «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави» (м. Львів, 18–19 листопада 2011 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Право і держава в дослідженнях молодих науковців» (м. Одеса, 23 березня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Інформаційні технології, економіка та право: стан та перспективи розвитку» (м. Чернівці, 28–31 березня 2012 р.), Запорізькій сесії І Всеукраїнської науково-практичної конференції «Придніпровські соціально-гуманітарні читання» (м. Запоріжжя, 11 квітня 2012 р.), ІV Міжнародній науковій конференції Компаративістські читання (м. Львів, 27–29 квітня 2012 р.), ІІ-й Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Черкаси, 1–2 листопада 2012 р.).
Публікації. Результати дисертаційної роботи відображено в 14 публікаціях, з яких 6 – у наукових фахових виданнях України, а 7 – у збірниках тез виступів і доповідей, виголошених на науково-практичних заходах, а також одна стаття вийшла друком в іноземному виданні.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. За¬гальний обсяг роботи становить 218 сторінок, з них 197 сторінок – ос¬нов¬ний текст і 21 – список використаних джерел (252 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

У проведеному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в ґрунтовному аналізі проблемних питань, що стосуються нормативності права та її місця в системі інших правових категорій; з’ясовано значення цього теоретико-правового явища, яке покликане сприяти регулюванню суспільних відносин; забезпечено реалізацію загальнолюдських цінностей і необхідних стандартів демократичної, правової держави.
Отримані у процесі дослідження результати дозволяють сформулювати низку висновків:
1. Проблема нормативності права належить до найскладніших і найвідповідальніших у сучасному житті для регулювання суспільних відносин. Теоретичне осмислення її сутнісного значення, впливу та ролі – необхідна умова наукового ефективного управління суспільними процесами. Тому важливе значення відіграє аналіз різноманітних наукових джерел генезису нормативності права як правового явища, що дає змогу фіксувати докорінні зміни в розумінні цього феномену впродовж цивілізаційного розвитку людства від античних часів до сучасності.
На основі історико-методологічного підходу розвиток нормативності висвітлено за періодами:
1) період від античності до кінця ХІХ ст.;
2) період дослідження цієї проблеми радянськими та пострадянськими, зокрема російськими, науковцями;
3) період дослідження нормативності сучасними українськими вченими.
Доведено, що найвагоміші резуль¬тати у процесі дослідження проблем нормативності права одержали радянські та російські вчені. Вони розглядали нормативність як соціальну закономірність, що виражає потребу суспільства в регуляції та затвердженні нормативних начал.
Акцентовано, що нормативність права нечасто виступала предметом спеціальних наукових досліджень сучасних українських учених. Здебільшого її досліджують як одну із властивостей права та розглядають у взаємозв’язку з іншими його властивостями, а проблему нормативності у праві зазвичай зводять до сукупності правових норм і нормативного вираження правил поведінки.
2. Встановлено, що визнання права соціальним, об’єктивним, інституційним утворенням зумовлює необхідність дослідити його визначальні характеристики. Основною внутрішньою характеристикою права є його властивості, які сукупно характеризують його якість і дають змогу відрізняти його від інших соціальних явищ.
Завдяки схарактеризованим у роботі властивостям права уточнено дефініцію поняття «право» – це система норм (правил поведінки) і засад, що їх держава встановила або визнала для регулювання суспільних відносин, які формально утверджують міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових й індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу, навіть через примус.
Акцентовано на відмінності між категоріями «властивість права» і «ознаки права». Зокрема, під властивістю розуміють його первинну характеристику, а ознака права – це вторинна особливість, яка означає вияв властивості права. Під ознакою права розуміємо його зовнішнє вираження, адже ознака є очевидною і доступною для безпосереднього сприйняття. Властивість права – це якісна характеристика права, його внутрішній компонент.
3. Констатовано, що нормативність як правове явище є універсальною організаційною основою регулювання суспільних відносин. Виокремлено основні властивості нормативності права: 1) вона є найважливішою властивістю права; 2) має загальний характер, тобто правила поведінки звернені до населення всієї держави і розраховані не на разові, індивідуальні обставини, а на низку обставин, що повторюються; 3) має загальнообов’язковий характер, вносить у суспільне життя елементи єдності, рівності, принципової однаковості; 4) це рівний масштаб, який застосовує право до всіх суб’єктів; 5) найбільшою мірою виражає функціональне призначення права бути регулятором поведінки людей, суспільних відносин; 6) забезпечує відповідну міру свободи кожного індивіда, їхню рівність та, як наслідок, справедливість; 7) дає змогу виразити типові для конкретного суспільства суперечності і способи вирішення можливих спорів і конфліктів; 8) передбачає можливість застосування заходів державного примусу.
4. Вказано, що особливе місце серед соціальних регуляторів життя суспільства та поведінки особи посідають норми права. Відзначено, що через норми права відбувається регулювання різних суспільних відносин, вони є знаряддям утілення в життя політики держави, засобом організації її діяльності.
Зауважено, що цінність тричленної побудови норми права полягає в тому, що вона стимулює юристів-практиків до ретельного і всебічного аналізу нормативного матеріалу; зіставлення нерозривно пов’язаних між собою статей і нормативних актів; узагальнення умов застосування правової норми, її змісту, наслідків її порушення.
Акцентовано, що хоча норма і нормативність нерозривно взаємопов’язані, проте ці категорії не можна ототожнювати. Норма є одиничним, але не єдиним виявом нормативності. Нормативність, своєю чергою, властива не лише нормам (а й, наприклад, принципам), а тому не може зводитись лише до них.
5. Визначено, що нормативність конституційних принципів зумовлена тим, що вони акумулюють, узагальнюють найважливіші, соціально значущі явища і вводять їх у межі прийнятих у державі нормативів. Норми конституційного права завдяки особливостям галузевої нормативності покликані на найвищому юридичному рівні захищати інтереси кожного громадянина і всього українського народу.
З’ясовано, що не обходяться без нормативності й адміністративно-правові норми, адже саме за допомогою нормативності офіційно закріплюються повноваження, організація і відповідальність органів державного управління, а також права й обов’язки громадян і громадських організацій у сфері державного управління. Нормативність безпосередньо впливає на механізм адміністративно-правового регулювання, завдяки чому забезпечується стійкий правовий порядок функціонування суб’єктів та об’єктів управління.
Вказано, що нормативне закріплення всіх основних засад кримінального права є необхідною умовою захисту та охорони прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Останнім часом кримінальне право є досить динамічним у нормативному сенсі, деякою мірою нестабільним правовим інструментарієм регулювання суспільних відносин. Обґрунтувати це можна його багатофункціональністю і швидкою зміною тактичних завдань деяких кримінально-правових норм, що коригуються поточними суспільними інтересами в конкретних соціальних сферах.
Зауважено, що за сучасних умов, коли майже всі вчені-правознавці визнають об’єктивний характер поділу права на приватне і публічне, питання щодо визначення нормативності права саме в цивільному праві, зокрема приватному, набуває, на нашу думку, особливої актуальності. Єдність нормативного способу регулювання дозволеної або належної поведінки, кваліфікації конкретного діяння як правопорушення та регламентацій його правових наслідків можна вважати об’єктивною передумовою забезпечення нормального розвитку цивільних відносин.
6. Відзначено, що функціонування механізму соціальної регуляції основане на взаємозв’язку нормативного і ненормативного регулювання суспільних відносин. З’ясовано, що нормативність є зовнішнім, формальним вираженням права, а ненормативність – його ціннісно-ідейним наповненням.
Вказано, що нормативне регулювання – це уніфіковані, обов’язкові, звернені до невизначеного кола осіб моделі поведінки. Ці вимоги системні і побудовані на засадах домінантних у суспільстві моральних імперативів. Ненормативне регулювання має індивідуальний, особовий характер. Проте доводиться визнати, що воно не є автономним і пов’язане із системою нормативних приписів причиново-наслідковими зв’язками: або як виняток з правил, або як рішення конкретного одиничного випадку, відповідно до принципів і духу, прийнятих у суспільстві стереотипних варіантів поведінки. Значна частина соціальних відносин піддається нормативному регулюванню. Ненормативне регулювання є похідним від нормативного і доповнює його.
Встановлено, що розмежування нормативного і ненормативного регулювання можна здійснювати за спеціальною методикою, яка передбачає послідовність дій суб’єкта щодо аналізу змісту правового акта і його зовнішніх атрибутів, це дає змогу виявити його нормативний або ненормативний характер в тих випадках, коли це не є очевидним.
7. Наголошено, що, розглядаючи норму права як основний елемент механізму правового регулювання, потрібно враховувати також казуальні основи правового впливу на суспільні відносини.
Виявлено, що саме за допомогою філософських категорій «необхідність» та «випадковість» можна з’ясувати співвідношення понять «нормативність» і «казуальність», які визначаються як властивості права, що не можуть існувати одна без одної. Відповідно до цієї позиції, поняття юридичного казусу припускає наявність норми, і навпаки, правова норма презюмує існування юридичного казусу.
Вказано, що основною відмінністю між нормативністю та казуальністю у праві є те, що нормативність, як визначальна властивість права, має загальнообов’язковий, неперсоніфікований характер, тобто поширюється на всіх без винятку осіб. Казуальність же має персональний, одиничний, конкретний характер. Однак, зауважено, сукупність казусів (випадків) може набувати нормативного характеру, про що свідчить практичний досвід.
8. Відзначено, що аналіз романо-германського типу правової системи дає змогу стверджувати про високий рівень її нормативності, тому що основне джерело права (нормативно-правововий акт) відповідає властивостям і цінностям права та максимально забезпечує належний рівень правового регулювання.
Визначено, що англосаксонська правова система має середній рівень нормативності, їй властивий досить великий обсяг чинних джерел права, що суперечить вимогах нормативності. Особливо це стосується поєднання нормативних приписів статутного і прецедентного права.
Встановлено, що в релігійно-традиційному типі правової системи низький рівень нормативності зумовлений тим, що правові засоби регулювання часто підмінюють неправові, а в низці правових систем цього типу загальні правові засоби виконують функції спеціальних.
Констатовано, що змішаний тип правової системи – це поєднання національних правових систем зі спільними рисами, що ґрунтуються на єдності їхніх закономірностей і тенденцій розвитку, спираючись на поєднання елементів правових систем романо-германського й англосаксонського типів.
Зроблено висновок про належність України саме до романо-германського типу правової системи, про що свідчить високий рівень нормативності правового регулювання, яке, однак, потребує вдосконалення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов А. Н. Методология, мировоззрение и факторы повышения научной деятельности / А. Н. Аверьянов // Аверьянов А. Н. Методологические проблемы современной науки / А. Н. Аверьянов. – М. : Норма, 1979. – 302 с.
2. Адміністративне право України : навчальний посібник / за заг. ред. Т. О. Коломієць, Г. Ю. Гулєвської. – К. : Істина, 2008. – 216 с.
3. Адміністративне право України : академічний курс : підручник [для юрид. спец. вищ. навч. закл.] : [у 2 т.]. Т. 1 (Загальна частина) /за ред. В. Б. Авер’янова та ін. ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М Корецького. – К. : Юрид. думка, 2004 – 584 с.
4. Александров Н. Г. Правові і виробничі стосунки в соціалістичному суспільстві / Н. Г. Александров // Питання філософії. – 1957. – № 1.
5. Александров Н. Г. Сущность права / Н. Г. Александров. – М., 1959.
6. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве / С. С. Алексeeв. – М. : Юрид. лит., 1966. – 136 с.
7. Алексеев С. С. Социальная ценность права в советском обществе / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит., 1971. – 224 с.
8. Алексеев С. С. Проблемы теории права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – Свердловск, 1972. – Т. 1. – 396 с. ; 1982. – Т. 2. – 362 с.
9. Алексеев С. С. О понятии права / С. С. Алексеев // Известия ВУЗов. Правоведение. – 1970. – № 1. – C. 20–29.
10. Алексеев С. С. Теория права : [учебное пособие] / С. С. Алексеев. – М. : Изд-во БЕК, 1995. – 320 с.
11. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М. : Статут, 1999. – 712 c.
12. Алексеев С. С. Теория государства и права : учеб. для юрид. вуз. и фак. / С. С. Алексеев, С. И. Архипов, В. М. Корельский и др. – М. : Изд-во НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 570 с.
13. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиски и решения / С. С. Алексеев. – М. : Норма, 2001. – 752 с.
14. Альчук М. Сучасна філософсько-правова методологія / М. Альчук // Вісн. Львів. ун-ту. – 2008. – Вип. 11. – С. 64–71.
15. Андреев И. П. Проблемы логики и методологии познания / И. П. Андреев. – М. : Наука, 1972. – 258 с.
16. Антологія української юридичної думки : в 6 т. / [за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка]. – К. : Юрид. кн., 2003. – Т. 4 : Конституційне (державне) право. – 600 с.
17. Байтин М. И. Сущность права (Современное нормативное правопонимание на грани двух веков) / М. И. Байтин. – Саратов : СГАП, 2001. – 416 с.
18. Баулін Ю. В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Ю. В. Баулін. – К. : А.С.К., 2004. – 198 с.
19. Бахрах Д. Н. Административное право : учебник [для студ. юрид. фак. вуз.] / Д. Н. Бахрах. – М. : МГУ, 1997. – 438 с.
20. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель. – М. : NOTA BENE, 2000. – 576 с.
21. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Г. Дж. Берман. – М. : Изд-во МГУ, 1998. – 624 с.
22. Бехруз Х. Вступ до порівняльного правознавства : навчальний посібник / Х. Бехруз. – Одеса : Юрид. л-ра, 2002. – 328 с.
23. Біржакова Є. О. Поняття властивостей права / Є. О. Біржакова // Альманах права. Правопозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. журн. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 164–167.
24. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М. : Норма, 1973. – 326 с.
25. Бобылёв А. И. Теоретические проблемы правового регулирования / А. И. Бобылёв // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 10–16.
26. Богуцкий В. В. Административное право Украины как отрасль права : [конспект лекций] / В. В. Богуцкий. – Харьков, 1996. – 268 с.
27. Борисов В. І. Необережність і її види : [лекції] / В. І. Борисов. – Х. : ЮІ, 1991. – 24 с.
28. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность / С. Н. Братусь. – М. : Юрид. лит., 1976. – 216 с.
29. Васильев A. M. Правовые категории : методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильєв. – М. : Юрид. лит., 1976. – 264 с.
30. Васьковский Е. В. Руководство к толкованию и применению законов : для начинающих юристов / Е. В. Васьковский . – М. : Изд. братьев Башмаковых ; Типолитография товарищества И. Н. Кушнерев и Ко, 1913. – 156 с.
31. Вежелев С. І. Нормативнсть и казуальнисть права: теоретико-методологический и сравнительно-правовой анализ : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / С. І. Вележев. – СПб. : РГБ, 2006. – 310 с.
32. Венгеров А. Б. Нормативная система и эффективность общественного производства / А. Б. Венгеров, Н. С. Барабашева. – М. : Изд-во МГУ, 1985. – 288 с.
33. Венгеров А. Б. Теория государства и права. Ч. 2 : Теория права / А. Б. Венгеров. – М. : Юрист, 1996. – Т. 1. – 168 с.
34. Вишновецька С. В. Поняття норми трудового права : [ зб. наук. пр.] / Світлана Володимирівна Вишневецька // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Правознавство. – Чернівці : ЧДУ, 2000. – Вип. 82. – С. 60–64.
35. Вригт Г. Х. фон. Логико-философские исследования / Г. Х. фон Вригт. – М. : Мысль, 1986. – 356 с.
36. Гайворонская Я. В. Концепция нормативности права в отечественном правоведении (советский и постсоветский периоды) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Я. В. Гайворонская. – СПб. : С.-Петерб. гос. ун-т, 2001. – 246 с.
37. Гарчева Л. П., Ярмыш А. Н. Конституционное право Украины / Л. П. Гарчева, А. Н. Ярмыш. – Симферополь : Доля, 2000. – 336 с.
38. Гоббс Т. Левиафан / Т. Гоббс. – М. : Мысль, 2001. – 478 с.
39 Годованець В. Ф. Конституційне право України : конспект лекцій / В. Ф. Годованець ; МАУП. – К., 2000. – 214 с.
40. Головкин Р. Б. Право в системе нормативного регулирования современного российского общества : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Р. Б. Головкин. – Н. Новгород, 1998. – 198 c.
41. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 256 с.
42. Грушевский М. С. Очерк истории украинского народа / М. С. Грушевский ; сост. и ист.-биогр. очерк Ф. П. Шевченко, В. А. Смолия ; примеч. В. М. Рычки, А. И. Гуржия. – Киев : Либідь, 1990. – 398 с.
43. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. – М. : Междунар. отношения, 1996. – 400 с.
44. Даштамиров С. А. Социальные нормы как одна из форм регулирования жизни в социалистическом обществе : дис. … канд. филос. наук / С. А. Даштамиров. – М., 1968. – 194 с.
45. Демидов А. И. Категория «политическая жизнь» как инструмент человеческого измерения политики /А. И. Демидов // Полис : полит. исслед. – 2002. – № 3. – С. 156–162.
46. Державне управління в Україні / за заг. ред. В. Б. Авер’янова ; НАН України. Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К. : Юрид. думка, 1999. – 266 с.
47. Диалектическая логика / по ред. A. M. Минасяна. – Ростов-н/Д., 1966.
48. Діковська І. Про деякі питання застосування цивільно-правових норм / І. Діковська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матер. Х Регіон. наук.-практ. конф. (м. Лвів, 5–6 лютого 2004 р.). – Львів, 2004 – С. 241–244.
49. Дія права: інтегративний аспект / [за ред. Н. М. Оніщенко]. – К. : Юрид. думка, 2010. – 360 с.
50. Дорохов Р. П. До питання про теоретико-методологічні засади норма творчості / Р. П. Дорохов // Митна справа. – 2011. – № 5 (77), ч. 2. – С. 84–89.
51. Драгоманов М. П. Историческая Польша и великорусская демократия / М. Драгоманов. – Женева : Georg, 1881. – 512 с.
52. Эволюция современного буржуазного государства / под ред. В. К. Забигайло. – Киев, 1991. – 280 с.
53. Загальна теорія держави і права : [підруч. для студ. юрид. спец. ВНЗ] / за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
54. Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / за ред. М. В. Цвік, О. В. Петришин. – X. : Право, 2009. – 572 с.
55. Задорожний Ю. А. Витоки формування норми права як базового елемента системи права романо-германської правової сім’ї / Ю. А. Задорожний // Юрид. вісн. – 2008. – № 4 (9). – С. 63–64.
56. Зайчук О. В. Теорія держави і права : [підручник] / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 688 с.
57. Закон в английском праве / И. Ю. Богдановская ; отв. ред. : Н. С. Крылова. – М. : Наука, 1987. – 144 c.
58. Заморська Л. Поняття «нормативність права» : теоретичний аспект / Л. І. Заморська // Право України. – 2007. – №6. – С. 26–29.
59. Заморська Л. І. Нормативність права в радянському праворозумінні / Л. І. Заморська // Право України. – 2011. – № 11/12. – С. 156–163.
60. Заморська Л. І. Визначення норми права в цивільному праві України / Л. І. Заморська // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2008. – № 6 (13). – С. 9–15.
61. Заморська Л. І. Відносно визначені норми права : поняття, структура, функції : монографія / за заг. ред. д. ю. н., проф. А. А. Козловського. – Чернівці : Технодрук, 2010. – 168 с.
62. Ильин И. А. Общее учение о праве и государстве / И. А. Ильин // Ильин И. А. Собр. соч. / И. А. Ильин. – М., 1994. – Т. 4. – С. 49–53.
63. Ильин И. А. Собрание сочинений / И. А. Ильин. – М. : Рус. кн., 1994. – Т. 4. – 624 с.
64. История политических и правовых учений. Средние века и Возрождение / [отв. ред. В. С. Нерсесянц]. – М. : Наука, 1986. – 350 с.
65. Исаков В. Б. Юридические факты в советском праве / В. Б. Исаков. – М. : Юрид. лит., 1984. – 144 с.
66. История древнего мира : в 3 кн. / под ред. И. М. Дьяконова, В. Д. Неронова, И. С. Свенцицкой. – М. : Наука, 1989. – Кн. 3. – 470 с.
67. Кабальський Р. О. Роль і місце примусу у правовій нормативності [Електронний ресурс] / Р. О. Кабальський // Форум права. – 2007. – № 1. – С. 94–98. – Режим доступу : http://www.Nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07kroupn.pdf.
68. Кабальський Р. О. Нормативність права як предмет філософського аналізу : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 / Р. О. Кабальський ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2007. – 220 с.
69. Кабанець О. С. Праворозуміння в умовах глобалізації: теоретичний аналіз / О. С. Кабанець // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. журн. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 207–210.
70. Казимирчук В. П. Социальный механизм действия права / В. П. Казимирчук // Сов. государство и право. – 1970. – № 10. – С. 37–44.
71. Казимирчук В. П., Кудрявцев В. М. Современная социология права : учеб. для вуз. / В. П. Казимирчук, В. М. Кудрявцев. – М. : Юрист, 1995. – 298 с.
72. Кампо В. М. Місцеве самоврядування в Україні / В. М. Кампо. – К. : Ін Юре, 1997. – 34 с.
73. Каримова О. А. Основы государства и права : учеб. [для педаг. учеб. вуз.] / О. А. Каримова, З. М. Гафаров. – Ташкент : Укитувачи, 1995. – 574 с.
74. Кашанина Т. В. Децентрализация в правовом регулировании (структурный анализ) : дис. д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история государства и права; история политических и правовых учений» / Т. В. Кашанина. – М., 1992. – 350 с.
75. Кельзен Ганс. Чисте правознавство: з додатком : Проблема справедливості / Г. Кельзен ; пер. з нім. О. Мокровольський. – К. : Юніверс, 2004. – 496 с.
76. Кельман М. С., Мурашин О. Г. Загальна теорія права (з схемами, кросвордами, тестами) : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2002. – 354 с.
77. Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. Загальна теорія держави та права : підручник / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин, Н. М. Хома. – 2-ге вид., стер. – Львів : Новий Світ-2000, 2005. – 584 с.
78. Кельман М. С. Загальна теорія держави та права : [підручник] / М. С. Кельман, О. Г. Мурашин. – К. : Кондор, 2006. – 478 с.
79. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права: методологічні проблеми розвитку та системний аналіз : монографія / М. С. Кельман. – Тернопіль : Терно-граф, 2007. – 152 с.
80. Кельман М. С. Розуміння методології правознавства в юридичній літературі / М. С. Кельман // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2009. – № 2. – С. 3–12.
81. Кельман М. С. Співвідношення методу і методологічного підходу у юридичній науці / М. С. Кельман // Наук. вісн. – 2009. – № 3. – С. 1–12.
82. Керимов Д. А. Общая теория государства и права: предмет, структура, функции / Д. А. Керимов. – М. : Юрид. лит., 1977. – 124 с.
83. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С. Ф. Кечекьян. – М., 1958. – 186 с.
84. Кистяковский Б. А. Право как социальное явление / Б. А. Кистяковский // Вопросы права. – 1919. – Кн. VIII. – С. 171–188.
85. Кіт О. Щодо питання про нормативний характер актів судової влади / О. Кіт // Публічне право. – 2011. – №4. – С. 342–349.
86. Кленова Т. В. Структура уголовно-правовой нормы и выражение её предписаний в законодательстве / Т. В. Кленова// Сов. государство и право. – 1988. – № 11. – С. 80–84.
87. Ковтонюк А. М. Співвідношення основних типів праворозуміння / А. М. Ковтонюк // Університетські наукові записки : наук. часоп. – 2006. – № 3/4 (19/20). – С. 54–59.
88. Ковтонюк А. М. Генезис праворозуміння Ганса Кельзена : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Ковтонюк Алла Миколаївна ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2010. – 180 с.
89. Ковтонюк А. М. Юридичний позитивізм: історія та сучасність / А. М. Ковтонюк // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. – 2007. – № 74. – С. 40–43.
90. Кодифікація приватного (цивільного) права України /за ред. А. Довгерта. – К. : Укр. центр прав. студій, 2000. – 336 с.
91. Козловський А. А. Гносеологічна природа права (філософсько-правовий аналіз) : дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.12 / Козловський Антон Антонович ; Чернів. держ. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці, 2000. – 464 с.
92. Козловський А. А. Право як пізнання: вступ до гносеології права / А. А. Козловський. – Чернівці : Рута, 1999. – 296 с.
93. Козловський А. А. Гносеологія і методологія права: проблеми співвідношення / А. А. Козловський // Наук. вісн. Чернів. ун-ту. Сер. «Правознавство». – 2000. – Вип. 75. – С. 4–8.
94. Козловський А. А. Гносеологічні принципи права / А. А. Козловський // Проблеми філософії права. – 2005. – № 1/2, т. 3. – С. 32–44.
95. Колодій А. М. Принципи права України / А. М. Колодій. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
96. Комаров С. А. Общая теория государства и права : [учеб. для высш. учеб. завед.] / С. А. Комаров. – Изд. 2, изм. и доп. – М. : ЮРАЙТ, 1998. – 416 с.
97. Конституционное право : учебник / отв. ред. В. В. Лазарев. – М. : Юрист, 1999. – 592 с.
98. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : ученик : в 4 т. / отв. ред. Б. А. Страшун. – М. : Изд-во БЕК, 1995. – Т. 1/2. – 778 с.
99. Конституція України, прийнята на V сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відом. Верх. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
100. Коржанський М. Й. Кримінальне право України. Частина загальна : [курс лекцій] / М. Й. Коржанський. – К. : Наук. думка, 1996. – 336 с.
101. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – [3-е изд., испр. и доп.]. – СПб., 1909. – 354 с.
102. Корнев А. В. К вопросу о правопонимании в дореволюционной России / А. В. Корнев // Государство и право. – 1998. – № 5. – 94 с.
103. Котенко О. А. Сутність характеристики терміно-поняття «право» / О. А. Котенко // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. журн. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 214–217.
104. Котюк В. О. Теорія права : курс лекцій : навч. посіб. для юрид. фак. вишів / В. О. Котюк. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
105. Коцюбинська О. Ю. Теорія держави і права: системний аналіз сучасного стану та перспектив розвитку : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Коцюбинська Олена Юріївна ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів, 2012. – 200 с.
106. Красавчиков А. О. Диспозитивность в гражданскоправовом регулировании / А. О. Красавчиков // Сов. государство и право. – 1970. – № 1. – С. 45–49.
107. Кримінальне право України. Загальна частина : підручник / М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін. ; за ред. проф. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 416 с.
108. Кропачев Н. М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система / Н. М. Кропачев. – СПб., 1999. – 386 с.
109. Кудрявцев Ю. В. Нормы права как социальная информация / Ю. В. Кудрявцев. – М. : Юрид. лит., 1981.– 80 с.
110. Кудрявцев В. Н. Радянська юридична наука : актуальні проблеми / В. Н. Кудрявцев // Питання філософії. – 1980. – № 9. – С. 24.
111. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови / З. Й. Куньч. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2005. – 848 с.
112. Кучков Д. С. Право в ненормативном регулировании общественных отношений : дис. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Д. С. Кучков. – Владимир, 2009. – 198 с.
113. Лазарев В. В. Социально-психологические аспекты применения права / В. В. Лазарев. – Казань, 1992. – 144 с.
114. Лазарев В. В. Теория государства и права : [учеб. для вуз.] / В. В. Лазарев, С. В. Липень. – М., 1998. – 354 с.
115. Лазарев В. В. Общая теория права и государства : учебник / [под ред. В. В. Лазарева]. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Юрист, 2001. – 520 с.
116. Лейст О. Э. Сущность права. Проблемы теории и философии права / О. Э. Лейст. – М. : Зерцало-М, 2002. – 288 с.
117. Липатов Э. Г. Нормативность правовых явлений : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Э. Г. Липатов. – Саратов, 1996. – 188 с.
118. Липатов Э. Г. Нормативность правовых явлений : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / Э. Г. Липатов. – Саратов, 1996. – 20 с.
119. Лукашева Е. А. Право, мораль, личность / Е. А. Лукашева // АН СССР. Ин-т государства и права. – М. : Наука, 1986. – 264 с.
120. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика : дис. ... д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / Л. А. Луць ; ЛНУ ім. І. Франка. – Львів, 2004. – 448 с.
121. Луць Л. А. Сучасні правові системи світу : [навчальний посібник] / Л. А. Луць. – Львів, 2003. – 256 с.
122. Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления / С. И. Максимов. – Харьков : Право, 2002. – 328 с.
123. Малеин Н. С. Правонарушение: понятие, причины, ответственность / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1985. – 132 с.
124. Малеин Н. С. Нормы права и нормативность / Н. С. Малеин // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 12–19.
125. Мальцев Г. В. Социальная справедливость и право / Г. В. Мальцев. – М. : Мысль, 1977. – 256 с.
126. Мармазова Т. І. Прикладні аспекти аналізу політики як соціального явища / Т. І. Мармазова // Вісн. Держ. акад. керівних кадрів культури і мистецтв : що кварт. наук. журн. – 2010. – № 2. – С. 167–171.
127. Мартышин О. В. Совместимы ли основные типы понимание права? / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 12–18.
128. Марчук В. П. До питання про юридичний позитивізм, неопозитивізм і нормативістську теорію права / В. П. Марчук // Наук. вісн. Чернів. ун-ту : зб. наук. пр. – Чернівці : ЧДУ, 2000. – Вип. 75 : Правознавство. – 104 с.
129. Матузов Н. И. Теория государства и права / Н. И. Матузов. – М. : Юрид. лит., 1997. – 512 с.
130. Матюхин А. А. Нормативные условия осуществления норм советского права / А. А. Матюхин // Вестн. МГУ. Сер. «Право». – 1982. – № 6. – С. 6–73.
131. Машков А. Проблеми теорії держави і права. Основи : курс лекцій / А. Машков. – К. : К.І.С., 2008. – 470 с.
132. Мельничук О. С. Право та держава в концепції правосвідомості І. О. Ільїна : монографія / О. С. Мельничук. – Одеса, 2008. – 178 с.
133. Мельничук О. Аксіологічні основи права / О. Мельничук, К. Горобець // Право України. – 2010. – № 4. – С. 220–224.
134. Михайловский И. В. Очерки философии права / И. В. Михайловский. – Томск : ТГУ, 1914 – 488 с.
135. Мицкевич А. В. Акты высших органов Советского государства. Юридическая природа нормативных актов высших органов государственной власти и управления СССР / А. В. Мицкевич – М. : Юрид. лит., 1967. – 142 с.
136. Мицкевич А. В. Общее (нормативное) понятие права и его место в марксистском понимании / А. В. Мицкевич // Сов. государство и право. – 1988. – № 6. – C. 11.
137. Мухаев Р. Т. Теория государства и права : учеб. для вуз. / Р. Т. Мухаев. – М. : Изд-во ПРИОР, 2001. – 464 с.
138. Нагребельний В. П. Законодавча техніка та ефективність правотворення в Україні / В. П. Нагребельний // Часоп. Київ. ун-ту права. – 2003. – № 3. – С. 5.
139. Назаров Б. Л. Право в системе социальных связей / Б. Л. Назаров. – М., 1975.
140. Назимко Є. С. Місце кримінального права в системі права України: аксіологічний аспект / Є. С. Назимко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2011. – № 3 (46). – С. 191–200.
141. Настечко К. О. Праворозуміння в Україні / К. О. Настечко // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. журн. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 138–140.
142. Недбайло П. Е. Применение советских правовых норм / П. Е. Недбайло. – М., 1960. – 418 с.
143. Нерсесянц В. С. Философия права: либертарно-юридическая концепция / В. С. Нерсесянц // Вопросы философии. – 2002. – № 3. – С. 21–32.
144. Нормы советского права. Проблемы теории / под ред. М. И. Байтина, В. К. Бабаева. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 1987. – 248 с.
145. Оборотов Ю. Н. Традиции и новации в правовом развитии / Ю. Н. Оборотов. – Одесса : Юрид. лит., 2001. – 420 с.
146. Оборотов Ю. М. Сучасне праворозуміння та визначення права / Ю. М. Оборотов // Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2003. – Вип. 18. – С. 4–9.
147. Оборотов Ю. П. Ценностно-нормативное регулирование в украинском праве / Ю. П. Оборотов // Актуальні проблеми політики : зб. наук. пр. – Одеса, 2007. – Вип. 31. – С. 27.
148. Общая теория государства и права : академический курс : в 2 т. / отв. ред. М. Н. Марченко. – М. : Зерцало, 1998. – Т. 1 : Теория государства. – 404 с. ; 2000. – Т. 2. – 518 с.
149. О взаимном подходе к исследованию правовых норм / В. Б. Никитин, В. В. Орехов, Л. И. Спирифонов та ін. // Проблемы социологии права. – Вильнюс, 1970. – Вып. 1.
150. Ойгензихт В. А. Мораль и право (Взаимодействие. Регулирование. Поступок) / В. А. Ойгензихт. – Душанбе : Юрид. мысль, 1987. – 156 с.
151. Ойзерман Т. И. Проблема долженствования в философии Гегеля / Т. И. Ойзерман // Вопросы философии. – 1995. – № 5. – C. 98–107.
152. Оніщенко Н. М. Сучасне праворозуміння у контексті витоків, постулатів, основних принципів та функціонування права / Н. М. Оніщенко // Право України. – 2010. – № 4. – С. 156–163.
153. Оніщенко Н. М. Проблеми ефективності законодавства: сучасна доктрина та потреби практики / Н. М. Оніщенко // Судова апеляція. – 2006. – № 2 (3). – С. 10–15.
154. Основи загальної теорії права і держави : навчальний посібник / П. М. Рабінович. – К. : Консум, 2002. – Вид. 6. – 160 с.
155. Основин В. С. Нормы советского государственного права / В. С. Основин. – М. : Госюриздат, 1963. – 110 с.
156. Основные задачи науки советского социалистического права : матер. І Совещания науч. работников права (16–19 мая 1938 г.). – М., 1938. – С. 77–79.
157. Пархоменко Н. М. Джерела права: теоретико-методологічні засади : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.01 / Н. М. Пархоменко ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. – К., 2009. – 32 с.
158. Пархоменко Н. М. Основні концептуальні підходи до визначення права в сучасній українській юридичній науці / Н. М. Пархоменко // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики : наук.-практ. журн. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 2. – С. 42–47.
159. Петришин О. Право як соціально-юридичне явище: до постановки проблеми / О. Петришин // Вісн. Акад. правових наук України. – 2009. – № 4 (51). – С. 3–10.
160. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в святи с теорией нравственности / Л. И. Петражицкий. – СПб. : Лань, 2000. – 608 с.
161. Петров Г. О. Норма и правоотношение – средства уголовно-правового регулирования / О. Г. Петрова – Н. Новгород, 1999. – 192 с.
162. Пилипенко Н. В. Взаимосвязь причинности, необходимости и случайности / Н. В. Пилипенко // Вопросы философии. – 1973. – № 9. – С. 28.
163. Пионтковский А. А. Некоторые вопросы общей теории государства и права / А. А. Пионтковский // Сов. государство и право. – 1956. – № 1.
164. Пископпель А. А. Методология и философия в современной интеллектуальной культуре / А. А. Пископпель, В. М. Розин. – М. : Юрид. лит., 1973. – 190 с.
165. Питерская A. Л. Официальное толкование норм Конституции Российской Федерации высшими судебными органами : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / A. Л. Питерская. – М., 2003. – 20 с.
166. Плавич В. П. Сучасне праворозуміння: філософсько-правовий аналіз / В. П. Плавич // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – К., 2009. – Вип. 43. – С. 11–16.
167. Платон. Діалоги / пер. з давньогр. – К. : Основи, 1999. – 396 с.
168. Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2001. – № 11. – С. 9–15.
169. Погорілко В., Федоренко В. Суб’єкти конституційно-правових відносин: поняття, ознаки, види / В. Погорілко, В. Федоренко // Право України. – 2002. – № 10. – С. 3–11.
170. Погрібний С. О. До питання про визначення норм цивільного права / С. О. Погрібний // Проблеми законності: – 2010. – Вип. 109. – С. 84–93.
171. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – М. : Статут, 1998. – 354 с.
172. Полонка І. А. Нормативність як основна властивість права / І. А. Полонка // Митна справа. – 2012. – № 5. – С. 3–8.
173. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / В. С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко та ін.. – К., 2003. – 296 с.
174. Примак В. Нормативний вимір цивільно-правової відповідальності / В. Примак // Юрид. Україна. – 2005. – № 2. – С. 46–54.
175. Пришляк Г. Я. Правові форми демократичного контролю в Україні : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 / Пришляк Галина Ярославівна ; Нац. ун-т «Львів. політехніка». – Львів, 2012. – 212 с.
176. Проблемы общей теории права и государства : учеб. для вуз. / под общ. ред. чл.-кор. РАН В. С. Нерсесянца. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 832 с.
177. Проблемы общей теории права и государства : [учеб. для вуз.] / [под общ. ред. В. С. Нерсесянца]. – М. : НОРМА-ИНФА-М, 2001. – 814 с.
178. Психология / под ред. А. А. Зарудной. – Минск, 1970.
179. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави / П. М. Рабінович. – К. : Юрінком Інтер, 1994. – 236 с.
180. Рабінович П. М. Методологія вітчизняного загальнотеоретичного праводержавознавства: сучасні тенденції / П. М. Рабінович // Бюл. М-ства юстиції України. – 2003. – № 1. – С. 37–45.
181. Ракитов А. И. К вопросу о структуре исторического исследования / А. И. Ракитов // Философские проблемы исторической науки / А. И. Ракитов. – М. : Статус, 1969. – 224 с.
182. Романов А. К. Правовая система Англии : учебное пособие / А. К. Романов. – М. : Дело, 2000. – 344 с.
183. Рощина І. Структурні елементи норм кримінального права та їх ефективність у запобіганні злочинам / І. Рощина // Часоп. Акад. адвокатури України. – 2010. – № 6. – С. 1–7.
184. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира / А. Х. Саидов. – М., 1993. – 148 с.
185. Сапун В. А. Теория правовых средств и механизм реализации права : дис. … д-ра юрид. наук : спец. 12.00.01 / В. А. Сапун. – Н. Новгород, 2002. – 322 с.
186. Свидлов И. Н. Специальные нормы в уголовном праве : автореф. дис. … канд. юрид. наук / Н. М. Свидлов. – М., 1979. – 20