Онегіна Вікторія Михайлівна. Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників

brief description

Онегіна Вікторія Михайлівна. Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників : Дис... д-ра наук: 08.00.03 2008

Онегіна В.М. Формування системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 економіка та управління національним господарством. Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” УААН. Київ, 2008.
У дисертації розглядаються теоретико-методологічні основи ціноутворення в економіці ринкового типу, його особливості в аграрному секторі сучасних економічних систем. Конкретизовані умови еквівалентності обміну. Доведено, що економічний механізм в Україні не забезпечує еквівалентність обміну продукції та ресурсів сільського господарства, умови сталого розвитку аграрного сектору, складові продовольчої безпеки, тому існує об’єктивна необхідність державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.
Розкрито сутність, структуру, призначення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників, визначені принципи її ефективної побудови. Проаналізовано методи державного регулювання у сфері ціноутворення, запропоновано сукупність показників оцінки його ефективності.
Визначено основні етапи генезису системи державного регулювання фермерських цін і доходів та узагальнено досвід державної підтримки сільського господарства у розвинутих країнах. Критично оцінено можливості його застосування в Україні.
Розкрито трансформаційні зміни у механізмі державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Здійснено оцінку сучасних форм підтримки сільського господарства в Україні як за окремими її складовими, так і в цілому. Запропоновано напрями та заходи з удосконалення механізму системи державного регулювання цін і доходів вітчизняних сільськогосподарських виробників з урахуванням стану продуктивних сил, економічного механізму аграрного сектору. Обґрунтовано шляхи вирішення суперечності між необхідністю підтримки вітчизняного сільського господарства на сучасному етапі його розвитку та ринково орієнтованою політикою СОТ.

У результаті дослідження теоретично узагальнено й запропоновано розв’язання наукової та практичної проблеми з формування ефективної системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників в економіці України, що дало змогу сформулювати такі висновки.
1. Спроможність ринкового механізму забезпечити ефективне використання, розміщення та відтворення ресурсів реалізується через досягнення еквівалентності обміну товарів. Еквівалентність обміну на ринку товарів включає споживчу, виробничу та алокативну умови; на ринках ресурсів алокативні умови мікрорівня і макрорівнів, відтворювальну умову. Повна еквівалентність обміну забезпечується за їхньої єдності.
2. Для ринків сільськогосподарської продукції є характерною стійка нееквівалентність обміну, що спричиняється незбалансованістю у часі між попитом і пропозицією; високим рівнем нестабільності умов господарювання в аграрній сфері й особливостями адаптації галузі до їх змін у коротко- і довгостроковому періодах; непрозорістю та неконкурентною структурою ринків продукції і ресурсів; наявністю зовнішніх ефектів; іммобільністю ресурсів сільськогосподарського виробництва; перекладенням трансакційних витрат на сільськогосподарських виробників.
3. При формуванні доходів сільськогосподарських товаровиробників в Україні економічний механізм не забезпечує ні алокативні, ні відтворювальну умови еквівалентності. Нееквівалентність у ціноутворенні на ресурси виникає як на першому рівні сумісно-роздільності у формуванні доходів, на якому зумовлюється нееквівалентністю цін на продукцію, так і на другому, на якому зумовлюється станом факторних ринків та розподілу доходів на рівні суб’єктів господарювання.
4. Реформування земельних і майнових відносин, виступаючи складовою ринкової трансформації сільського господарства, не вирішує проблем нееквівалентно низького рівня та стабільності доходів сільськогосподарських товаровиробників.
5. В умовах ринкової трансформації зростають обмеження з реалокації ресурсів сільськогосподарського виробництва, нееквівалентність обміну призводить до їх деструкції. Існування стійкої нееквівалентності обміну на ринках продукції і ресурсів сільського господарства породжує об’єктивну необхідність формування системи державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників для створення умов сталого розвитку аграрного сектору, гарантування продовольчої безпеки.
6. Сукупність умов еквівалентності обміну зумовлює в державному регулюванні проблему вибору пріоритетної та потребує ґрунтовного аналізу потреб, ресурсних і технологічних можливостей економічної системи. Еквівалентність у ціноутворенні на товарних ринках виступає необхідною, але не достатньою умовою еквівалентності у формуванні доходів. За існуючої нестабільності й нееквівалентності в ціноутворенні на ринку продукції сільського господарства в економіці України, їх негативного впливу на стан продовольчої безпеки, сільськогосподарського виробництва, в аграрній політиці мають застосовуватися заходи з регулюванні і цін, і доходів сільськогосподарських товаровиробників.
7. Множина та неоднорідність причин виникнення нееквівалентності обміну продукції та ресурсів сільськогосподарського виробництва потребує застосування взаємоузгодженої сукупності методів, інструментів і важелів державного впливу на соціально-економічні процеси. Визначення заходів державного регулювання має базуватися на виявленні причин та особливостей прояву нееквівалентності обміну сільськогосподарської продукції і ресурсів, аналізі змін у результаті дій держави у стані виробників, споживачів, державного бюджету, добробуту суспільства в цілому. Сукупність інструментів державного регулювання має бути розроблена таким чином, щоб кожний із інструментів виконував своє завдання, та разом вони забезпечували цільове призначення системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських товаровиробників.
8. Ефективною основою мінімальних цін як інструменту стабілізації ринків є середні ринкові ціни попередніх періодів; заставних цін як інструменту збалансування попиту і пропозиції у часі середні ринкові ціни поточного маркетингового періоду; цільових цін як інструменту забезпечення умов відтворення середні витрати на виробництво одиниці продукції поточного маркетингового періоду. Розв’язання завдань державного регулювання, що потребує більшого фінансового забезпечення, ніж отримують виробники при реалізації конкурентоспроможних і потенційно конкурентоспроможних видів продукції за світовими цінами, має забезпечуватися через бюджетний, страховий, податковий та інші механізми.
9. Оцінка ефективності державного регулювання є важливою умовою його гнучкості й удосконалення і має здійснюватися на основі сукупності показників, яка включає і показники результату, які відображають стан сільського господарства, продовольчої безпеки, і показники процесу, що характеризують стан, абсолютні й відносні витрати регулювання.
10. Державне регулювання цін і фермерських доходів сільськогосподарських виробників стало важливим чинником розвитку аграрного сектору в розвинутих країнах. Оскільки сучасний стан розвитку продуктивних сил, економічного механізму та інституціонального середовища в Україні не відповідає умовам жодного з етапів генезису державного регулювання аграрного сектору в розвинутих країнах, сукупність заходів державної аграрної політики має не обмежуватися лише заходами одного з визначених етапів, а передбачати їх комбінацію.
11. Основою реалізації економічних функцій держави стосовно сільського господарства в процесі ринкової трансформації економіки та реалізації цілей аграрної політики на пореформеному етапі розвитку виступає формування системи державного регулювання цін і доходів сільгоспвиробників. Зволікання у формуванні механізмів забезпечення еквівалентності обміну продукції і ресурсів галузі в Україні зумовило серед інших причин глибину і тривалість спаду сільськогосподарського виробництва, руйнування його ресурсного потенціалу.
12. Змістом трансформаційних змін у державному регулюванні на етапі лібералізації стала поступова відмова від командно-адміністративних методів (без їх заміщення на непрямі), зменшення бюджетної підтримки галузі. За такого механізму державного регулювання не було попереджено втрати виробників від нееквівалентності обміну, масову збитковість сільськогосподарських товаровиробників, не створено умови для активізації інвестицій. На етапі протекціонізму закладаються основи адекватної ринковим умовам системи державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників, збільшуються обсяги бюджетного фінансування галузі. Але запроваджені заходи держави не призвели до створення засад сталого розвитку аграрного сектору в ринкових умовах.
13. Основними напрямами удосконалення державного регулювання цін і доходів сільськогосподарських виробників в Україні мають стати: забезпечення системності; оптимізація обсягів підтримки; запровадження прозорих недискримінаційних форм підтримки; сприяння створенню інноваційної моделі аграрного виробництва; формування багаторівневої системи аграрного ризик-менеджменту; сприяння утвердженню ринкових механізмів ціноутворення й удосконалення механізмів непрямого впливу держави на цінову ситуацію на ринках сільськогосподарської продукції; забезпечення підвищення якості продукції, екологічно збалансованого ведення виробництва; оптимальне поєднання загальнодержавного й регіонального рівнів регулювання; узгодження заходів регулювання з тенденціями інтеграції національної економіки у світове господарство.