ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЧУЙКОВ Андрій Юрійович
УДК 347.195

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ковальська Віта Володимирівна
доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник

Харків – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ОВС 11
1.1. Історико-правовий аспект становлення системи спеціальних установ ОВС 11
1.2. Поняття та види спеціальних установ ОВС 25
1.3. Правові засади адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС 38
Висновки до розділу 1 73

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНИХ УСТАНОВ ОВС 82
2.1. Форми та методи діяльності спеціальних установ ОВС 82
2.2. Взаємодія спеціальних установ ОВС з іншими правоохоронними органами держави.…. 134
2.3. Захист прав і свобод людини і громадянина в адміністративній діяльності спеціальних установ ОВС 162
Висновки до розділу 2 174

ВИСНОВКИ 186

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 192

ДОДАТОК ………………………………………………………………………212

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КУ Конституція України
КпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
ЦК України Цивільний кодекс України
УОІ-ВОІ Управління (відділу) оперативної інформації
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
МЗС України Міністерство закордонних справ України
ГУМВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
УМВСТ Управління Міністерства внутрішніх справ на транспорті
ГУВП України Головного управління виконання покарань
ІТТ ізолятор тимчасового тримання
ЛТП лікувально-трудовий профілакторій
СІЗО Слідчий ізолятор
СБУ України Служба безпеки України
СНД Співдружність незалежних держав
ЕКВ Експлуатаційно-криміналістичний відділ
рос. російською мовою
ст. стаття
п. пункт

ВСТУП
Актуальність теми. Значна кількість завдань міліції реалізується в процесі виконання своїх функцій спеціальними установами органів внутрішніх справ. Проте організаційно-правові основи діяльності цих установ ОВС України, незважаючи на їх теоретичну і практичну важливість, в науці адміністративного права досліджені недостатньо, а норми чинного законодавства, які становлять їх нормативну основу, не завжди відповідають вимогам часу. Вирішення цих проблем, з одного боку, потребує глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з діяльністю спеціальних установ органів внутрішніх справ, що дозволить успішно вирішувати поставлені перед ними завдання, з іншого – перебудовувати діяльності цих установ, яка повинна відповідати міжнародним стандартам через внесення змін до чинного законодавства України.
Необхідно констатувати, що сьогодні в науковій юридичній літературі основна увага приділяється лише певним напрямкам діяльності окремих спеціальних установ ОВС України. Під час дослідження їх діяльності набагато більше уваги приділялося забезпеченню законності при охороні, утриманні і конвоюванні заарештованих та затриманих, умовам утримання, характеристиці статусу затриманих, функціонуванню окремої спецустанови органів внутрішніх справ в межах діяльності певної служби ОВС України, наприклад, у справах дітей, та ін., а про організацію та особливості діяльності всіх спеціальних установ органів внутрішніх справ мова здебільшого не йшлася.
Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали наукові праці фахівців у галузі адміністративного права, теорії управління, філософії, загальної теорії держави і права та, інших галузевих правових наук, зокрема, В. Б. Авер’янов, М. І. Ануфрієв, В. С. Бакіров, О. М. Бандурка, О. О. Бандурка, В. Т. Білоус, Ю. П. Битяк, І. Л. Бородін, І. П. Голосніченко, О. Ю. Синявська, С. М. Гусаров, В. С. Гуславський, В. С. Журавський, Р. А. Калюжний, В. В. Коваленко, В. В. Ковальська, А. Т. Комзюк, Я. Ю. Кондратьєв, В. В. Конопльов, О. В. Негодченко, В. І. Олефір, Н. М. Оніщенко, О. І. Остапенко, В. П. Пєтков, В. М. Плішкін, Т. О. Проценко, С. Т. Стеценко, В. К. Шкарупа, Х. П. Ярмакі, О. Н. Ярмиш та ін. Однак, незважаючи на інтенсивність досліджень, присвячених різним аспектам зазначеної проблематики, багато її питань дотепер залишаються дискусійними.
Таким чином, необхідність приведення діяльності вітчизняних спеціальних установ органів внутрішніх справ до міжнародних стандартів, недоліки правового регулювання організації їх діяльності, недосконалість взаємодії з іншими підрозділами міліції та правоохоронними органами держави, громадськістю і обумовлюють актуальність та важливість комплексного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими засадами діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до пп. 1.1.5, 1.1.6, 1.1.32, 1.1.47, Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., та п. 3.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на період 2006 – 2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 15 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні правових засад адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ, визначенні форм і методів їх діяльності та обґрунтуванні пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення такої діяльності.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– охарактеризувати сутність і особливості спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– визначити поняття спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– розкрити загальну характеристику видів спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– узагальнити особливості становлення та розвитку спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– здійснити системний аналіз особливостей правового регулювання адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– визначити форми та методи діяльності всіх спеціальних установ органів внутрішніх справ, та кожного їх виду окремо;
– удосконалити механізм і правове регулювання взаємодії спеціальних установ органів внутрішніх справ з іншими правоохоронними органами держави;
– розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері організації діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.
Предмет дослідження становлять організаційно-правові засади адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких спрямовується системним підходом, що дає можливість здійснити системний аналіз діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ. У роботі використано й окремі методи наукового пізнання. Зокрема, за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1–2), визначено сутність та значення спеціальних установ органів внутрішніх справ (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використано для розкриття сутності кожного окремого виду спеціальних установ органів внутрішніх справ (підрозділ 1.1), дослідження історико-правових аспектів становлення системи спеціальних установ органів внутрішніх справ (підрозділ 1.2). Використання системно-структурного методу дозволило визначити місце спеціальних установ в системі органів внутрішніх справ, а також виявити систему сутнісних ознак, властивих їм як юридичним особам (підрозділ 1.1, 1.2, 2.2), охарактеризувати спеціальні установи органів внутрішніх справ (підрозділи 1.1, 1.3), здійснити аналіз форм та методів адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ (підрозділ 2.1) та основних засад взаємодії спеціальних установ органів внутрішніх справ з іншими підрозділами ОВС, державними органами, установами, службами (підрозділ 2.2). Статистичний і документальний аналіз та метод соціологічного опитування застосовувалися для вивчення недоліків правового та організаційного забезпечення діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3), логіко-юридичний – при розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення чинних нормативних актів з питань адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.
Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, які визначають правові засади адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ. Емпіричну базу дослідження становлять аналітичні та статистичні матеріали щодо діяльності органів внутрішніх справ, узагальнення їх практичного досвіду, політико-правова та історична публіцистика, довідкові видання, статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень проблем адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
– визначено поняття спеціальних установ органів внутрішніх справ під якими запропоновано розуміти особливі інституції, що структурно входять до системи органів внутрішніх справ України, діяльність яких здійснюється відповідно до спеціального адміністративно-правового режиму, направлена на тимчасове обмеження правосуб’єктності фізичних осіб, з використання засобів адміністративно-правового характеру забезпечують безпеку громадян та суспільства в цілому;
– обґрунтовано належність окремих установ органів внутрішніх справ до таких, що мають статус спеціальних. Видами спеціальних установ органів внутрішніх справ визначено: приймальник-розподільник для дітей, ізолятор тимчасового тримання, приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту;
удосконалено:
– напрямки та форми взаємодії спеціальних установ ОВС з іншими підрозділами системи МВС України, а саме: конвойними підрозділами міліції; органами дізнання та слідства; карним розшуком; підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України; експертно-криміналістичними відділами; ДАІ, спеціальними установами для дітей; спеціальними навчально-виховними закладами та ін;
– способи забезпечення законності та дисципліни в адміністративній діяльності спеціальних установ ОВС, що забезпечують захист прав і свобод людини і громадянина в цій діяльності;
– класифікацію форм адміністративної діяльності спеціальних установ, які об’єднано у дві групи: правові, які пов’язані з встановленням і застосуванням норм права; організаційні, які не спричиняють виникнення, зміну чи припинення правовідносин;
дістали подальшого розвитку:
– конкретні пропозиції і рекомендації, спрямовані на вдосконалення організаційно-правових засад адміністративної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина;
– встановлення особливостей діяльності всіх спеціальних установ органів внутрішніх справ, та кожного їх виду окремо;
– шляхи впровадження в Україні позитивного досвіду зарубіжних держав з питань діяльності спеціальних установ;
– характеристика сучасного стану, розвитку і функціонування спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– теоретико-правова характеристика практичної діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що:
– у науково-дослідній сфері результати дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблемних питань діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– у сфері правотворчості – висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки і уточнення ряду законодавчих та підзаконних актів, які регулюють окремих видів спеціальних установ органів внутрішніх справ;
– у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність органів внутрішніх справ та їх спеціальних установ, зокрема;
– у навчальному процесі матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників і навчальних посібників, методичних матеріалів із дисциплін «Адміністративне право», «Митне право» та спецкурсу«Спеціальні установи органів внутрішніх справ». Деякі рекомендації, надані дисертантом, уже використовуються в навчальному процесі на кафедрі адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених автором та за його участю (акт впровадження від 25 жовтня 2010 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на чотирьох науково-практичних конференціях – «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (Харків, 2004), «Нормативно-правове забезпечення проходження служби в органах внутрішніх справ України» (Харків, 2004), «Взаємодія митної служби з підрозділами ОВС» (Дніпропетровськ, 2009), «Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки в Україні» (Кіровоград, 2010).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено у чотирьох статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, а також у чотирьох тезах на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні організаційно-правових засад адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС. У результаті дисертаційного дослідження автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети основні з них такі:
1. Визначено, що в Україні у переважній більшості випадків позбавлення свободи, не пов’язаної з кримінальною відповідальність виконується спеціальним установам органів внутрішніх справ функціонування яких безпосередньо пов’язана із такою діяльністю. З’ясовано, що у цих установах діє спеціальний адміністративно-правовий режим який супроводжується посиленням державно-владного впливу на відносини в цих установах, чітким визначенням меж поведінки суб’єктів відповідних правовідносин, використанням спеціальних засобів, застосуванням засобів державного (зокрема, адміністративного) примусу, дотриманням спеціальних правил поведінки.
2. До спеціальних відносимо установи органів внутрішніх справ, які призначені для: утримання в них осіб, підданих адміністративному арешту, охорони і конвоювання затриманих і взятих під варту осіб та тимчасового тримання окремих категорій дітей. Згідно зі структурою МВС спеціальні установи органів внутрішніх справ підпорядковані: відділу, відділенню кримінальної міліції у справах неповнолітніх – приймальник-розподільник для дітей та управлінню, відділу, відділенню охорони громадського порядку – ізолятор тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту.
3. Обґрунтовується, що ознакою, яка дала підставу об’єднати низку установ органів внутрішніх справ під назвою «спеціальні» є те, що вони можуть тимчасово обмежувати правосуб’єктність громадян. Серед установ органів внутрішніх справ обмежувати свободу осіб та утримувати їх, у зв’язку із виконанням покладених на них функцій, мають право (чи обов’язок) приймальники-розподільники для дітей, ізолятори тимчасового тримання затриманих і взятих під варту осіб, приймальники-розподільники для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальні приймальники для осіб, підданих адміністративному арешту. Відповідно дані спеціальні установи виконують функції охорони і конвоювання затриманих і взятих під варту осіб (ІТТ), підданих адміністративному арешту та тимчасового тримання окремих категорій дітей. Правильність об’єднання досліджуваних установ під єдиним поняттям «спеціальні установи органів внутрішніх справ» обґрунтовано тим, що в передбачених правовими актами випадках одні з них можуть підмінять інші, тобто, виконувати їх функції.
4. Визначено, що адміністративна діяльність спеціальних установ органів внутрішніх справ здійснюється за двома взаємопов’язаними напрямами: внутрішньосистемна діяльність, зовнішня адміністративна діяльність. В рамках внутрішньосистемної виділено внутрішньо-організаційну адміністративну діяльність спеціальних установ органів внутрішніх справ, що провадиться за допомогою адміністративно-правових форм і методів, та полягає в управлінні вищих органів роботою підпорядкованих установ і безпосереднього оперативного управління, що здійснюється начальниками й іншими посадовими особами в кожної спеціальної установи органів внутрішніх справ. Зовнішня адміністративна діяльність спеціальних установ органів внутрішніх справ поширюється на не підпорядкованих по службі осіб і є державною виконавчо-владною діяльністю.
5. Адміністративна діяльність спеціальних установ органів внутрішніх справ це врегульована нормами адміністративного права їх виконавчо-владна діяльність, яка спрямована на досягнення визначеної державою мети і завдань, зокрема, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, громадського порядку, громадської безпеки та боротьбу з правопорушеннями та пов’язана із обмеженням особистої свободи, свободи пересування, утримуванням осіб.
6. Спеціальні установи органів внутрішніх справ України - це особливі інституції, що структурно входять до системи органів внутрішніх справ України, діяльність яких здійснюється відповідно до спеціального адміністративно-правового режиму, направлена на тимчасове обмеження правосуб’єктності фізичних осіб, з використання засобів адміністративно-правового характеру забезпечують безпеку громадян та суспільства в цілому.
7. Зроблено висновок, що основу змісту адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС складає здебільшого застосування примусових заходів, проте має місце і організація охорони громадського порядку, профілактика, попередження правопорушень тощо. Цю роботу спеціальні установи ОВС повинні здійснювати в межах правових норм і своєї компетенції.
8. Специфіка форм та методів діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ залежить від виду напрямків цієї діяльності. Реалізація функції адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС відбувається через конкретні дії суб’єктів що виражаються залежно від поставлених завдань у певних формах їх діяльності. Існуючі завдання і функції адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС обумовлюють наявність різних форм такої діяльності. Форми адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС передбачені правовими нормами й містяться у законодавстві, положеннях, статутах, інструкціях та інших актах, що закріплюють правовий статус та регламентують діяльність спецустанов ОВС.
9. Визначено, що при виконанні своїх функцій спеціальними установами ОВС одні дії тягнуть за собою юридичні наслідки, а інші – ні, відтак і форми адміністративної діяльності цих установ поділяються на правові та організаційні. Існує три види правових форм адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС: видання актів органів внутрішніх справ, укладання договорів, здійснення інших юридично значущих дій. Організаційними формами адміністративної діяльності спеціальних установ ОВС є: проведення суспільно-організаційних заходів; проведення організаційно-технічних заходів. За спрямуванням форми діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ поділяються на зовнішньоспрямовані та внутрішньоспрямовані. Зовнішньоспрямовані – це форми діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ спрямовані на інших суб’єктів відносин (дітей; затриманих і взятих під варту та підданих адміністративному арешту осіб тощо). Внутрішньоспрямовані – спрямовані на діяльність самих спеціальних установ органів внутрішніх справ.
10. Під формами діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ пропонується розуміти однорідні за характером і правовою природою групи дій, за допомогою яких цими установами забезпечується охорона громадського порядку, забезпечення безпека та боротьба зі злочинністю. Методами ж діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ є способи цілеспрямованого впливу на поведінку осіб, що в них утримуються, а також інших осіб в інтересах забезпечення правопорядку.
11. Зроблено висновок, що основними в діяльності спеціальних установ ОВС є такі універсальні методи як переконання та примусу. Запропоновано розглядати адміністративний примус в діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ як застосування посадовими особами цих органів до затриманих і взятих під варту та підданих адміністративному арешту осіб, незалежно від волі і бажання останніх передбачених адміністративно-правовими нормами заходів впливу пов’язаних з обмеженням особистої свободи, свободи пересування, утримуванням зазначених осіб, з метою охорони суспільних відносин, що виникають у сфері державного управління.
В роботі окреслені такі адміністративно-примусові заходи, які застосовуються в діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ: 1) вимога припинити протиправну поведінку; 2) перевірка документів; 3) адміністративне затримання; 4) доставлення порушника; 5) особистий огляд; 6) огляд речей; 7) вилучення речей і документів; 8) заходи пов’язані із виконанням накладених адміністративних стягнень, передбачених КпАП України; 9) тимчасове обмеження свободи пересування; 10) застосування заходів фізичного впливу; 11) застосування спеціальних засобів; 12) застосування вогнепальної зброї та ін.
12. Визначено, що метод переконання в діяльності спеціальних установ органів внутрішніх справ реалізується в таких формах: правове виховання; постійне інформування населення про стан правопорядку і боротьби із злочинністю; агітаційно-пропагандистська робота серед населення; здійснення систематичної роз’яснювальної роботи щодо норм адміністративно-правових актів; індивідуальні профілактичні та виховні заходи; здійснення прийому громадян, розгляду заяв і скарг; осуд антигромадських проявів; застосування заходів заохочення; робота з правопорушниками, особами з так званих «груп ризику»; поширення та популяризація передового досвіду в боротьбі з порушеннями громадського порядку тощо.
13. Встановлено, що протидія злочинності, забезпечення громадського порядку і громадської безпеки – це комплексна проблема у вирішенні якої повинні приймати участь разом з органами внутрішніх справ всі державні органи, служби та установи. Від рівня взаємодії залежить стан діяльності з протидії правопорушенням, їх профілактики, розкриття злочинів, їх запобігання, забезпечення відшкодування збитків, що заподіяні злочинами та іншими неправомірними діями.
Під взаємодією спеціальних установ ОВС з іншими підрозділами системи МВС України та іншими правоохоронними органами держави в контексті їх адміністративної діяльності розуміємо процес, який полягає у діяльності кількох (не менше двох) суб’єктів, що впливають один на одного та на об’єкт засобами і методами, що властиві кожному учаснику, для досягнення спільної мети у боротьбі із злочинністю, забезпечення громадського порядку і громадської безпеки. Взаємодія органів внутрішніх справ та їх спеціальних установ здійснюється в межах встановленої компетенції і має на меті найбільш повне використання можливостей кожного суб’єкта.
14. З-поміж всіх підрозділів ОВС спеціальні установи органів внутрішніх справ взаємодіють із: конвойними підрозділами міліції; органами дізнання та слідства; карним розшуком; підрозділами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб МВС України; експертно-криміналістичними відділами; ДАІ, спеціальними установами для дітей; спеціальними навчально-виховними закладами та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аврутин Ю.Е. Правопорядок: организационно-правовое обеспечение в Российской Федерации. Теоретическое административно-правовое исследование: монография / Аврутин Ю.Е., Кикоть В.Я., Сыдорук И.И. – М.: ЮНИТИ–ДАНА, Закон и право, 2003. – 456 с.
2. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая: учебник. Издание третье / Под ред. А.П. Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Изд-во «Щит-М», 2000. – 304 с.
3. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Особенная. Издание второе, исправленное и дополненное: учебник / Под ред. А.П. Коренева. – М.: МЮИ МВД России. «Щит-М», 1999. – 362 с.
4. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Особенная. учебник / Под ред. А.П. Коренева.М.: МЮИ МВД России, Изд-во «Щит-М», 1998. – 346 с.
5. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ: загальна частина: підручник // Авт. колектив (Ю.І. Римаренко,
Є.М. Моісеєв, В.І. Олефір – керівники). – К.: КНТ, 2008. – 816 с.
6. Адміністративна діяльність: навч. пос.[для студ. вищ. навч. закл.] /
[М.В. Ковалів, З.Р. Кісіль, Д.П. Калаянов та ін.]. – К.: Правова єдність, 2009. – 432 с.
7. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підручник / за заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
8. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М.: Изд-во БЕК, – 1994. –
224 с.
9. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність в органах внутрішніх справ: підруч. / за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х.: 2001. – 366 с.
10. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність міліції: підручник / за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2004. – 448 с.
11. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність. Частина особлива: підруч. /
за заг. ред. О.М. Бандурки. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1998. – 305 с.
12. Бандурка О.М. Адміністративна діяльність. Частина особлива: підруч. /
за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, „Еспада”, 2000. – 368 с.
13. Бандурка О.М., Тищенко Н.М. Адміністративный процес: підручник /
О. М. Бандурка. – Х.: Вид-во НУВС, 2001. – 352 с.
14. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. М. Бандурка. – Х., 1994. – 158 с.
15. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія досвід, шляхи удосконалення / О. М. Бандурка. – Х.: Основа, 1996. – 398 с.
16. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: підручник / О. М. Бандурка. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
17. Бараш Є.Ю. Організаційно-правові засади діяльності установ виконання покарань: дис.… канд. юрид. наук: 12.00.07 – «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Бараш Євген Юхимович. – Х., 2006. – 189 с.
18. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / Є.О. Безсмертний – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – 19 с.
19. Безсмертний Є.О. Особистий огляд і огляд речей в системі адміністративного примусу та повноваження органів внутрішніх справ щодо його застосування / Є.О. Безсмертний // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: зб. наук. праць. Вип. 2. – Х.: УнВС, 1997. – С.141–145.
20. Беляева Л.И. Правовые, организационные и педагогические основы деятельности исправительных заведений для несовершеннолетних правонарушителей в России (середина ХІХ  начало ХХ века): Автореф. дис…. докт. юр. наук: 12.00.08 / Академия МВД России.  М., 1995. 
43 с.
21. Бурдин В.М. Организация работы приемников-распределителей для несовершеннолетних по выявлению и предупреждению правонарушений: учебное пособие / Бурдин В.М., Горбачев В.Г., Кашелкин А.Б., Райская Е.А. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1990. – 64 с.
22. Декларація про права дитини: прийнято резолюцією 1386 (ХІV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 р. //Док. ООН А/RES/1386 (ХІV) //Права людини (основні міжнар.-правові документи): Зб. док. / Упорядн. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, – 1989. –
С.130–133.
23. Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод: материалы научно-практического семинара [Права человека и формирование правового государства в Украине], (Харьков) - Х.: Ун-т внутр. дел., – 1998. – С. 38–44.
24. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд.
Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С.18–24.
25. Звід принципів захисту усіх осіб, яких піддано затриманню або ув’язненню в будь-якій формі: Прийнято резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р. //Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29–35.
26. Іваньков І.В. Тюремні установи в Україні в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ — середина ХХ ст.): дисс.… канд. юрид. наук: 12.00.01 – «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Іваньков Ігор Володимирович. – К., 2005. – 212 с.
27. Інструкція про порядок взаємодії органів внутрішніх справ України та органів державної виконавчої служби при примусовому виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб) : Наказ МВС України від 25 червня 2002 р. № 607 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 27. —
С. 1298.
28. Кальченко Т.Л. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні спеціальними органами та установами: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Тетяна Леонідівна Кальченко – К., 2003. – 222 с.
29. Ковальська В.В. Взаємодія ОВС з органами місцевого самоврядування //Наше право. – 2006. – № 4. – С.11–15.
30. Ковальська В.В. Методи прийняття управлінських рішень в ОВС: Монографія. - Харків, вид-во «ТИТУЛ», 2006. – 279 с.
31. Ковальська В.В. Правоохоронна діяльність міліції //Наше право. – 2007. – № 4. – С. 26–31.
32. Ковальська В.В. Україна – правова держава //Наше право. – 2007. – № 1. – С.10–13.
33. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. //Права людини: збірник документів / Укл. В.С.Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – С.155–159.
34. Кодекс України про адміністративні правопорушення //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
35. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: дис...доктора юрид. наук: 12.00.07 / Анатолій Трохимович Комзюк. – Х., 2002. – 408 с.
36. Комзюк А.Т. Адміністративно-юрисдикційні повноваження міліції /
А.Т. Комзюк //Вісник Львівського інституту внутрішніх справ: Збірник / Гол. ред. В.Л. Регульський. – Львів: Львівський інститут внутрішніх справ при НАВС України, 2000. – С. 242–246.
37. Комзюк А.Т., Безсмертний Є.О. Деякі проблеми розвитку законодавства про адміністративний примус / А.Т. Комзюк //Концепція розвитку законодавства України: Матеріали науково-практичної конференції. Травень 1996 р. – К.: Інститут законодавства, 1996. – С.119–121.
38. Комзюк А.Т. Державно-владний аспект адміністративного примусу /
А.Т. Комзюк // Вісник Академії правових наук України: Збірник наукових праць. – 2000. – №4 (23). – С.129–137.
39. Комзюк А.Т. Деякі проблеми реформування законодавства, що регулює адміністративний примус / А.Т. Комзюк //Збірник наукових праць Української академії управління при Президентові України. – Вип.2. Ч.ІІ. – К.: Видавництво УАДУ, 1999. – С. 316–321.
40. Комзюк А.Т. Законність застосування міліцією доставлення і адміністративного затримання правопорушників / А.Т. Комзюк //Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод і обов’язків: Науковий збірник. – Х.: Українська академія управління при Президентові України (Харківський філіал), 2000. – С.151–156.
41. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: монографія / Анатолій Трохимович Комзюк / За заг. ред.
О.М. Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 345 с.
42. Комзюк А.Т. Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення: система та компетенція міліції щодо їх застосування / А.Т. Комзюк // Вісник Університету внутрішніх справ. Вип.13. – Х.: Ун-т внутр. справ, 2001. – С.107–113.
43. Комзюк А.Т. Підстави застосування заходів адміністративного примусу / А.Т. Комзюк // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою: Міжвідомчий науковий збірник. – Том 18. – К.: Науково-дослідний інститут «Проблеми людини», 1999. – С.492–496.
44. Комзюк А.Т. Правові засади застосування міліцією заходів адміністративного примусу / А.Т. Комзюк //Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2000. – Вип.45. – С.127–132.
45. Комзюк А.Т. Проблеми систематизації і класифікації заходів адміністративного примусу, що застосовуються міліцією / А.Т. Комзюк // Вісник юридичного інституту. – 1999. – № 2. – С.63–68.
46. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: Конвенція Ради Європи від 04 листопада 1950 року //Офіційний вісник України, 1998. – № 13. – Ст. 270.
47. Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок: прийнято резолюцією 34/180 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1979 р. // Док. ООН А/RES/34/180 // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 109–123.
48. Конвенція про охорону материнства: принята Міжнародною конференцією праці 28 червня 1952 р. //Права людини (основні міжнар.-правові документи) : зб. док. Ю.К. Качуренко. – К.: Наук. думка, 1989. – С.181–189.
49. Конвенція про права дитини: прийнято резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. //Док. ООН АRES4425 //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С.123–141.
50. Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання: прийнято резолюцією 39/46 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1984 р. //Док. ООН АRES3946 //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 92–108.
51. Конституція України від 28 червня 1998 року //Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 30. – Ст. 141.
52. Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права / За редакцією
В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
53. Коренев А.П. Административная деятельность органов внутренних дел: учебник [издание второе, исправленное и дополненное]: часть особенная / Под ред. А. П. Коренева. – М.: МЮИ МВД России. «Щит-М», 1999. –
362 с.
54. Кравченко Ю.Ф. Міліція України / Ю.Ф. Кравченко – К.: Генеза, 1999. – 432 с.
55. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
56. Кримінальний кодекс УРСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 14.
57. Кримінально-виконавчий кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2004. – № 3–4. – Ст. 21.
58. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради УРСР від 12.01.1961. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
59. Лещенко Д.С.Правовий статус установ в цивільному праві України: дис… канд. юрид. наук : 12.00.03; – Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2005. – 199 с.
60. Лукаш С.С.Розвиток нормативної бази організаційно-структурної побудови і функціонування органів внутрішніх справ / С.С.Лукаш // Вісник Харк. нац. ун-ту внутр. справ. – 2002. – № 19. – С.274–278.
61. Матюхіна Н.П. Управління персоналом органів внутрішніх справ України (Теоретичні та прикладні аспекти): монографія / За заг. ред. Бандурки О.М. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 1999. – 287 с.
62. Медведчук В. Питання ефективності чинного законодавства /
В. Медведчук // Право України. – 1998. – №6. – С. 69–73.
63. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Прийнято резолюцією 2200 А (ХХІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. //Док. ООН А/RES/2200 А (ХХІ) //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Ю. К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 36–58.
64. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права: прийнято резолюцією 2200 А (XXІ) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 р. //Док. ООН А/RES/2200 А (ХХІ) //Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 24–36.
65. Моісеєв Є.М. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ: Навчальний посібник / За заг. ред. Моісеєва Є.М. / Сущенко В.Д.,
Олефір В.І., Константінов С.Ф. та ін. – К.: КНТ, 2008. – 264 с.
66. Музичук О.М. Контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні: монографія / О.М. Музичук – X.: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010. – 654 с.
67. Негодченко О.В. Основи діяльності органів внутрішніх справ України щодо забезпечення прав і свобод людини: навчальний посібник /
О.В. Негодченко. – Д. : юрид. акад. МВС України, 2005. – 164 с.
68. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: монографія / О.В. Негодченко. – Дніпропетровськ, юрид. акад. МВС України, 2002. – 416 с.
69. Негодченко О.В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини: монографія / О. В. Негодченко. – Дніпропетр.: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 448 с.
70. Некрасов В. Ф. Органы и войска МВД России: краткий исторический очерк / В. Ф. Некрасов, А. В. Борисов, М. Г. Детков и др. – М. : Объединённая ред. МВД России, 1996. – 464 с.
71. Органы и войска МВД России: Краткий исторический очерк. ─ М. : Академия МВД СССР, 1996. ─ 612 С.
72. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх / навчально-методичний посібник / В.М. Оржеховська. – К.: ВіАн, – 1996. – 352 с.
73. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 11 листопада 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 4. – Ст. 19.
74. Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами з підтримання правопорядку: Прийняті резолюцією VIII Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками від 7 вересня 1990 р. //Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 35–39.
75. Остапенка О.І. Адміністративна діяльність: навчальний посібник //
За заг. ред. О. І. Остапенка – Львів: ЛІВС, 2002. – 252 с.
76. Поліщук В.Г. Адміністративно-правове регулювання та практика проведення масових заходів: дис.… канд. юрид. наук: 12.00.07 – «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Поліщук Віктор Григорович. – Запоріжжя, 1999. – 213 с.
77. Положення про порядок виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ / Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: Наказ МВС України
№ 449 від 31 грудня 2007 року.
78. Порядок застосування спеціальних засобів і заходів фізичного впливу в спеціальних установах міліції: Додаток № 6 до Наказу МВС України
№ 552 від 18 вересня 1992 року.
79. Порядок повернення дітей-іноземців до місць їх постійного проживання: Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 р. № 1432.
80. Права людини в діяльності української міліції: наук.-практ. вид. /
Б.Є. Захаров. – X.: Права людини, 2009. – 296 с.
81. Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України i транзитного проїзду через її територію: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 р. //ЗПУ України. – 1996. – № 4. – Ст. 148.
82. Правила матеріально-технічного забезпечення приймальників-розподільників для неповнолітніх: Наказ МВС України
№ 384 від 13 липня 1996 року.
83. Правила медичного обслуговування неповнолітніх, які тримаються в приймальниках розподільниках для неповнолітніх: Наказ МВС України
№ 384 від 13 липня 1996 року.
84. Правила тримання неповнолітніх у дисциплінарній кімнаті приймальників-розподільників для дітей: Наказ МВС України № 384 від 13 липня 1996 року.
85. Притулки для неповнолітніх: статус та особливості роботи: матеріали на допомогу працівникам притулків для неповнолітніх. – Київ: НВФ Студцентр, 1998. – 152 с.
86. Про адвокатуру: Закон України від 19 грудня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 9. – Ст. 62.
87. Про благодійництво та благодійні організації: Закон України від 16 вересня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. –
Ст. 292.
88. Про виведення Державного департаменту України з питань виконання покарань з підпорядкування Міністерству внутрішніх справ України: Указ Президента України № 248/99 від 12 березня 1999 року.
89. Про внесення доповнень і змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу Української РСР, Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення: Закон України від 7 липня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №39. – Ст. 570.
90. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії: Закон України від 5 жовтня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 48. – Ст. 409.
91. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21 листопада 1992 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.
92. Про державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України : Закон України від 23.02.2006 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 30. — С. 258.
93. Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям–інвалідам: Закон України від 16 листопада 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 1. – Ст. 2.
94. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон України від 1 червня 2000 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 290.
95. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22 лютого 2006 року //Відомості Верховної Ради, 2006. –
№ 3460-IV.
96. Про забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ України: наказ МВС України № 404 від 16.09.2009 р.
97. Про затвердження Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Наказ МВС України та Державного департаменту України з питань виконання покарань № 1303/203 від 04 листопада 2003 року.
98. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між Міністерством внутрішніх справ України і Адміністрацією Державної прикордонної служби України з питань приймання-передавання та повернення дітей у країни постійного проживання: Наказ МВС України та Адміністрації Держ. прикордонної служби України №1426/267 від 25 листопада 2003 року.
99. Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії між органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України та органами внутрішніх справ України при передаванні затриманих ними іноземців та осіб без громадянств: Наказ Адміністрації державної прикордонної служби України та Міністерства внутрішніх справ України №742/1090 від 15 жовтня 2004 року.
100. Про затвердження Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів: наказ МВС України, МОЗ України, Мін’юст України №114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=z0055-95.
101. Про затвердження Інструкції про порядок оформлення особових справ неповнолітніх, які направляються до спеціальних загальноосвітніх шкіл та спеціальних професійних училищ для дітей і підлітків, які потребують особливих умов виховання: Наказ Міністерства освіти України № 362 від 27 грудня 1994 року.
102. Про затвердження Інструкції про порядок тримання осіб у спеціально відведених місцях для тимчасового тримання (ізоляторах тимчасового тримання) Служби безпеки України: Наказ Служби безпеки України
№ 589 від 26 липня 2008 року // Офіційний вісник України, 2008. – № 82. – стор. 266, стаття 2790.
103. Про затвердження Інструкції про порядок формування, ведення та використання оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку в органах внутрішніх справ та органах (установах) кримінально-виконавчої системи України: Наказ МВС України та Держ. департаменту Укр. з питань виконання покарань № 823/188 від 23 серпня 2002 року.
104. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування в органах внутрішніх справ та органах охорони державного кордону України обліку осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон та про правовий статус іноземців: Наказ МВС України та Держ. комітету у справах охорони держ. кордону Укр. № 723/435 від 29 липня 2002 року.
105. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30.06.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 35. — С. 358.
106. Про затвердження Інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України та Інструкції з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 60 від 20 січня 2005 року
107. Про затвердження Інструкції про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України: Наказ МВС України № 785 від 11 вересня 2001 року.
108. Про затвердження Положення про місцеву міліцію: Постанова МВС №1013 від 10 серпня 2004 року.
109. Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України: постанова Кабінету Міністрів України № 1383 від 4 жовтня
2006 р.
110. Про затвердження Положення про основи організації розкриття органами внутрішніх справ України злочинів загальнокримінальної спрямованості: Наказ МВС України № 458 від 30 квітня 2004 року.
111. Про затвердження Положення про приймальники-розподільники для дітей органів внутрішніх справ: Наказ МВС України № 384 від 13 липня 1996 року.
112. Про затвердження Положення про приймальник-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво: Наказ МВС України № 553 від 18 вересня 1992 року.
113. Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ: постанова Кабінету Міністрів Української РСР № 114 від 29 липня 1991 року.
114. Про затвердження Положення про спеціальний приймальник для утримання осіб, підданих адміністративному арешту: Наказ МВС України № 552 від 18 вересня 1992 року.
115. Про затвердження Порядку повернення дітей, які самовільно залишили сім'ї та заклади соціального захисту, до місць їх постійного проживання (перебування): наказ Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 16 червня 2004 р. № 78
116. Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 638 від 2 грудня 2008 року // Офіційний вісник України від 06.03.2009 – 2009 р. – № 14. – стор. 68, ст. 447
117. Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку: Постанова Ради Міністрів УРСР № 49 від 27 лютого 1991 року.
118. Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму, викорененню самогоноваріння: указ Президії Верховної Ради УРСР
№ 280-XІ від 20 травня 1985 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgі-bіn/laws/maіn.cgі?nreg=280-11.
119. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
120. Про контррозвідувальну діяльність: Закон України від 26 грудня
2002 року //Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 12. – Ст. 89.
121. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
122. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
123. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
124. Про молодіжні та дитячі громадські організації: Закон України від 13 травня 1999 р. //Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 1. – Ст. 2
125. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
126. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303
127. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 року //Відомості Верховної Ради, 1995. – № 6. – Ст. 35.
128. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян: Наказ Генеральної прокуратури України № 3 від 19 вересня 2005 року.
129. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів про права неповнолітніх: наказ Генеральної прокуратури України від
28 жовтня 2002 р. № 3/1.
130. Про організацію прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів щодо захисту прав і свобод громадян, державних та публічних інтересів: Наказ Генеральної прокуратури України № 7 від
26 грудня 2005 року.
131. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 30. – Ст. 142.
132. Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : Закон України від 22.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 40. — С. 338.
133. Про питання функціонування медичних витверезників: постанова Кабінету Міністрів України № 1451 від 09 серпня 1999 р. //Офіційний вісник України від 27.08.1999. – 1999. – № 32 (код акту 9765/1999). –
Ст. 95.
134. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації : Закон України від 23.09.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 49. — С. 299.
135. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 360.
136. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і п