ОКАЗІОНАЛІЗМИ В МОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ 90-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

brief description

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

Турчак Олена Михайлівна

УДК 811.161.2 92:141.112 19”

ОКАЗІОНАЛІЗМИ В МОВІ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ
90-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Ковальчук Микола Савелійович,
кандидат філологічних наук,
доцент

Дніпропетровськ 2004

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.....................................................................

4

ВСТУП.......................................................................................................................

6

РОЗДІЛ 1. ОКАЗІОНАЛЬНІСТЬ ЯК ЛІНГВІСТИЧНА КАТЕГОРІЯ................

15

Висновки до розділу...........................................................................................

37

РОЗДІЛ 2. ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ТА ІНТРАЛІНГВАЛЬНІ ФАКТОРИ ВИНИКНЕННЯ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ..............................................

39

2.1. Теоретичні засади вивчення основних факторів виникнення нових слів у мові..................................................................................................................

39

2.2. Екстралінгвальні фактори виникнення оказіоналізмів.............................

42

2.3. Інтралінгвальні фактори виникнення оказіоналізмів...............................

54

Висновки до розділу...........................................................................................

62

РОЗДІЛ 3. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТИПИ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ............

66

3.1. Словотвірний аспект вивчення оказіоналізмів у лінгвістичній літературі...................................................................................................................

66

3.2. Іменникові оказіоналізми............................................................................

71

3.2.1. Суфіксальні типи...............................................................................

71

3.2.2. Префіксальні типи.............................................................................

84

3.2.3. Багатокореневі типи..........................................................................

88

3.2.3.1. Композитні типи...................................................................

90

3.2.3.2. Словоскладальні типи..........................................................

95

3.2.3.2.1. Юкстапозитні типи...............................................

95

3.2.3.2.2. Зрощеннєві типи...................................................

99

3.2.4. Оказіоналізми, утворені за аналогією.............................................

101

3.2.5. Контамінаційні типи.........................................................................

103

3.2.6. Редериваційні типи............................................................................

105

3.3. Прикметникові оказіоналізми.....................................................................

106

3.3.1. Словоскладальні типи.......................................................................

106

3.3.2. Суфіксальні типи...............................................................................

112

3.3.3. Префіксальні типи.............................................................................

114

3.3.4. Префіксально-суфіксальні типи.......................................................

119

3.4. Дієслівні оказіоналізми................................................................................

120

3.5. Прислівникові оказіоналізми......................................................................

128

3.6. Графемні оказіоналізми...............................................................................

129

Висновки до розділу...........................................................................................

131

РОЗДІЛ 4. СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ОКАЗІОНАЛІЗМІВ У МОВІ ПРЕСИ 90-х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ................................................................

135

4.1. Питання експресивності у мовознавчій літературі...................................

135

4.2. Функціональний аналіз оказіональних одиниць.......................................

141

4.3. Стилістичні функції складних оказіоналізмів...........................................

156

4.4. Стилістичні функції оказіональних сполучень слів.................................

167

Висновки до розділу...........................................................................................

172

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.........................................................................................

175

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..........................................................................................

181

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.............................................

205

ДОДАТОК А. ПОКАЖЧИК ОКАЗІОНАЛІЗМІВ.................................................

209

ВСТУП

Сучасна лінгвістика інтенсивно займається всебічним вивченням нових номінативних одиниць лексичного рівня на межі ХХ ХХІ століть, що обумовлено активністю процесу появи та функціонування новотворів. Проблеми неології знаходяться в центрі уваги сучасного мовознавства у зв’язку з тим, що лексика реагує на зміни в суспільному, громадському, економічному, політичному та культурному житті, поповнюючись новими словами для позначення предметів, явищ, процесів, понять, якостей, властивостей та дій. Це призводить до того, що на кожному етапі наукового пізнання постають нові питання, пов’язані з необхідністю й доцільністю вивчення новотворів, оскільки вони є одним із проявів життя мови як безперервної, несвідомої діяльності мовців, що переходить із покоління в покоління, свідченням її динамічного характеру, її здатності збагачувати словниковий склад.
Питання вивчення нових слів постійно цікавить мовознавців різних країн. Його актуальність підтверджується багатьма дослідженнями сучасних учених, які звертають увагу на склад новотворів, їх структуру, функції. Це допомагає глибше пізнати теорію мови, відповісти на численні питання лексикології, словотвору, граматики, стилістики. Не менш актуальним є питання культури мови, її стандартизації та з’ясування тенденцій мовного розвитку. Поява нових слів пояснюється різними причинами: необхідністю позначити нові предмети й поняття, потребою назвати образно той чи інший предмет, те чи інше явище, поняття, ту чи іншу властивість, якість, дію, прагненням передати смислові відтінки або експресію, для вираження яких у літературній мові немає спеціальних слів, бажанням оживити” відтінки семантичного або стилістичного характеру загальновживаних слів, потребою порушити мовний автоматизм тощо.
Одним з основних джерел новонароджених слів і нових значень слів, які відбивають усе нове й злободенне, є періодичні видання. Це пов’язано з тим, що преса щоденно інформує про новини в різних галузях життя, науки, політики, виробництва і відображає дійсність у всій її цілісності, в діалектичному розвиткові й має невичерпні можливості поповнювати словниковий склад літературної мови.
Мова преси була предметом спеціальних досліджень мовознавців Д.Баранника, М.Жовтобрюха, А.Москаленка, О.Сербенської, І.Сокол, Г.Солганик, О.Стишова, Т.Сурикової, хоч численні її проблеми, зокрема природа, сутність, специфіка, призначення, склад, стилістична характеристика до цього часу остаточно не вирішені, не визначені роль і місце газетного мовлення у стилістичній системі мови.
У дисертаційній роботі викладені результати спостережень над мовою української преси 90-х років ХХ століття. Цей вибір не випадковий, оскільки 90-ті роки ХХ століття характеризуються істотними змінами в Україні, які позначилися на розвитку суспільства в цілому. Здобуття державою незалежності, демократизація суспільства, поява багатопартійності стали тією рушійною силою, яка призвела до змін на всіх рівнях соціального життя. Зрозуміло, що ці зміни інтенсифікували розвиток лексичного складу української мови, бо загальновідомо, що мова живе й змінюється разом із суспільством, якому служить, від якого залежить й одночасно впливає на нього. Такі перетворення в Україні вплинули й на періодичні видання. Змінилася жанрово-стильова структура видань, яка не тільки урізноманітнилася, а й зросла кількісно. Надана журналістам можливість відкрито висловлювати політичні погляди та громадську позицію сприяла появі значної кількості нових видань та реорганізації старих. Поряд із державними газетами й журналами виникли недержавні, що були засновані журналістськими колективами, громадськими організаціями, професійними спілками, різними комерційними структурами та партіями. Вплив преси на мільйони читачів постійно зростає, незважаючи на те що поряд функціонують ще два впливових засоби масової інформації радіо й телебачення.
Преса миттєво реагує на будь-які зміни та події, що відбуваються у світі, фіксує їх і передає читачеві, тобто вона є не тільки індикатором усього нового, а й невід’ємною частиною культурного та духовного життя людини. Можна сказати, що мова сучасної української преси це дієвий засіб передачі інформації, розрахований на максимальну аудиторію. Її специфіка визначається перш за все функціональною природою бути засобом впливу. Тому арсенал мовних засобів преси має бути яскравий і виразний, який зміг би створити індивідуальну, невластиву мові образність.
Оскільки преса охоплює величезну кількість читачів, то саме вона сприяє швидкому розповсюдженню нових мовних явищ у всьому їх різноманітті, включаючи й мовленнєві утворення оказіоналізми, що дають можливість спостерігати живі процеси, які відбуваються в мові.
Оказіоналізми це слова, що мають своєрідну семантичну природу та функціонально-стилістичне призначення. Вони належать до позасистемних мовленнєвих явищ, які ілюструють шляхи й форми розвитку мови окремого періоду, відображають взаємодію між мовою й мовленням, а також оновлюють словотвірну й образну можливість української мови. Оказіональні слова це певне порушення граматичних, словотвірних, семантичних норм, але це порушення зумовлене не незнанням літературних норм чи невмінням ними користуватися, воно має цілеспрямований характер.
Оказіоналізми утворюють специфічну категорію лексичних одиниць, які виникають у конкретному випадку в певних умовах. Це може бути контекст або мовленнєва ситуація. Їм притаманне індивідуальне, усвідомлюване лише одним чи кількома носіями мови контекстуальне значення. Вони майже завжди є свідомим актом словотворчості мовця, який прагне до самовираження. Оказіональні одиниці дають змогу спостерігати живий потік повсякденного мовного життя і є невичерпним джерелом експресивності. Як відомо, експресивна енергія оказіоналізму в його незвичайності, свіжості та новизні. Свою конкретну реалізацію семантика оказіоналізму отримує лише в контексті, де одні значення нейтралізуються, а інші, навпаки, активізуються. Оказіональне слово, ужите поза контекстом, несе не досить визначену інформацію. Введення в контекст оказіональної лексики як одного із засобів максимального використання зображальних можливостей слова сприяє вираженню авторської індивідуальності, що є обов’язковою умовою забезпечення емоційного впливу на читача. Тому цілком закономірним є те, що в центрі уваги багатьох мовознавців перебуває вивчення особливостей оказіоналізмів, що функціонують насамперед у сфері публіцистичного мовлення. Їх не можна залишати поза увагою, бо тоді буде неповною характеристика лексики окремої епохи, коли вони були створені.
Оказіоналізми неодноразово ставали об’єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних мовознавців, але й до цього часу вони вивчені недостатньо, незважаючи на те що в останні десятиріччя лінгвістика інтенсивно займається розробкою проблеми оказіональних слів, намагаючись з’ясувати їх склад, структуру, місце, роль та способи функціонування в лексичній системі мови, визначити критерії їх виділення та принципи класифікації.
До аналізу оказіоналізмів у мові преси зверталися Г.Богданович, В.Вакуров, Г.Віняр, Г.Гончаренко, Л.Джоглідзе, М.Калніязов, О.Серебряков, О.Стишов, Л.Ферм, А.Юдіна. Вони досліджували способи творення оказіоналізмів, їх відповідність чи невідповідність словотвірним типам мови, намагалися визначити продуктивні та непродуктивні способи творення оказіональних слів, специфіку функціонування оказіоналізмів, з’ясовували спектр їх виражальних можливостей, причини появи оказіоналізмів у мовленні, їх місце та роль у лексичній системі мови, визначали критерії їх виділення, встановлювали принципи класифікації тощо. Проте велике структурно-семантичне розмаїття оказіональних утворень приводить до того, що залишаються недостатньо вивчені питання, які потребують уваги дослідників. Майже не були предметом спеціальних досліджень оказіоналізми, характерні для мови української преси 90-х років ХХ століття, процес оказіоналізації якої можна вважати закономірним явищем.
Актуальність теми обумовлена відсутністю комплексного аналізу оказіоналізмів у мові української преси 90-х років ХХ століття у взаємодії їх структурних і комунікативно-функціональних характеристик, необхідністю теоретичного осмислення їх стилістичних особливостей, відсутністю єдиного погляду на лінгвістичний статус оказіональних утворень, необхідністю дослідження динамічних змін у лексичному складі мови та процесу мовної еволюції у всіх її проявах, недостатнім рівнем дослідження питання про утворення оказіональних елементів з урахуванням екстралінгвальних та інтралінгвальних факторів, визначенням класифікації, яка б могла увібрати в себе усю багатоманітність оказіоналізмів і дати їх повний, вичерпний опис. Вивчення оказіональних одиниць важливо в словотвірному, семасіологічному та стилістичному аспектах, оскільки вони, як одиниці мовлення, знаходяться на перетині семасіології, лексикології, словотвору та стилістики. Комплексний аналіз їх допоможе створити повнішу картину сучасного українського словотворення, виявити його особливості, оскільки, знаходячись на периферії словотвірної системи, ядро якої складають слова літературної мови, оказіоналізми, як правило, створюються відповідно до законів словотвірної системи мови і є своєрідним проявом тенденцій її розвитку, показником творчих потенцій мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій темі кафедри української мови Дніпропетровського національного університету Природа і структура лексичних і граматичних одиниць української мови”. Тему дисертації затверджено Науковою координаційною радою Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні протокол № 3 від 18 вересня 2001 року.
Мета дослідження здійснити комплексний лексико-семантичний, структурно-словотвірний та стилістично-експресивний аналіз оказіоналізмів мови української преси кінця ХХ століття, виявити специфіку їх функціонування, що дозволить обґрунтувати стилістичну значущість цих одиниць у загальній структурі тексту.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) з’ясувати комплекс основних теоретичних питань, пов’язаних із вивченням оказіональності в лінгвістичній літературі, дати обґрунтування використовуваної в дисертації термінології;
2) визначити диференційні ознаки оказіоналізмів порівняно з іншими видами новотворів;
3) встановити склад оказіональних інновацій, характерних для мови української преси 90-х років ХХ століття;
4) визначити й схарактеризувати екстралінгвальні та інтралінгвальні фактори появи оказіоналізмів у мові української преси досліджуваного періоду;
5) систематизувати оказіоналізми за способами й засобами деривації, продуктивними словотвірними типами, релевантними для досліджуваного періоду;
6) здійснити семантичну класифікацію оказіоналізмів, виділити при цьому основні лексико-семантичні групи аналізованих одиниць та їх специфічні характеристики;
7) з’ясувати текстове призначення оказіональних лексем і простежити зв’язок актуалізованої внутрішньої форми оказіоналізмів з контекстом;
8) визначити й описати стилістичні функції оказіоналізмів як елементів системи виражально-зображальних засобів мови української преси 90-х років ХХ століття і встановити ступінь їх експресивності;
9) укласти покажчик оказіоналізмів, характерних для мови української преси 90-х років ХХ століття.
Об’єктом дослідження є сукупність оказіоналізмів, виявлених нами на сторінках української преси 90-х років ХХ століття, що являють собою нові для мовної системи об’єднання одиниць певного рівня.
Предмет дослідження структурно-семантичні та функціонально-стилістичні особливості оказіоналізмів, їх екстралінгвальні й інтралінгвальні фактори виникнення в мові преси досліджуваного періоду.
Джерелами фактичного матеріалу для дослідження стали тексти газетно-журнальної публіцистики 90-х років ХХ століття. Усього використано 35 газет (Благовіст”, Вісті з України”, Вечірній Київ”, Вісті Придніпров’я”, Галичина”, Говорить і показує Україна”, Голос України”, День”, Дума”, Захід”, За вільну Україну”, Зелений світ”, Київські відомості”, Культура і життя”, Літературна Україна”, Молодь України”, Народна газета”, Новини Закарпаття”, Освіта”, Світ”, Сільські вісті”, Спортивна газета”, Слобідський край”, Слово просвіти”, Сільський час”, Січеславський край”, Тижневик Галичини”, Українська газета”, Україна і світ сьогодні”, Урядовий кур’єр”, Україна молода”, Українська мова та література”, Українське слово”, Час / Тime”, Шлях перемоги”) та 16 журналів (Берегиня”, Березіль”, Віче”, Всесвіт”, Дніпро”, Дивослово”, Жінка”, Журналіст України”, Людина і світ”, Освіта і управління”, Політика і культура”, Політика і час”, Сучасність”, Світо-вид”, Україна”, Українська культура”), що забезпечило достовірність і об’єктивність результатів дослідження (картотека нараховує близько 1400 оказіоналізмів). Правомірність включення лексичних одиниць, що досліджувалися, визначалася шляхом звірення їх з матеріалами словників та довідників.
Методологія дослідження базується на найважливіших положеннях загального мовознавства про взаємозв’язок мови, мислення і реалій навколишньої дійсності, про діалектичний підхід до мови як до цілісної та взаємопов’язаної системи, що перебуває у постійному розвитку та русі, усвідомлення мови як суспільного явища.
Методи дослідження. У дисертаційному дослідженні для всебічного вивчення оказіональної лексики використано метод спостереження над мовою, синхронно-описовий метод, метод дериваційно-компонентного аналізу, який дає можливість розглядати оказіоналізми як структурну організацію з єдністю ознак, метод синтезу, метод контекстуально-семантичного аналізу, що дозволяє враховувати текстове оточення оказіоналізмів і з більшою точністю визначити значення новотворів, а також лексико-семантичний і комунікативно-функціональний методи.
Наукова новизна роботи. Вперше в українському мовознавстві систематизовано й узагальнено описано різні типи оказіональних лексем, зафіксованих на сторінках періодики останнього десятиріччя ХХ століття з урахуванням їх структурних, семантичних і функціональних характеристик, досліджено причини виникнення стилістичних конотацій в аналізованих одиницях і з’ясовано причини появи авторських новотворів під впливом екстралінгвальних та інтралінгвальних факторів.
Теоретичне значення праці полягає в поглибленому науковому розумінні оказіональності, її мовної основи і функціональної природи, ролі в образно-стилістичній організації мовлення, у виявленні нової інформації про структурно-семантичні особливості оказіоналізмів і комунікативно-функціональні умови, які визначають факт появи оказіональних інновацій. Розроблення теми дисертації має визначальне значення для вирішення більш загальних питань семасіології, лексикології, зокрема неології, та функціональної стилістики. Це сприятиме систематизації даних про творчий потенціал системи сучасної української мови й основні напрямки розвитку та механізм утворення оказіоналізмів.
Практичне значення дослідження: одержані результати можуть бути використані в подальших розробках проблеми оказіональності, при вивченні семантико-словотвірної структури та функціонально-стилістичної природи оказіоналізмів. Вони знайдуть застосування при написанні вузівських підручників і навчальних посібників з лексикології, словотвору та стилістики української мови, читанні спецкурсів та проведенні спецсемінарів з дериватології, практичних занять з лінгвістичного аналізу тексту, написанні курсових та дипломних робіт, підготовці методичних посібників для працівників засобів масової інформації. Лексичний матеріал може бути використаний у лексикографії для укладання словника оказіональних слів сучасної української мови.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження структури, семантики, стилістичних функцій оказіоналізмів та їх екстралінгвальних й інтралінгвальних факторів виникнення є наслідком самостійних спостережень та узагальнень дисертанта. Наукових праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати роботи обговорювались на регіональних наукових конференціях Проблеми сучасного та історичного словотвору слов’янських мов” (Дніпропетровськ, 2001, 2004); Всеукраїнській науковій конференції Поетика художнього тексту” (Дніпропетровськ, 2002); Міжнародній науковій конференції Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції Мова. Культура. Бізнес” (Київ, 2003); ІХ міжнародній конференції Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2003), щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Дніпропетровського національного університету і Дніпропетровського університету економіки та права.
Публікації. Основні результати дослідження викладено в семи публікаціях, з яких чотири у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списків використаної літератури та джерел фактичного матеріалу, додатка покажчика оказіоналізмів. Повний обсяг дисертаційного дослідження 256 сторінок, з яких 180 основного тексту.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Мова є складною динамічною системою, яка постійно й безперервно розвивається. Найбільш активно відбуваються зміни лексичного рівня мови, оскільки лексика реагує на усі події сучасного суспільного, громадського, економічного, політичного та культурного життя. У зв’язку з цим у центрі уваги сучасного мовознавства знаходяться проблеми неології. Це стосується й структурно-семантичної природи та функціонально-стилістичного призначення оказіональних елементів позасистемних мовленнєвих явищ, що ілюструють шляхи і форми розвитку мови окремого періоду, відображають взаємодію між мовою і мовленням, а також оновлюють словотвірну й образну можливість української мови. Особливу увагу привертають оказіоналізми в мові української преси 90-х років ХХ століття. Вибір саме цього періоду для аналізу не випадковий, оскільки 90-ті роки ХХ століття характеризуються істотними змінами в Україні, які позначилися не лише на розвитку суспільства в цілому, а й інтенсифікували розвиток лексичного складу української мови, зокрема оказіональної лексики. Процес оказіоналізації в мові преси зазначеного періоду можна вважати явищем закономірним.
2. У мовознавчій науці категорія оказіональності вивчається у порівнянні з категорією узуальності і базується на протиставленні понять мова” і мовлення”. До узуального прийнято відносити те, що є частиною мовної системи й може бути використане будь-яким мовцем у типових ситуаціях спілкування, до оказіонального нове, що виникає у процесі мовленнєвої комунікації й не виходить за межі конкретних ситуацій спілкування.
3. Природу оказіонального слова в лінгвістиці прийнято визначати у співвіднесенні з неологізмом, потенційним словом і канонічним. Оказіоналізми це слова, що існують у мовленні однієї особи або групи осіб, не фіксуються нормативними словниками і виникають у результаті відхилення від мовної норми, яке найчастіше проявляється у використанні непродуктивних чи малопродуктивних словотвірних моделей, та служать для вираження відтінків експресії. На нашу думку, оказіоналізм це незвичне, експресивно забарвлене слово, яке по-новому, свіжо, оригінально називає предмети, явища дійсності, утворене з порушенням законів словотворення чи мовної норми, існує лише в певному контексті, у якому воно виникло, має свого автора і характеризується такими ознаками: належність до мовлення, утворюваність, залежність від контексту, одноразовість і нерегулярність використання, ненормативність, незвичність і новизна, експресивність, індивідуальна належність.
4. Поява оказіоналізмів у мові преси 90-х років ХХ століття зумовлюється низкою чинників екстралінгвального та інтралінгвального характеру, що здебільшого перебувають у тісній взаємодії. До екстралінгвальних факторів належать:
1) соціальні фактори, які вміщують у собі суспільну діяльність людини, зміни у світі явищ, речей, роботу людського розуму, результати пізнавального процесу людини, її соціальну свідомість. Саме цим можна пояснити появу оказіоналізмів, що є засобом інформаційного впливу не тільки на емоції читачів, їх психіку, а й на їх інтелектуальне сприйняття, світоглядну та громадську позицію, що виявляється у ставленні до певних осіб, фактів та подій суспільного життя;
2) комунікативні, які розуміємо як суспільну потребу в чіткій, лаконічній та інформативній комунікації, що несе експресивний відтінок і має відповідну силу впливу. Комунікативні фактори зумовлені недостатньою насиченістю мови словами у зв’язку з прискоренням сучасного ритму життя та інтенсивністю процесів, що протікають у ньому;
3) психологічні, які дають можливість усвідомлювати та оцінювати позитивні й негативні якості особистості. Різке розмежування мовних засобів на позитивнооцінні й негативнооцінні, закріплення їх саме у цій функції є характерною ознакою публіцистичного стилю. Психологічні фактори можна назвати логіко-психологічними, тому що поділ на позитивне та негативне завжди містить у собі логічне обґрунтування.
5. Причиново-наслідкові відношення між екстралінгвальними факторами й появою оказіоналізмів рідко мають безпосередній характер. Опосередковану ланку в такому разі становлять інтралінгвальні фактори. На відміну від зовнішніх, дія яких виявляється досить виразно, внутрішні фактори й перетворення, зумовлені ними, є менш помітними. Мовні процеси виникнення оказіоналізмів зумовлені такими інтралінгвальними факторами:
1) тенденцією до регулярності, що виявляється в утворенні похідних слів і сприяє системній організації мови;
2) тенденцією до експресивності, пов’язаної з навмисним порушенням мовного стандарту, з виходом за його межі. Це приводить до певної надлишковості, що виникає за рахунок появи оказіоналізмів як певних еквівалентів до вже наявних у мові слів і пояснюється бажанням освіжити” мову після певного її остандартнення”. З цією метою мовці досить часто намагаються оновити значення відомих слів, тобто виникає оказіональне значення або оказіональне вживання слів, використання яких забезпечує свіжість і виразність мовного спілкування;
3) тенденцією до економії знакових засобів вираження, яка в мовознавстві отримала назву мовної економії”, за О.Есперсеном, або закон економії мовних зусиль”, за А.Мартіне. Серед оказіоналізмів закон мовної економії переважно виявляється в осново- та словоскладанні, оскільки складні слова компактні за формою, їх семантика легко сприймається, внутрішня форма прозора, що й зумовлює їх перевагу перед словосполученнями;
4) тенденцією до обмеження складності лінгвальної інформації, що діє одночасно з принципом економії знакових засобів вираження. Ці фактори тісно між собою пов’язані, взаємодіють один з одним і є логічним доповненням один одного;
5) тенденцією до ускладнення, спрямованою на збільшення матеріальної частини” оказіональних слів, пов’язаної з посиленням їх значення;
6) тенденцією до інтеграції, що діє одночасно з тенденцією до диференціації елементів мови. Тенденція до диференціації є протилежною до тенденції інтеграції і спрямована на певну ієрархію всередині смислового поля, прагнучи дати окрему назву кожному предмету або явищу, процесу чи поняттю. З дією тенденції до диференціації виникають нові слова, переважно складні, що уточнюють відомі раніше загальні поняття;
7) дією до аналогії. Аналогії виникають під тиском системи, вони мають більш логічний характер, ніж лінгвістичний, оскільки є результатом мислення.
6. Оказіоналізми в мові преси 90-х років ХХ століття утворюються переважно за зразками продуктивних словотвірних моделей з порушенням законів системної продуктивності словотвірних типів. Частина оказіоналізмів утворена за зразком непродуктивних або малопродуктивних типів, тобто з порушенням законів емпіричної продуктивності.
7. Оказіоналізми в мові преси 90-х років ХХ століття представлені чотирма основними частинами мови, що в кількісному відношенні розподіляються таким чином: іменники, прикметники, дієслова, прислівники. Основним способом утворення іменникових оказіоналізмів є морфологічний, у межах якого високою продуктивністю відзначається суфіксація, осново- та словоскладання, значно менше використовується префіксація. Кількісно невелику групу складають іменникові оказіоналізми, утворені способами аналогії, контамінації, телескопії та редеривації. Серед прикметникових оказіоналізмів високою продуктивністю відзначаються складні слова, що утворюються переважно композитивно на основі підрядних словосполучень. Значно менше прикметникових оказіоналізмів, утворених суфіксальним, префіксальним та суфіксально-префіксальним способами. У деривації дієслівних оказіоналізмів активними способами є суфіксація та префіксація, інші способи префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний та словоскладання використовуються менш активно. Прислівникові оказіоналізми становлять незначну кількість й утворені в основному префіксально-суфіксальним способом.
8. Для мови преси аналізованого періоду характерні два види оказіоналізмів, що відрізняються своїм функціональним призначенням. Причиною виникнення одних є номінативна функція, інших експресивно-стилістичні функції. Оказіоналізми, що виконують номінативну функцію, несуть передусім інформативно-комунікативне навантаження, а емоційні відтінки в них відчуваються відносно слабо. Оказіоналізми, що виконують експресивно-стилістичні функції, створюються з метою вираження певного почуття чи оцінки якогось явища, у них відчутно виражені емоційно-експресивні відтінки й оцінний бік їх має більшу вагу, ніж пізнавальний. До експресивно-стилістичних функцій належать: емотивна, або емоційна функція передачі почуттів та емоцій; експресивна призначення мовних засобів для впливу на адресата шляхом особливих виражально-зображальних засобів, таких як образність, інтенсивність, новизна, незвичність і незвичайність; імпресивно-вольова функція впливу на адресата; естетична, яку розуміємо як додаткову інформацію, яку несуть оказіоналізми; експресивно-номінативна, характерна для оказіоналізмів, що використовуються в заголовках, рубриках, рекламах, анонсах, оскільки вони є джерелом влучності, дотепності та нетрафаретності вислову, чим і привертають увагу читачів.
9. Максимальною образною насиченістю та водночас економією вислову відзначаються складні оказіоналізми, що значно експресивніші за афіксальні утворення. Тенденція до виразнішого стилістичного забарвлення виникає саме завдяки двокомпонентності та багатокомпонентності. Складні оказіоналізми постають як зразок майстерного використання з конкретно-стилістичною метою можливостей словотвірної системи української мови і мають величезні стилістичні можливості, оцінну силу, поняттєву, пізнавальну й естетичну місткість.
10. Великий інтерес у функціонально-стилістичному аспекті викликають оказіональні вирази, що виникли на основі крилатих висловів, прислів’їв, приказок, слів з пісень, художніх творів, назв кінофільмів, висловів відомих письменників, філософів, акторів тощо. У таких оказіональних сполученнях відбувається переосмислення одного або кількох компонентів, що сприяє появі у них нових семантичних значень внаслідок індивідуально-авторського вживання. Оказіональні сполучення покликані виконувати різноманітні номінативно-художні функції. Їх формальна ненормативність виправдовується функціональною доцільністю їх виражальних якостей. За допомогою оказіональних сполучень можна простежити, як реалізується нове значення слів унаслідок порушення предметно-логічної співвіднесеності.
11. Дослідження оказіональної лексики в мові преси 90-х років ХХ століття дає можливість визначити перспективи розвитку словотвірної системи сучасної української мови та питання, пов’язані з функціонально-стилістичним аналізом новотворів, оскільки оказіоналізми тісно взаємодіють не тільки з семантикою всього висловлювання, але й з окремими його компонентами.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абакумов С.И. Современный русский язык. М.: Советская наука, 1942. 184 с.
2. Абакшина Г.М. Сложносоставные слова как новый тип номинации // Новое в лексике русского языка. Куйбышев: Куйбышевский пед. ин-т, 1983. С. 56 65.
3. Александрова О.И. Неологизмы и окказионализмы // Вопросы русского современного словообразования, лексики и стилистики. Научные труды / Куйбышевский государственный педагогический институт им. В.В. Куйбышева. 1974. Т. 145. С. 3 9.
4. Александрова О.И. Окказионализмы в эпистолярном жанре разговорной речи (Опыт функционального анализа) // Вопросы стилистики: Межвузовский научный сборник. Саратов, 1972. Вып. 5. С. 17 32.
5. Арнольд И.В. О стилистической функции // Вопросы теории английского и русского языков: Ученые записки / Ленинградский государственный педагогический институт им. А.И. Герцена. Л., 1970. Т. 471. С. 3 12.
6. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. Л.: Просвещение, 1973. 303 с.
7. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 608 с.
8. Ахманова О.С. Экстралингвистические и внутрилингвистические факторы в функционировании и развитии языка // Теоретические проблемы современного советского языкознания. М.: Наука, 1964. С. 69 74.
9. Ахманова О.С., Панфилов В.З. Экстралингвистические и внутрилингвистические факторы в функционировании и развитии языка // Вопросы языкознания. 1963. № 4. С. 45 57.
10. Байчура У.Ш. О некоторых факторах языкового развития // Проблемы языкознания. Доклады и сообщения советских ученых на Х Международном конгрессе лингвистов / Бухарест 28.VIII 2.IX.1967/. М., 1967. С. 102 106.
11. Бакина М.А. Об окказиональных образованиях в современной поэзии // Научные труды / Куйбышевский государственный педагогический институт им. В.В. Куйбышева. 1980. Т. 238. С. 82 91.
12. Бакина М.А. Окказиональные слова, мотивированные прилагательными, в современной поэзии // Слово в русской советской поэзии. М.: Наука, 1975. С. 164 179.
13. Бакина М.А. О некоторых особенностях современного поэтического словотворчества // Русский язык в школе. 1975. № 5. С. 93 96.
14. Бакина М.А. Потенциальные слова, мотивированные прилагательными, в современной поэзии // Слово в русской советской поэзии. М.: Наука, 1975. С. 132 163.
15. Бакина М.А. Поэтические новообразования // Русская речь. 1973. № 4. С. 73 78.
16. Бакина М.А. Словотворчество // Языковые процессы современной русской художественной литературы: Поэзия. М.: Наука, 1977. С. 78 127.
17. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностранной литературы, 1955. 416 с.
18. Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство. 1983. №. 8. С. 13 17.
19. Баранник Д.Х. Мовна структура публіцистичного стилю // Українська мова і література в школі. 1987. № 8. С. 27 34.
20. Баранник Д.Х. Образна семантика і газетний текст. Метафора в газеті // Про культуру мови. К.: Наук. думка, 1964. С. 155 166.
21. Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. 2001. № 3. С. 40 47.
22. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 210 с.
23. Безпояско О. К. Іншомовні префікси в українській мові // Українська мова і літератра в школі. 1979. № 7. С. 28 33.
24. Безпояско О.К. Семантична співвідносність інтернаціональних суфіксів у словотворі української мови // Мовознавство. 1979. № 3. С. 61 66.
25. Безпояско О.К. Синонімія інтернаціональних та українських префіксів // Мовознавство. 1979. № 6. С. 66 69.
26. Белова Б.А. Из наблюдений над употреблением окказионализмов в поэзии В. Луговского // Ученые записки / Кемеровский государственный педагогический институт. 1972. Вып. 30. С. 126 135.
27. Белова Б.А. Об изучении окказионализмов в художественной речи (К вопросу о термине) // Семантика слова и его функционирование. Кемерово: Кемеровский гос. ун-т, 1981. С. 3 8.
28. Белова Б.А. Окказиональное слово в синонимических отношениях // Русское слово в языке и речи: Сборник статей. Кемерово: Изд-во Кемеровского гос. ун-та, 1977. Вып. 2. С. 3 12.
29. Белова Б.А. Сложное окказиональное слово в поэтической речи // Вопросы языкознания и сибирской диалектологии. Томск, 1977. Вып. 7. С. 212 217.
30. Богданов Н.А. Речевые новообразования и принципы их классификации // Формирование стилистических навыков учащихся в процессе работы над грамматической темой: Тематический сборник научных трудов профессорско-преподавательского состава и аспирантов высших учебных заведений Министерства просвещения Казахской СССР. Алма-Ата, 1977. С. 12 17.
31. Богданов Н.А. Словообразовательная структура окказионализмов (на материале произведений А. П. Чехова) // Русское языкознание. Алма-Ата, 1976. Вып. 4. С. 77 81.
32. Богданович Г. Специфика индивидуально-авторского словообразования (окказиональное словообразование) на страницах газет в постсоветскую эпоху // Проблемы взаимодействия языков и культур в посткоммунистических странах Центральной и Восточной Европы: Международная научно-практическая конференция: Сборник статей. К.: Рідна мова, 1999. С. 60 65.
33. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию: В 2-х т. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т. 1. 384 с.; Т. 2. 391 с.
34. Болотнова Н.С. К методике изучения окказиональных членов ЛСГ (на материале глагольных метафор со значением говорения в произведениях Ю.М. Нагибина) // Лексико-семантические группы современного русского языка: Сборник научных трудов. Новосибирск: Изд-во НГПИ, 1985. С. 92 97.
35. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны: Изучение лексики в лингвострановедческом аспекте. М.: Русский язык, 1981. 176 с.
36. Брагина А.А. Неологизмы в русском языке: Пособие для студентов и учителей. М.: Просвещение, 1973. 224 с.
37. Брагина А.А. Неологизмы и окказиональные образования // Русский язык в школе. 1974. № 3. С. 111 114.
38. Булаховський Л.А. Вибрані праці в 5-ти томах. Т. 1: Загальне мовознавство. К.: Наук. думка, 1975. 496 с.
39. Будагов Р.А. Из истории языкознания (Соссюр и соссюрианство). Материалы к курсам языкознания. М.: Изд-во МГУ, 1954. 32 с.
40. Вакуров В.Н. Словотворчество журналиста // Вестник Московского ун-та. Серия 10: Журналистика. 1991. № 4. С. 44 55.
41. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: АН СССР, 1963. 255 с.
42. Виноградова В.Н. Стилистические функции словообразовательно мотивированных слов в художественной прозе // Языковые процессы современной русской художественной литературы: Проза. М.: Наука, 1977. С. 289 335.
43. Виноградова В.Н. Стилистический аспект русского словообразования. М.: Наука, 1984. 184 с.
44. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238 с.
45. Винокур Г.О. Маяковский новатор языка. М.: Советский писатель, 1943. 136 с.
46. Віняр Г.М. Новотворення в словотворчій системі української мови // Мовна дійсність в Україні (проблеми, перспективи). Тези доповідей і повідомлень наукової конференції. Вінниця, 1994. Ч. І. С. 119 121.
47. Віняр Г.М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові (на матеріалі усного і писемного мовлення 80-х початку 90-х років ХХ століття): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1992. 16 с.
48. Вокальчук Г.М. Авторські новотвори в поезії 20-х 30-х років // Культура слова. К., 1992. Вип. 42. С. 59 63.
49. Вокальчук Г.М. Індивідуально-авторські назви осіб у поезії неокласиків // Актуальні проблеми сучасної філології. Рівне: Інформ.-вид. відділ Рівненського держ. пед. ун-ту, 1998. С. 49 55.
50. Вокальчук Г.М. Оказіональна номінація осіб в українській поезії 20 30-х років ХХ століття: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1992 23 с.
51. Вокальчук Г. Оказіональні абревіатурні назви осіб у поетичному мовленні 20 30-х років ХХ століття // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету ім. М.Коцюбинського: Збірник наукових праць. Серія: Філологія. Вінниця: ВДМУ, 2001. Вип. 3. С. 141 144.
52. Вокальчук Г.М. Оказіональні назви осіб в українській поезії 20 30-х років // Українська мова і література в школі. 1991. № 8. С. 79 81.
53. Вокальчук Г.М. Юкстапозити назви осіб в українські поезії 20 30-х років ХХ століття // Актуальні проблеми філології. Філологічні студії: В 2-х томах. Рівне, 1995. Т. 2. С. 135 149.
54. Волков С.С., Сенько Е.В. Неологизмы и внутренние стимулы языкового развития // Новые слова и словари новых слов: Сборник статей / Отв. ред. Н. З. Котелова. Л.: Наука, 1983. С. 43 57.
55. Волох О.Т., Чемерисов М.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. К.: Вища шк., 1976. 375 с.
56. Габинская О.А. Особенности мотивировки при образовании окказиональных слов некоторых тематических групп // Актуальные проблемы русского словообразования: Ученые записки / Ташкентский государственный педагогический институт Ташкент, 1975. Т. 143. Вып. І. С. 297 299.
57. Гаврилюк Н. Оказіональні іменники-композити в поетичному доробку неокласиків (словотвірний аспект) // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії: Збірник наукових праць. Рівне: РДГУ, 2000. Вип. 9. С. 101 105.
58. Гаврилюк Н. Особливості творення афіксальних оказіональних дієслів у поетичному доробку неокласиків // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. Вип. 31. С. 103 105.
59. Гак В.Г. Новые слова и новые словари // Новые слова и словари новых слов / Отв. ред. Н. З. Котелова. Л.: Наука, 1983. С. 15 29.
60. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского язика. М.: Изд-во лит-ры на иностр. языках, 1958. 459 с.
61. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
62. Герман В.В. Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) в сучасній поезії (60-і 90-ті роки): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1999. 22 с.
63. Гимпелевич В.С. Заметки об окказиональном и потенциальном словообразовании // Актуальные проблемы русского словообразования: Ученые записки / Ташкентский государственный педагогический институт. Ташкент, 1975. Т. 143. Вып. І. С. 79 84.
64. Глушков Н.К. Из истории проблемы неологизмов // Русское языкознание. Алма-Ата, 1970. Вып. 2. С. 85 100.
65. Голев Н.Д. Окказиональное словообразование как тип речевой номинации предметов // Вопросы словообразования в индоевропейских языках. Томск, 1976. Вып. 1. С. 15 23.
66. Голев Н.Д. О процессе узуальной и окказиональной компенсирующей номинации предметов речи // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск, 1976. Вып. 4. С. 72 81.
67. Головащук С.І. Позасловникова лексика в творах Олеся Гончара // Мовознавство. 1988. № 6. С. 32 40.
68. Голянич М.І. Відображення процесу перебудови в мові // Українська мова і література в школі. 1991. № 9. С. 54 58.
69. Гончаренко Г.Е. Лексико-семантические особенности окказиональных слов (на материале произведений советской публицистики): Автореф. дис. канд. филол. наук. Ростов-на-Дону, 1978. 24 с.
70. Гончаренко Г.Е. Окказиональное словообразование существительных, обозначающих названия лиц // Материалы конференции профессорско-преподавательского состава Чечено-Ингушского гос. ун-та по итогам научно-исследовательской работы за 1974 г. Грозный, 1976. С. 76 77.
71. Горбачевич К.С. Нормы современного русского литературного языка. М.: Просвещение, 1978. 239 с.
72. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. № 1. С. 20 30.
73. Горпинич В.О. Будова слова і словотвір. К.: Радянська школа, 1977. 119 с.
74. Горпинич В.О. Словотворення і словотвір української мови (текст лекцій). К., 1995. 68 с.
75. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ, 1998. 190 с.
76. Грамматика и норма. М.: Наука, 1977. 269 с.
77. Давыдова М.К. Индивидуально-стилистические неологизмы современного русского языка // Вопросы теории русского языка и говоров Дальнего Востока. Хабаровск, 1973. С. 96 108.
78. Данилова Л.В. К вопросу об окказионализмах и способах их образования (на материале поэзии А.Вознесенского, Е.Евтушенко, Р.Рождественского) // Стилистика художественного текста: Межвузовский сборник научных трудов. Фрунзе, 1984. С. 89 98.
79. Дегтярь И.Г. О термине окказионализм” или окказиональное слово” // Структура словаря и вопросы словообразования германских языков. Пятигорск, 1975. С. 129 135.
80. Дегтярь И.Г. О функции окказионализмов в художественном тексте // Коммуникативная и поэтическая функции художественного текста. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1982. С. 108 112.
81. Джоглидзе Л.И. Новые слова в современном русском языке (на материале газеты Правда” за 1971 1975 г.): Автореф. дис. канд. филол. наук. Тбилиси, 1979. 29 с.
82. Драч Є. До проблеми мовної експресії // Збірник наукових праць. Вінниця: ВДПО, 2000. Вип. 2. 219 с.
83. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності: Стилістика та культура мови. К.: Довіра, 1999. 413 с.
84. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 304 с.
85. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до середини 90-х рр. ХІХ ст.). К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 413 с.
86. Журавлев В.К. Внешние и внутренние факторы языковой эволюции. М.: Наука, 1982. 328 с.
87. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1989. 126 с.
88. Загнітко А. Естетичне навантаження оказіоналізмів у поезії В.Стуса // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. Донецьк: ДонДУ, 2001. Вип. 8. С. 208 216.
89. Загрузная И.Л. Семантическая и словообразовательная структура окказионализмов в поэзии Н.А. Асеева: Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1980. 20 с.
90. Захарова М.Н. О некоторых вопросах словотворчества // Ученые записки / Кишиневский государственный университет. 1962. Т. 47. Вып. 1. С. 23 29.
91. Звегинцев В.А. Функция и цель в лингвистической теории // Проблемы теоретической и экспериментальной лингвистики: Сб. статей. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 120 145.
92. Земская Е.А. Активные процессы современного словообразования // Язык и культура: 3-я Международная конференция. Тезисы докладов. К., 1994. С. 97 99.
93. Земская Е.А. Активные процессы современного словопроизводства // Русский язык конца ХХ столетия (1985 1995). 2-е изд. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 90 141.
94. Земская Е.А. Окка