Онімічний аспект проблеми ідіостилю письменника (на матеріалі зіставлення антропонімії у романах Григорія Тютюнника “Вир” і Василя Земляка “Лебедина зграя”)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СОКОЛОВА АЛЛА ВАСИЛІВНА

УДК 811.161.2:821

Онімічний аспект проблеми ідіостилю письменника
(на матеріалі зіставлення антропонімії у романах
Григорія Тютюнника Вир” і Василя Земляка Лебедина зграя”)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
проф. Ю.О. Карпенко

Ізмаїл - 2003

З М І С Т
Стор.
ВСТУП ..4
РОЗДІЛ 1. Антропоформула як засіб художнього позначення людей
у художньому творі
1.1. Про онімний простір та місце в ньому антропонімії.8
1.2. Про поняття антропоформули12
1.3. Частотний розподіл антропоформул у досліджених творах15
1.4. Повна (офіційна) форма імені.19
1.5. Прізвище27
1.6. Розмовна форма імені з суфіксом -к- без експресивного
забарвлення...38
1.7. Гіпокористика як розмовно-побутова форма імені з
нейтральним забарвленням 46
1.8. Повне ім’я+прізвище.. 51
1.9. Прізвисько58
1.10. Демінутивна суфіксація усіченої форми імені.66
1.11. Ім’я+по батькові..73
1.12. Демінутивна суфіксація повної форми імені81
1.13. Розмовна форма імені+прізвище86
1.14. Андронім...89
1.15. Стилістично забарвлена форма імені+прізвище..94
1.16. Псевдонім 98
1.17. Трилексемна антропоформула прізвище+ім’я+по батькові...100
1.18. Антропоформули, що зустрічаються тільки у романі Г.Тютюнника Вир”...103
1.18.1.Квалітатив з негативним забарвленням103
1.18.2.Розмовна форма імені+андронім...110
1.18.3.Ім’я+патронім..112
1.19. Короткі висновки ...114
РОЗДІЛ 2. Антропонімія як засіб характеристики людей
у художньому творі
2.1. Співвідношення персонажа та його антропонімійного
позначення 116
2.2. Проблема варіативності номінації персонажів123
2.3. Антропонімійне позначення головних персонажів твору..134
2.3.1. Роман Г.Тютюнника Вир”..135
2.3.2. Роман В.Земляка Лебедина зграя”.142
2.4. Антропонімійне позначення другорядних персонажів та
згадуваних осіб у художньому творі158
2.4.1. Роман Г.Тютюнника Вир”...159
2.4.2. Роман В.Земляка Лебедина зграя”..172
2.5. Функції імен історичних осіб, що згадуються у художньому
творі....187
2.5.1. Роман Г.Тютюнника Вир”189
2.5.2. Роман В.Земляка Лебедина зграя”..191
2.6. Короткі висновки..193
ВИСНОВКИ..195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ..199
ДОДАТКИ 222

В С Т У П
Уже побачили світ докторська дисертація Л.Белея про антропонімію української літератури ХІХ-ХХ ст. й документальне докторське дослідження В.М.Калінкіна з теорії літературної ономастики Поетика оніма”, написані монографічні роботи Т.В.Немировської та О.Ф.Немировської про власні назви людей у творах М.Коцюбинського й О.Гончара, досліджені оніми історичної та гумористичної літератури в наукових працях Т.Б.Гриценко й Л.П.Кричун, захищено дисертації Г.П.Лукаш, М.Р.Мельник, Т.І.Крупеньовою, Л.І.Селіверстовою з ономастики творів В.Винниченка, Л.Костенко, Л.Українки та Яра Славутича. Проте антропонімія художнього твору в україністиці вивчена вкрай недостатньо. Зокрема ще не були об’єктом дослідження у цьому плані твори Г.Тютюнника та В.Земляка, які досі розглядалися тільки з літературознавчих позицій.
Романи Григорія Тютюнника Вир” та Василя Земляка Лебедина зграя” посідають у творчості письменників центральне місце. Вони є одними з вищих досягнень реалістичної літератури і наповнені вагомим історичним змістом. Тому функціонування власних назв у цих романах цілком заслуговує на спеціальне монографічне дослідження.
Отже, актуальність теми дисертації визначається і відсутністю праць, присвячених дослідженню ономастики Г.Тютюнника та В.Земляка, і настійною необхідністю детального вивчення та зіставлення антропонімних систем різних авторів для з’ясування онімічних компонентів письменницького ідіостилю. Вибір творів для аналізу продиктований єдністю їх сільської тематики (отже, обидва романи спираються на діючу систему сільського антропонімікону), хронологічною близькістю зображуваних подій і часу написання творів (1960-1962, 1971), а чи не передусім - їх художньою досконалістю. Подібне дослідження є необхідним для подальшого розвитку теорії та практики української літературної ономастики.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Проблематика нашого дослідження відповідає науковій темі кафедри української мови Ізмаїльського державного гуманітарного університету Функціонування і розвиток мови” та темі кафедри української мови Одеського національного університету ім.І.І.Мечникова Актуальні питання лексичної і граматичної систем української мови” (номер державної реєстрації 0101001415). Дисертація спирається на основні засади Одеської ономастичної школи, де тематика літературної ономастики є однією з ключових.
Мета дисертаційного дослідження - шляхом зіставного аналізу з’ясувати питому вагу, основні функції та специфіку добору й ужитку власних імен у романах Г.Тютюнника Вир” і В.Земляка Лебедина зграя”.
Досягнення зазначеної мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
1. Виділення та систематизація складу антропонімікону кожного з досліджуваних романів.
2. Фіксація наявних у романах антропомоделей та встановлення їх кількісних і якісних закономірностей.
3. З’ясування проблем добору іменувань авторами, узгодження між ім’ям і образом.
4. Встановлення художньо-зображальних функцій власних назв у романах.
5. Зіставлення особливостей ономатворчості Г.Тютюнника та В.Земляка, визначення спільних і відмінних рис, що становлять специфіку їх ідіостилів у сфері ономастики.
Об’єктом дослідження є онімія творів Г.Тютюнника та В.Земляка.
Предметом аналізу в роботі є антропоніми, представлені в романах Г.Тютюнника та В.Земляка.
Матеріал дослідження складають тексти художніх творів за виданнями: Тютюнник Г.М. Вир. Роман. - К. : Дніпро, 1979. - 591 с.;
Земляк В.С. Твори: В 4 т. - К.: Дніпро, 1984.- Т.3. Лебедина зграя. -619 с., з яких методом суцільної вибірки було проведено повний відбір антропономінацій.
Методика дослідження, окрім класичного описового методу, містить спеціальні кількісно-якісні прийоми, що характеризують ономастикон Г.Тютюнника та В.Земляка. У процесі дослідження застосовано структурний і типологічний аналіз, а також метод зіставлення індивідуально-авторських ономастичних парадигм.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що комплексне дослідження антропосистем романів Г.Тютюнника Вир” та В.Земляка Лебедина зграя” здійснюється вперше. Проведений зіставний аналіз засвідчив, що ономатворчість Г.Тютюнника й В.Земляка слугує виразним диференціатором ідіостилю кожного з них, водночас добре вписуючись в обох випадках в узус сільського ономастикону. Майстерно дібрані письменниками оніми є характеристичними, виконують певні стилістичні функції. Все це дає змогу говорити про те, що кожна власна назва, використана у тому чи іншому творі, виступає яскравим художнім засобом і сприяє реалізації авторського світобачення.
Теоретичне значення дослідження вбачаємо у зіставленні антропонімії двох письменників, а не вивченні використання власних назв у творах якогось одного автора. Це дало змогу: а)уточнити, а подекуди й розробити методичні прийоми зіставлення літературної онімії у різних авторів; б) увиразнити роль власних назв у створенні письменницького ідіостилю; в) поставити питання про співвідношення спільного і відмінного у літературній ономастиці різних авторів; г) чіткіше визначити питому вагу різних анропомоделей, що функціонують у сучасній українській літературній мові; ґ) докладніше встановити стилістичну і конотативну місткість та варіативність того і того для кожної антропомоделі,що живе в сучасній мові.
Практична цінність роботи зумовлена тим, що вона сприяє ліпшому й глибшому розумінню творів Г.Тютюнника та В.Земляка, стаючи в нагоді відповідним напрямкам літературознавства, а також можливістю використання її результатів у вузівських курсах і спецкурсах з різних аспектів творчості Г.Тютюнника й В.Земляка, з ономастики, стилістики, а також у курсі сучасної української літературної мови.
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертаційне дослідження написане цілком самостійно, а всі публікації по темі роботи не мають співавторів.
Апробація роботи. Основні положення дисертації доповідалися на ІХ Всеукраїнській ономастичній конференції Ретроспекція і перспективи української ономастики” (Кіровоград, 2001), на кафедрі практичного курсу та методики викладання української мови Ізмаїльського державного гуманітарного університету (2003), на кафедрі української мови Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (2003). По темі дисертації опубліковано шість статей у наукових фахових виданнях.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і літератури (264 позиції) та додатків. Повний обсяг дисертації - 245 с., обсяг без списку джерел і літератури, додатків - 198 с.

bibliography

ВИСНОВКИ

Наше дослідження показало, що ономастику Г.Тютюнника та В.Земляка об’єднують спільні риси у відображенні узуальних діючих норм побутування імен, прізвищ, прізвиськ та похідних від них варіантів у сфері сільського функціонування, добре знаного обома письменниками. Характерною рисою ідіостилів Г.Тютюнника та В.Земляка є широке використання онімів, що репрезентують авторський спосіб художнього осмислення навколишнього світу.
Розмаїття власних імен, залучених у тексти романів, є показником особливої уваги обох авторів до іменувань, які сприяють увиразненню літературних образів, допомагають письменникам обрати доречний спосіб називання того чи іншого персонажа, який відповідав би його соціальному статусу та комунікативній ситуації. Аналіз антропонімійного позначення персонажів у романі Г.Тютюнника та В.Земляка засвідчив, що для номінації діючих осіб кожен з письменників використовує наявні в українській мові антропомоделі, але в різних пропорціях і з різним їх наповненням. При цьому, як правило, вживаються різні структурні і словотвірні варіанти. Така різниця в антропонімічних моделях залежить від різниці описуваної території (Г.Тютюнник описує Полтавщину, а В.Земляк - Вінничину) і від індивідуально-авторських уподобань.
Висока частотність використання власних назв зумовлена художньо-естетичними настановами обох авторів, а також образно-стилістичним потенціалом поетонімів.
Майстерність Г.Тютюнника, його індивідуальний почерк визначає пильна увага письменника до ономастичних особливостей функціонування власних назв, відбиттям національно-мовного колориту. Так, розглядаючи вживання повної (офіційної) форми імені у романах Г.Тютюнника Вир”
та В.Земляка Лебедина зграя”, нами виявлено домінування зазначеної антропомоделі саме у романі Г.Тютюнника, який відтворив
реальні норми міжособового спілкування у сільському середовищі.
Не обійшов увагою письменник і розмовну форму імені на -к-, розосередивши її на багатьох персонажів.
Добір антропоформул у Г.Тютюнника має широку інформаційну та емоційну амплітуду за різними параметрами. Це - варіювання емоційних конотацій навіть у тій же антропомоделі від одного комунікативного акту до іншого.
Використовуючи емоційно-експресивний потенціал народного іменника, Г.Тютюнник уживає не лише суфіксальні демінутиви (від повної чи усіченої форми імені), а й квалітативи з негативним забарвленням (пейоративи), що належать до різних словотвірних типів (Йонька, Гошка, Кузь, Митяга та ін.). Яскраво показує Г.Тютюнник процес зміни стилістичної забарвленості демінутивного з походження утворення Тадик, що відбувається під впливом контексту. Уживання лише Тютюнником розмовної форми імені та андроніма (Параска Драчиха, Настя Гузійка, Галя Басаврючка) свідчить про відбиття автором глибоких традицій використання такої антропоформули у сучасній неофіційній системі іменування жінок. Добре знання письменником особливостей української антропонімної системи підтверджується також і у використанні моделі особове імя + патронім” (Ганна Тетерівна), за допомогою якої автор урізноманітнює антропонімікон роману.
Свою індивідуальну винахідливість Г.Тютюнник виявляє також і в ономастичних компонентах створюваних характерів. Кожному образу, який є неповторним, письменник добирає насичені, характеристичні оніми. Іменна номінація як головних, так і другорядних персонажів досить строката і розмаїта. Як усталене іменування (більш частотне) Г.Тютюнник використовує традиційні імена, що відповідають реальному іменнику. Однак зустрічаються і рідкісні імена, що зумовлюється вимогами художнього твору. Це такі імена, як: Олифір, Оверкій, Северин, Лукерія, Ліна, Юлія.
Узгоджуючи власні імена з яскравими образами персонажів, Г.Тютюнник постійно знаходиться у пошуку мовностилістичних засобів характеристичної оцінки. Стилістичний, семантичний, асоціативний потенціал допомагає зазирнути у характери Тимка Вихора, Гната Реви, Дениса Кошари, Марка Дудочки, Северина Джмелика, Охріма Горобця, Кузька Сорокотяги та багатьох інших персонажів.
Отже, кожна власна назва, майстерно введена Г.Тютюнником у контекст, є неповторною, промовистою і відіграє поважну роль в побудові всього роману.
Назвотворчість В.Земляка вирізняє уживання антропомоделі прізвище”, що є найчастотнішим у романі способом називання персонажів не лише у ситуаціях офіційного характеру, а й на побутовому рівні. При цьому В.Земляк активно уживає прізвища у множині (Бубели, Буги, Гусаки, Голі, Журавські, Замайські, Кожушні, Соколюки, Павлюки, Рубани та ін.). Використання письменником таких форм засвідчує стремління оперувати поняттям роду, а не тільки позначеннями окремих людей, а також виступає яскравим засобом типізації, позначаючи у романі 35 родин. У Тютюнника множинні прізвища трапилися лише 4 рази.
Множинні форми Земляк поширює на гіпокористичні форми (Пизі, Дизі), на суфіксальні демінутиви (Марфусі, Явтушки), а також на прізвиська (Кармеліти).
Значно ширше ніж Тютюнник, В.Земляк вживає антропомоделі повне ім’я+прізвище, ім’я+побатькові, розмовну форму імені+прізвище, демонструючи їх функціонування у різних комунікативних ситуаціях. При цьому В.Земляк керується своїми уподобаннями та смаками.
Стилістично навантаженими виступають у романі В.Земляка прізвиська, що уживаються автором у різних ситуаціях спілкування, а особливо цікавим є уживання прізвиська при широкому зібранні людей. Г.Тютюнник уникає таких ситуацій, відображаючи функціонування неофіційних іменувань стосовно своїх індивідуально-авторських уподобань.
Ономастичні пошуки В.Земляка виявились у доборі яскраво індивідуалізованих онімів, значення яких найповніше розкривається у контексті твору. Скурпульозно добираючи персонажам прізвища, В.Земляк звертає увагу на їх семантичну насиченість, яка викликає образні асоціації і розкривається у певному контексті. Наприклад, вдало дібране ім’я неординарного сільського філософа Фабіяна тісно пов’язується з контекстом твору, авторським баченням образу цього персонажа. Рідкісне і дивовижне наймення Мальва, постать якої набуває у романі значущості, зачаровує і хвилює читача. Художньо вмотивовує, наповнює характеристичним сенсом В.Земляк імена та прізвища Явтуха Голого, Данька Соколюка, Антона Рубана, Кіндрата Бубели та інших персонажів.
В індивідуально-творчій трансформації використовувані оніми у обох письменників набувають додаткових значень, авторських конотацій, реалізуються на різних рівнях - змістовому, емоційно-експресивному, асоціативному.
Структурні типи антропонімів, їх розподіл за частотою використання у тексті виразно вказують на відмінні авторські манери письма Г.Тютюнника та В.Земляка.
Загалом, ономатворчість Г.Тютюнника та В.Земляка є свідченням великого інтересу обох письменників до власних назв та їх виразових спроможностей.
При всій своєрідності і самобутності антропоніміконів Г.Тютюнника та В.Земляка обидва письменники блискуче вписують їх, без будь-яких порушень, у діючі узуальні антропонімічні нормативи українського села, засвідчуючи багатющі спроможності цих нормативів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Аванесов Р.И. К истории чередования согласных при образовании уменьшительных существительных в праславянских языках// Славянское языкознание. VI Международный съезд славистов. Доклады советской делегации. - М.:Наука,1968.-С.15.
2. Александрова О.И. Неофициальные личные имена в частной переписке и дневниковых записях конца ХІХ - начала ХХ вв.// Ономастика Поволжья: Тез.докл. III науч.конф. по ономастике Поволжья. - Уфа,1973.-С.127-129.
3. Алякриевский О.А. Функции имени (наименования) в новелистике Эдгара Аллана По// Некоторые филологические аспекты современной американистики. - М.:МГУ,1987.-С.249-262.
4. Андреева Л.И. О функциях собственных имен в художественном произведении (на материале пьес А.Н.Островского)//Исследование языка художественных произведений. - Куйбышев,1975.-С.53-57.
5. Андреева Л.И. Семантика литературного антропонима// Русская ономастика. Республиканский сборник. Отв.ред.В.Д.Бондалетов.-Рязань,1977.-С.157-160.
6. Андреева Л.Н. Лингвистическая природа и стилистические функции «значащих имен» (антономасии): Автореф.дис.канд.филол.наук.-М.,1965.-17 с.
7. Андронникова М.И. От прототипа к образу. К проблеме портрета в литературе и в кино. - М.:Наука,1974.-200 с.
8. Антонюк О.В. Мотиви прізвиськової номінації мешканців с.Калинового Костянтинівського району Донецької області// Питання сучасної ономастики. Статті та тези VП Всеукраїнської ономастичної конференції (1-3 жовтня 1997 р.). - Дніпропетровськ,1997.-С.8-9.
9. Арбатский Д.И. О лексических значениях множественного числа имен существительных в современном русском языке// Филологические науки.-1958.-№4.-С.65-74.
10. Арбатский Д.И. Множественное число собственных имен существительных в поэзии В.В.Маяковского // Исследование языка художественных произведений (Материалы ХVII зональной конференции кафедр русского языка среднего и нижнего Поволжья, посвященной памяти профессора В.А.Малаховского 20-22 мая.1974 г.). - Куйбышев,
1975.-С.119-123.
11. Артеменко Е.П. Наблюдения над стилистическим исследованием собственных имен в драме Л.Н.Толстого «Власть тьмы»// Материалы по русско-славянскому языкознанию.-Воронеж:Изд-во Воронеж. ун-та,1967.- Вып.3-С.125-132.
12. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. - Логико-семантические проблемы. - М.:Наука,1976.-383 с.
13. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. - М.:Сов.энцикл., 1966.-608 с.
14. Басова А.И. Литературно-художественная ономастика как компонент образной ткани произведения//6 респ. ономастична конференція 4-6 грудня 1990 р. //Тези доповідей і повідомлень. ч.І. Теоретична та історична ономастика. Літературна ономастика. - Одеса,1990.-С.100-102.
15. Бахнян К.В. Социолингвистический анализ антропонимической лексики: (Некоторые теоретические и методологические предпосылки). //Вопросы социолингвистики. - М.,1982.-С.23-26.
16. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. -Ужгород:Закарп.обл.вид-во,1960.-416 с.
17. Белей Л.О. Вариативность антропонимов на разных уровнях украинского языка: Автореф.дис. канд.филол.наук: 10.02.01. - Ужгород,1986.-24 с.
18. Белей Л.О. Офіційні і розмовні варіанти//Українська мова і література в школі.-1986.-№6.-С.63-64.
19. Белей Л.О. Словотворче варіювання власного імені людини//Семасіологія і словотвір: Зб.наук.пр.(АН УРСР. Ін-т мовознавства ім.О.О.Потебні; Відп.ред. Л.С.Паламарчук. - К.:Наук.думка,1989.-С.56-59.
20. Белей Л. Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антрононімії ХІХ-ХХ ст. - Ужгород,1995.-119 с.
21. Бланар В. Дистрибуция антропонимических моделей//Перспективы развития славянской ономастики: Сб.ст./АНСССР Ин-т языкозн.; Отв.ред. А.В.Суперанская, Н.В.Подольская. - М.: Наука,1980.-С.13-20.
22. Близнюк Б.Б. Сучасні гуцульські прізвища в історичному розвитку: Автореф.дис.канд.філол.наук. - Львів,1997.-23 с.
23. Боєва Е.В. Антропонімія повістей М.В.Гоголя: Автореф.дис. канд.
філол.наук. - Одеса,1993.-16 с.
24. Боєва Е.В.Номінаційне поле у контексті художнього простору оповідань Б.Грінченка//Восточноукраинский лингвистический сборник.-Донецк: Донеччина.-2000.- Вып.6.-С.157-164.
25. Болотов В.И. Актуализация антропонимов в речи (на материале английского языка): Автореф.дис. канд.филол.наук. - М.,1971.-21 с.
26. Болотов В.И. Множественное число имени собственного и апелятива//Имя нарицательное и собственное.-М.:Наука, 1978. С.93-106.
27. Большая советская энциклопедия /Гл.ред.А.М.Прохоров.-3-е изд.- М.:Сов. энцикл.-1969-1978.-Т.1-30.
28. Большой энциклопедический словарь: В 2 Т. - Москва:Сов. энцикл.,1991.-Т.1-2.
29. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. - М.:Просвещение,1983.-224 с.
30. Бондалетов В.Д. Данилина Е.Ф. Средства выражения эмоционально-экспрессивных оттенков в русских личных именах//Антропонимика.-М.:Наука,1970.-С.194-200.
31. Борисенко В.Й. Курс української історії: 3 найдавніших часів до ХХ століття: Навч.посібник. - К.: Либідь,1996.-616 с.
32. Ботвина Н.В. Стилистические функции антропонимов в русской советской сатире (на материале фамилий)//Исследования по лексикологии русского языка. - Киев:Киев.гос.пед.ин-т им.А.М.Горького,1980.-С.21-26.
33. Ботвина Н.В. Коннотативные антропонимы в русской художественной речи: На материале сатирических произведений послевоенного периода: Автореф. дис. канд.филол.наук. - К.,1988.-24 с.
34. Брюховецький В.С. Ліна Костенко: Нарис творчості. - К.:Дніпро,1990.-
262 с.
35. Будагов Р.А. Человек и его язык//Вопросы языкознания.-1970.-№6.-С.4-14.
36. Бушмин О.С. Сатира Салтыкова-Щедрина. - М.-Л.:Изд.АНСССР,1959.-
644 с.
37. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Три типа лингвострановедческого комментария//Русский язык в национальной школе.-1972.-№1.-С.34-37.
38. Виноградов В.В. Основные типы лингвистических значений слова//Вопросы языкознания.-1953.-№3.-С.3-29.
39. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи: Поэтика. - М.: АНСССР,1963.-255 с.
40. Виноградов В.В. О теории художественной речи. -М.:Высш.шк.,1971-
237 с.
41. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики.- М.: Высш.шк.,1981.-
320 с.
42. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове): Учеб.пособие для вузов /Отв.ред. Г.А.Золотова.-3-е изд., испр.-М.:Высш.шк.,1986.-640 с.
43. Винокур Г.О. Изобранные работы по русскому языку. - М.: Учпедгиз,1959.-491 с.
44. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц: Автореф.дис. докт.филол.наук. - М.,1980.-49 с.
45. Волинський К.П. Літературне сьогодення: Літ.-крит.статті.-К.:Рад.письменник,1982.-294 с.
46. Волкова Л.П. Имя героя комедии (Н.В.Гоголь)//Вопросы русской литературы. - Львов,-1979.-Вып.2.-С.78-84.
47. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. - М.:Наука,1978.
-200 с.
48. Гельгардт Р.О. О стилистических категориях//Вопросы языкознания.-1968.-№6.-С.58-65.
49. Громова В.В. Фамилии в романе М.Шолохова «Тихий Дон»// Русская речь.-1977.-№ 1.-С. 25-29.
50. Громова В.В. Особенности употребления личных имен в романе М.А.Шолохова «Тихий Дон»//Язык и стиль прозы М.А.Шолохова. - Ростов н/Д.: Изд-во Рост.ун-та,1981.-С.25-40.
51. Громова В.В. Эстетическая характеристика антропонимов в рассказах А.П.Чехова//Языковое мастерство А.П.Чехова.-Ростов н/Д: Изд-во Рост.ун-та,1988.-С.18-24.
52. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІУ-ХV ст.-К: Вид-во АНУРСР,1958.-298 с.
53. Данилина Е.Ф. Категория ласкательности в личных именах и вопрос о так называемых «сокращенных» формах имен в русском языке//Ономастика: Сб.статей/Под ред. В.А.Никонова. - М.:Наука,1969.-С.149-161.
54. Данилина Е.Ф. Антропонимия одного говора (Имена) //Русская ономастика. - Рязань,1977.-С.69-79.
55. Данилина Е.Ф. Прозвища в современном русском языке //Восточнославянская ономастика: Исследования и материалы. -М.:Наука,1979.-С.281-297.
56. Дегтярев В.И. Категория числа в славянских языках. - Ростов н/Д.:Изд-во Рост.ун-та,1982.-319 с.
57. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІV-ХVП ст. - К.:Наук.думка,1988.-172 с.
58. Дмитриев В.Г. Скрывшие свое имя /Из истории анонимов и псевдонимов/.-2-е изд.,доп. - М.:Наука,1977.-313 с.
59. Дмитриев В.Г. Придуманные имена (рассказы о псевдонимах). -М.:Современник,1986.-255 с.
60. Енциклопедія українознавства. Словникова частина /Гол.ред.В.Кубійович.
- Львів:НТШ,1993-2000.-Т.1-10.
61. Етимологічний словник української мови. - Київ:Наукова думка.-1982-1989.-Т.1-3.
62. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова.-К.:Наук.думка, 1987.-245 с.
63. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи.-2-е изд.доп. и перераб. -М.:МГУ,1961.-519 с.
64. Жайворонок В.В. Що не ім’я - то образ, що не прізвище - шукай змісту//Рідне слово. - К.,1974.-Вип.8.-С.27-33.
65. Железняк І.М. Псевдонім // Українська мова: Енциклопедія.-К.: Укр.енцикл., 2000.-С.501.
66. Журавлев А.П. Фонетическое значение.- Л.:Изд-во Ленинград.ун-та,1974.-160 с.
67. Зайцева К.Б. Английская стилистическая ономастика. Тексты лекций. -Одесса: ОГУ,1973.-67 с.
68. Зайцева К.Б. Некоторые вопросы стилистической ономастики//Ономасти-
ка Поволжья: Материалы Ш конф.по ономастике Поволжья. - Уфа,1973.- Т.3.-С.398-401.
69. Земляк В.С. Твори: В 4 т. - К.:Дніпро,1984.-Т.3.Лебедина зграя.-619 с.
70. Зинин С.И. Имя собственное и контекст //Материалы науч.конф.аспирантов Ташкентского гос.ун-та. Гуманит.науки.-1966.-Вып.І.-С.80-82.
71. Зинин С.И. Русская антропонимия в «Записках охотника» И.С.Тургенева //Русский язык в школе.-1968.-№5.-С.21-25.
72. Зинин С.И. Введение в русскую антропонимию. - Ташкент,1972.-277 с.
73. Зинин С.И. Антропонимический мир Гренландии (Имена собственные в произведениях А.Грина)// Восточнославянская ономастика: Исследования и материалы. - М.:Наука,1979.-С.317-329.
74. Иванова Е.Б. Стилистические функции собственных имен /на материале произведений К.Г.Паустовского): Дис.канд.филол.наук.- Одесса,1987.-

-182 с.
75. Иванова Н.И. Художественно-выразительные функции антропонимной лексики в романе В.Аксенова «Остров Крым»//Восточноукраинский лингвистический сборник. - Донецк:Донеччина,1998.-Вып.4.-С.165-174.
76. Иванова Н.И. Множественное число как актуализатор коннотативного значения антропонимов//Восточноукраинский лингвистический сборник.- Донецк: Донеччина,1999.-Вып.5.-С.102-114.
77. Иванова Н.И. Текстообразующая функция вариативных способов именования персонажей (на материале произведений В.Аксёнова) //Восточноукраинский лингвистический сборник. - Донецк:Донеччина,
2000.-Вып.6.-С.165-174.
78. Інверсійний словник української мови. - К.: Наук.думка,1985.-811 с.
79. Иртеньева Н.Ф.Структура именной групы с именем собственным в английском языке//Иностранные языки в школе.-1970.-№4.-С.73-78.
80. Калинкин В.М. Поэтика собственных имен в произведениях романтического направления: Автореф. дис. канд. филол. наук.-Одесса, 1988.-16 с.
81. Калинкин В.М. Из наблюдений над поэтонимами романа Евгений Онегин”// Записки з ономастики. Зб.наук.пр.- Одеса:Астропринт,1999.-Вип. 2.-С.8-18.
82. Калинкин В.М. Поэтика онима. - Донецк: Юго-Восток,1999.-408 с.
83. Калінкін В.М. Теоретичні основи поетичної ономастики: Дис. докт.філол.наук.-Рукопис.-Донецьк,2000.
84. Калінкін В.М., Лінчицька Ю.В. Із спостережень над поетикою онімного простору роману Ліни Костенко Берестечко”// Українська пропріальна лексика: Матеріали наукового семінару 13-14 вересня 2000 р. - Київ: Кий,2000.-С.62-69.
85. Калінкін В.М. Несколько замечаний к теории онимного пространства литературного произведения //Наукові записки.-Випуск 37.-Серія:
Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград:РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка,2001.-С.167-169.
86. Канцельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. - Л.:Наука, Ленингр.отд.,1972.-216 с.
87. Карпенко М.В. Русская антропонимика. Конспект лекций спецкурса. -Одесса: Изд-во Одес.ун-та,1970.-42 с.
88. Карпенко М.В. Особенности антропонимии русских сел Одесской области//Питання ономастики Південної України. -Київ:Наук.думка,1974.-С.153-158.
89. Карпенко О.Ю. До питання про форми особового імені (за матеріалами російських говірок півдня України) //Мовознавство.-1979.-№2.-С.61-63.
90. Карпенко А.Ю. Деминутивное антропонимическое словообразование (на материале русских говоров юга Украины)//Вопросы ономастики. Собственные имена в системе языка.- Свердловск,1980.-Вып.14.-С.99-110.
91. Карпенко О.Ю. Найуживаніші чоловічі імена російського населення півдня України//Мовознавство.-1981.-№3.-С.80-81.
92. Карпенко О.Ю. Прагматична спрямованість власних назв у художньому тексті.Методичні вказівки до спецкурсу. Для студентів факультету романо-германської філології. - Одеса,1998.-24 с.
93. Карпенко Ю.А. Пушкинский ономастикон: «Повести Белкина»//Русское языкознание: Респ.межвуз.науч.сб.-К.:Вища шк.,1981.-Вып.2.-С.80-86.
94. Карпенко Ю.А. Имя собственное в художественной литературе //
Филологические науки.-1986.-№4.-С.34-40.
95. Карпенко Ю.А. Специфика имени собственного в художественной литературе .-//Onomastica ХХХІ.-1986.-Т.31.-S.5-22.
96. Карпенко Ю.А. Ономастика новой прозы В.П.Катаева//Язык и стиль В.П.Катаева, К.Г.Паустовского и Л.И.Славина:Сборник науч.трудов. -Одесса,1987.-С.25-33.
97. Карпенко Ю.А. Современное развитие русской ономастической системы//Русский язык и современность: общественные функции, развитие, изучение и преподавание. -К. :Вища шк.-Лейпциг: Энциклопедия,1989. -С. 107-119.
98. Карпенко Ю.А. Функции собственных имен в произведении Ю.К.Олеши «Ни дня без строчки»//Язык и стиль произведений И.Э.Бабеля, Ю.К.Олеши, И.А.Ильфа и Е.П.Петрова.-К.: УМК ВО, 1991.-С.83-95.
99. Карпенко Ю.А. Власні назви в художній літературі // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (Мовознавство). - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка,2001.-Випуск 37.-С.170-172.
100. Карпенко Ю.О. Про антропонімію роману Берестечко” Ліни Костенко//Записки з ономастики: Зб.наук.праць.- Одеса: Астропринт, 2001.- Вип.5.-С.62-67.
101. Касім О.Ю. Про динаміку українських особових імен Одещини//Мовознавство.-1990.-№3.-С.26-31.
102. Касім Ю.Ф. Словотворчі особливості прізвищ персонажів у творах українських радянських сатириків і гумористів// Питання сучасної ономастики. - К.:Наук.думка,1976.-С.163-166.
103. Кацба И.Р. Формы множественного числа от имен собственных: Дис. канд.филол.наук. - Ростов н-Д.,1989.-127 с.
104. Керста Р.Й. Українська антропонімія ХVІ ст.: Чоловічі іменування. - К.: Наук.думка,1984.-152 с.
105. Климкова Л.А. Собственные имена на иха в южных говорах Горьковской области// Учен.зап. Гор-го гос.пед.ин-та. Серия филол.наук.-Горький:Волго-Вятское книжн. изд-во,1969.-Вып.95.-С.44-50.
106. Климкова Л.А. Собственные имена, их структура и функции в
произведениях А.Гайдара, К.Чуковского, Л.Кассиля //Творчество А.П.Гайдара: Сб.ст.-Горький: Горьков.ГПИ,1975.-Вып.2.-С.108-115.
107. Ковалев Г.Ф. М.И.Цветаева и имя // Эйхенбаумовские чтения. -Воронеж,2000.-С.22-24.
108. Ковалев Г.Ф. Ономастические этюды: Писатель и имя: Монография.-Воронеж: Государственное образовательное учреждение. Воронежский государственный педагогический университет,2001.-275 с.
109. Ковалик І.І. Словотвір особових імен в українській мові (здрібніло-пестливі утворення) //Територіальні діалекти і власні назви. -К.:Наук.думка,1965.-С.216-225.
110. Коваль А.П. Житя і пригоди імен. - К.: Вища школа,1988.-240 с.
111. Кодухов В.И. Значение и функция//Семантика языковых единиц. - Л.: Изд-во гос.пед.ин-та им. А.И.Герцена.-1975.-С.57-60.
112. Колоколова Л.И. Имена собственные в раннем творчестве А.П.Чехова: Литературно-художественная ономастика.-К. :Изд-во Киев. ун-та, 1961.-76 с.
113. Колоколова Л.И. Ономастика в художественной речи А.П.Чехова: Автореф.дис. канд.филол.наук. - Киев, 1970.-23 с.
114. Колоколова Л.И. Народная антропонимия в творчестве Л.Н.Толстого//Лев Толстой. Проблемы творчества. - Киев,1978.-С.243-252.
115. Королёва Н.Л. Национальный аспект в изучении фамилий//Питання сучасної ономастики. Статті та тези VІІ Всеукраїнської ономастичної конференції (1-3 жовтня 1997 р.). - Дніпропетровськ,1997.-С.96-97.
116. Короткий тлумачний словник української мови /Уклад. Д.Г.Гринчишин, Л.Л.Гумецька, В.Л.Карпова та інші. Відп.ред. Л.Л.Гумецька). - К.: Рад.школа,1978.-296 с.
117. Кракалия Л.В. Антропонимия советской Буко