ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ГАЛИЧИНОЮ І БУКОВИНОЮ В СКЛАДІ АВСТРІЇ (1772-1848 рр.)

brief description

З М І С Т

ВСТУП ………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ 1. СТАН РОЗРОБКИ ПРОБЛЕМИ І ХАРАКТЕРИСТИКА
ДЖЕРЕЛ ДОСЛІДЖЕННЯ ……………………………... 13

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРИЄДНАННЯ
ГАЛИЧИНИ І БУКОВИНИ ДО АВСТРІЇ ......................... 26
2.1. Особливості державного устрою Австрії наприкінці
XVIII – у першій половині XIX ст. ....................................... 26
2.2. Юридичне оформлення приєднання Галичини і Буковини
до Австрії ……………………………………………………. 35
2.3. Галичина і Буковина як складові Австрійської
монархії ......................................................………………….. 48

РОЗДІЛ 3. АПАРАТ УПРАВЛІННЯ КОРОННИМ КРАЄМ
ГАЛИЧИНИ ……………….……………………………… 64
3.1. Структура та основні напрями діяльності губернського
правління................................................................................. 64
3.2. Механізм функціонування військової адміністрації
на Буковині (1774-1787 рр.) .................................................. 75
3.3. Порядок формування та діяльність Галицького
станового сейму …………………………………………….. 85
3.4. Особливості правового статусу місцевих органів
управління ………………………………………………….. 104

РОЗДІЛ 4. РОЛЬ РЕВОЛЮЦІЇ 1848 Р. У ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ
УПРАВЛІННЯ ГАЛИЧИНОЮ І БУКОВИНОЮ .............. 146
4.1. Суспільно-політичні зміни у Галичині і Буковині
під впливом революції 1848 р. ............................................ 156
4.2. Представництво Галичини і Буковини у першому
австрійському парламенті ..................................................... 171

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………. 171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………............................ 178

ДОДАТКИ............................................................................................…. 197

ВСТУП
У сучасних умовах розвитку незалежної Української держави неухильно зростає значення вітчизняних історико-правових досліджень. Адже одним із способів запобігти запозиченню й експериментуванню є звернення до власної історичної спадщини. Перед істориками права стоїть завдання відтворити українську історію як закономірний процес з притаманними йому суперечностями, досягненнями і втратами, боротьбою нового зі старим. Вивчення й оцінка історичних процесів, фактів – справа непроста. Вона вимагає кропіткої праці, ретельного дослідження архівних документів та матеріалів. Широкий загал громадськості прагне отримати виважені відповіді на низку найболючіших питань з часів давніх і близьких.
Важливими є дослідження історії держави і права України на різних етапах її розвитку, в тому числі в умовах окупації іноземними державами.
Наприкінці XVIII ст., скориставшись сприятливою міжнародною ситуацією, Австрія, Пруссія та Росія організували і здійснили поділ Польщі. У результаті такого зовнішньо-політичного акту у 1772 р. Галичина стала частиною володінь Габсбургів. Здобуті українські та польські землі австрійський уряд штучно об’єднав у єдиний коронний край із назвою королівство Галичини і Лодомерії, у складі якого в 1786–1849 рр. перебувала також Буковина. Термін „королівство Галичини і Лодомерії” у тексті дисертації використовується на означення адміністративної одиниці Австрії. В інших випадках ця територія іменується загальноприйнятими ще в першій половині ХІХ ст. термінами „Галичина” і „Буковина” – українських етнічних земель, на яких компактно жило українське населення.
Одразу ж після анексії Галичини імператриця Марія Терезія своїм декретом ліквідувала усі попередні державні установи. У краї була запроваджена централізована система управління. Вищою ланкою в галицькій адміністрації було губернське правління, очолюване губернатором. Символом місцевої автономії мав стати створений 1775 р. Галицький становий сейм, однак зростання абсолютної влади Габсбургів перетворило його на декоративну установу при губернаторах Галичини. Середньою ланкою в управлінській системі було окружне управління, кероване старостою. Низові – сільські і міські органи влади були по суті беззастережними виконавцями розпоряджень окружної адміністрації. Органи місцевого самоврядування на галицьких землях, як і державні органи, слугували інтересам заможних верств населення і не виконували притаманних їм функцій. Особливістю австрійського бюрократизму було формування апарату управління Галичиною і Буковиною виключно з осіб, які належали до заможних соціальних верств і пройшли вишкіл у бюрократичному апараті Австрії.
У середині ХІХ ст. на західноукраїнських землях, як і в усій Австрійській імперії, відбулася буржуазно-демократична революція. Її важливими здобутками стали: зародження парламентаризму, скасування селянських повинностей та пробудження в українського населення віри у власні сили і можливості.
Актуальність теми. Розбудова сучасної Української держави потребує врахування історичного досвіду, а також глибокого наукового аналізу низки проблем, зокрема тих, які пов’язані з формуванням територіальної цілісності України та функціонуванням її державного механізму. Саме тому нині зростає значення досліджень історії національної державності і права. Насамперед це стосується проблем, розв’язанню яких у попередні десятиліття приділялася недостатня увага. Серед останніх особливо актуальними є дослідження історико-правових аспектів діяльності державних та самоврядних органів територіальної влади, що діяли в окремі історичні періоди на землях, які нині становлять територію України, зокрема, у Галичині і Буковині.
З огляду на це важливе місце серед історико-правових проблем, які потребують розв’язання, посідає питання, пов’язане з формуванням та функціонуванням органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.
У досліджуваний період Галичина і Буковина були приєднані до Австрійської монархії, де діяв принцип централізації державного управління. Створений у Галичині і Буковині управлінський апарат підпорядковувався центральному урядові, а його методи діяльності повністю відповідали тогочасним традиціям австрійського абсолютизму. Органи самоврядування перебували під контролем державних органів і не мали реальної самостійної влади. Деякі демократичні форми адмініст-ративного управління Галичиною і Буковиною почали запроваджуватися тільки після буржуазно-демократичної революції 1848 р.
У вітчизняній історико-правовій науці основна увага приділялася висвітленню соціально-економічного, політичного та правового становища західноукраїнських земель у різні історичні періоди. Цим питанням присвячені праці таких учених: Г. Гербільського, І. Жалоби, М. Кріля, В. Кульчицького, М. Никифорака, І. Новосівського, В. Осечинського, Р. Петріва, Ф. Стеблія, А. Ткача, Б. Тищика. Зацікавленість істориків та правознавців викликають також проблеми становлення державно-правових інститутів у Галичині та Буковині протягом тривалого періоду австрійського панування. Однак недостатньо дослідженою досі залишається проблема організації управління Галичиною та Буковиною в період їх перебування у складі Австрії від першого поділу Польщі 1772 р. до буржуазно-демократичної революції 1848 р.
Усе це зумовлює актуальність теми, за якою виконане дисертаційне дослідження.
Ми не вважали за потрібне досліджувати діяльність правоохоронних органів, оскільки вони можуть бути предметом спеціального вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теорії та історії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка у контексті наукової теми „Актуальні проблеми історії держави і права України, політичних і правових вчень та зарубіжної історії”, затвердженої наказом ректора Львівського національного університету імені Івана Франка
№ Н-239 від 16. 04. 2003 р.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення історико-правових знань стосовно формування та функціо-нування органів управління Галичиною і Буковиною у 1772–1848 рр. та їх місця в державному апараті Австрії.
Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
– охарактеризувати політико-правові засади приєднання Галичини і Буковини до складу Австрії;
– проаналізувати статус Галицького губернського правління та військової адміністрації на Буковині;
– встановити причини створення Галицького станового сейму та дослідити його діяльність;
– з’ясувати структуру, завдання та функції органів місцевого управління Галичини і Буковини;
– показати особливості впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські структури Галичини і Буковини;
– висвітлити демократичний характер змін, що відбулися в управлінні Галичиною та Буковиною у період буржуазно-демократичної революції 1848 р.
Об’єктом дослідження є соціально-політичні та державно-правові відносини, що виникали у процесі формування та функціонування органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772–1848 рр.).
Предмет дослідження – історико-правові особливості формування органів управління Галичиною і Буковиною у 1772–1848 рр. та функціонування цих органів у державному апараті Австрії.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Історичний метод дав змогу виявити причини змін, що відбулися в управлінні Галичиною і Буковиною наприкінці XVIII – у першій половини XIX ст. Застосування діалектичного методу дозволило простежити еволюцію державно-правових інститутів Австрійської монархії у досліджуваний період. На підставі системно-структурного методу розкрито структуру конкретних органів влади у Галичині і Буковині, відображено організаційні засади їхньої діяльності та взаємозв’язок між ними. Зі спеціально-юридичних методів у роботі використані: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-догматичний та метод тлумачення правових приписів. Історико-правовий метод допоміг з’ясувати закономірності формування та функціонування апарату управління Галичиною і Буковиною у 1772–1848 рр. Порівняльно-правовий метод дав змогу виявити подібні та відмінні риси в організації управління Галичиною як складовою державного устрою Польщі та Австрії. Формально-догматичний метод використовувався для аналізу нормативно-правових актів, а метод тлумачення правових приписів – для з’ясування змісту правових норм, що містяться у них.
Ці та інші методи здебільшого використовувалися у взаємозв’язку та тією мірою, якою вони відповідають предметові дисертаційного дослідження.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1772 р. до 1848 р. включно. Отримавши у 1772 р. внаслідок першого поділу Польщі Галичину, австрійський уряд ліквідував існуючу там систему управління і запровадив аналогічну тій, що діяла в інших провінціях імперії. Під час буржуазно-демократичної революції 1848 р. в Австрії відбулася спроба реорганізувати абсолютистську монархію в конституційну, в результаті чого виникли нові органи управління державою в цілому та її адмі¬ністративними одиницями.
Територіальні рамки дослідження в основному обмежуються територією, що входила з 1772 р. до складу Австрії під назвою коронного краю Галичини, окремим округом якого у 1776 – 1849 рр. була Буковина. В деяких випадках вони охоплюють усю Австрію.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у сучасній вітчизняній історико-правовій науці досліджень особливостей формування та функціонування органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст.
У результаті дослідження сформульовано низку положень, яким притаманні елементи наукової новизни:
– уточнено, що Австрія анексувала Галичину і Буковину передусім для того. щоб розширити власну територію та зміцнити кордони, а тому не мала на меті сприяти самостійному політичному та соціально-економічному розвиткові цих земель;
– розкрито сутність австрійської урядової політики в Галичині, що полягала у зміцненні централізації управління краєм. Забезпечення такої централізації покладалося на Галицьке губернське правління, очолюване губернатором, і військову адміністрацію на Буковині (1774–1787 рр.). Діяльність цих органів відповідала традиціям австрійського абсолютизму того часу, який полягав у ліквідації будь-яких децентралізованих методів управління;
– виявлено, що створення у 1775 р. Галицького станового сейму мало стати свідченням використання австрійською владою демократичних методів управління новою провінцією. Однак протягом усього періоду існування він реально не виконував своїх завдань, а тому не відіграв важливої ролі у суспільно-політичному житті краю;
– з’ясовано, що окружну владу очолював староста, який забезпечував виконання приписів австрійського уряду і губернської влади. Влада у селах належала поміщикам (домініям) та мандаторам, повноваження яких сприяли зміцненню феодальних порядків. Загалом місцеві органи управління Галичини і Буковини були важливою ланкою чинної в Австрії централізованої системи державної влади;
– доведено, що в досліджуваний період у Галичині і Буковині в умовах панування абсолютизму монархії Габсбургів було зведене нанівець міське самоврядування, що підтверджувало авторитарний характер реформ австрійського уряду щодо управління краєм;
– виявлено, що особливість впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські структури Галичини і Буковини полягала в тому, що адміністративний апарат формувався майже виключно з представників австрійського чиновництва, що спричинювалося до відсутності українського представництва у владних структурах усіх рівнів;
– встановлено, що демократизація управління краєм розпочалася у 1848 р. і виявилася у скасуванні селянських повинностей (яке відбулося в Галичині набагато швидше, ніж в інших австрійських провінціях); створенні національних органів, що координували взаємовідносини населення краю та австрійської влади; прийнятті першої австрійської конституції; наданні депутатам від Галичини й Бу¬ковини змоги відстоювати інтереси своїх виборців у першому австрійському парламенті.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення та висновки певною мірою поглиблять знання у вітчизняній історико-правовій науці, присвяченій дослідженню державно-правового розвитку України. Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі юридичних та інших гуманітарних закладів, зокрема, у викладанні курсів „Історія держави і права України”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, „Історія політичних і правових вчень”, „Конституційне право”, “Історія державного управління”. Вони будуть корисними при підготовці спеціальних курсів та узагальнюючих праць, підручників і навчальних посібників. Наведений у роботі фактологічний матеріал може використовуватися для подальшого дослідження питань організації державного управління на українських землях з розширенням територіальних і хронологічних рамок.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею здобувача наукового ступеня кандидата юридичних наук.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Львівського національного університету імені Івана Франка, кафедри теорії та історії держави і права Львівського юридичного інституту МВС України. Окремі положення дисертації доповідалися автором на III, IV, V, X регіональних науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 1997, 1998, 1999, 2004 рр. відповідно); на І Регіональній науковій конференції аспірантів-правознавців „Проблеми державотворення і законотворення в Україні (м. Львів, 1998 р.); на науково-практичній конференції ”Механізм правового регулювання в правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства” ( м. Львів, 2004 р.).
Результати дисертаційного дослідження відображені у таких публікаціях:
1. Колодяжна [Настасяк] І. Соціально-політичне становище Галичини в перші роки австрійського панування // Щорічник наукових праць молодих вчених "Держава і право" Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Випуск 2. – Київ, 1998–1999. – С. 49–56.
2. Настасяк І. Скасування кріпосного права в Галичині // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 34. – Львів, 1999. –
С. 46–48.
3. Настасяк І. Галицький Становий Сейм: історія становлення та діяльності (1775–1845 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 36. – Львів, 2001. – С. 75–78.
4. Настасяк І. Історико-правовий аналіз входження Галичини до складу австрійської імперії // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 38. – Львів, 2003. – С. 84–90.
5. Настасяк І. Правовий статус міст Галичини в період австрійського панування // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Випуск 3. – 2003. – С. 291–299.
6. Настасяк І. Галицьке губернське правління: його структура та діяльність // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Збірник наукових статей. – Випуск 11. – Івано-Франківськ, 2003. – С. 3–10.
7. Настасяк І. Особливості правового становища шляхти в Галичині (кінець XVIII – початок XIX ст.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 39. – Львів, 2004. – С. 117–121.
8. Настасяк І. Причини, перебіг та значення селянської реформи в Галичині (1772–1789 рр.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Випуск 40. – Львів, 2004. – С. 113–120.
9. Колодяжна [Настасяк ] І. Загарбання Австрією Галичини і перші заходи щодо створення колоніального державного апарату // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали III регіональної наукової конференції (лютий 1997 р.). – Львів, 1997. – С. 125–129.
10. Настасяк І. Роль губернського правління у зміцненні державного ладу в Галичині // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали регіональної наукової конференції (5–6 лютого 2004 р.). – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. – С. 115–118.
11. Настасяк І. Роль судових органів Галичини в державному апараті австрійської імперії // Механізм правового регулювання в правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства: Матеріали всеукраїнської міжвузівської науково-практичної конференції (квітень 2004 р.). – Львів, 2004. – С. 57–59.
Загальний обсяг опублікованого тексту за темою дослідження, який безпосередньо належить дисертантці, становить близько 2,7 друкованих аркушів.

bibliography

ВИСНОВКИ
Проведене дослідження особливостей формування та функціонування органів управління Галичиною і Буковиною в складі Австрії (1772–1848 рр.) дає змогу зробити такі висновки.
1. У досліджуваний період в Австрії посилився процес централізації державного управління. Спадковий монарх зосереджував у своїх руках усю повноту влади. Виконавчим органом була Придворна канцелярія, що декілька разів змінювала офіційну назву і проіснувала до 1848 р. Політико-адміністративний поділ монархії зумовлювався державотворчими традиціями династії Габсбургів.
Австрійська зовнішня політика з сучасної точки зору була імперіалістичною, оскільки мала на меті передусім посилити владу імператора та збільшити розміри його володінь. Так, Галичина була приєднана до Австрії в результаті І поділу Польщі 1772 р. з метою розширення території монархії, а Буковина – в результаті акту анексії 1774 р., який переслідував стратегічну мету австрійського уряду, а саме зміцнення кордонів держави і поліпшення сполучення між її провінціями. Обгрунтування прав Австрії щодо Галичини і Буковини, на нашу думку, були фікцією, оскільки не мали під собою жодних об’єктивних історичних та правових підстав.
Землі, отримані Австрією внаслідок поділів Польщі, були штучно об’єднані в одну адміністративну одиницю – коронний край з офіційною назвою Королівство Галичини і Лодомерії з великим князівством Краківським та князівствами Освенцімським і Заторським. Його столицею стало місто Львів. У 1776 – 1849 рр. до складу коронного краю (як 19 округ) входила Буковина.
2. Адміністративно Королівство Галичини і Лодомерії мало статус губернії і було наділене тими ж правами і повноваженнями, що й аналогічні територіальні одиниці австрійської монархії. Одним з першочергових заходів австрійської влади став адміністративно-територіальний поділ краю, який здійснювався відповідно до державно-правового устрою Австрії, з урахуванням місцевих особливостей. Розмежування і переміщення окружних центрів тривали протягом десятиріч. Австрійська адміністрація попри деякі помилки зуміла оптимально розв’язати питання адміністративно-територіального устрою Галичини. Він був організований на зразок існуючого у спадкових землях монархії, що давало змогу здійснювати ефективне управління віддаленими від Відня володіннями.
Королівство Галичини і Лодомерії відрізнялося від інших провінцій Австрійської держави великою територію і густотою населення. Правовий статус мешканців визначався їхньою належністю до певного стану: шляхти, духовенства, міщан та селян. Привілейоване становище посідали шляхта і духовенство, які задля збереження власного панування знайшли порозуміння з новою владою. Цьому сприяв і принцип, яким керувалась Австрія і який був головним принципом усіх абсолютних монархій у Європі – спиратися на два класи: феодальних землевласників та заможних поміщиків, урівноважуючи водночас вплив і силу кожного із цих класів.
3. Монаршим декретом від 16 жовтня 1772 р. у Галичині були ліквідовані усі попередні державні установи і запроваджена загальноприйнята в Австрії централізована система управління. Фактичним керівником краю став губернатор. Централізація державної влади виявлялася у тому, що низка установ і організацій безпосередньо підпорядковувалася губернаторові або навіть очолювалися ним. Під його керівництвом працювало Галицьке губернське правління, яке втілювало австрійську політику практично в усі сфери суспільного життя краю. Будучи наділеним сильною владою, навіть війською силою, воно однак перебувало під постійним контролем центрального уряду.
На Буковині у 1774 – 1787 рр. діяла Військова адміністрація. Незважа-ючи на малочисельний апарат і те, що функції державних чиновників виконували кадрові військові, вона успішно справилася з виконнням урядових доручень: облаштувала і зміцнила кордони, впорядкувала відносини між станами, вдосконалила судочинство і вцілому підготувала умови для запровадження в краї цивільного управління.
Галицьке губернське правління і військова адміністрація на Буковині були основними органами, створеними для зміцнення позицій Австрії на новоприєднаних землях. Їхні методи управління повністю відповідали традиціям австрійського абсолютизму досліджуваного періоду
4. У 1775 р. імператриця Марія Терезія своїм декретом включила Королівство Галичини і Лодомерії до складу Станової організації австрійських провінцій, що було своєрідним актом формального підтвердження його належності до Австрії. У цьому документі йшлося про організацію Галицького станового сейму як представницького органу різних соціальних верств. Його виконавчим органом був Становий (Крайовий) комітет. До участі у сеймових засіданнях допускалися лише представники магнатів (в тому числі духовенства), лицарів і найбільших королівських міст (фактично право на представництв було надане тільки Львову і ніколи не поширювалося на інші міста). Склад сейму в 1787 р. поповнили представники станів Буковини. Повноваження цього представницького органу були незначні, а його рішення мали рекомен-даційний характер.
Факт створення Галицького станового сейму мав стати свідченням використання австрійською владою демократичних методів в управлінні краєм. Проте зростання абсолютної влади Габсбургів спричинилося до того, що цей важливий колись орган законодавчої влади та крайового самоуправління, перетворився на допоміжну установу австрійської адміністрації. Протягом усього існування, незважаючи на проголошувану демократизацію суспільства, зменшення податкового тиску уряду, припинення політики онімечування населення, сейм реально нічого не зробив для поліплення становища населення Галичини і Буковини. Обмежені повноваження Галицького станового сейму, відсутність у ньому представництва усіх соціальних верств не дали йому змогистати виразником інтересів населення краю.
5. Важливою ланкою в централізованій системі австрійського державного управління була окружна влада. Очолював округ староста, який забезпечував виконання приписів австрійського уряду і губернської влади. Попри недоліки в системі адміністрування він здійснював досить ефективне управління суспільно-політичним життям округу. Структура і повноваження окружного апарату визначалися адміністративно-територіальними реформами в краї.
Характерною рисою адміністративної політики австрійського уряду було те, що в Галичині і на Буковині не була створена дієва низова ланка управління на місцях. Політична влада у селах передавалася поміщикам (домініям), управлінські повноваження яких сприяли зміцненню феодальних порядків. Виконання розпоряджень поміщиків покладалося на мандаторів, які здійснювали адміністративно-поліційні функції. Свавілля мандаторів погіршувало і без того важке становище селян Галичини. Загалом домінії являли собою яскравий приклад жаги до збагачення і влади.
У досліджуваний період у Галичині і на Буковині значно обмежилося міське самоврядування, що свідчило про авторитарний характер реформ австрійського уряду. У 1786 р. було ліквідовано Магдебурзьке право у Львові, а 1776 р. австрійський уряд реорганізував єврейське самоуправління. Значна кількість міст втратила колишні привілеї і потрапила у юридичну та економічну залежність від поміщиків. Складним було становище приватновласницьких міст і містечок, населення яких за правовим статусом майже не відрізнялося від кріпосних селян. Зловживання владою з боку міської адміністрації, аморальна та брутальна поведінка чиновництва були характерними рисами австрійського бюрократизму в містах Галичини і Буковини.
6. Особливістю впровадження колоніальної політики Австрії в управлінські структури Галичини і Буковини було те, що формування адміністративного апарату там здійснювалося виключно силами австрійської влади. Підтвердженням цього було призначення на керівні посади людей, які не тільки належали до заможних верств, а й пройшли вишкіл у бюрократичному апараті власне Австрії, а не Польщі чи іншої держави; обмеження дії органів місцевого самоврядування; відсутність автономних форм управління, чому сприяла зацентралізованість влади; звуження представницьких можливостей українців у владних структурах усіх рівнів.
7. Віденські революційні події 1848 р. дали поштовх посиленню визвольних рухів у Галичині та Буковині. Перед центральним урядом Австрії постала загроза масового антифеодального селянського повстання. Для його придушення 17 квітня 1848 р. імператор підписав патент (указ) про ліквідацію панщини в Галичині з 15 травня, а 9 серпня його дія поширилася на Буковину. Порівняно з аналогічними процесами, що відбулися в країнах Європи, зокрема, у Росії, скасування кріпосницької залежності галицьких і буковинських селян проходило на демократичніших засадах. Попри те, що скасування кріпосного права затяглося в часі, сам факт відміни феодальних повинностей мав позитивне значення для розвитку суспільних відносин у коронному краї Галичини та в імперії загалом.
У зв’язку з революційним рухом у країні 25 квітня 1848 р. у “Віденській газеті” був опублікований проект першої австрійської конституції, яка проголошувала монархічно-конституційні засади розбудови держави та деякі демократичні права і свободи її громадян. Однак вже 16 травня 1848 р. цей проект був скасований.
Революція 1848 р., загостривши соціальні суперечності, викликала піднесення національно-визвольних рухів. На жаль, ні польський національний рух, очолюваний Центральною радою народовою, ні український під керівництвом Головнї руської ради, які заявляли про свою прихильність демократії і обіцяли справедливе розв’язання національних питань, не визнали за українським народом права на самовизначення, проігнорували його національні інтереси. Цим вони відштовхнули від себе українське населення, підірвали єдність усіх революційних сил, змусили лідерів західноукраїнських суспільно-політичних організацій шукати компроміс з центральною владою Австрії.
8. “Весна народів” у Галичині і на Бу¬ковині започаткувала традиції парламентаризму. Населення краю отримало право делегувати своїх представників до першого австрійського парламенту. У досліджуваний період Галичина і Буковина мали у рейхстазі найчисельніше представництво (38 депутатів) з усіх провінцій монархії, що свідчило про велику політичну активність місцевого населення. У поданій на розгляд парламенту відозві галицькі і буковинські депутати сформулювали свої основні про¬грамні вимоги: закріплення за селянами земель, скорочення терміну рекрутської служби, зниження податків і мита, ліквідація низки станових привілеїв, запровадження національної школи. Вони свідчили про розуміння селянськими депутатами соціальних і національних потреб своїх виборців, а також про самостійність і незалежність депутатів-селян від Галичини та Буковини як від австрійської влади, так і від шляхетських депутатів. Активну участь взяли селянські депутати в дискусії з питання про умови скасування панщини та інших повинностей.
Під час революції була зроблена перша спроба домогтися адміністративного поділу Галичини за етнічною ознакою з виділенням її української частини в окрему австрійську провінцію. Саме в цей час визріло питання статусу Буковини. У червні 1848 р. її представники подали імператорові петицію про надання Буковині автономних прав, а 4 березня 1849 р. Франц Йосиф І визнав її автономною провінцією у складі монархії, що посилило роздрібненість західноукраїнських земель.
Наприкінці досліджуваного періоду в Австрії змінилася політична ситуація. Імператор 4 березня 1849 р. октроював (дарував) державі нову конституцію, а 8 березня розпустив парламент. Отже, у процесі буржуазно-демократичної революції 1848 р. відбулася спроба реорганізації абсолютистської монархії в конституційну, що зумовило створення нових органів управління Австрійською державою та її адміністративними одиницями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Неопубліковані матеріали
Державний архів Львівської області
1. Ф. 26 (Львівський університет), оп.4, спр. 237.

Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України,
відділ рукописів
2. Ф. 2 (Народний дім), спр.15, 49, 361.
3. Ф. 5 (Любомирські), спр.5.
4. Ф. 59 (Козловськi), спр.132, 248/7, 219, 333/4.
5. Ф. 103 (Сапєги), спр. 92, 575, 602/4.

Центральний державний історичний архів України у Львові
6. Ф. 146 (Галицьке намісництво), оп.1, спр.1, 71, 112; оп. 4, спр.73, 94, 1234, 2048, 2142; оп. 80, спр. 1.
7. Ф. 163 (Галицький становий сейм), оп.1, спр.1, 12, 35, 44, 291, 303.
8. Ф. 168 (Міністерська комісія у справах звільнення від панщинних повинностей), оп.1, спр. 950, 961, 3522, 3541.
9. Ф. 180 (Головна руська рада), оп.1, спр.9; оп.2, спр.14.
10. Ф. 183 (Придворна комісія з ліквідації державних боргів Польщі), оп.1, спр.23.
11. Ф. 185 (Губернська комісія з ліквідації претензій австрійських підданих до колишнього Варшавського князівства), оп.2, спр.1.
12. Ф. 575 (Становий комітет у Львові), оп.1, спр.8, 179.

Опубліковані документи
13. Бальтазар Гакет і Україна: Статті і матеріали / Авт.–упоряд. М.А.Вальо. – Львів, 1997. – 152 с.
14. Бальтазар Гакет – дослідник Південно-Східної і Центральної Європи: Дослідження і матеріали / За ред. М. Кріля і М. Вальо. – Львів, 2000. – 318 с.
15. Борис В. Документальні матеріали про ставлення селян Галичини до аграрної реформи 1848 р. // Архіви України. – 1966. – № 1. – С. 56-63.
16. Історія держави і права України: Хрестоматія. – Київ, 1996. – 224 с.
17. Кореспонденція Якова Головацького в літах 1835–1849 / Упор. К.Студинський. – Львів, 1909. – 463 с.
18. Матеріали до культурного життя в Галичині в 1795–1857 рр. / Замітки і тексти видав К. Студинський. – Львів, 1920. – 431 с.
19. Biegelmeier L. Ustawy dla posiadaczy dóbr zemskich w Galicji w względzie politycznym, sądowniczym i finansowym potrzebne. – Lwów, 1858. – 620 s.
20. Czynności dzieł z sejmu, który w Królestwach Galicji i Lodomerii na dniu... zgromadził się i trwał do dnia.... – Lwów, 1821–1845.
21. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae ... Lemberg, 1772. – 76 s.
22. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae a die
11 Septembris initae possessionis promulgata; Continuatio edictorum et manda¬torum... – Lemberg, 1773. – 90 s.
23. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1774. – 12 s.
24. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1778. – 78 s.
25. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1782. – 94 s.
26. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1783. – 114 s.
27. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1786. – 78 s.
28. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... –Lemberg, 1793. – 78 s.
29. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1797. – 120 s.
30. Edicta et mandata universalia Regnis Galiciae et Lodomeriae... – Lemberg, 1804. – 160 s.
31. Galicja od pierwszego rozbioru do Wiosny Ludów. 1772–1848: Wybór tekstów źródłowych / Opr. M. Tyrowicz. – Kraków; Wrocław, 1956. – 334 s.
32. Die Illyrischen Provinzen und ihre Einwohner. – Wien, 1812. – 546 s.
33. Žaček V. Slovanský sjezd v Praze roku 1848: Sbirka dokumentú. – Praha, 1958. – 614 s.
34. Kasparek J. R. Zbiór ustaw, przepisów, instrukcji administracyjnych w Królestwie Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim obowiązujących... – Lwów, 1884–1889. – Т.1–6.
35. Kropatschek J. Buch fur Kreisamter, oder Leitfaden zur Landes - und Kreisbereisung. – Wien, 1789. – 1176 s.
36. Kropatschek J. Kommentar des Buches fur Kreisamter als Vermehrter Leitfaden zur Landes- und Kreisbereisung oder gemein-nutziges Handbuch. – Wien, 1799. – Т. 1–5.
37. Księga ustaw na zbrodnie i ciężkie policyjne przestępstwa. – Lwów, 1804. – 292 s.
38. Provinzial-Gesetzsammlung des Königreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1827. – 112 s.
39. Provinzial-Gesetzsammlung des Königreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1828. – 124 s.
40. Provinzial-Gesetzsammlung des Kónigreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1832. – 130 s.
41. Provinzial-Gesetzsammlung des Kónigreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1835. – 142 s.
42. Provinzial-Gesetzsammlung des Königreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1836 – 142 s.
43. Provinzial-Gesetzsammlung des Königreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1838. – 118 s.
44. Provinzial-Gesetzsammlung des Königreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1840. – 123 s.
45. Provinzial-Gesetzsammlung des Königreichs Galizien und Lodome- rien. – Lemberg, 1846. – 141 s.
46. Rapirea Bucovinei dupa. Documente Autentice. – Bucuresci, 1875. – 220 s.
47. Rozdolski R. Nowe dokumenty // Кwartalnik historyczny. – 1962. –
№ 1. – S. 17–38.
48. Seiner k.k. Majestat ... Politische Gesetze und Verordnungen. – Wien, 1780–1848.
49. Schematismus des Königreiches Galizien und Lodomerien für das Jahr... – Lemberg, 1782–1796.
50. Schematismus des Königreiches Оst-Galizien und Lodomerien für das Jahr... – Lemberg, 1797–1804.
51. Schematismus des West-Galizien. – Kraków, 1797–1804.
52. Schematismus des Königreiches Ost-Galizien und Lodomerien für das Jahr... – Lemberg, 1805–1844.
53. Studnicki W. Memoriał gubernatora Urmeny z r. 1804 // Kwartalnik Historyczny. – 1904. – T. 18. – S. 102–174.
54. Tokarz W. Galicia w początkach ery józefinskiej w świetle ankiety urzędowej z r. 1783. – Kraków, 1909. – 400 s.
55. Volumina Legum. – Kraków 1889. – Т. 7. – 403 s.
56. Wagner R. Die Revolutionsjahre 1848/49 im Königreich Galizien-Lodomerien (einschließlich Bukowina). – München, 1983. – 192 s.
57. Walter F. Die Zeit Josephs II und Leopolds II (1780–1792). Aktenstücke. – Wien, 1950. – 212 s.
58. Wybór tekstów źródłowych z historii Polski w latach 1795–1864 / Opracował S. Kieniewicz, T. Mencel, W. Rostocki. – Warszawa, 1956. –795 s.

Статистичні відомості
59. Tafeln zur Statistik der oesterreichischen Monarchie. – Wien, 1830–1850.
60. Tafeln zur Statistik der oesterreichischen Monarchie. – Wien, 1852. – 690 s.
61. Wiadomości statystyczne o miescie Lwowie. – Lwów, 1874. – 98 s.

Періодичні видання
62. Зоря Галицька. – 1848.
63. Gazeta Lwowska. – 1811–1848.

Праці тогочасних діячів
64. Устинович М. Історичний момент // Житє і Слово. – 1895. – Т.3. –
С. 467–468.
65. Kortum E.-B. Magna Charta von Galizien oder Untersuchung der Beschwerden des galicizschen Adels polnischer Nation über die österreichische Regierung. – Jassy, 1790. – 90 s.
66. [Kratter F.] Briefe über den itzigen Zustand von Galizien. Ein Beitrag zur Sta¬tistik und Menschenkenntniss. – Leipzig, 1786. – 276 s.
67. Neuste Hacquet’s physikalisch-politische Reisen in den Jahren 1788–1795 durch die Dacischen und Sarmatischen oder Nördlichen Karpathen. – Nürnberg, 1790. – T. 1. – 206 s; 1791. –T. 2. – 249 s; 1794. – T. 3. – 247 s; 1796. – T. 4. – 254 s.
68. Rohrer J. Bemerkungen auf einer Reise von der Türkischen Gränze über die Bukowina durch Ost– und Westgalizien, Schlesien und Mähren nach Wien. – Wien, 1804. – 311 s.
69. Stöger M. Darstellung der gesetzlichen Verfassung der galizischen Judenschaft. – Lemberg, 1833. – T. 1. – 280 s.
70. Stöger M. Darstellung der gesetzlichen Verfassung der galizischen Judenschaft. – Lemberg, 1833. – T. 2. – 202 s.

Спогади
71. Słomka J. Pamiętniki włościanina od pańszczyzny do dni dzisiejszych. – Kraków, 1912. – 275 s.

Дослідження
72. Австро-Венгрия: опыт многонационального государства. – Москва, 1995. – 230 с.
73. Бах М. История австрийской революции 1848 г. Изд. 2 / Пер.с нем. – Москва – Петербург, 1923. – 576 с.
74. Ботушанський В.М., Сайко М.М. Приєднання Буковини до Австрії (До 225-річчя події) // Питання історії України. – Чернівці, 2000. – Т.1. – С.244-250.
75. Буковина, її минуле і сучасне. – Париж; Філадельфія; Детройт, 1956.– 965 с.
76. Буковина: історичний нарис. – Чернівці, 1998. – 416 с.
77. Ванечек В. История государства и права Чехословакии. – Москва, 1981. – 502 с.
78. Гайндль В. Модернізація та теорії модернізації: приклад габсбурзької бюрократії // Україна модерна. – Львів, 1996. – Ч.1.– С. 89–100.
79. Герасименко М.П. Класи і соціальні групи в Галичині в кінці XVIII ст. // З історії західноукраїнських земель. – Київ, 1957. – С. 78–118
80. Герасименко М.П. Классы и социальные группы в период барщинного хозяйства. – Львов, 1959. – 128с.
81. Гербільський Г.Ю. Передова суспільна думка в Галичині (30-ті – середина 40-х років ХІХ століття). – Львів, 1959. – 160 с.
82. Гербільський Г.Ю. Розвиток прогресивних ідей в Галичині у першій половині ХІХ ст. (до 1848 р.). – Львів, 1964. –251 с.
83. Головацький Я. Великая Хорватия или Галицко-Карпатская Русь // Москвитянин. – 1841. – Ч. 6. – С. 213–252; 457–467.
84. [Головацький Я.]. Zustande der Russinen in Galizien: Ein Wort zur Zeit von einen Russinen. – Leipzig, 1846. – Т. 9. – S. 361–379.
85. Гошко Ю.Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття ХІV–ХІХ ст. – Львів, 1999. – 336 с.
86. Грабовецький В.В. Гуцульщина ХІІІ–ХІХ століть: Історичний нарис.– Львів, 1982. – 151 с.
87. Данилак М. Галицькі, буковинські і закарпатські українці в революції 1848–1849 рр. – Братислава, 1972. – 211 с.
88. Добржанський О.В. До питання про облік чисельності українського і румунського населення Буковини (1775–1918 рр.) // Питання історії України. – Чернівці, 1997. – Вип.1. – С. 67–73.
89. Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХІХ– початку ХХ ст. – Чернівці, 1999. – 574 с.
90. Европейские революции 1848 года. Принцип „национальности” в политике и идеологии / Отв. ред. С.М.Фалькович. – Москва, 2001. – 456 с.
91. Жалоба І.В. Крайове законодавство про конкурентні дороги Буковини (60–70-ті роки XIX ст.) // Буковинський історико-етнографічний вісник. – Чернівці, 1996. – Вип. 1. – С. 40–44.
92. Жалоба І.В. Державні (скарбові) шляхи Буковини (кінець XVIII – початок ХХ ст.) // Наукові праці Кам’янець-Подільського педагогічного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2000. – Т. 4 (6). – С. 152–159.
93. Жуковський А. Історія Буковини. – Чернівці, 1994. – Ч. 2. – 223 с.
94.Задорожний В. Є. Товарне виробництво і торгівля на західноукра-їнських землях – Львів, 1989. – 148 с.
95. Заневич І. Знесенє панщини в Галичині. – Львів, 1895. – 96 с.
96. Зарубежные славяне в прошлом и настоящем. – Москва, 1999. – 240 с.
97. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі. Від найдавніших часів до наших днів. – Львів, 2002. – 752 с.
98. Иеромонах Гедеон (Губка). История православной церкви на Буковине в период вхождения Буковины в состав Австрийской империи (1775–1918). – Сергиев Посад, 1996. – 72 с.
99. История государства и права Украинской ССР. – Київ: Наукова думка, 1987. – Т. 1. – 315 с.
100. История Польши: В 3 т. – Москва, 1956. – Т. 1. – 462 с.
101. Інкін В.Ф. Нарис економічного розвитку Львова у ХVІІІ ст. – Львів, 1959. – 91 с.
102. Історія держави і права України / За ред. А.С.Чайковського. – Київ: Юрінком Інтер, 2000. – 384 с.
103. Історія держави і права Української РСР. – Київ, 1967.– Т. 1.– 673с.
104. Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн.– Київ: Наукова думка,
1972. – Т. 3. – 606 с.
105. Кайндль Р.Ф. Історія міста Чернівців. – Чернівці, 2003. – 278 с.
106. Кожелянко Г.К. Оккупация Буковины Австрией в 1774 г. – Киев, 1978. – 20 с.
107. Кожолянко Г. Етнографія Буковини. – Чернівці, 1999.– Т.1.– 384 с.
108. Кордуба М. Ілюстрована історія Буковини. – Чернівці, 1906. – 89 с.
109. Кордуба М. Західне пограниччя Галицької держави між Карпатами та долішнім Сяном. – Львів, 1925. – 87 с.
110. Косачевская Е.М. Восточная Галиция накануне и в период революции 1848 г. – Львов, 1965. – 151 с.
111. Кревецький І. З виборчого руху в 1848 р. – Львів, 1906. – 15 с.
112. Кревецький І. Галичина в другій половині ХVІІІ ст. Огляд новітніх видань // Записки НТШ. – Львів, 1909. – Т. 91. – C. 33–97.
113. Кревецький І. Справа поділу Галичини в рр. 1846–1850 // Записки НТШ. – Львів, 1910. – Т. 93. – С. 44–48.
114. Кревецький І. Справа поділу Галичини в рр. 1846–1850 // Записки НТШ. – Львів, 1910. – Т. 94. – С. 114–126.
115. Кревецький І. Проби організовання руських національних гвардій у Галичині 1848–1849. – Львів, 1913. – 70 с.
116. Кревецький І. Королівство Галичина і Володимирія // Стара Україна. – 1925. – № 1–2. – С. 19–24.
117. Кріль М. Слов’янські народи Австрійської монархії: освітні та наукові взаємини з українцями. 1772–1867. – Львів, 1999. – 296 с.
118. Кульчицький В.С. До питання про Галицький становий сейм (1775–1848 рр.) // Наукові записки Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 1956. – Вип. 3. – Т. 38. – С. 65–71.
119. Кульчицький В.С. Кодифікація права на Україні у ХVІІІ ст. – Львів, 1958. – 30 с.
120. Кульчицький В.С. Державний лад і право в Галичині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. – Львів, 1966. – 68 с.
121. Кульчицький В.С. Апарат управління міста Львова за статутом
1870 року // Вісник Львівського університету. – Серія юридична – Львів, 1969. – С. 19–23.
122. Кульчицький В. Утворення коронного краю Галичини в складі Австрії // Проблеми правознавства. – Київ, 1969. – Вип. 13. – С. 14–21.
123. Кульчицький В.С. Джерела права в Галичині за часів австрійського панування (1772–1918) // Проблеми правознавства. – Вип. 19. – Київ, 1971. – С. 42–50.
124. Кульчицький В.С. Застосування кодексів австрійського права на території Галичини // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація. – Київ, 1995. – С. 32–34.
125. Кульчицький В.С. Апарат управління Галичиною і Буковиною за австрійською конституцією 1867 р. // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету. – Кам’янець-Подільський, 2000. – Т. 4. – С. 235–238.
126. Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Київ, 2001. – 320 с.
127. Кульчицький В.С., Бойко І.Й., Мікула О.І., Настасяк І.Ю. Апарат управління Галичиною у складі Австро-Угорщини. – Львів, 2002. – 82 с.
128. Купчанко Г. Некоторые историко-географические сведения о Буковине. – Киев, 1875. – 315 с.
129. Лещиловская И.И. Общественно-политическая борьба в Хорватии 1848–1849. – Москва, 1977. – С.174–175.
130. Лозинський М. Автономія країв в австрійській конституції. – Львів, 1912. – 62 с.
131. Лозинський М. Поділ Галичини. – Львів, 1913. – 15 с.
132. Лозинський М. Утворення українського коронного краю в Австрії. – Львів, 1915. – 75 с.
133. Лозинський М. Галичина в життю України. – Відень, 1916. – 60 с.
134. Лозинський М. Уваги про українську державність. – Відень, 1927. – 86 с.
135. Масан О. Буковинські депутати австрійського рейхстагу в 1848–1849 рр. // Аннали Буковини. – 1997. – № 3. – С. 755–764.
136. Меламед В. Евреи во Львове (ХІІІ – первая половина ХХ века). – Львов, 1994. – 264 с.
137. Местное управление и местные повинности в Австрии. – Петербург, 1901. – 319 с.
138. Настасяк І. Скасування кріпосного права в Галичині // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 1999. – Вип. 34. –
С. 46–48.
139. Настасяк І. Особливості правового становища шляхти в Галичині (кінець ХУІІІ–початок ХІХ ст.) // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Вип. 39. – Львів, 2004. – С. 117–121.
140. Настасяк І. Роль губернського правління у зміцненні державного ладу в Галичині // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції
(5–6 лютого 2004 р.). – Львів, 2004. –С. 115–118.
141. Никифорак М.В. Державний лад і право на Буковині в 1774– 1918 рр. – Чернівці, 2000. – 280 с.
142. Никифорак М.В. Буковина в державно-правовій системі Австрії (1774–1918 рр.) – Чернівці, 2004. – 384 с.
143. Новосівський І. Нариси історії права Буковини і Бесарабії. – Нью Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1986. – 180 с.
144. Освободительные движения народов Австрийской империи. Возникновение и развитие. – Москва, 1980. – 610 с.
145. Осечинський В.К. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму. – Львів, 1954. – 184 с.
146. Охрімович В. Знадоби до пізнання народних звичаїв і поглядів правних // Житє і слово. – Львів, 1895. – Т. 2. – С. 380–398.
147. Петрів Р.В. Генезис капіталізму у містах Східної Галичини в кінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. (1772–1850). – Івано-Франківськ, 1993. – 282 с.
148. Піддубний Г. Буковина. Її минуле й сучасне. – Харків, 1928.– 256 с.
149. Полтавский М. История Австрии. Пути государственного и национального развития. – Москва, 1992. – 368 с.
150. Роль религии в формировании южнославянских наций / Под ред. И.В.Чуркиной. – Москва, 1999. – 260 с.
151. Смаль-Стоцький С. Буковинська Русь. – Чернівці, 1897. – 295 с.
152. Соколов П. Церковная реформа імператора Йосифа ІІ. – Саратов, 1892. – 140 с.
153. Стахів М. Західна Україна та політика Польщі, Росії і Заходу (1772–1918). – Скрентон, 1958. –Т. 1. – 208 с.
154. Стеблій Ф.І. Боротьба селян Східної Галичини проти феодального гніту в першій половині ХІХ ст. – Київ, 1961. – 189 с.
155. Стеблій Ф.І. „Весна народів” // Львівщина: історико-культурні та краєзнавчі нариси. – Львів, 1998. – С. 165–182.
156. Тейлор А. Дж. П. Габсбурзька монархія. 1809–1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини. – Львів, 2002. – 268 с.
157. Тищик Б. Й., Вівчаренко О.А., Лешкович Н. О. Становлення державності в Україні (1917–1922рр.). – Львів; Івано-Франківськ: Світ. – 2000. – 271 с.
158. Тищик Б. Й. Західно-Українська Народна республіка (1918–1923). Історія держави і права. – Львів: Тріада плюс, 2004. – 392 с.
159. Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. – Київ, 1968. –140 с.
160. Ткач А.П. Кодификация, памятники и основные черты права Украины второй половины ХVIII – первой половины ХIX ст. – Киев, 1969. –43 с.
161. Франко І. Літературне відродження Полудневої русі і Ян Коллар // І. Франко. Зібрання творів: У 50 т. – Київ: Наукова думка, 1981. – Т. 29. – С. 40–50
162. Франко І. Громадські шпихліри і шпихліровий фонд в Галичині. 1784–1840 рр. // І. Франко. Зібрання творів: У 50 т. – Київ: Наукова думка, 1985. – Т. 44. – Кн. 2. – С. 621–698.
163. Франко І. Життя Івана Федоровича і його часи // І. Франко. Зібрання творів: У 50 т. – Київ: Наукова думка, 1985.– Т. 46.– Кн. 1. – С. 7–298.
164. Франко І. Панщина та її скасування 1848 р. в Галичині // І. Франко. Зібрання творів: У 50 т. – Київ: Наукова думка, 1986. – Т. 47. – С. 7–122.
165.Франко І. Задушні дні у Львові 1848 р. // І. Франко. Зібрання творів: У 50 т. – Київ: Наукова думка, 1985. – Т. 46. – Кн. 1. – С. 528–537.
166. Фрейдзон В.И. Борьба хорватского народа за национальную свободу. – Москва, 1970. – 384 с.
167. Фрейдзон В.И. Нация до национального государства: Историко-социлогический очерк Центральной Европы ХVIII – начала ХХ в. – Дубна, 1999. – 102 с.
168. Цьольнер Е. Історія Австрії. – Львів, 2001. – 706 с.
169. Шандор В. Закарпаття: Історично-правничий нарис. – Нью Йорк, 1992. – 292 с.
170. Balzer O. Historia ustroju Austrii w zarysie. – Lwów, 1908. – 512 s.
171. Balzer O. O Morskie Oko – wywód praw polskich przed sądem polubownym w Hradcu // Przewodnik Naukowy i Literacki. – 1905. – T. 33. – S. 88–114.
172. Bidermann H.J. Die Bukovina unter oesterreichischer Velwantung. 1775–1875. – Lemberg, 1876. – 86 s.
173. Bobrzyński M. Dzіeje Polski w zarysie. – Warszawa, 1879. – 427 s.
174. Brawer A. Galizien. – Leipzig; Wien, 1910. – 107 s.
175. Chmiel A. Ustrój miasta Krakowa w XIX wieku. – Kraków, 1932. – 160 s.
176. Czołowski A. Pogląd na organizację i działalność dawnych władz miasta Lwowa do 1848. Miasto Lwów w okresie samorządu. – Lwów, 1896. – 64 s.
177. Daszyńska-Golińska Z. Uście Solne. Przyczynki historyczno-statystyczne do dziejów nadwiślańskiego miasteczka. – Kraków, 1906. – 165 s.
178. Diveky A. Dzieje przyłączenia miast spiskich do Węgier w roku 1770. – Zamość, 1921. – 80 s.
179. Drdacki M. Die Frohnpatente Galiziens. Ein Beitrag zur Kunde des Unterthan¬swesens. – Wien, 1838. – 275 s.
180. Drdacki M. Lexicon der politischen Gesetzkunde für Galizien und die Bu¬kowina. – Wien, 1857. – 1124 s.
181. Dubanowicz E. Prawno-państwowe stanowisko Królestwa Galicji i innych krajów przedlitawskich. – Lwów, 1916. – 154 s.
182. Galicja w 1848 roku. Demografia, dzałalność polityczna i spoleczna, gospodarka i kultura / Red. A.Bonusiak i M.Stolarczyk. – Rzeszów, 1999. – 178 s.
183. Grodziski S. Historia ustroju społeczno-połitycznego Galiciji. 1772–1848. – Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1971. – 303 s.
184. Grodziski S. Ustrój polityczno-prawny Śląska austriackiego w latach 1742–1848 // Studia Historyczne. – 1967. – Z. 1–2. – S. 7–19.
185. Grodziski S. Postulaty szlachty Galicji Zachodniej z okazji holdu w 1796 roku // Czasopis prawno-historyczny. –1968. – T. 20. – Z. 2. – S. 56.
186. Grossman H. Rozległość Galicji po zadęciu jej przez Austrię // Kwartalnik Historyczny. – 1911. – Т. 25. – S. 118–141.
187. Grzybowski K. Galicja 1848–1914. Historia ustroju politycznego na tle historii ustroju w Austrii. – Kraków, 1959. – 242 s.
188. Hubert St. Poglądy na prawo narodów w Polsce czasów Oświecenia. – Wrocław, 1960. – 295 s.
189. Ignotus [K. Chłędowski]. Zajęcie Galicji // Ateneum. – 1880. – Т. 17. – S. 94–122.
190. Johnston W.M. Österreichische Kultur- und Geistegeschichte. Gesellschaft und Ideen im Donauraum 1848 bis 1918. – Wien; Köln; Weimar, 1992. – 504 s.
191. Ficker A. Hundert Jahre (1775–1875). – Wien, 1875. – 28 s.
192. Finkel L. Historya monarchii austryacko-węgierskiej. – Lwów, 1915. – 90 s.
193. Finkel L. Memoryał Antoniego Hr. Pergena, pierwszego gubernatora Galicyi o stanie kraju (z roku 1773). – Lwów, 1900. – 32 s.
194. Forst-Battaglia O. Maria Teresa i pierwszy rozbiór Polski // Kwartalnik Historyczny. – 1926. – T.40. – S. 78–94
195. Kaindl R. Geschichte der Bukowina. – Czernowitz, 1898. – 80 s.
196. Kalinka W. Galicja i Kraków pod panowaniem austriackim. – Kra-ków, 1898. – 401 s.
197. Kann R.A. A History of the Habsburg empire. 1526–1918. – Berkeley; Los Angeles; London, 1977. – 646 p.
198. Kann R.A. The peoples of the Eastern Habsburg Lands. 1526–1918. – Washington, 1984. – 544 p.
199. Kasparek F. Prawo polityczne ogólne z uwzględnieniem austriac- kiego. – Kraków 1881. – 1016 s.
200. Кieniewicz S. Sprawa włościańska w roku 1848 // Przegląd histo- ryczny. – 1948. – Т. 3. – S. 116–134.
201. Kleczyński J. Czym były i czym są gminy i obszary w Galicji // Przegląd Sądowy і Administracijny. – Lwów, 1887. – T. 12. – S. 21–37.
202. Klunker L. Die gesetzliche Unterthans-Verfassung in Galizien. – Lwów, 1845. – Т. 1. – 328 s.
203. Klunker L. Die gesetzliche Unterthans-Verfassung in Galizien. – Lwów, 1845. – Т. 2. – 348 s.
204. Klunker L. Die gesetzliche Unterthans-Verfassung in Galizien. – Lwów, 1846. – Т. 3. – 684 s.
205. Łoziński B. Agenor Goluchowski w pierwszym okresie rządów swoich. – Lwów, 1901. – 288 s.
206. Łoziński B. Galicyjski sejm stanowy (1817–1845). – Lwów, 1905. – 142 s.
207. Łoziński B. Z historii Stanów Galicyjskich. Szkice z historii Galicji w XIX wieku. – Lwów, 1913. – 436 s.
208. Łoziński W. Galiciana. – Lwów, 1888. – 133 s.
209. Lepucki H. Działalność kolonizacyjna Marii Teresy i Józefa II w Galicji 1772–1790. – Lwów, 1938. – 208 s.
210. Lukas J. Über die Gesetzes-Publikation in Osterreich und dem Deutschen Reiche. Eine historisch-dogmatische Studio. – Graz, 1903. – 82 s.
211. Mayrhofer E. Handbuch fur den politischen Verwaltungsdienst. – Wien, 1895–1901. – T. 1–7.
212. Niezgoda Z. Organizacja i kancelaria dominiów w Galicji i szczątki ich akt w Archiwum Państwowym w Krakowie // Archeion. – 1958. – T. 28. – S. 32–47.
213. Pelesz J. Geschichte der Union der ruthenischen Kirche mit Rom von den altesten Zeiten bis auf Gegenwart. – Wien, 1880. – Т. 2. – 1094 s.
214. Polek J. Reisen Josephs II nach Galizien und der Bukowina und ihre Bedeutung für letztere Provinz – Czernovitz, 1895. – 116 s.
215. Polek J. Die Vereinigung der Bukowina mit Galizien in Jahre 1786. – Czernovitz, 1889. – 68 s.
216. Rozdolski R. Stosunki poddańcze w dawnej Galicji. – Warszawa, 1962. – T.1. – 214 s.
217. Rumpler H. Die Rolle der Dynastie im Vielvцlkerstaat des 19 Jahr-hunderts // Probleme der Geschichte Österreichs und Ihrer Darstellung. – Wien, 1991. – S. 23–39.
218. Sacher-Masoch. Polnische Revolutionen. – Prag, 1863. –163 s.
219. Schnür-Pepłowski S. Z przeszłości Galicji. – Lwów 1895. – 627 s.
220. Schnür-Pepłowski S. Galicjana. 1778–1812. – Lwów, 1896. – 165 s.
221. Schnür-Pepłowski S. Cudzoziemcy w Galicji (1787–1814). – Kraków, 1898. – 294 s.
222. Springer A. Protokolle des Verfassung-Ausschusses im österreichischer Reichstage 1848-1849. – Leipzig, 1885. – 420 s.
223. Starzyński S. Projekt galicyjskiej konstytucji 1790–1791. – Lwów, 1893. – 64 s.
224. Studnicki W. Memoriał gubernatora Urmeny z r. 1804 // Kwartalnik Historyczny. – 1904. – T. 18. – S. 6–292.
225. Sygański W. Historia Nowego Sącza od wstąpienia dynastii Wazów do pierwszego rozbioru Polski. – Lwów, 1901. – T. 1. – 242 s.
226. Ślusarek K. Kwestia agrarna w Galicji w latach 1848-1861 // Galicja w 1848 roku. Demografia, dzałalność polityczna i spoleczna, gospodarka i kultura. – Rzeszów, 1999. – S. 99–108.
227. Tyrowicz M. Galicja od pierwszego rozbioru do wiosny ludów. 1772–1849. – Kraków; Wrocław, 1956. – 335 s.
228. Wiesiołowski M. Rys statystyczno-geograficzny Galicji austriackiej. – Poznań, 1842. – 112 s.
229. Winiarski B. Ustrój prawno-polityczny Galicji. – Warszawa, 1915. – 111 s.
Автореферати дисертацій
230. Борис В.А. Крестьянский вопрос в революции 1848 г. в Галиции. Автореф. дис ... канд. ист. наук. – Львов, 1959. – 20 с.
231. Городницька Л.В. Суд і судочинство на Буковині (остання чверть ХVІІІ–початок ХХ ст.). Автореф. дис. ... канд. істор. наук. – Чернівці, 2002. – 20 с.
232. Кожелянко Г.К. Социально-экономическое положение и классовая борьба в Северной Буковине в последней четв. ХVIII – нач. ХIХ в. Автореф. дис. … канд. ист. наук. – Черновцы, 1979. – 22 с.
233. Кульчицкий В.С. Галицкий сейм в системе колониального аппарата Австро-Венгрии. Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – Москва, 1953. – 17 с.
234. Кульчицкий В.С. Политический аппарат колониального управления Восточной Галицией (вторая половина ХІХ – начало ХХ вв.). Автореф. дисс. ... докт. юрид. наук. – Киев, 1970. – 38 с.
235. Никифорак М.В. Державний лад і право на Буковині в 1774– 1918 рр. Автореф. дис. … докт. юрид наук. – Київ, 2004. – 37 с.
236. Пастух А.Ф. Отмена крепостного права на Буковине. Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Киев, 1968. – 21 с.
237. Сайко М.М. Приєднання Буковини до Австрії і його вплив на соціально-економічний та політичний устрій краю (70–80-ті роки ХVІІІ ст. – початок ХІХ ст.). Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – Чернівці, 1995. – 20 с.
238. Цыпко К.Г. Буковина в революции 1848 года. Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 1951. – 20 с.

Довідкові видання
239. 1848 рік в Галичині: Анотований покажчик рукописних матеріалів бібліотеки / Склали В. Ф. Бандура, Т. Ю. Козачук. – Львів, 1953. – 142 с.
240. Учреждения Западной Украины до воссоединения ее в едином Украинском Советском социалистическом государстве: Справочник. – Львов, 1955. – 180 с.
241. Чехи в Галичині: Біографічний довідник / Укладачі О. Дрбал, М.Кріль, А.Моторний, В.Моторний, Є.Топінка. – Львів, 1998. – 112 с.
242. Ajšman J. Čeští králové. – Praha, 1994. – 162 s.