Омельяненко Максим Вікторович. Методологічні основи нормування елементів міського середовища

brief description

Омельяненко Максим Вікторович. Методологічні основи нормування елементів міського середовища : дис... д-ра техн. наук: 05.23.20 / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. - К., 2005

Омельяненко М.В. Методологічні основи нормування елементів міського середовища. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.23.20 Містобудування та територіальне планування. Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2005.
Висвітлені підходи у формуванні вітчизняної та зарубіжної нормативно-правової бази щодо створення середовища існування людини. Визначено основні завдання та принципи нового наукового напрямку в архітектурно-містобудівній науці архітектурно-містобудівної нормології та сформульовано основи її понятійного апарату. Визначені фактори і умови, що впливають на формування вимог до міського середовища, класифіковано потреби людини як користувача середовища. Структуровано вимоги до елементів міського середовища, на основі яких визначатимуться нормативні обмеження. Проаналізовано взаємозв'язок і взаємовплив факторів, що впливають на формування міського середовища, потреб людини та вимог до середовища. Визначено основні види регламентуючих документів та вимоги до їх змісту та розроблення. Сформульовані методологічні підходи до виведення нормативних обмежень (норм і нормативів), які покладені в основу моделі розроблення норм і нормативів. Розроблено нову структуру системи регламентуючих документів у будівництві. На прикладі формування житлового середовища застосовано розроблені основні методологічні засади формування середовища життєдіяльності людини.

Проведений в дисертації, метою якої є розроблення і обґрунтування методологічних основ нормування міського середовища і його головних структурно-функціональних елементів, формування структури обмежень для створення оптимального середовища життєдіяльності людини, визначення структури обмежень щодо формування сталого та безпечного середовища і основних методичних положень архітектурно-містобудівної нормології, комплекс досліджень дає можливість дійти таких загальних висновків і пропозицій:

Аналіз існуючої на сьогодні ситуації у сфері нормування в архітектурно-містобудівній діяльності свідчить про те, що давно назріла необхідність систематизувати напрацьований в теорії та практиці архітектури та містобудування досвід і виробити обґрунтовані методологічні основи нормування міського середовища та його елементів на основі вітчизняного та зарубіжного досвіду. Особливо слід зазначити, що на сьогодні нормативно-правова база, спрямована на формування міського середовища, формується за проблемно-галузевими напрямками, що є неприпустимим з огляду на все більшу розгалуженість наукових знань про середовище існування людини та постійний розвиток комплексу вимог суспільства до матеріально-просторового середовища.
На основі аналізу наукових досліджень у сфері нормування міського середовища, а також стану сучасної бази нормативно-правових і нормативних документів у будівництві визначено необхідність створення нового напрямку наукових досліджень в теорії архітектури та містобудування архітектурно-містобудівної нормології науки про норму та її розвиток, яка вивчає рівень пізнання норми людиною, на основі якого розробляються нормативи для застосування в архітектурно-містобудівній діяльності під час створення середовища для життєдіяльності людини. Архітектурно-містобудівна нормологія має стати інтегруючим напрямком наукових досліджень, який сконцентрує в собі всі напрацювання багатьох галузей науки для використання та подальшого розвитку їх у створенні єдиної системи нормотворення основи формування середовища існування людини. Основними завданнями архітектурно-містобудівної нормології є: вивчення потреб людини в усіх сферах її життєдіяльності; вивчення факторів, що впливають на формування вимог до міського середовища; вивчення економічної бази містобудування, технічного стану і можливостей будівельного комплексу та комунального господарства, що забезпечує утримання міського середовища; розробка теорії та методології нормування міського середовища в процесі архітектурно-містобудівної діяльності; виведення та формування нормативних обмежень в різних напрямках створення міського середовища. Основними принципами архітектурно-містобудівної нормології є: принцип адекватності нормативних обмежень структурі потреб людини та суспільства, економічним, технічним і технологічним можливостям суспільства, культурним і соціально-психологічним обмеженням; принцип ієрархії структури системи нормативно-правової бази, в основу якого покладено структуру властивостей і потреб людини та суспільства.

Сформовано основи понятійного апарату архітектурно-містобудівної нормології, в якому чітко визначено основні терміни нового наукового напрямку. Зокрема, конкретизовано такі основоположні поняття, як «норма» і «норматив». Норма в архітектурно-містобудівній діяльності це об'єктивна характеристика такої взаємодії людини з оточуючим її штучним середовищем, під час якої забезпечуються оптимальні умови для життєдіяльності людини та сталий розвиток природного середовища. Норматив показник рівня пізнання об’єктивної норми, тобто він є «проміжним» етапом на шляху введення норми. Запропонований в роботі понятійний апарат є підґрунтям для його подальшого розвитку формулювання термінів і визначень у сфері містобудівного нормування територій, елементів і параметрів будівель і споруд. Запровадження цього понятійного апарату дозволить однозначно тлумачити основні поняття нормології та здійснювати цілеспрямовану роботу з формування методології нормування архітектурно-містобудівного середовища.
З метою вироблення якісно нових підходів до формування нормативних обмежень нормативно-правова база, що регламентує створення матеріально-просторового середовища, розглянута в якості цілісної системи, яка включає три взаємопов'язані та взаємообумовлені рівні організації: створення моделі середовища, матеріалізація цієї моделі та експлуатація середовища.
З використанням елементів системного аналізу проведено дослідження умов і факторів, які впливають на формування вимог до міського середовища. Встановлено, що основними чинниками, які впливають на формування вимог, є природні фактори, потреби людини, антропологічні фактори, природно-техногенні фактори. Вони формують основні вимоги до елементів міського середовища, на підставі яких визначаються нормативи і нормативні показники, що лягають в основу регламентуючих документів у будівництві. Дана класифікація, як і подальший розподіл кожної з груп факторів, розроблена, передусім, з метою систематизації умов, що впливають на формування вимог до міського середовища. На практиці ці умови дуже взаємопов'язані та мають постійний взаємовплив одних на інших.
На підставі аналізу діючих актів законодавства та інших регламентуючих документів структуровано нормативно-правову базу за рівнями, починаючи від законів України та указів Президента України і закінчуючи нормативними документами, що затверджуються суб'єктами господарювання. Кожен з цих видів документів має свої цілі та завдання, спрямовані на вирішення конкретних аспектів формування міського середовища.
Оскільки на сьогодні немає чіткої методології розроблення регламентуючих документів у будівництві, а також враховуючи досвід науково-проектної діяльності та вітчизняний і зарубіжний досвід нормування міського середовища, визначено, що структура системи регламентуючих документів у будівництві повинна будуватися за принципом об'єктності (тобто за об'єктами чи предметами нормування та стандартизації у будівництві). Це зробить систему чітко структурованою та зручною у використанні.
Розроблено основні методологічні підходи до визначення норм і нормативів, в основі яких є вивчення вимог до середовища на підставі факторів і умов (природних факторів, потреб людини, антропологічних і природно-техногенних факторів), що впливають на формування міського середовища. Визначено основні групи вимог, серед яких вимоги до будівель і споруд (функціонально-планувальні, санітарно-гігієнічні (екологічні), конструктивні, протипожежні) та вимоги до територій (функціонально-планувальні, екологічні (санітарно-гігієнічні), вимоги до безпеки територій, комунікаційні, протипожежні). Розроблені підходи до визначення норм і нормативів формалізовано в моделі, яка визначає послідовність операцій, починаючи від постановки проблеми, що потребує унормування, до затвердження норми чи нормативу. Формування нормативних обмежень для створення середовища життєдіяльності людини повинно ґрунтуватися на розумній достатності функціонування системи «природне середовище « людина « штучне середовище « природне середовище». Для якомога точнішого визначення нормативних обмежень слід застосовувати інтегративний підхід у вивченні середовища та умов існування людини в ньому. При використанні інтегративного підходу під час формування нормативних обмежень всі вимоги щодо створення середовища повинні розглядатися в комплексі, навіть коли мова йде про визначення параметрів однієї зі складових структурно-функціонального елемента середовища. Даний підхід передбачає залучення всіх галузей знань, що вивчають різні аспекти формування середовища, поведінки людини, а також взаємодії людини та середовища, до нормотворчого процесу з метою вироблення таких нормативних обмежень, за допомогою яких здійснювалося б створення середовища існування людини, яке відповідало би найсучаснішим вимогам суспільства, ґрунтувалося б на останніх наукових дослідженнях і забезпечувало б гармонійний розвиток людини та збереження, відновлення і сталий розвиток природного середовища. Крім того, нормативні обмеження повинні формуватися за принципами достовірності та несуперечності. Перший з них означає, що нормативні вимоги повинні бути обґрунтованими, мати під собою чітку та зрозумілу методологічну основу і обґрунтування, яке базується на сучасних дослідженнях в різних сферах наукових знань про людину, середовище та їх взаємодію. Принцип несуперечності полягає в тому, що нормативні обмеження, які містяться в різних регламентуючих документах і стосуються вимог з одних і тих самих питань, не повинні суперечити одне одному, а навпаки доповнювати і розвивати одне одного.
На основі проведеного аналізу існуючих нормативно-правових і нормативних документів у будівництві визначено принципи формування регламентуючих документів, головною метою яких повинно бути визначення кількісних і якісних параметрів середовища існування людини, спрямованих на захист і забезпечення реалізації її потреб. Нормативні вимоги, спрямовані на забезпечення життя і здоров'я людини, охорони навколишнього середовища, надійності будівель і споруд, повинні бути обов'язковими. Всі інші можуть мати рекомендований характер. Також в регламентуючих документах можуть міститися довідкові положення, які доповнюють ці вимоги. Залежно від рівня регламентуючих документів (національного (національні (державні) будівельні норми і стандарти), відомчого (відомчі будівельні норми) та територіального (територіальні будівельні норми) рівнів) мають бути розмежовані вимоги до їх змісту. Ці вимоги повинні йти від загального до окремого за винятком тих, що стосуються забезпечення безпеки для життя та здоров'я людини.

Висновки, пропозиції та рекомендації дисертації можуть бути використані органами виконавчої влади та місцевого самоврядування при розробленні та коригуванні національних, відомчих та територіальних нормативно-правових і нормативних документів у будівництві, систематизації цих документів на нових методологічних засадах, а також науково-дослідними організаціями при розробленні концептуальних засад визначення нормативних обмежень. Основні положення архітектурно-містобудівної нормології практично застосовуватимуться також в експериментальному проектуванні, яке стане індикатором оцінки та перевірки якості розроблених нормативних обмежень щодо міського середовища, що пропонуються за результатами наукових досліджень.
Крім того, архітектурно-містобудівна нормологія має стати однією з головних навчальних дисциплін у вищій архітектурно-містобудівній школі, оскільки при підготовці фахівців у сфері архітектури та містобудування слід особливо зосередити увагу на викладанні їм основ теорії норми як у філософському, так і в прикладному аспектах.