Організація і діяльність комерційних судів Російської імперії: історико-правове дослідження на прикладі Одеського комерційного суду (1808-1917)

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І Передумови створення та організаційно-нормативне забезпечення діяльності комерційного суду в Одесі 9
1.1 Комерційний суд у Російській імперії: історіографія проблеми 9
1.2 Соціально-економічні передумови та причини створення комерційного суду на теренах Російської імперії 16
1.3 Комерційні підвалини Одеси наприкінці XVIII - початку XIX століття 36
1.4 Нормативне забезпечення діяльності Одеського комерційного суду за Уставом комерційного суду для Одеси 1808 року 56
РОЗДІЛ 2 Сутнісно-змістовна характеристика комерційного суду за Особливим положенням для Одеського комерційного суду 1835 року 64
2.1 Характеристика соціально-економічного розвитку Одеси в дореформений період 64
2.2 Загальна характеристика спрямованості норм Особливого положення для Одеського комерційного суду 1835 року 72
2.3 Комерційний суд і реформа міського громадського управління в Одесі 82
РОЗДІЛ 3 Устрій і діяльність комерційних судів Російської імперії в пореформений період (1861-1917) 107
3.1 Великі реформи другої половини ХІХ століття і їх вплив на подальшу долю комерційних судів 107
3.2 Зміни в структурі, повноваженнях та функціях комерційного суду 114
3.3 Посилення тенденції до скасування комерційного судочинства в останні десятиліття діяльності Одеського комерційного суду 150
Висновки 164
Список використаних джерел 171

ВСТУП
Суд є найбільш давньою інституцією людського суспільства, однією з тих, яка виникла ще в додержавні часи. Весь процес розвитку людської спільноти проникнутий прагненням до створення справедливого, неупередженого суду. Мабуть тому і нині не зникає інтерес до вивчення і аналізу історії формування, діяльності і розвитку як судової системи в цілому, так і окремих видів судів. Побудова в Україні правової держави, формування громадянського суспільства спонукає фахівців звернутись до історичного досвіду нашого народу в цій царині.
Актуальність будь-якого історико-правового дослідження визначається місцем досліджуваного явища в історичному процесі і рівнем розробленості теми. ХІХ століття – надзвичайно важливий етап в історії держави та права Російської імперії і українських земель, які входили до її складу, оскільки він ознаменувався низкою масштабних реформ. Саме в цей період відбувається розпад феодально-кріпосного ладу і здійснюються перші реальні спроби запозичення розвинутих форм капіталістичної формації для підтримки соціально-політичного "статус-кво" Російської імперії. У цей час стає зрозумілим, що країна рухається у напрямку до буржуазної монархії.
В цьому аспекті історія комерційних судів Російської імперії цікава тим, що саме ці установи першими увібрали до себе деякі принципи буржуазного судочинства. З іншого боку буржуазні принципи судочинства нерозривно пов`язані з концепцією правової держави, з реалізацією принципу буржуазної законності.
Судово-правова реформа, що відбувається нині в Україні, передусім, націлена на підвищення ефективності судової влади, яка поки що, "не набула достатнього авторитету і не розглядається більшою частиною населення, як ефективний шлях вирішення проблем" [1, с.4].
Справа реформування судової системи, правових основ її функціонування багато в чому залежить від успіхів правозастосовчої практики, від того, наскільки буква закону буде втілена в конкретний реформаторський процес. У цих умовах гарантом забезпечення суспільних інтересів щодо перебудови судової системи є держава. В свою чергу, успішна діяльність держави по проведенню судової реформи неможлива без звернення до вітчизняного і зарубіжного історичного досвіду. Якщо зважити на те, що змістом сучасних реформаторських процесів в Україні є запровадження і вдосконалення ринкової економіки, то мусимо обов`язково враховувати уроки діяльності тих інституцій минулого, які забезпечували ці процеси на протязі всього історичного шляху їх еволюції. Те, як реалізовувались правові основи підприємницької діяльності у ХІХ столітті на теренах Російської імперії, у великій, якщо не вирішальній, мірі визна-чалось діяльністю комерційних судів, найбільший досвід з яких набув Одеський комерційний суд. Актуальність теми полягає і в тому, що її розробка створить можливість доповнити картину історії розвитку суду в Україні у ХІХ- на початку ХХ століття, допоможе знайти ті позитивні риси діяльності комерційного суду, які можуть бути запозичені при подальшому удосконаленні судової системи сучасної України.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з Цільовою комплексною програмою НАН України "Актуальні проблеми історії українського національного державотворення". Дослідження перебуває у безпосередньому зв`язку з програмою наукових досліджень, що виконуються Одеською національною юридичною академією відповідно до теми "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави" (державний реєстраційний номер 0101U001195). Тема дисертації є складовою частиною наукових досліджень кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії на 1998-2002 рр. - "Традиції і новації в правовому розвитку: історичний аспект".
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є з`ясування місця і ролі комерційних судів у судовій системі Російської імперії, визначення організаційно-правових основ діяльності Одеського комерційного суду, спрямованої на удосконалення торгівельних відносин і розвиток торгівлі на Півдні України. Досягнення вказаної мети визначило коло завдань дисертаційного дослідження:
- проаналізувати соціально-економічні передумови створення Одеського комерційного суду;
- провести історичний дискурс торгового судочинства Київської Русі, Московської держави та Російської імперії;
- визначити нормативне забезпечення діяльності комерційних судів Ро-сійської імперії;
- розкрити структуру комерційного суду, повноваження, компетенцію і функцію її окремих елементів;
- з`ясувати ступінь взаємозв`язку між комерційними судами і судовою системою Російської імперії;
- узагальнити досвід судочинства Одеського комерційного суду після проведення судової реформи 1864 року;
- зробити детальний аналіз всіх "за" і "проти" існування самостійних комерційних судів;
- з метою практичного використання результатів дисертаційного дослі-дження у процесі судової реформи у сучасній Україні визначити позитивні і негативні риси практичної діяльності комерційних судів.
Об`єктом дослідження є процес створення комерційних судів на тере-нах Російської імперії, ті суспільні відносини, які склалися в результаті цього.
Предмет дослідження склали закономірності формування, правові основи, сутнісно-змістовне наповнення та безпосередня діяльність Одеського комерційного суду.
Методи дослідження. Методологічна база дисертаційної роботи поєднує в собі загальні та спеціальні методи наукового дослідження. Щодо загального методологічного фундаменту, дисертація спирається на метод матеріалістичної діалектики при дослідження історико-правових явищ. Основу спеціально-наукових методів склали історико-правовий, історіко-порівняльний, системно-структурний, функціональний і порівняльно-правовий методи дослідження. У роботі використовуються формально-юридичний, соціологічний, статистичний методи дослідження. Дисертаційна робота виходить за рамки суто правового аналізу, дослідження деяких питань носить соціальний і політико-правовий характер. Вказані методи дозволили отримати різноманітну наукову інформацію для аналізу історичного досвіду діяльності Одеського комерційного суду.
В дисертаційному дослідженні використані положення і теоретичні ви-сновки, що містяться в наукових працях дореволюційних, радянських і сучасних як українських так і закордонних юристів і істориків, таких як, Д.М. Притика, Д.М. Мейер, Г.Ф. Шершеневич, Д.В. Туткевич, Д.І. Азаревич, В.С. Садовський, І.М. Гордон, І.П. Закревський, Г.О. Немиров, А.І. Камінка, П.П. Цітович, С.В. Ківалов, П.П. Музиченко, С.М. Стременовський та ін.
Джерельна база роботи включає нормативно-правові акти Російської імперії та інші історичні джерела досліджуваного періоду. Основний нормативний матеріал зібраний у "Повному зібранні законів Російської імперії" (т.т. XIV, XXVII, XXX, XXXI, XXXII, XXXIV, XXXVI, XXXVII, XXXVIII, XXXIX), а також у "Зводі законів Російської імперії".
Суттєве значення для висвітлення організаційно-правових засад діяльності Одеського комерційного суду має звітна та діловодна документація, яка зберігається у архівах України та Російської Федерації. Для написання дисертації залучалися матеріали Державного архіву Одеської області (ф. 18, 41, 87, 88).
При написанні дисертації використано також спогади видатних юристів минулого, суддів комерційних судів, а також матеріали періодичного друку. Частина джерел вводиться у науковий обіг вперше.
Наукова новизна одержаних результатів даної дисертації полягає в тому, що вона є першим комплексним монографічним дослідженням історії торгового судочинства, формування та діяльності Одеського комерційного суду і конкретизується у наступних основних положеннях:
1. Створення Одеського комерційного суду у 1808 році було об'єктивним продовженням вітчизняних традицій торгового судочинства.
2. Заселення Одеси представниками багатьох національностей, розвиток торгівлі і комерційних підвалин визначили вибір цього міста, як першого на теренах Російської імперії, де було створено комерційний суд.
3. Вперше у вітчизняній юридичній науці детально проаналізована структура, компетенція та функції комерційних судів.
4. Вся історія існування комерційних судів у Російській імперії говорить про два періоди: перший – з моменту створення Одеського комерційного суду (1808) до судової реформи 1864 р., другий – від судової реформи 1864 р. до повної ліквідації комерційних судів у 1917 р.
5. Перший період існування Одеського комерційного суду мав позитивний характер і відіграв значну роль в удосконаленні торгівельних відносин і розвитку економіки Півдня України, в той час як другий – гальмував подальший розвиток як внутрішньої так і зовнішньої торгівлі, оскільки, комерційне судочинство вступало у протиріччя з проголошеними судовою реформою 1864 року демократичними принципами судоустрою і судочинства.
6. Історичний досвід діяльності Одеського комерційного суду має безпосередній зв`язок з становленням судової системи сучасної України і може бути використаний при її реформуванні.
У сукупності це дозволяє розв'язати конкретне наукове завдання, яке має суттєве значення для науки історії держави і права. Суть цього завдання полягає у дослідженні становлення та розвитку комерційного судочинства на прикладі діяльності Одеського комерційного суду.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні положення, узагальнення, висновки можна використати для подальшого вивчення проблем історії судоустрою та судочинства в Україні, при створенні загальних праць з історії держави і права України та загальної історії держави і права. Висновки дисертації мають допомогти передбачити та уникнути негативних тенденцій при реформуванні судової системи в Україні. Матеріали дисертації можуть бути використані при підготовці навчально-методичної літератури, у навчальному процесі при підготовці лекцій та проведенні семінарських занять з історії держави і права України та загальної історії держави і права.
Критичне запозичення досвіду діяльності Одеського комерційного суду дасть змогу вдосконалити сучасне українське судочинство.
В дисертації автором використані деякі ідеї, що знайшли апробацію у колективній монографії: Балух В.С., Сурилов А.А. Одесский арбитражный суд: два века истории. – Одесса: Юридична література, 2001. – 328 с. Безпосередньо автором дисертації у цій монографії написані розділи: "Історико-правові аспекти організації і діяльності комерційних судів", "Комерційний суд і реформа міського громадського управління в Одесі", "Золоте століття" Одеського комерційного суду".
Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження апробовані на засіданнях кафедри історії держави і права Одеської національної юридичної академії, на міжнародній науково-практичній конференції "Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід", яка відбулася в Одесі 9 листопада 2001 року.
Висновки роботи використовуються у навчальному процесі, в лекціях та семінарських заняттях з дисципліни "Історія держави і права України" в ОНЮА.
Публікації. За темою дисертаційного дослідження підготовлено та опубліковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, монографічне дослідження(у співавторстві), а також три наукові статті, в яких викладено основні положення та висновки роботи.
Структура й обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослі-дження. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 179 сторінок, список використаних джерел - 155 назв.

bibliography

Висновки
Динамічний розвиток українського суспільства, інтеграція України у світове співтовариство актуалізує вивчення та наповнення реальним змістом багатьох правових категорій та явищ. Серед них чільне місце обіймають теоретико-правові проблеми взаємодії громадянського суспільства і судової системи, становлення яких різне в часі, але тісно пов'язане всім історичним ходом розвитку людської спільноти.
Суттєве збільшення цивільного обігу, інтенсивне запровадження засад ринкової економіки вимагає створення ефективної правової системи вирішення величезної кількості економічних спорів. Законом України від 21 червня 2001 року "Про внесення змін до Закону "Про арбітражний суд", створена система господарських судів і суттєво поновлене процесуальне законодавство, яке регламентує їх діяльність.
В юридичній літературі велась і досі ведеться жвава дискусія з приводу доцільності існування відокремленої системи господарських судів, галузевої приналежності норм господарського процесуального законодавства [155, с.9-17]. У зв'язку з удосконаленням судової системи і процесуального законодавства викликає науковий інтерес проблема розвитку судово-господарської юрисдикції в широкому історичному контексті. Історико-правове дослідження цілком прийнятне для розкриття генези господарських судів, які нині є спеціалізованими судовими установами, з'ясування об'єктивних історичних умов їх виникнення і розвитку. Своє історичне місце у цьому процесі займають комерційні суди.
Майже двісті років минуло з моменту створення Одеського комерційного суду, часи існування якого відзначались як злетами так і падіннями. Матеріали дослідження свідчать про те, що створення цього суду на той час було своєчасним і правильним. Всю історію комерційного судочинства в Російській імперії можна розділити на два етапи: перший – охоплює час від заснування Одеського комерційного суду у 1808 році до проголошення судової реформи 1864 року, другий – характеризує становище комерційних судів у Російській імперії в пореформений час, від 1864 року до соціалістичної революції 1917 року.
На першому етапі своєї діяльності Одеський комерційний суд був однією з тих установ, яка позитивно вплинула на розвиток економіки не тільки Одеси, а й всього південного регіону країни і сприяла перетворенню Одеси в один з найбільших торгових центрів світу.
Правильні юридичні засади, які послужили підвалинами організації комерційних судів взагалі, в Одесі були примножені досвідом багаторічної і виключно результативної практики. Ось чому багатогранна діяльність співробітників Одеського комерційного суду користувалася особливою довірою і повагою до неї не тільки з боку державної влади і вітчизняних ділових кіл, а й торгової еліти інших країн. Ця обставина, крім великих заслуг перед внутрішньою торгівлею, сприяла пожвавленню і зміцненню ділових зв'язків півдня Російської імперії (особливо степової України) з міжнародним світовим ринком.
Одеський комерційний суд мав заслуги і перед наукою, оскільки він став унікальним збирачем і охоронцем вітчизняних традицій торгового і морського права. Разом з тим, він став зразковою школою і для подальшого розвитку вказаних галузей права, а також стимулював широке розповсюдження юридичної культури поміж найбільш активного у діловому житті Одеси прошарку – її торгово-промислових колах.
Безсумнівно, що таким вагомим досягненням у своїй більш ніж віковій практиці, Одеський комерційний суд був зобов'язаний, перш за все, високому професіоналізму його змішаного складу. Бо, якщо перші – чиновники від юридичного відомства створили дієві закони, і досконало володіли правовими знаннями, то інші – еліта біржового купецтва, стояли на охороні торгових звичаїв, забезпечуючи тим самим демократизм і незалежність судових рішень.
Ось чому, Державна Рада, при обговоренні на початку 1890-х років проекту Міністерства юстиції "Про реформування судової частини і внесенні змін до Уставу торгового судочинства", визнала необхідним зберегти і в майбутньому комерційні суди в Петербурзі, Москві і Одесі, оскільки вони були покликані до життя запитами торгівлі цих трьох найбільших міст Російської імперії.
Провадження справ у Одеському комерційному суді характеризувала оперативність, широке застосування звичаю і Уставу цивільного судочинства у всіх випадках, не передбачених Уставом торгового судочинства. Діяльність суду вигідно відрізнялася відсутністю канцелярського формалізму, прагненням упорядкувати ділочинство і посилити контроль над діяльністю підпорядкованих йому осіб. Нарешті, величезне значення мала практика, яка випрацювала цілу низку інструкцій, правил і наказів, завдяки яким Одеський комерційний суд задовольняв усім вимогам сучасного йому життя. Успішно впорались співробітники суду і з тим завданням, яке за думкою законодавця покликані були виконувати комерційні суди на той час – бути не тільки органами правосуддя у господарських справах, але й служити, разом з тим, засобом до упорядкування торгового кредиту, цього за влучним образним виразом "головного нерву торгівлі".
Цінним джерелом для вивчення історії вітчизняного торгового, морського і цивільного права, а також арбітражних справ місцевого біржового комітету є архів Одеського комерційного суду, який частково зберігся в Державному архіві Одеської області.
Комерційний суд як одна з необхідних умов для дотримання цивілізованих форм торгівлі і підприємництва, не тільки забезпечував правовий захист представників цієї важливої для держави галузі діяльності, а й був надійним гарантом тієї високої культури підприємництва, про відродження якої ми не можемо, на великий жаль, говорити сьогодні.
Важко переоцінити значення діяльності Одеського комерційного суду для розвитку економічного життя як Одеси у ті часи, так і всієї України. Вже одні тільки традиції цього суду сприяли демократизації одеської торгівлі і промисловості, всього економічного життя міста і краю.
За період свого існування Одеський комерційний суд пережив чимало доленосних подій внутрішнього життя держави. Постійні війни, політичні і економічні перевороти, великі і малі реформи – всі ці потрясіння, що впливали на весь хід державного життя, не могли обійти і долі Одеського комерційного суду.
Проглядаючи архівні дані, які накопилися майже за сто років діяльності суду, ми бачимо, що поряд з постійним збільшенням кількості торгових справ, простежуються і значні коливання в той чи інший бік кількості справ, які знаходились у провадженні Одеського комерційного суду. Так, у роки 1812-1813, 1826-1827, 1854-1856 і 1877-1878 кількість справ, що розглядалися судом значно падає і, навпаки, в наступні роки зростає. Якщо взяти до уваги той факт, що в ці роки Російська імперія приймала участь у війнах, то стане зрозумілою причина зменшення судових справ. Війна, порушуючи весь хід суспільного життя, звичайно ж вносила плутанину і безладдя в сферу торгових обігів. Досить було тільки однієї заборони на ввезення чи вивезення товарів, щоб весь уклад торгового життя був порушений. Те ж саме слід віднести і до несприятливих економічних умов, породжених неврожаями та іншими лихами. Окрім цих причин, на кількість справ, що розглядалися Одеським комерційним судом, впливало постійне реформування самого суду і, особливо, зміни в його повноваженнях. Найважливішим моментом у цьому відношенні був 1869 рік, коли Одеський комерційний суд отримав у своє ведення справи про стягнення за незаперечними векселями на будь-яку суму. У цей період, кількість справ, що знаходилися у провадженні суду виросла до 2200 щорічно, а в деякі з наступних років - до 3000.
Значення Одеського комерційного суду заключалося ще й в тому, що він служив захисту торгівлі і підприємництва в Одесі, чим сприяв розвитку капіталістичних відносин у сільському господарстві України і вже на початку ХІХ століття це призвело до того, що Російська імперія зайняла провідне місце у світі за експортом зернових. Успіхи хлібо-експортної торгівлі, яка велася через Одеський морський порт дозволили Одесі стати врівень з найбагатішими містами світу, бути для всієї країни зразком динамічного розвитку міської економіки і інфраструктури, підвищення життєвого рівня її жителів.
Після проведення в Російській імперії судової реформи 1864 року комерційне судочинство багато в чому втратило свою актуальність. Нова судова система базувалася на демократичних принципах судоустрою і судочинства. На другому етапі свого існування комерційні суди не відповідали умовам розвитку соціально-економічних і правових відносин, в певній мірі навіть гальмували їх. Тому цілком виправданою була поступова їх ліквідація.
Одним з важливих завдань, яке стояло в процесі проведення даного дослідження, було з'ясування тих позитивних аспектів діяльності комерційних судів, які могли б застосовуватися і сьогодні судовою практикою України. Дослідження діяльності комерційних судів Російської імперії в цілому і Одеського комерційного суду зокрема дає можливість внести ряд пропозицій щодо вдосконалення господарського судочинства в Україні.
1. Протягом усього часу існування змінювався склад комерційного суду, проте завжди незмінним залишався принцип формування цього суду – рівність представників від торгово-промислових кіл і суддів від держави. Нині при проведенні господарського судочинства цей підхід втрачений. Причин цьому багато, але одна з головних криється в тому, що в радянські часи були знищені звичаї підприємництва, які формувалися століттями, також підприємництво як явище і підприємці як носії цих звичаїв. Нині в Україні з розвитком ринкових відносин клас підприємців фактично сформувався. Підприємці все активніше впливають на суспільне і державне життя. На мій погляд, прийшов час вводити їх представників у судові процеси для розгляду окремих категорій господарських справ, для чого внести відповідні зміни до Господарського процесуального кодексу України.
2. Основною відмінністю, яка характеризувала судочинство в комерційних судах від судочинства в загальних судах була його простота і оперативність. Не дивлячись на корінні зміни в принципах судочинства в результаті революційних зрушень у 1917 році, ця риса господарського судочинства збереглася майже до червня 2001 року, до прийняття Господарського процесуального кодексу України, який значно ускладнив розгляд справ у господарських судах України, що потягнуло за собою втрату оперативності розгляду справ, порушення цього основного принципу комерційного судочинства, відпрацьованого століттями. У зв'язку з цим, при розробці нового Господарського процесуального кодексу України потрібно:
- відновити досудовий порядок вирішення господарських спорів з усіх категорій господарських справ;
- скоротити процесуальні строки розгляду господарських справ у всіх інстанціях;
- внести норму, яка встановлювала б негайне набуття чинності для рі-шень господарського суду.
3. Досвід діяльності комерційних судів показує, що рішення комерційних судів оскаржувались безпосередньо до Сенату, що також позитивно впливало на оперативність розгляду комерційних справ. З набуттям чинності Закону України "Про судоустрій України" від 21 червня 2001 року в господарських судах утворилася триланкова система оскарження рішень суду першої інстанції: Апеляційний господарський суд, Вищий господарський суд, Верховний суд України. Вважаю таку систему хибною, як таку, що породжує судову тяганину.
4. Заслуговує на увагу практика існування інституту присяжних попечителів, запровадженого Уставом 1832 року. Фактично, це аналог нині існуючого інституту арбітражних управляючих у справах про банкрутство, але вигідно відрізняючими від нині існуючих управляючих особливостями. За Уставом 1832 року управляючими були довірені особи від відповідного стану, вони знаходилися при суді, призначались судом і контролювались ним же. Нині цей інститут знаходиться при Міністерстві економіки на комерційній основі (Агентство з банкрутств). Воно ж готує арбітражних управляючих, видає ліцензію на зайняття цією діяльністю і пропонує їх суду для конкретного призначення. Суд фактично усунутий від контролю за їх підготовкою і подальшою діяльністю, хоча і вимушений призначати їх управляючими на конкретний об'єкт. Необхідно приблизити цей інститут до суду, для чого пропоную внести в Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" змін за якими функції призначення, координації діяльності арбітражних управляючих передати судам, створивши для цього в них відповідні підрозділи.
Багато чого з спадщини Одеського комерційного суду не втратило своєї актуальності і в наші часи. Досвід організації і діяльності Одеського комерційного суду, його правова база, успішні результати регулювання підприємницької і господарської діяльності, вирішення спорів, що виникали між юридичними особами у сфері економічних правовідносин - все це повинно бути використане судовою практикою сучасної України.

Список використаних джерел
1. Ківалов С.В. Актуальні проблеми судового захисту прав людини в Україні і міжнародні стандарти // Актуальні проблеми політики / Зб. наук. праць. – Вип. 13-14. – Одеса, 2002.
2. Ерошкин Н.П. Крепостническое самодержавие и его политические институты. (Первая половина ХІХ века). – М., 1981.
3. История России в ХІХ в. – М., 1907.
4. Ковалевский М. Очерки по истории политических учреждений России. – СПб., б.г.
5. Коркунов Н.М. Русское государственное право. – СПб., 1893.
6. Корф С.А. Административная юстиция в России. – СПб., 1888.
7. Фойницкий И.Я. Курс уголовного судопроизводства. – СПб., 1884.
8. Гессен И.В. Судебная реформа. – СПб., 1905.
9. Давыдов Н.В., Полянский Н.Н. Судебная реформа. – М., 1915.
10. Джаншиев Г.А. Эпоха великих реформ. – СПб., 1907.
11. Филиппов М.А. Судебная реформа в России. – СПб., 1871-1875.
12. Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы. – М., 1914.
13. Азаревич Д.И. Судоустройство и судопроизводство по гражданским делам. // Журнал Министерства юстиции. – М., 1898. – Т. 1. – Вып. 2.
14. Пергамент О. Новый австрийский проект гражданских процессуальных законов // Журнал Юридического Общества. – 1896. – Кн. 2.
15. Коробка П.С. Заметки мирового судьи // Журнал Юридического Общества. – 1896. – Кн. 10.
16. Савицкий И. Кавказские отголоски Архангельской новеллы // Журнал Министерства Юстиции. – 1896. – Кн. 7.
17. Бирюкович В. Биржевая реформа // Вестник Европы. – 1896. – Кн. 3.
18. Туткевич Д.В. О наших комерческих судах // Журнал Министерства Юстиции. – 1898. - № 7-8.
19. Гордон И.М. Особенности производства в коммерческих судах // Журнал Министерства Юстиции. – 1894-1895. – Кн. 2.
20. Немиров Г.А. Торговый суд в России до 1832 года // Вестник права. – 1901. - № 3.
21. Шершеневич Г.Ф. Несколько слов о коммерческих судах // Журнал Министерства Юстиции. – 1895. - № 4. – С. 40.
22. Гольмстен А.Х. Очерки по русскому торговому праву. СПб., 1895.
23. Каминка А.И. Очерки торгового права. М., 2002.
24. Удинцев В.А. История обособления торгового права. К., 1900.
25. Удинцев В.А. Русское торгово-промышленное право. СПб., 1907.
26. Цитович П.П. Очерк основных понятий торгового права. М., 2001.
27. Kaiser F.B. Die russische Justizreform von 1864. – Leiden – Brill, 1972.
28. Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце ХІХ столетия. – М., 1970.
29. Окунь С.Б. Очерки истории СССР: конец XVIII – первая четверть ХІХ в. – Л., 1956.
30. Предтеченский А.В. Очерки общественно-политической истории России в первую четверть ХІХ в. – М., 1957.
31. Парусов А.И. Административные реформы в России первой четверти ХІХ в. в связи с экономической и социально-политической обстановкой. Дис. … д-ра ист. наук. – Л., 1967.
32. Сафонов М.М. Самодержавие и борьба вокруг государственных реформ в первые годы ХІХ в. Дис. … канд. ист. наук. – Л., 1975.
33. Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в ХІХ в. – М., 1978.
34. Виленский Б.В. Подготовка судебной реформы 20 ноября 1864 года в России. – Саратов, 1963.
35. Виленский Б.В. Судебная реформа и контрреформа в России. – Саратов, 1969.
36. Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 г. на правобережной Украине. – Львов, 1974.
37. Музиченко П. П. Історія держави і права України. – К., 2000.
38. Исаев И.А. История государства и права России. – М., 1996.
39. Притыка Д.Н. Арбитражный суд: проблемы организации и деятельности. – К., 2000.
40. Притыка Д.Н. До восьмої річниці створення системи арбітражних судів України // Право України. – 1999. - № 6.
41. Руденко М. Арбітражний суд і прокуратура: історія становлення та су-часний стан взаємовідносин // Право України. – 2000. - № 2.
42. Балух В.С., Сурилов А.А. Одесский арбитражный суд: два века истории. – Одесса, 2001.
43. Валуев П.А. Дневник П.А. Валуева (1861-1876). – М., 1961.
44. Никитенко А.Ф. Дневник (1826-1877). – М., 1955-1956.
45. Договор Руси с Византией 944 г.// Власов Ю. Н. Государство и право Киевской Руси. –М., 1999.
46. Янин В. Л. Проблемы социальной организации Новгородской республики // История СССР. – 1970. – № 1.
47. Псковская судная грамота // Российское законодательство Х-ХХ веков / Под ред. О.И. Чистякова. – В 9-ти тт. – М., 1984. – Т. 1.
48. ПОЛНОЕ СОБРАНИЕ ЗАКОНОВ РОССИЙСКОЙ ИМПЕРИИ. – Т. 1.
49. Базилевич К.В. Елементы меркантилизма в экономической политике Алексея Михайловича // Ученые записки МГУ. – Вып. 41. – М., 1940.
50. Московский коммерческий суд. Очерк истории Московского коммерческого суда(1833-1908гг.) и его современные деятели. – СПб.,1909.
51. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 3.
52. Попов Н. Вопрос о приказе купецких дел // Журнал Министерства Народного Просвещения, 1889. - № 2.
53. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 4.
54. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 5.
55. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 6.
56. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 7.
57. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 8.
58. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 11.
59. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 13.
60. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 14.
61. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 20.
62. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 22.
63. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 24.
64. ДАОО. – Ф. 17 (одиниць зберігання 329).
65. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 25.
66. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 26.
67. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 27.
68. Полное собрание законов Российской империи. – СПб., 1830. – Т. 30.
69. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 36.
70. Полное собрание законов Российской империи. – Т. 37.
71. Надлер В.К. К изучению истории города Одессы. 1793-1823. – Одесса, 1893. – 11 с.
72. Золотов В.А. Внешняя торговля южной России в первой половине ХІХ в. Одесса – Порто-Франко. – Ростов н/Д, 1963.
73. Надлер В.К. Одесса в первые эпохи ее существования. – Одесса, 1893. – 100 с.
74. Александров П.О. Хто заснував Одесу? // Український історичний журнал. – 1966. - № 6.
75. Беккер П.Берег Понта Эвксинского от устья Днестра до Днепровского лимана // Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1853. – Т. 3.
76. Скальковский К. Адмирал Дерибас и завоевание Хаджибея 1764-1797 г. – Одесса, 1889.
77. Брун Ф. Черноморье: Сборник исследований по истории географии Южной России (1852-1877). – Одесса, 1879.
78. Белецкий А. Из истории заселения Одессы // Новороссийский календарь на 1883 год. – Одесса. – 264 с.
79. Загоровский Е.А. Очерк истории Северного Причерноморья. – Одесса, 1972. – Ч. 1. – 100 с.
80. Территория, на которой возникла Одесса… // Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса 1844. – Т. 1. – С. 261-263.
81. Яворницький Д.І. До історії степової України. – Дніпропетровськ, 1929. – 400 с.
82. Орлов И.И. Исторический очерк Одессы с 1794 по 1803 гг. – Одесса, 1885. – Вып. 1. – 90 с.
83. О происхождении названия "Одесса" // Нива, 1894. - № 35.
84. Смольянинов К. История Одессы. – Одесса, 1853. – 205 с.
85. Скальковский К. Первое тридцатилетие г. Одессы. 1793-1823. – Одесса, 1837. – 296 с.
86. Де-Рибас А. Старая Одесса. – Одесса, 1913.
87. Из Одессы в Крым: Письмо иностранного путешественника // Москвитянин. – 1853. - № 18. – С. 25-28.
88. Бутурлин М.Д. Записки графа М.Д. Бутурлина // Русский архив. – М., 1897. – Кн. 2. – Вып. 2. – С. 5-74.
89. Одесса накануне ХІХ века // Одесский вестник. – 1885. – 21 апр. - № 81.
90. Автигидис К.Г. Прогрессивная греческая эмиграция в Одессе (первая треть ХІХ в.). – К., 1987. – 42 с.
91. Олійників О. Дума про вільне "місто" // Чорноморська комуна. – 1990. – 15 груд.
92. Маркевич А. Документы, относящиеся к истории города Одессы: Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1893. – Т. 16. – С. 55-116.
93. Бунич И. Россия в середине ХІХ века: Историко-публицистическое исследование. – М., 1998. – 250 с.
94. Архив графов Мордвиновых. Одесса, 1898. – Т. VI. – 350 с.
95. Флоровский А.В. Пожертвование жителей Одессы в 1812 г. // Известия Одесского библиографического общества при императорском Новороссийском университете. – Одесса, 1912. – Т. 1. – Вып. 9. – С. 346-351.
96. Стемпковский И. О трудах Д. Ришелье по части управления в полуденной России: Записки Одесского общества истории и древностей. – Одесса, 1877. – С. 391-406.
97. Антонов Ю.И. Несколько мыслей о порто-франко в Одессе. – М., 1848. – 30 с.
98. Барац Л.Г. О введении свободной гавани в России. – К., 1914. – 27 с.
99. Де-Рибас А. Старая Одесса: о том, чего я не досказал в своей книге о старой Одессе // Вечерняя Одесса. – 1994. – 3 сент.
100. Ковтун В. "Порто-Франко" – не просто порт // Труд. – 1999. – 1 сент.
101. Оглоблін О.Г. Одеське порто-франко: Наук. зап. Київськ. ін-ту народного господарства. – К., 1928. – Т. 9. – С. 203-208.
102. Скальковский К. Историческое обозрение истории Новороссийского края // Журнал Министерства внутренних дел. – СПб., 1836. - № 11. – Гл. 22. – С. 446-504.
103. Воспоминания М.К. Чалого // Киевская старина. – 1894, июнь.
104. Чернецкий В. Порто-франко в Одессе // Вечерняя Одесса. – 1988. – 2 сент. – С. 2-3.
105. Записки графа Рибопьера. – Русский архив. – СПб., 1877. – 115 с.
106. Уманский П.В. Руководство по таможенным делам Одесского порто-франко. – Одесса, 1851. – 50 с.
107. Наши городские новости // Одесский вестник. – 1827. – 2 июля.
108. Коврига Е. Порто-Франко в Одессе: История и перспективы // Вечерняя Одесса. – 1990. – 13 июля.
109. Наши городские новости // Одесский вестник. – 1830. – 30 июля.
110. ДАОО. – Ф. 6. – Оп. 20. – Спр. 4. – Л. 5.
111. Прекращение прав Одесского порто-франко // Журнал Министерства внутренних дел. – 1857. – Ч. XXVI. – Отд. 1. – С. 43-46.
112. Наши городские новости // Одесский вестник. – 1856. – 7 нояб.
113. Дамирли М. Право и история: эпистимологические проблемы (Опыт комплексного исследования проблем предмета и структуры историко-правового познания). – СПб.,2002.
114. Полное собрание законов Российской империи. – 2-е издание. – Т. 7.
115. Устав судопроизводства торгового –СПб., 1905.
116. Полное собрание законов Российской империи. – 2-е издание – Т. 10.
117. Свод законов Российской империи. – СПб.,1835. – Т. Х. – Ч.2.
118. Свод законов Российской империи. – СПб.,1835. – Т.ІІ. – Ч.1.
119. Свод законов Российской империи. – СПб.,1893. – Т.ХVІ. – Ч.1.
120. Дитятин И.И. Наше городское самоуправление: Речь, прочитанная на годичном акте Демидовского лицея 30 августа 1876 г. – Ярославль, 1876.
121. Стременовский С.Н. Местное самоуправление г. Одессы в середине ХІХ столетия. Историко-правовое исследование. – Одесса, 2002.
122. Муллов П. Историческое обозрение правительственных мер по устройству городского общественного управления. – СПб., 1864.
123. Елисеев Г.З.Одесское городское управление // Отечественные записки. - 1875. - №6. – Т.22. – Отд.2.- С.257-300.
124. Скальковский К. Одесское градоначальство в начале 1846 г. – СПб., 1846. – Ч.14. – С.86.
125. Положение об общественном управлении г.Одессы // Северная почта. – 1863. – 17 мая. – С.4.
126. Новое общественное управление города Одессы. Положение об общественном управлении г. Одессы. – Одесса, 1863. – Вып. І.
127. Свод законов Российской империи. – СПб.,1871. – Т. ХV. – Кн. 1: Уло-жение о наказаниях.
128. Свод законов Российской империи. – СПб.,1871. – Т.ІІ . – Кн. 1: Общественное учреждение губерний.
129. Одесская городская общая дума. Первое трехлетие 1864-1867. – Одесса, 1867.
130. Головачев А. Десять лет реформы. – СПб.,1872.
131. Ведомости Одесского городского общественного управления. – 1877.
132. Новости из Одессы. // Московские ведомости. – 1863. - № 27.
133. Василевский С.М. Городское самоуправление и хозяйство. – СПб.,1906.
134. Кизеветтер А. Местное управление в России. – СПб.,1910.
135. Тихомиров Л. К реформе обновленной России. – М.,1912.
136. Бессарабское губернское земское собрание. Городские выборы в Одессе // Жизнь юга. – 1897. -№ 4.
137. Положительные результаты нововведений в г. Одессе в 1863-1872гг. // Вестник Европы. – СПб.,1872. - № 11.
138. Свежие решения общественного управления в г. Одессе. // Ведомости городского общественного управления. – 1865. - № 11.
139. Ильин В.В., Панарин А.С., Ахиезер А.С. Реформы и конрреформы в России: Циклы модернизационного процесса. – М.: Изд-во МГУ, 1996. – 400 с.
140. Полное собрание законов Российской империи. – 2-е издание. – Т. 39.
141. Полное собрание законов Российской империи. – 2-е издание. – Т. 38.
142. Министерство юстиции за сто лет, 1802-1902: Исторический очерк. – СПб., 1902.
143. Полное собрание законов Российской империи. – 2-е издание. – Т. 11. – Ч. 2
144. Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1894 год.
145. Собрание узаконений и распоряжений правительства. – 1885.
146. Полное собрание законов Российской империи. - 2-е издание. – Т.ХІ. - Ч.2.
147. Победоносцев К.П. Московский сборник. - М., 1896.
148. Curyer codzienny. – 1896.
149. Закревский И. П. Прусская магистратура и наша. // Журнал гражданского и уголовного права. – 1880. – Кн. 5.
150. Судебный журнал. – 1873. – Кн. 1.
151. Гласность. – 1897. - №83.
152. Садовский В. Что делать с коммерческими судами? // Журнал гражданского и уголовного права. – 1892. – Кн.7.
153. Туткевич Д. О достижении материальной правды в гражданском процессе. // Журнал Министерства юстиции. – 1897. – Кн. 2.
154. Генкин Д. Коммерческий суд / Энциклопедический словарь // Под.ред. В.Я.Железнова, М.М.Ковалевского, С.А.Муромцева и др. – М., 1917.
155. Притика Д.М. Арбітражні суди в Україні: історичний нарис та перспективи розвитку. – К.,1999.