ОРГАНІЗАЦІЙНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ В СИСТЕМІ ВЛАДНИХ ВІДНОСИН

brief description

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА
АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису
УДК 159.98:355.23:37.035.7

ПОЛІЩУК МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ

ОРГАНІЗАЦІЙНІ УМОВИ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ
В СИСТЕМІ ВЛАДНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність 19.00.05
Соціальна психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Максименко Сергій Дмитрович
доктор психологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП .......

4

РОЗДІЛ 1. Психологічний вплив на особистість як соціально-психологічна проблема .....

10

1.1. Аналіз сутності та змісту психологічного впливу на особистість ...

14

1.2. Особливості організації психологічного впливу на особистість за кордоном ....

49

1.3. Аналіз організації психологічного впливу військових керівників на підлеглих на сучасному етапі .....

69

Висновки ....

86

РОЗДІЛ2. Організація психологічного впливу військових керівників на підлеглих ...........

89

2.1. Передумови якості психологічного впливу військових керівників на підлеглих .......

90

2.2. Технологія психологічного впливу військових керівників на підлеглих ........

103

2.3. Особливості активізації психологічного впливу військових керівників на підлеглих ........

125

Висновки ....

141

РОЗДІЛ3. Дослідно-експериментальна перевірка діяльності військових керівників щодо активізації психологічного впливу на підлеглих ........

143

3.1. Методика та хід дослідно-експериментального дослідження психологічного впливу військових керівників на підлеглих ....

143

3.2. Практичні рекомендації військовим керівникам щодо активізації психологічного впливу на підлеглих ..

160

Висновки

172

ВИСНОВКИ ...

174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .

181

ДОДАТКИ: .

200

А. Приклад листівок, які використовувались радянською спеціальною пропагандою в Афганістані .

201

Б. Психологічний вплив на особистість як соціально-психологічна проблема

203

В. Методика оцінки рівня активізації психологічного впливу військових керівників на підлеглих

204

Г. Початковий перелік визначених експертами психічних властивостей особистості військового керівника ..

207

Д. Анкета ....

209

Е. Визначення рангів психічних властивостей військових керівників щодо їх впливу на підлеглих ...

211

Ж. Значущі психічні властивості військових керівників щодо їх впливу на підлеглих ...

213

З. Тести та методики, за якими здійснювався вимір значущих психічних властивостей військових керівників щодо їх впливу на підлеглих ...

216

И. Що необхідно знати військовому керівнику для організації психологічного впливу на підлеглих ..

248

ВСТУП
Актуальність теми. Психологічний вплив як сутнісна характеристика буття людини є необхідною умовою успішної взаємодії та діяльності людей. У наш час здійснюється перегляд уявлень про людину як особистість, її неповторну цінність, про колектив як своєрідне соціальне об’єднання людей. У цьому контексті заслуговує на увагу теоретико-експериментальна розробка проблеми психологічного впливу загалом та військових керівників на підлеглих зокрема. Кардинальні зміни, що відбуваються у суспільстві, у тому числі й у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, висувають проблему психологічного впливу на підлеглих як одну з актуальних.
Активізація інтересу дослідників до вивчення особливостей психологічного впливу військових керівників на підлеглих пов’язана з необхідністю розв’язання багатьох, передусім практичних завдань, спрямованих на оптимізацію процесу управління у військовій сфері.
Важливою є потреба у вивченні умов та шляхів забезпечення дієвого психологічного впливу військових керівників на підлеглих з урахуванням специфічних ситуацій їх професійної діяльності. У цьому аспекті військова практика потребує науково-психологічного обґрунтування низки питань, пов’язаних з визначенням змісту, форм і засобів психологічного впливу військових керівників на підлеглих з метою якнайкращої реалізації функцій, покладених державою на військові формування, при створенні водночас оптимальних психологічних умов служби і побуту військовослужбовців.
Успішність виконання управлінських функцій безпосередньо пов’язується із наявністю у керівника відповідних управлінських якостей, від яких залежить не тільки забезпечення високої бойової готовності підрозділів та частин, але й підтримання на необхідному рівні морально-психологічного стану особового складу. Проте проблема забезпечення ефективного психологічного впливу військових керівників на підлеглих розроблена недостатньо, що гальмує процес управління загалом, виховання військовослужбовців на патріотичних і гуманістичних засадах зокрема.
Серед широкого спектра питань, які потребують свого вирішення і які й досі залишаються не розробленими, є ті, що стосуються обґрунтування засад ефективного психологічного впливу військових керівників на підлеглих, визначення вимог до психологічної компетентності військового керівника як суб’єкта вказаного впливу, виявлення організаційних умов його активізації.
Ефективне розв’язання порушеної проблеми передбачає обґрунтування психологічною наукою концепції психологічного впливу військових керівників на підлеглих, спроможних організувати цей процес відповідно до сучасних завдань та вимог, що ставляться перед Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.
Таким чином, недостатня розробленість зазначеної проблеми, відсутність надійних методичних прийомів її дослідження, а також потреби військової практики обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано відповідно до реалізації основних положень Концепції виховної роботи в Збройних силах та інших військових формуваннях України, плану науково-дослідних робіт у Державній прикордонній службі України, перспективного та поточного планів наукових досліджень Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (НАДПСУ). Матеріали дослідження використано при опрацюванні НДР №203-0004К «Структура і класифікація інформаційних джерел в прикордонних районах. Вплив інформаційного простору на морально-психологічний стан особового складу підрозділів кордону».
Тему дисертації затверджено Вченою Радою Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (протокол №6 від 03.07.2003 року) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №7 від 23.09.2003 року).
Об’єктом дослідження є психологічний вплив у структурі управлінських функцій особистості.
Предметом дослідження є організаційні умови застосування технології психологічного впливу в системі владних відносин у військових формуваннях.
Мета роботи полягає в з’ясуванні змістових і процесуальних характеристик, специфіки та особливостей реалізації військовими керівниками психологічного впливу на підлеглих, а також у розробці психологічних засобів його оптимізації.
Гіпотеза дослідження. Ефективність психологічного впливу військових керівників на підлеглих може бути суттєво підвищена за умови оволодіння керівниками засобами його застосування з урахуванням статусно-рольової позиції підлеглого, його особистості та умов реалізації ним військово-професійної діяльності.
Основні завдання дослідження:
1. Здійснити аналіз літературних джерел з проблеми, визначити на цій підставі загальну стратегію дослідження.
2. Визначити особливості застосування психологічного впливу військових керівників на підлеглих.
3. Розробити емпіричну модель дослідження психологічного впливу військових керівників на підлеглих та провести її дослідно-експериментальну перевірку.
4. Виявити основні умови і засоби активізації психологічного впливу військових керівників на підлеглих.
5. Розробити практичні рекомендації щодо використання військовими керівниками психологічного впливу на підлеглих різних посадово-функціональних рівнів.
Методологічну основу дослідження склала система пояснювальних принципів психологічної теорії особистості (К.О.Абульханова-Славська, А.Г.Асмолов, Г.С.Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Т.М.Титаренко); концепція діяльнісного опосередкування особистісного розвитку (С.Д.Максименко, А.В.Петровський); наукові уявлення про особистість професіонала (К.М.Гуревич, Є.М.Іванова, Є.О.Климов, Б.Ф.Ломов, Н.В.Самоукіна, Б.О.Федоришин, В.Д.Шадріков, М.І.Сметанський, Д.В.Іщенко), у тому числі й у галузі військово-професійної діяльності (А.В.Барабанщиков, В.А.Бодров, О.Д.Глоточкін, М.С.Корольчук, Г.В.Ложкін, Я.В.Подоляк, Б.М.Олексієнко, О.Д.Сафін, М.В.Синьов, М.Ф.Феденко, М.І.Томчук, Є.М.Потапчук); науково-психологічні положення про зміст і механізми керівництва як функції управління (В.Г.Афанасьєв, О.М.Бандурка, С.П.Бочарова, Л.М.Карамушка, Л.Є.Орбан-Лембрик, В.Т.Циба, Т.С.Яценко); уявлення про закономірності, механізм і засоби психологічного впливу (Г.О.Балл, М.С.Бургін, Є.Л.Доценко, Т.С.Кабаченко, Г.А.Ковальов, Є.В.Сидоренко, В.П.Шейнов), у тому числі й у рамках Збройних Сил України та інших військових формувань.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані методи теоретичного та емпіричного дослідження:
теоретичні аналіз, синтез, класифікація, систематизація, узагальнення;
емпіричні спостереження, бесіда, опитування, анкетування, тестування, аналіз продуктів діяльності, прийоми само- і взаємооцінювання, констатуючий експеримент. Оброблення даних проводилося за допомогою статистичних методів, зокрема кореляційного та факторного аналізу.
Організація та етапи дослідження. Дослідження здійснювалося у три етапи протягом 2000-2003 років.
На першому етапі (20002001 рр.) визначалися вихідні підходи до дослідження проблеми психологічного впливу на особистість. Розроблено комплекс методичних прийомів дослідження.
Результати першого етапу дали можливість вибрати адекватні методи дослідження, а також накреслити шляхи вирішення проблеми.
На другому етапі (20012002 рр.) проводилися пілотажні і пролонговані експериментально-діагностичні дослідження діяльності військових керівників щодо особливостей застосування ними психологічного впливу на підлеглий особовий склад. Загалом до участі в дослідженні були залучені 334 військовослужбовці. Другий етап завершився аналізом та інтерпретацією результатів дослідно-експериментального дослідження.
Результати другого етапу дослідження знайшли своє відображення і реалізацію в рамках виконання НДР №203-0004К «Структура і класифікація інформаційних джерел в прикордонних районах. Вплив інформаційного простору на морально-психологічний стан особового складу підрозділів кордону».
На третьому етапі (20022003 рр.) на основі результатів попереднього дослідження були встановлені основні організаційні умови оптимізації психологічного впливу військових керівників на підлеглих. Розроблені практичні рекомендації військовим керівникам щодо форм і умов застосування психологічного впливу на підлеглих.
Результати третього етапу досліджень знайшли своє відображення та реалізацію у ряді наукових публікацій та науково-методичних посібниках.
Наукова новизна та теоретична значущість результатів дослідження полягає в тому, що у ньому:
уперше розроблено технологію психологічного впливу військових керівників на підлеглих; визначено закономірності психологічного впливу військових керівників на підлеглих; розкрито організаційні умови активізації психологічного впливу військових керівників на підлеглих;
уточнено зміст, функції та засоби психологічного впливу військових керівників на підлеглих.
Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці практичних рекомендацій військовим керівникам щодо психологічного впливу на підлеглих.
Результати дослідження впроваджено у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (акт реалізації від 25 грудня 2003 року), у Науково-дослідному інституті Державної прикордонної служби України (акт реалізації від 23 грудня 2003 року) у Науково-методичному центрі Міністерства оборони України (акт реалізації від 17 грудня 2003 року).
Особистий внесок автора дослідження становлять: теоретичне обґрунтування, побудова та апробація емпіричної моделі дослідження, збір та опрацювання експериментальних даних, розробка рекомендацій щодо використання отриманих результатів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.
Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися на науковій конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми та перспективи» (м.Тернопіль, 28 лютого 2003 р.), на міжвузівській науково-теоретичній конференції «Проблеми становлення духовності і моралі молодої людини в сучасних умовах» (м. Львів, 18 квітня 2003 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє висвітлення у 6 одноосібних статтях у фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Зміст дисертації складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел та додатків. Рукопис містить 180 сторінок друкованого тексту. Ілюстративний матеріал подано у 5 таблицях, 3 рисунках і 9 додатках. Список використаних джерел налічує 247 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Здійснений аналіз дозволив констатувати необхідність впровадження в систему професійної освіти та підготовки спеціалістів силових відомств України нових психолого-педагогічних технологій, що адекватні новим соціально-економічним реаліям, сучасним завданням та вимогам, що ставляться перед Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями.
Показано, що в умовах суспільних перетворень об’єктивно назрілою є потреба в дієвій особистості, яка здатна змінювати ситуації соціального буття, створювати інноваційні орієнтири власної діяльності, виявляти належну здатність до самоуправління, а також до ефективного застосування відповідних впливів на іншого. З цього погляду оволодіння військовими керівниками засобами психологічного впливу на підлеглих є необхідною передумовою їх ефективної професійної діяльності.
Психологічний вплив військових керівників на підлеглих є необхідною умовою їх ефективної професійної діяльності. У наш час здійснюється перегляд уявлень про людину як особистість, її неповторну цінність, про колектив як своєрідне соціальне об’єднання людей.
Психологічний вплив в такому вигляді існує (застосовується) стільки часу, скільки існує сама людина. Однак в далекому минулому люди уміли впливати один на одну тільки в процесі безпосереднього спілкування, надаючи вплив на своїх співрозмовників за допомогою слів, інтонації, жестів, міміки. Однак, до теперішнього часу, предметом розгляду науковців феномен психологічного впливу практично не був.
Психологічний вплив це вплив як на окрему особистість, так і на групу осіб, що здійснюється з метою зміни ідеологічних і психологічних структур їх свідомості та підсвідомості, трансформації емоційних станів, спрямованості особистості та стимулювання певних типів їх поведінки.
У складі існуючих поглядів евристичною була визнана структура впливів, що складається із 4 аспектів:
операціонального (засоби впливу);
інтенціонального (мета впливу);
результативного (його результат);
статусно-рольового (відповідність статусних позицій).
2. Результати дослідження свідчать про те, що психологічний вплив має свої закономірності:
якщо він спрямований, насамперед, на потребнісно-мотиваційну сферу людей, то його результати позначаються насамперед на спрямованості та силі спонук (прагнень і бажань) людей;
коли під прицілом виявляється емоційна сфера психіки, то це відображається на внутрішніх переживаннях, а також на міжособистісних стосунках;
поєднання впливів на обидві названі сфери дозволяє впливати на вольову активність людей і, таким чином, керувати їх поведінкою;
вплив на комунікативно-поведінкову сферу (специфіку взаємовідносин і спілкування) дозволяє створювати соціально-психологічний комфорт і дискомфорт, примушувати людей до співробітництва або конфліктувати з навколишніми;
внаслідок психологічного впливу на інтелектуально-пізнавальну сферу людини у неї змінюються у потрібний бік уявлення, характер сприйняття нової інформації і, в результаті, її «картина світу».
Розкрито особливості впливів, спрямованих на різні сфери особистості:
потребово-мотиваційну;
емоційну;
вольову;
комунікативно-поведінкову;
когнітивну.
3. Технологія психологічного впливу за своєю суттю виражає системний управлінський вплив одного військовослужбовця на іншого, який досягається застосуванням взаємопов’язаної послідовності прийомів, техніки, методів безпосереднього та опосередкованого впливу для забезпечення найбільш ефективного розв’язання завдань військової служби.
Сучасні досягнення психологічної науки дозволяють запропонувати офіцеру продуктивні варіанти технології психологічного впливу. Вони являють собою синтез найбільш ефективних часткових технологій, які поєднані єдиним системостворюючим початком цілями досягнення оптимальності управління. Така цілісна технологія складається з ряду самостійних технологій:
Ø дослідницько-аналітичної,
Ø конструкторсько-прогностичної,
Ø діяльнісно-регулятивної
Ø безпосередньо комунікативної.
Такі технології за змістом являють собою сукупність психолого-педагогічних методів, що дозволяють найбільш ефективно досягати мети психологічного впливу на всьому «маршруті» даної роботи. За складом їх можна представити як стратегію, тактику та техніку задіяння командиром управлінського інструментарію відповідно до методологічних, психолого-педагогічних і організаційно-методичних установок.
Загалом сукупність стратегії, тактики та техніку утворює технологію психологічного впливу військового керівника.
Розроблена та апробована в дослідженні технологія психологічного впливу дозволяє підвищити ефективність управлінського впливу шляхом застосування комплексу прийомів, техніки, методів безпосереднього та опосередкованого впливу, відтак забезпечувати ефективне розв’язання завдань військової служби.
Ефективність організації психологічного впливу військових керівників на підлеглих відповідно до розробленої у даному дослідженні технології психологічного впливу була доведена результатами експериментального дослідження, а також експертними оцінками військових керівників Збройних Сил України та інших військових формувань.
Аналіз отриманих за допомогою розробленої програми результатів показав, що у військовослужбовців експериментальних груп відбулися істотні зміни за всіма досліджуваними властивостями, а саме:
¨ здатністю переконувати людей;
¨ комунікабельністю;
¨ інтелектом;
¨ професійною компетентністю;
¨ домінантністю;
¨ «здатністю до прийняття боротьби»;
¨ мотивацією успіху;
¨ упевненістю у собі.
Так, за здатністю переконувати людей дуже високого, високого та середнього рівня досягли 91,3 % досліджуваних експериментальної групи (63 % у контрольній групі).
Аналіз відгуків на випускників Національної академії ДПСУ, які брали участь у формуючому експерименті, свідчить, що фахові показники військових керівників в оперативно-службовій діяльності є значно вищими у порівнянні з контрольною групою.
Окрім цього, попередній аналіз відгуків на випускників НАДПСУ, що надходили з підрозділів кордону, свідчить, що фахові показники військових керівників, які були в експериментальній групі, в оперативно-службовій діяльності є значно вищими, ніж у військових керівників, які були в контрольній групі.
Сукупність теоретичних та емпіричних методів дослідження, постійний аналіз та порівняння отриманих результатів дозволили якісно вирішити завдання щодо впровадження та перевірки технології психологічного впливу військових керівників на підлеглих.
4. У дослідженні були визначені основні організаційні умови активізації психологічного впливу, такі як:
· знання військовими керівниками закономірностей, принципів, форм і методів організації психологічного впливу;
· оволодіння військовими керівниками технологією психологічного впливу на підлеглих та її постійне удосконалення;
· уміння військових керівників практично оцінювати досягнуті результати, вносити в разі необхідності необхідні корективи до організації та здійснення психологічного впливу;
· володіння військовими керівниками прийомами аргументації.
Під час експериментального дослідження, у відповідності до цілей і завдань експерименту, ми спостерігали за динамікою змін рівня психічних властивостей підлеглих, проаналізували отримані результати, а також оцінили дієвість визначених та впроваджених організаційних умов активізації процесу психологічного впливу військових керівників на підлеглих.
5. Узагальнення отриманого масиву даних дозволили розробити й запропонувати для практичної діяльності відповідні рекомендації, що містять такі вимоги:
q психологічний вплив повинен організовуватися відповідно до індивідуально-типологічних особливостей адресату впливу. Задоволення цієї вимоги сприяє формуванню у суб’єкта впливу передумов, необхідних для ефективної реалізації ним управлінських функцій;
q психологічний вплив доцільно будувати у вигляді ланцюжка: тези та аргументи, причини та наслідки. При цьому в його змісті потрібно рухатися від відомого до нового, від традиційного до інноваційного;
q треба враховувати, які конкретно аспекти психологічного впливу виявляються для підлеглих найбільш уразливими;
q чим яскравіший, різноманітніший, переконливіший психологічний вплив, тим легше досягається бажаний результат і тим ефективніше можна впливати на психологічну сферу підлеглих.
Під час розробки практичних рекомендацій військовим керівникам автором також були враховані закономірності формування та прояву установки:
§ для того, щоб у людини сформувалася установка поведінки певного типу, їй необхідно мати потребу в ній. Крім того, вона повинна попасти у відповідну ситуацію;
§ з виникненням установки особливості пізнання, оцінки та дії людей визначаються цією установкою. Під її впливом вона помічає та враховує лише ті предмети та явища, які якимсь чином пов’язані з цією установкою;
§ предмети та явища, що не мають відношення до установки, залишаються непоміченими або неосмисленими;
§ під впливом установки людина мимовільно вибирає з свого минулого досвіду і ставить в центр свідомості тільки такі факти, які відповідають цій установці;
§ за сукупності інформації особистість засвоює передусім те, що її цікавить, та те, що вона не приймає. Виходячи зі своєї установки, вона легко виділяє небезпечні для неї явища, бачить їх «в чорному світлі». У той же час акцентування психологічного впливу на цих явищах, приділення їм особливої уваги завжди оцінюється негативно. Значить, обов’язково потрібно нейтралізувати вияв негативних установок по відношенню до інформації, що пред’являється, та створити умови для її засвоєння;
§ при організації психологічного впливу потрібно враховувати, що краще та швидше осмислюється те, що надається невеликими смисловими частинами. Наприклад, текстова листівка повинна містити декілька взаємопов’язаних коротких повідомлень, не більше 4-5 строчок кожне. Усна звукомовленнєва програма повинна тривати не більш 30 хвилин за умови, що змістовні частини повідомлення різноманітні. Для разового повідомлення потрібні всього 1-2 логічних факти та аргументи, а сам процес аргументації не повинен тривати більш 10 хвилин.
6. Порівняльний аналіз ефективності впровадженої технології підтвердив обґрунтованість сформульованої гіпотези щодо доцільності та необхідності застосування в підрозділах Збройних Сил України та інших військових формуваннях спеціальних заходів, що спрямовані на підвищення ефективності психологічного впливу військових керівників на підлеглих.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Перспективними є такі напрямки подальшої роботи: визначення організаційних умов психологічного впливу військових керівників на військові колективи; розробка змісту та специфіки застосування психологічного впливу з огляду на конкретний статус військового керівника у стабільних і мінливих ситуаціях посадової ієрархії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АндросюкВ.Г., КазміренкоЛ.І., КондратьєвЯ.Ю. та ін. Юридична психологія / За заг. ред. КондратьєваЯ.Ю.. К.: Видавничий Дім Ін Юре, 1999. 281 с.
2. АтроховА.В. Психологічна боротьба у війнах ХХ століття // http://warhistory.ukrlife.org/1_02_7.htm.
3. АфонінЕ.А. Становлення Збройних сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми / НАН України. Ін-т соціології. К.: Інтерграфік, 1994. 304 с.
4. АфонінЕ.А., ОчеретянийВ.В. Регуляція соціальної поведінки військовослужбовців: Досвід соціально-психологічних досліджень в Україні // Константи. 1994. №3. С.28-33.
5. БогдановськаО.В. Засвоєння соціальних норм як складова шкільної соціалізації // Педагогіка і психологія. 1999. №4. С. 101.
6. БондаренкоО.Ф. Психологічна структура особистості і спілкування, їх роль в судовому процесі // http://www.judges.org.ua/seminar12-2.htm.
7. ЗгуровськийМ.З.Науково-технічна інтелігенція і національна ідея // http://uamedia.visti.net/computer-class/page2.htm.
8. КазміренкоВ.П., СамборськаО.В. Структурно-динамічна модель переконуючого впливу // Вісник Київського університету: Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 3. К., 1997. С. 43-48.
9. КоллінзС. Ігри розуму // http://www.nato.int/docu/review/2003/issue2/ukrainian/contents.html.
10. Коментар до Конституції України. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. 562 с.
11. Концепція виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України, 1998.
12. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України // http://www.niss.gov.ua/book/otch/roz10.htm.
13. Корнєв М.Н., КоваленкоА.Б. Соціальна психологія. К., 1995. 304с.
14. Костенко Ю. Морально-психологічний стан Червоної Армії в ході перших боїв (червень 1941 р.) // http://warhistory.ukrlife.org/3_02_5.htm.
15. КременьВ.Г., ОлексієнкоБ.М., СафінО.Д. та ін. Військова педагогіка та психологія: Підручник. Хмельницький: Вид-во АПВУ. 2000. 438 с.
16. КременьВ.Г., ОлексієнкоБ.М., СафінО.Д. та ін. Психологія професійної діяльності офіцера: Підручник. Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1999. 489 с.
17. Кримінальний кодекс України: офіційний текст. К.: Юрінком Інтер, 2001. 248 с.
18. ЛіщинськаО.А. Інформаційні віруси масової свідомості українців // http://politicon.iatp.org.ua/tm/leschunska2.htm
19. МаксименкоС.Д., МельникП.В., ОлексієнкоБ.М. Основи військової психології. Хмельницький: Вид-во НАПВУ, 2002. 488 с.
20. МалінкоВ.П. Інформаційна безпека в системі захисту національних інтересів України // Народна Армія. №1. 2000. С. 48-52.
21. МарухнякА.Я. Шкідливі американські ідеали http://www.2000.net.ua/print/forum/shkdlivamerikanskdeali.html?printversion=1.
22. Матеюк О.А. Вплив на особистість військовослужбовця у процесі морально-психологічного забезпечення службової діяльності // Збірник наукових праць. №17. Частина ІІ. Хмельницький: Вид-во НАПВУ. 2001. С. 101-106.
23. Матеюк О.А. Деякі особливості психологічного впливу під час ведення бойових дій // Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 12. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова. 2002. С. 385-391.
24. Матеюк О.А. Психологічні аспекти впливу на особистість в процесі міжособистісного спілкування // Збірник наукових праць. №18. Частина ІІ. Хмельницький: Вид-во НАПВУ. 2002. С. 121-127.
25. Матеюк О.А., Потапчук Є. М. Аналіз соціально-психологічних методів впливу на особистість // Психологія. Збірник наукових праць. Випуск 3 (10). - Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова.. - 2000. - С. 54-57.
26. ОлексієнкоБ.М., ЯценкоТ.С., СиньовВ.М., СафінО.Д. та ін. Основи загальної та військової акмеології: Підручник. Хмельницький: Вид-во АПВУ, 1999. 486 с.
27. Орбан-ЛембрикЛ.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. Івано-Франківськ: «Плай», 2001. 695 с.
28. Основи психології / За загал. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. К.: Либідь, 1995. 632 с.
29. ПочепцовГ.Г. Вступ до інформаційних війн. К.: Наукова думка, 1999. 367 с.
30. Про виховну роботу у Прикордонних військах України / Директива Держкомкордону, 2002.
31. Психологія: Підручник / Ю.Л.Трофімов, В.В.Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л.Трофімова. К.: Либідь, 1999. 494 c.
32. Різні погляди на НЛП // http://www.edu.kiev.ua/pidrozd/innovac/dixi/page_13.htm.
33. СавчинМ.В. Соціальна психологія. Дрогобич: Відродження. 2000. 274 с.
34. СкочилясС. Психологічне забезпечення адаптаційного періоду військовослужбовців строкової служби. Львів, ЦПД. 2001 // http://westukr.itgo.com/ad_period2_1.html
35. Соціальна психологія / За ред. Л.Є.Орбан. Івано-Франківськ: Фенікс, 1994. 273 с.
36. Соціально-психологічне вивчення, прогнозування і корекція поведінки військовослужбовця / В.І.Вітер, Ю.М.Доленко, О.Р.Охрименко та ін. К.: Вид-во НДМЦ МО України, 1994. 80 с.
37. ТатенкоВ.О. До проблеми автентичності людського буття: вчинкова парадигма // http://politicon.iatp.org.ua/tm/tatenkovchink.htm.
38. ТатенкоВ.О. Психологія впливу: суб’єктна парадигма // http://politicon.iatp.org.ua/tm/tatenkovpluv.htm.
39. ТатенкоВ.О. Суб’єктна психодіагностика: критеріальна модель // http://politicon.iatp.org.ua/tm/tatenko.htm.
40. ФедоришинО.Б., БорзихН.Є. Психологічні моделі переконуючого впливу // Вісник Київського університету: Соціологія. Психологія. Педагогіка. Випуск 3. К., 1997. С. 130-135.
41. ЩербинаА. Психолгінвістичні аспекти впливу ЗМІ на свідомість аудиторії // http://www16.brinkster.com/arsenalfn/articles/psy.html.
42. АбдеевР.Ф. Философия информационной цивилизации. Монография: Дисс... док. философ. наук / Московский госуд. университет. Уфа: БГУ, 1996. 41 с.
43. Абульханова-СлавскаяК.А. Диалектика человеческой жизни. М.: Наука, 1977. 224 с.
44. Абульханова-СлавскаяК.А. Деятельность и психология личности. М., 1980. 311 с.
45. Агеев В. С, Базаров Т. Ю., Скворцов В. С. Методика составления социально-психологической характеристики для аттестации кадров. М.: МГУ, 1986. 34 с.
46. Адлер Ю. П., Маркова Е. В., Грановский Ю. В. Планирование эксперимента при поиске оптимальных условий. М., 1976. 213 с.
47. АзаЛ.А., ПоддубныйВ.А., РучкаА.А. Ценностные ориентации рабочей молодежи. К.: Наук. думка, 1978. 234 с.
48. Акимова М. К Изучение индивидуальных различий по интеллекту // Вопросы психологии. 1977. № 2. С. 175-185.
49. АлександровА.И. Психологический анализ формирования профессиональной направленности личности курсантов ВВПУ: Дис. ... канд. психол. наук. М.: ВПА, 1977. 213 с.
50. АлиевШ. Методологические аспекты проблемы управления. Баку: Элм, 1980. 219 с.
51. АминовН.А. Модель управления образованием и стили преподавания // Вопросы психологии. 1994. № 2. С. 37-49.
52. АмосовН.М. Моделирование сложных систем. К.: Наукова думка, 1968. 251 с.
53. АнаньевБ.Г. Комплексное изучение человека и психологическая диагностика // Вопросы психологии. 1968. №6. С. 21-33.
54. АнаньевБ.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с.
55. АнаньевБ.Г. Проблемы современного человекознания. М., 1976. 327 с.
56. АнаньевБ.Г. Психология и проблемы человекознания. Воронеж: НПО МОДЭК, 1996. 384 с.
57. АнаньевБ.Г. Структура личности и трудоспособность. Л.: ЛГУ, 1966. 316 с.
58. АнаньевБ.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 288 с.
59. АнаньевБ.Г., ДворяшинаМ.Д., КудрявцеваН.А. Индивидуальное развитие человека. М.: Просвещение, 1968. 214 с.
60. АнастазиА., УрбинаС. Психологическое тестирование: СПб.: Питер, 2001. 688 с.
61. АнисимовО.С. Новое управленческое мышление: сущность и пути формирования. М.: Экономика, 1991. 310 с.
62. АнисимовО.С. Основы методологического мышления. М.: Экономика, 1983. 218 с.
63. АнисимоваН.П. Психология подбора и расстановки кадров. Ярославль, 1982. 124 с.
64. АнцифероваЛ.И. Психологические закономерности развития личности взрослого человека и проблема непрерывного образования // Психологический журнал. 1980. Т. 1. №2. С. 14-20.
65. АнцуповА.Я., Малышев А.А., ПилиповскийА.Г. Методы изучения политработником социально-психологических явлении в полку (на корабле). М.: ВПА, 1989. 103 с.
66. АронсонЭ., ПратканисЭ. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения повседневное использование и злоупотребление. С-Пб.: Прайм-Еврознак, 2002. 384 с.
67. АртемовВ.Л. Против клеветы и домыслов. Сущность, методы, практика контрпропаганды. М.: Мысль, 1987. 476 с.
68. АртемьеваТ.И. Методологический аспект проблемы способностей. М.: Мысль, 1977. 263 с.
69. АрхангельскийС.И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и основные методы. М.: Высшая школа, 1988. 150 с.
70. АсеевВ.Г. Мотивация поведения личности. М.: Мысль, 1976. 162 с.
71. БалаховскийА.Л. Военно-педагогическое творчество как объект философскою анализа: сущность, содержание и условия оптимизации: Дис. докт. философ. наук: М.: ВПА, 1989. 379 с.
72. БарабанщиковА.В., КонюховН.И. Теоретические и методологические вопросы разработки профессиограмм выпускников академии. М.: ВПА, 1982. 72 с.
73. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 538 c.
74. БахтинМ.М. К философии поступка // http://www.philosophy.ru/library/bahtin/post.html.
75. БехтеревВ.М. Роль внушения в общественной жизни. СПб., 1898. 96 с.
76. БиочинскийИ.В. Организационно-педагогические основы подготовки офицерских кадров в высших училищах Сухопутных войск. Автореф. дис. ... докт. пед. наук. М.:РАО, 1993. 40 с.
77. БлейхерВ.М, БурлачукЛ.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Наукова думка, 1978. 297 с.
78. БобневаМ.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 311с.
79. БобневаМ.И. Социальные нормы как объект психологического исследования // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. 340 c.
80. БобровВ.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности. М.: Наука, 1991. 162 с.
81. БодалевА.А. Личность и общение. М., 1995. 272 с.
82. БодалевА.А. О предмете акмеологии // Психологический журнал, 1993. №5. С. 34-42.
83. БойкоВ.В., КовалевА.Г., ПанферовВ.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. М.: Мысль, 1983. 207с.
84. БолчБ., ХуаньК.Дж. Многомерные статистические методы для экономики. М.: Статистика, 1979. 188 с.
85. БраткоА.А. Моделирование психики. М.: Наука, 1966. 204 с.
86. БурегаВ.В. Профессиограмма ротного политработника: научно- психологические основы разработки содержания и применения: Дис... канд. псих. наук. М.: ВПА, 1989. 186 с
87. ВдовюкВ.И. Военно-педагогические качества офицера и пути их формирования. М.: ВПА, 1971. 271 с.
88. ВинокуровИ., ГуртовойГ. Психотронная война: От мифов к реалиям. М.: Мистерия, 1993. 366 с.
89. ВитцлакГ. Основы психодиагностики // Психодиагностика: теория и практика. Сборник статей. М.: Прогресс, 1986. С. 4-10.
90. ВойтасикЛ. Психология политической пропаганды. М.: Знание, 1981. 368 с.
91. ВолковицкийГ.А.Мотивация военно-профессионального самосовершенствования. М.: Воениздат, 1994. 73 с.
92. ВолкогоновД.А. Психологическая война (Подрывные действия империализма в области общественного сознания). М.: Воениздат, 1984. 320 с.
93. ВыготскийЛ.С. Избранные психологические исследования. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1957. 517 с.
94. ГительмахерР.Б. Социально-психологические проблемы бригадной формы организации труда // Психол. журнал. 1984. Т. 5. №4. С. 37-45.
95. ГлинскийБ.А. и др. Моделирование как метод научного исследования. М.: МГУ, 1965. 183 с.
96. ГлоточкинА.Д. Управление психологией первичного коллектива // Коллектив и личность. М.: Наука, 1975. С.65-76.
97. ГоловинН.Н. Исследование боя. Исследование деятельности и свойств человека как бойца. Спб., 1907. 109 с.
98. Гордиевский О., Эндрю К. КГБ: разведывательные операции от Ленина до Горбачева. М.: Луч, 1999. 453 с.
99. ГорскийЮ.М. Информационные аспекты управления и моделирования. М.: Наука, 1978. 222 с.
100. Грешневиков А. Информационная война. М.: Радуга, 1999. 322 с.
101. ГриняевС.Н. Интеллектуальное противодейств