ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ

brief description

З М І С Т
План…………………………………………………………………………… 2-3
Вступ …………………………………………………………………………...3 - 11
Розділ I Державна виконавча служба як спеціальний орган здійснення
виконавчого провадження в Україні

1.1.Виконавче провадження - складова реалізації правоохоронної
функції Української держави …………………………………. 12 - 25
1.2.Поняття та сутність правовідносин, що виникають при
здійсненні виконавчого провадження ………………………….25 - 44
1.3.Місце та роль державної виконавчої служби у реалізації рішень
судів та інших несудових органів ……………………………...44 -63
1.4.Державорегулюючі підходи до примусового виконання рішень
судів і інших несудових органів у зарубіжних країнах ……...64 - 79
Висновки до I розділу ………………………………………………79 – 84

Розділ II Правові та організаційні засади побудови і діяльності державної
виконавчої служби в Україні

2.1.Правові підстави здійснення виконавчого провадження
державною виконавчою службою України ………………….84 - 108
2.2.Основні засади організації та діяльності державної виконавчої
служби …………………………………………………………108 - 129
2.3.Організаційно-штатна побудова державної виконавчої служби:
проблеми та шляхи їх вирішення ……………………………129 - 148
Висновки до II розділу……………………………………………148 - 150

Розділ III Повноваження державної виконавчої служби у процесі
вчинення виконавчих дій

3.1.Права та обов’язки працівників державної виконавчої
служби …………………………………………………………150- 161
3.2.Адміністративно - юрисдикційні повноваження державної
виконавчої служби ……………………………………………161- 176
3.3.Оскарження рішень, дій або бездіяльності органів і посадових
осіб державної виконавчої служби ………………………….177 - 191
Висновки до III розділу ……………………………………………………191 -193
Загальні висновки ………………………………………………………..193 - 198
Список використаних нормативно-правових актів та спеціальної
літератури …………………………………………………………………198 - 222
Додатки…………………………………………………………………….223 - 228

В С Т У П
Актуальність теми. Державотворчі процеси, що здійснюються в Україні, зумовлені демократизацією суспільного життя. У світлі цих процесів відбувається зміщення акцентів адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у бік забезпечення і гарантування прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, встановлення цивілізованого паритету між інтересами особи та держави [1]. Одним із аспектів вирішення цієї проблеми є розмежування повноважень між судовими і виконавчими органами державної влади. Сутність цього питання полягає в тому, щоб здійснити реалізацію охорони і захисту законодавчо зафіксованих прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина з притаманними формами, методами з використанням специфічних способів, засобів, прийомів. Щодо розмежування повноважень між правосуддям і виконавчо-розпорядчою діяльністю на етапі реалізації прийнятих юрисдикційними органами рішень і виникають проблемні питання, пов’язані із спроможністю охорони законодавчо зафіксованих та захисту порушених протиправними діями прав та законних інтересів людини і громадянина. З метою вдосконалення діяльності щодо реалізації прийнятих юрисдикційними органами рішень, пов’язаних з їх виконанням, у кінці 90-х років минулого століття в Україні була створена державна виконавча служба. Її виникнення обумовлене процесом реформування інституту судових виконавців, який функціонував у складі судової системи, та віднесення його функцій до органів виконавчої влади. Вирішення вказаної проблеми таким чином зумовило зміну місця інституту виконавчого провадження в юридичному процесі. Він із складової окремих видів юридичного процесу викристалізовується у відносно самостійний вид юридично-процесуальної діяльності, що регулюється адміністративно-правовими приписами і здійснюється в межах адміністративного процесу.
Виконавче провадження і до сьогодні вважається надто слабкою ланкою механізму захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, інтересів юридичних осіб та держави в цілому.
Аналіз сучасного стану цієї діяльності показує, що значна кількість судових рішень не виконується роками, а за таких обставин, як відомо, судова влада є тільки декларативною гілкою державної влади, бо без належного виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів її діяльність позбавлена будь-якого сенсу. Наприклад, у 2003 році на виконанні державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходилось 603 тисячі судових рішень щодо повернення боргів із зарплати та інших соціальних виплат. Однак, слід зазначити, що з них не було виконано 386 тисяч, тобто понад 50 %[2,с.81]. Станом на 1 вересня 2004 року в Україні Державною виконавчою службою Міністерства юстиції України було виконано майже 200 тисяч рішень судів, що становить тільки 46 % судових рішень щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з підприємств усіх форм власності. Варто зазначити, що виконання тільки цієї кількості судових рішень дало можливість повернути громадянам близько 260 мільйонів гривень зарплатних боргів, але, на жаль, більшість рішень, прийнятих судами по юридичних справах аналогічного характеру, за цей період залишились не виконаними[3].
Неналежне та несвоєчасне виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, юридичних осіб та держави є однією з ознак падіння авторитету державної влади.
Такий стан з виконанням рішень судів та несудових органів на сучасному етапі розвитку нашої держави зумовлений негативним впливом різних чинників. Зокрема, на нашу думку, це те, що сьогодні ще недостатньо уваги вчені, практики, у тому числі і законодавці, приділяють дослідженню і вирішенню проблем, пов’язаних з виконанням рішень судів і несудових органів взагалі та застосуванням державного примусу зокрема. У період бурхливого розвитку ринкових економічних відносин таке становище з виконання рішень судів та інших несудових органів було зумовлене невизначеністю місця виконавчого провадження в системі правових інсти-тутів, надмірним превалюванням у виконавчому провадженні методів цивільного процесу, домінуванням захисної направленості прав боржника щодо прав і інтересів кредитора, а також недостатньою визначеністю місця і ролі державної виконавчої служби при здійсненні нею примусового виконання рішень судів і несудових органів.
Наукові дослідження інституту виконавчого провадження та органів, які його здійснювали в радянські часи, розглядали його як виконання судових рішень у цивільному процесі. Нині вчені, в основному, обмежуються дослідженням окремих аспектів виконавчого провадження та органів, які його здійснюють. Вони не звертаються до комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання виконавчого провадження, визначення цього інституту в системі права, розробки основних його понять та категорій і дослідження місця та ролі державної виконавчої служби як основної інституції, яка наділена правом примусового виконання рішень судів та несудових органів в Україні.
Прийняття нового законодавства про державну виконавчу службу та виконавче провадження на сьогодні не повною мірою вирішило коло питань, пов’язаних із розв’язанням цієї проблеми. Навпаки, виникли нові питання, пов’язані з подальшим удосконаленням норм законодавства про виконавче провадження та організаційно-правових засад функціонування державної виконавчої служби. Існування спірних ситуацій, що виникають при застосуванні законодавства про виконавче провадження в діяльності державної виконавчої служби, призводить до незахищеності прав власника та інших зацікавлених осіб.
Сучасний аналіз діяльності державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження є надзвичайно важливим, оскільки відбувається після запровадження нового законодавства. Він дозволяє узагальнити практику діяльності державних виконавців у новому правовому просторі. Актуальність обраної дисертантом теми зумовлюється тим, що до сьогодні були відсутні дисертаційні дослідження, пов’язані з комплексним аналізом як організаційно-штатної побудови державної виконавчої служби, так і процедури її діяльності щодо примусового виконання рішень судів та несудових органів.
Досліджуючи діяльність державної виконавчої служби, здобувач у своїх пошуках для обґрунтування позиції, положення, висновку звертався до праць В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.Р. Нижник, О.В. Петришина, А.О. Селіванова, В.С. Стефанюка, Ю.С. Шемшученка та інших науковців.
Зазначене свідчить, що дисертаційна робота спрямована на дослідження положень, пов’язаних із визначенням місця і ролі державної виконавчої служби у процедурі здійснення примусового виконання рішень судів та несудових органів, приведення окремих розрізнених норм законодавства до єдиної системи правового регулювання, яка дозволить чітко діяти державним виконавцям при здійсненні юридично значимих дій у процесі виконавчого провадження, а уповноваженим органам та посадовим особам – контролювати їх діяльність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене через реалізацію Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 року. Воно проведене в межах комплексного наукового дослідження Національної академії державної податкової служби України, ”Відповідальність за правопорушення” (номер державної реєстрації – 0102U000477) та відповідно до теми кафедрального дослідження „Організаційно–правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації – 0105U000657).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення основних теоретичних та правових засад регулювання організаційно-штатної побудови державної виконавчої служби, засобів її діяльності як інституції державної виконавчої влади, що покликана забезпечувати примусове виконання рішень судів та несудових органів.
Виходячи з поставленої мети, в дисертації основну увагу зосереджено на вирішенні таких завдань:
– визначення місця виконавчого провадження в системі юридичного процесу та його складової в реалізації правоохоронної функції держави;
– напрацювання теоретичної та практичної моделі діяльності державної виконавчої служби в контексті вдосконалення її структури з метою оптимального задоволення потреб суспільства;
– узагальнення практичної діяльності державної виконавчої служби і виявлення позитивних та негативних рис у контексті охорони і захисту прав та законних інтересів усіх суб’єктів, що беруть участь у здійсненні виконавчого провадження;
– обґрунтування наукових пропозицій щодо вдосконалення законодавства, яке регулює структуру та діяльність державної виконавчої служби, розробка методичних рекомендацій з цих питань;
– дослідження, згідно з чинним законодавством, шляхів звернення громадян, юридичних осіб зі скаргами на рішення, дії або бездіяльність державних виконавців з метою захисту порушених прав у процесі здійснення виконавчого провадження та можливостей ефективно впливати на стан роботи державних виконавців щодо виконання рішень судів та несудових органів.
Об’єктом дослідження є адміністративно-правові відносини, що виникають між органами і посадовими особами державної виконавчої служби та іншими суб’єктами виконавчого провадження з приводу примусової реалізації виконавчих документів, а також організація структури органів, які вчиняють виконавче провадження відповідно до передбаченої законом процедури.
Предметом дослідження є правові приписи, які регулюють діяльність державної виконавчої служби щодо здійснення примусового виконання рішень судів та несудових органів, її організаційно-штатну побудову, систему, структуру та компетенцію.
Емпіричною базою дослідження є результати вивчення практики примусового виконання рішень судів та несудових органів в Україні та за кордоном.
Методологічною основою дослідження є сукупність дослідницьких методів та прийомів наукового пізнання.
У процесі роботи над дисертацією автор застосував діалектичний підхід до розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів удосконалення діяльності державної виконавчої служби. При дослідженні структури та діяль¬нос¬ті ДВС використовувались такі методи, як системний, логічний, аналізу та синтезу тощо.
Досліджуючи питання, пов’язані з аналізом правових приписів нормативно-правових актів, що регулюють правові та організаційні засади діяльності ДВС, використовувався формально-логічний метод (підрозділи 1.3, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3). Логічний метод застосовувався при тлумаченні правових приписів у підрозділах 1.1, 1.2; системний – при дослідженні організації та діяльності ДВС, її структурно-штатної побудови (підрозділ 2.3), аналітичний – під час узагальнення матеріалів практики виконання рішень судів та інших органів (підрозділи 3.2, 3,3); порівняльно-правовий – при порівняльному аналізі організаційно-правових форм практичного здійснення виконавчого провадження в Україні із організаційно-правовою формою діяльності служб виконання рішень судів та несудових органів в інших країнах (підрозділ 1.4).
Теоретичним підґрунтям для висновків дисертаційного дослідження стали праці вчених, які працюють як у сфері адміністративного, так і цивільного процесу, зокрема О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, М.А. Гурвича, П.П. Заворотька, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, О.Д. Крупчана, В.К. Колпакова, Д.М. Лук’янця, І.Б. Морозової, В.І. Олефіра, Н.Г. Саліщевої, В.І. Тертишнікова, М.М. Тищенка, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурси, В.М. Шерстюка, В.К. Шкарупи, М.Й. Штефана, С.В. Щербак, В.В. Яркова, а також інших провідних вчених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця робота є першим комплексним після прийняття Конституції України та Законів України “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження” дисертаційним дослідженням, в якому визначається місце і роль державної виконавчої служби в системі органів державної влади в Україні та правові й організаційні засади її діяльності у процесі примусового виконання рішень судів та несудових органів.
У процесі цього дослідження виявлено певні неузгодженості в законодавчій регламентації складних правовідносин, які виникають у процесі здійснення виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Новизну дослідження характеризують, насамперед, наступні результати:
доведено, що при вчиненні виконавчого провадження реалізується правоохоронна функція держави, яка передбачає примусове виконання рішень юрисдикційних органів стосовно зобов’язаних за правовим актом осіб;
аргументовано, що виконавче провадження є відносно самостійним інститутом юридичного процесу, яке здійснюється в межах адміністративно-правових відносин, а орган, який його здійснює, – державна виконавча служба – є органом виконавчої влади, спеціально створеним для примусового виконання рішень судів та несудових органів;
уперше сформульовано та запропоновано поняття органа державної виконавчої служби як правоохоронного органу, що спеціально створений для реалізації індивідуально-захисних нормативних актів щодо відновлення порушених прав та законних інтересів людини і громадянина, інтересів юридичних осіб, держави, прийнятих судами та іншими несудовими органами;
дістала подальшого розвитку теза, що одним із методів правового регулювання виконавчих правовідносин є санкціонований примус, який полягає в обо¬в’язку державного виконавця вчиняти лише санкціоновані державою виконавчі дії у визначеному законом порядку щодо виконання рішень судів і несудових органів;
зроблено висновок про те, що примусовому виконанню державним виконавцем підлягають лише ті рішення суду та несудових органів, які стосуються обов’язків осіб, якщо вони самі їх добровільно не виконують і немає можливості захистити їх цивільно-правовими способами (тоді застосовуються заходи примусового виконання, які встановлені законодавством про виконавче провадження);
обґрунтовано, що основні засади, що стосуються побудови та діяльності державної виконавчої служби поділяються на міждержавні, загальні і спеціальні;
набула подальшого дослідження процедура оскарження рішень, дій і бездіяльності органів ДВС України та їх посадових осіб;
запропоновано внести зміни і доповнення в законодавство та законопроекти щодо діяльності державної виконавчої служби.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:
– у законодавчій та нормотворчій діяльності – при підготовці проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вдосконалення регулювання суспільних відносин, пов’язаних із застосуванням державною виконавчою службою заходів державного примусу стосовно осіб, що не виконують рішення судів та інших несудових органів;
– у науково-дослідній сфері – положення та отримані висновки дисертаційного дослідження можуть бути основою для подальшої розробки проблем застосування державною виконавчою службою заходів державного примусу щодо осіб, які не виконують рішення судів та несудових органів;
– у навчальному процесі – значна частина висновків і деякі положення дисер¬таційної роботи використовуються студентами, курсантами та слухачами при вивченні курсів „Адміністративне право”, „Адміністративна діяльність” у Донецькому юридичному інституті МВС України (акт впровадження від 15 червня 2005 року), Національній академії державної податкової служби України (акт впровадження від 21 червня 2005 року);
– у правозастосовчій діяльності – використання отриманих результатів дозволить працівникам органів державної виконавчої служби більш предметно й ефективно застосовувати заходи державного примусу щодо осіб, які не виконують рішення судів та інших несудових органів у щоденній практичній діяльності (акт впровадження від 02 листопада 2005 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне та практичне значення його результатів одержані дисертантом особисто. Наукові праці, які були опубліковані у співавторстві з Ігоніним Р.В. та Ковалем М.В., у дисертаційному дослідженні використані лише в тій частині, що належить автору.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дисертаційної роботи були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії ДПС України.
Основні положення дисертаційного дослідження були оприлюднені на науково-практичних конференціях: щорічній Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (Запоріжжя, 30 червня – 01 липня 2003 року); Міжвузівській науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу та студентів Національного аграрного університету, присвяченій Всесвітньому дню прав людини (Київ, 10 грудня 2003 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу ” (м. Ірпінь, 16 квітня 2004 року).
Структура дисертаційної роботи визначається її метою і завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, що поділені на десять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 228 сторінок, у т.ч. список джерел – 25 сторінок (140 найменувань).

bibliography

Загальні висновки
У висновках дисертації запропоновано теоретичні узагальнення, нове вирішення наукової задачі, сформульовані і направлені до відповідних органів пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює питання, пов’язані з організацією та діяльністю державної виконавчої служби, розроблено і впроваджено в практичну діяльність державної виконавчої служби методичні рекомендації щодо поліпшення роботи державних виконавців з примусового виконання рішень суддів та інших несудових органів.
З питань, які досліджувались у дисертації, ми дійшли таких висновків :
1 .Виконавче провадження - це стадія юридичного процесу, відносини в якій регулюються адміністративно - правовими нормами; ця стадія того чи іншого виду юридичного процесу здійснюється в рамках адміністративно-процесуальних норм і є завершальним етапом цивільного, господарського, кримінального і, звичайно ж, адміністративного процесу.
2. Виконавче провадження - це завершальна складова реалізації правоохоронних функцій держави щодо захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, інтересів юридичних осіб, держави.
3. Державним утворенням, яке здійснює в Україні примусове виконання рішень судів та рішень інших несудових органів, є державна виконавча служба, яка функціонує як інституція державної виконавчої влади, як інституція спеціального призначення, і як орган, який, виконуючи ряд правоохоронних дії, потребує отримання статусу правоохоронного формування держави.
4. В Україні служба з виконання рішень судів та рішень інших несудових органів є державною інституцією, яка входить до системи органів виконавчої влади із статусом спеціалізованого формування. На відміну від ряду зарубіжних країн, в Україні не застосовуються приватно – правові підстави здійснення примусового виконання рішень судів та інших несудових органів.
5. Правовою підставою примусового виконання рішень судів або ж рішень інших несудових органів в Україні є правовий акт компетентного органу, який підлягає добровільному виконанню і якщо він не виконується належним чином, то за волевиявленням позивача або ж держави, оформленим відповідним юридично значущим документом, він здійснюється примусово державною виконавчою службою.
6. Розглянувши питання, пов’язані з основними засадами організації і діяльності державної виконавчої служби України, пропонуємо класифікувати ці засади на ті, які мають міждержавну направленість, загальнорегулюючі засади, що мають спільні риси в організації і діяльності більшості органів державної влади, та засади відомчого, спеціального характеру, притаманні одному державному формуванню або обмеженій їх кількості.
7. Державні виконавці, здійснюючи свої повноваження в процесі примусового виконання рішень судів та інших несудових органів, виступають як державні службовці, як працівники державного органу спеціального призначення і як службовці, що, здійснюючи примусову діяльність, застосовують засоби правоохоронного впливу.
8. Як орган виконавчої влади, створений для здійснення примусового виконання рішень судів та інших несудових органів, державна виконавча служба є органом спеціального призначення, що ієрархічно побудований і складається із Департаменту державної виконавчої служби України та органів державної виконавчої служби на місцях. Він підпорядкований безпосередньо міністру юстиції України і має централізовану побудову, без подвійного підпорядкування.
9. Виконуючи ряд правоохоронних функцій, у тому числі щодо застосування заходів державного примусу, державна виконавча служба потребує створення у своєму складі мілітаризованих підрозділів для забезпечення виконання надто складних примусових рішень судів та інших
несудових органів і забезпечення діяльності, пов’язаної з державним захистом працівників державної виконавчої служби, членів їхніх сімей та близьких родичів.
10. Здійснення адміністративно - юрисдикційної діяльності державною виконавчою службою регламентується як КУпАП, так і Законом України „Про виконавче провадження”, причому ці нормативно - правові акти по - різному підходять до процедури притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності. Тому для уніфікації єдиного підходу до процедури притягнення винних осіб, що вчинили правопорушення у сфері здійснення виконавчого провадження, пропонуємо із КУпАП виключити ст. 188-13 як таку, що дублює положення ст. 88 Закону України „Про виконавче провадження”.
11 Оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників державної виконавчої служби, згідно з чинним законодавством, здійснюється як в адміністративному, так і в судовому порядку. Процедура оскарження в судовому порядку залежить від того, який суд прийняв рішення і направив його для виконання до державної виконавчої служби. Це може бути суд загальної юрисдикції, господарський суд, адміністративний суд – позов на рішення, дії або бездіяльність працівників органів державної виконавчої служби.
Оскарження може здійснюватись і в адміністративному порядку, але процедуру оскарження в такому порядку нормативно в законодавстві, яке регулює діяльність державної виконавчої служби щодо здійснення виконавчого провадження, виписано не досить детально.
12. За матеріалами проведеного дослідження пропонуються доповнення до ряду чинних законодавчих актів та проекту Закону України „Про органи юстиції”:
- частину 1 статті 3 Закону України „Про виконавче провадження” після слів „є урядовим” доповнити слово „правоохоронним” і далі за текстом, а після слова ”державного управління” ввести слово „спеціального призначення” і далі за текстом;
- частину 2 цієї статті після слів „районах у містах” доповнити абзацом „Для примусового виконання рішень судів та рішень інших органів (посадових осіб), а також для забезпечення безпеки працівників органів державної виконавчої служби під час виконання ними службових обов’язків у складі органів державної виконавчої діють спеціальні підрозділи - виконавча міліція”, і далі: „Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та правовий статус, порядок виконання цією службою рішень судів та інших органів (посадових осіб), а також виконавчої міліції визначаються законами України та іншими актами законодавства”.
Статтю 2 Закону України „Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів” після слів „Державний департамент України з питань виконання покарань” доповнити словами „Департамент державної виконавчої служби”;
- у проекті Закону України „Про органи юстиції” статтю 1 „Система органів юстиції „з питань виконання покарань” доповнити словами „Департамент державної виконавчої служби” і далі за текстом;
- частину 1 статті 17 викласти в такій редакції: „ На Міністерство юстиції України покладається реалізація єдиної державної політики у сфері примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)” і далі з абзацу „ Для:
7)„організації” і далі за текстом; 8)„керівництва” і далі за текстом; 9)„фінансового” і далі за текстом, а після шостого пункту з абзацу:
„У складі Міністерства юстиції України діє Департамент державної виконавчої служби, якому підпорядковані державні виконавчі служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та підконтрольні органи державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах.
Організацію та контроль діяльності державної виконавчої служби здійснюють Департамент державної виконавчої служби та державні виконавчі служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби, Департамент державної виконавчої служби та державні виконавчі служби Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Нагляд за додержанням прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, додержання правових норм із цих питань органами державної виконавчої служби здійснює Прокуратура України”;
- до назви ст. 13 Закону України „Про державну виконавчу службу” після слова „оскарження” внести в якості доповнення слово „рішень” і далі за текстом, а частину першу перед словом „Дії” доповнити словом „Рішення” і далі за текстом, а до назви ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження” після слова „Оскарження” внести як доповнення слово „рішень” і далі за текстом. Частину першу цієї статті після слів „У виконавчому провадженні на” доповнити словом „рішення” і далі за текстом;
- назву ст. 121-2 „Оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби” доповнити словом „Рішення” перед словами „дії чи бездіяльність” і далі за текстом.
Поняття органу державної виконавчої служби визначити так: в Україні орган державної виконавчої служби - це спеціальний урядовий орган державного управління правоохоронного характеру, який складається із підрозділів та служб, створених для здійснення примусового виконання рішень судів та інших несудових органів (посадових осіб) з правом застосування до порушників виконавчого провадження заходів державно-правового впливу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30. -
Ст.141.
2.Перепелиця А.І. Правовий статус прокурора у виконавчому провадженні
// Прокуратура. Людина. Держава. - 2005.- № 4. – С. 79-87.
3.Заборгованість стягують через суд // Урядовий кур’єр.2004.- № 185.-30 вересня.
4.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996.- № 30.-
Ст.141.
5.Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 36-37. - Ст. 243.
6.Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 36-37. - Ст. 243.
7.Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харьків: Консум, 2001. – 656 с; Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч.пос. / В.С.Ковальський (кер. авт. кол-ву), В.Т.Білоус, С.Е. Демський та інш.; відп. ред. Я.Ю.Кондратьев. – К,: Юрінком Інтер, 2002. – 302 с.; Стефаник В. Правозахисна діяльність судів України // Право України. – 1999. - № 5. – С. 8 – 22; Фурса С.Я. Правова концепція нотаріальної діяльності щодо охорони прав громадян // Право України. - 2000. - № 6 - С.100-104.
8.Боброва Д.В. Функції та принципи цивільного права / Цивільне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 861 с.
9.Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
10.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. – 228 с.
11.Загальна теорія держави і права / За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
12.Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. - Ст. 50.
13. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
14.Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
15.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
16.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
17.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. -
Ст.141.
18.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
19.Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст.131.
20.Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984, додаток до № 51.
21.Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 11. - Ст.50.
22.Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. - К.: А.С.К., 2001. - 976 с.; Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
23. Про внесення змін до законів України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження”: Закон України від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 33. - Ст.431.
24.Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 35-36. - Ст.446.
25. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року. Офіційне видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 46 с.
26.Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини: Закону України від 4 липня 2002 року за №2859 – III // Юридична практика. – 2005. - № 16 .- 19 квітня.
27.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
28.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
29.Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 11. - Ст.50.
30.Мельник М.І, Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність: закони і коментарі: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2000. – 512 с.
31.Організація судових та правоохоронних органів: Навчальний посібник / За ред. І.Є Марочкіна, Н.В. Сібільової, О.М.Толочко.-Харків: Право, 2000. – 272 с.
32.Правоохранительные органы : Учебник для вузов и факультетов // Под ред. К.Ф. Гуценко. – М.: Зерцало, 2000. – 400 с.
33.Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник // Под ред. Проф. А.М. Бандурки. —Харьков: УВД, 1999. – 350 с.
34.Фурса С. Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навчальній посібник – К.: 2002. – 356 с.
35.Солодкий В. Проблеми повноважень прокурора у виконавчому провадженні. Можливі шляхи їх врегулювання // Вісник прокуратури, 2003. - № 10. – С.13 – 19.
36.Про Службу безпеки України: Закон України від 15 березня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 27. – Ст.382; Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 4 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 35. – Ст.236.
37.Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія // За заг.ред. проф. О.М.Бандурки. – Харків: Вид-во Нац.ун-ту внутр.справ, 2002. – 336 с.
38.Юридичний словник – довідник // За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Феміна, 1996. - 696 с.
39.Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие // Рук. авт. кол. Панов Н.И. - Харьков: Типография “Полиграфкнига”, 1993. - 165 с.
40.Теория государства и права: Курс лекций // Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. - М.: Юристъ, 1997. - 672 с.
41.Рабинович П.М. Основи загальної теорії держави та права: Посіб. для студентів. Вид.2-е зі змінами і допов. К.: 1994. -236 с.
42. Теория права и государства: Учебник // Под ред. В.В. Лазарева.- М.: Право и Закон, 1996. - 424 с.
43.Скакун О.Ф. Теорія держави і права; Підручник // Пер. з рос. – Харьків: Консум, 2001. – 656 с.;
44.Штефан М.Й. Цивільний процес: Підручник для юрид. спеціальностей вищих закладів освіти. - К.: Ін Юре, 1997. - 608 с.
45.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
46.Морозова И.Б., Треушников А.М. Исполнительное производство: Учебно-практическое пособие. - М.: Городец, 1999. - 328 с.
47.Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: издательство БЕК, 1999. - 368 с.
48.Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій.- К.: Вентурі, 1996.-208 с.
49.Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. // За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
50.Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. - М.: Юридическая литература, 1964. - 158 с.
51.Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. // За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
52.Щербак С.В. К вопросу о правовом статусе государственного исполнителя // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №12. - С. 59-60.
53.Юков М.К. Самостоятельность норм, регулирующих исполнительное производство // Проблемы совершенствования Гражданского процессуального кодекса РСФСР: Науч. труды Свердловск. юрид. института. - Свердловск. - 1975. - Вып. 40. - С. 91-97.
54.Гурвич М. Особые производства в гражданском процессе // Социалистическая законность. - 1958. - № 8. - С. 28-31; Гурвич М. Решение советского суда в исковом производстве. - М.: Юрид. лит., 1955. - 128 с.
55.Анохин В. Квалификация правоотношений по исполнительному производству // Хозяйство и право. - 2000. - № 4. - С. 88.
56.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
57.Шерстюк В.М. О месте норм исполнительного производства в системе права Российской Федерации // Вестник МГУ.- Серия Право. - 1995. - № 1. - С. 12-18.
58.Зайцев И.М. О функциях гражданского судопроизводства // Проблемы применения норм гражданского процессуального права / Межвузовский сборник научных трудов. - 1986. - Свердловск. - С. 14-19.
59.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
60.Загальна теорія держави і права // За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
61.Скакун О.Ф. Теорія держави і права; Підручник // Пер. з рос. – Харьків: Консум, 2001. – 656 с.
62.Юридичний словник – довідник // За ред. Ю.С. Шемшученка. - К.: Феміна, 1996. - 696 с.
63.Теория права и государства: Учебник // Под ред. В.В. Лазарева.- М.: Право и Закон, 1996. - 424 с.
64.Загальна теорія держави і права // За редакцією академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
65.Тертишник В.М. Нучно - практический коментар к Уголовно-процесуальному кодексу Украины 2-е изд. перераб.доп. Харьков, 1999.
66.Адміністративна відповідальність в Україні. Навч. пос. // За заг. ред. А.Т.Комзюка 2-е изд. вип. і доп. Харків, ХУВС, 2001. - 49 с.
67.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
68.Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1961. - № 2- Ст.15.
69.Солодкий В. Участь прокурора у виконавчому провадженні: Суть, генезис, значення // Вісник прокуратури. - №3 – 2003. – С. 6-11; Білоусов Ю. Цивільне виконавче право як самостійна галузь права // Закон і бізнес. – 2001. – 3-9 лютого.
70.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
71.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
72.Руденко Н. Место и роль прокуратуры в исполнительном производстве // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 6. - С.105-108; Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
73.Чечина Н.А. Гражданские процессуальные отношения.- Л.: изд-во Ленинградского ун-та, 1962. - 68 с.
74.Щеглов В.Н. Гражданское процессуальное правоотношение. - М.: Юрид. лит. 1966. - 168 с; Якубов С.А. Субъекты советского гражданского процессуального права. - Ташкент: Фан, 1973. - 260 с.; Комаров В.В., Радченко П.І. Цивільні процесуальні правовідносини та їх суб’єкти. - Київ: УМК БО, 1991. - 104 с.
75.Зейдер Н.Б. Гражданские процессуальные правовотношения. - Саратов: изд-во Саратовского ун-та, 1965. - 76 с.; Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
76.Щеглов В.Н. Субъекты судебного гражданского процесса. - Томск: изд-во Томского ун-та, 1979.- 130 с.
77.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
78.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
79.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
80.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. -
Ст.141.
81.Виконання судових рішень – найуразливіша ланка судочинства // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 30. – 15 лютий; В. Мариненко Виконання судових рішень: примусове і добровільне // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 133. – 22 липня; А судді – хто? // Урядовий кур’єр. – 2004. - № 34. – 21 лютого; Перепелиця А.І. Правовий статус прокурора у виконавчому провадженні // Прокуратура. Людина. Держава. - 2005. - № 4. – С. 79-87.
81.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навчальний посібник // Під загальною редакцією Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.; Перепелиця А.І. Правовий статус прокурора у виконавчому провадженні // Прокуратура. Людина. Держава. - . 2005 - № 4. – С. 79-87.
82.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навчальний посібник // Під загальною редакцією Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
83.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навчальний посібник // Під загальною редакцією Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
84.Лобанцев С.Ю. Виконання рішень – головний критерій дієвості влади // Право України. - 2002. - № 12.- С. 90.
85.Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. праць // Кол. Авт. Нук, кер. Н.Р. Нижник. - К.; Вид-во УАДУ, 2002.-224 с.
86.Державне управління в Україні, Навч.посіб. // За заг.ред. д.ю.н., профес, В.Б.Авер’янова, К.: НАН Укр. 1999. – 265 с.
87.Авер’янов В.Б. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України. - 1999. - № 8. - С.8-11; Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: черговий етап // Право України. - 2000. - № 7. - С.6-8.
88.Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. праць //Кол. Авт. Нук, кер. Н.Р. Нижник.- К.; Вид-во УАДУ, 2002.-224 с.
89.Шкарупа В.К., Коваль М.В., Савчук О.П. та інші. Адміністративне право України: // Конспект лекцій. – Ірпінь НАДПС України, 2005. – 248 с.
90. Державне управління в Україні, Навч.посіб.// За заг.ред. д.ю.н., профес, В.Б.Авер’янова, К.: НАН Укр., 1999. – 265 с.
91.Колпаков В.К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підруч. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
92.Голосниченко І.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І. Адміністративне право: основні поняття. Навч. пос. // За заг. ред. д.ю.н., профес. І.П.Голосниченка К.: ГАН, 2005. - 232 с.
93.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. -
Ст.141.
94.Макаренко О. Щодо співвідношення понять “орган виконавчої влади” та “орган державного управління” // Право України. - 2000. - № 6. - С.23-26.
95.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
96.Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження” // В.Б. Авер’янов, Л.К.Горбунова, В.В.Комаров та інші; Відп. ред. О.В.Лавринович. – К.:Юрінком Інтер, 2005. -320 с.
97.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
98.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
99.Штефан М.Й.,Омельченко М.П.,Штефан С.М. Виконання судових рішень:
Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 320 с; Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження” // В.Б. Авер’янов, Л.К.Горбунова, В.В.Комаров та інші; Відп. ред. О.В.Лавринович. – К.:Юрінком Інтер, 2005. -320 с.
100.Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України, 2003, № 40-44, ст. 356.
101.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
102.Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. -
Ст.141.
103.Цивільний процесуальний кодекс України. Закон України від 18 березня 2004 року // Орієнтир, Урядовий кур’єр. – 2004. - № 130. - 14 липня.
104.Цивільний процесуальний кодекс України. Закон України від 18 березня 2004 року// Орієнтир, Урядовий кур’єр. – 2004. - № 130. - 14 липня.
105.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
106.Державна виконавча служба потребує реформування. Розширена колегія Міністерства юстиції по питанню удосконалення діяльності державної виконавчої служби // Юридична практика. – 2002. - № 27. - 3 липня.
107.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
108.Штефан М.Й.,Омельченко М.П.,Штефан С.М.Виконання судових рішень
: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 320 с.
109.Штефан М.Й.,Омельченко М.П.,Штефан С.М.Виконання судових рішень
:Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 320 с.
110.Щербак С.В. Виконавче провадження як одна з правозахисних функцій
держави // Право України. – 2002. - № 11. – С. 86 -90; Солодкий В. Участь
прокурора у виконавчому провадженні: Суть, генезис, значення // Вісник
прокуратури. - 2003. - №3. - С. 6-11.
111.Про внесення змін до законів України „Про державну виконавчу службу” та „Про виконавче провадження”: Закон України від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 33. - Ст.431.
112.Судових виконавців стане більше. // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 13. - 23 січня.
113.Судових виконавців стане більше. // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 13. - 23 січня.
114.Судових виконавців стане більше. // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 13. - 23 січня.
115.Судових виконавців стане більше. // Урядовий кур’єр. – 2003. - № 13. - 23 січня.
116.Кузь О. Реформування ДВС: перши кроки // Юридична газета. – 2005.- № 17 - 16 серпня.
117. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998 - № 36-37. - Ст. 243.
118.Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984, додаток до № 51; Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25-26. - Ст.131.
119.Примусове виконання рішень судів. Прес-служба Міністерства юстиції України // Юридичний вісник України. – 2002. - 2-8 лютого.
120.Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998 - № 36-37. - Ст. 243.
121.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.
122.Фурса С. Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навчальній посібник – К.: 2002. – 356 с.
123.Солодкий В. Проблеми повноважень прокурора у виконавчому провадженні. Можливі шляхи їх врегулювання // Вісник прокуратури, 2003. - № 10. – С.13 – 19.
124.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид. наук.; Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001.- № 25-26. - Ст.131.
125.Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності органів державної виконавчої служби. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 липня 2002 року за № 1087 // Інформаційно – правова бібліотека ЕКСПРЕС - ЮРИСТ, 2003. – жовтень.
126.Про судових приставив. Закон Російської Федерації від 21 липня 1997 року за № 118- ФЗ.
127.Про виконавче провадження. Закон Російської Федерації в редакції від 10 січня 2003 року за № 8-ФЗ // Російська газета. – 2003. - № 4. - 14 січня.
128.Про судових приставив. Закон Російської Федерації від 21 липня 1997 року за № 118- ФЗ.
129.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навчальний посібник // Під загальною редакцією Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
130.Про виконавче провадження. Закон Російської Федерації в редакції від 10 січня 2003 року за № 8-ФЗ // Російська газета. – 2003. - № 4. - 14 січня.
131.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навчальний посібник // Під загальною редакцією Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
132.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. - К.: Алеута, 2004. – 564 с.
133.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
134.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
135.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
136.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
137.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
138.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
139.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
140.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
140.Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 року // Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 36-37. - Ст. 241.
141.Миронюк Р. Виконавче провадження у справах про адміністративні правопорушення: окремі питання // Право України. - 2001. - № 1. - С.81-84.
142.Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984, додаток до № 51
143.Митний кодекс України. //Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махон. 2003. – 976 с.
144.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
145.Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. - Ст. 383.
146.Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 39. - Ст. 383.
147.Постанова Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.07. 1999 року
148.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
149.Цивільний процесуальний кодекс України. Закон України від 18 березня 2004 року // Орієнтир, Урядовий кур’єр. - 2004 № 130. - 14 липня. 150.Господарський процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. -1992. - № 6. - Ст.56.
151.Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року. Офіційне видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 46 с.
152.Рішення Конституційного Суду № 3-рп/ 2004 від 24 лютого 2004 року// Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження”.
153.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
154.Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року. Офіційне видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 46 с.
155. Про міжнародний комерційний арбітраж”: Закон України від 24 лютого 1994 року // Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження”.
156.Положення про Міжнародний комерційний арбітраж¬ний суд при Торгово-промисловій палаті України // Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження.
157.Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року. Офіційне видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 46 с.
158.Положення про Міжнародний комерційний арбітраж¬ний суд при Торгово-промисловій палаті України // Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження” 159.Кодекс законів про працю України //Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махон. 2003. – 976 с.
160.Кодекс законів про працю України //Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махон. 2003. – 976 с.
161.Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984, додаток до № 51.
162.Про признання і виконання в Україні рішень іноземних судів: Закон України від 29 листопада 2001 року // Голос України. – 2002. - № 8. – 15 січня.
163.Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини” від 04 липня 2002 року за № 2859 – III // Юридична практика. – 2005. - № 16. - 19 квітня.
164.Про свободу совісті і релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991 року //Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махон. 2003. – 976 с.
165.Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. - Ст. 356.
166.Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 50. - Ст.472.
167.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
168.Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні: Закон України від 17 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 22. - Ст. 262.
169.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
170.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
171.Штефан М.Й.,ОмельченкоМ.П.,Штефан С.М. Виконання судових рішень
:Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2001.- 320 с.
172.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
173. Про третейські суди: Закон України від 11 травня 2004 року // Офіційне видання. – К.: Концерн „Видавничий дім „Ін Юре”, 2004. – 46 с
174.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
175.Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39 . - Ст. 383.
176.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
177.Кодекс законів про працю України // Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махон. 2003. – 976 с.
178.Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1984, додаток до № 51.
179.Науково-практичний коментар до Законів України „Про державну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження”.
180.Про виконавче провадження: Закон України від 21 квітня 1999 року // Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 24. - Ст.207.
181.Цивільне процесуальне право: Підручник // За ред. В.В.Комарова. - Х.: Право, 1999.- 592 с.
182.Федоренко Н.В. Исполнение решений арбитражного суда о взыскании денежных средств. - М.: “Издательство ПРИОР”, 1999. - 144 с.
183.Перепелюк В.Г. Поняття і принципи адміністративного процесу // Автореф. дис... канд. юр. наук: / Національна юридична академія ім. Я.Мудрого. - Х., 2000. - 23 с.; Якимов А.Ю. Принципы административно-юрисдикционного процесса // Государство и право. - 1999. - № 5. - С. 5-11; Кузьменко О.В. Теретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 325 с.
184.Фурса С. Я., Щербак С. В. Принципи організації та діяльності державної виконавчої служби // Підприємництво, господарство і право. - 2001. - № 8. - С. 81-85.
185.Щербак С.В. Адміністративно-правове регулювання виконавчого провадження: Дисерт. канд. юрид.наук. .
186.Фурса С. Я., Щербак С.В. Виконавче провадження в Україні: Навчальній посібник – К.: 2002. – 356с.;
187.Фіолевский Д.П., Лобанцев С.Ю., Мезенцев Є.І. Державна виконавча служба України: Навч. пос. // Під заг. ред. Д.П. Фіолевского. – К.: Алеута, 2004. - 564 с.
188.Про признання і виконання в Україні рішень іноземних судів: Закон України від 29 листопада 2001 року // Голос України. – 2002. - № 8. - 15 січня; Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини: закон України від 4 липня 2002 року за №2859 – III // Юридична практика. – 2005. - № 16. - 19 квітня.
189.Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции. – М.: Юристь, 2002. – 410 с.
190.Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. // За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
191.Колпаков В.К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підруч. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
192.Шкарупа В.К., Коваль М.В., Савчук О.П. та інші Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Ірпінь НАДПС України, 2005. – 248 с.
193.Голосниченко І.П., Стахурський М.Ф., Золотарьова Н.І. Адміністративне право: основні поняття. Навч. посіб. // За заг. ред. д.ю.н., профес. І.П.Голосниченка К.: ГАН, 2005, - 232 с.
194.Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: издательство БЕК, 1999. - 368 с.
195.Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. // За ред. Ю.П. Битяка. - Х.: Право, 2000. - 520 с.
196.Шкарупа В.К., Коваль М.В., Савчу