Олійничук Валентина Миколаївна. Організаційно-економічне забезпечення підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК

brief description

Олійничук Валентина Миколаївна. Організаційно-економічне забезпечення підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК : Дис... канд. наук: 08.00.03 - 2007.

Олійничук В.М. Організаційно-економічне забезпечення підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2007.
В дисертації досліджено теоретичні, методичні та практичні аспекти забезпечення ефективності функціонування бурякоцукрового підкомплексу. На основі комплексного дослідження дана характеристика бурякоцукрового виробництва в Україні, виявлено організаційно-економічні фактори і резерви підвищення ефективності виробництва цукру в сучасних умовах.
Досліджено вплив вертикально-інтегрованих цукрових компаній на розвиток бурякоцукрового підкомплексу.
Удосконалено модель організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України.
Обґрунтовано інструменти та вплив державного регулювання бурякоцукрового підкомплексу.
Проведено кореляційний аналіз впливу різних факторів (площі посівів, урожайність, собівартість, структура виробництва) на показники ефективності галузі буряківництва, зокрема прибутковості та рентабельності.

В дисертації викладено теоретико-методологічне узагальнення і запропоновано вирішення наукової проблеми, що полягає у дослідженні та розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій з підвищення ефективності бурякоцукрового підкомплексу АПК.
1. Бурякоцукровий підкомплекс АПК є складною системою, дослідження характеру і тісноти зв’язку між елементами якої передбачає характеристику функціонально-галузевої, організаційно-управлінської, продуктової, територіально-виробничої і соціально-економічних підсистем з позицій підвищення їх ефективності, що покладено в основу дисертаційного дослідження.
2. За сучасного розвитку економіки країни підвищення ефективності розвитку бурякоцукрового підкомплексу повинно розглядатися як одне з головних завдань забезпечення населення цукром, розв’язання якого має будуватися на врахуванні інтересів виробничо-економічних відносин, характері технічного процесу виробництва, формах організації, притаманних даному підкомплексу. В сукупності це породжує необхідність специфічних підходів до організаційно-економічного забезпечення його ефективного розвитку.
3. Під організаційно-економічним забезпеченням функціонування і розвитку бурякоцукрового підкомплексу слід розуміти сукупність логічно упорядкованих регуляторних дій, системи організаційних, технологічних, економічних важелів і методів управління, які забезпечують його ефективний розвиток. Враховуючи, що ефективність роботи бурякоцукрового підкомплексу залежить від ефективності виробничо-економічних відносин, що склались між ними, пошук шляхів підвищення ефективності підкомплексу в цілому має лежати в цих трьох означених площинах.
4. Оцінка процесів реформування в бурякоцукровому підкомплексі АПК дозволяє визначити наступні трансформаційні зміни в системі факторів, що визначають його ефективність: диверсифікацію виробників продукції як на рівні галузі виробництва цукрових коренеплодів (сільськогосподарські підприємства різних форм власності та особисті селянські господарства), так і на рівні галузі цукровиробництва (підприємства різних форм власності); скорочення посівних площ під цукровим буряком; обєднання процесів виробництва і процесів переробки в єдиних господарських структурах; злиття і поглинання виробників, формування крупних цукрових компаній, які ідентифікуються як головні гравці на ринку цукру; банкрутство низки цукрових заводів; загострення проблеми збалансованості ринку; перелом в динаміці росту урожайності цукрових коренеплодів в користь її зростання. Неоднозначність впливу цих змін на ефективність бурякоцукрового підкомплексу вимагає визначення пріоритетів економічної політики щодо його розвитку на перспективу, що запропоновано автором у дисертації.
5. Порівняльний аналіз урожайності цукрових буряків у великих і малих господарствах, а також показників ефективності виробництва в малих цукрових заводах і в крупних цукрових компаніях, які стимулюють процес укрупнення сировинної бази українських аграрних компаній по виробництву цукру, свідчить в користь процесів концентрації виробництва в бурякоцукровому підкомплексі та розвитку інтегрованих утворень. У дисертації зроблено висновок про необхідність удосконалення економічних відносин між різними типами виробників, а також між виробниками і переробниками цукросировини, зорієнтоване на підвищення конкурентоспроможності підкомплексу в цілому і його кінцевої продукції.
6. Основною проблемою подальшого розвитку цукробурякового підкомплексу АПК, яка потребує невідкладного вирішення, є розширення ринків збуту цукру. Внаслідок втрати зовнішніх ринків збуту та надлишку цукру на внутрішньому ринку обсяги його виробництва в Україні зменшились до рівня внутрішнього споживання, тобто до квоти А”. Дефіцит ринку цукру в СНД зараз компенсується тростинним цукром, що загрожує втратою цілої галузі економіки і кризовими соціальними наслідками. Співпраця в рамках СНД дасть можливість ефективно розвиватись бурякоцукровому підкомплексу України. Для вирішення цього питання необхідно відновити та розширити зовнішні ринки збуту цукру країн СНД.
7. Запропоновано модель організаційно-економічного забезпечення функціонування ефективного бурякоцукрового підкомплексу АПК України, при якій відбувається збалансованість між усіма виробниками сировини, цукровими заводами, учасниками ринку, з одного боку, та проводиться регулювання галузі за допомогою інструментів державного впливу, яка поєднує ринково-економічні важелі. Це сприятиме підвищенню ефективності діяльності бурякоцукрового підкомплексу та інтеграції у світовий ринок цукру.
8. Здійснювана реформа в ЄС, що передбачає до 2009 року відкриття європейських кордонів для цукру з усього світу, змушує виробників вже зараз формувати європейський цукровий пояс, в який увійдуть Франція, Німеччина, Польща і Україна. Саме в цих країнах, завдяки відповідним кліматичним умовам, можна досягнути високої врожайності цукрового буряка і вийти на порівняно невисоку собівартість готового продукту (до $ 400/т), що дозволить йому конкурувати з цукром з тростини. Для досягнення оптимального рівня урожайності, в Україні необхідно кардинально змінити сільськогосподарські технології і упорядкувати сировинні зони.
9. Враховуючи незбалансованість вітчизняного ринку цукру, проблеми економічних взаємовідносин між виробниками і переробниками цукрової сировини в системі організаційно-економічного забезпечення підвищення ефективності слід передбачити:
- диверсифікацію продукції, в контексті чого у дисертації запропоновано переорієнтацію частини виробничих потужностей цукрових заводів на виробництво біоетанолу;
- перепрофілювання безперспективних цукрових заводів;
- удосконалення систему ціноутворення всередині підкомплексу, забезпечивши принцип паритетності;
- запровадження в систему статистичного обслуговування галузей підкомплексу показників рейтингового визначення підприємств із забезпечення виробництва цукру квоти А”;
- створення і цільову фінансову підтримку державної науково-технічної програми Біоетанол з цукросировини”.
10. Вимагає удосконалення чинна система державного регулювання розвитку підкомплексу, в контексті чого у дисертації запропоновано:
- використання програмно-цільових підходів до управління;
- делегування частини державних функцій щодо координації діяльності, ведення науково-технічної та інноваційної політики, розвитку ринкових відносин та юридичного захисту суб’єктів бурякоцукрової галузі Національній асоціації цукровиків України (НАЦУ Укрцукор”);
- сприяння інтеграції відокремлених підприємств бурякоцукрового підкомплексу АПК в більш крупні цукрові компанії, які забезпечать значно вищу ефективність виробництва і прискорять вихід галузі з кризи;
- удосконалення оподаткування з урахуванням сезонного характеру цукроваріння, зокрема відміну поквартальних нарахувань і сплати податку на прибуток;
- застосування механізму пільгових кредитів для підприємств, які передбачають модернізацію виробництва і впровадження нових технологій.
Окреслені пропозиції щодо організаційно-економічного забезпечення бурякоцукрового підкомплексу в сукупності дозволять підвищити його ефективність і забезпечити конкурентноздатність продукції на світовому ринку.