Новікова Наталія Іванівна. Механізм інноваційної реструктуризації вугільного виробництва

brief description

Новікова Наталія Іванівна. Механізм інноваційної реструктуризації вугільного виробництва: дис... канд. екон. наук: 08.02.02 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2004

Новікова Н.І. Механізм інноваційної реструктуризації вугільного виробництва. -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 Економіка й управління науково-технічним прогресом. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2004
У дисертаційній роботі на основі проведеного дослідження обґрунтовано необхідність проведення інноваційної реструктуризації для виводу вугільних підприємств із кризового стану. Визначено поняття „інноваційна реструктуризація” як неперервний процес впровадження нових технологій або окремих технологічних процесів, „ноу-хау”, оптимізацію структури активів, застосування ефективних систем менеджменту, забезпечення високої кваліфікації персоналу з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності вугільного виробництва в умовах нестабільності.
Систематизовано чинники, що впливають на реструктуризацію підприємств, і на їхній основі запропоновано класифікацію її форм та видів.
Розкрито суть та складові елементи механізму інноваційної реструктуризації вугільного підприємства. Досліджено особливості діючого в Україні механізму інноваційної реструктуризації вугільних підприємств і запропоновано напрямки удосконалення його організаційних та економічних елементів. Запропоновано методику матеріального стимулювання інноваційної активності, в основу якої покладено визначення коефіцієнту інноваційної активності працівників.
Розроблено економіко-математичну модель оцінки ризику інноваційних проектів на вугільних підприємствах з урахуванням гірничо-геологічних умов вуглевидобутку.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування і визначено шляхи вирішення актуальної наукової задачі удосконалення механізму інноваційної реструктуризації вугільного виробництва та розробки методичних положень щодо підвищення його ефективності.
Результати дослідження дають можливість зробити такі науково-практичні висновки.

Проведене дослідження процесу реструктуризації вугільної промисловості України показало, що вихід вугільних підприємств з кризи може бути досягнутий за рахунок проведення комплексної реструктуризації вугільного виробництва на базі сучасних досягнень НТП, де важливим джерелом розвитку стає інноваційна діяльність.
Запропоновано класифікацію форм та видів реструктуризації, при якій виділено новий вид інноваційну реструктуризацію. Під інноваційною реструктуризацією слід розуміти безперервний процес впровадження нових технологій або окремих технологічних процесів, „ноу-хау”, оптимізацію структури активів, застосування ефективних систем менеджменту, забезпечення високої кваліфікації персоналу з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності вугільного виробництва в умовах нестабільності.
Визначено особливості інноваційного менеджменту у вугільному виробництві. Оскільки шахти є монопродуктовими підприємствами, то нововведення стосуються не продукту, а виробничого апарату, технологій. До основних напрямків і заходів інноваційної реструктуризації слід віднести: нове шахтне будівництво, капітальну реконструкцію шахт, технічне переоснащення основного активного виробничого апарату шахт, застосування нових форм управління, впровадження новітніх технологій вуглевидобутку, диверсифікацію виробництва.
Розроблено концепцію інноваційної реструктуризації вугільного виробництва, яку спрямовано на активізацію інноваційної діяльності щодо забезпечення сталого інноваційного розвитку підприємств вугільної галузі. Концепція синтезує мету, задачі, особливості, заходи інноваційної реструктуризації, що в сукупності визначають її ефективність. Реалізація концепції буде сприяти поліпшенню системи управління, підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності вугільних підприємств в результаті активізації інноваційних процесів.
Подано розуміння механізму інноваційної реструктуризації. Він є одним із засобів удосконалювання економічних методів активізації інноваційної діяльності і структурної перебудови вугільного підприємства. Організаційні, юридичні, інформаційні, економічні елементи такого механізму повинні містити комплекс взаємозалежних методів, інструментарію та інституціональних утворень, що забезпечують проведення інноваційної реструктуризації у вугільному виробництві. Економіко-методичним завданням функціонування даного механізму виступає формування умов організації ефективного управління інноваційною діяльністю.
Акцентовано увагу на необхідності мотивації інноваційної активності працівників. У дисертації розроблено систему матеріального стимулювання інноваційної активності працівників на вугільних підприємствах через розрахунок коефіцієнту інноваційної активності. Критеріями, які виступають визначальними для оцінки інноваційної активності працівників, є: наявність результативних ідей, наявність патентів та авторських прав, організація впровадження ідей, організація впровадження інновацій у виробництво.
Удосконалено організаційну структуру управління інноваційною діяльністю у вугільному виробництві завдяки створюванню спеціально функціонуючих структур галузевого інноваційного центру та інноваційної служби вугільного підприємства, що сприяє координації робіт в інноваційній сфері. Обґрунтовано, що джерелом додаткових інвестицій при реалізації інноваційних програм у вугільній галузі можуть виступати кошти галузевого інноваційного центру.
Запропоновано систему поліпшення процесу управління інноваційними ризиками доповнити методикою оцінювання факторів ризику інноваційного проекту, що враховують внутрішні та зовнішні фактори ризику вугільного виробництва: (потужність і гіпсометрія пластів; стійкість порід; аварійність; конструкційна недосконалість устаткування; стиль керівництва і професійна підготовка персоналу; помилки при експлуатації устаткування; нестабільність нормативної бази; коливання ринкової кон'юнктури цін, зовнішньоекономічні), що сприяє об’єктивному оцінюванню ефективності інноваційного проекту.
Результати дослідження пройшли наукову та практичну апробацію у ДВАТ „Шахта ім. М.І.Калініна” ДП ДХК „Донвугілля” при розробці програми інноваційної реструктуризації, у ДП „Вугільна компанія „Краснолиманська”- впровадження рекомендацій з прогнозування рівня інноваційного ризику, у ВАТ „Ясинуватський машзавод” впровадження методу матеріального стимулювання активізації новаторської діяльності через коефіцієнт інноваційної активності. Сукупний економічний ефект від впровадження всіх результатів дослідження склав 110 тис. грн. Чинниками зростання доходів від активізації інноваційної діяльності з’явилися: збільшення обсягів виробництва, підвищення якості вугілля, зростання продуктивності праці, зниження витрат на енергоносії.