ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕХОДУ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВО

brief description:
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Стригун Віталій Олексійович

УДК 351

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕХОДУ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВО - ТЕХНІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Бакуменко Валерій Данилович
доктор наук з державного управління, професор

Київ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП.. ................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІННОВАЦІЙНОГО ТИПУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ14
1.1. Поняття інноваційного державного управління та джерела інновацій14
1.2. Інноваційні процеси в сучасному державному управлінні.. 24
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ......57
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО - ФУНКЦІОНАЛЬНА КОНСТРУКЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ РИНКУ...59
2.1.Інновації,як стратегічний фактор державного управління. Напрямки розвитку інноваційного типу державного управління..59
2.2.Елементи сучасного інноваційного державного управління і їх динаміка.... 70
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ...79
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ ІННОВАЦІЙНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ.82
3.1.Прогнозування.. 82
3.2.Інтеграція науки, виробництва і ринку - важлива функція інноваційного державного управління 104
3.3. Стимулювання інноваційної діяльності. 137
3.4. Контроль у сфері державної влади та державного управління..................168
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ...201
ВИСНОВКИ..............................................................................................203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ....207
ДОДАТОК 223

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Виходячи з досвіду розвитку передових країн світу на сьогодні одним з найголовніших завдань щодо стимулювання економічного розвитку України є розробка інноваційної моделі розвитку національної економіки, адекватної як українським традиціям, так і сучасним світощвим тенденціям. Невід'ємною складовою частиною такої моделі є науковоінноваційна сфера, завдяки якій країни світові лідери, створили свої сучасні динамічні і мобільні економічні і соціальні системи. Розвиток інноваційної моделі структурної перебудови економіки та її зростання, становлення України як високотехнологічної держави, проголошується основним принципом державної політики.
На жаль, на практиці цей принцип реалізується непослідовно. Процес проведення державної адміністративної реформи в сфері науково-технічної діяльності в контексті переходу до інноваційного типу державного управління рухається дуже повільно в зв’язку з постійними змінами в складі Кабінету Міністрів України. Так, попередні Уряди перепробували безліч варіантів реформи: ліквідовували міністерства та комітети, перетворювали їх одні в одні, скорочували кількість апарату та міняли внутрішню структуру центральних органів виконавчої влади. Єдине чого їм не вистачало, це системності.
Наука і надалі фінансується за залишковим принципом”. Бюджетне фінансування науки у 2009 році залишилось майже таким як і в 2008 році, тобто 0,3% - 0,4% ВВП, незважаючи на те, що Законом України Про наукову і науковотехнічну діяльність”, а також Концепцією науковотехнологічного та інноваційного розвитку України, прийнятою Верховною Радою України, передбачалося рівень бюджетного фінансування науки довести до 1,7% ВВП . Державний інноваційний фонд, як джерело бюджетної підтримки комерціалізації результатів науково-технічної діяльності, ліквідовано. Державна інноваційна фінансово - кредитна установа не виконує всіх його функцій, як
передбачалося. Функції державного управління інноваційною сферою не сконцентровані, розкидані по декількох центральних органах виконавчої влади, які періодично перетягують їх кожен на себе. Так, експертизу інноваційних проектів здійснює Міністерство освіти і науки України, а рішення щодо кредитування зазначених проектів приймає Державне агентство України з інвестицій та інновацій. Нормативно-правові акти з питань інноваційної діяльності розробляє МОН України, а проект Національної інноваційної системи доручено розробляти Держінвестицій України. Саме ці обставини і обумовлюють актуальність переходу до інноваційного типу державного управління науково-технічною діяльністю.
Основним недоліком науковотехнічної політики, що здійснюється в Україні, залишається її слабка спрямованість на кінцевий економічний (комерційний) результат науковотехнологічної діяльності. Навіть ті недостатні кошти, що виділяються, досить часто розпорошуються, не утворюючи матеріальнотехнічного підґрунтя стимулів та необхідних організаційнотехнологічних умов ефективної діяльності науковотехнічного та виробничого потенціалів [7, с.6].
Все це вимагає здійснення в державі активної науковотехнічної політики і правового регулювання інновацій на всіх етапах їх життєвого циклу від появи нової наукової ідеї до її розробки та впровадження, створення ефективно діючої системи стимулювання інноваційної діяльності.
Загальновідомо, що законодавчі акти, які створюють сприятливі умови для розвитку інноваційного підприємництва, є не тільки у всіх розвинених країнах, але і в КНР, Таїланді, Сінгапурі, Тайвані, навіть в Новій Зеландії і на Філіппінах. Ці закони зарекомендували себе значними чинниками науковотехнічного і економічного розвитку. Було проведено значне реформування державного управління інноваційними процесами в країнах, які розвиваються [8, с.46].
В Україні ж, з часу проголошення незалежності, майже всі Президенти та Уряди проголошували інноваційний шлях розвитку економіки країни, проте незважаючи на певні досягнення, прийняття низки законів з цього питання, кількість проблем не зменшувалась, а навпаки, збільшувалась. Це пов’язано з тим, що в Україні фактично не було єдиного центрального органу виконавчої влади, який би мав реальний вплив на процес здійснення інноваційного реформування економіки, а також з тим, що цей процес лише проголошувався, але не реалізовувався, тому що не дуже був потрібний попереднім Урядам, а понад усе тим силам, які впливали на прийняття рішень. Інноваційний шлях проголошувався, кошти на його реалізацію виділялися, але рухалися зовсім у іншому напрямі.
Теоретичні та практичні аспекти державного управління розглянуті в працях багатьох учених та спеціалістів, зокрема В.Б. Аверьянова, В.Д. Бакуменко, М.М. Білинськoї, О.М. Іваницької, Р.А. Калюжного, Т.О. Лукіної, П.І. Надолішнього, Н.Р. Нижник, О.Ю. Оболенського, В.М. Олуйко, O.М. Суходолі, В.В. Цвєткова та інших.
Проблеми інноваційного розвитку широко висвітлені в науковій літературі. Зокрема, цими дослідженнями займались Бажал Ю.М., Бакушевич І.В., Геєць В.М., Гриньов Б.В., Гуменюк В.Я., Гусєв В.О., Долішній М.І., Кемпбелл Д., Козоріз М.А., Кондратьєв М.Д., Лапко О.О., Малицький Б.А., Роджерс Е., Соловйов В.П., Туган-Барановський М.І., Шумпетер Й., Чумаченко М.Г. та інші. У працях цих вчених розглядалися питання створення та реалізації інновацій, формування інфраструктури та створення правової бази інноваційних процесів.
Проте, незважаючи на значну кількість досліджень і публікацій з цих питань, вимагають визначення, уточнення та акцентування: основні питання переходу до інноваційного типу державного управління, які виникають при переході постсоціалістичних країн до ринкової економіки інноваційного типу, шляхи вирішення зазначених питань.
В процесі виконання дисертаційної роботи визначено, що на сучасному етапі розвитку економіки актуальним завданням є поступовий перехід до інноваційного типу державного управління та створення індустрії інноваційного підприємництва і забезпечення його ефективного функціонування. Держава має активізувати свою роль у вирішенні завдань інтенсифікації інноваційного розвитку економіки, її підприємств та установ. Державна підтримка інноваційного бізнесу має забезпечуватись двома формами прямим та непрямим регулюванням. Пряма підтримка включає: фінансування з бюджету, надання грантів і пільгових кредитів, укладання контрактів з інноваційними фірмами на розробку нової продукції, створення умов з метою залучення приватного та іноземного капіталу для організації інноваційного підприємництва. Крім прямого державного регулювання інноваційного підприємництва, важливе місце має застосування численних методів опосередкованої дії, за допомогою яких створюється сприятливий інноваційний та інвестиційний клімат в економіці, а саме: податкові пільги, амортизаційна, цінова політика тощо [9, с.6]. Політика стимулювання інноваційної активності вітчизняного підприємництва повинна проводитися на всіх рівнях: від уряду до місцевих органів влади.
Встановлено, що суттєве значення для привабливості інвестиційного клімату з метою підвищення інноваційної активності має чинне законодавство України. Аналіз свідчить, що існуюче інноваційне законодавство нормує лише потенційно очікувані ринково відрегульовані процеси та не передбачає послідовної еволюції умов господарювання інноваційних структур в залежності від стадії становлення підприємництва та області його функціонування. Виражена рамочність” в характері законів, пов’язаних з інноваційно - інвестиційною діяльністю при ручному державному управлінні дає дуже багато простору для впливу підзаконних актів.
Тому, для нейтралізації всього цього необхідні певні зміни в структурі державного управління та функціях центральних органів виконавчої влади. Уточнення деяких законодавчих актів за допомогою внесення змін та розробки додаткових статтей і положень дозволить удосконалити існуюче законодавство, структуру державного управління інноваційною діяльністю, механізми залучення вітчизняних та закордонних інвестицій до науково-технологічної інноваційної сфери та високотехнологічних виробництв з метою створення конкурентоздатної інноваційної продукції, сучасних технологічних процесів її виготовлення, та виходу України на європейські ринки.
Аналіз літератури, теоретичних і методологічних засад оптимізації управлінських функцій дозволив проаналізувати сучасний стан функціонування органів виконавчої влади, визначити їх організаційні проблеми при переході до інноваційного типу державного управління та шляхи їх подолання.
Використання отриманих результатів досліджень дасть можливість уникнути помилок в процесі реформування органів виконавчої влади і ці результати досліджень можуть стати основою для розробки Стратегії інноваційного розвитку економіки України та нової Концепції реформування структури державного управління.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження взаємопов’язаний із науково-організаційною та науково-координаційною діяльністю Міністерства освіти і науки України в інноваційній сфері. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-технічної роботи Розроблення мотиваційних механізмів щодо залучення вітчизняних та закордонних інвестицій до науково-технологічної сфери та високотехнологічних виробництв в Україні” (номер державної реєстрації 0100U006709), річних науково-тематичних планів Міністерства освіти і науки України, Міністерства промислової політики України, а також в межах розробки автором дисертації окремих положень Закону України Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 16.01.2003р. № 433 IV та нормативних актів до Закону України Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” від 12.01.2006 р. № 3333 - IV.
Окремі положення дисертації були підготовлені в той час, коли автор брав участь у розробці Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України”, схваленої постановою Верховної Ради України від 13.07.1999р. № 916-XIV, та Закону України Про інноваційну діяльність” від 4.07.2002р. № 40 - IV.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є поглиблений аналіз інноваційних процесів в Україні, теоретико-методологічне обгрунтування та розробка науково-практичних рекомендацій щодо організаційних механізмів переходу до інноваційного типу державного управління науково-технічною діяльністю. Комплексний підхід до реалізації мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв’язання в ній таких завдань дослідження:
- провести порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду переходу на інноваційну модель національного розвитку та сформулювати відповідні пропозиції;
- вивчити матеріали адміністративної реформи в Україні та в контексті її подальшої реалізації запропонувати зміни в системі державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю;
- проаналізувати чинні законодавчі та нормативні акти України з питань науково-технічної діяльності на предмет їх відповідності напрямам інноваційного розвитку та внести пропозиції з удосконалення cтруктури управління науково-технічною та інноваційною діяльністю;
- визначити організаційні механізми забезпечення переходу України до інноваційного державного управління науково-технічною діяльністю;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо забезпечення переходу України до інноваційного державного управління.
Об’єктом дослідження є інноваційні процеси в Україні та державне управління науково-технічною діяльністю.
Предметом дослідження є організаційні механізми забезпечення переходу до інноваційного державного управління науково-технічною діяльністю.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що перетворення деяких ланок державного управління інноваційною діяльністю з підпорядкувально - звітувальних в координаційно інформаційні та систем Центральний орган виконавчої влади підприємство, установа” з підпорядкувально - звітувальних в функціонально відповідальні, а також посилення стимулюючих функцій держави є достатньою умовою переходу державного управління України на інноваційний шлях розвитку.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є системний підхід до організації науково-технічної діяльності та державного управління інноваційними процесами.
При дослідженні сучасних інноваційних стратегій, моделей інноваційної політики та механізмів стимулювання науково-технічної діяльності в зарубіжних країнах застосовано метод порівняльного аналізу.
При підготовці розділу Загальна характеристика інноваційного типу державного управління” використано методи аналізу й синтезу.
При підготовці розділів Організаційно-функціональна конструкція іноваційного державного управління в умовах ринкової економіки” та Реалізація основних функцій інноваційного державного управління” використано методи групувань і класифікації.
У процесі дослідження використовувались також такі методи:
- метод логічного моделювання і конструювання (при розробці критеріїв відбору при ухваленні інноваційних та інвестиційних проектів технологічних парків та інноваційних структур інших типів);
- метод теоретичних узагальнень та порівнянь (для підготовки показників ефективності виконання інноваційних проектів та ефективності діяльності технологічних парків);
- табличний метод (для подання фактичного матеріалу з питань державної підтримки інноваційної діяльності і венчурного підприємництва, який дає підстави для отримання висновків по дисертації).
Інформаційну базу проведеного дослідження складають: закони України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Держкомстату України та наукові праці українських та закордонних учених з питань науково-технічної, інноваційної діяльності та державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
вперше:
- при розгляді державного управління науково-технічною діяльністю в Україні наголос зроблено на інноваційні інституційні та організаційні механізми забезпечення процесу переходу до такої якості управління, включаючи як структурні зміни, так і зміни організаційних відносин;
- запропоновано інституційний механізм реорганізації системи державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю шляхом: створення єдиного центрального органу з питань науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, а також перетворення низки структурних ланок центральних та місцевих органів виконавчої влади з підпорядкувально - звітувальних на координаційно - інформаційні;
вдосконалено:
- внесено пропозиції з удосконалення чинних законодавчих та нормативних актів України на предмет їх відповідності основним напрямам інноваційного розвитку;
- обґрунтувано структурні зміни в центральних органах виконавчої влади, які стосуються реалізації інноваційної політики, на основі запропонованих інноваційних критеріїв діяльності галузевих центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ), таких як: кількість нових видів продукції, технологічних процесів (товарів, послуг), створених підприємствами, організаціями та установами, які відносяться до сфери впливу ЦОВВ; кількість коштів, перерахованих до Державного бюджету України підприємствами, організаціями та установами, які відносяться до сфери впливу ЦОВВ; кількість нових робочих місць, створених підприємствами, організаціями та установами, які відносяться до сфери впливу ЦОВВ, та інноваційних критеріїв діяльності центральних органів виконавчої влади фінансового блоку Уряду, таких як: зростання обсягів інноваційної продукції; зростання кількості новостворених інноваційних структур; зростання кількості нових видів інноваційної продукції;
- систему показників ефективності виконання інноваційних проектів та критерії ефективності діяльності технологічних парків, які регламентують оцінку їх діяльності, шляхом врахування таких з них як: науково-технічний рівень розробок у порівнянні з кращими світовими аналогами; інноваційність продукції, що планується до випуску; відповідність проекту пріоритетним напрямам інноваційної діяльності та середньостроковим інноваційним пріоритетам галузевого рівня; бюджетна ефективність проекту; наявність та ступінь захисту прав на інтелектуальну власність, що залучається до проектів;
дістали подальшого розвитку:
- методологічна концепція переходу державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю на інноваційний шлях розвитку на засадах удосконалення функціональних методів державного управління науково-технічною діяльністю шляхом застосування методу оцінки інноваційності галузевих центральних органів виконавчої влади та методу оцінки інноваційності центральних органів виконавчої влади фінансового блоку Уряду;
- виявлення проблемних питань та формулювання основних організаційних завдань переходу України до інноваційного державного управління науково-технічною діяльністю, серед яких: створення Національної інноваційної системи, галузевих та регіональних інноваційних систем з метою вдосконалення інфраструктури інноваційної діяльності; створення в усіх центральних, галузевих та регіональних органах виконавчої влади окремих структурних підрозділів з питань інноваційної діяльності, трансферу технологій, інтелектуальної власності, а також з питань маркетингу та інформаційної діяльності з метою прискорення впровадження інноваційних процесів у сучасному управлінні.
Практичне значення одержаних результатів результатів полягає в обґрунтуванні та розробці рекомендацій щодо вдосконалення державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю. Опрацьований фактологічний матеріал, основні теоретичні положення та висновки, прикладний матеріал можуть бути використані для підготовки законодавчих та нормативно-правових актів у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності; удосконалення державного управління науково-технічною діяльністю. Ідеї та висновки дисертаційної роботи можуть бути реалізовані також безпосередньо на прикладних рівнях, а саме, шляхом створення нових ланок державного управління. Теоретичні висновки та практичні рекомендації можуть бути використані також у науково-дослідній сфері.
Результати дисертаційної роботи у формі науково-прикладних розробок, положень та рекомендацій впроваджені у практичній діяльності:
‑Міністерства промислової політики України (довідка про впровадження вих. № 01/2-4-435Н від 10.04.2009 р.), де впроваджено критерії, відповідно до яких формується структура центральних органів виконавчої влади, Положення про здійснення моніторингу за станом впровадження та використання результатів завершених наукових розробок, які виконувались за рахунок коштів державного бюджету, та розроблено проект Галузевої системи прискореного інноваційного розвитку промисловості України;
- Міністерства освіти і науки України (довідка про впровадження № 14/21-290/1 від 9.04.09 р.), де впроваджено окремі положення, критерії, та показники при підготовці законодавчих та нормативно-правових актів;
- Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України (довідка про впровадження № 4/198 від 13.05.09 р.), де впроваджено показники, які дають можливість оцінити вплив діяльності технологічних парків та інших інноваційних структур на підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки;
- Державної науково-виробничої корпорації Київський інститут автоматики” (довідка про впровадження № 0101/168 від 8.04.09 р.), де впроваджено окремі положення та критерії при підготовці нової структури, договорів та нормативно-правових актів.
На сьогодні автор дисертації є керівником науково-дослідної роботи з розробки проекту Галузевого реєстру промислових технологій.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації доповідались на VІ,VІІ,VІІІ Міжнародних науково-практичних конференціях з актуальних питань розвитку інноваційної діяльності в м.Алушта в 2001, 2002, 2003 роках, на наукових семінарах, які Міністерство освіти і науки України проводило в м. Києві в 2004 році, на засіданнях круглих столів з питань інноваційної діяльності в 2005 році, на Міжнародному форумі з питань інноваційної діяльності в м.Алушта в 2006 році та на Науково-практичній конференції за міжнародною участю Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, АМУ, 10 квітня 2009 року).
Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 8 наукових праць, у тому числі 3 статей у наукових фахових виданнях з державного управління, 3 статей в інших наукових виданнях, 2 - тези у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 236 сторінках, складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатку на 14 стор., списку використаних джерел із 187 найменувань на 16 стор., 3 рисунків на 3 стор., 4 таблиць на 14 стор. .

bibliography:
ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в поглибленому аналізі інноваційних процесів в Україні, теоретико-методологічному обгрунтуванні організаційних механізмів забезпечення переходу України до інноваційного типу державного управління науково-технічною діяльністю та розробці науково-практичних рекомендацій. Основні результати, отримані в процесі досліджень, дають підстави для наступних узагальнень.
1. Проведено порівняльний аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду переходу на інноваційну модель національного розвитку та виявлено, що державне управління науково-технічною діяльністю передових країн світу більш сприятливе до нововведень, ніж державне управління в Україні. Під час реалізації науково-технічної політики ці країни використовують безліч важелів як прямої, так і непрямої дії. Наголошено на необхідності продовження адміністративної реформи, зокрема удосконалення структури державного управління науково-технічною діяльністю, що насамперед потребує застосування організаційних механізмів забезпечення переходу України до інноваційного державного управління.
2. На основі вивчення матеріалів адміністративної реформи встановлено, що Державна комісія з проведення в Україні адміністративної реформи не реалізувала одне з основних положень Концепції адміністративної реформи, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98, а саме не розробила Програму реформування структури державного управління.
Окремі епізоди із дій Уряду у цьому напрямку (такі як ліквідація управлінь у складі департаментів чи включення до структури центральних органів виконавчої влади посад державних секретарів) на першому етапі реформування структури органів державного управління не в повній мірі виконували одну із своїх головних функцій забезпечення науково-технічного прогресу та розвитку інноваційної інфраструктури з метою створення конкурентоздатної продукції і технологічних процесів. З метою подальшої реалізації реформи запропоновано перетворення окремих ланок державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю з підпорядкувально-звітувальних у координаційно-інформаційні та систем Центральний орган виконавчої влади - підприємство, установа” з підпорядкувально-звітувальних у функціонально-відповідальні.
3. Проаналізовано чинні законодавчі та нормативні акти України на предмет їх відповідності основним напрямам інноваційного розвитку та внесено пропозиції з їх удосконалення. З’ясовано, що Стратегія економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 роки, cхвалена Указом Президента України від 28 квітня 2004 року № 493/2004, незважаючи на наявність інноваційних розділів, які передбачають розвиток окремих галузей економіки, не конкретизувала їх першочерговість та засоби їх реалізації. Запропоновано відкоригувати зазначену Стратегію, залишивши лише найбільш перспективні для України галузі, такі як авіабудування, суднобудування, двигунобудування, енергетичне машинобудування, видобування корисних копалин, газу та нафтопродуктів, сільське господарство, металургія, хімічна промисловість, та передбачивши пряму державну підтримку цих галузей.
Доведено, що структура та основні функції центральних органів виконавчої влади не відповідають основним напрямам інноваційного розвитку. Так, фінансово-економічний блок Уряду, від якого, в основному, залежить стимулювання інноваційного розвитку, виходячи із своїх функціональних обов’язків не зацікавлений в розвитку інноваційної діяльності. Запропоновано нові показники діяльності галузевих ЦОВВ та фінансового блоку Уряду, які повинні стимулювати їх діяльність у інноваційній сфері. Розроблено модель інноваційного куба”, як методологічний засіб за допомогою якого визначається інноваційність даного елемента державного управління.
Встановлено, що в Україні відсутній спеціальний центральний орган виконавчої влади, який би відповідав за інноваційну діяльність та був наділений правом розробляти політику з цього питання та контролювати стан виконання заходів з її реалізації. В Уряді має місце дублювання функцій інноваційного управління, оскільки питаннями інноваційного розвитку опікується як МОН України, так і Держінвестицій України. Наголошено на необхідності наукового обгрунтування та визначення єдиного центрального органу виконавчої влади з цього питання, посиленні прогнозно - аналітичної діяльності щодо розвитку базових галузей шляхом залучення спеціалістів відповідного профілю, які мають достатній досвід роботи у даній галузі.
4. Визначено низку організаційних механізмів забезпечення переходу України до інноваційного державного управління науково-технічною діяльністю, а саме:
- розроблення та прийняття Стратегії інноваційного розвитку економіки України, відповідно до якої необхідно затвердити конкретну Програму реформування органів виконавчої влади з метою переходу на інноваційний шлях розвитку України та забезпечити її виконання;
- розроблення критеріїв, відповідно до яких формуються структури центральних органів виконавчої влади;
- створення Національної інноваційної системи та її складових галузевих та регіональних інноваційних систем;
- забезпечення виконання фінансовим блоком Уряду положень діючих Законів України, особливо що стосується фінансування науково-технічної діяльності в обсязі 1,7% від ВВП;
- забезпечення доопрацювання діючих Законів України та інших нормативних актів з метою стимулювання інноваційного розвитку України, а також підвищення ефективності державного контролю у системі виконавчої влади;
- заборона щорічного накладення мораторію на окремі статті Законів України, які стосуються інноваційної діяльності;
- створення в усіх центральних, галузевих та регіональних органах виконавчої влади окремих структурних підрозділів з питань інноваційної діяльності, трансферу технологій, інтелектуальної власності, а також із питань маркетингу та інформаційної діяльності;
- удосконалення інфраструктури науково-технічної та інноваційної діяльності через створення інноваційних центрів, венчурних фондів, бізнес-інкубаторів та розвиток діяльності діючих технологічних парків.
5. Розроблено науково-практичні рекомендації організаційних механізмів завершення переходу України до інноваційного державного управління науково-технічною діяльністю. Запропоновано структурну схему удосконалення державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю в Україні, зокрема введення до структури галузевих центральних органів виконавчої влади департаментів маркетингу та інформаційного забезпечення, нормативно-правового забезпечення, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.
Запропоновано низку показників та критеріїв для оцінювання рівня інноваційної діяльності, серед яких: показники, які характеризують ефективність функціонування технологічних парків; критерії, які характеризують рівень інноваційних структур інших типів та рівень інноваційних проектів, що виконуються цими структурами; комплекс показників, за якими технологічні парки надають звітні матеріали, та здійснюється моніторинг виконання інноваційних проектів, що виконуються за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків; показники, які дають можливість оцінити вплив діяльності технологічних парків та інших інноваційних структур на підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки.
Ефективність рекомендацій і пропозицій, які сформульовані як результат досліджень, доведена шляхом їхньої апробації в процесі підготовки низки правових і нормативних актів. Результати апробації дозволяють рекомендувати розробки дисертаційного дослідження для впровадження міністерствам та науковим установам з метою активізації науково-технічних та інноваційних процесів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
2. Постанова Верховної Ради України "Про концепцію науково-технологічного і інноваційного розвитку України" [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
3. Закон України Про наукову і науково-технічну діяльність” [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
4. Глен Райт. Державне управління / Глен Райт. - К: Основи, 1994. - С.18,39.
5. Нижник Н.Р. Україна - державне управління, шляхи реформування / Нижник Н.Р. - К: НАДУ, 1997. - С.5-12.
6. Гриньов Б.В. Реформування науки. Актуальні питання та пошук відповідей / Гриньов Б.В. - Х: Акта, 2000. - С.4.
7. Андрощук Г.А. Инновационная активность промышленных предприятий / Андрощук Г.А. - К: Проблемы науки, 2000. - № 2. - С.6.
8. Малицький Б.А. Наукова система України: концепції сучасної трансформації та реальний стан / Малицький Б.А. - К: Наука та наукознавство. - 1998. - № 3. - С.50-57.
9. Соловйов В.П. Київський інноваційний бізнес - інкубатор / Соловйов В.П., Феденко В.Ф. - К: Матеріали міжнародного симпозіуму Наука та технології в умовах реформування економіки , 1997. - С.6.
10. Богорош А.Т. К оценке государственной инновационной политики стран Европейского Сообщества / Богорош А.Т., Зубенко С.Н. - К: Проблемы науки, 1999. - № 10. - С.7.
11. Амоша О.І. Реструктуризація промисловості / Амоша О.І. - К: Вісник НАН України, 1998. - № 9,10, - С.8.
12. Промышленное производство в Украине: проблемы стабилизации и развития. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - С.11.
13. Концепція адміністративної реформи в Україні - К: Центр політико - правових реформ, 1998.- С.9-10.
14. Войтович А.И. Поддержка инновационной деятельности в регионах США: опыт малых предприятий и исследовательских центров / Войтович А.И., Соловьев В.П. - К: Проблемы науки, 2000. - № 2, - С.12.
15. Соловьев В.П. Проблемы формирования организационно - правового механизма инновационного развития экономики / Соловьев В.П. - К: ЦИПИН им. Г.М. Доброва, 1996. - С.5.
16. Ковальчук Т.Т. Макроекономічні і фінансові проблеми суверенної України / Ковальчук Т.Т. - К: Банківська справа, 1997. - № 4. - С.31.
17. Инновационное общество : социально-экономические ориентиры России - Пермь: 1995. - С.31.
18. Технопарки: Организация и управление /Перевод с английского. - М.: МЭИ, 1997. - 164 с.
19. Гаврилов А.А. Государственное регулирование научних исследований в США / А.А.Гаврилов, В.С.Денисенко. М: Наука, 1981. - С.35.
20. Гаврелюк О.В. Іноземні інвестиції / Гаврелюк О.В. - К: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАНУ, 1998.- С.41.
21. Астреина М. Малый инновационный бизнес в cтранах Восточной Европы / Астреина М. - К: Проблемы теории и практики управления, 1993. - № 2, - С.6.
22. Поручник А. Венчурний капітал: зарубіжний досвід та проблеми становлення в Україні: Монографія. / Поручник А., Антонюк Л. - К.: КНЕУ, 2000.- 172.с
23. Европейская экономическая комиссия ООН. Материалы совещания экспертов по оптимальной практике использования бизнес-инкубаторов. - Женева: ЕЭК ООН, 1999. - 17 с.
24. Кузьменко В.П. Инвестиционная политика в регионе. / Кузьменко В.П. - К.: Наукова думка, 1992. - С.5.
25. Иванов М.М. США: управление наукой и нововведениями / М.М.Иванов и др. - М: Наука, 1990. - С.38.
26. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент и МП ИНТЕМ” ЛТД / Бланк И.А. - М: Наука, 1995. - С.29.
27. Best practice in business uncubation. - Geneva: Economic Comission for Europe, 2000. - 120 р.
28. OSLO MANUAL. Керівництво по збору і обробці даних в області технологічних інновацій. - Париж: Організація по економічній співпраці і розвитку, 1992. 65 с.
29. Parki naukow i technologiczne. Polska perspektywa / Materialy miedzynarodowej konferecji. Poznan: Wydawnictwo Poznanske, 1999. -222s.
30. Bazals K. Innovation Potention Embodied in Research Organization in Central and Eastern Europe / Bazals K. - Social Studies of Science, 1995, vol. 25.
31. Rola osrodkow innowacji i przedsiebiorczosci w rozwoju regionalnym oraz promoji malych i srednich przedsiebiorstw / Doroczna konferecja Innowacje- przedsiebiorczoscc - 2000. Kiexrz: Fabrykat-2000, 1999. - 320 р.
32. Наукова та інноваційна діяльність в Україні: Статистичний збірник. - К.: Держкомстат України, 2003р. - 287 с.
33. Науково-технічний потенціал України: структура, динаміка, ефективність(1991-1998рр.). - К: ЦДПІН, 1998. - С. 47.
34. Національні державні цільові програми. Ефективність інвестицій, 1996.
35. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
36. Коренной А.А. Курс инновационного менеджмента. / Коренной А.А., Карпов В.И. К: Наукова думка, 1997. - С.41.
37. Губський Б. Інтернаціоналізація української економіки / Губський Б., Лук’яненко Д., Сіденко В. - К: Економіка України, 2000. - № 9, - С.5.
38. Данько М. Проблеми прогнозування інноваційно-технологічного розвитку економіки / Данько М. - К: Економіка України, 2000. № 5. - С.3.
39. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання /За редакцією акад. НАН України В.М.Гейця. Х: Форт, 2000. - С.81.
40. Гулинский Я. Формирование инфраструктуры инновационного бизнеса, трансфера технологий и конверсии в транзитивной экономике Польши / Гулинский Я., Саломинский А., Лицкевич О. - К: Проблемы науки, 2000. - № 10. - С.8.
41. Кваснюк Б. Актуальне дослідження іноземного інвестування / Кваснюк Б. - К: Економіка України, 1998. - № 10, - С.7.
42. Ковальчук Т.Т. Макроекономічні і фінансові проблеми суверенної України / Ковальчук Т.Т. - К: Банківська справа, 1997. - № 4. - С.6.
43. Колосов О. Деякі аспекти державного управління залучення іноземних інвестицій в економіку України / Колосов О. - К: Економіка України, 1998. - № 11, - С.6.
44. Лукіна І.О. Державні фінанси України та їх вплив на економічний розвиток / Лукіна І.О., Короткевич О.В., Вахненко Т.П. - К.: Інститут економічного пронозування НАН України, 2000. - С.6.
45. Закон України Про інвестиційну діяльність” [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
46. Лукінов І.В. Економічна наука і державна політика / Лукінов І.В. - К: Вісник НАН України. 1999.- № 12. - С.8.
47. Gaponenko N. Transformation of Research System in a Transition Society. - Social Studies of Science, / Gaponenko N. - К: 1995. - № 4, vol. 25.
48. Нікоренко Н.Б. Пріоритетні напрямки інноваційної політики в розвинених країнах світу та методи ії реалізації / Нікоренко Н.Б., Ткач Н.О., Воронькова І.П., Стрельникова О.А. - К: Проблеми науки, 1999. - № 7, - С.5.
49. Пахомов Ю.Н. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі / Пахомов Ю.Н., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В.. - К.: Україна, 1997. - С.53.
50. Малицкий Б.А. Развитие науки и трансформация общества: концепция для Украины / Малицкий Б.А. //Наука и науковедение. 1993. - № 1-2. - С.13-25.
51. Инновационный путь развития государств с переходной экономикой / Материалы международной научно-практической конференции. - Симферополь: "Таврия-Плюс", 1999. - 191 с.
52. Врублевський А.Г. Структурна перебудова економіки реальний крок в ринок / Врублевський А.Г., Якубовський М.М. - К.: Деловая Украина, 1999. - № 4. - С.133.
53. " Ukraine Technopark Manager Course. Maryland: Loyola Colledge, 2000. 311р.
54. Черванев Д.М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. / Черванев Д.М., Нейкова Л.I. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 514с.
55. Чумаченко М. Напрями інвестиційної політики в промисловості / Чумаченко М. // Економіка України”, 1999. - № 11. - С.4.
56. Закон України "Про економічну самостійність" [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
57. Ткач Н.О. Світовий досвід створення наукових, дослідних та технологічних парків, бізнес-інкубаторів / Ткач Н.О., Воронькова І.П., Стрельнікова О.А., Ткач О.М. // Проблеми науки, 2000. - № 3. - С.16.
58. Новак І. Проблеми становлення і розвитку вільних економічних зон в Україні / Новак І. // Україна -Бізнес. 2000. - № 6. - С.4.
59. Абдулов А.Н. Научные и технологические парки, технополисы и регионы науки. / Абдулов А.Н., КулькинА. М. - М.: ИНИОН РАН, 1992. - 165 с.
60. Дергачев В. Восхождение к технополисам / Дергачев В. // Бизнес Информ. 1997. - № 1. - С. 5-8.
61. Грабовецький Б.Є. Основи економічного прогнозування / Грабовецький Б.Є. - Вінниця: Вінницький національний технічний університет, 2004. - 162 с.
62. Холден К. Економічне прогнозування / К.Холден, Д.А.Піл, Дж.Л.Томпсон. - К.: Інформтехніка ЕМЦ, 1996. - С.12-18, 114-116, 143-148.
63. Закон України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
64. Шегуа А В. Основы менеджмента. Учебная помощь / Шегуа А В. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. - 512 с.
65. Инновации и передача технологий в технологической стратегии промышленности - М.: Аналитический центр по научной и промышленной политике, 1996. - С.6.
66. Колосов О. Деякі аспекти державного управління залучення іноземних інвестицій в економіку України / Колосов О. // Економіка України”, 1998. - № 11. - С.4.
67. Кораблін С. Банківське регулювання і грошова позиція / Кораблін С. //Економіка України, 1998. - № 4. - С.33.
68. Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”.
69. Bazals K. Innovation Potention Embodied in Research Organization in Central and Eastern Europe. - Social Studies of Science, 1995, vol. 25.
70. Best practice in business uncubation. Geneva: Economic Comission for Europe, 2000. - 120 р.
71. Семенов А. Міжнародний рух прямих інвестицій / Семенов А. // Економіка України” № 2, 2000. - С.6.
72. Закон України Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
73. Закон України: "Про інноваційну діяльність" [Електронний ресурс] : - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
74. Промышленное производство в Украине: проблемы стабилизации и развития. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1999. - С.63.
75. Рінагіна В. Дослідження проблем банківського маркетингу / Рінагіна В. // Економіка України” № 6, 1998. - С.3.
76. Роль бизнес-инкубаторов и инноваций в поддержке и развитии малого и среднего предпринимательства / Материалы II ежегодной конференции 4-6 мая 2000 г. Белая Церковь, Украина. - С.2.
77. Савченко В. Інноваційні проекти в агропромисловому секторі / Савченко В., Московець І. // Економіка України”, 1999. - № 5. - С.5.
78. Технопарки России - новый этап развития / Сборник материалов 7-й международной научно-практической конференции по технопаркам. - М.: Ассоциация "Технопарк", 1998. - 146 с.
79. Сержинский И.И. Трансформация научно-инновационной сферы в Республике Беларусь / Сержинский И.И., Слонимский А.А., Калинкович В.А., Колотухин В.А., Трусевич Н.Н. // Проблемы науки” № 10. 1999. - С.8.
80. Слюсаренко Н. Технопарки должны стать плацдармами для новой экономики / Слюсаренко Н. // Факты. - 2000. - 15 мая. - С.7.
81. Соколенко С.І. Глобалізація і економіка України. / Соколенко С.І. К.: Логос, 1999. 566c.
82. Клименко Т. Кредитна діяльність банків України / Клименко Т. // Економіка України”, 2000. № 3. - С.3.
83. Ильченко М. Восточные горизонты науки киевских политехников / Ильченко М. // Зеркало недели, 19 августа, 2000. - № 33. - С.5.
84. Сташевский Е. Силиконовая долина Северной Кореи / Сташевский Е. // Зеркало недели, 12 августа 2000. - №32. - С.3.
85. Сусіденко В. Практичні аспекти забезпечення принципів банківського кредитування / Сусіденко В. // Економіка України”, 1998. - № 7. - С.4.
86. Мазур А.А. Анализ мирового опыта создания современных инновационных структур. Отчет по НИР 16.41/10. / Мазур А.А. - Киев: ИЭС им. Е. О. Патона, 2000. 120с.
87. Караєва І. Формування оптимальної структури портфеля пасивів комерційних банків / Караєва І. // Економіка України”, 2000. - № 6. - С.3.
88. Украинская экономика: целостный комментарий/ АГП. 1999. № 3. - С. 9-10.
89. Філіпенко А.С. Модернізація економіки України в умовах глобалізації / Філіпенко А.С. //Вісник НАН України. 2000. - № 1. - С. 34-43.
90. Ильенкова С.Д. Инновационный менеджмент. / Ильенкова С.Д., Гохберг Л.М., Ягудин С.Ю. и др. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 327 с.
91. Черванев Д.М. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. / Черванев Д.М., Нейкова Л.I. - К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. - 514с.
92. Чумаченко М. Напрями інвестиційної політики в промисловості / Чумаченко М. // Економіка України” № 11. 1999. - С.3.
93. Шарп І. Інвестиції. / Шарп І. Перевод с англ. ИНФРА-М, 1997. - С.61.
94. Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий / Под ред. Соловьева В.П. и Мюллера Р.- Киев, Дрезден: Деміур.1999.-284 с.
95. Шеломов В. Пионеры свободной экономической зоны. / Шеломов В. - Капитал. - 1998. - № 718. - С. 28-39.
96. Шкиндерова Н.В. Инновационная активность предпринимательства: роль налогообложения / Шкиндерова Н.В.// Проблемы науки”, 2000. - № 3. - С.3.
97. Шукшунов В.Е. Технопарки и инкубаторы бизнеса Методическое руководство по созданию и управлению. / Шукшунов В.Е., Сенин А.А. - М.: Ассоциация "Технопарк", 1998. - 81 с.
98. Шевченко В. Индийский технопарк приглашает киевлян / Шевченко В. День 4 июля, 2000. - № 6. - С.3.
99. Лазепка В. До проблеми формування іпотечних банків / Лазепка В. // Економіка України”, 2000. - № 8. - С.4.
100. Горшенев В.Г. Контроль как правовая форма деятельности. / Горшенев В.Г., Шахов И. Б. - М.: Юрид. лит., 1986. - 176 с.
101. Студеникина М.С. Государственньїй контроль в сфере управления. / Студеникина М.С.- М.: Юрид. лит., 1974. - С.7.
102. Макаров Б.М. Народний контроль: органы и правовые формы деятельности. / Макаров Б.М. - М.: Юрид. лит., 1975. - С.28.
103. Насырова Т.Я. Конституционньїй контроль. / Насырова Т.Я. - Казань:, 1992. - 113 с.
104. Бачило И.Л. Функции органов управления. / Бачило И.Л. - М.: Юрид. лит., 1976. - 200с.
105. Тихомиров Ю.А. Власть и общество: единство и противостояние / Тихомиров Ю.А. // Сов. гос. и право. - 1990. - № 2. - С. 38.
106. Тиковенко А.Г. Теоретические проблемы авторитета государственной власти. / Тиковенко А.Г. Автореферат докт. юрид. наук. - Минск, 1993. - С.6.
107. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современннх государств. / Энтин Л.М. - М.: Юрид. лит., 1995. - 176 с.