ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ В УКРАЇНІ

brief description

ПЛАН
ВСТУП ..................................................................................................................................3
РОЗДІЛ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛО-ЧИННОСТІ
1.1. Поняття економічної злочинності та її ознаки .....................................................15
1.2. Масштаби і структура економічної злочинності та використовувані злочинні технології ............................................................................................................................26
1.3. Тіньова економіка як основа економічної злочинності .......................................50
1.4. Трансформація економічної злочинності в Україні .............................................78

РОЗДІЛ ІІ. ПРАВОВІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
2.1. Нормативно-правове регулювання діяльності правоохоронних органів по про-філактиці економічної злочинності ..................................................................................91
2.2. Роль господарського права в організації профілактики економічної злочинності ............................................................................................................................................109
2.3. Зміни кримінального права і кримінально-правова превенція .........................131
2.4. Адміністративно-правові засоби профілактики економічної злочинності ......143
2.5. Можливості та особливості застосування в Україні міжнародних договорів по боротьбі з економічною злочинністю ............................................................................159

РОЗДІЛ ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКІ ЗАСАДИ ПРОФІЛАКТИКИ ЕКО-НОМІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
3.1. Рівні управлінського впливу профілактики економічної злочинності ............174
3.2. Координація профілактики економічної злочинності .......................................189
3.3. Управління впровадженням нових інформаційних технологій у профілактику економічної злочинності .................................................................................................212
3.4. Управління підготовкою кадрів для боротьби з економічною злочинністю та її профілактики ....................................................................................................................228
3.5. Участь громадян у профілактиці економічної злочинності ..............................243

РОЗДІЛ ІV. КОНКРЕТНИЙ РІВЕНЬ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОФІЛАКТИКИ ЕКОНОМІЧ-НОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
4.1. Суб’єкт економічних злочинів як основний об’єкт управлінського впливу ...265
4.2. Типологія „економічних” злочинців та особистість “економічного” злочинця ............................................................................................................................................280
4.3. Ситуація економічного злочину ..........................................................................307
4.4. Економічні інституції і поведінка суб’єктів підприємницької діяльності: резерви для профілактики ........................................................................................................313
4.5. Підвищення життєвого рівня населення  пріоритетний напрямок профілактики економічної злочинності ............................................................................................324
4.6. Обмін досвідом правоохоронних органів України з правоохоронними органами зарубіжних країн щодо профілактики економічної злочинності ................................336
ВИСНОВКИ .....................................................................................................................346
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................................355
ДОДАТКИ ........................................................................................................................390

ВСТУП
Аналіз демократичних за змістом соціально-політичних, економічних, правових та організаційних заходів перебудови суспільства, які вживаються останнім часом, свідчить про те, що державна влада, не розділяючи песимізм і алармістський характер виступів окремих публічних політиків і журналістів, які пророкують Україні долю країни „третього світу” і кримінального суспільства, прагне протиставити негативним тенденціям суспільного розвитку усю свою інтелектуальну і організаційну міць і змінити ситуацію на краще.
Тому не випадково, що в даний час особливого значення набувають спроби зміцнення самої державної влади, відновлення довіри до неї населення, надання діяльності державного апарату більшого динамізму, обґрунтованості і відповідальності за прийняті рішення. Справа в тому, що детермінантами безпрецедентного зростання злочинності і криміналізації суспільних відносин виступають не стільки самі по собі негативні соціально-економічні фактори суспільного розвитку, скільки нездатність протиставити цим факторам зважену державну економічну, соціальну, правову політику і організаційно-правовий механізм її реалізації на всій території країни, забезпечити належний правовий порядок регулювання суспільних відносин, організованість і погодженість функціонування всіх ланок системи державної влади, відповідальність державного апарату за прийняті рішення, у тому числі в сфері безпосереднього захисту прав і законних інтересів громадян від протиправних посягань, беззаконня і сваволі.
В цих умовах профілактика злочинності як організаційно впорядкований стан протидії злочинності з боку позитивних сил соціального організму, як засіб реалізації режиму законності, виступає провідною умовою самозбереження нашого суспільства, реальним інструментом подолання негативних тенденцій у всіх сферах його життєдіяльності, адже економічна злочинність на сьогоднішній день реально загрожує національній безпеці України.
За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України тільки органами прокуратури України і лише за шість місяців поточного року виявлено 2343 злочини економічної спрямованості, з яких: тяжких та особливо тяжких  1063, розкрадань в особливо великих розмірах  59, злочинів, пов’язаних із приватизацією  164, у сфері банківської діяльності  103. Загальна сума встановлених збитків  56745642 тис. грн. За весь 2003 р. усіма суб’єктами боротьби з економічною злочинністю виявлено 43,2 тис. злочинів економічної спрямованості, з яких у сфері службової діяльності  18,1 тис., пов’язаних з приватизацією – 3,6 тис., зовнішньоекономічною діяльністю – 1,9 тис., банківською діяльністю – 3,1 тис., у паливно-енергетичному комплексі – 3,9 тис., бюджетній сфері – 8,9 тис.
Масштаби економічної злочинності вимагають від влади зміцнення організаційно-управлінських засад профілактичної діяльності. Ефективність останньої багато в чому залежить від критичного переосмислення багатьох усталених в юридичній науці і правоохоронній практиці догм і стереотипів щодо розуміння цього феномена, форм і методів його забезпечення в сучасних умовах, а також окремих його складових частин, зокрема, профілактики економічної злочинності.
Цей процес важливий для всієї правової науки, у тому числі (а може, і в першу чергу) для адміністративно-правової науки, в рамках якої традиційно досліджується організаційно-правова проблематика формування і функціонування державної системи управління в адміністративно-політичній сфері, що охоплює такі безпосередньо пов’язані із профілактикою економічної злочинності області державної діяльності, як безпека, внутрішні справи, юстиція. Необхідність посилення протидії злочинності, підвищення значення і ролі в цих процесах профілактичних процедур обумовлює актуальність і важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з діяльністю різних соціальних суб'єктів, зокрема, поліції, у сфері профілактики економічної злочинності у сучасних посткризових умовах.
Слід зазначити, що теоретичним і практичним питанням організації і функціонування різних соціальних систем, у тому числі й окремим аспектам управління профілактикою злочинів, у юридичній літературі традиційно приділяється значна увага. На цій ниві плідно працювали і працюють представники різних галузей юридичного знання: Г.А.Аванесов, В.Б.Авер’янов, Ю.Є.Аврутін, О.І.Алексєєв, О.Б.Андрєєва, М.І.Ануфрієв, В.Г.Афанасьєв, О.М.Бандурка, Ю.Д.Блувштейн, Д.М.Бахрах, О.К.Безсмертний, Ю.П.Битяк, А.С.Васильєв, А.Ф.Волобуєв, В.В.Голіна, І.П.Голосніченко, Л.М.Давиденко, А.Е.Жалинський, В.К.Звірбуль, В.С.Зеленецький, А.Ф.Зелінський, К.Є.Ігошев, Р.А.Калюжний, Ю.М.Козлов, В.К.Колпаков, А.Т.Комзюк, Я.Ю.Кондратьєв, А.П.Корєнєв, Ю.Ф.Кравченко, В.М.Кудрявцев, Н.Ф.Кузнєцова, К.Б.Левченко, О.М.Литвак, О.М.Литвинов, В.В.Лунєєв, Н.Р.Нижник, В.П.Пєтков, В.М.Плішкін, Д.М.Притика, І.П.Рущенко, О.П.Рябченко, В.Ф.Сіренко, М.М.Тищенко, В.В.Цвєтков, О.Н.Ярмиш та інші.
Але сьогодні сама ідеологія і концепція адміністративно-правового підходу до даної проблеми вимагає серйозних коректив у напрямку застосування комплексної методології дослідження. Забезпечення цієї якості та усунення виникаючих при цьому диспропорцій, на наше глибоке переконання,  головне завдання сучасної теорії управління.
Належне функціонування економічної сфери держави, з одного боку, виступає в якості формальної основи функціонування державної влади, суспільства та окремого громадянина, з іншого боку  забезпечення такого роду функціонування може бути лише там, де державна влада сама зацікавлена в цьому. Саме влада встановлює і підтримує організаційний порядок, охороняє від порушень, а в необхідних випадках і захищає економіку. У зв'язку з цим при всій корисності і продуктивності традиційних для адміністративного права досліджень окремих питань профілактики правопорушень у сфері економіки в наш час гостро відчувається необхідність фундаментального, системного за своїм характером і концептуального за змістом міждисциплінарного дослідження широкого комплексу проблем організації та управління профілактикою економічної злочинності.
Не менш важливою є і тенденція, яка намітилась в останні роки. Полягає вона в тому, що посилення соціальної значимості та ролі держави обумовлює необхідність розробки єдиного логічно послідовного наукового підходу, в рамках якого варто було б: по-перше, сформулювати основні цільові настанови, що характеризують діяльність сучасної української держави взагалі й у сфері профілактики зокрема; по-друге, визначити пріоритетні напрямки державної діяльності щодо досягнення поставлених цілей; по-третє, розробити теоретичні схеми і практичні рекомендації, спрямовані на активізацію профілактики економічної злочинності.
З урахуванням цього в роботі зроблено спробу переосмислити і науково пояснити процеси, які відбуваються в економіці України в даний період її розвитку, сформулювати концептуальні засади та організаційно-правові основи новітньої системи профілактики економічної злочинності та вирішити актуальні проблеми управління цією сферою з тим, щоб надати прикладні наукові рекомендації щодо формування нової стратегії і тактики профілактичної і правоохоронної діяльності, розвитку й удосконалення всієї соціальної внутрішньої інфраструктури держави. З огляду на це тема дисертаційного дослідження є актуальною.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до вимог п. 3.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр. (затверджені рішенням колегії МВС України № 4КМ/2 від 28.02.1995 р.), пп. 7.12., 7.28. Програми розвитку системи відомчої освіти і вузівської науки на період 2001-2005 рр. (затверджена наказом МВС України № 356 від 11.05.2001 р.), а також п. 2.1. Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка концептуальних засад організації профілактики економічної злочинності в Україні в сучасних умовах та визначення оптимальних шляхів удосконалювання цього напрямку правоохоронної (соціальної) практики.
Для досягнення поставленої мети в дисертації були поставлені до вирішення наступні основні завдання:
 визначити теоретико-прикладне поняття економічної злочинності, дослідити її масштаби і структуру в сучасних умовах розвитку держави і суспільства в Україні та окреслити перспективні тенденції трансформації окремих складових елементів;
 проаналізувати правові основи профілактики економічної злочинності за такими дослідницькими напрямками, що відповідають основним сферам нормативно-правової регламентації, а саме: у сфері функціонування правоохоронних органів, у сфері господарського, кримінального, адміністративного та міжнародного права;
 встановити місце, роль, зміст, сутність і рівні профілактики економічної злочинності, а також систему суб'єктів її організації, координації та управління;
 проаналізувати проблемні питання організації управління впровадженням нових інформаційних технологій, підготовки кадрів, а також участі громадян у профілактиці економічної злочинності;
 визначити та вивчити конкретний рівень організації профілактики економічної злочинності, дослідити об'єкт і предмет управлінського впливу профілактики економічної злочинності на цьому рівні;
 проаналізувати основні методи профілактики економічної злочинності, пріоритетні напрямки й ефективні профілактичні заходи, застосовувані правоохоронними органами, а також проблемні питання організації взаємодії між ними, зокрема, щодо обміну досвідом;
 сформулювати комплекси прикладних рекомендацій, спрямованих на удосконалювання теоретико-прикладних засад і практики організації профілактики економічної злочинності в Україні в сучасних умовах.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері організації та здійснення профілактики економічної злочинності в Україні.
Предмет дослідження складають теоретико-методологічні засади, нормативно-правові основи, організаційно-управлінські процеси і процедури профілактики економічної злочинності в Україні в сучасних умовах.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, що дає змогу розглядати процедурні та організаційні аспекти діяльності суб’єктів профілактики та боротьби з економічною злочинністю у їх розвитку, взаємозв’язку між собою, органами управління, державою, суспільством в цілому.
На даному методологічному фундаменті у дисертаційній роботі застосовуються окремі наукові методи пізнання. За допомогою системно-структурного методу досліджено економічну злочинність та організацію її профілактики, структурну побудову об’єкта і суб’єкта управління профілактикою економічної злочинності (розділ І, ІІІ, підрозділи 4.1.4.3.). Метод спостереження використано для вивчення проблем в організації, роботі суб’єктів профілактики економічної злочинності на сучасному етапі їх функціонування (підрозділи 3.2., 3.5., 4.4., 4.6.). Історико-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу еволюції нормативно-правових засад організації та здійснення профілактики економічної злочинності, функцій, завдань та повноважень відповідних суб’єктів (розділ ІІ). Метод порівняльно-правового аналізу юридичних норм та практики їх застосування використано під час аналізу правових засад управління, координації та взаємодії окремих процедурних елементів організації системи профілактики економічної злочинності, а також для встановлення характерних рис відповідних елементів різнорівневих систем у межах адміністративно-територіального зрізу (під-розділи 3.1.3.4.). Статистичний метод застосовано для узагальнення результатів, для репрезентації даних, отриманих у ході вивчення думки фахівців, стосовно проблем, які розглядалися (розділи ІІІ, ІV). Логіко-нормативний метод використано для аналізу нормативно-правових актів з питань профілактики економічної злочинності (розділи І, ІІ). Соціологічні методи дослідження (анкетування, опитування) застосовано для вивчення думки фахівців з відповідних проблемних питань, що розглядаються (розділи ІІ, ІІІ, додатки). Структурно-логічний метод використано для визначення основних напрямків удосконалювання й оптимізації теоретико-прикладних основ і практики організації діяльності правоохоронних органів України щодо профілактики економічної злочинності (висновки).
Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження склали наукові праці фахівців в галузі філософії, соціології, психології та низки галузевих юридичних наук: загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного права, кримінології, криміналістики, теорії оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології тощо. Положення і висновки дисертації базуються на приписах Конституції України, чинних нормативно-правових актів, які регламентують питання організації діяльності системи профілактики економічної злочинності. Крім того, в роботі проаналізовано законодавство з відповідних питань та практика його застосування країн близького (Росія, Білорусь, Молдова) та далекого зарубіжжя (США, ФРН, Австрія).
Інформаційну і емпіричну основу дисертації склали узагальнення практики діяльності різних підрозділів та служб правоохоронних органів України щодо профілактики та боротьби з економічною злочинністю, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали, дані анкетування співробітників правоохоронних відомств і громадян.
Наукова новизна одержаних результатів визначається в першу чергу тим, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень юридичної науки дослідити проблемні аспекти організації профілактики економічної злочинності в Україні і сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення.
В результаті проведеного дослідження в основному сформований концептуальний підхід до організації профілактики економічної злочинності, сформульовано ряд нових положень і висновків, окремі з яких відповідають змістовним ознакам наукової новизни роботи. Основні з них такі:
 вперше досліджено економічну злочинність як системну категорію із застосуванням комплексної теоретико-управлінської методології, зокрема, на цій основі розроблено прикладне поняття економічної злочинності, виділено її структурні елементи, окреслено масштаби та охарактеризовані використовувані сучасні злочинні технології;
 одержала подальший розвиток система наукових поглядів на зміст та сут-ність тіньової економіки як складової частини економічної злочинності, зокрема, досліджено причини її виникнення, запропоновано шляхи протидії її негативним наслідкам, встановлено закономірності, окреслено найсуттєвіші тенденції розвитку економічної злочинності в Україні, а також здійснено прогнозування розвитку окремих негативних тенденцій;
 розглянуто та проаналізовано нормативно-правові засади регулювання діяльності правоохоронних органів у сфері профілактики економічної злочинності, а також вивчено та оцінено роль господарського права, кримінально-правової превенції, адміністративно-правових засобів та міжнародних договорів у організації системи профілактики економічної злочинності;
 вперше вивчення проблеми причинності економічної злочинності здійснено через аналіз різних рівнів управлінського впливу профілактики економічної злочинності; обґрунтовується, що, як системне утворення, економічна злочинність вимагає окремого розгляду причин злочинності, як негативного соціального явища, і причин конкретного економічного злочину, як елементарного компонента відповідної системи, і відповідним чином організованого управлінського впливу з боку системи профілактики;
 удосконалено аналіз цілей, завдань, функцій, компетенції та повноважень координаційних органів у сфері профілактики економічної злочинності, а також організаційних форм спільної діяльності суб’єктів координації, на основі чого робиться висновок про необхідність подальшого зміцнення координаційних повноважень управлінських органів системи;
 отримав подальшого розвитку підхід до аналізу проблем управління впровадженням нових інформаційних технологій у профілактику економічної злочинності через призму цільового та організаційного призначення відповідних компонентів; охарактеризовано систему інформаційних ресурсів профілактики економічної злочинності, принципи організації та функціонування інформаційних мереж, схеми доступу до інформаційних масивів, а також пріоритетні напрямки удосконалення відповідних управлінських процесів і процедур;
 вперше проаналізовано актуальні проблеми організації та функціонування системи підготовки кадрів правоохоронних органів через призму завдань профілактики та боротьби з економічною злочинністю, окреслено етапи управління цією діяльністю та форми її забезпечення, перспективні та проблемні аспекти, а також шляхи удосконалення та оптимізації; на цій основі зроблено висновок, що особливістю даного роду управління є те, що зміст цієї підготовки складає сукупність двох рівнозначних сторін професійної діяльності правоохоронця: юридичної (правознавчої) та професійної (правоохоронної);
 на якісно новому рівні здійснено аналіз проблем участі громадськості у профілактиці економічної злочинності через вивчення гласних і негласних, організаційних та ініціативних, традиційних і нових форм участі та співпраці правоохоронних органів та різних форм самоорганізації населення;
 у новому аспекті із застосуванням наукових підходів, що репрезентовані різними галузями наукового знання, досліджено рівень конкретних об’єктів управлінського впливу профілактики економічної злочинності та визначено систему цих об’єктів: особа економічного злочинця, механізми формування та розвитку злочинної поведінки; ситуація економічного злочину; процес вчинення економічного злочину; напрямки удосконалення профілактичного впливу;
 вперше застосовано інституціональний підхід до визначення концептуаль-них засад організації системи профілактики економічної злочинності, а саме: про безперспективність індивідуальної профілактичної роботи з бізнесменами-делінквентами через відсутність дієвих засобів впливу на них; про необхідність поширення у суспільстві ефективних економічних інституцій, які знижують рі-вень економічної злочинності; про необхідність цілеспрямованого формування етосу підприємництва як соціального класу; про важливість підвищення життєвого рівня населення як необхідну передумову досягнення успіхів та стратегічну основу профілактики економічної злочинності;
 вперше сформульовано ряд конкретних пропозицій і рекомендацій, спрямованих на оптимізацію теоретико-прикладних засад, ефективізацію практичної діяльності правоохоронних органів щодо профілактики економічної злочинності, а також запропоноване авторське бачення оптимальних організаційних орієнтирів для всієї системи профілактики економічної злочинності щодо оптимізації та удосконалення.
Практичне значення отриманих результатів проявляється, зокрема:
 у науково-дослідній сфері  результати, які у сукупності формують цілісну новітню наукову управлінську парадигму  концепцію організації профілактики економічної злочинності  можуть стати основою для подальших розробок організаційно-управлінської проблематики у сфері протидії злочинності;
 у сфері правотворчості  висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення ряду законодавчих і підзаконних актів, як загальних і галузевих, так і спеціальних, що, безумовно, буде сприяти удосконалюванню правового регулювання як профілактичної діяльності, так і правоохоронної;
 у практиці правозастосування  використання отриманих результатів до-зволить оптимізувати організацію і зробити більш ефективною діяльність суб’єктів боротьби та профілактики економічної злочинності;
 у навчальному процесі  матеріали дисертації можуть бути використані і вже активно використовуються при підготовці підручників і навчальних посібників, при проведенні лекцій, практичних і семінарських занять з таких дисциплін як „Управління в органах внутрішніх справ”, „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність ОВС”, „Кримінологія”;
 у сфері правового виховання і формування правової свідомості  положення і рекомендації роботи можуть бути використані для підвищення рівня правової культури населення і співробітників правоохоронних органів.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що міс-тяться в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно з використанням останніх досягнень науки, теорії та практики управління. Усі сформульовані в ній положення обґрунтовані й аргументовані на основі особистих досліджень автора. У співавторстві опубліковано: навчальний посібник „Контрабанда: засоби попередження та протидії” (здобувач розробив § 4 „Взаємозв’язок контрабанди з організованою злочинністю” (обсяг  1 д.а.), науково-практичний посібник „Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань (використання психологічних знань в протидії організованій злочинності)” (дисертант розробив § 3 гл.1 „Поняття транснаціональної організованої злочинності”; § 3 гл.2 „Сфера обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів” і § 5 гл.2 „Торгівля людьми, незаконна міграція, експлуатація проституції”; § 1 „Бандитські угруповання”, § 5 „Етнічні злочинні угруповання” і § 6 гл.6 „Спеціалізовані” злочинні групи” (загальний обсяг  1 д.а.), посібник „Те-роризм: сучасний стан та міжнародний досвід боротьби” (здобувач розробив § 4 „Характерні риси міжнародного сучасного тероризму, причини його поши-рення” і § 6 розділу 1 „Взаємозв’язок тероризму з організованою злочинні-стю”, а також § 3 розділу 4 „Аналіз міжнародно-правових актів боротьби з тероризмом” (загальний обсяг  1,2 д.а.), наукові статті „Про необхідність удосконалення окремих положень кримінально-процесуального законодавства, що застосовуються при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності” (разом з Білоусом В.Т.), „Стан міграції в Україні та вплив на неї організованих злочинних угруповань” (разом з Кривенко В.І., Азаровим М.Ю.), „Організована злочинність та її вплив на стан наркоманії і наркобізнесу в Україні” (разом з Кривенко В.І., Усенко О.В.) (дисертантом здійснено аналіз стану теоретичної розробки проблем і розроблено пропозиції щодо удосконалення правоохоронної практики). У дисертації ідеї і розробки, які належать співавторам, не використовуються.
Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому і окремих її аспектів неодноразово обговорювались на засіданнях кафедр управління в органах внутрішніх справ і адміністративного права й адміністративної діяльності ОВС Національного університету внутрішніх справ. Крім того, отримані узагальнення і висновки були оприлюднені автором на більш ніж десяти міжнародних, національних і регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, „круглих столах” тощо, зокрема: „Політико-правові аспекти захисту прав людини в контексті діяльності правоохоронних органів” (Харків, 2000 р.), „Роль органів внутрішніх справ у сфері запобігання та протидії насильству в суспільстві” (Львів, 2000 р.), „Боротьба з організованою злочинністю та корупцією” (Київ, 2001 р.), „Теорія та практика криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (Київ, 2001 р.), „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Ірпінь, 2001 р.), „Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2002 р.), „Тероризм і національна безпека України” (Київ, 2003 р.), „Впровадження новітнього законодавства і нових форм роботи у практичну діяльність правоохоронних органів” (Харків, 2003 р.), „Протидія організованій злочинності: теорія і практика, досвід, проблеми сьогодення та шляхи їх вирішення” (Київ, 2004 р.), „Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності” (Одеса, 2004 р.) та ін.
Публікації. Основні положення і результати проведеного дисертаційного дослідження відображено в індивідуальній монографії „Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління” (Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004.  420 с.), двох навчальних посібниках і одному науково-практичному посібнику (у складі колективів авторів), 26 наукових статтях, 20 з яких опубліковано у виданнях, віднесених ВАК України до категорії фахових з юридичних наук, а також 6 опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які нараховують двадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 398 сторінок, з них текст дисертації  354 стор., список використаних джерел (446 найменувань)  35 стор., один додаток на 9 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
Специфіка вивчення проблем профілактики економічної злочинності, як відкритої динамічної соціальної системи, має цілу низку особливостей, серед яких  високі вимоги щодо достовірності знання, обрання засобів наукового аналізу, методик і процедур наукового дослідження. Ці специфічні особливості притаманні не лише вивченню організаційних засад системи, але й функціональних аспектів її діяльності.
Система профілактики економічної злочинності має складну розгалужену структуру. Лише наукова, комплексна і міждисциплінарна методологія в змозі віднайти відповідні форми для вираження цих складних, діалектично пов’язаних, іноді суперечливих за змістом і неоднозначних за наслідками структурних залежностей та відносин між ними. Отже, тільки системний підхід є надійним засобом методологічного аналізу проблем організації та управління профілактикою економічної злочинності. Він дозволяє сягнути найбільшого рівня узагальнень явищ та процесів, відокремити їх складові, встановити взаємозв’язки та взаємозалежності структурних і функціональних компонентів.
Система профілактики економічної злочинності виступає як діалектична єдність взаємодії життєво важливих інтересів суспільства, держави, окремого індивіда. Її стратегія і тактика, матеріалізовані у діяльність щодо забезпечення необхідних умов ефективної реалізації поставлених завдань та оптимальної взаємодії з іншими соціальними системами, виступають у даному зв’язку серед сукупності її функціональних компонентів в якості гносеологічного, прогностичного, проектувального, конструктивного, організаційного та комунікативного начала.
Економічна безпека держави є складовою її національної безпеки. Профілактика економічної злочинності увібрала в себе усі найсуттєвіші елементи протидії всім спробам посягань на економічну безпеку країни. Вона уособлює органічне прагнення людини, спільноти, суспільства до сталого розвитку; має свою історію формування, закономірності і закони розвитку. При цьому держава виступає в якості стрижня всієї системи, її керманича та головного замовника її послуг, адже виражає спільну волю вільних у виборі індивідів.
Профілактика економічної злочинності, як соціальна система, характеризується наявністю цілої низки закономірностей та ознак, які відображають її організаційно-функціональну сутність. Пізнання природи та змісту цих закономірностей є складним завданням, вирішення якого на сучасному етапі розвитку не під силу жодній з наук юридичного циклу за умов автономізації, ізоляції, диференціації наукового знання та методологічної бази. Тому, представляється цілком виправданим пошук та дослідження організаційно-управлінських засад функціонування системи з одночасним концептуальним оформленням виявлених закономірностей. За таких умов теорія управління відмежовується від окремих характеристик явищ та процесів, які пізнаються, та здобуває ознак міждисциплінарного, якісно нового за типом знання, що має дати новий поштовх дослідженню актуальних для правознавства проблем.
В цьому руслі і підготовлена дана робота, присвячена дослідженню концептуальних основ, організаційно-правових засад і проблем управління у системі профілактики економічної злочинності в Україні. Очевидно при цьому, що цікавість окремих наукових положень, розглянутих в роботі, визначає не лише їх автентичну залежність, але й змістовну діалектику отриманих дослідницьких висновків із предметною стороною роботи. Основні положення, які безпосередньо відображають отримані в результаті проведеного дослідження висновки, такі:
1. На основі аналізу висловлених в юридичній науці думок щодо формування дефініції поняття „економічна злочинність” сформульовано її визначення, що має прикладне значення для здійснення подальшого теоретико-управлінського дослідження. Тож, під економічною злочинністю розуміється сукупність кримінально карних, винних і суспільно небезпечних діянь, при вчиненні яких для одержання матеріальної вигоди використовуються легальні економічні інститути.
2. На основі аналізу масштабів, структури, а також новітніх злочинних технологій, використовуваних при вчиненні економічних злочинів, виявлено, що дана сукупність має системні властивості. Ці ознаки проявляються, зокрема, в наявності кореляційних залежностей між основними (предикатними) і підпорядкованими (вторинними) злочинами; обумовленості механізму та способів вчинення злочинів якісними властивостями предмета та об’єкта злочинного посягання; комплексним характером шкоди, яка завдається в результаті вчинення злочинів цієї групи. Крім того, наведена система економічних злочинів, які складають змістовну основу відповідної злочинності.
3. Визначено зміст та сутність тіньової економіки, досліджено причини її ви-никнення, запропоновано шляхи протидії її негативним наслідкам. З урахуванням принципової тези про те, що тіньова економіка існує у будь-якій державі, головне, щоб її обсяги не перевищували гранично припустимих норм, стверджується, що в Україні частка тіньової економіки є значною. Це призводить до істотних ускладнень із наповненням дохідної частини бюджетів усіх рівнів та негативно впливає на усі сфери життєдіяльності українського суспільства. Крім того, в процесі дослідження з’ясовано, що тіньовий сектор економіки існує як структура, метою діяльності якої є використання у корисливих цілях недоліків державного регулювання суспільних відносин в сфері економіки, державного управління економікою тощо, і включає комплекс свідомих заходів протидії процесам якісного розвитку економічної сфери країни. З урахуванням комплексного характеру тіньової економіки, який визначений через аналіз причин її виникнення, стверджується, що заходи протидії також повинні мати комплексний характер.
4. Виявлено та охарактеризовано найсуттєвіші тенденції розвитку економічної злочинності в Україні, встановлено закономірності злочинної діяльності, здійснено прогнозування розвитку окремих негативних тенденцій. Стверджується, що в Україні в сучасному бізнесі форма холдингової корпорації закріпила органічний синтез кримінальним чином сформованого капіталу і підприємницької діяльності в ім’я обопільної максимізації монопольного прибутку і збільшення можливостей контролю над великими господарськими активами. Крім того, доводиться, що у зв’язку з тим, що на вершині політичної влади в багатьох регіонах України знаходяться представники інтересів певних фінансово-політичних перерозподільних угруповань, а часто одних і тих самих, тісно пов’язаних із криміналізованими фінансово-промисловими групами або інтегрованими бізнес-групами, боротьба за законні і незаконні перерозподільні привілеї (повноваження) лежить в основі процесів боротьби за владу, переділу власності, визначення загальних напрямків розвитку фінансової і виробничої сфери в Україні.
5. Розглянуто та проаналізовано нормативно-правові засади регулювання діяльності правоохоронних органів у сфері профілактики економічної злочинності, які, як визначено в роботі, складаються з двох взаємозалежних елементів: актів нормативно-правової і індивідуально-правової регламентації. На цій основі окреслено перспективи розвитку відповідної галузі національного законодавства. Зроблено висновок, що нормативно-правове регулювання організації і функціонування системи профілактики економічної злочинності обов’язково повинно співвідноситись не тільки з соціально-політичними орієнтирами, але і враховувати тісний взаємозв’язок між наданими правоохоронним органам правами і встановленими для них обов'язками.
6. Вивчена та оцінена роль господарського права в організації профілактики економічної злочинності. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регламентують питання організації та здійснення цієї діяльності, та окремі профілактичні засоби відповідно до різних сфер економіки України (банківська та кредитно-фінансова сфера, страхування, надання фінансових послуг, торгівля тощо). Резюмується, що чинне господарське законодавство містить чисельні норми, які сприяють профілактиці економічних злочинів та правопорушень в різних сферах, але воно потребує активного розвитку.
7. Визначено та проаналізовано основні напрямки впливу кримінально-правової превенції на систему суспільних відносин, пов’язаних з економічною злочинністю. Зокрема, охарактеризовані основні проблемні аспекти та шляхи їх подолання в рамках наступних цільових груп відносин: 1) щодо встановлення кримінальної відповідальності за економічні злочини (криміналізація діянь); 2) щодо встановлення виду та розміру покарання за відповідні діяння; 3) щодо удосконалення кримінально-правових норм, які визначають відповідальність за економічні злочини.
8. За допомогою аналізу адміністративно-правових засобів профілактики економічної злочинності сформульовано висновок про необхідність зміни акцентів у боротьбі з цим явищем з репресивних на попереджувальні заходи. Разом з тим стверджується, що це не повинно потягнути за собою лібералізацію державної економічної політики, навпаки, має бути суттєво посилена контрольно-наглядова діяльність різних органів виконавчої влади, насамперед спеціалізованих, за умови одночасного поширення використання різноманітних заходів переконання, стимулювання та виховання.
9. На основі аналізу можливостей та особливостей застосування в Україні міжнародних договорів по боротьбі з економічною злочинністю робиться висновок, що вітчизняні правоохоронні органи на сьогоднішній день беруть активну участь у міжнародному співробітництві з відповідних питань. Доведено, що основною метою такого міжнародного співробітництва є забезпечення поряд зі збереженням власної національної юрисдикції можливості кримінального переслідування осіб на територіях інших держав. Крім того, обґрунтовується необхідність спрощення процедур співробітництва правоохоронних органів з метою їх інтеграції та спільної протидії процесам транснаціоналізації міжнародної злочинності у світовому масштабі на основі широкого використання різних форм співпраці.
10. Через аналіз різних рівнів управлінського впливу профілактики економічної злочинності здійснено вивчення проблеми причин злочинності на філософському, соціологічному та індивідуальному рівнях. Завдяки цьому виявлено, що, як системне утворення, економічна злочинність вимагає окремого розгляду причин злочинності, як негативного соціального явища, і причин конкретного економічного злочину, як елементарного компонента відповідної злочинності. Відповідно до цієї градації, умови, які сприяють вчиненню економічних злочинів, структуровано на суб’єктивні та об‘єктивні залежно від їх безпосереднього співвіднесення із категоріями загального та окремого. На основі аналізу конкретних причин та умов економічної злочинності резюмується, що відповідні напрямки управлінського (профілактичного) впливу та безпосередні заходи, які складають зміст та сутність профілактики, повинні бути аналогічним чином систематизовані.
11. Розгляд та вивчення особливостей координації у сфері профілактики економічної злочинності діалектично пов’язано із аналізом таких управлінських функцій як організація, керівництво, регулювання, регламентація, прогнозування, планування і контроль, специфіка яких у сфері профілактики економічної злочинності досліджена. Проаналізовані цілі, завдання, функції, компетенція та повноваження координаційних органів у сфері профілактики економічної злочинності, а також організаційні форми спільної діяльності суб’єктів координації, у результаті чого робиться висновок про необхідність подальшого зміцнення координаційних повноважень управлінських органів. Крім того, розглянуто ряд проблемних питань організації і здійснення координації в умовах сучасних реалій боротьби з економічною злочинністю та її профілактики, на підставі чого виділено ряд факторів підвищення ефективності цього виду управлінської діяльності.
12. Основні проблеми управління впровадженням нових інформаційних технологій у профілактику економічної злочинності проаналізовано у двох взаємозалежних аспектах  цільовому (через завдання та функції управління) та організаційному (через структуру та ієрархію системи). Охарактеризовано систему інформаційних ресурсів профілактики економічної злочинності, принципи організації та функціонування інформаційних мереж, схеми доступу до інформаційних масивів, а також пріоритетні напрямки удосконалення відповідних управлінських процесів і процедур.
13. Аргументовано доводиться, що особливістю управління підготовкою кадрів для боротьби з економічною злочинністю та її профілактики є те, що зміст цієї підготовки складає сукупність двох рівнозначних сторін професійної діяльності правоохоронця: юридичної (правознавчої) та професійної (правоохоронної). На цій основі досліджено актуальні проблеми організації та функціонування всієї системи підготовки кадрів правоохоронних органів, проаналізовано етапи управління цією діяльністю та форми її забезпечення, перспективні та проблемні аспекти, а також шляхи удосконалення та оп-тимізації.
14. На основі аналізу системи нормативно-правового регулювання, історії та сучасного стану участі громадськості у протидії злочинності обґрунтовується принципова позиція щодо необхідності обов’язкового залучення громадськості до профілактики економічної злочинності, адже реалізація основних завдань правоохоронних органів у цій сфері органічним чином пов’язана з налагодженням дієвої та ефективної взаємодії між міліцією та громадськістю, різними формами її самоорганізації. При цьому такого роду взаємодію пропонується розглядати як цілісну єдність гласних і негласних, організаційних та ініціативних, традиційних і нових форм участі та співпраці.
15. Із застосуванням нових наукових підходів, що репрезентовані різними галузями науки (теорією управління, кримінологією, юридичною психологією, соціологією тощо) досліджено рівень конкретних об’єктів управлінського впливу профілактики економічної злочинності. Визначено систему цих об’єктів: 1) особа економічного злочинця, механізми формування та розвитку злочинної поведінки; 2) ситуація економічного злочину; 3) процес вчинення економічного злочину; 4) напрямки удосконалення профілактичного впливу.
16. Здійснено періодизацію виникнення, становлення та розвитку інтересу держави та суспільства до економічної злочинності, а також особистості відповідного злочинця. На основі дослідження соціальних вад і природи економічної злочинності та особи відповідного злочинця робиться висновок про наявність певних привілеїв як функціональну ознаку даного виду злочинної діяльності. Крім того, відзначається доволі помітне завищення, або навіть гіперболізація суспільної небезпеки розглянутих категорій у громадській свідомості, що виступає в якості своєрідної реакції на процеси приховування реальних розмірів небезпеки, які мали місце у попередні роки.
17. На підставі визначення критеріїв (користь як основа мотиваційної сфери, інституційна належність, статусні ознаки та правовий критерій) проведено типологізацію економічних злочинців. Визначено 16 типологічних груп, зв’язок яких із досліджуваною системою зменшується залежно від характерологічних особливостей їх злочинної діяльності. Доводиться, що за різними формальними ознаками до системи економічної злочинності можуть потрапляти різні категорії злочинців, але лише певна їх частина здатна вчиняти економічні злочини, які відповідають раніше сформульованому визначенню. З цього резюмується наявність специфічного типу „економічного” злочинця. На основі аналізу комплексу особистісних його якостей робиться однозначний висновок про те, що пріоритет серед них належить не ціннісному та регулятивному комплексам, які поєднують особистість зі суспільством, а гіпертрофованому “Его” з одночасним домінуванням рольового комплексу. Відповідно до цього виявлено та охарактеризовано найбільш виразні форми проявів цих негативних особистісних вад.
18. На основі аналізу сучасних наукових концепцій, які цілеспрямовано вивчають ситуацію економічного злочину, визначено систему основних її складових елементів. В результаті адаптації загальної схеми людської поведінки до тих особливостей, які пов’язані з економічною злочинністю, запропоновано в якості нормативної орієнтації розглядати економічні інституції, з якими має справу суб’єкт економічної діяльності у процесі господарчої діяльності.
19. Аналіз сутності інституціонального підходу до визначення суті соціальних правових феноменів та завдяки імплементації основних його здобутків в сучасну управлінську концепцію організації профілактики економічної злочинності зроблено низку висновків аксіоматичного плану. Зокрема, про те, що індивідуальна профілактична робота з бізнесменами-делінквентами не є перспективною через відсутність дієвих засобів впливу на них; поширення у суспільстві ефективних економічних інституцій знижує рівень економічної злочинності, а неефективні економічні інституції є криміногенним фактором; державі слід цілеспрямовано сприяти формуванню підприємництва як соціального класу з власною свідомістю, стилем життя і правилами існування; підвищення життєвого рівня населення є необхідною передумовою досягнення успіхів та стрижнем стратегії профілактики економічної злочинності. На цій основі запропоноване авторське бачення оптимальних організаційних орієнтирів для системи профілактики економічної злочинності щодо оптимізації та удосконалення.
20. Досліджено специфіку однієї з форм співробітництва у сфері профілактики економічної злочинності  обміну досвідом між правоохоронними органами різних держав. Стверджується, що фундаментальна специфіка обміну досвідом полягає в органічному поєднанні організаційно-управлінського потенціалу у вигляді відповідних форм співпраці, і неформального характеру окремих стосунків та відносин між сторонами, які взаємодіють. Завдяки цьому він сприяє підвищенню фахового рівня співробітників, усуненню помилок в організації та реалізації профі-лактичних заходів, своєчасному отриманню необхідної інформації й тактичному маневруванню силами та засобами профілактики, економії ресурсів тощо, і через це є запорукою ефективної діяльності всіх систем профілактики економічної злочинності, які сформовані у країнах, що співпрацюють.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аванесов Г.А., Романов Г.А. Конституционно-правовые основы профилактической деятельности органов внутренних дел. – Труды Академии МВД СССР, 1982.
2. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание управления и организационные структуры. – К., 1990.
3. Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: интересы и деятельность. – К., 1993.
4. Авер’янов В.Б. Органи виконавчої влади в Україні. – К., 1997.
5. Агапов А.Б. Учебник административного права. – М.: Городец, 1999.
6. Аврутин Ю.Е. Эффективность деятельности органов внутренних дел: опыт системного исследования.  СПб., 1998.
7. Аврутин Ю.Е., Егоршин В.М., Сальников В.П., Шапиев С.М. Преступность, общество, государство: проблемы социогенеза. Опыт междисциплинарного теоретико-прикладного исследо¬вания. - СПб., 2003.
8. Аврутин Ю.Е., Кикоть В.Я., Сыдорук И.И. Правопорядок: организационно-правовое обеспечение в Российской Федерации. Теоретическое административно-правовое исследование: Монография.  ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003.
9. Административное право: Учебник / Под ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 1999.
10. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие.  Х.: ООО «Одиссей», 1999.
11. Адміністративне право України (Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П.Битяк, В.В.Богуцький, В.М.Гаращук та ін.); За ред. Ю.П.Битяка. – Харків: Право, 2000.
12. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000.
13. Азаров М. “Живий” платник краще “мертвої” недоїмки // Урядовий кур’єр.  2001.  7 липня.
14. Алексеев А.И., Герасимов С.И., Сухарев А.Л. Криминологическая профилактика: Теория, опыт, проблемы. – М.: Изд-во «НОРМА», 2001.
15. Алексеев С.С. Правовые средства: постановка проблемы, понятие классификация // Сов. государство и право. – 1987. - № 6. – С.12-19.
16. Алексєєв С.С. Теория права.  М., 1993.
17. Алёхин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, ТЕИС, 1996.
18. Альбрехт С., Венц Дж., Уильямс Т. Мошенничество. Луч света на темные стороны бизнеса / Перев. с англ.  СПб: Питер, 1995.
19. Американская социологическая мысль: Тексты / Под ред. В.И. Добренькова.  М.: Международный Университет Бизнеса и Управления, 1996.
20. Аналіз роботи судів загальної юрисдикції у 2003 році (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України.  2004.  № 5.
21. Андрєєва О.Б. Діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці правопорушень в сучасних умовах. Дис…к.ю.н. (12.00.07).  Х., 1999.
22. Антонян Ю.М., Кудрявцев В.Н., Эминов В.Е. Личность преступника. – СПб., 2004.
23. Ануфрієв М.І. Кадрова політика як засіб підвищення ефективності протидії злочинності // Наук. вісник Дніпропет. юрид. ін-ту МВС України.  2001.  № 1.
24. Ануфрієв М.І. Основні напрямки кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України (організаційно-правовий аспект).  Харків: Вид-во НУВС, 2001.
25. Анучин Е. Материалы для уголовной статистики России: Исследование о проценте ссылаемых в Сибирь. – Тобольск, 1866.
26. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. редакцією д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000.
27. Арістова І.В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади. Дис…. д-ра юрид. наук: (12.00.07) / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2002.
28. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования. М.: Юрид. литература, 1975.
29. Атаманчук Г.В. Сущность советского государственного управле¬ния.  М.: Юрид. литература, 1980.
30. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом.  М.,1973.
31. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980.
32. Бабич Н. Экономическая преступность: а если штрафом?.. // Финансовая Украина. – 1996.  №43.
33. База даних “Нормативний акт України” – http://www.nau.kiev.ua
34. Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Україні.  К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1998.
35. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1994.
36. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник.  Х., 1998.
37. Бандурка О.М. Бюджетні процеси та “тінізація” економіки в Україні // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності. Матеріали науково-практичної конференції. НЮАУ ім. Я. Мудрого. – Харків, 1999.
38. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001.
39. Бандурка О.М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції: Наук.-практ. посібник. – Харків: Основа, 2003.
40. Бандурка А.М., Давыденко Л.М. Преступность в Украине: причины и противодействие: Монография. – Харьков: Гос. спец. изд-во «Основа», 2003.
41. Бартол К. Психология криминального поведения. Пер. с англ. – СПб., 2004.
42. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1999.
43. Блувштейн Ю.Д. Система субъектов и тактика профилактики правонарушений: Лекция.  М., 1980.
44. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук.  Х., 1997.
45. Бельсон Я.М. Международная организация уголовной полиции (Интерпол): Учебное пособие. – М., 1981.
46. Бельсон Я.М. Интерпол в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Наука, 1989;
47. Бельсон Я.М. Россия в Интерполе // Правоведение. Известия высших учебных заведений. – С-Пб., 1994.
48. Бертовский Л.В., Образцов В.А. Выявление и расследование экономических преступлений: Учебно-практическое издание. – М.: Издательство “Экзамен”, 2003.
49. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транснациональная преступность: состояние и трансформация: Учеб. пособие / Под ред. акад. П.Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999.
50. Білецький В. Фіктивне підприємництво і економічна злочинність // Право України. – 1997.  № 5.
51. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю: Монографія.  Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002.
52. Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): Автореф. дис. ...докт. юрид. наук (12.00.07).  Х.: НУВС, 2004.
53. Бирюков П.Н. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью и правовая система РФ. – Воронеж, 1997.
54. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій.  Харків: Укр. юрид. акад., 1994.
55. Богатырев А.Г. Международное сотрудничество государств в борьбе с преступностью: Учебное пособие. – М.: МВШМ МВД СССР, 1989.
56. Боков А.В. Организация борьбы с преступностью: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2003.
57. Бородюк В., Турчинов А., Приходько Т. Оценка масштабов теневой экономики и ее влияние на динамику макроэкономических показателей// Экономика Украины. – 1996.  №11.
58. Босхолов С.С. Основы уголовной политики: Конституционный, криминологический, уголовно-правовой и информационный аспекты. – М.: «ЮрИнфоР», 1999.
59. Брич Л.П., Навроцький В.О. Кримінально-правова кваліфікація ухилення від оподаткування в Україні.  К., 2000.
60. Бунич А.П., Гуров А.И., Корягина Т.И. и др. Теневая экономика.  М.: Экономика, 1991.
61. Бурлаков В.Н. Личность преступника как объект профилактической деятельности органов внутренних дел.  СПб., 1995.
62. Быргэу М.М. Проблемы взаимодействия органов внутренних дел с населением в процессе предупреждения и расследования преступлений // Закон и Право.  №.8.  2001.
63. Быргэу М.М. Оперативный состав внутренних дел: концепция подготовки, проблемы и перспективы // Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції: Тези доп. міжнар. наук.-практ. конференції. Ч.1.  К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003.
64. Быргэу М.М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова) / Под общей ред. д-ра юрид. наук, проф. Бандурки А.М.: Монография.  Харьков: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2004.
65. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада: США, Великобритания, Франция, Германия: Учебное пособие. Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Издательская корпорация «Логос», 2000.
66. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть), Учебное пособие.  Х.: „Одиссей”, 2001.
67. Вебер М.П. Протестанская этика и дух капитализма // М.Вебер. Избранные произведения: Пер. с нем. / Сост., общ. ред и послесл. Ю.Н.Давыдова; Предисл. П.Н.Гайденко.  М.: Прогресс. 1990.
68. Вересов В.М. Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (на матеріалах Автономної Республіки Крим): Автореф. дис. … канд. юрид. наук.  Х., 1999.
69. Взаимодействие органов внутренних дел с общественностью // Научно-технический прогресс и преступ¬ность. Научно-аналитический обзор.  М.,1990.
70. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента.  Х.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003.
71. Взаємодія міліції та громадськості в Україні (з використанням досвіду діяльності поліції Великобританії) / Под общей ред. проф. Бека Адриана Дж., проф. Ярмыша А.Н.  Харьков: НУВД, 2001.
72. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б.Авер’янова.  К.: Видав. Дім „Ін Юре”, 2002.
73. Викторов Б.А, Милиця и общественность в охране общественного порядка. – М.: „Знание”, 1975.
74. Виноградов С.В., Забарин С.П. Правовые вопросы взаимодействия следователя с зарубежными правоохранительными органами при расследовании преступлений // Проблемы предварительного следствия и дознания: Сб. науч. трудов. – М.: ВНИИ МВД России, 1993.
75. Возна Т.В. Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук (12.00.07).  Х.: НУВС, 2003.
76. Волеводз А.Г. Международный розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика) / Науч. ред. проф. Соловьев А.Б. – М.: “ООО Юрлитинформ”, 2000.
77. Волженкина В.М. Оказание правовой помощи по уголовным делам в сфере международного сотрудничества: Учебное пособие. – С-Пб.: Юрид. ин-т Генеральной прокуратуры РФ, 1998.
78. Волженкин Б.В. Преступления в сфере экономической деятельности.  СПб.: Изд. «Юрид. центр Пресс», 2002.
79. Волобуев А.Ф., Осыка И.Н. Преступления, совершенные с использованием компьютерной техники: зарубежный опыт борьбы с ними и перспективы его использования в следственной и экспертной практике Украины // Криминалистика и судебная экспертиза.  Вып. 48.  Киев, 1997.
80. Волобуєв А.Ф. Профілактична діяльність при розслідуванні злочинів у сфері підприємництва // Вісник Університету внутрішніх справ.  № 12.  Ч.1, 2000.
81. Волобуєв А.Ф. Комплексні методики розслідування економічних злочинів // Вісник прокуратури.  № 6 (24).  2003.
82. Волынский Г. Государственное регулирование рыночной экономики // Экономика Украины.  1996.  № 11.
83. Ворона В.М. Институционализм как концепция экономических трансформаций в Украине / Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення Ш Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. – К., 2003.
84. Габричидзе Б.Н., Чернявский А.Г. Административное право Российской Федерации: Учебник для вузов. – М.: Издательство «Дело и Сервис», 2001.
85. Гаєнко В.І.. Желєзов Є.О., Рябченко О.П. Тінізація економіки та державні заходи протидії// Проблеми боротьби з організованою злочинністю в регіоні (на матеріалах Харківської та Полтавської областей): Зб.матеріалів міжнар.наук.-практ.конференції [Харків] 26-27 квітня 1999р.  Х.: “Право”, 2000.
86. Галенская Л.Н. Правовые проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью. – Л.: ЛГУ, 1978.
87. Гаращук В.М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні: Автореф. дис. ...докт. юрид. наук (12.00.07).  Х.: НЮАУ ім. Я. Мудрого, 2003.
88. Геєць В.М. Перешкоди економічному поступу та можливі шляхи їх подолання // Економічний часопис.  1996.  № 11.
89. Гель А.П. та ін. Правоохоронні органи України: Курс лекцій / А.П.Гель, Г.С.Семаков, Д.П.Цвігун. – К.: МАУП, 2000.
90. Гилинский Я.И. Криминология. Теория, история, эмпирическая база, социальный контроль. – СПб., 2002.
91. Глобальна соціальна політика / Міжнар. соц. орг. й майбутнє соц. добробуту / Б.Дікон, М.Халс, П.Стабс; Пер. с англ. А.Олійник та інші. – К.: Основи, 1999.
92. Годунов, И.В. Противодействие организованной преступности: Учеб. пособие / И.В.Годунов. – М.: Высшая шк., 2003.
93. Голик Ю.В. От экономической преступности к преступной экономике // Организованная преступность и коррупция: Исследования, обзоры, информация. – Вып. 2. – Екатеринбург, 2000.
94. Голіна В.В. Попередження злочинності: Конспект лекції.  Х.: Укр. юрид. академія, 1994.
95. Голованов Н.М., Перекислов В.Е., Фадеев В.А. Теневая экономика и легализация преступных доходов.  СПб.: Питер, 2003.
96. Головченко В.В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. – К., 1985.
97. Голоднюк М.Н., Зубкова В.И. Предупреждение преступности.  М., 1990.
98. Голосніченко І.П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права. ¬ К., 1991.
99. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття).– Ірпінь, 1998.
100. Городыский А.Н. Расследование преступлений в сфере внешнеэкономической деятельности, связанных с сокрытием валютных ценностей // Организованная преступность и коррупция: Исследования, обзоры, информация. – Вып. 2. – Екатеринбург, 2000.
101. Гостев В.В. Взаимодействие органов внутренних дел с общественностью в охране общественного порядка // Вісник Луган. ін-ту внутр. справ.  Спецвыпуск.  1999.  Ч. 3.
102. Государственные органы зарубежных стран, исполняющие функции, сходные с функциями прокуратуры в СССР // Научная информация по вопросам борьбы с преступностью. – № 131.  М., 1991.
103. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А.Козбаненка. – М.: Статут, 2000.
104. Гребенюк В.М. Договірні відносини України у сфері взаємодопомоги у кримінальних справах: Автореф. дис. …канд. юрид наук (12.00.11). – К., 1997.
105. Гуторова Н.О. Щодо ефективності застосування майнових покарань за злочини проти державних фінансів // Підприємництво, господарство і право. – 2003. №11.
106. Гуторова Н.О., Романов С.Ю. Злочини в сфері економіки (проблеми кримінологічної і кримінально-правової класифікації) // Вісник НУВС.  2001. № 14.
107. Давыденко Л.М. Организация деятельности районной, городской прокуратуры по профилактике преступлений. Учебное пособие. – Харьков: Ин-т повыш. квалиф. руковод. кадров прокуратуры СССР, 1990.
108. Давыденко Л.М. Организующая роль районного (городского) прокурора в координации деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступлениями и иными правонарушениями. Учебное пособие.  М., 1988.
109. Давиденко Л., Корнілов О. Поняття та загальна характеристика органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю // Вісник Академії правових наук України.  Х.: Право, 1997.
110. Давиденко Л.М. Питання боротьби зі злочинністю та зміцнення правопорядку // Вісник УніВС.  № 10. – Х., 2000.
111. Даньшин І.М. До питання про кримінологічне поняття економічної злочинності // Проблеми боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Х.: Харківський центр вивчення організованої злочинності, 1999.
112. Действующее международное право. В 3 т. / Сост. Ю. М. Колосов и Э.С. Кривчикова. – М.: Изд-во Московского независимого института международного права, 1996.
113. Дементьева Е.Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой рыночной экономикой (на материалах США и Германии). М.: ИНИОН РАН, 1992.
114. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003.
115. Додин Є.В. Організація профілактики адміністративних проступків // Право України.  1992.  № 9.
116. Дриль Д. Малолетние преступники: Этюд по вопросу о человеческой преступности, ее факторах и средствах борьбы с нею. – М., 1984.
117. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва.  К., 2001.
118. Дудоров О.О. Коментар статей 209 і 2091 Кримінального кодексу України // Протидія відмиванню доходів, здобутих злочинним шляхом. Збірник нормативно-правових актів, міжнародних документів, коментарі.  К.: Атіка, 2003.
119. Жданов Ю.Н., Костин А.Н. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью. – М., 1997.
120. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про банкрутство" від 30 червня 1999 року № 784-XIV // Відомості Верховної Ради (ВВР).  1999.  № 42-43.  Ст.378.
121. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28.11.2002 р. №249-ІV // Відомості Верховної Ради.  2003.  №1.  Ст.2.
122. Закон України „Про ратифікацію Конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” від 17.12.1997 р. №738/97-ВР // Відомості Верховної Ради.  1998.  № 16.  Ст.72.
123. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. № 2121-ІІІ // Відомості Верховної Ради.  2001.  №5-6.  Ст.30.
124. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12.07.2001 р. №2664-ІІІ // Відомості Верховної Ради.  2002.  №1.  Ст.1.
125. Закон України „Про державне оборонне замовлення” // Відомості Верховної Ради України.  1999.  №17.  Ст.111.
126. Закон України „Про боротьбу з корупцією” // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 256.
127. Закон Украины «О прокуратуре» // Ведомости Верховной Рады Украины.  1991.  № 53.
128. Закон України „Про державну податкову службу в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 15. – Ст. 84.
129. Закон України „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організаці