Олексюк Ганна Василівна. Соціально-економічні засади розвитку шахтарських міст

brief description

Олексюк Ганна Василівна. Соціально-економічні засади розвитку шахтарських міст: Дис... канд. екон. наук: 08.10.01 / НАН України; Інститут регіональних досліджень. - Л., 2002. - 235арк. - Бібліогр.: арк. 185-197.

Олексюк Г.В. Соціально-економічні засади розвитку шахтарських міст. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.10.01-Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2002.
У дисертації досліджено теоретико-методичні підходи щодо соціально-економічних засад розвитку шахтарських міст в умовах згортання вуглевидобутку. Визначено критерії поняття "шахтарське місто", розкрито фактори розвитку шахтарських міст, особливості формування місцевих бюджетів та специфіку шахтарських регіонів в умовах перехідної економіки. Проведено дослідження фінансово-господарських аспектів розвитку підприємств вугільної галузі, як основної містоутворюючої бази шахтарських міст та їх вплив на соціально-економічний стан цих міст в період згортання вуглевидобутку.
Запропоновані узагальнюючі концептуальні моделі розвитку шахтарських міст та орієнтовані фінансові джерела їх реалізації, обґрунтовані переваги та недоліки кожної із них в умовах перехідної економіки України.
Обґрунтовано нові підходи до територіального управління шляхом розроблення теоретичних підстав щодо створення у економічно та соціально споріднених географічно близьких північних районах Львівської області особливого економічного простору, який сприятиме успішному збалансованому розвитку окремих адміністративно-територіальних одиниць.

1. В період ринкової трансформації національної економіки міські поселення шахтарські міста все більше привертають до себе увагу як соціально-проблемні регіони і стають об'єктами наукових досліджень. Окремі з них депресивні, що зазнають глибоких негативних змін на ринку праці, знижується їх фінансова самозабезпеченість, посилюється негативний вплив на навколишнє середовище.
2. Вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду розвитку шахтарських міст в умовах вичерпання запасів та закриття шахт свідчить, що європейські країни втілюють програми закриття шахт та майбутній розвиток територій, де розміщувались шахти, паралельно вирішуються соціальні проблеми, в першу чергу зайнятості населення. Процес закриття шахт в Україні є новим явищем для шахтарських міст, регіонів і України в цілому, має ряд недоліків, що криються в недосконалості форм, методів та відсутності реальних джерел фінансування цього процесу.
3. Дослідження соціально-економічного стану шахтарських міст обумовило необхідність розробки заходів щодо перспективного розвитку, формування концептуальної моделі розвитку міста, яка повинна поєднувати місцеві, регіональні та державні інтереси, будуватись на науковій основі, бути реальною для втілення, виходячи із ресурсних можливостей, фінансового забезпечення, зайнятості населення та збереження довкілля. Кінцевим результатом повинен стати програмний документ, пов'язаний із основними напрямками розвитку регіонів, загальнодержавними програмами на період не менше десяти років.
4. Для забезпечення реалізації плану стратегічного розвитку шахтарських міст необхідно:
на державному рівні визначити потребу у вуглевидобутку для забезпечення потреб держави в цілому, виходячи із реальних можливостей та долі вуглевидобування кожного шахтарського регіону, умов конкурентоздатності вугілля, фінансово-економічного стану підприємств вугільної галузі;
прийняти окремий закон про статус шахтарських міст, передбачивши там можливість збільшення привабливості шахтарських регіонів для залучення інвестицій, соціального захисту гірників та їх сімей, створення нагромаджувальних фондів для використання як джерела в якості фінансової підтримки шахтарських міст щодо перепрофілювання виробництва, створення нових місць прикладання праці, розвитку малого підприємництва, класифікації території шахтарських міст як депресивних;
на регіональному рівні забезпечити встановлення та зміцнення господарсько-економічних зв'язків через механізми співпраці на договірних засадах між окремими районами, областями з метою формування регіональних ринків виробництва, постачання та споживання продукту, забезпечення здорової конкуренції, зменшення тіньового сектору економіки.