ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII СТ.

brief description

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВОТВОРЧА ІДЕЯ
ТА УТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У
СЕРЕДИНІ XVII СТ. 12

РОЗДІЛ 2 ВИЩІ ОРГАНИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ І
УПРАВЛІННЯ 24
2.1 Загальна військова рада 24 2.2 Генеральний уряд 41
2.2.1 Гетьман 41 2.2.2 Рада старшин 88
2.2.3 Генеральні старшини. Рада генеральної
старшини. Канцелярії генерального уряду. 104

РОЗДІЛ 3 МІСЦЕВІ ОРГАНИ ВЛАДИ І УПРАВЛІННЯ 129 3.1 Полковий уряд 129
3.2 Сотенний уряд 157

ВИСНОВКИ 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 212

В С Т У П

Актуальність теми дослідження. Розбудова незалежної демократичної України зумовила розвиток різних напрямів вітчизняного правознавства. Відбувається нове піднесення і у галузі історико-правової науки.
За умов становлення державно-правових інститутів України неухильно зростає інтерес до утворення та розвитку національної держави українського народу другої половини XVII ст. Адже між державно-правовими явищами України, які віддаляють понад три століття, існує об’єктивний історичний зв’язок. Щонайперше, їх поєднує така непересічна подія, як утворення незалежної Української держави та ті революційні перетворення, що стались внаслідок цього.
Фактором, котрий зближує державотворчі процеси другої половини XVII ст. із сучасністю, є збереження основних рис політичної ментальності українського народу. Одним із проявів цього може слугувати діяльність громадської національно-патріотичної організації - Українське козацтво, яка користується державною підтримкою [1]. Враховуючи визначальну державотворчу роль козацтва в минулому, воно знову покликане сприяти процесу розбудови суверенної демократичної України.
Як у другій половині XVII ст., так і зараз Україна зіткнулася з проблемою перерозподілу державної влади з метою впровадження нової ефективнішої її організації [2.-C.5]. Тому слід скористатись історичним досвідом державного будівництва. Варто звернути увагу на суть, характер і наслідки тих державних перетворень, що стались в органах влади України другої половини XVII ст. Такий аналіз дасть можливість краще усвідомити логіку сучасних державно-правових явищ, допоможе спрогнозувати перспективи реформування державного апарату України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно плану науково-дослідних робіт кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Актуальні проблеми історії держави і права України” (державна реєстрація № 0186.0.070872).
Стан наукової розробки проблеми. Органи державної влади України другої половини XVII ст. - явище недостатньо досліджене. Це пояснюється тривалою відсутністю власної національної держави та пануванням на території України антидемократичного режиму.
За часів Російської та Австро-Угорської імперій дослідження даної проблеми розглядались у політичному контексті і розцінювалися цими державами як прояв сепаратизму. В радянський період науковці змушені були керуватись псевдонауковими принципами та підходами. Дослідження процесу формування української національної державності, її самобутніх державно-правових інститутів підмінялося непомірним звеличенням акту “возз’єднання” українського і російського народів, всебічним аналізом феодальних відносин та характерних для них соціальних антагонізмів. Намагання творити власну державу та протидія імперській колоніальній політиці Росії дореволюційною і радянською історіографією розцінювалось як “зрада”.
Та незважаючи на це, організація державної влади України другої половини XVII ст. залишалась у полі зору вітчизняної історико-правової та історичної науки. У XIX ст. правознавці дану проблему порушували лише фрагментарно і побічно. На початку XX ст. органи державної влади України-Гетьманщини стали предметом дослідження М.Є.Слабченка [3, 4]. Однак, далеко не завжди його твердження носять об’єктивний науковий характер, на що свого часу справедливо вказував академік М.П.Василенко [5.-C.102-116].
Серед вітчизняних істориків одним з перших даної проблеми торкнувся А.Шафонський [6]. Опис окремих державно-правових інститутів України-Гетьманщини знаходимо і в працях В.Б.Антоновича [7, 8], М.С.Грушевського [9-14], М.І.Костомарова [15-17], О.М.Лазаревського [18-20], Д.І. Яворницького [21-23].
Початок системних досліджень у галузі історії держави і права України в 20-ті роки XX ст. поклала Комісія з питань вивчення українського права при Всеукраїнській Академії Наук УСРР, яку очолив М.П.Василенко [24.-С.25]. Працюючи в складі названої Комісії, дослідження Загальної військової ради, Ради старшин та Генеральної старшини провів Л.О.Окіншевич [25-27]. Але на початку 30-х років ХХ ст. Комісія припинила свою діяльність. Частина науковців, звинувачених у “буржуазному націоналізмі”, змушена була емігрувати за кордон і там продовжувати свою роботу. Вже в еміграції Л.О.Окіншевич опублікував нові праці про загальні принципи організації державної влади України другої половини XVII-XVIIIст. [28, 29].
Деякі аспекти діяльності органів державної влади України другої половини XVII ст. знайшли своє відображення в працях істориків-емігрантів Ю.Гаєцького [30], З.Когута [31], О.Оглоблина [32], О.Пріцака [33, 34].
Дещо пожвавились історико-правові дослідження радянською вітчизняною наукою після гучної кампанії по відзначенню 300-річчя “возз’єднання України з Росією”. До проблеми організації державної влади України другої половини XVII ст. звертались відомі історики права А.Й.Пашук [35], А.П.Ткач [36].
У радянський період поряд з розглядом соціально-політичної історії питання державної влади України другої половини XVII ст. вивчав І.П.Крип’якевич [37, 38]. Окремі полково-сотенні органи влади і управління України кінця XVII - початку XVIII ст. висвітлено у монографії В.А.Дядиченка [39]. Формування Української держави у період національно-визвольної війни середини XVII ст. та становлення органів влади розглядали В.А.Смолій [40] та В.С.Степанков [40, 41]. Але у цей час науковці змушені були обмежуватися тими дослідженнями, які не виходили за рамки дозволених панівною ідеологією.
Після проголошення незалежності 1991 року питання Української держави і права другої половини XVII ст. перебувають у центрі уваги В.Д.Гончаренка [42, 43], Л.О.Зайцева [42-44], О.М.Мироненка [45, 46], А.Й.Рогожина [42, 43], І.П.Сафронової [42-44], І.Б.Усенка [47] та інших вчених-правознавців. Проте детальних і всебічних досліджень, які б охоплювали весь комплекс органів державної влади і управління України-Гетьманщини, не проводилось.
Останнім часом проблеми, зв’язані з організацією влади Української держави даного періоду, піднімали вітчизняні історики-медієвісти О.М.Апанович [48], О.І.Гуржій [49], В.І.Сергійчук [50], А.С.Чайковський [51].
Українська держава другої половини XVII ст. в контексті її взаємовідносин з Річчю Посполитою перебувала в полі зору польських істориків М.Богучки [52], З.Войціка [53], В.Серчіка [54] та інших.
Мета і задачі дослідження. Метою наукової роботи є розкриття суті, основних характерних рис та особливостей органів державної влади і управління України другої половини XVII ст., встановлення їх історичного значення у процесі розвитку національної держави і права.
Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні наступних завдань:
• дослідити походження, становлення та розвиток національних державних інститутів України;
• з’ясувати принципи формування, склад, функціонування та компетенцію органів державної влади і управління;
• визначити державно-правовий статус Української держави;
• визначити форму державного правління;
• встановити роль та історичне місце організації державної влади України другої половини XVII ст. у контексті розвитку європейської державно-правової культури.
Об’єктом дослідження є Українська держава, що виникла в результаті Визвольної війни українського народу в середині XVII ст.
Предмет дослідження - органи державної влади і управління України другої половини XVII ст.
Хронологічні рамки дослідження обмежені 1648 роком та початком XVIII ст. Саме в цей період відбувався процес становлення і розвитку організації державної влади України.
Географічні межі дослідження охоплюють територію Української держави, створеної в середині XVII ст. Б.Хмельницьким, а після її розколу - територію Лівобережної України, що ввійшла до складу Росії.
Методологічною основою дисертації є закони діалектики і логіки суспільного розвитку. Специфіка роботи обумовила використання різноманітних наукових методів. У дисертації широко використано системно-структурний та логічний методи, що дало можливість послідовно розкрити систему органів державної влади і управління у їх єдності, взаємозв’язку і взаємозалежності. Державно-правові існститути другої половини ХVІІ ст. розглянуто відповідно до конкретно-історичних умов того часу, спираючись на соціологічний та хронологічний методи. Аналітичний та історико-правовий методи стали у нагоді в процесі дослідження історичних прешоджерел. Дослідження установ полкового та сотенного урядів проведено переважно з допомогою логічного та порівняльного наукових методів.
Теоретична основа дослідження - новітні досягнення вчення про державу і право, теорія пізнання і осмислення державно-правових явищ. Її наріжними каменями є наукові розробки сучасних провідних юристів-теоретиків та істориків держави і права, істориків, політологів В.Б.Авер’янова, О.М.Апанович, В.Д.Бабкіна, В.Й.Борисенка, В.Д.Гончаренка, О.І.Гуржія, В.А.Дядиченка, Л.О.Зайцева, Ю.А.Мицика, І.П.Крип’якевича, В.С.Кульчицького, П.М.Рабіновича, А.Й.Рогожина, І.П.Сафронової, В.А.Смолія, В.С.Степанкова, М.М.Страхова, В.Ф.Тищика, А.П.Ткача, І.Б.Усенка, В.А.Чеховича, Ф.П.Шевченка, Ю.С.Шемшученка, О.Н.Ярмиша.
Джерельну базу дослідження склали архівні документи, наукові публікації, літописні спогади сучасників. У процесі роботи над дисертацією використано документи, що містяться у фондах Центрального державного історичного архіву України в Києві [55]; у Інституті рукописів Центральної наукової бібліотеки ім. В.І.Вернадського при НАН України [56]; у Відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В.Стефаника при НАН України [57]; у Фонді рукописів Львівського державного історичного музею [58]. У результаті було проаналізовано більше 100 справ вищеназваних фондів. Частина з них вперше вводиться до наукового обігу або дається нова інтерпретація раніше опублікованих матеріалів.
Важливу інформацію про державні установи України другої половини XVII ст. несуть у собі такі історико-правові пам’ятки як “Полное собрание законов Российской империи” [59, 60] та Реєстр Війська Запорозького 1649 року [61]. У значній мірі результати дослідження спираються на збірники першоджерел, опубліковані у другій половині XIX - на початку XX ст.: “Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России” [62-74], “Акты, относящиеся к истории Западной России” [75], “Архив Юго-Западной России” [76, 77], “Памятники, изданные Киевскою комиссиею для разбора древних актов” [78-81] та на документи, зібрані Д.Н.Бантиш-Каменським [82], М.П.Василенком [83], О.М.Лазаревським [84, 85], В.Л.Модзалевським [86-88].
Окремі історичні факти запозичено із нарративних джерел - літописів С.Величка [89, 90], Г.Грабянки [91], О.Рігельмана [92], Самовидця [93], П.Шевальє [94], Ж.-Б.Шерера [95], спогадів Г.Л. де Боплана [96], Е.Лясоти [97].
Проаналізувати становлення державних інститутів України в період гетьманування Б.Хмельницького дають змогу документи, що містяться у збірниках першоджерел, опублікованих у радянський період: “Воссоединение Украины с Россией” [98-100], “Документи Богдана Хмельницького” [101], “Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг.” [102] та у новому доповненому виданні -“Універсали Богдана Хмельницького” [103].
Вагомим джерелом дослідження стали праці названих вище істориків та правознавців : В.Б.Антоновича, М.С.Грушевського, М.І.Костомарова, О.М.Лазаревського, Л.О.Окіншевича, М.Є.Слабченка, Д.І.Яворницького та інших.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі роботи над дисертацією на основі нового архівно-документального матеріалу вперше проведено історико-правову реконструкцію всього комплексу органів державної влади і управлінння України другої половини XVII ст. Суттєво поглиблено і систематизовано вже існуючі знання про органи державної влади, запропоновано принципово нову їх оцінку, спростовано деякі хибні уявлення, встановлено низку нових, раніше невідомих державно-правових явищ.
• Вперше у історико-правовій науці автором детально досліджено систему канцелярій генерального, полкового і сотенного урядів та доведено, що саме вони забезпечували функціонування державного механізму;
• вперше розкрито інститути наказного гетьмана, наказного полковника і наказного сотника та встановлено, що їм належало помітне місце в механізмі державної влади України;
• вперше відтворено полкову козацьку раду та сотенну козацьку раду і доведено, що поступово вони втратили повноваження органів місцевого самоврядування;
• вперше реконструйовано полкову раду старшин, раду полкової старшини, сотенну раду старшин та раду сотенної старшини. Названі ради забезпечували принцип колегіальності в діяльності полкового і сотенного урядів;
• вперше відстежено діяльність інституту висланої старшини , відряджених на місця до сотень спеціальних представників гетьмана або полковника.
В результаті дослідження дістали подальший розвиток наступні наукові положення:
• встановлено причини занепаду найвищого органу влади - загальної військової ради в наслідок чого Українська держава частково відійшла від тих демократичних принципів, які передбачалися козацькими звичаями;
• реконструйовано структуру та механізм діяльності генерального, полкового і сотенного урядів. Доведено, що названі козацькі уряди вдало поєднували принцип колегіальності і одноосібності в управлінні, нижчестоящий уряд у зменшеному вигляді повторював структуру вищестоящого уряду, що свідчить про досконалість апарату державної влади;
• обгрунтовано положення про те, що гетьман - глава Української держави, завдяки широкому обсягу владних повноважень мав визначальний вплив на розвиток Української держави другої половини XVII ст. та її апарату. Зміна влади гетьмана неодмінно екстраполювалася на державно-правове становище України;
• доведено, що рада старшин і рада генеральної старшини близькі за повноваженнями, взаємозамінюючі органи генерального уряду. Їхнє місце в системі генерального уряду залежало від влади гетьмана;
• встановлено, що особливе місце в системі органів державної влади і управління належало полковникам. Вони забезпечували вертикаль державної влади. Обсяг повноважень полковників свідчить про те, що вони дублювали владу гетьмана у межах полку;
• обгрунтовано положення про те, що влада сотника залежала від характеру взаємовідносин з полковником. У старшинській ієрархії полкові сотники займали становище вище, порівняно з іншими сотниками;
• встановлено, що повноваження городового отамана та його місце у старшинській ієрархії визначалися статусом міста. Городовим отаманам полкових міст належало становище вище за сотників;
• зроблено висновок про те, що Переяславсько-Московською угодою 1654 року царський уряд Росії визнавав за Україною статус суверенної держави. Наступні україно-російські угоди другої половини XVII ст. обмежували суверенітет України, але прямо не вказували на її державно-правовий статус. Фактично ж, до початку XVIII ст. Україна перебувала у стані хитання від суверенної держави до автономії у складі Росії;
• доведено, що за формою правління Українська держава другої половини XVII ст. була аристократичною старшинською республікою.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали дисертації відтворюють важливу ланку державно-правового розвитку України, розкривають закономірності та особливості національного державного будівництва другої половини XVII ст. Дослідження дає можливість винести історичні уроки із українського козацького державотворення. Теоретичні висновки та фактичний матеріал може бути використано при розробці монографій, при підготовці підручників і навчальних посібників, при викладанні навчального курсу з історії держави і права України та у процесі інших наукових і науково-методичних робіт історико-правової тематики.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювались на засіданнях кафедри історії держави і права України та зарубіжних країн Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, були оприлюднені на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (вересень 1999 р., м.Київ), опубліковані і обговорені на науковій конференції “Актуальні проблеми історії держави і права України” (травень 2000 р., м. Харків).
Публікації. Основні положення та висновки за темою дисертації опубліковано у чотирьох наукових статтях в провідних фахових виданнях та двох тезах доповідей.

bibliography

В И С Н О В К И

Українська держава другої половини ХVІІ ст. виникла в результаті розвитку національної державотворчої ідеї, основним носієм та рушійною силою якої в кінці ХVІ - першій половині ХVІІ ст. стало козацтво. Здійснити державну ідею козакам вдалось внаслідок переможної Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького середини ХVІІ ст. На кінець 1648 року Україна мала основні ознаки державності: населення, територію, військо, органи влади і управління, суд, право та інше.
Процес державотворення відбувався надзвичайно важко, за складних військово-політичних і економічних умов. Річ Посполита Зборівською угодою 1649 року визнала Українську автономію. Проте такий державно-правовий статус України не задовольняв обидві сторони: Україну не влаштовували надто вузькі межі наданої їй автономії, а польська шляхта виступала противником будь-якої форми української державності. Таке протиріччя було розв’язано в результаті блискучої перемоги козацького війська над поляками у 1652 році під Батогом. Завдяки цій події Україна розірвала відносини з Польщею і почала здійснювати свою внутрішню та зовнішню політику як цілком суверенна держава.
Царський уряд Переяславсько-Московською угодою 1654 року першим визнав державний суверенітет України та на прохання Війська Запорозького встановив над ним свій протекторат. Україно-російська угода 1654 року -закономірне явище, адже український та російський народи мали спільні історичні, етнічні та релігійні корені.
Але згодом царський уряд розпочинає проводити політику, спрямовану на обмеження державного суверенітету України. Відповідно Московських статтей 1665 року та Андрусівського перемир’я 1667 року Українська держава отримала статус автономії в складі Росії. Глухівська угода 1669 року скасувала чинність Московських статтей і дещо відновила внутрішній суверенітет України. Фактично ж, до початку XVIII ст. Україна перебувала у стані хитання від суверенної держави до автономії у складі Московського царства.
Органи державної влади і управління України другої половини XVII ст. сформувались і набули розвитку на основі української національної державно-правової традиції у прогресивних колах козацтва і особливо серед реєстрової старшини.
Але козацтво, котре не мало у своїх лавах впливових представників інтелектуальної еліти, на середину ХVІІ ст. не змогло напрацювати чітку програму державотворення. Тому в основу державних інститутів ним було взято добре відомий і випробуваний матеріал - військову організацію реєстрових козаків.
На зразок реєстрового козацького війська структура державної влади України носила трьохступеневий характер і складалась із генерального, полкового та сотенного урядів. Внутрішня будова кожного нижчестоящого уряду в зменшеному вигляді повторювала вищестоящий уряд. Така структурна і організаційна одноманітність свідчить про досконалість та міцність системи влади, за рахунок цього забезпечувалась необхідна вертикаль влади та чітке підпорядкування одних органів влади і управління іншим.
В апараті державної влади не існувало будь-яких зайвих структур, діяльність яких би дублювалась. Організація державної влади була простою і не громіздкою, а отже - динамічною та зручною для управління і контролю.
Військове походження органів державної влади та складна військово-політична ситуація на Україні в другій половині ХVII ст. зумовили формування військово-адміністративної системи влади і управління. Вона передбачала поєднання військових і управлінських функцій органами державної влади. Як військова організація, така система влади будувалася на принципах єдиноначалія, але відповідно демократичних козацьких звичаїв, одночасно спиралася на принципи виборності та колегіальності.
Органи державної влади і управління України діяли на підставі козацьких звичаїв, до 1652 року - україно-польських договорів, а з 1654 року - україно-російських договорів, гетьманських універсалів, постанов генерального уряду та інших юридичних актів Української держави, що разом складали державне право Війська Запорозького.
За старими козацькими звичаями ключове місце в системі державної влади України повинно було належати загальновійськовій, полковій та сотенній козацьким радам. Але козацькі ради не набули розвитку, їх діяльність була несумісною із намаганням гетьманів зосередити у своїх руках якомога ширшу владу, а також із процесом формування чиновницько-бюрократичного апарату. Утвердження козацьких рад означало б залучення простих козаків до вирішення найважливіших державних справ, чого не могла допустити нова старшинська еліта.
Поступова відмова від скликання козацьких рад означала певний відхід Української держави від демократичних принципів організації влади. Проте у цьому процесі передусім слід вбачати позитивні наслідки. Козацькі ради - примітивні охлократичні органи, які не могли раціонально розпорядитись владою. В результаті відмови від їх скликання, в Україні формується досить ефективна і життєздатна система управління. Вона забезпечувала існування Української держави, яка майже весь час перебувала у стані війни.
Козацький звичай вимагав прийняття рішень з найважливіших питань внутрішньої і зовнішньої політики колегіально. У зв’язку з цим та завдяки високому соціально-політичному становищу козацької старшини в Українській державі набули розвитку старшинські ради: рада старшин, рада генеральної старшини, полкова рада старшин, рада полкової старшини, сотенна рада старшин і рада сотенної старшини. На кінець ХVІІ ст. вони привласнили частину тих повноважень, що належали козацьким радам, та створювали подобу козацької демократії. І все ж, порівняно з іншими країнами Європи, де у той час організація державної влади будувалася на антидемократичних принципах, в Україні частково зберігалися такі ознаки демократії як виборність, представництво та колегіальність.
Залежно від обставин, старшинські ради виконували функції окремого органу державної влади або функції консультативно-дорадчого органу при гетьманові, полковникові та сотникові. Співвідношення колегіальності і одноосібності в органах державної влади змінювалося відповідно до геополітичноі ситуації та внутрішніх умов.
Центральна фігура у системі органів державної влади - гетьман. Він глава Української держави та глава генерального уряду. Стабільність гетьманської влади була запорукою розвитку Української держави. Влада гетьмана залежала від низки факторів: від його особистих якостей, від генеральних старшин і полковників - команди гетьмана; від геополітичноі ситуації в Україні та навколо неї; від характеру взаємовідносин з царським урядом.
Порівняно з іншими органами влади, інститут гетьмана впродовж другої половини ХVІІ ст. набув найбільшого розвитку. Завдяки розвитку гетьманства Українська держава до початку ХVIII ст. змогла протистояти колоніальній політиці російського самодержавства.
Влада на місцях зосереджувалась у руках полковників, які очолювали полкові уряди. Полковники входили до складу установ генерального уряду, їм належали надзвичайно широкі повноваження в межах полку. Спираючись на військо, полковники нерідко вели власну, незалежну від гетьмана політику, домагалися гетьманства. У своєму розвитку інститут полковника поступався тільки інститутові гетьмана.
Сотенні уряди очолювали сотники, їх влада була значно вужчою, порівняно із владою полковників. Становище сотника залежало від прихильності до нього полковника. Сотники не мали в своєму розпорядженні такого військового потенціалу, який би давав їм можливість вести політичну діяльність.
Важливу ланку в системі органів державної влади складав інститут наказних - тимчасово виконуючих обов’язки основних посадових осіб: гетьмана, полковника і сотника. При необхідності це давало можливість оперативно на певний час передати владу від однієї особи до іншої. Завдяки інституту наказних Українська держава за найскладніших військово-політичних умов не скочувалася до анархії.
Помітна роль в організації державної влади України другої половини ХVІІ ст. відводилась генеральній, полковій та сотенній старшині - керівному складу відповідного уряду. Саме козацька старшина забезпечувала функціонування основних державних установ. Тому інститут старшини набув значного розвитку впродовж другої половини ХVІІ ст.
Козацька старшина - не що інше, як чиновницько-бюрократичний управлінський апарат. Він формується по мірі становлення держави як невід’ємна її частина. В історії Української держави старшинсько-чиновницькому апаратові належала як позитивна, так і негативна роль. Насамперед це зумовлювалося конструктивним чи, навпаки, деструктивним характером взаємовідносин між гетьманом і найвпливовішими старшинами.
Основною складовою частиною державного апарату України були генеральні, полкові та сотенні канцелярії. З допомогою канцелярій генеральний, полковий і сотенний уряди здійснювали свою владу. Канцелярії забезпечували не тільки взаємодію названих урядів, а і функціонування державного механізму в цілому. Вони забезпечували існування Української держави у найтяжчі часи Руїни. А отже, розвиток канцелярій по мірі становлення держави - цілком закономірне явище.
Впродовж другої половини ХVII ст. в Українській державі мали місце дві тенденціі щодо форми правління: 1) намагання гетьманів встановити монархію; 2) намагання старшини утвердити республіку. Елементи Української монархії вдалося впровадити Б.Хмельницькому. Але після його смерті було відновлено республіканську форму правління. А в період правління І.Самойловича та І.Мазепи знову з’явились окремі ознаки монархії. Проте гетьмани не мали достатніх сил, щоб переломити ситуацію на свою користь і встановити монархію. Тому в останню чверть ХVІІ ст. утверджується аристократична старшинська республіка.
Система державної влади України другої половини XVII ст. - оригінальне національне державно-правове явище, що не мало аналогів у інших країнах світу. Зовнішньо-політичний вплив на процес формування основних принципів державно-правової системи України країн світу, насамперед Польщі та Росії, був мінімальним.
Органи влади і управління Української держави другої половини ХVII ст. мають незаперечну історичну цінність, оскільки вони є виразником ступеня розвитку державно-правових відносин та правової культури українського народу. Органи державної влади і управління України - досить розвинуте правове явище, котре за своїм рівнем розвитку не поступалось іншим країнам.
Українська держава посідала чільне місце серед європейських країн. Завдяки вигідному географічному положенню, багатим природним ресурсам, військовому потенціалу вона перебувала у центрі геополітичних інтересів сусідніх країн і мала вплив на їх історичний розвиток. Українська держава другої половини ХVІІ ст. привнесла певний вклад у розвиток європейської та світової цивілізації і правової культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про відродження історико- культурних та господарських традицій
Українського козацтва : Указ Президента України № 14/95 від 4.01.1995 // Уряд. кур’єр. -1995. - 2 січ. - С.9.
2. Богдан Хмельницький - видатна постать України : Доповідь
Президента України Л. Кучми на урочистих зборах з нагоди 400-ліття від дня народження Б. Хмельницького 20 грудня 1995 року // Уряд. кур’єр.- 1995. - 23 груд. - С.4-5.
3. Слабченко М.Е. Малорусский полк в административном отношении:
Ист.-юрид. очерк. - Одесса : Техник, 1909. - 436 с.
4. Слабченко М.Е. Центральные учреждения Украины XVII-XVIII ст.: Конспект лекций, читанных с 10 июня по 14 июля. - Одесса : Б.и., 1918. - 96 с.
5. Василенко М. З історії устрою Гетьманщини: Критич. замітки. [Б.м., б.в. і б.р.] - С. 102-116. - (Відбиток ст.).
6. Шафонский А. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким историческим описанием Малой России. - К.: Изд-во М.Судиенка ун-тетской тип., 1851. - 672 с.
7. Антонович В.Б., Бец В.А. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах / Сост. по коллекции В.В.Тарновского. - К.: Тип. ун-та Св.Владимира, 1885. - Вып.1. - 110 с.
8. Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні /Післям. М.Ф.Слабошпицького; Комент. О.Д.Василюк, І.Б.Гирича.-К.:Дніпро,1991.-238с.
9. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С.Сохань та ін. - Т.7: Козацькі часи до року 1625. - К.: Наук. думка, 1995. - 624 с. - (Пам’ятки іст. думки України).
10. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С.Сохань та ін. - Т.8: Роки 1626-1650. - К.: Наук. думка, 1995. - Ч.1. - 335 с. -Ч.2. - 224с. - Ч.3. - 228 с.- (Пам’ятки іст. думки України).
11. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С.Сохань та ін. - Т.9. - Кн.1: Роки 1650-1654. - К.: Наук. думка, 1996. - 869 с. - (Пам’ятки іст. думки України).
12. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С.Сохань та ін. - Т.9. - Кн . 2: Роки 1654-1657. - К.: Наук. думка, 1997. - 870 с. -1630 с. - (Пам’ятки іст. думки України).
13. Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Ред. кол. П.С.Сохань та ін. - Т.10: Роки 1657-1658. - К.: Наук. думка, 1998. - 393 с. - (Пам’ятки іст. думки України).
14. Грушевский М. Очерк истории украинского народа / Сост. и ист.-биогр. очерк Ф.П.Шевченка, В.А.Смолия; Примеч. В.М.Рычки, А.И.Гуржия.- К.: Лыбидь, 1990.- 400 с.- (Памятники ист. мысли Украины).
15. Костомаров Н.И. Исторические монографии и исследования. - Кн.6. - Т.15: Руина. 1663-1687 гг. - Кн.6. - Т.16: Мазепа и мазепинцы. - СПб.: Тип. М.М.Стасюлевича, 1905. - 815 с.
16. Костомаров Н.И. Мазепа: Исторические монографии и исследования . - М. : Республика, 1992. - Кн.6. - Т.16. - 335 с.
17. Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий: Материалы и исследования. - Печат. с изд. СПб., 1884.- Репр. - М.: Чарли, 1994. - 768 с.
18. Лазаревский А. Описание старой Малороссии: Материалы для истории заселения, землевладения и управления. - Т.1: Полк Стародубский. - К.: Тип. К.Н.Милевского, 1888. - 506 с.
19. Лазаревский А. Описание старой Малороссии: Материалы для истории заселения, землевладения и управления. - Т.2: Полк Нежинский. - К.: Тип. К.Н.Милевского, 1893. - 521 с.
20. Лазаревский А. Описание старой Малороссии: Материалы для истории заселения, землевладения и управления. - Т.3: Полк Прилуцкий. - К.: Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1902. - 423 с.
21. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: В 3 т. /Ред. кол. П.С.Сохань та ін. - К.: Наук. думка, 1990. - Т.1. - 578 с. - (Пам’ятки іст. думки України).
22. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: В 3 т./Ред.кол.С.Сохань та ін. - К.: Наук. думка, 1990. - Т.2.- 558 с.-(Пам’ятки іст. думки України).
23. Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків: В 3 т. / Ред. кол. П.С.Сохань та ін.-К.: Наук. думка, 1993.-Т.3. - 557 с. - (Пам’ятки іст. думки України).
24. Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2 т. - Т.1: До середини XVII ст. / Вступ. стат. В.Ульяновського. - Мюнхен, 1972-1976.- Репр. - К.: Либідь, 1992. - 640 с.
25. Окіншевич Л. Генеральна старшина на Україні -Гетьманщині XVII-XVIII ст. // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права / Під ред. М.П.Василенка. - К., 1926. - Вип.2. - С .84-171.
26. Окіншевич Л. Генеральна Рада на Україні -Гетьманщині XVII-XVIII ст. // Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та українського права / Під ред. М.П.Василенка. - К., 1929. -Вип. 6.- С. 253-410.
27. Окіншевич Л. Центральні установи України-Гетьманщини XVII-XVIII ст. - Ч.2 : Рада старшин // Праці Комісії для виучування західньо-руського та українського права. - К., 1930. - Вип.8. - 349 с.
28. Окіншевич Л. Лекції з історії українського права. Право державне: Доба станового суспільства. - (На правах рукопису). - Мюнхен: Б.в.,1947.-169 с.
29. Okinshewich, Leo. Ukrainian society and government. 1648-1781. - Мunich: Ukrainian Free Universiti, 1978. - 145 p.
30. Gajecki G. The Cossack Administration of the Hetmanate: Sourees and Documents / Harvard Ukrainian Research Institute; Harvard University.- Cembridge, Massachusetts, 1978. - V.1-2. - 789 p.
31. Когут З. Російський централізм і українська автономія: Ліквідація Гетьманщини. 1760-1830. - К.: Основи, 1996. - 317 с.
32. Оглоблин О. Думки про Хмельниччину.-(Укр. народозн. ун-т: Організація Оборони Чотирьох Свобід України). - Ню Йорк: Б.в., 1957.- 88 с.
33. Пріцак О. Український Чорноморський флот в часи Богдана Хмельницького // Літ. Україна. - 1992. - 25 черв. - С. 2.
34. Пріцак О. Доба військових канцеляристів // Київська старовина. - 1993. - № 4. - С. 62-66.
35. Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII-XVIII ст. (1648-1782). - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1967. - 178 с.
36. Ткач А.П. Складывание украинской государственности в период народноосвободительной войны 1648-1654 гг. // Київ. держ. ун-т ім. Т.Г.Шевченка : Наук. зап. - К., 1954. - Т.13. - Вип. 5.- С. 17-34.
37. Крип’якевич І. Студії над державою Богдана Хмельницького // Зап. наук.тов-ва.ім.Т.Шевченка. -Львів, 1925. -Т. 139-140.-С.67-81; Львів, 1926.- Т. 144- 145. -С.109-140; Львів, 1927.- Т.147. - С.55-80; Львів, 1931.- Т.151.- С. 111-150.
38. Крип’якевич І.П. Адміністративний поділ України 1648-1654 рр. // Іст. джерела та їх використання. - К., 1966. - Вип.2. - С. 123-148.
39. Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII - початку XVIII ст. - К.: Вид-во АН УРСР, 1959. - 530 с.
40. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Соціально-політичний портрет. 2-е вид., перероб. і доп.- К.: Либідь, 1995.- 622 с.
41. Степанков В.С. Антифеодальна боротьба в роки Визвольної війни та її вплив на формування Української держави (1648-1654). -Львів: Світ, 1991. -194 с.
42. Історія держави і права України: В 2 ч.: Підручник для вищих юрид. навч. закл. і ф-тів / А.Й.Рогожин, М.М.Страхов, В.Д.Гончаренко та ін.; За ред. А.Й.Рогожина. - К., 1999 . - Ч.1 ; Розд. 5 : Створення української національної держави та обмеження її суверенітету у другій половині XVII ст. / І.П.Сафронова, Л.О.Зайцев . - С. 170-208.
43. Історія держави і права України: В 2 т.: Підручник / В.Д. Гончаренко,
А.Й.Рогожин, О.Д.Святоцький та ін.; За ред. В.Я.Тація, А.Й.Рогожина. -К., 2000. - Т.1 ; Розд. 5: Створення української національної держави та обмеженні її суверенітету у другій половині XVII ст. /І.П.Сафронова, Л.О.Зайцев.-С.203-268.
44. Сафронова И.П., Зайцев Л.А. История государства и права Украины. -Вып. З : Государственно-правовое развитие Украины в период народно-освободительной войны 1648-1654 г. -К. : ИСИОУ, 1993. - 83 с.
45. Мироненко О. Роль генеральних рад в історії вітчизняного парламентаризму // Вісник Акад. правових наук України. - Харків, 1998. - № 1 (12). - С. 71-82.
46. Мироненко О. Ради генеральної старшини у самоврядуванні українського козацтва // Вісник Акад. правових наук України. - Харків, 1999. -№ 1(16). - С. 118-134.
47. Усенко І.Б. Гетьман // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.1: А-Г. - С. 584-585.
48. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. - К.: Либідь, 1993. - 288 с.
49.Гуржій О.І. Українська козацька держава в другій половині ХVII-XVIII ст.: кордони, населення, право. -К. : Основи, 1996. -222 с.
50. Сергійчук В. Полковий устрій України // Укр. світ. - 1996. - № 1-3. - С. 22-25.
51. Чайковський А. Адміністративно-силові засоби державного управління // Іст. України. - 1998. - № 14. - С. 7. - № 17. - С. 6-7. - № 19. - С. 7. -№ 21. - С. 5-6.
52. Bogucka М. Dawna Polska: Narodziny, rozkwit, upadek. - Warszawa: Wiedza Powszechna, 1985. - 479 s.
53. Zbigniew W. Dzikie Pola w ogniu. O Kozaczyznie w dawnej Rzeczypospolitej. - Warszawa : Wiedza Powszechna , 1960. - 285 s.
54. Serczyk A. W. Historia Ukrainy. - Wroclaw. Warszawa. Krakow. Gdansk: Zaklad narodowy imienia Ossolinskich wydawnictwo, 1979. - 500 s.
55. Центральний державний історичний архів України в Києві. Ф.220: Універсали гетьманів старшині. - Оп.1. - Спр.153, 156, 159, 169, 175, 178, 208, 210, 214, 217, 218, 221, 229, 230, 231; Ф.222: Універсали гетьманів про призначення на посади. - Оп.1. - Спр.135, 395, 497; Ф.1407: Колекція грамот російських царів та універсалів українських гетьманів. - Оп.1. - Спр. 61-65; - Оп.2. - Спр. 53, 55, 58, 59, 60, 175, 179; Ф.КМФ-41: Малороссийский приказ, хранящийся в Центральном государственном архиве древних актов России (мікрофільмокопія). - Оп.1. - Спр.19, 24, 26, 76, 136, 204, 206; Ф.51: Генеральна військова канцелярія. - Оп.3. - Спр.25, 18584; Ф.72: Гадяцька полкова канцелярія. - Оп.1. - Спр.1; Ф.2218: Корсунська полкова канцелярія. - Оп.1. - Спр.1-4; Ф.64: Сотенні канцелярії. - Оп.1. - Спр. 94, 590, 1115; Ф.159: Прилуцький Густинський Троїцький монастир. - Оп.1. -Спр.8, 9; Ф.137: Лубенський Мгарський монастир. - Оп.1.- Спр.127; Ф. 2236: Колекція ксерокопій з фондів національного архіву Швеції, що стосуються історії України ( 1654-1747 рр.) - Оп.1. - Спр.3, 5, 6, 13, 15, 96, 101, 102.
56. Центральна наукова бібліотека ім. В.І.Вернадського НАН України. Інститут рукописів. Ф.II. - №18220-18234: Матеріали про заміщення урядів козацької старшини ... . Оригінали копій, копії з копій ХVІІ-ХVIII ст.; Ф.II. -№ 27663-27668: Папери про управління козацької старшини... 1690-1776 р. Копії поч. XX ст.; Ф.II. - № 18778-18782: Реєстри козацької старшини, полкової, сотенної і дрібної всіх полків ХVІІ-ХVIIІ ст. / Виписки В.Модзалевського; Ф.II. - № 18803-18813: Списки старшини на Україні й Білорусії ХVІІ-ХVIIІ ст. в полках: 1)Гадяцькому; 2)Прилуцькому; 3)Полтавському; 4)Миргородському; 5)Кременчуцькому; 6)Київському; 7)Каневському; 8)Білоцерківському; 9)Корсунському; 10)Чигиринському; 11)Уманському; 12)Брацлавському; 1З)Черкаському; 14)Паволоцькому; 15)Білоруському; 16)Кодацькому; 17)Овруцькому; 18)Самарському; 19)Могилівському; 20)Чаусівському; 21)Подільському; 22)Подністрянському; 23)Туровському; 24)Кальницькому; 25)Торговицькому; 26)Стародубському; 27)Ніжинському; 28)Чернігівському; 29) Переяславському; 30) Лубенському; Ф.II. - №15401-15424: Столбцы Белгородского стола. Листування, посольства, повстання проти феодалів … . Копії з оригіналів і копій, що знаходяться в Древнєхранилищі центрального архіву РСФСР (Москва), Архіву Міністерства юстиції. 1925-1931 рр.
57. Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф.4: Рукописи Баворовських. - Оп.1. - Спр. 235 / ІІ; Ф.5: Рукописи Оссолінських. - Оп.1. - Спр.225 / II, 231/ II, 2168 / I.
58. Львівський державний історичний музей. - Фонд рукописів. - № 224: Грамота короля Сигізмунда Августа 1606 року про затвердження єпіскопа вірменської церкви Львова; № 244: Лист короля Яна Казіміра 1652 року про охорону Замостя від військ Б.Хмельницького.
59. Полное собрание законов Российской империи с 1649 по 1675 г. -СПб.: Тип. II отд. собств. его Имп. Вел-ва канцелярии, 1830. - Т.1. - 1029 с. + 12 с.
60. Полное собрание законов Российской империи. 1676-1688 г. - СПб.: Тип. II отд. собств. его Имп. Вел-ва канцелярии, 1830. - Т.2. - 974 с.
61. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем польским Яном Казимиром, составленные 1649 года октября 16 дня / Изд. по подлиннику О.М.Бодянским. - М.: Изд-во общ-ва ист. и древн. Рос. при Моск. ун-те, 1875. - XXII с. + 337 с.
62. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. - (Далі - Акты ЮЗР). - Т.3: 1638-1657. - СПб.: Тип. П.А.Кулиша, 1862. - 604 с.+ 134 с.
63. Акты ЮЗР. - Т.4: 1657-1659. - СПб.: Тип. Э.Праца, 1863. - 276 с.
64. Акты ЮЗР. - Т.5: 1659-1665. - СПб.: Тип. Э.Праца, 1867. - 322 с.
65. Акты ЮЗР. - Т.6: 1665-1668. - СПб.: Тип. Э.Праца. 1869.- 273 с.
66. Акты ЮЗР. - Т.7: 1668-1669. - СПб.: Тип. Э.Праца, 1872. - 398 с.
67. Акты ЮЗР. - Т.8: 1668-1669. 1648-1657. - СПб. : Тип. В.В.Праца, 1875. - 400 с.
68. Акты ЮЗР. - Т.9: 1668-1672. - СПб.: Тип. М.Эттингера, 1877. - 987 с.
69. Акты ЮЗР. - Т.10: 1653-1654. - СПб.: Тип. братьев Пантелеевых, 1878. - 838 с.
70. Акты ЮЗР. - Т.11: 1672-1674. - СПб. : Тип. М.Эттингера, 1879. - 819 с.
71. Акты ЮЗР. - Т.12: 1675-1676. - СПб. : Тип. братьев Пантелеевых, 1882. - 874 с.
72. Акты ЮЗР. - Т.13.:1677-1678. - СПб. : Тип. А.М.Котомина, 1885. - 766 с.
73. Акты ЮЗР. - Т.14: 1654-1655. - СПб. : Тип. Ф.Елеонского, 1889. - 902 с.
74. Акты ЮЗР. - Т.15: 1658-1659. - СПб. : Тип. А.Катанского,1892. - 462 с.
75. Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. - Т.5: 1633-1699. - СПб.: Тип. Э.Праца, 1853. - 288 с.
76. Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. - Ч.3. - Т.1: Акты о козаках. 1500-1648 г. / Предисл. В.Антоновича. - К.: Тип. А.Давиденко, 1863. - 406 с.
77. Архив Юго-Западной России, издаваемый комиссиею для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал -губернаторе. - Ч.3. - Т.4: Акты, относящиеся к эпохе Богдана Хмельницкого / Предисл. и прим. И.Каманина. - К.: Тип. Имп. ун-та Св. Владимира, 1914. - СI с. + 946 с.
78. Памятники, изданные Киевскою комиссиею для разбора древних актов. - (Далі - Памятники ...). 2-е изд. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1898. - Т.1. - 615 с.
79. Памятники ... . 2-е изд. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1898. - Т.2. - 846 с.
80. Памятники ... . 2-е изд. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1898. - Т.3. - 600 с.
81. Памятники ... . 2-е изд. - К.: Изд-во Киев. ун-та, 1898. - Т.4. - 452 с. + 119 с.
82. Источники Малороссийской истории / Собр. Д.Бантыш-Каменским и изд. О.Бодянским. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1858. - Т.1. - 339 с.
83. Генеральное следствие о маетностях Нежинского полка (1729-1730 г.): Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта Старой Малороссии / Под ред. Н.П.Василенка. - Чернигов: Тип. Губ. Земства, 1901. - Вып.1. - 417 с.
84. Генеральное следствие о маетностях Черниговского полка (1729-1730) / Предисл. А.Лазаревского. - Чернигов: Тип. Губ. правл., 1892. - 196 с.
85. Отрывки из Нежинских магистратских книг 1657- 1674 годов / Предисл. и упор. А.Лазаревского. - Чернигов: Тип. Губ. правл., 1887. - 66 с.
86. Актовые книги Полтавского городового уряда ХVІІ века: Справы поточные 1664-1671 г. / Ред. и прим. В.Л.Модзалевского. - Чернигов: Изд-во Полтав. Губ. Учен. Архив. комиссии, 1912. - Вып.1. - 236 с.
87. Актовые книги Полтавского городового уряда ХVІІ века: Справы вечистые 1672-1680 г./ Ред. и прим. В.Л.Модзалевского. - Чернигов: Изд-во Полтав. Губ. Учен. Архив. комиссии, 1914. - Вып.3. - 124 с.
88. Актовая книга Стародубского городового уряда 1693 г. / Ред. и прим. В.Л.Модзалевского. - Чернигов: Изд-во Полтав. Губ. Учен. Архив. комиссии, 1914. - 136 с.
89. Величко Самійло. Літопис: Повість літописна про малоросійські та частково інші події, зібрані і тут описані. - (Далі - Літопис ...) / Пер. і упор. В.О.Шевчука. - К.: Дніпро, 1991. - Т.1. - 369 с.
90. Величко Самійло. Літопис ... / Пер. і упор. В.О.Шевчука. - К.: Дніпро, 1991. - Т.2. - 640 с.
91. Літопис Гадяцького полковника Григорія Грабянки / Пер. із староукр. - К.: Знання, 1992. - 192 с.
92. Ригельман А. Летописное повествование о Малой России и ее народе и козаках вообще. - М.: Изд-во ун-тетской тип., 1847. - Ч.1. - 219 с. - Ч.2. - 201 с. - Ч.3. - 147 с. - Ч.4. - 101 с.
93. Літопис Самовидця / Ред. кол. А.Д.Скаба та ін. - К.: Наук. думка, 1971. - 207 с. - (Джерела з іст. України).
94. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі / Пер. з франц. вид. 1663 р. - К.: Томіріс, 1993. - 219 с.
95. Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії або історія козаків запорожців та козаків України або Малоросії / Пер. з франц. В.В.Кіптілова. - К.: Укр. письменник, 1994. - 311 с.
96. Боплан Г.Л. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границі Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і веденням воєн. - К.: Наук. думка ; Кембрідж : Укр. наук. ін-т, 1990. - 256 с.
97. Лясота Е. Щоденник // Жовтень. - 1989. - № 10. - С. 97-110.
98. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материали: В 3-х т. / Ред. кол. П.П.Гудзенко и др. - Т.1: 1620-1647. - М.: Изд-во АН СССР, 1953. - 583 с.
99. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы : В 3-х т. / Ред. кол. П.П.Гудзенко и др. - Т.2: 1648-1651. - М.: Изд-во АН СССР, 1953. - 556 с.
100. Воссоединение Украины с Россией: Документы и материалы : В 3-х т. / Ред. кол. П.П.Гудзенко и др. - Т.3: 1651-1654. - М.: Изд-во АН СССР, 1953. - 643 с.
101. Документи Богдана Хмельницького 1648-1657 р. / Упор. І.Крип’якевич та І.Бутич. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 739 с.
102. Документы об освободительной войне украинского народа 1648-1654 гг. / Сост. А.З. Барабой и др.; Ред. кол. П.П.Гудзенко и др. - К.: Наук. думка, 1965. - 825 с.
103. Універсали Богдана Хмельницького 1648-1657: Матеріали до історії українського дипломатарію / Упор. І.Крип’якевич, І.Бутич ; Ред. кол. В.Смолій та ін . - К .: Альтернативи, 1998. - 381 с. - (Серія I).
104. Липинський В. Україна на переломі. (1657-1659): Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті // Дзвін. - 1995. - № 9. - С.103-136.
105. Нольде Б. Автономія України з історичного погляду. - К.: Україна, 1995. - 45 с.
106. История государства и права Украинской ССР: В 3 т. / Б.М.Бабий, В.Д.Гончаренко и др. - Т.1: История общественно-политического строя и права на Украине (с древнейших времен до Вел. Окт. соц. революции). - К.: Наук. думка, 1987. - 315 с.
107. Юшков С.В. История государства и права СССР: Учебник для юрид. ин-тов. - Ч.1. - М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1961. - 678 с.
108. Бойко І.Д. До питання про державність українського народу в період феодалізму // Укр. іст. журн. - 1968. - № 8. - С. 27-38.
109. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. - К.: Вища шк., 1994. - 539 с.
110. Петровський М. Нариси історії України XVIІ - початку XVIІI століть: Досліди над літописом Самовидця . - Харків: Пролетар, 1930. - 452 с.
111. Шевченко Ф.П. Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVIІ ст. - К. : Вид-во АН УРСР, 1959. - 499 с.
112. Яковлів А. Україно-московські договори в XVIІ-XVIIІ віках // Праці укр. наук. ін-ту. - Кн. 3. - Варшава, 1934. - Т.XIX. - 175 с. - (Серія правнича).
113. Римаренко Ю.І. Українська державницька ідея // Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К., 1996. - С.617-619.
114. Усенко І. Автономія (самоврядування України XVII -XVIII ст.) // Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К., 1996. - С.258- 259.
115. Чехович В.А. Гетьманщина // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.1: А-Г. - С.587-588.
116. Борисенко В.Й. Курс української історії з найдавніших часів до ХX століття: Навч. посібник . 2-е вид. - К.: Либідь, 1998. - 616 с.
117.Смолій В.А., Степанков В.С. Українська державна ідея: Проблеми формування , еволюції , реалізації. - К.: Альтернативи, 1997. - 367 с.
118. Шевчук В. Козацька держава : Етюди до історії українського державотворення. - К.: Абрис, 1995. - 389 с.
119. Щербак В.О. Козацтво в класово-становій структурі українського суспільства (друга половина ХV- середина ХVII ст.) // Укр. іст. журн. - 1991. - №11. - С. 43-52.
120. Сас П.М. Політична культура запорозького козацтва (кінця ХVI-поч. XVII ст.): Автореф. диc. ... д-ра іст. наук. - К.: НАН України, Ін-т іст. України, 1998. - 34 с.
121. Сергійчук В.І. Іменем Війська Запорозького: Українське козацтво в міжнародних відносинах ХVІ - середини ХVII століття.- К. : Україна, 1991. - 253 с.
122. Сас П.М. Політичний проект Северина Наливайка 1596 р. // Українська козацька держава : витоки та шляхи історичного розвитку. - (Матеріали Четвертих Всеукр. іст. читань). - Київ-Черкаси, 1994. - С. 41-43.
123. Борисов С.Л. Кульмінація державотворчої діяльності українського козацтва у 90-х роках ХVІ ст. / Відп. ред. В.Й.Борисенко. - К.: Наук. світ, 1999. - 35 с.
124. Шульженко Ф.П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень: Підручник для вузів. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 302 с.
125. Крип’якевич І. Історія України. 2-е вид., доп.- Львів: Світ , 1992. -555 с.
126. Жерела до історії України-Руси / Видає Археогр. Комісія наук. тов-ва ім. Т.Шевченка ; Під заг. ред. М.С.Грушевського. - Т.8: Матеріали до історії української козаччини / Документи по 1631 рік зібрав і видав І.Крип’якевич. - Львів: Друк. наук. тов-ва ім. Т.Шевченка, 1908. - 407 с.
127. Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Хроніка життя та діяльності. - К.: Наук. думка, 1994. - 261 с.
128. Мироненко О. Уроки української державності. Вступ // Мала енциклопедія етнодержавознавства. - К., 1996. - С. 250-257.
129. Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. 2-вид. , доп . - Львів: Світ, 1990. - 405 с.
130. Степанков В.С. Проблема становлення монархічної форми правління Богдана Хмельницького // Укр. іст. журн. - 1995. - № 4. - С. 14-33.
131. Смолій В.А., Гуржій О.І. Становлення української феодальної державності // Укр. іст. журн. - 1990. - № 10. - С. 10-20.
132. Смолій В.А. Богдан Хмельницький : особистість у контексті епохи // Укр. іст. журн. - 1995. - № 4. - С. 3-14.
133. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. - К.: Тов-во ”Знання” України, 1993. - 192 с.
134. Лановик Б.Д., Матійченко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України : Навч. посіб. 3-є вид., випр. / За. ред. Б.Д.Лановика. - К.: Тов - во “Знання” КОО, 2000 . - 574 с. - ( Вища освіта XXI ст.).
135. Тези доповідей міжнарод. конф. “340 років Переяславської Ради” / Ред. кол. Отін Е.С. та ін. - Донецьк, 1994. - Вип.1. - 81 с.
136. Україно-російський договір 1654 року: нові підходи до історії міждержавних стосунків : (Матеріали наук.-теорет. семінару) / Ред. кол. В.А.Смолій та ін. - К., 1995. - 69 с.
137. Історія держави і права України: Навч. посіб. для студентів юрид. вузів та ф-тів. / За ред. В.Г. Гончаренка. - К.: Вентурі, 1996. - 288 с.
138. Єрмолаєв В. До питання про створення незалежної Української держави (1648-1654 рр.) // Вісник Акад. правових наук України. - Харків, 2000. - № 2 (21). - С. 62-69.
139. Історія держави і права України: Навч. посіб. / А.С.Чайковський, В.І.Батрименко, О.Л.Копиленко та ін. ; За ред. А.С.Чайковського. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 384 с.
140. Апанович О.М. Україно-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. - К.: Варта, 1994. - 94 с.
141. Горобець В.М. Московська політика Богдана Хмельницького // Укр. іст. журн. - 1995. - № 4. - С. 45-56.
142. Чехович В.А. Березневі статті 1654 // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.1: А-Г. - С.223-224.
143.Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. для студ. вищих та середніх спец. юрид. навч. закладів і ф - тів.-Львів:Світ.- 2000. - 120 с.
144. Страхов М.М. Правовий статус України за Переяславською угодою 1654 р. // Тези доповідей міжнародної конференції “340 років Переяславської Ради” / Ред. кол. Отін Е.С. та ін.- Донецьк, 1994. - Вип.1. - С.9-11.
145. Конисский Г. История Русов / Отв. ред. В.А. Замлинский. - Репр. воспр. изд. 1846 г. - К.: РИФ Дзвін , 1991. - 257 с.+ 45 с.
146. Василенко Н.П. Очерки по истории Западной Руси и Украины. Русская история в очерках и статьях / Под ред. М.В.Довнар - Запольского. - К .: Изд - во Н.Я.Оглоблина, 1916. - Т.3. - 589 с.
147. Матвєєва Т.О., Чехович В.А. Генеральна Військова рада // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.1: А-Г. - С. 566.
148. Становлення української державності в XVIІ ст.: Богдан Хмельницький та його спадкоємці / М.І.Бушин, В.І.Коваль, М.Г.Дмитренко та ін.; Ред. М.І.Бушина. - К.: Вища шк., 1998. - 271 с.
149. Крип’якевич І. Історія українського війська. - Львів: Вид-во І.Тиктора, 1936. - Ч.1. - 288 с.
150. Дорошенко Д.І. Нарис історії України: У 2 т. - Т.2: Від половини XVIІ ст. - Мюнхен : Дніпрова хвиля , 1966. - Репр. - К.: Глобус, 1992. - 349 с.
151. Наливайко Д. Козацька християнська республіка. Запорозька Січ в західноєвропейських літературних пам’ятниках . - К.: Дніпро, 1992. - 495 с.
152. Козаченко А. Загальна військова рада України другої половини XVIІ ст. // Вісник Акад. правових наук України. - Харків, 2000. - №2(21). - С. 69-77.
153. Козаченко А.И. Борьба украинского народа против иноземных поработителей за воссоединение с Россией . -М. : Политиздат, 1954. - 295 с.
154. Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2 т. - Т.2: Від середини XVIІ ст. до 1923 р. - Мюнхен, 1972-1976. - Репр. - К. : Либідь, 1992. - 608 с.
155. Січинський В. Чужинці про Україну. Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть / Передм. Д.Чепурного . 2-е вид. , випр. і доп. - К.: Довіра, 1992. - 254 с. - (Серія “Відродження”).
156. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я.Сухарева, В.Д.Зорькина, В.Е.Крутских. - М.: ИНФА-М, 1998. - 432 с.
157. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
158. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копейчикова. - К.: Юрінком, 1997. - 320 с.
159. Яковлів А. Договори Богдана Хмельницького з московським царем Олексієм Михайловичем 1654 р.: Іст.-правнича студія з нагоди 300-ліття договору (1654-1954). - Нью Йорк: Видав. спілка Ю.Тищенко, А.Білоус, 1954. - 126 с.
160. Яковлєва Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVIІ ст.: Причини і початок Руїни. - К.: Основи, 1998. - 447 с.
161. Газін В.В. “Чорна рада” 1663 р.: її підґрунтя та наслідки для української козацької держави // Українська козацька держава: витоки та шляхи історичного розвитку. - (Матеріали Четвертих Всеукр. іст. читань). - Київ-Черкаси, 1994. - С. 85-88.
162. Сафроненко К.А. Малороссийский приказ русского государства второй половины XVIІ и начала XVIІІ века. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1960. -179 с.
163. Тихонова А.Е. Глава держави // Юридична енциклопедія. - К., 1998. - Т.1: А-Г. - С. 593-594.
164. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер’янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.
165. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. - Харьков: Факт, 1999. - 256 с.
166. Дашкевич Я. Клан Хмельницького - легенда чи дійсність? // Україна в минулому: (Зб. наук. стат.) / Ред. кол. Я.Дашкевич та ін. - Київ-Львів, 1992. - Вип. 2. - С. 78-92.
167. Замлинський В. Стисла хронологія українських гетьманів // Київська старовина. - 1993. - № 3. - С. 98-112. - № 5. - С. 88-94.
168. Мыцык Ю.А. Новые документы Б.Хмельницкого об антифеодальной борьбе народных масс на Украине и социальной политике гетманской администрации в период освободительной войны украинского народа 1648-1654 гг. // Актуальные проблемы аграрной истории Украины: (Сб. науч. тр.) / Ред. Д.П.Пойда. - Днепропетровск, 1980. - С. 179-186.
169. Мицик Ю.А. Іван Виговський // Володарі гетьманської булави: історичні портрети. - К.: Варта , 1994. - С. 191-236.
170. Гетьман // Етимологічний словник української мови: В 7 т. / Ред. кол. О.С.Мельничук та ін. - К.: Наук. думка, 1982. - Т.1: А- Д . - 630 с.
171. Сергійчук В. Гетьман - батько армії і народу // Молодь України. - 1990. - 13 бер. - С. 4.
172.