ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАХОДИ ОХОРОНИ ОЗОНОВОГО ШАРУ В УКРАЇНІ

brief description

З М І С Т

Вступ .............................................................................................................. 4
РОЗДІЛ І. Міжнародний досвід забезпечення управління
охорони озонового шару .............................................................................. 16
1.1. Поняття озонового шару та необхідність організаційно-
правового забезпечення його охорони ................................................ 16
1.2. Міжнародне правове забезпечення охорони озонового
шару ........................................................................................................ 23
1.3. Організаційні заходи світової спільноти щодо форм взаємодії
в охороні озонового шару Землі .......................................................... 35
РОЗДІЛ ІІ. Поняття і сутність організаційно-правових форм
охорони озонового шару в Україні ............................................................ 58
2.1. Співвідношення міжнародно-правових документів з організа-
ційно-правовим забезпеченням охорони озонового шару в
Україні ................................................................................................... 58
2.2. Організаційно-правові форми забезпечення охорони озонового
шару в Україні ...................................................................................... 68
РОЗДІЛ ІІІ. Організаційно-правове забезпечення реалізації
обов’язків юридичних осіб щодо попередження шкідливого
впливу на озоновий шар ........................................................................... 84
3.1. Організаційно-правове забезпечення реалізації обов’язків
юридичних осіб, які використовують озоноруйнуючі
речовини та об’єктів ядерної безпеки щодо попередження
шкідливого впливу на озоновий шар ............................................... 84
3.2. Організаційно-правове забезпечення регулювання
викидів стаціонарними джерелами забруднення
атмосферного повітря ......................................................................... 106
3.3. Організаційно-правові форми забезпечення державного
моніторингу за станом озонового шару ............................................ 120
3.4. Правове забезпечення впровадження економічного механізму
в галузі управління охороною озонового шару ...............................132
3.5. Юридична відповідальність за порушення законодавства щодо
охорони озонового шару в Україні ................................................... 148
Висновок.....................................................................................................183
Список використаних джерел ................................................................187
Додатки ...................................................................................................... 200

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку цивілізації, глобалізації економічних, політичних, соціальних проблем на одному із перших місць для біль¬шості розвинутих країн стоять проблеми охорони навколишнього природного се¬редовища. Такі ж проблеми в повному обсязі стосуються й України. Проголоси¬вши з цього приводу, що: „Забезпечення екологічної безпеки і підтримання еколо¬гічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катас¬трофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу є обов'язком держави” [1, с. 7]. Прийн¬явши Декларацію про Державний суверенітет України [2], дотримуючись міжнародних угод Україна взяла на себе великі додаткові обов’язки з охорони навколишнього середовища не тільки перед своїм народом, а перед усім людством. Стан справ в охороні на¬вколишнього середовища в світовому масштабі можна ха-рактеризувати як крити¬чний. Особливо це стосується найбільш рухомого приро-доохоронного об'єкту - атмосферного повітря і його складової озонового шару.
Озоносфера як елемент атмосфери представляє собою тонкий шар повітря, насиче¬ний озоном, який знаходиться на висоті до 50 км [3, с. 130]. Головною властиві¬стю озоносфери (озонового шару) є здатність поглинати ультрафіолетове сонячне ви¬промінювання і значною мірою впливати на існування життя на Землі [4]. Проблема охорони озонового шару Землі достатньо нова і з’явилася вона на поча¬тку 60-70-х років минулого сторіччя. Спочатку це були газетні та журнальні статі, де констатувалися тільки окремі факти, пов’язані з необхідністю забезпе-чення охорони озонового шару. Детальних і глибоких наукових досліджень прак¬тично не велося. Критичною крапкою у відліку вивчення цієї проблеми стало майже одноча¬сне відкриття вченими-екологами різних країн наявності „озонових дірок” в райо¬нах Південного і Північного полюсів Землі та їх поступове збільшення.
Перші наукові дослідження, проведені в той період, дали приголомшуючі висновки. Вони не тільки підтвердили наявність „озонових дірок” на полюсах Зе-млі, а й встановили їх місце знаходження в атмосферному повітрі і над іншими регіонами земної поверхні. Крім того, вченими було встановлено зменшення тов-щини озонового шару майже над всією поверхнею Земної кулі.
Проведені одночасно медико-біологічні дослідження науково підтвердили про негативні наслідки впливу жорсткого ультрафіолетового випромінювання на здоров’я людей і їх прямий зв’язок із збільшенням, зокрема, онкологічних захво¬рювань шкіри. Крім того, було доведено, що до катастрофічних змін у кліматі на Землі веде „парниковий ефект”, тобто глобальне потепління внаслідок збільшення ви¬кидів озоноруйнуючих речовин в атмосферу.
Таким чином, проблема охорони озонового шару стала найбільш актуаль-ною в системі екологічної безпеки. Негативні наслідки від її ігнорування не виче-рпуються тільки збільшенням онкологічних та інших захворювань. Жорстке ультрафіоле¬тове випромінювання, що без перешкоди проходить через „озонові дірки”, або че¬рез зменшену товщину озонового шару згубно впливає також на всі живі орга¬нізми, і може насамкінець, призвести до глобальної зміни клімату на Землі.
Загальновизнаного підходу до причин руйнування озонового шару поки що не існує. В сучасних умовах існують три гіпотези пояснення цього процесу. Ав¬тори першої з них вбачають причину руйнації озонового шару в сонячній актив¬ності, прибічники другої – пов’язують цей процес із наявністю в атмосфері домі¬шок антропогенного походження. За останньою гіпотезою відповідь на постав¬лене питання треба шукати в механізмах циркуляційних процесів у стратосфері.
Не заглиблюючись в аналіз викладених гіпотез, варто зазначити, що на стан озонового шару впливає сукупність чинників, серед яких самостійне місце посі-дають результати антропогенної діяльності людини. Основними причинами негативних змін озонового шару в результаті прове¬дених досліджень були визнані: шкідливі викиди в атмосферу забрудненого пові¬тря в результаті виробничо-господарської діяльності, які мають значне антропо¬генно-руйнуюче значення, і природні катаклізми. Погіршення стану озонового шару пов’язують з тим, що в атмосферу міль¬йонами тон скидаються різноманітні хімічні сполуки, забруднюючі речовини ор¬ганічного походження, пил, солі важких металів.
Якщо екологічна система в результаті еволюції впевнено справляється з ви-кидами природного походження, то з антропогенним впливом, рівень якого про-гресуючим чином зростає, природа справитись вже не в змозі. Причини не тільки у великих обсягах викидів. Антропогенні шкідливі викиди мають складну хімічну структуру, в складі яких є сполуки, що згубно впливають на природні комплекси і не розкладаються до простих хімічних елементів в природному сере¬довищі. Разом з тим, негативний наслідок має й об’єм забрудненого повітря, яке природне середовище не може повністю нейтралізувати. Серед основних чинників антропогенного впливу на навколишнє природне середовище України, як зазначено в Національній доповіді про стан навколишнього природного середо¬вища в Україні [5, с. 14] провідне місце займає надходження забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел від яких в атмосферне повітря надій¬шло 3959 тис. тон шкідливих речовин. Значний негативний вплив на стан озонового шару мають ядерні випробу¬вання. Надвисокі температури при ядерному вибуху сприяють утворенню окислів азоту, кількість яких в районі випробування збільшується від мікроскопічних ве¬личин до 1,8 відсотка маси повітря [6, с.473]. Негативно впливають на загальну масу озону в атмосферному повітрі кос¬мічні програми. Не менш руйнівним є використання атмосферного повітря реак¬тивними лі¬таками [7, с.144-145]. Три останні антропогенні чинники є найбільш шкідливими у зв’язку з тим, що викиди забрудненого повітря проходять поряд з озоновим шаром Землі.
Але найбільш руйнівними для озонового шару є хлорфторвуглеці. Від-криття їхніх руйнівних властивостей дало початок пошуку нових підходів до ви-вчення озонового шару і намітило більш дієві заходи в охороні цього уні-кального природного об'єкту. В зв’язку з цим були розроблені заходи щодо зменшення ви¬кидів в атмосферу шкідливих речовин, випробувались різні хімічні реагенти щодо знешкодження озоноруйнівних з’єднань в самій атмосфері. Проте, розрізнена ді¬яльність багатьох країн позитивних наслідків не давала.
Перед світовою спільнотою все гостріше постало питання охорони озоно-вого шару. В кінці минулого сторіччя більшість політиків, державних діячів, нау-ковців, громадськість усвідомили глобальність цієї проблеми і зрозуміли, що тільки сумісними зусиллями можна подолати її негативні наслідки.
Будучи глибоко стурбованими загрозою деградацією біосфери учасники Йоганнесбурзького самміту визначили основні шляхи подолання кризи як-то „ак-тивно розвивати і зміцню¬вати пов’язані між собою та підтримуючи одне одного ключові компоненти ста¬лого розвитку – економічний розвиток, соціальний розвиток та охорону й відтво¬рення навколишнього середовища – на місцевому, національному, регіональному і глобальному рівнях” [8]. Перші спроби об’єднати зусилля світової спільноти в цій найважливішій справі були прийняті в березні 1977 року. Представники різних країн в рамках ООН вперше в міжнародному масштабі розглянули питання охорони озонового шару. Головним досягненням цього кворуму було прийняття „Світового плану дій по озоновому шару” та створення відповідного координаційного центру ЮНЕП. Діяльність центру носила науковий, програмно-дослідницький характер. Перші конструктивні кроки, набутий досвід по вирішенню проблеми були вико¬ристані при підготовці Віденської Конвенції по охороні озонового шару, що від¬булася у 1985 році, яку прийнято вважати базовою по охороні цього об’єкту при¬роди.
Виходячи з рішень світової спільноти, всі держави, що підписали цю між-народну угоду, в тому числі і Україна, розробили і прийняли свої закони, від реа¬лізації яких залежить стан і виконання притаманних функцій озонового шару Зе¬млі.
Проте, чинне законодавство України поки ще не передбачає достатньо діє-вих організаційних і правових заходів охорони озонового шару. На сьогодні чин¬ним законодавством в межах Закону України "Про охорону атмосферного пові¬тря" в статті 16 „Регулювання діяльності, що впливає на погоду і клімат” в ча¬стині другій покладаються обов'язки на підприємства, установи, організації та громадян є єдиний припис, який передбачає тільки „скорочувати і в подальшому повністю припинити виробництво та ви¬користання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар...” [9, с.236]. Не зважаючи на те, що у вищезгаданому законі вживається термін „озоновий шар”, його визначення, як окремого, законодавчо закріпленого, самостійного природ¬ного об'єкту, немає. У цьому законі та Законі України "Про охорону навколишнього природного середовища" [10, с.14-52] відсутні розділи щодо його використання і охорони. Перед усім потребує рішення проблема щодо виділення і закріплення озонового шару в національному законодавстві як самостійного об’єкту атмосферного повітря, що стало б підґрунтям і правовою основою для подальшої більш ефек-тивної і раціональної його охорони, як-то:
- більш тісної координації всіх гілок влади;
- створення системи відповідних органів і детального виділення їх повноважень;
- розробки регулятивних механізмів і впровадження їх в життя;
- приведення норм національного законодавства у відповідність до норм і стандартів міжнародного права.
Аналіз чинного законодавства України дає нам підстави для ствердження, що у державі ще не сформувалася чітка система координації всіх гілок влади щодо охорони озонового шару. Не дивлячись на те, що у державі створена Міжвідомча координаційна комісія по виконанню вимог Монреальського протоколу по речовинам, що руйнують озоновий шар в її діяльності ще існують недоліки, особливо в створенні відповідних органів в системах державного управління та органах на місцях, розробки їх повноважень, регулятивних механізмів і впровадження їх в життя. Потребує значного удосконалення система стандартизації, нормування, державного обліку, моніторингу, координації зусиль відповідних міністерств та відомств і управління конкретною діяльністю державних органів в сфері охорони озонового шару. Недостатньо конкретизовані органи державного управління, установи, суб’єкти охорони озонового шару, нечітко виписані їх компетенції.
Актуальність досліджувальної теми пояснюється ще й тим, що всебічне ви-вчення та розробка на цій основі організаційно-правових заходів охорони озонового шару як одного із об’єктів навколишнього природного середовища сприятиме реалізації основних прав і свобод людини на життя, на здоров’я, на здорове довкілля, що передбачається Конституцією України.
Досить неадекватними є і заходи з екологічної безпеки в разі руйнування озонового шару, хоч і це зачіпає життєві інтереси мільйонів людей.
В межах адміністративного права та адміністративної діяльності проблеми охорони озонового шару практично не приділяється належної уваги. Потребує конкретизації система визнання адміністративних правопорушень, її конкретні складові та особливості їх застосування. Недостатньо відпрацьований механізм адміністративно-примусового впливу і кримінальної відповідальності за порушення екологічного законодавства. Неадекватними є, також, міри відповідальності та відшкодування шкоди, завданої порушеннями законодавства щодо озонового шару.
Слід відзначити, що правову основу охорони озонового шару складають як міжнародні-правові документи, так і законодавство кожної держави. В Україні по суті відсутня правова основа охорони озонового шару, тому національне законодавство повинно бути достатньої мірою збагачено за рахунок імплантації міжнародного.
В сучасній еколого-правовій літературі вищевказана проблема також не піддавалася всебічному дослідженню. Відсутні також дисертаційні, монографічні і наукові праці з організаційно-правового захисту озонового шару, що також свід¬чить про актуальність теми наукового дослідження.
Викладеним вище, а також тривалим вивченням та узагальненням практичної діяльності державних органів управління в галузі охорони озонового шару й зумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами і темами.
Дана робота виконана в рамках продовження наукових досліджень з питань охорони навколишнього середовища Національного університету внутрішніх справ, напрямки яких затверджені Академією правових наук України, а також відповідно до „Пріоритетних напрямків наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України”, визначених Наказом МВС України № 356 від 11 тра¬вня 2001 року „Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та ву-зівської науки”. Програма включена в тематику науково-дослідної роботи кафедри управління в органах внутрішніх справ, адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС та трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ.
Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є визначення озонового шару як самостійного об’єкту правової охорони і на основі міжнародно-правових актів про охорону атмосферного повітря й охорону озоно-вого шару, національного законодавства визначити оптимальні організаційно-правові заходи, що забезпечують належне управління в сфері його охорони і відтво¬рення озонового шару в межах України.
Ставилася також мета розробити і обґрунтувати проект спеціального нормативного акту у вигляді Програми Кабінету Міністрів України щодо посилення організаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віденської /1985 р./ Конвенції про охорону озонового шару та вимог Монреальського /1987 р./ Протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар та поправок до нього, а також змін і доповнень до чинного законодавства.
Для досягнення поставленої мети в дисертації окреслені наступні завдання:
- на основі юридичних, фізико-хімічних, географічних та гідрометеорологічних ознак, а також специфічних для озонового шару функцій дати юридичне обґрунтоване визначення озонового шару як самостійного об’єкту охорони і від¬творення;
- проаналізувати міжнародні угоди та національне законодавство по охороні озонового шару;
- визначити організаційно-правові форми забезпечення охо¬рони озо¬нового шару в Україні;
- проаналізувати обов’язки підприємств, установ, організацій та громадян – суб’єктів підприємницької діяльності щодо попередження шкідливого впливу на озоновий шар, і на цій основі надати конкретні пропозиції;
- дослідити організаційно-правове забезпечення державного моніторингу та впрова¬дження економіч¬них чинників в процес управління охороною озонового шару;
- проаналізувати відповідальність за порушення законодавства про охорону і використання озонового шару.
Автором вивчена значна кількість джерел вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно охорони озонового шару.
Під час роботи над дисертацією автор підготував і видав 7 наукових статей, основні висновки яких були апробовані на засіданні кафедр управління в ОВС, адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС, трудового, екологічного, аграрного права Національного університету внутрішніх справ, а також на міжвузівських конференціях з питань екологічної безпеки в Харкові в 1999 і 2000 р.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері управ-ління охороною і відтворенням озонового шару та забезпечення екологічної безпеки. Ціль дослідження полягає в тому, щоб здійснити комплексний аналіз нормативно-правових актів міжнародного співтовариства та національного законодавства України з цих питань. Виходячи з предмета і цілі дослідження, у дисертації розв’язані наступні задачі, а саме визначені:
- сутність поняття озонового шару як самостійного природного об'¬єкту;
- оптимальні організаційно-правові заходи, що забезпечують управління охороною і відтворенням озонового шару;
- обґрунтовано рекомендації по удосконаленню організаційно-правових заходів в сфері управління охороною озонового шару.
Предметом дослідження є актуальні теоретичні та практичні аспекти органі¬заційно-правових форм управління охороною озонового шару України.
Методи дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи наукового пі-знання. Діалектичний метод пізнання дозволив провести дослідження питань ада-птації національного законодавства та організаційно-правових заходів охорони озонового шару до вимог міжнародно-правових актів.
За допомогою історичного та системно-структурного методів проведено ви-значення озонового шару як самостійного об’єкту природокористування та його організаційно-правових форм захисту. Історико-правовий метод застосовно при розгляді еволюції нормативно-правової бази щодо адміністративної та кримінальної відповідальності в галузі охорони атмосферного повітря.
Цей метод використовувався для аналізу основних етапів та особливості розвитку організаційно-правових заходів міжнародної спільноти по охороні озонового шару, визначення їх основних тенденцій та закономірностей.
Статистичний метод використовувався з метою проведення аналізу використання озоноруйнуючих речовин, виявлення тенденцій та динаміки цих процесів.
Порівняльно-правовий і формально-логіч¬ний методи надали можливість проаналізувати норми міжнародного та націона¬льного законодавства, обов’язки фізичних та юридичних осіб по попередженню шкідливого впливу на озоновий шар, стан відповідальності за порушення законо¬давства і на цій основі розробити конкретні пропозиції по удосконаленню організа¬ційно-правових заходів охорони озонового шару.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вче-них В.Б. Авер’янова, В.І. Андрейцева, О.М. Бандурки, М.М. Брин¬чука, А.П. Гетьмана, Б.В. Єрофієва, І.І. Каракаша, В.К. Колпакова, Н.Р. Малишевої, М.І. Ма¬лишка, М.І. Мельника, В.В. Петрова, О.О. Погрібного, В.К. Попова, О.П. Рябченко, В.Я. Тація, М.М. Тищенка, М.І. Хавронюка, Ю.С. Шемшученка, С.С. Яценка.
Методологічною основою даного дослідження є науковий підхід до аналізу всіх організаційно-правових питань під кутом зору виявлення стану організа-ційно-правової основи охорони і відтворення озонового шару з урахуванням дося¬гнень науково-технічного прогресу, що має відношення до досліджуваної проблеми. Нормативною та емпіричною базою досліджень стали поло¬ження Конституції України в частині охорони навколишнього природного сере¬довища; відповідні норми права Законів України „Про охорону атмосферного по¬вітря”, „Про охорону навколишнього природного середовища”, інші закони і під¬законні нормативні акти, міжнародні угоди про охорону атмосфер¬ного повітря й охорону озонового шару, окремі літературні джерела, у яких висвітлювалися питання охорони озонового шару. Ви¬сновки, що містяться в дисертації, спираються на результати еколого-правової та інших правових наук.
При підготовці роботи використовувалися системний і комплексний методи в дослідженні основних і принципових питань теми, у порівнянні загального й особливого, здійснений відповідний правовий аналіз одержаних результатів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше в еколого-правовій літературі здійснено комплексне дослідження сучасного стану організа-ційно-правових форм управління охороною і відтворенням озонового шару. На основі проведеного дослідження автором сформульовано низку висновків та по-ложень, які відповідають вимогам наукової новизни, а саме:
1. Вперше в узагальненому вигляді пропо¬нується поняття озонового шару, який являє собою хімічне з’єднання молекуляр¬ного і атмосферного кисню, розташованого в певних межах і на певній ви¬соті стосовно Земної кулі (у тропо- і стратосфері) і виконує охоронні функції по¬верхні Землі від згубного ультрафіолетового випромінювання Сонця, який забез¬печує нормальний екологічний стан для життєдіяльності людей, розвиток рослин¬ного і тваринного світу. Специфічні природні особливості озонового шару та вла¬стивості виділяють його в самостійний природний об’єкт у складі атмосферного повітря, який потребує особливих заходів охорони. Самостійність його характеризу¬ється тим, що він істотно відрізняється своїм хімічним складом від інших елемен¬тів атмосферного повітря має свої геометричні розміри, кордони та межі розташу-вання.
2. З урахуванням природних особливостей озонового шару, дисертант стверджує, що озоновий шар являє собою самостійний об’єкт правової охо¬рони в системі атмосферного повітря і відносини по управлінню його охороною характеризуються певною специфікою. Самостійний стан озонового шару в складі атмосфери обумовлює необхідність встановлення особливого правового режиму, оскільки загальні положення правової охорони атмосферного повітря та управління в цій сфері не в змозі врахувати специфічні риси відповід¬них відносин.
3. У дисертації аргументується положення про те, що через важливість і специфічність озонового шару необхідна належна організаційно-правова форма управління охороною озонового шару. Вона повинна базуватися на припи¬сах між народних угод та законодавчих актів України. Належна правова основа, в першу чергу на міжнародному рівні, забезпечує функціону¬вання організаційно-правових форм, що сприяють скороченню і припиненню ви¬кидів у майбутньому речовин, які руйнують озон, впровадження озонобезпечних технологій, юридичної відповідальності за порушення законодавства про охо¬рону озонового шару.
4. В дисертації обґрунтовується авторське бачення необхідності розробки і прийняття спеціального нормативного акта у вигляді Програми Кабінету Міністрів України щодо посилення організаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віденської /1985 р./ Конвенції про охорону озонового шару та вимог Монреальського /1987 р./ Протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар та поправок до нього, у якому повинні бути передбачені всі основні принципові моменти, які характери¬зують організаційно-правові форми управління в галузі охорони і відтворення озонового шару. Прийняття такого нормативного акта забезпечить створення на¬лежної організаційно-правової основи охорони озонового шару. Вищезгадані організаційно-правові заходи та результати особистих досліджень дають нам змогу аргументування практичного застосування проблеми деліктності. В національному законодавстві майже не розроблені проблеми попередження правопорушень та злочинів, усунення наслідків і відшкодування завданої шкоди в галузі охорони озонового шару.
5. Автором вносяться конкретні пропозиції по вдосконаленню чинного зако¬нодавства України, що стосується організаційно-правових форм управління в га¬лузі охорони озонового шару та правозастосовчої практики по охороні озонового шару.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони мо-жуть бути враховані у законотворчій діяльності, в тому числі при прийнятті змін та доповнень до чинного кримінального, адміністративного та екологічного законодавства, що сприяло б вдосконаленню організаційно-правових заходів і поліпшення системи управління щодо охорони озонового шару.
Висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути корисними у науково-дослідній роботі, а також при підготовці підручників, навчальних та нау¬ково-практичних посібників з адміністративного права, адміністративного діяльності, екологічного права та теорії управління. Результати дослідження також вже використовуються у навчальному процесі при викладанні курсів „Адміністративне право”, «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ», „Екологічне право”, „Безпека життєдіяльності”, „Охорона праці” в Національному університеті внутрі¬шніх справ, а також в процесі навчання у системі юридичних вузів, підвищення кваліфікації працівників природоохоронних органів і правового виховання населення.
Апробація результатів дисертації. Робота виконана і обговорена на міжка-федральному семінарі кафедр управління в ОВС, адміністративного права і адміністративної діяльності і трудового, екологічного та аграрного права Національного університету внутрішніх справ.
Апробація результатів дослідження здійснювалась також шляхом опубліку-вання в спеціальних юридичних виданнях, доповідалися автором на науково-практичних кон¬ференціях. За результатами дослідження підготовлено доповідну записку Кабі¬нету Міністрів України з обґрунтуванням необхідності прийняття спеціальної по¬станови „Про затвердження Програми Кабінету Міністрів України щодо посилення організаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віденської /1985 р./ Конвенції про охорону озонового шару та вимог Монреальського /1987 р./ Протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар та поправок до нього”.
Публікації. Основні положення дисертації викладені у семи статтях, які опубліковані в наукових виданнях, що входять до переліку фахових видань, затвердженому Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації: Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновку, додатків та списку використаної літератури. Повний обсяг дисертаційних досліджень 186 сторінок (без урахування додатків на 36 сторінках та списку використаної літератури – 13 сторінок (153 найменування)).

bibliography

ВИСНОВОК
Проведене дослідження з проблем організаційно-правових заходів і управління охо¬роною озонового шару з використанням великої кількості спеціальної і правової літератури, законодавства України про озоновий шар, а також міжнародних пра¬вових актів з цієї проблеми дозволило зробити певні наукові висновки, які мають теоретичне і практичне значення, та дозволяють виявити чинники, що негативно впливають на його стан, прогалини у вітчизняному законодавстві та організації виконання озонобезпечної системи діяльності всіх гілок влади, внести пропозиції щодо поліпшення цієї діяльності.
1. Головний висновок полягає в тому, що специфічні особливості озонового шару та властивості виділяють його в самостійний природний об’єкт в складі атмосферного повітря. Його самостійність характеризується різницею в хімічному складі від інших елементів атмосферного повітря, має свої геометричні розміри, кордони і межі розташування.
2. Враховуючи природні особливості і надзвичайно важливі соціально-еко-логічні функції, що забезпечують життєдіяльність на Земній кулі, обумовлює не-обхідність виділення його у самостійний природний об’єкт що в свою чергу по-требує належної правової та дієвих організаційних заходів його охорони.
3. Оскільки озоновий шар, як і в цілому, атмосферне повітря, відноситься до міжнародних природних об'єктів, в дисертації зроблено висновок про те, що орга¬нізаційно-правова охорона озонового шару повинна забезпечуватися сукупністю організаційно-правових приписів національного і міжнародного законодавства про озоновий шар. У певних випадках повинна забезпечуватися пріоритетність міжнародних правових норм по озоновому шару, оскільки в них закладається оп¬тимальна правова модель правової охорони цього унікального природного об’єкту.
4. На основі положень Конституції України /ст. 13/, аналізу літературних джерел, законодавства України й іншого законодавства зроблено цілком обґрунтований висновок про те, що атмосферне повітря разом з озоновим шаром може знаходитися у власності держави України в межах її території. Це підви-щить відповідальність держави за якість охорони атмосферного повітря, його ра-ціональне використання в різних цілях.
5. В роботі висловлено рекомендації щодо вдосконалення організаційно-пра¬вових заходів стосовно охорони озонового шару, зокрема внести ряд суттєвих доповнень до діючого законодавства пропонується підготувати спеціальний нор¬мативний акт у формі Програми Кабінету Міністрів України щодо поліпшення організаційно-правових заходів по виконанню рекомендацій Віденської /1985 р./ Конвенції про охорону озонового шару та вимог Мо-нреальського /1987 р./ Прото¬колу про речовини, що руйнують озоновий шар та поправок до нього. Висловлена доцільність розробки методики підрахунку збитків, заподіяних руйна¬цією озонового шару, поставлене питання про висновок із розділу про відповіда¬льність при відсутності провини і встановлення в цьому випадку правових гаран¬тій відшкодування збитків як це зроблено в ряді нормативних актів України.
Проведене наукове дослідження дало змогу сформулювати конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень до низки Законів України, як-то:
- внести у Закон України „Про охорону атмосферного повітря” в Розділ І „Загальні положення” статтю 1 „Визначення термінів” слідуючі доповнення і ви-класти їх в слідуючій редакції:
„Озоновий шар – самостійний об’єкт атмосферного повітря, ви¬конуючий особливі захисні функції, що знаходиться в стратосфері” і внести його в статтю 1 після визначення атмосферного повітря.
Охорона атмосферного повітря – система заходів що не допускає руйну-вання, забезпечує збереження, поліпшення та відновлення природного стану ат-мосферного повітря, запобігає та знижує рівень його забруднення та влив на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.
Викиди – надходження в атмосферне повітря озоноруйнуючих, забрудню-ючих речовин або суміші таких речовин.
Руйнування атмосферного повітря – негативні наслідки, зміни атмос-ферного повітря в результаті викидів озоноруйнуючих речовин та інших хі-мічних та фізичних процесів, що призводять до незворотних наслідків в зміні його при¬родного стану.
Озоноруйнуючі речовини та процеси – речовини визнані Віденською кон-венцію руйнуючими. Хімічні, фізичні процеси, що можуть руйнівно впливати на озоновий шар.
- внести зміни до Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” в ст. 69 п. 1 виключивши з неї поняття при визначенні розмірів від¬шкодування збитків „як правило” і дати її в слідуючій редакції: „шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навко-лишнього середовища під¬лягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стя¬гнення...” і далі по тексту;
- внести доповнення до чинного Кодексу України про адміністративні пра-вопорушення в главу 3
„Стаття 24. Види адміністративних стягнень
За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватися такі адміністративні стягнення:
1. Попередження
2. Штрафи
3. Обмеження виробничої діяльності
4. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосе¬реднім об’єктом адміністративного правопорушення
5. Тимчасова заборона (зупинення) виробничої діяльності
6. Припинення виробничої або іншої діяльності
7. Конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосеред-нім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення
8. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання)
9. Виправні роботи
10. Адміністративний арешт” і далі по тексту;

- передбачити в Державному бюджеті України кошти на розширення мережі станцій спостережень за станом озонового шару з метою стовідсоткового пере¬криття спостереженням території держави;
- рекомендувати підприємствам, організаціям та установам розробити пере-лік дисциплінарних правопорушень стосовно охорони всіх об’єктів довкілля кон-кретно до своєї виробничої діяльності. Даний перелік повинен пройти екологічну експертизу та підписаний керівником підприємства та головою профспілкового комітету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К.: Преса України, 1997. – 80 с.
2. Декларація про Державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16.07.1990 р. // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. - № 31. - С. 429.
3. Білявський Г.О. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993. - 130 с.
4. Протасов В.Ф. Экология, здоровье и охрана окружающей среды в России. / - М.: Финансы и статистика, 1999. - 108 с.
5. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2000 р. – К.: Раєвський, 2001. – 186 с.
6. Ерофеев Б.В. Экологическое право России: Ученик. - М.: Юристъ: Проспект, 1996. - 624 с.
7. Киселев В.Н. Основы экологии: Учеб. пособие. - Минск: Універсітэцкае, 2000. – 384 с.
8. Йоганнесбурзький самміт. Http: // www. un. org / Russian/conference/ wssd/ aocs/ decl _ wccd.pdf/ 1992 г. - № 50. - Ст. 678.
9. Про охорону атмосферного повітря: Закон України від 16 жовт. 1992 р. // Екологія і закон: Екол. законодавство України. - К., 1992. – Кн. 2. – 576 с.
10. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25 черв. 1991 р. // Екологія і закон: Екол. законодавство України. – К., 1992. - Кн. 1. – 701 с.
11.Хімія та екологія атмосфери // Федишин Б.М., Борисюк Б.В., Вовк М.В. (Під редакцією Б.М. Федишина). – К.: Алеута, 2003. – 273 с.
12. Дуглас У.О. Трехсотлетняя война: Хроника экол. бедствия.: Пер. с англ. / - М.: Прогрес, 1975. – 240 с.
13. Кнунянц И.Л. Краткая химическая энциклопедия: [В 5 т.]. Т. 3. - М.: Сов. эн-цикл., 1964. – 1112 стб.

14.Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей человека среды: Слов.-справ. / Н.Ф. Реймерс. – М.: Просвещение, 1992. – 317 с.
15.Венская конвенция об охране озонового слоя, 22 марта 1985 г. // Действующее международное право: В 3 т. Т. 1. - М.: Изд-во Моск. неза-висимого ин-та междунар. права, 1999. – 825 с.
16.Програма дій „Порядок денний на XXI століття" ("АGENDA 21"): Ухвалена конф. ООН з навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро (Самміт „Планета Земля" 1992 р.). – К.: Інтелсфера, 2000. – 359 с.
17. Національний план дій з гігієни навколишнього середовища / М-во охорони здоров'я, М-во охорони навколишнього середовища та ядер. безпеки України. – К., 1998. - 140 с.
18.Акименко В.Я. Влияние акустического загрязнения жилой среды на здоровье населения: Проблемы акуст. экологии. / В.Я. Акименко, С.И. Эппель, Ж.П. Сидоренко. - Л. - 1990. - С. 7-12.
19.Петров В.В. Экологическое право России: Учебник для юрид. вузов. – М.: БЕК, 1996. – 557 с.
20.Экологическое право Украины: Курс лекций. /Под ред. Каракаша И.И. - Одесса: ЛАТСТАР, 2001. – 478 с.
21.Кельман М.С. Теорія права: Навч. посіб. / - Тернопіль, 1998. - 382 с.
22. Січна Л. Право користування атмосферним повітрям. // Право України. – 1999. - № 11. - С. 61-65.
23.Бринчук М.М. Атмосферный воздух как объект правовой охраны / М.М. Бринчук. - Сов. государство и право. - 1983. - № 5. - С. 68-73.
24. Об охране окружающей природной среды: Закон Рос. Федерации от 19.04.1991 г. //Ведомости Съезда народных депутатов РСФСР и Верхов. Совета РСФСР. - 1992. - № 10. - С. 457-459.
25. Конвенция о трансграничном загрязнении воздуха на больших расстояниях // Сб. междунар. конвенций в обл. охраны окружающей среды. – Львов: Экоправо, 2000. - С. 102-108.
26. Степановских А.С. Общая экология: Учебник. - М.: Юнити, 2001. – 510 с.
27. Нгуен Куок Динь. Международное право. Т. 2, кн. 3. - К.: Сфера, 2001. – 410 с.
28.Монреальский протокол по проблеме веществ, разрушающих озоновый слой // Бюл. ВМО. – 1988. - Т. 37, № 2. - С. 118-121.
29. Поправки до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар // Міжнародні конвенції та угоди, інші правові акти: Зб. законодав. актів України про охорону навколиш. природ. середовища. - Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – С. 51-56.
30. Рамкова конвенція Організації об’єднаних націй про зміну клімату // Сборник международных конвенций в области охраны окружающей среды. – Львов: Экоправо, 1999. – С. 110-123.
31.Венская конвенция об охране озонового слоя: Седьмое совещ. сторон. // Общественный экологический Іnternet-проект. Есо1іfе 21ст.
32.Восьмое совещание сторон Монреальского протокола по веществам, разрушающим озоновый слой // UNEP/Рrо 8/7 9. - September 1996. - С. 1-23.
33. Проект рекомендаций рабочей группы открытого состава восьмому совеща-нию сторон Монреальского протокола: Программа ООН по окружающей среде. Женева, 26-29 августа 1996 г. // UNEP/Ozl. Pro/Wg. 1) 13/5. - 25 Junе 1996.
34. Доклад директора-исполнителя конференции сторон Венской конвенции об охране озонового слоя на ее четвертом совещании: Программа ООН по окружающей среде // UNEP/Ozl. Conv. 4/2. - 9 Аugust 1992.
35.Білорус О.Г. Глобалізація і безпека розвитку: Монографія. За ред.: О.Г. Білорус. – К.: КНЕУ, 2001. – 733 с.
36. Ореn-ended wоrking group of the раrties to the Montreal Рrotocol Thirteenth Meeting // UNEP/Ozl. Pro/WG. Geneva 1/13/4. - 21 July 1996.
37.Ozone Protocol: Sixth Meeting of the Parties // Environ. Policy and Law. - 1995. № 1-2. – С. 21-23.
38.Оzonе Protocol: Мееting of the Parties // Environ. Policy and Law. - 1995. № 1-2. – С. 81-84.
39.Стокгольмская конвенция. Действующее международное право: В 3 т. Т. 3. - Москва, 1997. – С. 682-687.
40. Всемирная хартия природы. Електронний ресурс http: // www un.org/ Russian/ document/ convents/ r. 33-7 pdf.
41. О принятии Украинской ССР Венской конвенции об охране озонового слоя: Пост. Совета Министров УССР // Зб. законодав. актів України про охорону навколиш. природ. середовища. - Чернівці: Зелена Буковина, 1999. – С. 67.
42. Про ратифікацію «Поправок до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар»: Закон України від 22.11.1996 р., № 545/96 - ВР. // Відом. Верхов. Ради України. - 1997. - № 5. – с. 29.
43. Про дію міжнародних договорів на території України: Закон України від 10.12.1991. // Відом. Верхов. Ради України. - 1992. - № 10. - С. 137.
44.Лукашук И.И. Международное право. Особенная часть: Учеб. – М.: БЕК, 1997. – 410 с.
45.Василевская Е.Г. О высотном разграничении воздушного и космического про-странства / Е.Г. Василевская // Сов. государство и право. - 1979. -№11.- С. 100-106.
46.Бринчук М.М. Правовая охрана атмосферного воздуха. - М.: Наука, 1985. – 174 с.
47.Роянов Ф.М. Правовая конструкция охраны природных объектов // Выполнение правовых требований охраны окружающей среды в хозяйственной деятельности. Сб. научн. трудов. - Уфа, 1984. - С. 20-23.
48.Байдельдинов Д.Л. Правовая охрана атмосферного воздуха: Автореф. дисс. канд. юрид наук / Алма-Ата, Казах. ун-т им. С.М. Кирова, 1986. - 19 с.
49.Шемшученко Ю.С. Правовые проблемы экологии / - К., 1989. - 360 с.
50. Екологічне право України: [Підруч. для юрид. спец. вищ. навч. зал. / В.К. По-пов, А.П. Гетьмана, С.В. Размєтаєв та ін.]; За ред. В.К. Попова і А.П. Гетьмана. - Х.: Право, 2001. – 479 с.
51.Шершевский И.В. Французский гражданский кодекс 1804 г.: (Кодекс Наполеона): Извлечения. - Одесса, 1965. - 17 с.
52. Новицкий И.Б. Основы римского гражданского права / - М.: Юрид. лит., 1972. – 296 с.
53.Водный Кодекс Украйни // Відом. Верхов. Ради України. - 1995. - № 24. – С. 189.
54. Про ратифікацію «Поправки до Монреальського протоколу про речовини, що руйнують озоновий шар»: Закон України від 2.11.2000 р. № 2083-111 // Відом. Верхов. Ради України. - 2000. - № 50. - С. 443.
55. Про організацію виконання Монреальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар: Постанова Каб. Міністрів України від 28.12.1995 р. № 1062 // Зібр. постанов Уряду України. - 1996. - № 4. - С. 144.
56. Про міжвідомчу координаційну комісію з питань виконання вимог Монреальського протоколу по речовинах, що руйнують озоновий шар: Постанова Каб. Міністрів України 28.12.1995 р. № 1062 // Зібр. постанов Уряду України. - 1996. - № 4. - С. 144.
57.Нотич А.Г. Про викиди в атмосферу підприємствами чорної металургії України парникових газів та їх оцінку в рамках Кіотських угод / Нотич А.Г. // Екологія: проблеми, перспективи, практика. - 2002. - № 1. - С. 19-20.
58. Бар’яхтар В.Г. У контексті світових тенденцій / Бар’яхтар В.Г., Кухар В.П., Пальшин Г.І. // Наук. світ. - 2002. - № 8. - С. 2-3.
59. Атмосферный озон и изменения глобального климата / [Э.Л. Александров, И.Л. Кароль, Л.Р. Ракипова и др.] – Л.: Гидрометеоиздат, 1982. - 167 с.
60.Шумяцкий Ю.И. Загрязнение и охрана атмосферы: Проблемы окружающей среды и природ. ресурсов / - Москва. - 1990. - № 1. - С. 52-53.
61. Хропанюк В.Н. Теория государства и права /В.Н. Хропанюк. - М.: ДТД, 1993. – 377 с.
62. Всеобщая декларация прав человека, 10 декабря 1948 г. // Права человека: Сб. междунар. договоров / ООН. - Нью-Йорк, 1978. - С. 1-3).
63.Андрейцев В. Право громадян на екологічну безпеку: Проблеми конститу-ційно-правового забезпечення /В. Андрейцев // Право України. - 2001. - № 4. – С. 10.
64. Hettwer R. Der “Ouostant” – reale perspective oder bioze utupie? // Staat und Recht. 1991. - № 1. - Р. 48-52.
65.Аграрное, земельное и экологическое право Украины: Особенные части учеб. курсов: Учеб. пособие / [ Беженарь А.М., Бердников Е.С., Бондарь Л.А. и др.]; Под общ. ред.. Погребного. – Х.: Одиссей, 2001. – 560 с.

66. Баб’як О.С. Екологічне право України: Навч. посіб. – К.: Атака, 2001. – 215 с.
67.Розпорядження Президента України від 8.05.1998 р. № 135/98 – рп. „Про делегацію України для участі у переговорах між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку про укладання угоди про грант Всесвітнього екологічного траст-фонду (Проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар). - [Электронный ресурс]. - Компьютерная правовая система «Лига: Закон». 7.3.3.
68.Розпорядження Президента України від 7.09.1998 р. № 483/98 – рп. „Про уповноваження Ю. Щербака на підписання Угоди про грант Всесвітнього екологічного траст-фонду (Проект вилучення речовин, що руйнують озоновий шар) між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку, що виступає як впроваджувальна установа зазначеного фонду. - [Электронный ресурс]. - Компьютерная правовая система «Лига: Закон». 7.3.3.
69. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.1996 р. № 1274 „Про Програму припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин". - [Электронный ресурс]. - Компьютерная правовая система «Лига: Закон». 7.3.3.
70. Про питання регулювання експорту та імпорту озоноруйнуючих речовин і продукції, що їх містить: Постанова Каб. Міністрів України від 30.03.1998 р. № 393 // Офіц. вісн. України. – 1998. - № 13. – С. 497.
71. Про посилення державного регулювання стосовно ввезення в Україну та виве-зення з України озоноруйнуючих речовин: Постанова Каб. Міністрів України від 16.05.2002 р. № 624 // Зібр. законодавства України. Сер. 2. - 2002. - № 9. - С. 568.
72.Наказ М-ва зовні. екон. зв’язків і торгівлі України від 15.04.1998 р. № 209 Про внесення доповнень до наказу МЗЕЗ і торгівлі України від 23.01.1998 № 42 // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 18. - С. 653.
73.Положення про порядок видачі ліцензій на експорт озоноруйнуючих речовин і продукції, що їх містить: Затв. наказом М-ва зовніш. екон. зв’язків і торгівлі України від 15.04.1998 р. № 209 // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 18. - С. 653.
74.Наказ М-ва екології та природ. ресурсів України від 27.05.2002 р. № 197 Про затвердження Порядку видачі погодження для отримання ліцензій на експорт та імпорт озоноруйнуючих речовин і продукцій, що їх містить // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 24. - С. 1184.
75.Порядок видачі погодження для отримання ліцензії на експорт та імпорт озоноруйнуючих речовин та продукції, що їх містить: Затв. наказом М-ва екології та природ. ресурсів України від 27.05.2002 р. № 197 // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 24. - С. 1184.
76.Таможенный кодекс Украины: Сб. норматив. актов. – Харьков: Одиссей, 2004. – 224 с.
77. Перелік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку: Постанова Каб. Міністрів України від 27.07.1995 р. № 554 // Зібр. постанов Уряду України. – 1995. - № 10. – С. 252.
78.Мo1іnа М.J, Rowland F.S. Naturе. – 1974. - V. 249. - Р. 810-812.
79.Исидоров В.А. «Озоновый кризис» и возможные экологические последствия его разрешения / Рос. хим. журнал. – 2001. - Т.45, № 1. - С. 43.
80. О перечнях товаров, экспорт и импорт которых подлежит квотированию и лицензированию в 2001 году: Постановление Каб. Министров Украины от 28.12.2000 г. № 1911 // Зібр. законодавства України. Сер. 1. - 2001.- №3. - С. 116.
81. Програма припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин: Постанова Каб. Міністрів України від 17.10.1996 р. № 1274 - [Електронний ресурс].
82. Перелік проектів на виконання «Програми припинення в Україні виробництва та використання озоноруйнуючих речовин, термін їх реалізації та вартість». [Електронний ресурс]. – Сторонка «Законодавство України сайту Верховної Ради».
83. Кнунянц И.Л. Краткая химическая энциклопедия: [В 5 т.]. Т. 5. / Гл. ред.. И.Л. Кнунянц. - М.: Сов. энцик. , 1967 г. – 1184.
84. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-ІІІ // Офіц. вісн. України. - 2000. - № 27. - С. 1109.
85. Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку: Закон України // Відом. Верх. Ради України. - 1995. - № 12. - С. 81.
86. Про поводження з радіоактивними відходами: Закон України від 30.06.1995 р. № 255/95-ВР // Відом. Верх. Ради України. - 1995. - № 27. - С. 198.
87.Барабашова Н. Забезпечення екологічної безпеки при використанні у господарській діяльності ядерної енергії / Барабашова Н. // Право України. - 1998. - № 6. - С. 43-47.
88.Балюк Г.І. Ядерне право України. - К., 1996. - С. 37.
89.Небезпечний вантаж // Голос України. - 1997. - 19 серпня. - с. 1.
90. Экологическая и радиационная безопасность: Учеб. пособие. / [А.М. Бандурка, В.В. Акимов, Н.Г. Самолов и др.] – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 124 с.
91.Шматков Г.Г. Экологическая ассоциация предприятий горно-металлургического комплекса Украины «Экомет» // Екологія та вир-во. - 2002. - № 1. - С. 8-10.
92.Второе международное региональное координационное совещание по теме «Кислород и окружающая среда» // Экол. химия. - 2003. - № 12. - С. 135.
93.Хаскин В.В. Экология: Учебник / В.В. Хаскин. - М.: Юнити, 2000. - 253 с.
94.30 лет ЮНЕП: Окружающая среда для развития: планета, люди, процветание // Проблемы окружающей среды и природ. ресурсов: Обзор. информ. - 2003. - № 7. - С. 60.
95.Бринчук М.М. Правовая охрана окружающей среды от загрязнения токсич-ными веществами. – М.: Наука, 1990. – 214 с.
96.Городнянская В.С. Природа, человек, закон / Городнянская В.С., Іванов В.Ф. – М., 1990. - С. 221.
97. Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: Постанова Каб. Міністрів України від 29.05.1995 р. № 364 // Зібр. постанов Уряду України. - 1995. - № 8. - С. 196.
98.Порядок розгляду документів і умов видачі документів на викиди забруднюю-чих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами: Затв. наказом Мінекобезпеки України від 29.12.1995 р. № 154. - [Електронний ресурс]. - Лига: Закон.
99. Інструкція про порядок розробки, установлення, перегляду і доведення лімітів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: Наказ Мінекобезпеки від 28.06.1996 р. № 65 // Екологія і закон: Екол. законодавство України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 2. – 575 с.
100. Костецький В.В. Екологічне законодавство України / - К.: ЗАТ НІЧЛАВА, 1998. – 116 с.
101. Про охорону атмосферного повітря: Закон України // Відом. Верхов. Ради України - 1992. - № 50. - С. 678.
102. Качество воздуха и состояние атмосферы: Доклад ЮНЕП // Проблемы окру-жающей среды и природ. ресурсов: Обзор. информ. – 1991. - №11. – С. 21.
103. Порядок обмеження, тимчасової заборони (призупинення або припинення діяльності підприємств, установ і організацій і об’єктів у випадку порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища: Постанова Верх. Ради України від 29.10.1992 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. - № 46. - С. 637.
104. Деловая хартия Международной торговой палаты по устойчивому развитию. (Русская версія ИСО). – Ссылочный номер ИСО 14004-96. – А.2. – С.9.
105. Подуст А.Н. Актуальные вопросы развития системы экологического мониторинга и управления информационными ресурсами: // Экология и здоровье человека: Сб. науч. ст. к X юбилейной между нар. науч.-техн. конф.: В 2 т. (УкрГНТЦ «Энергосталь»). – Харьков: Курсор, 2002. - С. 11.
106. Положення про Державну систему моніторингу довкілля: Постанова Каб. Міністрів України від 30.03.1998 № 391 // Офіц. вісн. України. - 1998. - № 13. - С. 391.
107. Бандурка А.М. Психология управления. - Харьков: Фортуна-пресс, 1998. – 464 с.
108. Израэль Ю.А. Философия мониторинга // Метеорология и гидрология. – 1990. № 6. - С. 5.
109. Кимстач В.А., Фридман Ш.Д., Дмитриев Е.С. и др. Концепция системы экологического мониторинга России // Метеорология и гидрология. – 1992. - № 10. - С. 6.
110. Огляд результативності природоохоронної діяльності // Європейська економічна комісія. Комітет екологічної політики ООН. - Нью-Йорк і Женева, 2000. - С. 95.
111.Васюта О.А. Екологія і політика. – Чернівці: Зелена Буковина, 1998. - С. 134-135.
112. Изменение климата, разрушение озонового слоя и экологические последствия / Израэль Ю.А., Кароль И.Л., Семенов С.М. и др. // Метеорология и гидрология. – 1994. - № 2. – С. 6.
113. Положення про Держатомінспекцію України: Постанова Каб. Міністрів України 21.09.1995 р. № 751 // Зібр. постанов Уряду України. - 1996. - № 2. - С. 41.
114. Сапа Н. Это все же радиация, а не медный купорос // Время. – 1997. - 23 октября. – С. 2.
115. Положення про Державний комітет України по гідрометеорології: Постанова Каб. Міністрів України від 29.05.1996 р. // Екологія і закон. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – Кн. 1. – С. 175.
116. Закон України „Про космічну діяльність". // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 1. - ст. 2.
117. Положення про Національне космічне агентство України: Наказ Президента України від 22.07.1997 р. № 665/97 // Офіц. вісн. України. - 1997. - № 30. - С. 19.
118. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24.02.1994 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1994. - № 27. – С. 163.
119. Про місцеве самоврядування: Закон України від 21.05.1997 р. № 280/97 // Офіц. вісн. України. - 1997. - № 25. - С. 20.
120. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. - 477 с.
121. Рябченко О.П. Держава і економіка: Адм.-прав. аспекти взаємовідносин: Монографія /Рябченко О.П. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999. – 304 с.
122. Бюджетний і податковий огляд, січень-грудень 2001 р.: Аналіт. ст.., комент., табл. – К.: ГФА, 2002. – 127 с.
123. Орлов Н.А. Правовые проблемы охраны окружающей среды в Украине / Орлов Н.А. – Сімферополь: Таврія, 2001. – 192 с.
124. Граничні допустимі рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних чинни-ків на атмосферне повітря: Спец. положення затв. Постановою Каб. Міністрів України від 31.12.1993 р. № 1092 (втратило чинність згідно з Постановою Каб. Міністрів України від 13.03.2002 р. № 350 // Офіц. вісн. України. - 2002. - № 12. - С. 572.
125. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки / В.І. Андрейцев. - К.: Знання-Прес, 2002. - 336 с.
126. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря: Затв. наказом Мінекобезпеки України від 18.05.1995, № 38. - [Електронний ресурс].
127.Чаусова Л. Принципи у сфері стимулювання належної еколого-правової діяльності громадян та організацій /Чаусова Л. // Право України. – 1998. - № 6. - С. 42-46.
128. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121 // Офіц. вісн. України. - 2001. - № 1-2. ч. 1. - С. 2.
129. Костицький В. Екологічна криза і складова її подолання // Право України. – 1999. - № 3. - С. 35.
130. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник / Колпаков В.К. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
131. Кримінальний Кодекс України: [Прийнятий на 7 сесії Верх. Ради України 5 квітня 2001 р.] - К.: Право, 2001. - 174 с.
132. Кодекс України про адміністративні правопорушення: З постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2002 р. - К.: Юрінком Інтер, 2002. -164 с.
133. Цивільний кодекс України. - К.: Парлам. вид., 2004. - 352 с.
134. Екологічне право України: Підручник /За ред. В.К. Попова, А.Н. Гетьмана. – Харків: Право, 2001. – 181 с.
135. Дмитренко І.А. Екологічне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
136. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. /За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Каннон: А.С.К., 2002. – 1104 с.
137.Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / [Ю.В. Александров, П.П. Анрушко, В.І. Антипов та ін.]; Відп. ред.. С.С. Яценко. - К.: А.С.К., 2002. – 965 с.
138. Рекомендации ХІІ Конгресса Международной ассоциации уголовного права. - М.: ВЮЗИ, 1979. - 4 с.
139. Кодекс законів України про працю. - К.: Консул, 2002. - 172 с.
140. Шемшученко Ю.С. Организационно-правовые вопросы охраны окружающей среды в СССР. – К.: Наук. думка, 1976. – 275 с.
141. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та прак-тики / За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
142. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Прийнятий Верхов. Радою УРСР 7 грудня 1984 р. // Кодекси України. - 2002. - № 4. - С. 279.
143. Яковлев В.Н. Экологическое право /- Кишинев: Штиинца, 1988. - 343 с.
144. Разгельдеев Н.Т. Ответственность по советскому природоохранительному праву. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1986. - С. 6.
145. Аграрное, земельное и экологическое право Украины: Общие части учеб. курсов: Учебное пособие /Под ред. А.А. Погребного и И.И.Каракаша. – Харьков: Одиссей, 2001. – 400 с.
146. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підруч. для вищ. навч. закл. - К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с.
147. Харченко В.Б. Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Новое законодательство в вопросах и ответах: Конспект лекцій / В.Б. Харченко. – К.: Атика, 2002. – 287 с.
148. Криминальный кодекс Украинской ССР: Офиц. текст с изм. и доп. по состоянию на 1 июня 1983 г. - К.: Политиздат Украины. 1983. -215 с.
149. Кокарева И.А. Загрязнение и охрана атмосферы / Кокарева И.А., Туманов Н.А. // Проблемы окружающей среды и природных ресурсов. - 1991. - № 4. – С. 49.
150. Бандурка А.М. Вандалізм. – Харьков: Ун-т внут. дел, 1996. – 198 с.
151. Скалозуб Л. Золоті жили нафтогазових артерій. // Міліція України. - 2003. - №3. - С. 11.
152. Стан природно-технологічної безпеки України та основні напрямки підвищення її рівня: Надзвичайні ситуації. - К., 2001. № 2. – 29 с.
153. Кримінальне право України: Особлива частина / За ред.. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер; Харків: Право, 2002. - 484 с.