НОРМАТИВНО - ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ

brief description

З М І С Т

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 3

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ . . . с. 11
1.1. Поняття, предмет і елементи нормативно-правового регулювання організації
і діяльності міліції України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .с. 11
1.2. Межі нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції
України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 30
Висновок до 1 розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 45

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ . . . . . . . . . . . . . с. 46
2.1. Конституційні засади нормативно-правового регулювання організації
і діяльності міліції України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 46
2.2. Законодавче регулювання організації і діяльності міліції України . . . . . с. 62
2.3. Підзаконна регламентація організації і діяльності міліції України та місце
в ній актів МВС України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 87
2.4. Роль міжнародно-правових актів у діяльності міліції України . . . . . . . с. 115
Висновок до 2 розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 129

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО
РЕГУЛЮВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ УКРАЇНИ . . с. 132
3.1. Удосконалення існуючої нормативно-правової бази організації і діяльності
міліції України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 132
3.2. Удосконалення нормотворчої діяльності МВС України та стадій нормотворчого
процесу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 144
3.3. Удосконалення нормативно-правових актів МВС України шляхом посилення
вимог до їх якості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 160
Висновок до 3 розділу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 170

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 181

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . с. 201

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Для України, яка конституційно визначила себе державою правовою, необхідність створення в ході адміністративної реформи, що зараз здійснюється, особливого значення набуває існування і функціонування чіткого та ефективного нормативно-правового регулювання організації і діяльності всіх складових частин державного апарату і, особливо тих, безпосереднє значення яких полягає у здійсненні правоохоронної діяльності.
У системі державного апарату України міліція займає специфічне місце, що обумовлено, перш за все, тими функціями, які вона покликана здійснювати, а також тим, що її діяльність відбувається серед людей і охоплює практично всі сфери суспільного життя. Тому питання, пов’язані із забезпеченням належної якості всіх рівнів правової бази організації і діяльності міліції України, набувають особливого значення і потребують глибоких різнобічних досліджень, які недостатньо активно проводяться.
Окремі аспекти проблеми нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції в юридичній літературі розглянуті у працях В. Б. Авер’янова,
Л.І. Антонової, О.М. Бандурки, Д.Н. Бахраха, В.М. Бездєнєжних, І.І. Веремєєнко, О.П. Герасимова, І.П. Голосніченка, В.М. Горшенєва, Р.І. Денисова, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, Т.В. Кашаніної, Д.А. Керимова, А.М. Колодія, Л.М. Колодкіна, Ф.Е. Колонтаєвського, В.В. Копейчикова, О.П. Коренєва, С.І. Котюргіна, В.І. Курила, В.В. Лазарєва, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, Л.Л. Попова, Л.М. Розіна, Ю.П. Солов’я, Г.О. Туманова, А.П. Шергіна, В.К. Шкарупи, Р.О. Халфіної, Л.С. Явича. Однак багато сфер діяльності міліції залишаються за межами наукового аналізу або виходять з попередніх уявлень про роль міліції у суспільстві і державі.
Істотним є те, що праці, присвячені питанням нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції, написані з урахуванням законодавства, яке на сьогодні практично втратило свою силу. Нормативно-правовий матеріал, який надійшов на зміну, ще тільки підлягає належному усвідомленню та аналізу.
Особлива увага до органів міліції, до правового регулювання їх організації і діяльності викликана, перш за все, тим, що у сфері боротьби зі злочинністю на сьогодні склалася кризова ситуація і вирішення цієї проблеми потребує удосконалення механізму нормативно-правового регулювання діяльності міліції, вироблення нової сучасної концепції нормотворчої діяльності, визначення її пріоритетів та оптимальної організації. Ефективність нормативно-правового регулювання передбачає надійну роботу всіх елементів названого механізму, що у свою чергу потребує удосконалення нормотворчої діяльності МВС України у сфері охорони та забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
У цьому напрямі вжито певних заходів. Так, у 1996 році в МВС України утворено Управління правового забезпечення при Головному штабі МВС України, яке складається з відділу підготовки проектів законодавчих актів, відділу підготовки відомчих нормативних актів та юридичного відділу. Питання нормотворчої діяльності отримали певну правову регламентацію.
У Національній академії внутрішніх справ України викладається спецкурс “Юридична техніка відомчої нормотворчості”. У нормотворчому процесі органів внутрішніх справ активну участь беруть співробітники вищих навчальних і науково-дослідних закладів МВС України. Ці заходи позитивно впливають на результати нормотворчої діяльності органів міліції.
За останній період в Україні захищені ряд дисертацій, присвячених деяким аспектам правового регулювання, нормотворчої діяльності та реформування МВС України. Проте ці праці не мали на меті застосування глибокого, комплексного, системного підходу до нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України. Тому дане дослідження їх доповнює, а наявність вказаних робіт не позбавляє його актуальності.
Аналіз нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України свідчить про існування певних проблем. Через відсутність базових законів деякі підрозділи міліції тривалий час існують у правовому вакуумі. Не завжди норми підзаконних і відомчих актів відповідають, а інколи і суперечать, законам. Декотрі мають норми, які обмежують права і законні інтереси громадян. Окремі акти дублюють один одного, не відповідають правилам юридичної техніки, пересичені нормами-деклараціями, або зовсім застаріли.
Ці обставини дають підставу розглядати нормативно-правове регулювання організації та діяльності міліції України як проблему, досить важливу з точки зору юридичної теорії і практики, що в свою чергу зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень МВС України (“Пріоритетні напрями фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідницьких установ МВС України на період 1995-2000 рр.”), введена до планів науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України. Дисертація виконана на основі Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку системи МВС України, Програми реформування освітянської діяльності МВС України, затвердженої наказом МВС України № 1213 від 20 жовтня 2003 року.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є всебічний аналіз і узагальнення стану нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції; встановлення проблем нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції, а також формулювання рекомендацій щодо їх подолання.
Відповідно до поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:
- визначити поняття нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції;
- розглянути предмет, елементи і межі нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції;
- розглянути роль Конституції, законів України, підзаконних, відомчих, міжнародних нормативних актів у регулюванні організації і діяльності міліції;
- визначити особливості нормативно-правових актів МВС України і дати їх класифікацію;
- запропонувати власну схему нормотворчого процесу в МВС;
- виробити науково-практичні рекомендації щодо визначення основних напрямів подальшого удосконалення нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері організації і діяльності міліції України та правові акти, що їх регламентують.
Предмет дослідження – нормативно-правові акти, які регламентують організацію та діяльність міліціїУкраїни.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складає система наукових принципів, за допомогою яких на науковому і практичному рівнях виявлено складові елементи, що впливають на стан нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції та його ефективність.
У цілому в праці використовувались загальнонаукові методи: історико-правовий, порівняльно-правовий, логіко-юридичний, статистичний, системного аналізу, наукового узагальнення та інші, а також конкретно-соціологічний: документальний, спостереження, опитування, вивчення документів, моделювання, прогнозування, що забезпечили науковість, новизну та достовірність результатів.
Вказані методи дослідження використовувалися:
- для з’ясування сутності та специфіки окремих елементів нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції перевага надавалась таким загальнонауковим методам, як історико-правовий, системно-структурний, системного аналізу, порівняльно-правовий та наукового узагальнення;
- з метою визначення взаємозумовленості між національним та міжнародним законодавствами застосовувались порівняльно-правовий, статистичний та логіко-юридичний методи;
- з метою дослідження питання стану гармонізації національного законодавства з міжнародним правом використовувалися порівняльно-правовий, соціологічний методи дослідження, статистичний метод, а також комплекс методів: спостереження, анкетування, аналіз документів, які використовувалися дисертантом при формуванні додатків до дисертаційного дослідження.
Методи прогнозування та моделювання вживалися переважно при написанні проектів типових положень “Про міський (районний) відділ внутрішніх справ”, “Про Експертну Раду МВС України з питань нормотворчої роботи”.
Теоретичну базу дослідження складають праці вітчизняних та зарубіжних науковців, які займалися проблематикою нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції; особлива увага приділялася науковим і навчальним джерелам з питань правового регулювання правоохоронних органів, а також матеріалам науково-практичних конференцій, нарад, вивчення практичної діяльності міських і районних органів МВС України, матеріали засобів масової інформації, статистичні дані; крім того, проведене соціологічне опитування за темою дисертації (опитано 1530 працівників МВС України).
Нормативну основу дослідження складають Конституція України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, правові акти виконавчої влади, зокрема, відомчі нормативно-правові акти МВС України, міжнародні нормативно-правові документи, узагальнення практики, довідкова література, статистичні матеріали. Важливе місце у якості бази дослідження зайняли висновки і положення, які викладені в програмних державних документах.
Аналіз наукової літератури, присвяченої питанням нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України, дав автору можливість обґрунтувати свої висновки і пропозиції з урахуванням потреб як теоретичної, так і практичної діяльності міліції.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що за характером і змістом розглянутих у дисертації питань вона є одним із перших у вітчизняній теорії і практиці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим аналізу нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України. Це наукове дослідження обґрунтовує ряд наукових положень та висновків нових у теоретичному плані й важливих для юридичної практики, кінцеві результати якого виносяться на захист.
У результаті проведеної дослідницької роботи сформульовані та обґрунтовані висновки, які одержані здобувачем особисто:
Уперше:
- спираючись на існуючі теоретичні положення визначено поняття нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України;
- розглянуто проблемне питання визначення меж нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України;
- проаналізовано роботу основного суб’єкта організації нормотворчої роботи МВС України – Управління правового забезпечення Головного штабу МВС України, доведено доцільність прийняття проекту Положення “Про Експертну раду МВС України з питань нормотворчої роботи”;
- доведено необхідність врегулювання діяльності міських (районних) органів внутрішніх справ України шляхом прийняття проекту Типового положення “Про міський (районний) відділ внутрішніх справ”;
- здійснено теоретичне обґрунтування запровадження спецкурсу “Організація нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ України” для керівників міських (районних) органів внутрішніх справ під час підвищення кваліфікації в Інституті управління Національної академії внутрішніх справ України.
Дістали подальшого розвитку питання:
- про необхідність закріплення у Законі України “Про нормативно-правові акти України” норми: “не мають юридичної сили підзаконні акти, які принижують або обмежують законні права і свободи людини і громадянина”;
- про прийняття Законів України: “Про органи внутрішніх справ України”, “Про нормативно-правові акти України”, “Про міліцію України”, які врахували б усі існуючі на сьогодні час прогалини у законодавстві;
- про прийняття базових законів України про структурні складові міліції України: “Про органи попереднього слідства”, “Про управління по боротьбі з організованою злочинністю”, “Про кримінальну міліцію”, “Про міліцію громадської безпеки”;
- про істотне скорочення підзаконної нормотворчості (при цьому мова йде не про ліквідацію, а про розумне скорочення підзаконної нормотворчості, оптимізацію її форм, забезпечення нагляду за законністю таких актів);
- про обмеження права МВС України видавати акти, обов’язкові для фізичних і юридичних осіб; вилучення з нормативно-правових актів МВС України норм, які обмежують законні права громадян або ускладнюють їх реалізацію.
Удосконалено:
- визначення питання предмету нормативно-правового регулювання в структурах і підрозділах міліції України;
- напрями щодо покращання нормотворчої діяльності МВС України;
- стадії нормотворчого процесу МВС України з розподілом на дев’ять етапів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, пропозиції, рекомендації та висновки можуть бути використані у практичній діяльності при розробці нових і діючих нормативно-правових актів, що регулюють організацію і діяльність міліції України, при здійсненні нормотворчої компетенції МВС України, що сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України.
За результатами дослідження підготовлені пропозиції до проекту Закону України “Про нормативно-правові акти України”. Дістало подальший розвиток обґрунтування прийняття нових законів України “Про органи внутрішніх справ України”, “Про міліцію України” та про структурні складові міліції.
Запропоновані проекти Типового положення “Про міський (районний) відділ внутрішніх справ”, “Положення про Експертну Раду МВС України з питань нормотворчої роботи”, обґрунтовано необхідність розробки та прийняття “Інструкції про порядок розробки і прийняття відомчих нормативних актів МВС України”. Рекомендації щодо удосконалення нормотворчої діяльності МВС України подані до МВС України для впровадження в практичну діяльність. Пропозиції з питань розробки та реалізації відомчих нормативно-правових актів МВС України використовуються у практичній діяльності (акти реалізації від 14 квітня 2004 р., № 348/4 та від 12 червня 2004 р., № 53/3460).
Положення і висновки дисертації використовуються у навчальному процесі Навчально-наукового інституту підготовки кадрів оперативних служб міліції Національної академії внутрішніх справ України при викладанні дисциплін “Судові та правоохоронні органи України”, в роботі ректорської школи управлінського спрямування та майстер-класів, а також у роботі лабораторії проблем розкриття тяжких злочинів (акт реалізації від 7 липня 2004 р., № 28/186).
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї положень дисертаційного дослідження обговорювалися на міжкафедральному семінарі кафедр теорії держави і права і конституційного права Національної академії внутрішніх справ України, а також на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Основні положення дисертації були оприлюднені на шести науково-практичних конференціях: “Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням”, “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”, що проходили в Донецькому інституті внутрішніх справ при Донецькому національному університеті (26 жовтня 2001 р. і 26 квітня 2002 р.); “Актуальные проблемы правоведения глазами молодых ученых” - у Хмельницькому інституті регіонального управління і права (29-30 квітня 2002 р.); “Пріоритетні напрями діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” - у Юридичній академії МВС України (м. Дніпропетровськ, 25-26 жовтня 2002 р.); “Ідея правової держави: історія і сучасність” - в Луганській академії внутрішніх справ України (22-23 квітня 2003 р.); “Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” - у Львівському юридичному інституті МВС України (30 квітня 2004 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях у журналах, які є фаховими виданнями України.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і композиційно складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (237 найменувань), 3 додатків. Загальний обсяг дисертації 214 сторінок, у тому числі список використаних джерел (20 сторінок), додатки (14 сторінок).

bibliography

В И С Н О В К И

Одним із напрямів державно-правової реформи мусить стати створення гнучкої системи органів МВС України, яка потребує належного нормативно-правового регулювання, оскільки недосконалість законів та інших нормативних актів є причиною неефективності правової бази цих органів і розвитку негативних явищ у суспільстві. Сучасне нормативно-правове регулювання організації та діяльності української міліції покликане надати їй нову соціальну роль, яка відповідає вимогам правової держави. З інструменту силової підтримки державної влади вона має перетворитися на соціальний інститут, який гарантує ефективний захист особи, суспільства і держави від злочинних посягань.
Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі основні висновки з теми дисертації:
1. Правове регулювання організації і діяльності міліції як різновид правового регулювання – це специфічна діяльність компетентних осіб щодо врегулювання поведінки суб’єктів і об’єктів відповідних організаційно-управлінських відносин, здійснювана шляхом встановлення правових норм і прийняття в необхідних випадках згідно з цими нормами індивідульних рішень стосовно персональних учасників цих відносин.
2. Нормативно-правове регулювання організації і діяльності міліції – це здійснюваний за допомогою норм права і актів реалізації права вплив на поведінку суб’єктів і об’єктів управління правоохоронною діяльністю з метою впорядкування організації і функціонування служб, структур, підрозділів міліції та їх особового складу у відповідності до цілей і завдань правової держави, розрахований на їх багаторазове застосування.
3. Предметом нормативно-правового регулювання в структурах і підрозділах міліції України є суспільні відносини, що виникають під час організації і діяльності цих органів та його особового складу для вирішення різноманітних правоохоронних питань у сфері реалізації покладених функцій. Певні види конкретних суспільних відносин знаходяться у тісній залежності і взаємозалежності, органічно між собою переплетені.
4. Конституція України фундаментально закріплює корінні засади громадського і державного устрою України і відіграє виняткову роль у регулюванні організації і діяльності міліції України, хоча сама міліція, як і інші галузеві органи державного управління, в Конституції України навіть не згадуються. Конституційні норми впливають на організацію і діяльність міліції не прямим, а опосередкованим чином, тобто через норми законів, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України тощо. Норми Конституції “живуть” через норми відомства, тобто шляхом конретизації норм закону актами меншої юридичної сили або доповнення ними бланкетних норм.
5. Проблемне питання визначення меж законодавчого і відомчого нормативно-правового регулювання у сфері організації і діяльності міліції пропонується вирішити за допомогою такої моделі:
- межі зовнішньої правової діяльності міліції з громадянами, іншими органами держави, посадовими особами, правоохоронними закладами і т.д., які утворені для зміцнення громадського порядку, повинні бути врегульовані тільки на законодавчому рівні; діяльність міліції і межі оперативної самостійності працівників міліції, як і сама оперативно-розшукова діяльність, слідча, паспортна, дозвільна та інші види діяльності мають бути чітко обмежені законом;
- межі внутрішньої діяльності, яка виникає у процесі організації в середині самої системи (міліції), має бути врегульована на рівні підзаконних (відомчих) актів.
6. Українській державі притаманне пріоритетне законодавче регулювання. Проте, це не означає, що підзаконну діяльність, а отже і підзаконні акти, необхідно повністю скасувати. Основне завдання полягає не в ліквідації, а в розумному обмеженні підзаконної нормотворчості, оптимізації форм її здійснення, забезпеченні нагляду за законністю підзаконних актів. Норми підзаконних актів повинні деталізовувати, конкретизовувати закони, допомагаючи цим самим створенню умов для реалізації їх приписів, тобто організаційно забезпечувати їх дію.
7. З урахуванням суттєвих ознак, присутніх нормативно-правовим актам МВС, може бути сформульоване таке визначення нормативно-правового акту МВС України: це виданий з дотриманням усталеної процедури МВС України в одностронньому порядку підзаконний письмовий документ, який має державно-владний, обов’язковий характер за допомогою якого встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми, що стосуються широкого кола осіб, і який розрахований на багаторазове застосування у сфері внутрішніх справ України.
8. Нормативно-правові акти МВС України виступають у якості спеціалізованого системного комплексу як особливий вид джерел права, які протистоять у своїй єдності всім іншим видам нормативних актів, доповнюють їх як частина системи законодавства на рівні конкретного міністерства і виконують важливу організаційну роль: визначають завдання і цілі управлінської діяльності МВС України, встановлюють компетенцію кожної структури та її відповідність змістові регламентованих завдань.
9. Запропоноване визначення нормотворчої діяльності МВС України, під якою слід розуміти діяльність компетентних осіб у системі МВС України, що являє собою вихідний компонент механізму правового регулювання і здійснюється на делегованій і компетентній основі, а також полягає у встановленні, зміні і скасуванні нормативних актів органів внутрішніх справ, які регулюють внутрішні відносини.
10. Проведений аналіз відомчої нормотворчості МВС України свідчить про те, що акти системи МВС не завжди відповідають законодавству, інколи навіть суперечать йому. Для усунення цих недоліків відомчі нормативно-правові акти МВС, що регулюють діяльність міліції, повинні враховувати зміну пріоритетів, які охороняються державою і правом. Тому, в нормативно-правових актах МВС не повинно існувати норм, які обмежують законні права громадянина або ускладнюють їх реалізацію, крім встановлених законом випадків. Система сучасного правового регулювання потребує обмежити право МВС України видавати акти, обов’язкові для фізичних і юридичних осіб.
11. Основним суб’єктом організації нормотворчої діяльності в МВС України є Управління правового забезпечення Головного штабу МВС України. Усі форми нормотворчої діяльності контролюються, організовуються і здійснюються цим суб’єктом. Діяльність Управління правового забезпечення Головного Штабу МВС України потребує чіткого регламентування роботи, визначення у чинному законодавстві його прав та обов’язків, залучення фахівців-науковців, створення при МВС діючої Експертної Ради з питань нормотворчої роботи, проект Положення якої розроблено і запропоновано.
12. До основних етапів підготовки проектів нормативних актів МВС України можуть бути віднесені:
- збір, вивчення, аналіз нормативних документів, які регулюють суспільні відносини;
- створення робочої групи і розробка концепції нормативного акта;
- складання плану-проспекта і плану-графіка;
- підготовка тексту документа, де відбувається творчий переклад закономірностей суспільного життя на мову юридичних нормативів;
- доробка проекту з урахуванням отриманих зауважень і пропозицій;
- комплексна оцінка проекту і підготовка остаточного тексту проекту;
- погодження і візування проекту нормативного акта;
- подання проекту на підпис;
- державна реєстрація відомчого нормативного акта.
13. З метою удосконалення роботи відділу підготовки проектів відомчих нормативних актів Управління правового забезпечення Головного штабу МВС України, необхідно здійснити такі заходи:
- зобов’язати Управління справами Апарату Міністра внутрішніх справ надсилати до Управління правового забезпечення Головного штабу МВС України законодавчі та інші нормативні акти, що надходять до МВС України;
- зобов’язати працівників структурних підрозділів МВС України після затвердження нормативно-правових актів надсилати їх екземпляри до Управління правового забезпечення для їх систематизації та взяття на картотечний облік;
- укомплектувати юридичні підрозділи висококваліфікованими фахівцями з досвідом практичної роботи, реалізуючи при цьому в МВС України положення Указу Президента України від 11.12.2001 р. № 1207 “Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів” та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2001 р. № 1693 “Про вдосконалення організації правової роботи в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади”.
14. Пізнання особливостей нормативно-правових актів МВС складають основу для розробки конкретних рекомендацій з приводу удосконалення відомчої нормотворчої діяльності:
- активізація діяльності щодо приведення нормативно-правових актів МВС у відповідність до загальноприйнятних міжнародних документів про права людини і громадянина;
- забезпечення верховенства закону стосовно системи нормативно-правових актів МВС України;
- законодавче закріплення вимог, що ставляться до нормотворчої діяльності міліції України;
- внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 16 грудня 1994 року № 690 “Про заходи щодо вдосконалення правової роботи в органах внутрішніх справ України”;
- приведення відомчої нормативної бази у відповідність до сучасного цивільного, кримінального, кримінально-виконавчого, житлового, сімейного, трудового, пенсійного законодавства;
- систематизація нормативно-правових актів, які регулюють діяльність міліції України за напрямами: кодифікація, консолідація, видання офіційних інкорпоративних збірників, утворення автоматизованої довідково-правової системи;
- запровадження викладання курсу “Організація нормотворчої діяльності органів внутрішніх справ” для керівників вищої ланки; проведення у підрозділах ОВС занять з правової роботи.
Основні теоретичні висновки, отримані в результаті дослідження нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України, а також результати анкетування працівників міліції, переконують нас в тому, що існуюча законодавча база є ще далекою від досконалості і регулює лише окремі сторони організації і діяльності міліції, функціонування її служб і підрозділів. Виявлені в ході дослідження суперечності та проблемні питання у сфері нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України обумовлюють необхідність прийняття комплексу заходів з метою його удосконалення та дозволяють зробити практичні пропозиції щодо вдосконалення діючого законодавства:
1. У потребуючому прийняття Законі України “Про органи внутрішніх справ України” повинно знайти своє відображення визначення поняття цих органів, їх завдання, функції, повноваження та організаційна структура, правовий статус працівників, механізм співпраці підрозділів міліції та визначення меж їх компетенції тощо.
2. У Законі України “Про міліцію України” повинні бути розмежовані повноваження між підрозділами міліції, чітко окреслене коло співробітників підрозділів і служб міліції, які належать до цієї категорії, і тим самим закріплено правовий статус працівників міліції в системі МВС України.
3. Відсутність базових законів про структурні складові міліції дозволяє цим підрозділам функціонувати у правовому вакуумі досить тривалий час. Урегулювати це питання можна шляхом прийняття законів України: “Про управління з боротьби з організованою злочинністю”, “Про органи попереднього слідства”, “Про кримінальну міліцію”, “Про міліцію громадської безпеки”, що мають визначити структуру цих підрозділів, їх завдання, функції та місце в системі МВС України.
4. У Законі України “Про нормативно-правові акти України” має бути сформований вичерпний перелік видів нормативно-правових актів, що належать до правотворчої компетенції державного органу, який би відображав специфіку його діяльності. Повинна бути відображена юридична природа і сутність кожного виду нормативно-правового акту, а також сфера нормативного регулювання кожного існуючого джерела. У Законі доцільно закріпити норму: “не мають юридичної сили підзаконні акти, які принижують або обмежують законні права і свободи людини і громадянина”.
5. В основному джерелі видання нормативно-правових актів МВС – Положенні про МВС України, з метою удосконалення класифікації видів нормативно-правових актів МВС, повинно бути максимально чітко і юридично правильно виражений вичерпний перелік видів нормативно-правових актів, що видаються в МВС. При цьому дати їх визначення і критерії обмеження, а також встановити для кожного виду загальний порядок підготування, оформлення, публікування, сфери дії, тлумачення і систематизації. Враховуючи відсутність в МВС України спеціальної форми інтерпретаційних актів, необхідно передбачити такий вид офіційного нормативного тлумачення, як роз’яснення МВС.
6. У відомчій нормативно-правовій базі відсутня загальна для системи МВС України вимога відносно обов’язкової розробки положень про підрозділи органів внутрішніх справ. Регулювання діяльності міських (районних) органів внутрішніх справ, від результату роботи яких залежить ефективність функціонування всієї системи МВС і стан правопорядку в державі, повинно здійснюватися згідно з Типовим положенням “Про міський (районний) відділ внутрішніх справ”, у якому мають бути визначені права та обов’язки керівників, порядок закріплення функціональних обов’язків працівників міліції та нормативно встановлені зразки такого роду документів і т.д.
7. В Інструкції про порядок розробки і прийняття відомчих нормативних актів МВС України слід чітко визначити:
- усі види відомчих нормативно-правових актів, які приймаються в МВС; чітко вказати у яких випадках видаються накази, інструкції, положення, правила, настанови, розпорядження і здійснити їх тлумачення;
- вимоги, які стосуються нормативно-правових актів МВС України;
- межі між ними та предметом їх регулювання;
- ієрархію актів різного виду в середині масиву відомчих нормативно-правових актів МВС;
- юридично обґрунтовані і значущі стандарти, які визначають зміст і форму правового акта.
Визначені у даному дослідженні шляхи підвищення ефективності нормотворчої діяльності МВС спроможні надати істотну допомогу в удосконаленні нормотворчого процесу системи МВС України, що, в свою чергу, сприятиме удосконаленню нормативно-правового регулювання організації і діяльності міліції України в цілому. Спробою якоюсь мірою сприяти вирішенню цих та інших взаємопов’язаних проблем і є дана робота.
А теоретичні положення роботи можуть стати відправною точкою для більш детального вивчення системи правового регулювання організації і діяльності МВС України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов и фак-тов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Изд. группа. ИНФРА-М-НОРМА, 1997.- 559 с.
2. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. – М., 1994. – 559с.
3. Горшенев В.М. Участие общественных организаций в правовом регулировании. – М., Госюриздат, 1963. – 167 с.
4. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит., 1966.- 187 с.
5. Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений.- М.: Госюриздат, 1961.- 172 с.
6. Вопросы философии. - 1957.- № 1.- С.57.
7. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права (Курс лекций). Учеб. пособие. [В 4-х вып.] Вып.1.- Свердловск, 1963.- 265 с.
8. Пиголкин А.С. Теоретические проблемы в правотворческой деятельности в СССР // Советское государство и право. – 1963. - № 6.- С. 26.
9. Сырых В.М. Метод правовой науки: Основные элементы, структура. – М.: Юрид. лит., 1980. – 176 с.
10. Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., Изд-во АН СССР., 1958. - 188 с.
11. Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АпрН України, д-ра юридичних наук, професора В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
12. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с.
13. Осауленко О.І. Конституційні основи формування змісту та системи правового регулювання статусу засуджених до позбавлення волі та їх втілення в законодавстві України (загальнотеоретичні питання): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02.- К., 1997. – 204 с.
14. Киричук И.Б. Организация и деятельность органов внутренних дел как предмет правового регулирования (вопросы теории): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – М., 1991. – 219 с.
15. Куліш А.М. Організаційно-правове забезпечення статусу працівників податкової міліції України: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків, 2003. – 177 с.
16. Краснянский В.Е. Правовая информация в системе государственного и хозяйственного управления. – Л.: Изд-во ЛГУ., 1985.- 105 с.
17. Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: Системный анализ. – Казань, Изд-во Казанского ун-та., 1989. – 154 с.
18. Государственное управление: основы теории и организации. Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
19. Шейндлин Б.В. Сущность советского права. Л., Изд-во Ленинг. ун-та, 1959. – 140 с.
20. Братусь С.Н. О разграничении гражданского и административного права // Проблемы гражданского и административного права. - Л., Изд-во Ленинг. ун-та, 1962. – С. 40-41.
21. Братусь С.Н. Предмет и система советского гражданского права. - М., Госюриздат, 1963. – 197 с.
22. Кнапп В. По поводу дискуссии о системе права // Советское государство и право. – 1957.- № 5. – С. 114-120.
23. Ребане И.А. О системе советского социалистического права // Советское государство и право. – 1958. - № 1. – С.101-108.
24. Пиголкин А.С. Формы реализации норм общенародного права // Советское
государство и право. – 1963. - № 6. – С. 26-36.
25. Аржанов М.А. Государство и право в их соотношении. - М., Изд. Акад. наук СССР, 1960. – 287 с.
26. Маркс К. и Энгельс Ф.- Сочинения. Т.1. М., Госполит. лит-ра, 1938. – 644с.
27. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. - М.: Юрид. лит., 1972. – 256с.
28. Лившиц Р.З. Теория права. – М.: Юрист, 1994. – 489 с.
29. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник для вузов. - М.: ВЕК, 1997. – 355 с.
30. Сборник нормативных правовых актов МВД России / В.В. Черников. – М., 2000. – С. 7.
31. Закон УРСР від 20 грудня 1990 року “Про Міліцію” // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991.- № 4.
32. Иванова З.Д. Обстоятельства, влекущие возникновение правоотношений в деятельности советской милиции. Труды / Высшая школа МВД СССР. - 1991. – Вып. 5.- С. 26 - 32.
33. Наташев А.Е., Стручков Н.А. Основы теории исправительно-трудового права. – М., Юрид. лит., 1967. – 191 с.
34. Алексеев С.С. Проблемы теории права (Курс лекций): В 2-х т. –Свердловск, 1972.- Т.1.- 396 с.
35. Хропанюк В.Н. Теория государства и права. – Изд. 2-е доп. и исправ. / Под ред. В.Г. Стрекозова. - М., 1995.- 378 с.
36. Теория государства и права / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М., 1997. – С. 625.
37. Колонтаевский Ф.Е. Курс административно-правового регулирования деятельности ОВД в системе управления знаний руководителей / Актуальные проблемы совершенствования организационных и правовых основ деятельности ОВД. Труды Академии управления (юбилейный выпуск). - М., 1999. – С. 15 - 20.
38. Алексеев С.С. Общая теория права: в 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1982. – Т.2. – 359 с.
39. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. М.: Юрид. лит., 1978. – 142 с.
40. Мурашин О.Г. Акти прямого народовладдя у механізмі правового регулювання / Право України. – 2000. - № 9. – С. 18-20.
41. Алексеев С.С. Гражданское право в период развернутого строительства коммунизма. - М., 1982. – С. 29.
42. Лазарев В. В. Сфера и пределы правового регулирования // Советское государство и право. - 1970. - № 11. – С. 44.
43. Рабинович П.М. Сферы и пределы правового регулирования: понятие, виды, факторы развития. – Свердловск, 1987. - С. 53.
44. Алексеев С.С. Общая теория права. Курс в 2-х т. - М.: Юрид. лит., 1981. – Т.1. – 359 с.
45. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ. Затверджений Указом Президіуму Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р. № 1368-ХХ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 45.
46. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 727 с.
47. Витченко А.М. Метод правового регулирования социалистических общественных отношений / Под ред. д-ра юрид. наук М.И. Байтина. – Саратов, Изд-во Сарат. ун-та, 1974. – 161 с.
48. Стависский П.Р., Оборотов Ю.Н., Пережняк Б.А. Пределы и сфера правового регулирования в развитом социалистическом обществе // Советское государство и право. - 1980.- № 6. – С.139.
49. Копєйчиков В.В., Колодій А.Н. Про принципи «дозволено все, що прямо не заборонено законом» // Радянське право. – 1989. - № 4.- С. 50.
50. Колодий А.М. Принципы правового регулирования и их реализация в деятельности милиции: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Киев, 1991. – 170 с.
51. Келина С.Г., Кудрявцев В.Н. Принципы советского уголовного права / АН СССР, Ин-т государства и права. – М.: Наука, 1988. – 173 с.
52. Личность и право / М.Ф. Орзих. – М.: Юрид. лит., 1975. – 111 с.
53. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. – М.: Юрид. лит., 1989. – 286 с.
54. Попов Л.Л. Убеждение и принуждение. Организационно – воспитательные административно-правовые средства охраны общественнного порядка в деятельности советской милиции. - М., Моск. Рабочий, 1968. – 159 с.
55. Лазарев В.В., Попов Л.Л., Розин Л.М. Правовые основы обеспечения общественного порядка: Учеб. пособ. - М., 1987.- 74 с.
56. Тихомиров Ю.А. Закон в социалистическом правовом государстве // Социалистическое правовое государство. – М., 1989. – С. 161.
57. Лазарев В.В. Определение сферы правового регулирования // Правоведение, 1980. - № 5. – С.71.
58. Ноздрачев А.Ф. Пределы конкретизации законов и подзаконных актов министерствами и ведомствами Союза ССР: по материалам функциональных ведомств // Ученые записки. ВНИИСЗ. – М., 1968. – Вып. 12. – С.85.
59. Лазарев В.В. Теоретические вопросы взаимосвязи профессиональных и общественных начал в деятельности органов внутренних дел // Труды Академии МВД СССР. – М., 1990. – С.16.
60. Еремеенко И.И. Проблемы законодательного и ведомственного регулирования в сфере охраны общественного порядка // Актуальные проблемы совершенствования административной деятельности органов внутренних дел в условиях развитого социализма. – Киев, 1983. – С. 16.
61. Степанов И.М. Конституция и политика / Отв. Ред. Ю.А. Тихомиров. – М.: Наука, 1984. – 173 с.
62. Степанов И.М. Социалистический конституционализм: сущность, опыт, проблемы // Советское государственное право. – 1987. - № 10.- С. 32.
63. Конституционная реформа в СССР: актуальные проблемы / АН СССР, институт государства и права; [Редколлегия: Глушко Е.К и др.]. М.: ИГПАИ, 1990. – 126 с.
64. Modern constitution. Fribouvg.-1988.- P. 25.
65. Основные начала теории социалистической конституции. – М., 1986. – С. 35-38.
66. Конституция СССР – основа развития социалистической демократии / Ред. кол. Д.А. Керимов и др. – М.: Мысль, 1980. – 270 с.
67. Михалева Н.А. Социалистическая конституция: (Проблемы теории). – М.: Юрид. лит., 1981. – 152 с.
68. Григорян Л.А. Конституция СССР – правовая основа организации и деятельности ОВД // Труды Академии МВД СССР. – 1982. – 160 с.
69. Святоцький О., Чущенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні // Право України. – 1988. – № 2.- С. 17-20.
70. Шаповал В. М. Теоретичні проблеми реальних норм Конституції // Право України. – 1997. - № 6. – С. 3-7.
71. Опришко В.Ф. Конституція України: розвиток і вдосконалення законодавства // Збірник наукових праць. – Випуск 2. – Київ. – 1997. – С. 14-31.
72. Мурашин О.Г. Місце і роль Конституції у правовій системі України // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. - № 4. – С. 62-68.
73. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: проблеми реформування у світлі конституційних вимог // Право України. – 2003. - № 9. – С. 24-30.
74. Концепція адміністративної реформи в Україні. Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи. – К., 1998. – С. 11.
75. Єрмолін В.П. Конституційні засади виконавчої влади в Україні (проблеми теорії і практики): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. / НАН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – Київ, 2003. – 17 с.
76. Шаповал В.М. Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади // Право України. – 2003. - № 8. – С. 25-29.
77. Положення про МВС України, затверджене Указом Президента України від 17 жовтня 2000 р., № 1138 / 2000 // Іменем Закону. – 2000. - № 51. – 15 грудня. – С. 6.
78. Лазнюк Н.В. Нормативно-правові акти МВС України (теоретичні питання): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – Київ, 2002. – С. 286.
79. Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - № 12. – 2000. – С. 16-18.
80. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. – 1988. – Вип. 9. – С. 3-11.
81. Петрова І.П. Законодавче регулювання організації і діяльності міліції України // Науковий вісник НАВСУ. – 2003. - № 2. – С. 306-311.
82. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію” / УАВС. Міжнародний освітний фонд ім. Я. Мудрого; Відп. ред. Я.Ю. Кондратьєв, І.П. Голосніченко. – К.: УАВС, 1996. – 144 с.
83. Конституційне право України: Підручник для вузів / Академія правових наук України. Укр. правнича фундація; За ред. В.Я. Тація., В.Ф. Погорілка, В.М. Тодики. - К., 1999. – 673 с.
84. Хижняков Н.Г. Милиция в системе исполнительной власти Российской Федерации: (теоретические организационно-правовые аспекты): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1998. – С. 122.
85. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11.
86. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про затвердження Тимчасового положення Про спеціальний підрозділ міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів для охорони установ судових експертиз”, № 467. – Окреме видання. – 1997.
87. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про виконання Закону України від 23 грудня 1992 р. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”, № 91. – Окреме видання. – 1994.
88. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р.” № 615. – Окреме видання. – 1993.
89. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про заходи щодо вдосконалення охорони об’єктів державної та інших форм власності”, № 534. – Окреме видання. – 1993.
90. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про затвердження Інструкції Про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих навчальних закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України”, № 414. – Окреме видання. – 1998.
91. Закон України “Про звернення громадян” / Відомості Верховної Ради, 1996. - № 47. – Ст. 257.
92. Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01.- К., 2003. – 18 с.
93. Кістяківський Б. О. Вибране / Л.П. Депенчук (упоряд.); В.Ф. Жмир та ін. (ред.) - К.: Абрис. 1996. – 512 с.
94. Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. - 1999.- № 11. – С. 93 - 97.
95. Лисенкова О.С. Система законодавства України: структурно-функціональна характеристика: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01. – К., 2001. – 17 с.
96. Российское законодательство: проблемы и перспективы / Под ред. Л.А. Окунькова. – М., 1995. – 136 с.
97. Кодекс законів про працю України. – Відомості Верховної Ради України. 1971. - № 50. – Ст. 375.
98. Лилак Д. Колізії наукових поглядів на поняття “законодавство” і практичну необхідність його нормативної легалізації // Право України. – 2001.- № 8. – С. 48-51.
99. Рудяков Н.М. Теоретические аспекты правового регулирования деятельности ОВД // Совершенствование правового регулирования и деятельности ОВД в условиях перестройки. – Т. 1.- Хабаровск, 1988. – С. 58.
100. Бабаев М.М., Блувштейн Ю.Д. Бюрократизм в правоохранительной деятельности: истоки и пути преодоления // Советское государство и право. – 1990. - № 9. – С. 64.
101. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування ОВС України: Дис … канд. юрид. наук. - Х., 1996. – 376 с.
102. Кондрашов Б.П., Соловей Ю.П., Черников В.В. Российский закон о милиции. – М., 1992. – 111 с.
103. Соловей Ю.П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.02. – М., 1993. – 366 с.
104. Мексиканские Соединенные Штаты: Конституция и законодат. акты: [Пер. с исп. / Сост.] под ред. и с вступ. ст.[с. 11-30] О.А. Жидкова. – М.: Прогресс, 1986. – 476 с.
105. Опришко І.В. Систематизація законодавства як один із напрямків удосконалення правового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України / Матеріали міжнар. науково-практичної конф. „Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики”. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 348 - 351.
106. Сидорчук Л.А. Систематизація законодавства про органи внутрішніх справ України: проблеми та шляхи розв’язання / Матеріали міжнар. науково-практичної конф. „Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики”. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1999. – С. 369- 372.
107. Братко А.Г. Правоохранительная система: (Вопросы теории). – М.: Юрид. лит., 1991. – 258 с.
108. Рудяков Н.М. Органы внутренних дел в системе правоохранительных органов Советского государства // Совершенствование правового регулирования ОВД в условиях перестройки. – Хабаровск, ВШ МВД СССР, 1990. – С. 41
109. Гранат Н.Л., Колесников О.М., Тимофеев М.С. Толкование норм права в правоприменительной деятельности ОВД. – М.: Академия МВД СССР, 1991 – 179 с.
110. Мищенко А.А. Правовой статус начальника как основного субъекта управления горрайорганом внутренних дел: Дис. … канд. юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР., 1989. – 216 с.
111. Концепція розвитку системи Міністерства внутрішніх справ. Схвалено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.1996 р. № 456. – К., 1996. – 10 с.
112. Герасимов А.П. Закономерности управления правоохранительной деятельностью социалистического государства: методологические основы анализа и использования (по материалам органов внутренних дел): Дис. … д-ра юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 380 с.
113. Тультеев И.Т. Местные Советы и локальное правовое регулирование деятельности ОВД / Материалы республиканской научно-практической конф. «Проблемы местного самоуправления в РСФСР». – М., 1987. – С. 253.
114. Пелих Н.А. Конституційні засади діяльності міліції України: Дис … канд. юрид. наук: 12.00.02. – К., 2002. – 194 с.
115. Кіндрук Ю.В. Проблеми створення і діяльності місцевої міліції в Україні (адміністративно-правові та організаційні аспекти): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. / УАВС.- К., 1995. – 166с.
116. Кондрашов Б.П. Правовые основы организации и деятельности милиции России: Дис. … канд. юрид. наук в форме научного доклада / НИИ МВД РФ. Науч. Рук. В.Д. Резвых. – М., 1992. – 51 с.
117. Бахрах Д.Н. Система субъектов советского административного права // Советское государство и право. – 1986. - № 2. – С. 44 - 45.
118. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: для студентів юридичних вузів та факультетів. – К.: Вентурі, 1996 . – 208 с.
119. Константинов С.Ф. Іноземці як спеціальні суб’єкти адміністративної відповідальності // Науковий вісник НАВСУ. – К., 2001. – Вип. 1. – С. 97-100.
120. Обертинський О. Міністр внутрішніх справ України М. Білоконь: “Більше довіри до міліції – більше поваги до влади” // Міліція України. – 2004. - № 1. – С. 3 -4.
121. Халфина Р.О. Право как средство социального управления / Отв. Ред. М. И. Пискотин; АН СССР, ин-т государства и права. – М.: Наука, 1988. – 254 с.
122. Разумович Н.Н. Политическая и правовая культура. – М., 1989. – 260 с.
123. Реферативный обзор действующего законодательства Украины и практики его применения: (сфера экономики) / Юрид. фирма «САЛКОМ». - К., 1995. – 84 с.
124. Мурадьян Э.М. Социальное действие и резонанс судебного решения // Советское государство и право. – 1983. - № 3. – С. 49.
125. Казьмин И.Ф., Поленина С.В. Закон о законах: проблемы издания и содержания // Советское государство и право. – 1989. - № 12. – С. 8.
126. Манов Г.Н. Гражданское общество и правовое государство: предпосылки формирования / АН СССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Г.Н. Манов. – М., 1991. – 120 с.
127. Олейник П.А. Личностный подход (теоретические аспекты и практическая значимость для деятельности органов внутренних дел) // Советское государство и право. – 1980. - № 4. – С. 55- 56.
128. Лысенков С.Л. Формы правового регулирования деятельности органов внутренних дел по обеспечению реализации конституционных прав и свобод советских граждан / Мин-во внутрен. дел СССР; Киев. высш. школа им. Ф.Э. Дзержинского. – К., 1981. – 36 с.
129. Лихолат І. Визначення сфери законодавчого регулювання // Право України. – 1999.- № 11. – 79 с.
130. Алексеев С.С. Советское законодательство: пути перестройки / Алексеев С.С., Братусь С.Н., Венгеров А.Б. и др; Отв. ред. А.В. Мицкевич, А.С. Пиголкин. – М.: Юрид. лит, 1989. – 431 с.
131. Самощенко И.С. Иерархия и основные подразделения нормативных актов социалистического государства // Уч. Зап. ВНИИСЗ. – М., 1968. – Вып. 15. – С. 6.
132. Евграфов П.Б. Соотношение структуры права и структуры советского законодательства: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - Харьков, 1981. – с. 17.
133. Указ Президента України “Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади”, № 145 / 99 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 6.
134. Указ Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 493/98) // Офіційний вісник України. – 1998. - № 30.
135. Ковачев Д.А. Закон или исполнительный акт // Социалистическая законность. – 1989. - № 10. – С. 20.
136. Курагин Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел. – М., 1976. – С. 52.
137. Конституция Российской Федерации. Принята всенародным голосованием 12 декабря 1995 г. – М., ИНФРА-М-НОРМА, 1996. – 80 с.
138. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Посібник для студентів спеціальності “Правознавство”. – Бородянка: Графопрес, 1993. – 174 с.
139. Мицкевич А.В. Акты высших органов совесткого государства. – М.: Юрид. лит., 1967. – 175 с.
140. Николаева М.Н. Нормативные акты министерств и ведомств СССР. – М.: Юрид. лит., 1975. – 144 с.
141. Конституция, закон, подзаконный акт / Отв. Ред. Ю.А. Тихомиров. – М., 1994. – С. 100-107.
142. Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, № 02-5/35. – Окреме видання. – 2000.
143. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юрид. лит., 1994. – 190 с.
144. Безденежных В.М. Административные акты и документы милиции: Учебное пособие. – М., 1971. – 56 с.
145. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про затвердження Інструкції з організації і порядку здійснення нормотворчої діяльності МВС України”, № 285. – Окреме видання. – 1992.
146. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про стан нормотворчої роботи МВС України й тимчасове застосування в діяльності органів внутрішніх справ України окремих актів колишнього МВС СРСР”, № 404. – Окреме видання. – 1992.
147. Наказ Міністра внутрішніх справ України “Про заходи щодо вдосконалення правової роботи в органах внутрішніх справ України”, № 690. – Окреме видання. – 1994.
148. Воронина Т.Н. Нормативные правовые акты МВД России в механизме правового регулирования деятельности ОВД: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.14. – М., 2001. - 205 с.
149. Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України, № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 14.
150. Опрышко И.В. Должностные инструкции органов внутренних дел как акты государственного управления: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / УАВД.- К., 1992. – 175 с.
151. Інструкція «Про взаємодію правоохоронних органів та юстиції України у боротьбі зі злочинністю». Зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 225/435. – Окреме видання. – 1994.
152. Наказ Міністерства юстиції України від 6 грудня 2002 р. № 105/5. – Окреме видання. – 2003.
153. Организация управления в органах внутренних дел: Лекция по курсу. - Ч.IV. – М.: Академия управления МВД России, 2000. – 18 с.
154. Николаева М.Н. Систематизация ведомственных нормативных актов // Хозяйство и право. – 1977. - № 5. – С. 48.
155. Керимов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М.: Юрид. лит., 1991. – 160 с.
156. Лазарев В.В., Левченко И.П. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел: Учеб. пособ. / Акад. МВД СССР. – М., 1989. – 84 с.
157. Чигринов С.П. Государственно-правовой статус милиции: (по материалам Белоруссии): Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1993. – 195 с.
158. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
159. Блауберг И.