ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНОГО ОРГАНУ З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КЛИМКОВ ВОЛОДИМИР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 354.22:347.736

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНОГО ОРГАНУ З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право;
інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Кузьменко Оксана Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП .......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ
СПЕЦІАЛЬНОГО ОРГАНУ З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА……………..…..11
1.1. Банкрутство як основний об’єкт діяльності спеціального органу
з питань банкрутства ……………………………………..…………………….….11
1.2. Місце та роль спеціального органу з питань банкрутства в системі публічних органів управління ………………………………………….…...…….33
1.3. Організаційна структура спеціального органу з питань банкрутства….…..61
Висновки до розділу 1……………………………………….……………………..80
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПЕЦІАЛЬНОГО
ОРГАНУ З ПИТАНЬ БАНКРУТСТВА………………..…………………….....83
2.1. Правове регулювання діяльності спеціального органу з питань банкрутства…………………………………………………………………………83
2.2. Основні завдання спеціального органу з питань банкрутства……………...99
2.3. Правовий статус працівників спеціального органу з питань банкрутства………………………………………………………………………..117
Висновки до розділу 2………………………………………………….…………136
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ ПУБЛІЧНИХ ОРГАНІВ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ БАНКРУТСТВА…………………………………139
3.1. Взаємодія спеціального органу з питань банкрутства з іншими
органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування…………139
3.2. Особливості взаємодії спеціального органу з питань банкрутства
та правоохоронних органів…………………………………………………….....154
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….163
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………168
ДОДАТКИ…………………………………………………………………….......173
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….......187

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах довготривалої світової фінансової кризи, особливістю якої є те, що вона має не циклічний характер, та, на відміну від попередніх криз, має глобальний, а не місцевий характер, сподіватися на відносно швидке подолання її наслідків не має підстав. Крім того, ускладнює ситуацію ще й відсутність наукових методів та шляхів прогнозування подальшого розвитку кризи, що створює додаткові проблеми в економічній та фінансовій сферах і суттєво підвищує вірогідність банкрутства підприємств. У таких умовах сучасна політика нашої країни має бути спрямована на вдосконалення системи управління державним майном з метою ефективного протистояння негативним тенденціям в економіці та подолання наслідків кризи. Особливого значення в цих умовах набуває потреба у збереженні існуючих підприємств, і насамперед тих, що мають стратегічне значення, оскільки фінансовий стан нашої країни не дає можливості сподіватися на зведення найближчим часом нових підприємств у будь-яких галузях, а отже, і виникає потреба зберегти існуючі потужності. Cтаном на 1 березня 2010 року з 449 державних підприємств, що перебувають у процедурах банкрутства, на стадії ліквідації перебуває 175 зі 154 підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %, на стадії ліквідації перебуває 55. Сучасні тенденції управління економічними справами не дають змоги сподіватися на задовільні наслідки закінчення фінансової кризи для нашої країни. Крім того, є підстави констатувати про низку можливих банкрутств та реструктуризацію підприємств. Оскільки після закінчення кризи потреба у відновленні економіки буде нагальною, відтак, єдиним інструментом, на ефективність якого можна сподіватись, будуть збережені та реструктуризовані підприємства.
Прагнення держави створити спеціальний орган з питань банкрутства з наданням йому відповідних контрольних повноважень зумовлюється необхідністю вирішення вищезазначених проблемних питань.
Сьогодні в Україні існує окрема установа, що відповідає за банкрутство підприємств, а саме Державний департамент з питань банкрутства. Крім того, існують органи публічного управління, що взаємодіють зі спеціальним органом з питань банкрутства. Однак у правовому регулюванні цих органів існує значна кількість проблем, що суттєво впливають на стабільність ситуації в галузі банкрутства та потребують вирішення.
Необхідність вирішення зазначених проблем, що виникають у галузі банкрутства, мотивується недостатньою ефективністю державного впливу на ці процеси. Йдеться, зокрема, про відсутність дієвого контролю за діяльністю арбітражних керуючих, що є одним з першочергових питань, які потребують вирішення, а також про поширення схем неконкурентного відчуження державного майна через застосування процедур санації, з подальшим продажем цього майна способами, встановленими комітетом кредиторів. Побудова ефективної системи державного регулювання галузі банкрутства потребує чіткої організації виконавчої діяльності, оперативності та повноти реалізації функцій, покладених на органи публічного управління в цій галузі.
Низька ефективність діяльності органів публічного управління в галузі банкрутства обумовлена, зокрема, помилками та недоліками в нормативно-правовому регулюванні процесів, що відбуваються в цій галузі.
Потреба вдосконалення діяльності органів публічного управління в галузі банкрутства загалом та спеціального органу з питань банкрутства зокрема зумовлює актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із правовим регулюванням функцій і повноважень, форм і методів діяльності цих органів, а також їх розвитком й удосконаленням.
При підготовці дисертаційного дослідження було використано праці видатних учених України та Російської Федерації в галузі банкрутства, зокрема: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Е.А. Васильєва, В.В. Джунь, Р.А. Калюжного, Г.Г. Кірейцева, А.Ф. Клейнмана, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, В.К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Л.В. Курилової-Річ, В.А. Малиги, В.К. Мамутова,
Т.О. Мацелик, Б.Н. Полякова, С.В. Сидорука, А.О. Селіванова, О.О. Слюсаренко,
В.В. Степанова, М.І. Терещенко, О.О. Тітова, А.Ф. Трайніна, П.П. Цитовича, Г.Ф. Шершеневича та ін.
Водночас сьогодні питанню діяльності органів публічного управління в галузі банкрутства присвячено недостатньо уваги в монографічних дослідженнях, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались лише фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики без комплексного підходу і, як правило, представниками науки фінансового права. У науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічних органів з питань банкрутства залишився поза увагою.
Таким чином, недостатня розробленість на теоретичному рівні цієї проблеми, наявність правових прогалин, а також необхідність проведення комплексного правового дослідження проблеми адміністративно-правового регулювання інституту банкрутства обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до основних положень Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22 липня 1998 року, Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072, Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, схваленої Законом України від 21 листопада 2002 року № 228-IV, Державної програми економічного та соціального розвитку на 2009 рік, положень Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2006 року № 1001, Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт КНУВС на 2008–2010 роки. Тема дослідження зареєстрована та схвалена відділенням державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України (п. 454, 2009).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз системи публічного регулювання галузі банкрутства, визначення місця та ролі спеціального органу з питань банкрутства серед інших органів публічного управління, що здійснюють управлінські функції в галузі банкрутства, аналіз правового статусу службових осіб спеціального органу з питань банкрутства, а також розроблення пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання його діяльності.
Відповідно до поставленої мети, вирішуються такі завдання:
- визначити правову природу спеціального органу з питань банкрутства;
- проаналізувати принципи організації та діяльності спеціального органу з питань банкрутства і гарантії їх реалізації;
- дослідити співвідношення функцій і повноважень спеціального органу з питань банкрутства;
- розкрити призначення та роль органів публічного управління в галузі банкрутства;
- розглянути поняття та структуру спеціального органу з питань банкрутства;
- визначити ступінь впливу організаційно-правового забезпечення діяльності спеціального органу з питань банкрутства на його ефективність;
- виявити тенденції розвитку системи органів публічного управління з питань банкрутства та визначити основні шляхи вдосконалення правового регулювання їх функціонування;
- провести аналіз нормативно-правової бази, якою регулюється галузь банкрутства, та запропонувати шляхи її вдосконалення;
- визначити основні напрями вдосконалення діяльності спеціального органу з питань банкрутства;
- дослідити досвід зарубіжних країн з питань організації та діяльності органів, подібних за своїм функціональним призначенням до спеціального органу з питань банкрутства, який діє в Україні, та розробити пропозиції щодо можливості його використання в організації та діяльності спеціального органу з питань банкрутства.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у галузі банкрутства.
Предмет дослідження – організаційно-правові засади діяльності спеціального органу з питань банкрутства.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, що ґрунтуються на принципах глибокого, усебічного та об’єктивного аналізу інституту банкрутства. Автором використано як загальні, так і спеціальні методи дослідження предмета, зокрема: структурно-логічний метод, метод аналізу і синтезу, системно-структурний метод, метод документального аналізу, метод класифікації, статистичний метод, порівняльно-правовий метод, логіко-семантичний метод, історико-правовий метод.
З використанням методу аналізу і синтезу, системно-структурного методу, класифікації визначено систему відносин між органами публічного управління в галузі банкрутства (підрозділи 3.1, 3.2). За допомогою документального аналізу та порівняльно-правового методів з’ясовано специфіку діяльності спеціального органу з питань банкрутства (підрозділи 1.1, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3). Логіко-семантичний та компаративний методи використано для визначення шляхів удосконалення чинного законодавства та практики його застосування у сфері банкрутства (підрозділ 2.1). За допомогою історико-правового методу досліджено процеси становлення адміністративно-правового статусу спеціального органу з питань банкрутства (підрозділ 1.2). Структурно-логічний та порівняльно-правовий методи використано для аналізу структурних елементів спеціального органу з питань банкрутства (підрозділ 1.3). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат шляхом уточнення змісту понять «банкрутство», «неплатоспроможність», «неспроможність», «організація», «організаційна структура», «взаємодія органів публічного управління» (підрозділи 1.1, 1.3, 3.1, 3.2). За допомогою статистичного методу й методу документального аналізу визначено недоліки та прогалини правового регулювання в галузі банкрутства України (підрозділи 1.1, 2.1).
Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності Державного департаменту з питань банкрутства, Агентства з питань банкрутства, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва й результати анкетування 270 осіб, 40 з яких працівники територіальних управлінь з питань банкрутства (додаток Д).
Нормативною основою є Конституція України, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти, що регулюють галузь банкрутства та діяльність спеціального органу з питань банкрутства.
Теоретичною основою дисертації є монографії, підручники і навчальні посібники, збірники наукових статей, матеріали періодичної преси.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у сучасній українській правовій науці теоретико-прикладним, монографічним і комплексним дослідженням системи органів публічного управління в галузі банкрутства та спеціального органу з питань банкрутства як її складової частини.
Наукову новизну визначають положення, що автор виносить на захист, зокрема:
вперше:
- наведено авторське визначення понять «нормативно-правове регулювання діяльності спеціального органу з питань банкрутства», «взаємодія органів публічного управління в галузі банкрутства»;
- досліджено місце та роль спеціального органу з питань банкрутства в системі органів публічного управління;
- досліджено характер взаємодії органів публічного управління в галузі банкрутства під час здійснення ними своїх функцій та запропоновано шляхи її вдосконалення;
- проаналізовано історичний розвиток державного регулювання в галузі банкрутства в Україні;
- сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення Про Державний департамент з питань банкрутства» № 533, наказу Державного департаменту з питань банкрутства «Про деякі питання діяльності Державного департаменту з питань банкрутства» № 22, наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва й Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції «Про затвердження Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)»;
удосконалено:
- дефініції «неплатоспроможність», «неспроможність», «банкрутство»;
- систему заходів відповідальності за порушення у сфері банкрутства.
дістало подальший розвиток:
- пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду в регулюванні процедур банкрутства (покладення додаткових завдань на спеціальний орган з питань банкрутства, членство в міжнародних організаціях з питань банкрутства);
- дослідження щодо вдосконалення сучасного правового статусу службових осіб спеціального органу з питань банкрутства та розширення функцій спеціального органу з питань банкрутства;
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані й обґрунтовані в дисертації висновки, пропозиції та рекомендації використовуються у правозастосовній діяльності (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність Кримського управління з питань банкрутства від 18 вересня 2009 року № 117 (додаток А); акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність УМЗ ДЗГ та МД МВС України від 15 грудня 2009 року №19 (додаток Б), у навчальному процесі (акт впровадження у навчальний процес КНУВС від 15 травня 2009 року № 8 (додаток В)).
Отримані результати дисертаційного дослідження мають також прикладне й науково-практичне значення і можуть бути використані при вдосконаленні та розробленні законів й інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів публічного управління в галузі банкрутства, а також реалізовані при формуванні стратегії вдосконалення їх практичної діяльності.
Матеріали дисертаційного дослідження, крім цього, можуть бути використані в навчальному процесі при проведенні різних видів занять, при підготовці навчально-методичної літератури, а також у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у галузі банкрутства.
Апробація результатів дисертації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднено дисертантом на Міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми розбудови громадянського суспільства в Україні (м. Київ, Університет економіки та права «Крок», 5 червня 2008 року), Всеукраїнській конференції з адміністративного права «Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні» (м. Запоріжжя,
5–6 березня 2009 року).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відображено в семи наукових публікаціях, п’ять з яких – статті, опубліковані у фахових виданнях України, дві – тези до науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, шести додатків на 14 сторінках та списку використаних джерел (171 найменування). Повний обсяг дисертації становить 205 сторінок, із них загальний обсяг – 186 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ
У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць, автором сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового статусу спеціального органу з питань банкрутства та регулювання в галузі банкрутства загалом.
1. Неплатоспроможність – це тимчасова нездатність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів) боржника. Неспроможність – офіційно засвідчений (за результатами фінансової перевірки) стан майна боржника, при якому відновлення його платоспроможності стає неможливим без застосування до нього процедури санації. Банкрутство – визнана спеціалізованим судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити всі визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.
2. Державний департамент з питань банкрутства (спеціальний орган з питань банкрутства) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства економіки та йому підпорядковується. У результаті проведеного аналізу структури та функцій цього органу запропоновано зменшити кількість заступників директора зазначеного органу, аргументуючи це тим, що наявність такої кількості заступників у структурі зазначеного Департаменту є не виправданою і фінансово не обґрунтованою. Відповідно до цього, запропоновано внести такі зміни до «Положення про Державний департамент з питань банкрутства»: «Директор Департаменту має двох заступників, у тому числі одного першого, яких призначає на посаду та звільняє з посади Кабінет Міністрів України за поданням Міністра економіки, погодженим з директором Департаменту».
3. Нормативно-правове регулювання діяльності спеціального органу з питань банкрутства – це діяльність певних державних органів, спрямована на створення та прийняття нормативно-правових актів, що визначають правовий статус спеціального органу з питань банкрутства та створюють правові засади реалізації цього статусу.
4. Запропоновано зміни до організаційної структури Державного департаменту з питань банкрутства шляхом об’єднання в один структурний підрозділ відділ супроводу процедур банкрутства та відділ координації роботи територіальних органів. Відповідно до цього, передбачено затвердження нового «Положення про відділ супроводу процедур банкрутства та координації роботи територіальних органів» (додаток Г) та внесення змін до пункту 2 Додатку до наказу Державного департаменту з питань банкрутства «Про деякі питання діяльності Державного департаменту з питань банкрутства» від 10 липня 2006 року № 22, виклавши його в такій редакції: «Самостійні структурні підрозділи апарату Департаменту безпосередньо підпорядковані першому заступнику директора Державного департаменту з питань банкрутства:
- відділ ліцензування та контролю за арбітражними керуючими;
- відділ супроводу процедур банкрутства та координації роботи територіальних органів».
5. Аргументовано доцільність створення у структурі спеціального органу з питань банкрутства сектору економічного аналізу, метою діяльності якого буде виявлення порушень в управлінні підприємством, попередження можливого банкрутства і розроблення пропозицій щодо покращення фінансового стану підприємства. Відповідно до цього, запропоновано затвердити нове «Положення про Сектор економічного аналізу» (додаток Ґ)та внести зміни до пункту 1 Додатку до наказу Державного департаменту з питань банкрутства «Про деякі питання діяльності Державного департаменту з питань банкрутства» від 10 липня 2006 року № 22, виклавши його в такій редакції: «Самостійні структурні підрозділи апарату Департаменту безпосередньо підпорядковані директору Державного департаменту з питань банкрутства:
- відділ нормативно-методологічного забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи;
- юридичний сектор;
- сектор економічного аналізу».
6. Вмотивовано надання державному органу з питань банкрутства додаткових повноважень, а саме: покладення на Державний департамент з питань банкрутства функцій арбітражного керуючого у справах про банкрутство державних підприємств, що мають стратегічне значення або є містоутворюючими.
7. Аргументовано необхідність створення інституту арбітражних керуючих – держслужбовців, з метою ведення процедури банкрутства на підприємствах, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %.
8. Доведено необхідність покладення на Державний департамент з питань банкрутства України додаткових завдань:
- державний контроль за виконанням законодавства про банкрутство;
- надання роз’яснень з питань застосування законодавства про банкрутство;
- отримання будь-якої інформації стосовно неблагонадійних у фінансовому відношенні підприємств;
- участь у розробленні плану санації спільно з арбітражним керуючим (керуючим санацією).
9. Обґрунтовано створення при Державному департаменті з питань банкрутства постійно діючого органу – Ради з питань банкрутства, головною метою діяльності якої має бути вироблення рекомендацій та надання пропозицій щодо стратегічних напрямів і планів діяльності державного органу з питань банкрутства, проведення аналітичної оцінки законопроектів, що впливають на функціонування институту фінансового оздоровлення та банкрутства.
10. З метою усунення недоліків у чинному законодавстві з питань банкрутства запропоновано внести такі зміни й доповнення:
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:
ст. 2 п. 2. ч. 7 «Державний орган з питань банкрутства: «… організовує проведення експертизи фінансового становища державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 % з моменту порушення господарським судом справи про банкрутство, та надає суду результати такої перевірки»;
ст. 6 п. 3 «Підвідомчість, підсудність, право та підстава порушення справи про банкрутство. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять від трьохсот до двох тисяч мінімальних розмірів заробітної плати, залежно від розміру підприємства-боржника, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом».
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» таким:
п. 3 ст. 2 «Ухвали, винесені господарським судом під час провадження справи про банкрутство, направляються державному органу з питань банкрутства».
«Положення про Державний департамент з питань банкрутства», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України за № 533 від 19 квітня 2006 року:
п. 3 «Основними завданнями Департаменту є розроблення рекомендацій уряду стосовно державної політики в галузі банкрутства та її реалізація, забезпечення умов здійснення процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %, і суб’єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
«Положення про Державний департамент з питань банкрутства», затверджене Постановою Кабінету Міністрів України за № 533 від 19 квітня 2006 року:
п. 4 «Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
розробляє та реалізує заходи щодо забезпечення аналізу фінансового стану підприємств, частка державної власності у статутному фонді яких перевищує 25 %, та здійснює контроль за дотриманням ними платіжно-розрахункової дисципліни».
«Положення про Державний департамент з питань банкрутства» таким:
п. 4 «Департамент відповідно до покладених на нього завдань:
веде облік та аналіз платоспроможності державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25 %, та розробляє пропозиції стосовно їх фінансового оздоровлення;
вивчає фінансовий стан та контролює фінансову діяльність підприємств, частка державної власності у статутному фонді яких перевищує 25 %, з метою попередження можливого банкрутства».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Джунь В. В. Інститут неспроможності. Світовий досвід розвитку / особливості становления в Україні : [монографія] / Джунь В. В. – Львів : Ін-т технології бізнесу і права, 2000. – 180 с.
2. Васильев Е. А. Правовое регулирование конкурсного производства в капиталистических странах / Васильев Е. А. – М., 1989. – 217 с.
3. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права / Шершеневич Г. Ф. – М. : Изд. Бр. Башмаковых, 1912. – 320 с.
4. Цитович П. П. Очерк основных понятий торгового права /
Цитович П. П. – Одесса : Тип. Ульриха, 1886. – 448 с.
5. Трайнин А. Ф. Несостоятельность и банкротство / Трайнин А. Ф. – СПб. : Тип. Акц. Общ-ва «Слово», 1913. – 157 с.
6. Степанов В. В. Несостоятельность (банкротство) в России, Англии, Франции, Германии / Степанов В. В. – М. : Проспект, 1999. – 508 с.
7. Клейнман А. Ф. О несостоятельности частных лиц по советскому процессуальному праву / Клейнман А. Ф. – Иркутск : Изд. Иркут. ун-та, 1929. – 40 с.
8. Ле Хоа. Новый закон Российской Федерации о несостоятельности (банкротстве): взгляд зарубежного экономиста / Ле Хоа // Экономика и жизнь. – 1998. – № 11. – С. 20–23.
9. Клоб Б. Состав преступления и понятие банкротства / Б. Клоб // Законность. – 1998. – № 1. – С. 48–49.
10. Трайнин А. Ф. Юридическая сила определения свойства несостоятельности / А. Ф. Трайнин // Вестник права. – 1916. – № 38. – С. 40–42.
11. Лемягов А. Н. Ответственность за банкротство в законодательстве зарубежных стран / А. Н. Лемягов // Российский следователь. – 2006. – № 6. – С. 56–59.
12. Щенникова Л. Банкротство в гражданском праве России: тенденции и перспективы / Л. Щенникова // Российская юстиция . – 1998. – №10. – С. 38–40.
13. Пятин С. Ю. Гражданское и торговое право зарубежных стран : [учеб. пособие] / Пятин С. Ю. – М. : Дашков и К, 2008. – 260 с.
14. Власов В. Если предприятие – банкрот / В. Власов // Законность. – 1999. – № 11. – С. 47–48.
15. Поляков Б. Н. Судебные процедуры банкротства в Украине / Б. Н. Поляков // Хозяйственный процесс. – 2002. – № 9 – С. 21 - 22.
16. Щербина В. С. Господарське право України : [навч. посіб.] / Щербина В. С. – [2-ге вид., переробл. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 384 с.
17. О несостоятельности (банкротстве) : Федеральный Закон от 26 дек. 2002 г. № 127-ФЗ [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.duma.gov.ru.
18. Телюкина М. В. Соотношение понятий «несостоятельность» и «банкротство» в дореволюционном и современном праве / М. В. Телюкина // Юрист. –1997. – № 11. – С. 9–13.
19. Зинченко С. Поиск новой модели законодательства о банкротстве / С. Зинченко, С. Казачанский, О. Зинченко // Хозяйство и право. – 2001. – № 3. – С. 29–40.
20. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом : Закон України вiд 14 трав. 1992 р. № 2343-XII [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
21. Крупка Ю. М. Господарське право України : [навч. посіб. для дистанц. навч.] / Крупка Ю. М. – К. : Ун-т «Україна», 2007. – 342 с.
22. Конституція України від 28 черв. 1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
23. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 груд. 1960 р. № 1001-05 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
24. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підручник] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – [2-ге вид., переробл. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 721 с.
25. Шершеневич Г. Ф. Учение о несостоятельности / Шершеневич Г. Ф. – Казань : Тип. Имп. ун-та, 1890. – 250 с.
26. Баренбойм П. Д. Правовые основы банкротства : [учеб. пособие] / Баренбойм П. – М. : Белые альвы, 1995. – 200 c.
27. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства : наказ Міністерства економіки України від 19 січ. 2006 р. № 14/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
28. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. № 2341-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
29. Ковалев А. П. Диагностика банкротства / Ковалев А. П. – М. : Финстатинформ, 1995. – 157 с.
30. Claessens S. Bankruptcy Around the World: Explanations of its Relative Use. œ World Bank Policy Research Working Paper 2865, July 2002 / S. Claessens, L. F. Klapper [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.econ.worldbank.org/view.php?type=5&id=16064.
31. Бизнес – планирование : [учебник] / под ред. В. М. Попова. – М. : Финансы и статистика, 2002 . – 281 c.
32. Керимов Д. А. Философские проблемы права / Керимов Д. А. – М., 1972. – 381 c.
33. Генкин Д. М. Конкурсный процесс / Д. М. Генкин // Энциклопедический словарь русского библиографического института «Гранат» : в 58 т. / под ред. Ю. С. Гамбарова, В. Я. Железнова,
М. М. Ковалевского и др. – М., 1910–1948. –. .–
Т. 25. – 1910–1948. – С. 22–34.
34. Хозяйственное право : учебник / [Мамутов В. К., Знаменский Г. Л., Хахулин К. С. и др.] ; под ред. В. К. Мамутова. – К. : Юринком Интер, 2002. – 912 с.
35. Дурмашкин А. Банкротство в США – удобная штука / А. Дурмашкин // Банкротство On-Line [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://www.anticris.upr.ru/ proekt/012563/HTM.
36. Чиркин В. Е. Публичное управление : [учебник]. – М. : Юристь, 2004. – 475 с.
37. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 537 c.
38. Малиновський В. Я. Державне управління : [навч. посіб.] / Малиновський В. Я. – [2-ге вид., допов. та переробл.]. – К. : Атіка, 2003. – 576 с.
39. Державне управління і менеджмент : [навч. посіб. у таблицях та схемах] / Г. С. Одінцова, Г. І. Мостновий, О. Ю. Амосов та ін.] ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. Г. С. Одинцової. – Х. : ХарРІ УАДУ, 2002. – 492 с.
40. Административное право Украины : учебник / Кивалов С. В., Аверьянов В. Б., Додин Е. В. и др.] ; под общ. ред. д-ра юрид. наук, академика, заслуженого юриста Украины С. В. Кивалова. – Х. : Одиссей, 2005. – 880 с.
41. Адміністративне процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упорядник В. П. Тимощук]. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
42. Про Кабінет Міністрів України : Закон України від 16 трав. 2008 р. № 279-VI // Відомості Верховної Ради Україн. – 2008. – № 25. – Ст. 241. –
С. 654. – 20 черв.
43. Про затвердження Положення про Міністерство економіки України : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 трав. 2007 р. № 777 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 39. – Ст. 1563. – С. 69. – 08 черв., код акта 39889/2007.
44. Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України : Постанова Верховної Ради України від 7 лип. 1992 р. № 2558-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 39. – Ст. 581. – 29 верес.
45. Про затвердження Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квіт. 2007 р. № 667 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 32. – Ст. 1296. – С. 28. – 14 трав., код акта 39625/2007.
46. Питання Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва : Указ Президента вiд 25 трав. 2000 р. № 721/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 22.– Ст. 888. – С. 24. –16 черв., код акта 15953/2000.
47. Про затвердження Положення про Державний департамент з питань банкрутства : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 квіт. 2006 р. № 533 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
48. Белых В. С. Концепция банкротства: законодательная модель и реальность / В. С. Белых // Российский юридический журнал. – 1995. – № 3. – С. 5–25.
49. Сидорук С. Банкрутом можеш ти не бути... / С. Сидорук // Галицькі контракти. – 2000. – № 22. – С. 10–12.
50. Фінанси підприємств : [навч. посіб.; курс лекцій] / за ред. д-ра економ. наук., проф. Г. Г. Кірейцева. – К. : ЦУЛ, 2002. – 268 с.
51. Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 берез. 2006 р. № 370 // Урядовий кур’єр. – 2006. – № 61. – 31 берез.
52. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента від 15 груд. 1999 р. № 1572/99 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
53. Про затвердження Типового положення про урядовий орган державного управління : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лют. 2000 р. № 386 // Офіційний вісник України. – 2000. – 10 берез. – № 8.– Ст. 317. – С. 22, код акта 14753/2000.
54. Про утворення міжвідомчої комісії з питань санації державних підприємств : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 груд. 1993 р. № 1202-р.(втратило чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
55. Слюсаренко О. О. Банкрутство підприємств: методологія, механізм, практика : дис. ... доктора екон. наук : 08.06.01 / Одеський держ. ун-т / Слюсаренко Оксана Олександрівна. – О., 1998. – 388 с. – Бібліогр. : С. 351–365.
56. Байкина С. Г. Учет и анализ банкротств : [учеб. пособие] / Байкина С. Г. – М. : Дашков и К, 2008. – 220 с.
57. Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з питань санації державних підприємств : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лют. 1994 р. № 101 (втратила чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
58. Про Міжвідомчу комісію з питань санації, банкрутства та реструктуризації підприємств : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 верес. 1995 p. № 570-р (втратило чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
59. Про затвердження Положення про Міжвідомчу комісію з питань санації, банкрутства та реструктуризації підприємств : Постанова Кабінету Міністрів України від 1 груд. 1995 р. № 966 (втратила чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
60. Про ліквідацію робочих і консультативних органів Кабінету Міністрів України : Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовт. 1996 р. № 1272 // Урядовий кур’єр. – 1996. – 31 жовт.
61. Про утворення Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій : Указ Президента від 22 серп. 1996 р. № 435/96 (втратив чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
62. Про Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій : Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серп. 1996 р. № 990 (втратила чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
63. Про покладення на Агентство з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій додаткових повноважень : Указ Президента від 13 трав. 1998 р. № 465/98 (втратив чинність) [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.rada.gov.ua.
64. Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 груд. 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – С. 11. – 31 груд., код акта 13197/1999.
65. Про Міністерство економіки України : Указ Президента