ОПТИМІЗАЦІЯ МЕРЕЖІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ РЕГІОНУ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

brief description

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ПАСТОВЕНСЬКИЙ ОЛЕКСАНДР ВІКТОРОВИЧ

УДК 37.014.5(477)«1951/2009»

ОПТИМІЗАЦІЯ МЕРЕЖІ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ РЕГІОНУ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник – О.М. Спірін,
кандидат педагогічних наук, доцент

Житомир – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП…............................................................................................................ 5

Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОПТИМІЗАЦІЇ МЕРЕЖ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

16

1.1. Проблема оптимізації освітніх мереж у педагогічній теорії і практиці…………………………...……………………………… 16
1.2. Чинники й тенденції формування та розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття..........................

39
1.3. Етапи становлення і розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття……………………………………………........................

60
Висновки до розділу 1.............................................................................. 78

Розділ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ОПТИМІЗАЦІЇ МЕРЕЖ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ В УМОВАХ РЕГІОНУ .....................................................................

81
2.1. Концептуальна модель оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів.......................................................................
81
2.2. Моніторинг оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів……………………....................………………………....
120
2.3. Методичні рекомендації щодо оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів .........................................
147
Висновки до розділу 2.............................................................................. 164

ВИСНОВКИ....................................................................................................... 167

ДОДАТКИ.......................................................................................................... 175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 189

Перелік умовних скорочень
АПК – агро-промисловий комплекс
АПН – Академія педагогічних наук
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ВПТУНТ – вище професійно-технічне училище нерудних технологій
ВПУ – вище професійне училище
ВУЦВК – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет
ГПД – група продовженого дня
ДНЗ – дошкільний навчальний заклад
ДП – державне підприємство
ДПЮ – допризовна підготовка юнаків
ДЮСШ – дитячо-юнацька спортивна школа
ЗДО – заклади додаткової освіти
ЗНЗ – загальноосвітній навчальний заклад
ЗНО – зовнішнє незалежне оцінювання
ЗОШ – загальноосвітня школа
ЗОШ І ст. – загальноосвітня школа І ступеня
ЗОШ І-ІІ ст. – загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
ЗОШ І-ІІІ ст. – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів
МАН – Мала академія наук
МВНЗ – мережа вищих навчальних закладів
МДНЗ – мережа дошкільних навчальних закладів
МЗДО – мережа закладів додаткової освіти
МЗНЗ – мережа загальноосвітніх навчальних закладів
МНВК – міжшкільний навчально-виробничий комбінат
МОНУ – Міністерство освіти і науки України
МПНЗ – мережа позашкільних навчальних закладів
МПТНЗ – мережа професійно-технічних навчальних закладів
НВК – навчально-виховний комплекс
НВО – навчально-виховне об’єднання
НКК – навчальний комп’ютерний комплекс
ОІППО – обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
ОЦЕНТУМ – обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді
ПЕОМ – персональна електронно-обчислювальна машина
ПНЗ – позашкільний навчальний заклад
ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад
ПТУ – професійно-технічне училище
Рай(міськ)во – районні, міські відділи освіти
РНК – Рада Народних Комісарів
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РФ – Російська Федерація
СНД – Союз Незалежних Держав
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
США – Сполучені Штати Америки
СЮТ – станція юних техніків
ТН – трудове навчання
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УЦОЯО – Український центр оцінювання якості освіти
ЦК КПРС – Центральний Комітет Комуністичної Партії Радянського Союзу
ШРМ – школа робітничої молоді
ШСМ – школа селянської молоді
ЮНЕСКО (UNESCO) – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization)
TIMSS – Trends in International Mathematics and Science Study (Світові тенденції у математичній та природничій освіті)

Вступ
Актуальність теми. На етапі інтеграції України в європейський простір важливим є досягнення українською освітою світового рівня, її спрямування на розвиток інтелектуального потенціалу держави, економіки, науки і культури.
У зв’язку з цим назріла нагальна потреба радикальної модернізації освітньої галузі країни, вирівнювання освітнього потенціалу регіонів, забезпечення рівного доступу до якісної освіти (Національна доктрина розвитку освіти в Україні (2002 р.).
Однак діючі мережі загальноосвітніх навчальних закладів, сформовані у другій половині ХХ століття практично без урахування регіональних потреб та особливостей, унаслідок обмеженої варіативності освіти, недостатнього рівня матеріальної бази та кадрового потенціалу, не сприяють упровадженню інноваційних освітніх технологій, профільного навчання, здійсненню роботи з різними категоріями школярів.
Тому приведення шкільних мереж до оптимального стану, що забезпечить потреби населення в якісних освітніх послугах, визначається одним із головних завдань в освітній галузі. Вирішення окресленої проблеми потребує від обласних управлінь освіти і науки, районних та міських відділів здійснення пошуку шляхів удосконалення освітніх мереж. Проте в практичній роботі заходи з оптимізації не дають очікуваного результату і часто зводяться лише до реорганізації чи закриття сільських малокомплектних шкіл. Основна причина такого неефективного управління – відсутність наукового супроводу процесу оптимізації освітніх мереж.
Відтак теоретичне розроблення проблеми оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону є вкрай необхідним і актуальним.
А. Макаренко, С. Шацький, а пізніше В. Сухомлинський розвивали ідеї доцільних витрат зусиль і часу, використання оптимальних форм, методів, засобів навчання, виховання та розвитку дітей і шкільних колективів. М. Данилов, І. Огородников, Л. Занков досліджували порівняльну характеристику компонентів процесу навчання, їх оптимальне поєднання на основі реалізації принципів науковості і доступності. Різні аспекти вдосконалення та оптимізації управління в системі освіти висвітлено у наукових працях В. Андрущенка, Є. Березняка, В. Бондаря, С. Гончаренка, В. Гончарової, В. Затуренської, М. Згуровського, I. Зязюна, Л. Даниленко, М. Дарманського, Г. Єльникової, Л. Калініної, С. Карклiної, Ю. Конаржевського, М. Кондакова, М. Корнiяки, В. Кременя, І. Лікарчука, В. Маслова, В. Олійника, Н. Островерхової, О. Савченко, О. Сухомлинської, П. Худомiнського, М. Шкiля, М. Ярмаченка та інших.
Системно теорія та методика оптимізації освітньої діяльності були розроблені в 70-х – на початку 80-х років Ю. Бабанським та представниками його школи (О. Алфьоров, О. Моїсеєв, Г. Побєдоносцев, М. Поташник та ін.), якими обґрунтовано принцип оптимальності, визначено критерії, рівні та способи оптимізації навчального процесу.
В Україні проблеми оптимізації розробляли А. Алексюк, В. Бондар, О. Киричук, Н. Ничкало, В. Паламарчук та ін.
Вивчення проблем оптимізації педагогічних процесів посідає значне місце у дослідженнях сучасних українських учених. У своїх наукових пошуках І. Боднарук, І. Верблюдов, О. Демченко, В. Дияк, І. Горбасенко, І. Козетов, А. Лущак, В. Мисів, С. Ніколаєв, В. Пальчиков, О. Піддубний, Н. Попова, Г. Путятіна, М. Редчіц, Л. Романкова, В. Руссол, Л. Середюк, Р. Стасюк, І. Трегубенко, В. Худякова, О. Шалепа, В. Шаркунов та ін. розглядають оптимізацію різних аспектів педагогічної діяльності в загальноосвітніх, вищих навчальних закладах, установах післядипломної освіти тощо.
Пропозиції щодо розв’язання окресленої проблеми знаходимо у методичних рекомендаціях Директорату програм розвитку освіти МОН України з оптимізації шкільної мережі у сільських районах. Окремі питання вдосконалення таких мереж розглядають П. Кульпін, Ю. Луковенко, А. Мазак, М. Набок, І. Осадчий та ін.
Проте вищезазначені роботи можна вважати лише певними спробами здійснити наукове обґрунтування процесів оптимізації освітніх мереж та виробити рекомендації для органів управління освітою, керівників навчальних закладів і педагогічних колективів щодо комплексного та ефективного вирішення цього питання. У цілому проблема наукового забезпечення оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в Україні вченими розглядалася фрагментарно і на сучасному етапі потребує ґрунтовного системного дослідження.
Напрацьовані заходи щодо оптимізації освітніх систем з метою досягнення їх ефективності за наявних ресурсів на сучасному етапі вступають у протиріччя з рівнем розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів, які в багатьох випадках не сприяють упровадженню нових педагогічних ідей і технологій.
Таким чином, актуальність зазначеної проблеми та її недостатня розробленість у педагогічній теорії та практиці зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження: «Оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка згідно з комплексним тематичним дослідженням за темою «Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської інтеграції» (держ. реєстр. № 0106 V 005409). Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка (протокол № 2 від 28.09.2007 р.) і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 8 від 30.10.2007 р.).
Мета дослідження – на основі історико-педагогічного аналізу досвіду вдосконалення освітніх мереж у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття та досягнень педагогічної науки теоретично обґрунтувати і розробити модель оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону.
Мета наукового пошуку зумовила вирішення таких дослідницьких завдань:
1. Проаналізувати стан наукової розробленості проблеми оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів, досвід їх удосконалення в сучасній вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії та практиці у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
2. Здійснити історико-педагогічний аналіз формування мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону, етапів їх становлення і розвитку.
3. Уточнити основні поняття та категорії дослідження, обґрунтувати концептуальну модель оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону, уточнити класифікацію напрямів, систему заходів і процедур її впровадження.
4. Розробити методику моніторингу оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів.
5. Підготувати методичні рекомендації щодо оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів.
Об’єктом дисертаційного дослідження є процес розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів у регіонах у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття.
Предметом дослідження є оптимізація мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону у визначений період.
Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання, філософські положення про діалектичний взаємозв’язок і взаємообумовленість явищ і процесів матеріального світу, вивчення їх розвитку на основі єдності історичного та логічного, загального, особливого та одиничного, теоретичного й емпіричного аспектів; основні положення загальної теорії систем, структурно-функціонального, системного, інтегрального, міждисциплінарного підходів до цілісних педагогічних процесів i явищ; ідеї синергетики щодо процесів самоорганізації в складних соціально-педагогічних системах, закономірності, принципи та функції управління соціально-педагогічними системами; теоретичні положення про зв’язок історії та сьогодення.
Історико-педагогічний аналіз здійснювався на загальнонаукових принципах історизму, детермінізму, об’єктивності, системності та науковості.
Теоретичну основу дослідження склали: концептуальні положення Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», Державної національної програми «Освіта» («Україна XXI століття»), Національної доктрини розвитку освіти, провідні ідеї та положення щодо розвитку та оптимізації педагогічних процесів (А. Макаренко, С. Шацький, В. Сухомлинський, Ю. Бабанський, А. Алексюк, В. Андрущенко, В. Бондар, С. Гончаренко, Г. Васянович, І. Зязюн, О. Киричук, В. Кремень, Н. Ничкало, В. Паламарчук).
Методи дослідження. У процесі реалізації завдань дослідження на всіх його етапах використовувався комплекс науково-педагогічних методів: теоретичні: аналіз (ретроспективний, порівняльний, статистичний) і синтез, абстрагування і конкретизація, класифікація і систематизація даних, узагальнення, порівняння, моделювання для формулювання концептуальної ідеї дослідження, вивчення фактологічного матеріалу та його аналітичної обробки; емпіричні: спостереження, тестування, кількісна та якісна обробка статистичних даних, графічне відображення результатів, за допомогою яких обґрунтовано і розроблено концептуальну модель та методику моніторингу оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону, механізми їх реалізації; історико-педагогічні: історико-структурний для виявлення основних системоутворювальних компонентів оптимізації освітніх мереж, історико-генетичний для визначення історично зумовлених етапів, тенденцій і суперечностей у розвитку освітніх мереж, а також для формулювання висновків, які мають актуальне значення і в сучасних умовах, історико-компаративістський з метою здійснення порівняльного аналізу темпів і закономірностей розвитку освітніх мереж на виокремлених у ході дослідження етапах у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.
Хронологічні межі. Дослідження охоплює період другої половини ХХ – початку ХХІ століття. Нижня межа визначена тим, що до 1949-1950 н.р. навчанням було охоплено практично всіх дітей шкільного віку, після чого з’явилася реальна можливість розвивати систему освіти країни на якісно новому рівні. Проте Міністерством народної освіти СРСР регламентувалися практично всі питання функціонування освітньої галузі, зокрема, формування шкільних мереж, яке відбувалося практично без урахування регіональних потреб і особливостей. Це з часом призвело до негативних процесів в освіті, що гостро проявилися в регіонах на початку ХХІ століття. Верхня межа – 2009 рік – визначена необхідністю оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів у регіонах, що зумовлена актуальністю сучасних соціально-економічних та соціально-демографічних проблем у країні.
Джерельну базу дослідження склали наукові монографії, праці вітчизняних і зарубіжних учених, дисертаційні дослідження та автореферати дисертацій за обраною проблематикою, довідково-енциклопедична література, статистичні та аналітичні збірники, періодичні педагогічні видання. У ході дослідження проаналізовано 175 архівних джерел, зокрема, документи та матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (Ф. 166, оп. 15), Державного архіву Житомирської області (Ф. Р-2723, оп. 1, 3), матеріали Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України, Національної парламентської бібліотеки України, Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського АПН України, Житомирської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Олега Ольжича, бібліотек Національної академії державного управління при Президентові України, Житомирського державного університету імені Івана Франка, база даних Інтернету, сучасні законодавчі акти в галузі освіти, урядові постанови, нормативні документи Міністерства освіти і науки України, поточні архіви управлінь освіти і науки Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської обласних державних адміністрацій.
Організація дослідження. Дослідження проводилося впродовж 2000-2009 рр. та охоплювало три етапи науково-педагогічного пошуку.
На першому етапі (2000-2003 рр.) здійснено аналіз архівних джерел, філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури з проблеми, обґрунтовано актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, проаналізовано тенденції й чинники формування мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону, етапи їх становлення та розвитку у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст., зокрема, в Житомирській області, досвід удосконалення освітніх мереж у сучасній вітчизняній і зарубіжній теорії та практиці.
На другому етапі (2004-2007 рр.) уточнено основні положення, поняття та категорії, здійснено класифікацію напрямів, визначено систему заходів і процедур, розроблено й обґрунтовано концептуальну модель та методику моніторингу оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів, детально вивчено досвід оптимізації шкільних мереж у Коростишівському та Черняхівському районах Житомирської області у 2006-2007 рр., що здійснюється на основі запропонованих автором підходів.
На третьому етапі (2008-2009 рр.) систематизовано та узагальнено результати, отримані у процесі науково-теоретичного аналізу проблеми, сформульовано загальні висновки дослідження, розроблено методичні рекомендації щодо оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розроблено авторську періодизацію процесу становлення та розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст.; обґрунтовано концептуальну модель оптимізації мереж, розроблено методику моніторингу цього процесу; уточнено понятійний апарат, класифікацію напрямів, систему заходів і процедур оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів; набули подальшого розвитку дослідження процесів удосконалення освітніх мереж, визначення чинників і тенденцій їх формування у сучасній педагогічній теорії та практиці.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні та впровадженні методичних рекомендацій щодо оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону в управлінській діяльності керівників обласних, районних і міських відділів та управлінь освіти (і науки), використанні одержаних результатів у системі післядипломної педагогічної освіти.
Основні положення, результати і висновки дослідження впроваджено в процесі оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів сільських районів Закарпатської, Львівської, Рівненської, Херсонської та Чернігівської областей у рамках проекту «Рівний доступ до якісної освіти в Україні» (довідка про впровадження Директорату програм розвитку освіти Міністерства освіти і науки України № 695 від 21.05.2009 р.), Вінницької і Луганської областей (довідки про впровадження управлінь освіти і науки відповідних облдержадміністрацій № 1371/01 від 30.04.2009 р. і № 481/01 від 26.02.2009 р.), Коростишівського та Черняхівського районів Житомирської області (довідки про впровадження відділів освіти райдержадміністрацій № 366/1 від 03.04.2009 р. і № 269 від 15.04.2009 р.), у навчально-виховному процесі Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 1-147 від 11.03.2009 р.), Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій Житомирської облдержадміністрації та обласної ради (довідка про впровадження № 01-4/49 від 02.04.2009 р.).
Окрім того, Міністерство освіти і науки України рекомендувало всім обласним управлінням освіти і науки здійснювати оптимізацію мереж загальноосвітніх навчальних закладів у сільських районах за напрямами, класифікація яких запропонована в роботі (лист МОН України від 06.07.2009 р. № 1/9-460 «Щодо розроблення планів роботи з оптимізації мережі навчальних закладів у сільській місцевості, оновлення їх матеріально-технічної бази»).
Надійність і вірогідність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження, дотриманням принципів об’єктивності, історизму і системності при аналізі архівних, науково-літературних, нормативних і директивних документів, електронних джерел з теми дослідження, використанням комплексу методів, адекватних предмету і завданням дослідження, коректним поєднанням методів кількісного та якісного аналізу, єдністю теоретичного та емпіричного компонентів, практичним підтвердженням теоретичних положень у процесі оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів у регіонах, а також авторською методикою моніторингу цього процесу.
На захист виносяться:
 періодизація процесу становлення і розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів у регіонах у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття;
 концептуальна модель оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів;
 система заходів і процедур оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону;
 методика моніторингу оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів.
Особистий внесок здобувача. У статті, написаній у співавторстві з О. Томашевським, автору належать розробка ідеї створення комп’ютерної програми для складання річного плану роботи школи в умовах оптимізації освітньої мережі.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження викладено й обговорено на науково-практичних та науково-теоретичних конференціях, зокрема, міжнародних: «Педагогічна система Антона Макаренка: історія, реалії і перспективи» (Житомир, 2008), «Імперативи розвитку України в умовах глобалізації» (Чернігів, 2008), «Проблеми освіти у Польщі та в Україні в контексті процесів глобалізації та євроінтеграції» (Київ-Житомир, 2009), «Конкурентоспроможність в умовах глобалізації: реалії, проблеми та перспективи» (Житомир, 2009), «Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності» (Житомир, 2007); всеукраїнських: «Житомирщині – 70» (Житомир, 2007), «Новаторські навчально-виховні заклади в історії розвитку освіти України» (Житомир, 2007), «Сучасні тенденції розвитку економіки, освіти та науки в контексті євроінтеграції» (Чернігів, 2008), «Шляхи і методи забезпечення подальшого творчого зростання обдарованої молоді» (Житомир, 2008), «Проблема формування ціннісних орієнтацій навчальної діяльності учнів загальноосвітніх навчальних закладів у контексті сучасних вимог до освіти» (Житомир, 2008), «Підготовка вчителя як конкурентноспроможного фахівця в умовах модернізації освіти в Україні: проблеми, пошуки, перспективи» (Рівне, 2008), «Структурно-функціональна модель системи професійного розвитку керівників і педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів у післядипломній педагогічній освіті регіонального рівня» (Луганськ, 2008); міжрегіональній: «Форми співпраці закладів освіти з територіальними органами юстиції у процесі формування правової компетентності учнів» (Житомир, 2008); а також на засіданні круглого столу «Про стан та перспективи шкільної інформатики» (Київ, 2000), розширеному засіданні колегії Житомирської обласної державної адміністрації «Про стан та перспективи оптимізації мережі закладів освіти області» (Житомир, 2008); у процесі викладання спецкурсів «Стан та перспективи розвитку освітньої галузі Житомирщини» в обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (2007-2009).
Публікації. Основні результати дослідження відображені в 20 публікаціях, з них 19 – одноосібні, 14 – у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 – методичний посібник для керівників районних і міських управлінь, відділів освіти, загальноосвітніх навчальних закладів.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, 12 додатків на 14 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 227 сторінок. Основний зміст викладено на 174 сторінках. Список використаних джерел містить 420 найменувань, з них 7 – іноземною мовою, 175 – архівні справи. У роботі подано 15 таблиць та 24 рисунки.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Аналіз робіт вітчизняних і зарубіжних науковців з питань оптимізації педагогічних процесів свідчить, що проблема оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів в умовах регіону в другій половині ХХ – на початку ХХІ століття розглядалася фрагментарно і на сучасному етапі, зважаючи на свою актуальність, потребує системного дослідження.
Вивчення досвіду вдосконалення освітніх мереж дозволило встановити, що на відміну від постіндустріальних держав, де головними напрямами такого реформування є широке освоєння інформаційних і телекомунікаційних технологій, створення нових типів навчальних закладів, інноваційних освітніх мереж, зміна системи управління освітою, в Україні ці процеси нерідко зводяться лише до реорганізації чи навіть закриття так званих «неперспективних» шкіл.
У роботі проаналізовано системний підхід як методологічну основу оптимізації освітніх мереж, застосування якого дає можливість з’ясувати сутність мережної динаміки та визначити напрями і форми її удосконалення.
2. У дослідженні розглянуто головні чинники, що впливають на формування та розвиток мереж загальноосвітніх навчальних закладів: природно-географічні, соціально-економічні, соціально-демографічні, історико-побутові, культурологічні, організаційно-педагогічні.
На основі структурно-функціонального підходу у процесі дослідження, вивчення архівних матеріалів і нормативних документів визначено основні тенденції становлення і розвитку шкільних мереж у регіонах у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття: централізації та децентралізації (залежно від загальної соціокультурної ситуації); збільшення терміну навчання; зростання рівня професіоналізму; структурування організації процесу навчання за кабінетною системою; підвищення рівня системності в організації мереж.
З’ясовано, що в 1951-1990 рр. становлення та розвиток мереж загальноосвітніх навчальних закладів у регіонах проходили в умовах жорсткої централізації практично без урахування місцевих потреб і особливостей. Як наслідок, у регіонах України сформувалися недосконалі мережі загальноосвітніх навчальних закладів, які не забезпечували рівного доступу до якісної освіти. У 1991-2009 рр. з прийняттям Закону України «Про освіту» право формування мереж закладів освіти було надано місцевим органам державної виконавчої влади та самоврядування, що визначило головну тенденцію їх розвитку – нарощування процесів децентралізації. Такий підхід створив реальні можливості для реформування мереж загальноосвітніх навчальних закладів у регіонах.
Розроблено періодизацію процесу становлення і розвитку мереж загальноосвітніх навчальних закладів у досліджуваний період, що визначається такими етапами:
 1951-1958 рр. – завершення переходу до загальної обов’язкової семирічної освіти;
 1959-1966 рр. – забезпечення загальної обов’язкової восьмирічної освіти, поєднання навчання з продуктивною працею, рання професіоналізація;
 1967-1975 рр. – запровадження загальної обов’язкової 10-річної середньої освіти, створення кабінетної системи;
 1976-1985 рр. – розвиток мереж загальноосвітніх навчальних закладів, що забезпечували загальну обов’язкову 10-річну середню освіту;
 1986-2000 рр. – перехід до загальної обов’язкової 11-річної середньої освіти, навчання дітей з шестирічного віку, розвиток мережі закладів нового типу, часткова професіоналізація;
 2001-2009 рр. – запровадження загальної обов’язкової 12-річної середньої освіти, профільного навчання в старшій школі, зовнішнього незалежного оцінювання.
У межах цих етапів відбувався розвиток Житомирської регіональної мережі, яка, як доведено автором, не забезпечує всім учням належного доступу до якісної освіти і потребує оптимізації.
3. Уточнення понятійно-категорійного апарату визначеної проблеми дало змогу створити термінологічну систему дослідження.
Оптимізація мережі загальноосвітніх навчальних закладів визначена як цілеспрямована зміна структур (інтегральних характеристик) мережі на основі врахування потреб і особливостей регіону з метою створення при наявному обсязі ресурсів максимально сприятливих умов для навчання і виховання школярів – ефективних варіантів освіти з можливостями забезпечення індивідуальної траєкторії розвитку учня.
У дослідженні запропоновано класифікацію напрямів оптимізації мереж за рівнем впливу на структури цих мереж: утворення нових навчальних закладів, їх реорганізація та ліквідація; створення опорних закладів, освітніх центрів та освітніх округів; урізноманітнення й удосконалення мережних взаємодій; поліпшення якості навчально-виховного процесу; підвищення рівня кадрового потенціалу; зміцнення навчально-матеріальної бази закладів; модернізація системи управління освітою.
Автором введено поняття вектора оптимізації освітньої мережі (Vопт), що розуміється як комплекс основних заходів, який визначає загальний напрям оптимізації цієї мережі.
Розроблено концептуальну модель оптимізації мережі, структурними компонентами якої є: визначення регіонального замовлення на освітні послуги, аналіз структур діючої мережі, регіональних чинників формування конкретних завдань і вектора оптимізації – комплексу заходів, що інтегрально визначають загальний напрям оптимізації мережі, створюючи при наявному обсязі ресурсів максимально сприятливі умови для навчання і виховання школярів.
У роботі запропоновані заходи з оптимізації мережі ЗНЗ за ступенями навчання і типами загальноосвітніх навчальних закладів. А саме:
для ЗНЗ І ступенів: початкова школа, де навчається невелика кількість учнів, ліквідується; реорганізовується у філію ЗОШ І-ІІ ст. або ЗОШ І-ІІІ ст., що розташована в іншому населеному пункті; «школу-родину»; НВК «ДНЗ-ЗНЗ»; ЗОШ з продовженим днем; на її базі відкривається філія ЗОШ І-ІІ або І-ІІІ ст., де здійснюється навчання учнів 5-6 класів; взаємодіє з іншими ЗНЗ, закладами нового типу, ДНЗ, ПНЗ, ПТНЗ, МНВК, ВНЗ, ЗДО та установами соціальної сфери; діє як сателітна школа в рамках міжшкільного або міжрайонного освітнього округу;
для ЗНЗ І-ІІ ступенів: ЗОШ І-ІІ ст. з недостатньою кількістю учнів ліквідується; реорганізовується в ЗОШ І ст.; на територіях, де поблизу не функціонують ЗОШ І-ІІІ ст., при наявності значної кількості учнів за згодою громади реорганізовується в ЗОШ І-ІІІ ст.; НВК «ДНЗ-ЗНЗ», ЗОШ з продовженим днем; відкриває філію у ЗОШ І ст. в інших населених пунктах для навчання в них учнів 5-6 класів; взаємодіє з іншими ЗНЗ, закладами нового типу, ДНЗ, ПНЗ, ПТНЗ, МНВК, ВНЗ, ЗДО та установами соціальної сфери; діє як сателітна школа в межах міжшкільного або міжрайонного освітнього округу;
для ЗНЗ І-ІІІ ступенів: ЗОШ І-ІІІ ст. з недостатньою кількістю учнів ліквідується; реорганізовується в ЗОШ І ст. або ЗОШ І-ІІ ст.; НВК «ДНЗ-ЗНЗ»; ЗОШ з продовженим днем навчання; спеціалізовану школу (з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів); НВО «ЗНЗ- ПНЗ»; НВО «ЗНЗ-гімназія»; НВО «ЗНЗ-ліцей»; НВО «ЗНЗ-колегіум»; відкриває філію для учнів 5-6 класів у ЗОШ І ст.; філію на базі ЗОШ І ст.; реорганізовується в гімназію (утворюється гімназія); ліцей (створюється ліцей); колегіум (утворюється колегіум); вечірню (змінну) школу (утворюється вечірня школа); взаємодіє з іншими ЗНЗ, ПНЗ, ПТНЗ, МНВК, ВНЗ, ЗДО, установами соціальної сфери; розділяється на ступені навчання; діє як сателітна школа в межах міжшкільного або міжрайонного освітнього округу; опорна школа; базовий загальноосвітній навчальний заклад міжшкільного освітнього округу; освітній (ресурсно-інформаційний) центр; освітній центр і центр міжрайонного освітнього округу, на базі ЗОШ І-ІІІ ст. організовується екстернатна форма навчання.
Процес оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів автором схематично подано таким чином:
Vопт ► МЗНЗ  МЗНЗопт;
Vопт ► МЗНЗ І ст. + Vопт ► МЗНЗ І-ІІ ст. + Vопт ► МЗНЗ І-ІІІ ст.  МЗНЗопт.
де ► – дія вектора оптимізації на мережу; МЗНЗопт – оптимізована мережа ЗНЗ.
У роботі проаналізовано досвід оптимізації шкільних мереж у Коростишівському та Черняхівському районах Житомирської області як типових, що здійснюється на основі запропонованих автором підходів.
У даних районах реалізуються оригінальні плани оптимізації мереж ЗНЗ. В окремих аспектах вони є аналогічними, зокрема, щодо розвитку закладів альтернативного і нового типу, запровадження профільного навчання, мережі факультативів і гуртків, зміцнення навчально-матеріальної бази та кадрового складу ЗНЗ тощо, однак одним з головних напрямів оптимізації шкільної мережі в Коростишівському районі є урізноманітнення й удосконалення мережних взаємодій, тоді як на Черняхівщині – утворення освітніх округів.
4. Для моніторингу процесу оптимізації мережі та її результатів автором розроблено методику, що ґрунтується на інтегральному оцінюванні змін трьох основних складових мережі: варіативності освіти (V); кадрового потенціалу (К) і навчально-матеріальної бази ЗНЗ (В) – інформацію щодо яких можна отримати з форм державної статистики (76-РВК, 83-РВК, Д-4, Д-5, Д-6, Д-7, Д-8, Д-9, 1-ПЗ, ЗВ-1). Результати обчислень інтегральних індексів Іопт, їх модулів Іопт та індикаторів aопт слугують для оцінювання результативності процесів оптимізації шкільних мереж.
Оцінки складових мережі визначаються як середні арифметичні зважені оцінки їх елементів.
Індекси оптимізації складових мережі визначаються як відношення оцінок даних складових мережі після оптимізації до їх оцінок напередодні цього процесу.
Для всебічного аналізу результатів оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів (як процесу оптимізації трьох основних її складових) застосовується інтегральний індекс оптимізації мережі як векторна величина з трьома вимірами:
Іопт = (ІоптV; ІоптK; ІоптB),
де ІоптV – індекс оптимізації варіативності освіти, ІоптK – індекс оптимізації кадрового потенціалу, ІоптB – індекс оптимізації навчально-матеріальної бази мережі, які в разі успішності процесу мають бути більшими, ніж 1.
Для скалярної інтегральної оцінки процесу оптимізації шкільної мережі використовується модуль індекса оптимізації мережі ЗНЗ як вектора за формулою:
Іопт = І2оптV +І2оптK +І2оптB .
Для завершення аналізу результатів оптимізації мереж ЗНЗ застосовується індикатор оптимізації шкільної мережі aопт, що розуміється як виражене в процентах відношення збільшення абсолютного значення інтегрального індекса оптимізації мережі ЗНЗ відносно І0 до І0 (вектора з одиничними координатами, що характеризує стан мереж до початку оптимізації, модуль якого наближено дорівнює 1,732):
aопт= Іопт – І0 * 100 %.
І0
Саме даний коефіцієнт і виражає в процентах числову оцінку результативності процесу оптимізації шкільної мережі.
Запропонована методика дозволяє в ході оптимізації шкільної мережі робити висновки щодо динаміки змін та вживати, в разі необхідності, адекватні заходи з метою корекції цього процесу в потрібному напрямі.
Результати обчислень інтегральних індексів Іопт, їх модулів Іопт та індикаторів aопт оптимізації шкільних мереж у Коростишівському і Черняхівському районах є такими:
Коростишівський район: Іопт = (1,05; 1,08; 1,06), Іопт = 1,842, опт = 6,35 %;
Черняхівський район: Іопт = (1,05; 1,09; 1,19), Іопт = 1,925, опт = 11,16 %.
Доведено, що індикатори оптимізації мереж ЗНЗ в районах, де в 2006-2008 рр. оптимізація шкільних мереж здійснювалася на основі запропонованих автором підходів, є достатньо високими.
Це підтверджує ефективність запропонованої в роботі моделі оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів.
5. У роботі на основі методики системного аналізу обґрунтовано рекомендації щодо оптимізації мереж загальноосвітніх навчальних закладів. Система процедур оптимізації мереж включає такі елементи: утворення робочої групи з оптимізації; визначення регіонального замовлення на освітні послуги; аналіз структур діючої мережі; тенденцій зміни регіональних чинників; визначення завдань, формування вектора оптимізації; розроблення проекту оптимізованої мережі; підготовка плану оптимізації; доведення проекту оптимізованої мережі та запланованих дій до виконавців, громади; власне оптимізація мережі; моніторинг цього процесу; аналіз отриманих результатів, визначення, рівня удосконалення мережі, забезпечення її стабільного функціонування або корекція цього процесу.
Основні результати даного дослідження можуть бути використані у вищих навчальних закладах для підготовки менеджерів у системі освіти, а також у закладах післядипломної педагогічної освіти для підвищення професійної кваліфікації керівних кадрів.
Зокрема, матеріали дослідження використовувалися автором під час проведення навчальних занять з директорами шкіл та їх заступниками в Житомирському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти, начальниками районних, міських відділів та управлінь освіти в регіональному Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій Житомирської облдержадміністрації та обласної ради.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андрущенко В. П. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / В. П. Андрущенко // Вища освіта України. – 2004. – № 1. – С. 5–9.
2. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: статті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко. – К. : Знання України, 2008. – 819 c.
3. Арешонков В. Ю. Педагогічні засади самоорганізації слухачів системи післядипломної педагогічної освіти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та iсторiя педагогiки» / В. Ю. Арешонков. – Житомир, 2006. – 20 с.
4. Астафьева Н. Е. Реструктуризация сети сельских школ в Тамбовской области: направления, задачи, ресурсы. [Электронный ресурс] / Н. Е. Астафьева, Г. А. Шешерина, И. В. Клемешова. – Режим доступа : http://ipk.admin.tstu.ru/bpi/bpiweb.exe/doc1959.doc?id=1959.
5. Астафьева Н. Е. Изменение управленческой компетентности руководителей образовательных учреждений, расположенных в сельской местности, в условиях модернизации отечественного образования [Электронный ресурс] / Н. Е. Астафьева, С. В. Кузнєцов. – Режим доступа : http://ipk.admin.tstu.ru/bpi/bpiweb.exe/doc1356.doc?id=1356.
6. Бабанский Ю. К. Оптимизация педагогического процесса / Ю. К. Бабанский, М. М. Поташник. – Киев : Рад. шк., 1982. – 198 с.
7. Бабанский Ю. К. Оптимизация процесса обучения (Общедидактический аспект) / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1977. – 256 с.
8. Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований: (Дидактический аспект) / Ю. К. Бабанский. – М. : Педагогика, 1982. – 192 с.
9. Бакурадзе А. Б. Реструктуризация сельских школ – зло или благо? [Электронный ресурс] / А. Б. Бакурадзе. – Режим доступа : http://ipk.admin.tstu.ru/bpi/bpiweb.exe/doc1076.doc?id=1076.
10. Березівська Л. Д. Реформуання шкільної освіти в Україні у ХХ столітті : [монографія] / Л. Д. Березівська. – К. : Богданова А. М., 2008. – 406 с.
11. Березняк Є. С. Вибрані педагогічні праці : у 3 т. / Є. С. Березняк ; М. Д. Ярмаченко (ред.) / АПН України, Інститут педагогіки АПН України, Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – [2-е вид., доповн.]. – К., 2008. – Т. 1. – 2008. – 344 с.
12. Березняк Є. С. Вибрані педагогічні праці : у 3 т. / Є. С. Березняк ; М. Д. Ярмаченко (ред.) / АПН України, Інститут педагогіки АПН України, Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – [2-е вид., доповн.]. – К., 2008. – Т. 2. – 2008. – 296 с.
13. Березняк Є.С. Вибрані педагогічні праці : у 3 т. / Є. С. Березняк ; М. Д. Ярмаченко (ред.) / АПН України, Інститут педагогіки АПН України, Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – [2-е вид., доповн.]. – К., 2008. – Т. 3. – 2008. – 248 с.
14. Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем / В. П. Беспалько. – Воронеж : Изд-во ВГУ, 1977. – 204 с.
15. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти : [монографія] / В. Ю. Биков. – К. : Атіка, 2008. – 684 с.
16. Богданов А. А. Тектология: Всеобщая организационная наука : в 2-х книгах / А. А. Богданов ; ред. кол. Л. И. Абалкин. – М. : Экономика, 1989. – Книга 1. – 1989. – 303 с.
17. Боднарук І. М. Педагогічні умови оптимізації методичної підготовки майбутніх вчителів музики в процесі педагогічної практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. педагог. наук : спец. 13.00.02 «Теорія та методика навчання музики і музичного виховання» / І. М. Боднарук. – Київ, 2006. – 21 с.
18. Бондар В. І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі / В. І. Бондар / АПН України, Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К., 2000. – 192 с.
19. Борисюк Н. Є. Розвиток народної освіти на Житомирщині / Н. Є. Борисюк // Обласна науково-практична конференція на тему «Інститут – школі». – Житомир. – 1999. – С. 1–4.
20. Ващенко Л. М. Управління інноваційними процесами в загальній середній освіті регіону : [монографія] / Л. М. Ващенко. – К. : Видавниче об’єднання «Тираж», 2005. – 380 с.
21. Верблюдов І. Б. Оптимізація індивідуальної тренувально-оздоровчої програми для студентів вищих педагогічних навчальних закладів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фізичного виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / І. Б. Верблюдов. – Харків, 2007. – 17 с.
22. Воловик П. М. Теорія ймовірностей і математична статистика в педагогіці / П. М. Воловик. – К. : Радянська школа, 1969. – 392 с.
23. Вольянська С. Є. Організація профільного навчання в загальноосвітній школі в умовах регіону : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та iсторiя педагогiки» / С. Є. Вольянська. – Харків, 2006. – 21 с.
24. Выготский Л. С. Педагогическая психология / Л. С. Выготский ; под ред. В. В. Давыдова. – М. : Наука, 1991. – 479 с.
25. Гаєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Гаєць, В. П. Семиноженко. – Харків : Константс, 2006. – 272 с.
26. Гільбух Ю. З. Інноваційний експеримент у школі. На допомогу початкуючому дослідникові / Ю. З. Гільбух, М. І. Дробноход. – К., 1994. – 156 с.
27. Голубенко М. Рекомендації керівникам щодо планування роботи / М. Голубенко // Сільська школа України. – 2002. – № 31. – С. 3–4.
28. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі : навч. посіб. для студ., магістрів, асп. і викл. вищ. навч. закл. / [Гончаренко С. У., Олійник П. М., Федорченко В. К., Фоменко Н. А., Поважна Л. І. ; Семен Устимович Гончаренко (ред.), Павло Миколайович Олійник (ред.)]. – К. : Вища школа, 2003. – 324 с.
29. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К. : Либідь, 1977. – 376 с.
30. Горбасенко І. М. Психолого-педагогічні засоби оптимізації особистісних утворень старшокласників із розладами дихальних шляхів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психолог. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / І. М. Горбасенко. – Київ, 2008. – 23 с.
31. Гречка Я. Р. Особливості державно-громадського управління освітою в Польщі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Я. Р. Гречка. – К, 2008. – 20 с.
32. Гриневич Л. М. Тенденції децентралізації управління базовою освітою в сучасній Польщі : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Л. М. Гриневич. – К, 2005. – 26 с.
33. Гриневич Л. М. Тенденції децентралізації управління базовою освітою в сучасній Польщі : дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія педагогіки» / Гриневич Лілія Михайлівна. – Львів, 2005. – 239 с.
34. Інноваційна діяльність в Україні : [монографія] / [Гуржій А. М., Каракай Ю. В., Петренко З. О., Вавіліна Н. І., Куранда Т. К.]. – К. : УкрІНТЕІ, 2007. – 144 с.
35. Даниленко Л. І. Модернізація змісту, форм та методів управлінської діяльності директора загальноосвітньої школи / Л. І. Даниленко. – К. : Логос, 1998. – 138 с.
36. Даниленко Л. І. Управління інноваційною діяльністю в загальноосвітніх навчальних закладах / Л. І. Даниленко. – К. : Міленіум, 2004. – 358 с.
37. Данилов М.А. Процесс обучения в советской школе / М. А. Данилов. – М. : Учпедгиз, 1960. – 299 с.
38. Дарманський М. Міцний фундамент – міцна система / М. Дарманський // Дошкільне виховання : наук.-метод. журн. МОН України для педагогів і батьків. – 1997. – № 4. – С.4.
39. Дарманський М. М. Соціально-педагогічні основи управління освітою в регіоні / М. М. Дарманський. – Хмельницький : Поділля, 1997. – 383 с.
40. Дарманський М. М. Соцiально-педагогiчнi основи управлiння освiтою в регiонi : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Теорiя та iсторiя педагогiки» / М. М. Дарманський – К, 1999. – 28 с.
41. Демченко О. М. Педагогічна діагностика як засіб оптимізації самостійної навчальної діяльності студентів медичних коледжів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.09 «Теорія навчання» / О. М. Демченко. – Харків, 2008. – 23 c.
42. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація : [монографія] / [кол. авт. ; відпов. ред. – проф. Н. Р. Нижник]. – К. : НАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
43. Дзвінчук Д. І. Сучасні тенденції розвитку та управління освітою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філософ. наук : спец. 09.00.10 «Філософія освіти» / Д. І. Дзвінчук. – К, 2007. – 38 с.
44. Дияк В. В. Організаційно-педагогічні умови оптимізації викладання соціально-економічних дисциплін у вищих військових навчальних закладах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / В. В. Дияк. – Хмельницький, 2004. – 20 с.
45. Дубасенюк О. А. Методи формування професійної умілості майбутніх вчителів / О. А. Дубасенюк // Шлях освіти. – 1998. – № 3. – С. 37–40.
46. Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеграції : матеріали наук.-практ. конф. / [за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва]. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – Т 2. – 672 с.
47. Євтодюк А. В. Синергетичні засади моделювання освітніх систем : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / А. В. Євтодюк. – К, 2002. – 20 с.
48. Єльникова Г. В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні / Г. В. Єльникова. – Харків : Крок, 1999. – 301 с.
49. Єльникова Г. В. Основи адаптивного управління / Г. В. Єльникова. – К. : ЦІППО, 2002. – 133 с.
50. Єршова Л. М. Жіноча освіта на Волині : [монографія] / Л. М. Єршова. – Житомир : «Полісся», 2006. – 488 с.
51. Закон об укреплении связи школы с жизнью и о дальнейшем развитии системы народного образования в СССР. – М. : Изд-во «Известия советским депутатам трудящихся СССР», 1958. – 30 с.
52. Закон України «Про освіту» // Законодавство України про освіту : зб. законів. – К. : Парламентське в-во, 2002. – 159 с.
53. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» від 8 вересня 2005 року № 2850-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 51. – С. 548. – (Із змінами, внесеними згідно із Законом від 20.12.05 № 3235-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 9, № 10-11. – С. 96).
54. Закон УРСР про народну освіту // Основні документи про школу / [упоряд. Є. С. Березняк]. – К. : Рад. шк., 1982. – С. 31–47.
55. Законодавство України про освіту. Збірник законів. – К. : Парламентське видавництво. – 2002. – 159 с.
56. Занков Л. В. Дидактика и жизнь / Л. В. Занков. – М. : Педагогика, 1968. – 298 с.
57. Занков Л. В. О предмете и методах дидактических исследований / Л. В. Занков. – М. : Изд. АПН РСФСР, 1962. – 148 с.
58. Збірник матеріалів з досвіду управлінської діяльності та методичної роботи. До підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України. – Чернівці : Видавничий дім «Букреск», 2007. – 140 с.
59. Збірник: Аналіз розвитку освіти у 2007 році (дошкільні, загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади. – Київ : Міністерство освіти і науки України, 2008. – 163 с.
60. Згуровський М. З. Глобальне моделювання процесів сталого розвитку в контексті якості та безпеки життя людей (2005-2007/2008 роки) / М. З. Згуровський, О. Д. Гвішіані / Інститут прикладного системного аналізу (ІПСА) НАН України та МОН України, Геофізичний центр РАН, Російський фонд фундаментальних досліджень, Українське відділення Світового центру даних. – К. : НТУУ «КПІ», 2008. – 330 с.
61. Зязюн І. А. Філософія педагогічної дії : [монографія] / І. А. Зязюн. – К.–Черкаси : Вид. від. ЧНУ ім. Б. Хмельницького, 2008. – 608 с.
62. Зязюн І. А. Філософські проблеми гуманізації та гуманітаризації освіти / І.А. Зязюн // Педагогіка толерантності. – 2000. – № 3. – С. 58–61.
63. Зязюн І. А. Освітні технології у вимірах педагогічної рефлексії / І. А. Зязюн // Світло. – 1996. – № 1. – С. 4–9.
64. Ильина Т. А. Структурно-системний подход к исследованию педагогических явлений / Т. А. Ильина // Результаты новых исследований в педагогике. – М., 1977. – С. 5–9.
65. Ильина Т. А. Структурно-системный подход к организации обучения / Т. А. Ильина. – М. : Знание, 1972. – 88 с.
66. Ионова Е. Н. Вальдорфская педагогика : Генетико-методологические аспекты / Е.Н. Ионова. – Харьков : Бизнес-Информ., 1997. – 300 с.
67. Иштрикова Н. Реструктуризация сети сельских школ [Электронный ресурс] / Н. Иштрикова, Ж. Караев. – Режим доступа : http://ps.1september.ru/articlef.php?ID=200300404.
68. Іванова С. В. Функціональний підхід до визначення професійної компетентності вчителя біології та організація її вдосконалення в закладі післядипломної освіти / С. В. Іванова // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. – 2008. – № 42. – С. 106–110.
69. Калініна Л. М. Технологія інформаційного управління закладом освіти : наук.-метод. посіб. / Л. М. Калініна. — Х. : Видавнича група «Основа», 2005. – 160 с.
70. Калініна Л. М. Феномен нелінійності у сфері управління освітою / Л. М. Калініна // Наукові записки. Серія : Психолого-педагогічні науки (Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя) / за заг. ред. проф. Є. І. Коваленко. – Ніжин : Вид-во НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – № 2. – С. 51–56.
71. Каменщикова Л. А. К вопросу о понятии «реструктуризация сети сельских школ» / Л. А. Каменщикова, Е. В. Горланова // Сибирский учитель. – 2005, январь-февраль, №1 (37). – С. 18–21.
72. Васянович Г. П. Морально-правова відповідальність педагога (теоретико-методологічний аспект) : [монографія] / Г. П. Васянович. – [вид. 2]. – Львів : Видрук. у ЛДФЕІ, 2002. – 232 с.
73. Васянович Г. П. Педагогічна етика : навч.-метод. посібник / Г. П. Васянович. – Львів : Норма, 2005. – 344 с.
74. Киричук О. В. Психологія особистості / О. В. Киричук. – К. : ІПК ДСЗУ. – 54 с.
75. Клокар Н. І. Технологія впровадження нововведень / Н. І. Клокар // Світло. – 1999. – № 4. – С. 30–34.
76. Князева Е. Н. Одиссея научного разума. Синергетическое видение научного прогресса / Е. Н. Князева. – М. : ИФРАН, 1995. – 228 с.
77. Ковалев А. П. Педагогические системы: оценка текущего состояния и управление / А. П. Ковалев. – Харьков : Изд-во ХГУ, 1990. – 114 с.
78. Козетов І. І. Формування оптимальної структури координаційних здібностей у школярів 7-9 років : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фізичного виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / І. І. Козетов. – К, 2001. – 16 с.
79. Коломінський Н. Л. Проблеми оптимізації соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі / Н. Л. Коломінський // Освіта і управління. – 1999. – № 2. – С. 75–86.
80. Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект) : [монографія] / Н. Л. Коломінський. – К. : МАУП, 2000. – 286 с.
81. Конаржевский Ю. А. Что нужно знать директору школы о системах и системном подходе : учебное пособие / Ю. А. Конаржевский. – Челябинск : ЧГПИ им. А. Горького, 1986. – 123 с.
82. Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К. : Школяр. – 1997. – 151 с.
83. Королёв А. А. Актуальные проблемы реструктуризации городских школ [Электронный ресурс] / А. А. Королёв. – Режим доступа: http://ipk.admin.tstu.ru/bpi/bpiweb.exe/doc1943.doc?id=1943.
84. Королев Ф. Ф. Системный подход и возможности его применения в педагогике / Ф. Ф. Королев // Проблемы теории воспитания. Воспитание как предмет исследования. – М. : Педагогика, 1974. – С. 19–27.
85. Короткий енциклопедичний слоник зарубіжних пед. термінів / [за ред. І. Г. Тараненко, Б. Ф.Мельниченко, Г. В. Степаненко]. – К., 1995. – 68 с.
86. Косинські О. А. Колегіальні органи в структурі внутрішкільного управління / О. А. Косинські. – ЛДПІ, 1989. – 22 с.
87. Кравець В. П. Зарубіжна школа і педагогіка ХХ ст. / В. П. Кравець. – Тернопіль, 1996. – 290 с.
88. Красовицький М. Ю. Управління виховною роботою в школі / М. Ю. Красовицький. – К. : Радянська школа, 1991. – 225 с.
89. Кремень В. Г. Освіта в Україні: стан і перспективи розвитку : доп. на ІІ Всеукр. з’їзді працівників освіти / В. Г. Кремень // Неперервна профосвіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 4. – С. 7–17.
90. Кремень В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати / В. Г. Кремень. – К. : Грамота, 2005. – 448 с.
91. Кремень В. Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи) / В. Г. Кремень. – К., 2003. – 215 с.
92. Кремень В. Г. Реформа освіти – запорука майбутнього держави / В. Г. Кремень // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2000. – № 1. – С. 6–10.
93. Кремень В. Г. Система освіти в Україні: Сучасні тенденції і перспективи В. Г. Кремень // Наук. праці та матеріали конф. – К. : Т-во «Знання України», 2001. – Вип. 1. – С. 5–17.
94. Кремень В. Г. Сучасна освіта в контексті реформування / В. Г. Кремень // Учитель. – 1999. – № 11–12. – С. 18–21.
95. Кузнецов С. В. Реструктуризация сети образовательных учреждений как источник новых требований к управленческой компетентности руководителя сельской школы [Электронный ресурс] / С. В. Кузнецов. – Режим доступа : http://ipk.admin.tstu.ru/bpi/bpiweb.exe/doc655.doc?id=655.
96. Кульпін П. Горизонтальний рівень самоврядування. Модернізація управління освітою через освітні округи / П. Кульпін // Управління освітою. – Листопад, 2007. – № 21. – С. 6–13.
97. Левківський М. В. Історія педагогіки / М. В. Левківський. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 360 с.
98. Лікарчук І. Л. Системний підхід як важлива умова удосконалення управління загальноосвітнім закладом / І. Л. Лікарчук // Світло. – 1999. – № 4. – С. 9–14.
99. Лукіна Т. Моніторинг якості освіти. Теорія і практика / Т. Лукіна. – К. : Видавничий дім «Шкільний світ» : Видавець Л. Галіцина. – 2006. – 127 с.
100. Луковенко Ю. Освітні округи / Ю. Луковенко // Дайджест. – 2004. – № 4. – С. 130–133.
101. Лущак А. Р. Оптимізація психофізичної підготовки курсантів вищих навчальних закладів освіти МВС України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фізичного виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / А. Р. Лущак. – Львів, 2001. – 13 с.
102. Мазак А. В. Управління освітньою галуззю в умовах становлення громадянського суспільства в Україні: регіональний аспект : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / А. В. Мазак. – К, 2005. – 22 с.
103. Макаренко А. С. Избранные педагогические сочинения : в 2-х т. / [сост. Л. Ю. Гордин ; под ред. И. А. Каирова]. – М. : Педагогика, 1978. – Т. 1. – 397 с. ; Т. 2. – 320 с.
104. Мамонтов Я. А. Педагогічна система як принцип науково-педагогічного дослідження / Я. А. Мамонтов // Шлях освіти. – 1997. – № 5. – С. 131–135.
105. Мармоза А. Т. Теорія статистики / А. Мармоза. – К. : Ельга : Ніка-Центр, 2003. – 392 с.
106. Марченко О. Міжшкільний освітній округ: перші кроки / О. Марченко // Освіта України. – 13 грудня 2005. –№ 92. – С. 4.
107. Маслов В. І. Принципи менеджменту в установах освіти / В. І. Маслов, В. В. Шаркунова // Освіта і управління. – 1997. – № 1. – С. 77–84.
108. Матвєєв А. Родина Галаганів: історичні контрасти / А. Матвєєв // Вітчизна. – № 7–8. – 1995. – С. 115–177.
109. Методические рекомендации по подготовке к проведению эксперимента по реструктуризации сети общеобразовательных учреждений, расположенных в сельской местности [Электронный ресурс]. – Режим доступа : //http://www.ed.gov.ru/ob-edu/noc/rub/sel-sch/metod.doc.
110. Методы системного педагогического исследования : учеб. пособие / [под ред. Н. В. Кузьминой]. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1980. – 172 с.
111. Мисів В. М. Технологія оптимізації фізичного стану учнів ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фізичного виховання і спорту : спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / В. М. Мисів. – Львів, 2006. – 22 с.
112. Модель «Ассоциация образовательных учреждений» (опыт работы Главного управления образованием Красноярского края). – М. : АПКиПРО, 2004. – 68 с.
113. Модель «Базовая опорная школа с сетью филиалов» (опыт работы Главного управления образованием администрации Псковской области). – М. : АПКиПРО, 2004. – 67 с.
114. Модель «Сельская профильная школа» (опыт работы Управления образованием администрации Новосибирской области). – М. : АПКиПРО, 2004. – 32 с.
115. Мониторинг качества образования в общеобразовательных учреждениях, расположенных в сельской местности [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://ipk.admin.tstu.ru/bpi/bpiweb.exe/doc42.doc?id=42.
116. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / [за редакцією О. І. Локшиної]. – К. : К.І.С., 2004. – 128 с.
117. Мосолов О. Н. Реструктуризация общеобразовательных комплексов на основе экспертно-оптимизационной модели вариативной структурной адаптации : автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. техн. наук : спец. 05.13.10 «Управление в социальных и экономических системах» / О. Н. Мосолов. – Воронеж, 2008. – 18 с.
118. Мусіна Л. Основні положення переходу до економіки знань: перспективи для України / Л. Мусіна // Економіка і прогнозування. – 2003. – № 3. – С. 78–87.
119. Набок М. В. Соціально-педагогічні засади управління освітою сільського району в сучасних умовах : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Загальна педагогіка та iсторiя педагогiки» / М. В. Набок. – К, 2007. – 23 с.
120. Народное образование в СССР. Общеобразовательная школа. Сборник документов. 1917–1973. – М. : Педагогика. – 1974. – 500 с.
121. Науменко Г. Про деякі аспекти реформування освіти України / Г. Науменко // Шлях освіти. – 1997. – № 1. – С. 2–6.
122. Педагогічна майстерність: проблеми, пошуки, перспективи / [Ничкало Н., Зязюн І., Пуховська Л., Гузій Н., Задорожна Л. ] / АПН України, Інститут педагогіки і психології професійної освіти, Глухівський держ. педагогічний ун-т. – К. – Глухів : РВВ ГДПУ, 2005. – 234 с.
123. Ничкало Н. Г. Неперервна професійна освіта як філософська та педагогічна категорія / Н. Г. Ничкало // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2001. – Вип. 1. – С. 9–22.
124. Ничкало Н. Г. Теоретико-методологічні засади реформування професійно-технічної освіти в Україні / Н. Г. Ничкало // Педагогіка і психологія. – 1997. – № 3. – С. 105–114.
125. Ніколаєв С. Ю. Оптимізація рухової активності студенток залежно від психофізичних особливостей : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з фізичного виховання і спорту: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення» / С. Ю. Ніколаєв. – Львів, 2004. – 21 с.
126. Новикова Т. Г. Развитие сети образовательных учреждений [Электронный ресурс] / Т. Г. Новикова. – Режим доступа : http://www.kpmo.ru/res_ru/0_hfile_690_1.ppt.
127. Нові технології навчання : наук.-метод. зб. / [редкол. В. О. Зайчук (гол. ред.) та ін.]. – К. : ІСДО, 1996. – Вип. 16. – 216 с.
128. Объяснительная записка к проекту Стратегии по оптимизации сети учреждений общего среднего образования Республики Молдова (2008–2015) [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.edu.md/files/unsorted/Proiect%20Strategie.doc.
129. Огородников И .Т. Повышение эффективности урока / И Т. Огородников. – М. : Знание, 1960. – 39 с.
130. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / С. И. Ожегов; под ред. докт. филол. наук, проф. Н. Б. Шведовой. – [16-е изд., испр.]. – М. : Рус. яз., 1984. – 797 с.
131. Окса М. М. Системний підхід у педагогіці: історичний аспект [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.bdpu.org/scientific_published/ pedagogics_1_2007/1.doc.
132. Олійник В. В. Дистанційна освіта за кордоном та в Україні: Стислий аналітичний огляд: Організаційно-педагогічне дослідження / В. В. Олійник / АПН України, Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти. – К. : ЦІППО, 2001. – 46 с.
133. Олійник В. В. Дистанційне навчання в післядипломній педагогічній освіті (організаційно-педагогічний аспект) : навч. посібник / В. В. Олійник / АПН України, Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти. – К. : ЦІППО, 2001. – 147 с.
134. Олійник В. В. Цільове управління професійно-технічними навчальними закладами в ринкових умовах : навч. посібник / В. В. Олійник, В. В. Медведь ; Г. А. Дмитренко (ред.). – К. : ЦІППО, 2002. – 67 с.
135. Олійник В.В. Організація дистанційного навчання в післядипломній педагогічній освіті: Організаційно-педагогічне дослідження / В. В. Олійник / АПН. Центральний ін-т післядипломної педагогічної освіти. – К. : ЦІППО, 2001. – 51 с.
136. Оптимізація шкільної мережі у сільських районах (Методичні рекомендації). – К. : Директорат програм розвитку освіти. – 2007. – 27 с.
137. Опыт работы Чувашской республики по апробации моделей реструктуризации сети сельских школ. – М. : АПКиПРО, 2004. – 36 с.
138. Осадчий І. Г. Освіта сільського регіону: теорія і технологія управління розвитком / І. Г. Осадчий. – К. : Вид. дім «Шкіл. світ» : вид. Т. Соловей, Л. Галіцина, 2005. – 260 с.
139. Освіта Волині у 2008 році. Статистичний