Онофрійчук Олена Сергіївна. Клініко-мікробіологічні особливості перебігу гастроінтестинальної форми сальмонельозу у дітей на тлі колонізації кишечника умовно-патогенними мікроорганізмами, сучасні підходи до лікування

brief description

Онофрійчук Олена Сергіївна. Клініко-мікробіологічні особливості перебігу гастроінтестинальної форми сальмонельозу у дітей на тлі колонізації кишечника умовно-патогенними мікроорганізмами, сучасні підходи до лікування : дис... канд. мед. наук: 14.01.13 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2007. — 260арк. — Бібліогр.: арк. 240-260

Онофрійчук О.С. Клініко-мікробіолгічні особливості перебігу гастроінтестинальної форми сальмонельозу у дітей на тлі колонізації кишечника умовно-патогенними мікроорганізмами, сучасні підходи до лікування. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. ДУ Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2007.
Дисертація присвячена питанням удосконалення діагностики та лікування сальмонельозної інфекції у дітей на тлі колонізації кишечника УПМ на основі вив-чення особливостей клінічної маніфестації та критеріїв прогнозу важкості цієї інфекції.
Вивчено особливості клінічної маніфестації сальмонельозу у дітей, що перебігає у вигляді моноінфекції та на тлі колонізації кишечника УПМ в залежності від віку, ступеня важкості та найбільш поширених мікроорганізмів.
Встановлено, що вміст молекул середньої маси, сироваткових імуноглобулінів ізотипів А, М, G та ЦІК у ротовій рідині, як альтернативному біологічному середовищі, корелюють з такими у сироватці крові, відображають стан ендотоксикації та імунного захисту на всіх етапах захворювання.
На основі проведення бактеріологічних досліджень та визначення чутливості до антибіотиків S.typhimurium та УПМ розроблені та запропоновані раціональні схеми етіотропної терапії сальмонельозу у дітей, що перебігає у вигляді моноінфекції та на тлі колонізації кишечника УПМ з урахуванням вираженості порушень біоценозу в мікрофлорі біотопів: ротової порожнини і кишечника.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає в клініко-лабораторному визначенні додаткових критеріїв ступеня важкості сальмонельозної інфекції у дітей на тлі колонізації кишечника УПМ і на основі їх врахування розроблена система адекватного лікування, що забезпечує попередження ускладнень та випадків летальності.
1. Клініко-лабораторні дослідження свідчать, що сальмонельоз на тлі колонізації кишечника УПМ зустрічаються у 72,9 % випадків (найчастіше із кишечника типуюються гриби роду Candida spp. (34,9 %), K.pneumoniae, C.freundi (по 18,6 %), а також E.aerogenes (17,4 %)). Він характеризується контактно-побутовим шляхом передачі з внутрішньо-лікарняним інфікуванням у 76,6 % випадків, переважно у дітей першого року життя (65,3 %) з обтяженим акушерським анамнезом (43,2 %) та преморбідним фоном (65,3 %).
2. Клінічна маніфестація сальмонельозу на тлі колонізації кишечника УПМ у дітей характеризується середньоважким (43 %) та важким ступенем (54,7 %) захворювання, вираженим синдромом інтоксикації II (32,5 %) та III ступеня (47,7%), вагомими порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту: частотою діареї від 5 до 10 разів на добу (62,8 %), ознаками гемоколіту в 45,4 % випадків, а також тривалим хвилеподібним перебігом захворювання більше 30 діб.
3. Перебіг сальмонельозної інфекції впливає на стан мікрофлори основних біотопів організму дитини, а саме: ротової порожнини та кишечника. Встановлено, що при наростанні ступеня важкості захворювання спостерігається поглиблення змін в мікрофлорі ротової порожнини: відзначається пригнічення росту сапрофітної мікрофлори (S.faecalis, дифтероїдів та представників із роду Neiseria) та зростає кіль-кість і колонізаційна резистентність мікроорганізмів із роду Staphylococcus (S.aureus та S.epidermalis), S.pyogenes, грибів роду Candida, а також Enterobacter spp., Klebsiella spp., та C.freundi. Як впочатковому періодізахворювання, так і вперіоді реконва-лесценціївиявлені порушення в мікрофлорі ротової порожнини, відповідають III ст. дисбіозу (55,9 % та 63,6 %, відповідно), в той час як при моноінфекції залишаються провідними зміни, що відповідають дисбіозу II ст. (53,8 % та 47,1 %, відповідно).
4. Дослідження мікрофлори випорожнень при сальмонельозній інфекції на тлі колонізації кишечника УПМ показали суттєве зменшення пулу захисної мікрофлори кишечника, а саме: біфідо- та лактофлори, а також відсутність колоній ентерококів. Особлива роль належить грибам роду Candida, кількість яких у хворих збільшується в 26 разів по відношенню до хворих на моноінфекцію. Як упочатковому періодізахворювання, так і вперіоді реконвалесценціїпереважають дисбіотичні порушення III ступеня (69,4 % та 63,6 %, відповідно) та IV ступеня (3,6 % та 3,7 %, відповідно). При моноінфекції домінуючими є мікробіологічні порушення II ст. (45,4 % та 58,8 %, відповідно) і III ступеня дисбіозу (18,2 % та 29,4 %, відповідно).
5. Вміст МСМ, сироваткових імуноглобулінів ізотипів А, М, G та ЦІК у ротовій рідині, як альтернативному біологічному середовищі, корелюють з такими у сироватці крові, відображають стан ендотоксикації та імунного захисту на всіх етапах захворювання і можуть бути додатковими діагностичними критеріями важкості патологічного процесу.
6. Вивчення динаміки серотипів та біоварів сальмонел свідчить, що, починаючи з 1993 року та впродовж 2000-04 років домінує полірезистентний серовар S.typhimurium (50,7 % і 95,8 %, відповідно), біовар а” (57,5 %).
7. За даними мікробіологічних досліджень та антибіотикограм найбільшу інгібуючу дію на S.typhimurium та УПМ здійснюють антибіотики із групи цефало-споринів III покоління (цефтриаксон, цефтазидим), аміноглікозидів III покоління (амікацин) та фторхінолонів II покоління (ципрофлоксацин, офлоксацин), які є препаратами вибору в комплексному лікуванні сальмонельозної інфекції у дітей.
8. Аналіз даних лікування сальмонельозу у дітей на тлі колонізації кишечника УПМ препаратами терапії вибору в комплексі із патогенетичною та симптоматичною терапією дає підстави стверджувати, що у хворих, які отримували препарати терапії вибору, в порівнянні із результатами лікування засобами комбінованої терапії, тривалість температурної реакції зменшується в 3 рази швидше, ознаки інтоксикаційного синдрому зникають у 1,5 рази скоріше, тривалість діарейного синдрому скорочується на 9,4 доби, а частота випорожнень на 3,7 рази за добу.