НОВОЖЕНІНА Людмила Іванівна. Клініко-морфологічні та функціональні особливості вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та обгрунтування методів її лікування

brief description

НОВОЖЕНІНА Людмила Іванівна. Клініко-морфологічні та функціональні особливості вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та обгрунтування методів її лікування. : Дис... канд. наук: 14.01.02 - 2002.

Новоженіна Л.І. Клініко-морфологічні та функціональні особливості вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та обґрунтування методів її лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Кримський державний медичний
університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України. Сімферополь, 2002.
Дисертація присвячена вивченню особливостей клініко-ендоскопічних, морфо-функціональних проявів вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки та її лікуванню з використанням сучасних антисекреторних препаратів, поєднаних з ерадикаційною терапією. Встановлені атиповість та ослаблення маніфестності проявів, домінування синдрому диспепсії над больовим. На підвищення уразливості слизової оболонки гастродуоденальної зони, наявність геморагічного компонента, почастішання утворень ерозій, гіперпластичних та поверхневих змін, наростання метаплазії гастроцитів, інфільтрації лімфоцитами, лімфофолікулами суттєво впливає персистенція, ступінь обсіменіння, розширення ареалу заселення Helicobacter pylori слизової оболонки корпусно-фундального відділу шлунка та дванадцятипалої кишки.
При вперше виявленій виразковій хворобі дванадцятипалої кишки відмічається підвищена продукція соляної кислоти в базальну та стимульовану фази шлункової секреції. Ефективність використання блокаторів шлункової секреції визначають добовим моніторуванням рН та виділенням періодів латентної та ефективної дії препаратів.
При Helicobacter pylori-позитивній формі доцільно вживати антисекреторні препарати, поєднані з потрійною ерадикаційною терапією, при Helicobacter pylori-негативних антисекреторні препарати та даларгін.

Виявлення частоти, особливостей проявів, характерних морфо-функціональних змін в гастродуоденальній зоні, розробка методів діагностики сприяє можливості прогнозування, обґрунтуванню комплексного лікування вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

Вперше виявлена виразкова хвороба дванадцятипалої кишки характеризується атиповістю (в 38,8% випадків), ослабленою маніфестністю больового (15,7%) і перевагою диспепсичного (23,1%) синдромів, функціональними розладами стравоходу (62,0%), шлунка та дванадцятипалої кишки (61,1%), запізнілістю діагностики, помірною резистентністю до традиційного лікування.
У хворих на вперше виявлену виразкову хворобу дванадцятипалої кишки в слизовій оболонці антрального відділу шлунка визначається обсіменіння НР (66,7%) переважно середнього та максимального ступеня з тенденцією до розширення ареалу заселення в тіло шлунка (33,9%) і дванадцятипалу кишку (52,4%), виявляється підвищена уреазна активність, наростання токсигенності і здатності до продукції специфічних антитіл, зв'язаних з Ig G, що виявляються високими титрами і корелюють зі ступенем обсіменіння, змінами системного імунітету.
Особливостями ендоскопічних змін слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки є наявність запально-дистрофічних уражень (в основному середнього (48,1%) та максимального (27,8%) ступеня вираженості) з переважною локалізацією в пілоробульбарній зоні, почастішанням геморагічного компоненту та виникненням хронічних ерозій (14,8%), наявністю явищ гіперплазії і проявів атрофії. Важливою особливістю вперше виявленої виразки є відсутність деформації пілоробульбарної зоні.
Специфічними змінами в слизовій оболонці є наявність дистрофії, м'якого” хелікобактерного запалення, поліморфноклітинної інфільтрації, перевага лімфоцитів, утворення лімфофолікулів і їх міграція в тіло шлунка та дванадцятипалу кишку.
При НР-позитивних формах вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки визначається зростання хибної атрофії, дистрофії, пілоричної метаплазії, збільшення бокаловидних клітин; при НР-негативних на перший план виступає запалення, дистрофія покрівно-ямкового епітелію, ослаблення регенераторного заряду, зниження функції слизоутворення і посилення функції парієтальних клітин тіла шлунка.
Особливостями кислотоутворюючої функції шлунка є наростання продукції соляної кислоти в базальну (у 47,2% хворих) і, особливо, в стимульовану (97,3%) фази шлункової секреції, що корелює з вираженістю гіперплазії парієтальних клітин, ступенем обсіменіння НР, патоімунними зрушеннями. Пацієнтів, не чутливих до антисекреторних препаратів, зареєстровано не було.
В лікуванні вперше виявленої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунка, вибір і призначення разових та добових доз антисекреторних препаратів базуються на врахуванні латентного періоду, ефективного часу дії і ступеню інгібіції продукції соляної кислоти. При наявності НР-асоційованих виразок ці препарати необхідно поєднувати з потрійною ерадикаційною терапією, що сприяє прискореній інволюції основних клінічних проявів (в 100% випадків), репарації виразкового дефекту (84,8%) і ерадикації НР (81,8%); при НР-негативних формах обґрунтовано призначення антисекреторних та протизапальних препаратів в поєднанні з даларгіном.