ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ НАДАННЯ ОХОРОННИХ ПОСЛУГ

brief description

З М І С Т
стор.
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ..................................................................................4

ВСТУП............................................................................................................. 5

РОЗДІЛ 1. ПОСЛУГИ З ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ, КОЛЕКТИВНОЇ ТА ПРИВАТНОЇ ВЛАСНОСТІ ТА ОХОРОНИ ГРОМАДЯН ЯК ОБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ...............................................................16
1.1. Поняття послуг з охорони власності та громадян...............................16 1.2. Нормативно-правове регулювання послуг з охорони
власності та громадян............................................................................34
1.3. Правове становище надавачів охоронних послуг щодо
зберігання, носіння та застосування спеціальних
засобів і зброї.........................................................................................48
Висновки до розділу 1...................................................................................64

РОЗДІЛ 2. МЕТА ДІЯЛЬНОСТІ, ЗАВДАННЯ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ПО КОНТРОЛЮ ЗА СУБ’ЄКТАМИ ПІДПРИЄМНИЦТВА З НАДАННЯ ОХОРОННИХ ПОСЛУГ................66
2.1. Державне ліцензування як правова підстава
підприємницької діяльності з надання охоронних послуг ..............66
2.2. Повноваження органів внутрішніх справ України по
контролю за діяльністю суб’єктів підприємництва,
зайнятих в охоронному бізнесі...........................................................85
2.3. Особливості управління підприємницькою діяльністю з
надання послуг з охорони власності та охорони громадян.............116
Висновки до розділу 2..................................................................................127

РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПОРЯДКУ ТА ПРАВИЛ ЗДІЙСНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ОХОРОНИ ВЛАСНОСТІ ТА ГРОМАДЯН.................................................................................................129
3.1. Поняття та зміст адміністративної відповідальності у
сфері надання послуг по охороні власності та
забезпечення фізичної безпеки осіб...................................................129
3.2. Підстави юридичної відповідальності суб’єктів
підприємництва, які надають охоронні послуги..............................146
3.3. Шляхи вдосконалення законодавства про юридичну
відповідальність за порушення порядку та правил
надання послуг з охорони власності та громадян.............................158
Висновки до розділу 3……………………………………………………………...163

ВИСНОВКИ .................................................................................................165

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................174

ДОДАТКИ......................................................................................................202

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Докорінні суспільно-політичні та економічні зміни в Україні зумовили бурхливий розвиток ринкових відносин, особливо в економічному середовищі. У зв’язку з цим важливого значення набувають питання, пов’язані з регулюванням надання різноманітних послуг. Нині держава здійснює їх регулювання шляхом прийняття відповідних законодавчих та інших нормативно-правових актів. Ряд послуг повноцінно існували і за соціалістичної економіки, інші - мали обмежене застосування, окремі - не надавалися взагалі, а тому стали новим явищем в економічному житті українського суспільства.
З появою на теренах України нового економічного явища – підприємництва, і в його складі надання послуг з охорони власності та громадян, постало питання про всебічне правове регулювання надання таких послуг та необхідність дослідження організаційно-правових аспектів, пов’язаних з наданням охоронних послуг, у тому числі і як виду підприємницької діяльності.
Держава сформувала досить ґрунтовну нормативно-правову базу, на основі якої і здійснюється цей вид господарсько-підприємницької діяльності. Проте в ній неоднозначно трактуються деякі поняття, що пов’язано з невідповідністю та неузгодженістю однорідних норм підзаконних та законодавчих актів. У практиці діяльності це викликає певні, інколи досить значні, незручності як для суб’єктів підприємництва з надання охоронних послуг, так і в роботі державних органів, які покликані здійснювати контроль за згаданими суб’єктами.
За період становлення і розвитку незалежної України теоретичні розробки в галузі адміністративного права не торкнулися сфери цієї діяльності. В юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти охоронної діяльності, що стосуються практичного боку надання охоронних послуг. Відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових та організаційно-управлінських відносин, що виникають в процесі надання послуг з охорони власності та охорони громадян, не вироблено комплексного погляду на це економічне явище, не здійснено аналізу різних аспектів проблеми як із погляду суб’єкта охоронного бізнесу, тобто, так званого внутрішнього погляду, так і з погляду контролюючого державного органу, тобто, свого роду, зовнішнього погляду.
З цих позицій проблеми, досліджені в дисертаційній роботі, є актуальними стосовно удосконалення діяльності контрольно-наглядових органів держави за суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг, збалансування організаційно-правових засад на ринку охоронних послуг в Україні та усунення недобросовісної конкуренції на ньому між усіма суб’єктами з надання таких послуг, удосконалення інституту адміністративної відповідальності. Досліджені в роботі проблеми можуть мати значення для підготовки відповідних фахівців органів внутрішніх справ, які здійснюють контроль за суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг, а також спецвідділень юридичних факультетів за спеціалізацією “Безпека бізнесу”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з Пріоритетними напрямами наукових досліджень Національного аграрного університету в межах державної науково-технічної програми “Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України” та в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи. Тема дисертації безпосередньо пов’язана з організаційно-управлінськими аспектами наукової теми “Формування ринкового механізму в аграрному секторі АПК” (номер державної реєстрації 0199U002510).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковій розробці і формуванні висновків щодо вдосконалення організаційно-правових засад надання послуг з охорони власності та громадян, місця, ролі та завдань контрольно-наглядової діяльності органів внутрішніх справ за наданням таких послуг у період становлення й розвитку ринкових відносин в Україні, аналізі чинного законодавства з даного питання та розробки науково обґрунтованих рекомендацій.
Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання:
- розкриття та аналіз правового змісту послуг з охорони власності та охорони фізичних осіб, їх місця в інституті підприємництва;
- дослідження організаційно-правових та організаційно-управлінських аспектів стану і тенденцій розвитку ринку охоронних послуг в Україні;
- проведення аналізу організаційно-управлінського й організаційно-правового механізму надання охоронних послуг та визначення ролі і місця Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України в здійсненні контролю за суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг;
- дослідження адміністративно-правових відносин у сфері надання охоронних послуг і визначення шляхів їх удосконалення;
- аналіз чинного законодавства та практики діяльності органів внутрішніх справ з питання правового регулювання надання послуг з охорони власності та громадян і розробка рекомендацій з удосконалення правового регулювання охоронних послуг як виду підприємницької діяльності;
- внесення конкретних пропозицій організаційно-правового характеру стосовно поліпшення функціонування ринку охоронних послуг і системи державного контролю за підприємницькою діяльністю з надання таких послуг.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі державного регулювання надання послуг з охорони об’єктів різних форм власності та громадян, пов’язані із застосуванням норм адміністративного, а також інших галузей права України.
Предмет дослідження - адміністративно-правові й організаційно-управлінські засади надання охоронних послуг в Україні та організація і здійснення органами внутрішніх справ контролю за діяльністю суб’єктів підприємництва, які надають послуги з охорони власності та громадян, а також правові норми, що регулюють таку діяльність.
Загальна гіпотеза дисертаційного дослідження базується на конституційній нормі про рівність усіх форм власності, в тому числі і в процесі здійснення господарсько-підприємницької діяльності. Державне управління цією сферою повинне забезпечувати рівність умов для всіх суб’єктів такої діяльності, що є запорукою успішного розвитку як підприємництва, так і системи державного управління ним.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод наукового пізнання та наукові методи системного, історичного, нормативно-порівняльного, формально-логічного, структурно-функціонального аналізу досліджуваних правових явищ, які дозволили визначити організаційно-правові та організаційно-управлінські засади регулювання послуг з охорони власності та охорони громадян, місце і роль органів внутрішніх справ у державному контролі за здійсненням цього виду підприємницької діяльності.
Застосування зазначених методів у дисертаційній роботі дозволило авторові також дослідити інститут юридичної відповідальності взагалі, та адміністративної відповідальності зокрема, й визначити можливі шляхи вдосконалення інституту юридичної відповідальності через віднесення до суб’єктів адміністративної відповідальності юридичних осіб, зокрема суб’єктів підприємницької діяльності з надання охоронних послуг.
Емпіричну основу дослідження склали Конституція та Закони України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти МВС України та інших міністерств і центральних відомств України, які регулюють правовідносини у сфері державного контролю за наданням охоронних послуг.
У дисертаційній роботі використаний особистий досвід служби здобувача у відділі Державної служби охорони при Московському РУ ГУ МВС України в м. Києві, а саме: виконання функцій контролю за здійсненням підприємницької діяльності щодо надання послуг з охорони власності та громадян столичними недержавними охоронними підприємствами та матеріали перевірок понад 250 таких підприємств протягом 1995 – 2000 років. Використані також матеріали, надані рядом недержавних охоронних підприємств.
Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених-юристів, зокрема, С.С.Алєксєєва, Д.Н.Бахраха, П.Г.Бондаренка, С.М.Братуся, І.П.Голосніченка, С.Т.Гончарука, В.Грищука, Л.Р.Грицаєнка, Є.В.Додіна, В.В.Дудченка, Д.В.Задихайла, І.Зуба, Ю.Ілюшина, О.С.Іоффе, С.В.Ківалова, В.Кир’якова, М.В.Коваліва, Л.В.Коваля, М.В.Коваля, В.А.Козлова, В.К.Колпакова, А.М.Колодія, В.В.Копєйчикова, М.Й.Коржанського, Н.М.Корчак, Н.С.Кузнєцової, С.Л.Лисенкова, Д.М.Лук’янця, А.Є.Лунєва, Л.А.Лунца, І.Б.Новицького, В.Нора, В.С.Обідіна, А.Ю.Олійника, В.П.Пастухова, С.Д.Подлінєва, Л.Л.Попова, Ф.С.Разаренова, Л.Соболевського, В.О.Суміна, О.Д.Тихомирова, В.О.Шамрая, Ю.С.Шемшученка, В.К.Шкарупи, В.З.Янчука, присвячені проблемам адміністративно-правового й організаційно-управлінського аспектів регулювання охоронних послуг та контрольно-наглядової діяльності органів внутрішніх справ за цим видом підприємницької діяльності, інституту юридичної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності, які мали істотний вплив на результати цього дисертаційного дослідження. Використовувалися також роботи авторів у інших галузях права, вчених-економістів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на основі чинного законодавства України та інших країн СНД, аналізу практики його застосування і новітньої української правничої думки здійснено наукове дослідження охоронних послуг як об’єкта державного регулювання, в якому комплексно проаналізовані адміністративно-правові й організаційно-управлінські аспекти надання послуг з охорони власності різних форм та охорони фізичних осіб, як цілісного явища в економічному житті країни. В даному дослідженні сконцентрована увага на контрольно-наглядовій діяльності органів внутрішніх справ за цим особливим видом господарсько-підприємницької діяльності в умовах становлення й розвитку вітчизняної ринкової економіки та зміцнення демократичних процесів в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження знайшла конкретний прояв у таких основних положеннях, які виносяться на захист:
- вперше сформульовано визначення поняття послуг з охорони власності та охорони фізичних осіб як виду господарсько-підприємницької діяльності, який за своїм суб’єктним складом і змістом є цивільно-правовими зобов’язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативно-правових актів або державних ліцензій на право надання послуг з охорони власності та охорони громадян.
- дістали подальшого розвитку визначення та обґрунтування питань щодо рівня озброєності охоронного персоналу суб’єктів з надання охоронних послуг, який є чинником, що безпосередньо впливає на їх конкурентоздатність на ринку таких послуг та контрольно-наглядової діяльності органів внутрішніх справ за роботою охоронних підприємств як окремого виду адміністративного провадження зовнішньої дії, який спрямований на перевірку дотримання суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг умов та правил здійснення такої діяльності;
- уточнено визначення методів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ і контролю за роботою охоронних підприємств та доведено, що нормативні приписи Інструкції про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням, які регулюють питання, пов’язані з порушеннями умов та правил підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, є адміністративно-правовими нормами, що встановлюють адміністративну відповідальність у разі їх порушення чи недотримання;
- удосконалено класифікацію суб’єктів охоронного бізнесу за ознакою рівня озброєності, згідно з якою виділено три групи суб’єктів;
- обґрунтовується доцільність надання повноважень на здійснення ліцензування послуг по охороні власності та охороні громадян такому органу як Міністерство юстиції України або ж Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, з наданням йому права контролюючого органу з цього виду підприємницької діяльності, з обов’язковим залученням до перевірок спеціалістів Державної служби охорони при МВС України, з метою усунення негативних наслідків поєднання однією особою функцій ліцензійного та контролюючого органу, а також конкурента на ринку охоронних послуг для суб’єктів підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та охорони громадян;
- сформульовані та запропоновані пропозиції щодо внесення змін у деякі законодавчі та інші нормативно-правові акти, зокрема:
а) в усі нормативно-правові акти, в яких зустрічається термін “охорона громадян”, з метою заміни його терміном “забезпечення фізичної безпеки осіб”. Це, насамперед, Закони України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, “Про підприємництво”, Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг з охорони державної, крім особливо важливих об’єктів, колективної та приватної власності, а також охороні громадян, Інструкція про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням, Інструкція про порядок контролю за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльності служб охорони підприємств та організацій усіх форм власності. Відповідно, вид підприємницької діяльності, організаційно-правові аспекти якого досліджені в даній дисертаційній роботі, може визначатися як “надання послуг з охорони державної й іншої власності та забезпечення фізичної безпеки осіб”;
б) до Закону України “Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України” від 26.03.92 р.;
в) до Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого Наказом Держнаглядохоронпраці від 30.11.1993 р. №123;
г) до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 256 “Про внесення доповнень до Положення про дозвільну систему”, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, та Наказу МВС України від 13 квітня 1999 р. № 292 “Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів”, затвердженої наказом МВС України від 21.08.98 № 622”, якими вилучити слова “вітчизняного виробництва” в контексті “пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії”.
Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень і нових висновків у сфері контрольно-наглядової діяльності за наданням охоронних послуг суб’єктами підприємницької діяльності, які формують основу для подальшого комплексного вивчення охоронних послуг як цілісного економіко-правового явища.
Пропозиції щодо удосконалення правового регулювання надання послуг з охорони власності та охорони фізичних осіб спрямовані на поліпшення функціонування ринку охоронних послуг в Україні, усунення нерівних конкурентних умов для суб’єктів охоронного бізнесу на ринку охоронних послуг, усунення правових колізій в цій галузі, підвищення ефективності контрольно-наглядової діяльності органів внутрішніх справ України за суб’єктами підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та фізичних осіб, шляхів удосконалення юридичної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності щодо надання послуг з охорони власності та фізичних осіб.
Основні положення і висновки дисертації можуть бути також використані:
- в законотворчому процесі та при підготовці відомчих нормативних актів стосовно охоронних послуг і контрольно-наглядової діяльності за суб’єктами підприємництва з надання зазначеного виду послуг;
- у практичній діяльності органів внутрішніх справ щодо контролю за суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг;
- у практичній діяльності недержавних охоронних підприємств;
- для підготовки фахівців органів внутрішніх справ, які здійснюють контроль за суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг.
Окремі положення дисертаційного дослідження впроваджені в практику службової діяльності відділу Державної служби охорони при Московському РУ ГУ МВС України в м. Києві (довідка від 20 грудня 1999 р.), практику господарсько-підприємницької діяльності приватної охоронної фірми “Ветеран-К” (довідка від 30 березня 2002 р. № 17) та товариства з обмеженою відповідальністю “Охоронні технології” (довідка від 6 грудня 2002 р.).
Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін “Адміністративне право України” та “Судові та правоохоронні органи України” на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів, правознавства та педагогіки Національного аграрного університету (акт від 2 грудня 2002 р. № 3-09).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дослідження, що містяться в дисертаційній роботі та виносяться на захист, є самостійними розробками автора. Комплексне дослідження охоронних послуг як об’єкта підприємництва, суб’єктів з надання таких послуг, правове становище працівників охоронних підприємств щодо носіння, зберігання та застосування спеціальних засобів і зброї, особливості застосування норм трудового законодавства в роботі з кадрами у недержавних охоронних підприємствах висвітлені в трьох одноосібних наукових працях, надрукованих у фахових виданнях.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Навчально-наукового інституту земельних ресурсів, правознавства та педагогіки Національного аграрного університету, а також кафедри адміністративного права та адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності Академії Державної податкової служби України ДПА України і дістали позитивну оцінку. Основні положення дисертації апробовані та оприлюднені у виступах на міжвузівському науковому симпозіумі з аграрного права (м. Київ, 2000) та на науково-практичному “круглому столі” “Конституційні права людини в Україні: проблеми та перспективи” (м. Київ, 2002).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційного дослідження викладені дисертантом у трьох одноосібних наукових статтях, які опубліковані в наукових фахових виданнях ВАК України, та у тезах доповіді на круглому столі, а саме:
1. Курило В.І. Особливості застосування норм трудового законодавства в роботі з кадрами в недержавних охоронних підприємствах // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. –2002. - Вип. 8. – С. 210-216.
2. Курило В.І. Правовий статус працівників охоронних підприємств щодо носіння, зберігання та застосування спеціальних засобів та зброї // Вісник Національного університету внутрішніх справ. –2002. - Вип. 20. – С. 106-112.
3. Курило В.І. Суб’єкти з надання послуг з охорони майна та фізичних осіб. // Економіка та право. -2002. -№ 3(4). - С. 142 -147.
4. Курило В.І. Гарантії конституційного права людини на захист через призму права власності на зброю та засоби самооборони // Матеріали круглого столу “Права людини в Україні: проблеми та перспективи”. Київ: видавничий центр НАУ. – 2002. – С. 8-10.
Структура роботи зумовлена темою дисертаційного дослідження та характером розглянутих проблем. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок комп’ютерного тексту, із яких 1 сторінка – перелік скорочень, 28 сторінок – список використаних джерел із 240 найменувань, 4 сторінки – додатки.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дає підстави зробити ряд теоретичних висновків стосовно охоронних послуг як виду господарсько-підприємницької діяльності та державного контролю за їх наданням, сформулювати деякі практичні рекомендації щодо удосконалення законодавства, яке регулює різні сторони діяльності недержавних охоронних підприємств та державних організацій, що надають такі послуги.
1. Послуги з охорони власності та охорони громадян – це вид господарсько-підприємницької діяльності, який за своїм суб’єктним складом і змістом є цивільно-правовими зобов’язальними правовідносинами і здійснюється на підставі законодавчих, інших нормативно-правових актів або державних ліцензій на право надання послуг з охорони власності, крім окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, та охорони громадян.
2. Договір на охорону за своїм суб’єктним складом підставно віднести до одностороннього (взаємного), оплатного, консесуального та безіменного, тобто відповідно до нього у сторін договору виникають взаємні права та обов’язки: у “Охорони” - обов’язок забезпечити охорону майна “Власника” чи особистої безпеки “Особи”, а у “Власника” чи “Особи” - створити необхідні для виконання охороною своїх договірних зобов’язань умови; за послуги охорони проводиться певна оплата і такий договір виникає в момент реальних намірів сторін недвозначно виражених словами або конклюдентними діями.
3. Суб’єкти з надання охоронних послуг підставно класифікувати за ознакою права на вогнепальну зброю та спеціальні засоби на три групи:
1) організації, охоронний персонал яких згідно чинного законодавства України має право на носіння, зберігання та використання вогнепальної зброї та спеціальних засобів при виконанні договірних робіт з надання охоронних послуг; до них відносимо всі спеціальні державні організації, що надають охоронні послуги і діють на підставі Законів України та відповідних положень. Це:
а) ДСО при МВС України;
б) інші органи та підрозділи МВС України;
в) підрозділи внутрішніх військ МВС України;
г) служба інкасації та перевезень НБУ;
2) підприємства, які не мають права на вогнепальну зброю, проте їх право на володіння будь-якими спецзасобами, використання яких передбачене чинним законодавством, не обмежене: до них відносимо державні підприємства як суб’єкти права власності, які надають охоронні послуги на підставі ліцензій МВС України на право надання послуг з охорони власності та громадян;
3) підприємства, охоронний персонал яких не має такого права; до них відносимо підприємства з недержавною формою власності (приватних підприємців), які здійснюють охоронну діяльність на підставі ліцензій МВС України на право надання послуг з охорони власності та громадян.
4. Враховуючи пріоритетність в діяльності держави захисту прав і свобод людини правильним було б:
1) таке визначення методів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ: під методами адміністративної діяльності органів внутрішніх справ слід розуміти способи цілеспрямованого впливу на поведінку громадян, а також діяльність юридичних осіб з метою захисту прав і свобод людини, забезпечення громадської безпеки та громадського порядку;
2) викладення одного з принципів адміністративного процесу у такій редакції: “охорона інтересів особи і держави”.
5. Враховуючи правові норми, закріплені у Законі України “Про мови в Українській РСР”, один з принципів адміністративного процесу слід викласти у такій редакції: “провадження процесу державною мовою, або національною мовою більшості населення тієї чи іншої місцевості, або мовою, прийнятною для населення даної місцевості”.
6. Виходячи з юридичного змісту підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, нормативне визначення контролю за роботою охоронних підприємств доцільно викласти в такій редакції: під контролем за роботою охоронних підприємств...слід розуміти діяльність Державної служби охорони при МВС України та її регіональних підрозділів щодо перевірки дотримання вказаними суб’єктами охоронної діяльності чинного законодавства, законності реагування їх персоналу на факти виявлених правопорушень, щодо відповідності діяльності працівників їх функціональному призначенню, організації їх професійної підготовки, забезпечення охорони праці, організації обліку господарських договорів на надання послуг з охорони власності та охорони громадян, своєчасності надання інформації про відкриття філій або представництв, а контрольно-наглядову діяльність органів внутрішніх справ за роботою охоронних підприємств віднести до окремого виду адміністративного провадження зовнішньої дії, який спрямований на перевірку дотримання суб’єктами підприємницької діяльності з надання охоронних послуг умов та правил здійснення цього виду підприємницької діяльності.
7. Є підставним внесення змін в усі законодавчі та інші нормативно-правові акти, в яких зустрічається термін “охорона громадян”, і заміна його терміном “забезпечення фізичної безпеки осіб”. Це, насамперед, Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг з охорони державної, крім особливо важливих об’єктів, колективної та приватної власності, а також охороні громадян, Інструкція про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням, Інструкція про порядок контролю за діяльністю суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльністю служб охорони підприємств та організацій усіх форм власності. Відповідно, вид підприємницької діяльності, який є предметом цього дослідження, може мати визначення “ надання послуг з охорони державної та іншої власності та забезпечення фізичної безпеки осіб”.
Такий крок систематизував би правові норми, які регулюють поставлене питання, унеможливив би неоднозначність тлумачення тих чи інших норм.
8. Враховуючи недостатнє бюджетне фінансування як органів внутрішніх справ взагалі, так і внутрішніх військ МВС України зокрема, доцільно доповнити статтю 12 Закону України “Про внутрішні війська міністерства внутрішніх справ України” від 26.03.92 р. частиною четвертою такого змісту: “З метою залучення додаткових позабюджетних коштів для зміцнення матеріально-технічної бази та покращення грошового утримання військовослужбовців внутрішніх військ їх підрозділи можуть укладати договори на надання платних послуг з охорони об’єктів державної та іншої власності та забезпечення фізичної безпеки осіб”.
9. Є підставним вилучення з тексту Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1999 р. № 256 “Про внесення доповнень до Положення про дозвільну систему”, тексту та назви Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 р. № 622, та тексту Наказу МВС України від 13 квітня 1999 р. № 292 “Про внесення доповнень до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.98 № 622” слів “вітчизняного виробництва” в контексті “пристрої вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії”. У разі прийняття запропонованої поправки до названих нормативно-правових актів буде ліквідована прогалина у колі предметів, на які поширюється дія дозвільної системи, і будь-які пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначені патрони, незалежно від країни-виробника, будуть охоплюватися дозвільною системою, що відповідатиме фактичному стану в цій сфері.
10. Деякі норми підзаконних актів у галузі охорони праці не в повній мірі відповідають нормам галузевих законодавчих актів. Так, пункт 149 Переліку робіт з підвищеною небезпекою (затверджений Наказом Держнаглядохоронпраці від 30.11.1993 р. №123, зареєстрований в Мін'юсті України 23.12.1993 р. №196) відносить до робіт з підвищеною небезпекою охорону колективної та приватної власності, об’єктів. Пункт 12 ч. 6 ст. 4 Закону України “Про підприємництво” та п. 42 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” до ліцензованих видів підприємницької діяльності відносить “надання послуг по охороні державної (крім особливо важливих об’єктів права державної власності), та іншої власності, а також охороні громадян”. Така нормативна регламентація видів робіт з підвищеною небезпекою значно звужує коло цих робіт, передбачене законодавчими нормами. Підставно рекомендувати Державному департаменту по нагляду за охороною праці Міністерства праці і соціальної політики України внести зміни до Переліку робіт з підвищеною небезпекою (затверджений Наказом від 30 листопада 1993 року №123) і викласти п. 149 у такій редакції: “Охорона державної та іншої власності, забезпечення безпеки фізичних осіб”.
11. Проведений аналіз нормативно-правової бази надання охоронних послуг суб’єктами підприємницької діяльності показує розпорошеність її норм в чисельних нормативно-правових актах, що негативно впливає на правозастосовчу практику з таких питань. Це об’єктивно підводить до висновку про необхідність узагальнення та систематизації всіх правових норм, які регулюють недержавну охоронну діяльність як вид підприємницької діяльності, та викладення їх в одному законодавчому акті. Таким актом може і повинен стати Закон України “Про приватну детективну та охоронну діяльність”, проект якого підготовлений, проте прийняття його невиправдано довго затягується.
12. Підставним є внесення змін до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, якими вилучити п. 3 ст. 6 цього Закону, а саме:
“3) потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави”.
Такий крок зміцнить правові, демократичні засади в діяльності правоохоронних органів, наділених правом проведення оперативно-розшукової діяльності, і зменшить небезпеку порушень законності при її здійсненні.
13. Зміст інституту юридичної відповідальності сьогодні не охоплює повного кола можливих суб’єктів адміністративної відповідальності – Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачена адміністративна відповідальність юридичних осіб. Де-юре та де-факто в Україні сьогодні вже існує юридична відповідальність юридичних осіб, встановлена нормами спеціальних законодавчих актів, зокрема Законами України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за порушення у сфері містобудування” від 14 жовтня 1994 р. № 208/94-ВР, “Про виключну “морську” економічну зону України” від 16 травня 1995 року № 162/95-ВР, “Про насіння” від 15 грудня 1993 р. № 3690-ХІІ, “Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину” від 5 грудня 1996 р. № 566/96-ВР, “Про об’єднання громадян” від 16 червня 1992 р. № 2460-ВР та рядом інших, а тому має місце невідповідність норм КУпАП нормам окремих законодавчих актів, що прийняті пізніше, стосовно адміністративної відповідальності юридичних осіб, зокрема в тому, що правовими нормами, закріпленими в ряді Законів України, зокрема в зазначених у попередньому пункті, встановлена відповідальність юридичних осіб за порушення певних правових норм; за ознакою застосування санкцій за їх порушення - органами адміністративної юрисдикції, таку юридичну відповідальність підставно віднести до адміністративно-правової відповідальності.
Для усунення цієї невідповідності необхідні зміни до чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення або якнайшвидше прийняття нового Кодексу про адміністративні проступки. Проект цього Кодексу вже розроблено. Ним передбачена адміністративна відповідальність юридичних осіб, що відповідає сучасному стану розвитку суспільних відносин в Україні та задовольняє потреби ринкової економіки.
14. Віднесення юридичних осіб до суб’єктів адміністративної відповідальності відповідає вимогам сучасного стану суспільно-економічних відносин у державі:
по-перше, при цій умові держава матиме змогу реально, через систему адміністративної юрисдикції впливати на всіх суб’єктів економічних відносин адміністративними методами;
по-друге, всі суб’єкти таких відносин будуть рівні перед державою щодо можливості накладення на них адміністративних стягнень за протиправні діяння, які містить у собі ознаки адміністративного проступку. А це в свою чергу буде справляти профілактичний вплив на юридичних осіб;
по-третє, держава отримає досить значний додаток до бюджету у вигляді адміністративних штрафів на юридичних осіб, що будуть стягуватися з них за порушення адміністративних норм; розмір адміністративних штрафів на суб’єктів адміністративної відповідальності повинен співвідноситися зі змістом господарсько-підприємницької діяльності, тобто бути досить значним.
15. Правові норми, закріплені в Інструкції про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням, що встановлюють грубі порушення умов та правил підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та громадян, є адміністративними нормами.
16. Порушення чи недотримання цих адміністративних норм є підставою юридичної відповідальності порушника – для нього може наставати юридична відповідальність у вигляді несприятливого правового наслідку – дострокового анулювання або не продовження дії ліцензії на право надання послуг з охорони власності (охорони громадян).
17. Скасування актів, які суперечать чинному законодавству, та припинення (зупинення) дії ліцензії як види юридичної відповідальності за порушення умов та правил підприємницької діяльності з надання послуг з охорони власності та охорони громадян, підставно віднести до санкцій інституту адміністративно-правової відповідальності, оскільки правовідносини в даному разі виникають, діють і припиняються в управлінській сфері, що, власне, є об’єктом адміністративного права, правопорушення, які призвели до застосування таких санкцій – до адміністративних проступків, а суб'єкти підприємницької діяльності з надання охоронних послуг, незалежно від того, яка особа – фізична чи юридична, - до суб’єктів адміністративно-правової відповідальності.
18. Майнова відповідальність для особи, яка діяла в стані крайньої необхідності при виконанні договірних робіт з охорони власності та забезпечення безпеки фізичних осіб, наступати не може, оскільки відсутній повний склад правопорушення в її діях, а саме – вина, як складова суб’єктивної сторони правопорушення, тобто відсутня суб’єктивна сторона як обов’язковий елемент складу правопорушення, а себто відсутнє і саме правопорушення у зв’язку з відсутністю його складу. При відсутності правопорушення відсутня підстава юридичної відповідальності, видом якої є цивільно-правова відповідальність ( у даному разі – майнова), а тому за цих умов юридична відповідальність наступати не може.
19. Доцільне надання статусу органу ліцензування з надання послуг по охороні власності та охороні громадян Міністерству юстиції України чи Державному комітетові України з питань регуляторної політики та підприємництва. Це можна зробити шляхом внесення змін у відповідні підзаконні акти, зокрема у Перелік органів ліцензування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698. Передача функцій ліцензійного органу з зазначеного виду послуг від одного державного органу до іншого не потягне за собою значних витрат держбюджету, позаяк можливе переведення виділених бюджетних коштів для цієї мети з Міністерства внутрішніх справ України Міністерству юстиції України чи Державному комітетові України з питань регуляторної політики та підприємництва відповідно. Таке переадресування повноважень ліцензійного органу зробило б більш оперативним вирішення питань, пов’язаних з отриманням ліцензії на право надання послуг з охорони власності та громадян, усунуло б негативні наслідки поєднання в одній особі конкурента на ринку охоронних послуг, та державного органу, який видає ліцензії на право здійснення цього ж виду підприємницької діяльності.
20. Розгляд конституційної відповідальності, як самостійного виду юридичної відповідальності, не має під собою необхідного правового підґрунтя, оскільки конкретний вид юридичної відповідальності передбачений спеціальними галузевими нормами права, а не конституційними нормами. Норми Конституції України не мають своїм призначенням застосування конкретної норми, у них не міститься конкретних санкцій за правопорушення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В.Б., Бойко В.Ф. та інші Коментар до Конституції України. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. - 376 с.
2. Аграрне право України: Підручник / В.З. Янчук, В.І. Андрійцев, С.Ф. Василюк та інші; За ред. В.З. Янчука. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 720 с.
3. Административная деятельность органов внутренних дел. Под ред. Попова Л.Л. М., 1983. с. 384.
4. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т.. Т.І –М.: Юрид. лит. 1981. –360 с.
5. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. Т.ІІ –М.: Юрид. лит. 1982. –360 с.
6. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України. – Харків: “Основа”, 1996.
7. Бандурка О.М. Професійна етика працівників органів внутрішніх справ: Навч. посібник. – Харків: Вид-во НУВС, 2001. – 220 с.
8. Баклан О.В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці. Навч. посібник. – Київ: Поліпром, 2003. – 168 с.
9. Безопасность бизнеса (справочное пособие). Под ред. Когута Ю.И. Киев. 1994. – 164 с.
10. Бойко М.Д., Співак В.М., Хазін М.А. Цивільно-правові документи. Під ред. Гвоздецького В.Д. -. Київ, "Наукова думка". 2000.
11. Бондаренко П.Г. Адміністративна відповідальність в СРСР. –Львів: ЛДУ, 1975.
12. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность. М., 1976.
13. Васильев А.С., Додин Е.В., Туманов В.М. Предприниматель, его права, обязанности и ответственность. Одесса, 1994, с.41.
14. Васин В.Н. Страницы истории развития подразделений охраны органов внутренних дел // Актуальные проблемы истории советской милиции. Минск. 1991.
15. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди: нормативні акти, роз'яснення, коментарі: станом на 1 січня 2001 р. / Укладачі: Демський С.Є., Перепічай В.С., Скоробагатько В.А., Федишин М.І.; Відп.ред. Шевчук П.І. К.: – Юрінком Інтер, 2001. – 624 с.
16. Волков А.Я. Юридическая ответственность работников милиции за вред, причиненный гражданину или организации. – М., 1991.
17. Гейко Н. Лицензирование предпринимательской деятельности: состояние и проблемы его правового регулирования // Предпринимательство, хозяйство и право. – 1996. - № 2. – С.3.
18. Гель А.П., Семаков Г.С., Цвігун Д.П. Правоохоронні органи України. Курс лекцій. Київ, МАУП. 2000.
19. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навчальний посібник. К – 1995 р..
20. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення (в запитаннях та відповідях). Київ, КМУЦА, 1998. – 41 с.
21. Гончарук С.Т. Суб'єкти адміністративного права України: Навчальний посібник. – К., 1998.
22. Господарський процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 96 с.
23. Гражданское право. Под редакцией Суханова Е.А.-М., 1993. –т.2.-
24. Гражданское право. Под редакцией Сергеева А.П., Толстого Ю.К.–М.,1997. –2.
25. Грицаєнко Л.Р. Адміністративно-правові аспекти підприємницької діяльності в Україні: Дис...канд. юрид. наук: -12.00.07 / НАН України. Інститут держави і права України ім. В.М.Корецького. –К., 2001. –196 арк.
26. Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис...канд. юрид. Наук:12.00.07 / Університет внутрішніх справ.-Х., 1999. –201 арк.
27. Губанов А.В. Полиция зарубежных государств: основные черты организации и деятельности., М., 1991.
28. Державна програма боротьби із злочинністю: Постанова Верховної Ради України, 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 27. – С. 285.
29. Державне управління: теорія і практика / за ред.Авер’янова. –К.: Юрінком Інтер, 1998.
30. Загальна теорія держави та права: Навч. посіб./ А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков , С.Л. Лисенков та інші; За ред. В.В. Копєйчикова. – Стер.вид. - К.: Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
31. Загальна теорія цивільного права. –К., 1992. –с.140-143.
32. Задыхайло Д.В. Предпринимательское право в Украине. // “Эспада”-“Синтекс”. Харьков. 1998. – 637 с.
33. Захаров В.Ф., Корнієнко М.В. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ по профілактиці рецидивної злочинності. Навчально-практичний посібник. –К., Преса України. 1998. -111 с.
34. Зброя: придбання, зберігання, використання. Збірка нормативних актів. Укладачі: Мацко А.С., Бойко І.В.. Київ. Юрінком Інтер. 1998. - 299 с.
35. Звільнення від оподаткування вартості послуг з охорони, які надаються підрозділами МВС: Лист Головного управління охорони при МВС України, 10 лютого 1993 р., № 11/2-232 та Головної державної податкової інспекції України, 19 лютого 1993 р., № 42-116/УС // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
36. Земельний кодекс України.-К.: Атіка, 2001.- 96 с.
37. Зобов’язальне право. Теорія і практика. Навчальний посібник. Під редакцією Дзери О.В.// Київ. Юрінком Інтер. 1998.
38. Зуб И. О правовой природе финансовых санкций // Предпринимательство, хозяйство и право. –1997. -№ 3. –с.9-10.
39. Зубок Н. Правовые основы охранной деятельности в Украине. – К.: ИББУ, 1999.
40. Зубок М.І., Ніколаєва Л.В. Організаційно-правові основи безпеки банківської діяльності в Україні. Навчальний посібник. Київ. Істина. 2000.
41. Ілюшин Ю., Соболевський Л. Недержавна правоохоронна діяльність // Право України.-1993.-№2-С. 48-49.
42. Иванов Л. Административная ответственность юридических лиц // Закон. – 1998. - № 9. – с.88-91.
43. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації: Постанова Кабінету Міністрів України, 14 квітня 1997 р. // Збірник Постанов Уряду. – 1997. - № 4. – С. 202.
44. Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення: Наказ Міністерства внутрішніх справ України, 22 лютого 2001 р., № 185 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
45. Інструкція про охорону Службою інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, Державної служби охорони при МВС України грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться уповноваженими на те особами підприємств, установ та організацій усіх форм власності: Наказ МВС України, 23 вересня 1997 р., № 643 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
46. Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях: Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, 29 липня 1993 р., № 58 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
47. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та вибухових матеріалів: Наказ МВС України, 25 березня 1993 р., № 164 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
48. Інструкція про порядок видачі суб’єктам підприємницької діяльності ліцензій на надання послуг з охорони державної, крім особливо важливих об’єктів, колективної та приватної власності, а також охороні громадян: Наказ МВС України, 28 лютого 1994 р., № 112 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
49. Інструкція про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка: Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, 4 грудня 2000 р., № 67 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 52. – С. 220.
50. Інструкція про порядок розгляду пропозицій, заяв, скарг і організації особистого прийому громадян в органах внутрішніх справ, внутрішніх військах, вищих закладах освіти, установах, організаціях і на підприємствах системи МВС України: Наказ МВС України, 10 червня 1998 р., № 414 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
51. Інструкція про умови та правила здійснення підприємницької діяльності з надання послуг по охороні колективної і приватної власності, а також охороні громадян та контроль за їх дотриманням: Наказ МВС України, 28 лютого 1994 р., № 112 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
52. Інструкція про порядок контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з охорони власності, охорони громадян, а також за діяльністю служб охорони підприємств та організацій усіх форм власності: Наказ МВС України, 14 квітня 1998 р., № 257 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
53. Інструкція з організації охорони установ банків України: Наказ МВС України, 25 грудня 1998 р., № 963-ДСК та Постанова Правління НБУ, 25 грудня 1998 р., № 548 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
54. Інструкція №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України: Постанова Правління НБУ, 7 липня 1994 р., № 129 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
55. Інструкція про порядок взаємодії підрозділів Державної служби охорони при МВС України з операторами зв'язку всіх форм власності при організації централізованої охорони об'єктів: Наказ МВС України, Держкомзв'язку України, 20 жовтня 1998 р., № 750/145 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
56. Інструкція про порядок застосування охорони і супроводження товарів, що переміщуються транзитом через митну територію України: Наказ МВС України та Державного митного комітету України, 25 липня 1996 р., № 344/510, із змінами, внесеними Наказом Державної митної служби України від 29 січня 1997 р. № 43/74 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
57. Інструкція щодо застосування Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Наказ Держнаглядохоронпраці, Мінфіну і Мінекономіки України, 25 липня 1994 р., №71-а // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
58. Йоффе О.С. Обязательственное право.// –М., 1975.
59. Казакевич О., Кочев Н. и др. Предприниматель в опасности: способы защиты: Практическое руководство для предпринимателей и бизнесменов. – М.: Арсин, 1992.
60. Как охранять? Закон и бизнес. – 1995. - 17 нояб.
61. Ковалів М.В. Адміністративно-правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на об'єктах залізничного транспорту: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.07. / Національна академія внутрішніх справ України. –К., 2000. –192 арк.
62. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій: Для студентів юридичних вузів та факультетів.- К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
63. Коваль Л.В. Яким бути адміністративному кодексу України // Право України. –1993. -№ 3. – с.24.
64. Кодекс Законів про працю України. К.: Атіка, 2001. – 96 с.
65. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: станом на 1 січня 2001 р. / Відп. ред. Е.Ф.Демський. - К.: Юрінком Інтер, 2002. –1088 с.
66. Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л., Пастухов В.П., Сумін В.О., Тихомиров О.Д. Теорія держави та права. – К.: Юрінформ, 1995. - 189 с.
67. Колпаков В.К. Адміністративне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
68. Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України, 25 грудня 2000 р., № 1376/2000 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
69. Кондратьєв Я.Ю., Михайленко П.П. Історія міліції України. (З-х томник). 1998.
70. Конституція України // Відомості Верховної Ради України.-1996.-№30. Ст. 141.
71. Коняхин Л.Г. Надзор и контроль за соблюденим законодательства о труде. Издательство Московского университета. 1982. 198 с.
72. Коржанський М.Й. Уголовне право України. Частина загальна: Курс лекцій. –К.: Наукова думка та українська видавнича група, 1996. –336 с.
73. Корчак Н.М. Правові питання антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні: Дис...канд. юрид. наук: 12.00.07/ Київський університет ім.Тараса Шевченка. –К., 1996. –206 с.
74. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. Вузів. – К.: Вен турі, 1996. – 208 с.
75. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2001. – 240 с.
76. Курило В.І. Особливості застосування норм трудового законодавства в роботі з кадрами в недержавних охоронних підприємствах. // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. –2002. - № 8. –С. 210-216.
77. Курило В.І. Правовий статус працівників охоронних підприємств щодо носіння, зберігання та застосування спеціальних засобів та зброї. // Вісник Національного університету внутрішніх справ. –2002. -№ 20. –С. 106-112.
78. Курило В.І. Суб’єкти з надання послуг з охорони майна та фізичних осіб. // Економіка та право. –2002. -№ 3(4). -С. 142 -147.
79. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советсткому праву. – М., 1981.
80. Ленин В.И. КПСС о работе партийного и государственного аппарата. Сб., М., 1976.
81. Лук'янець Д.М. Підстави адміністративної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності: Дис...канд. юрид. наук: -12.00.07 / НАН України. Інститут держави і права України ім. В.М.Корецького. –К., 2000. –199 с.
82. Малеин Н.С. Современные проблемы юридической ответственности // Государство и право. –1994. - № 6. - с.23-33.
83. Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответственности. –М., 1970.
84. Мейер Д.И. Русское гражданское право: ч.2. По исправленному 9-му изданию 1907 года. –М.; 1997.- с.246.
85. Методичні рекомендації про правове забезпечення контрактної форми трудового договору та сфери його застосування: Лист Міністерства юстиції України, 28 березня 2000 р., № 32-8/473 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
86. Мочерний С.В. Основи економічних знань. – К.: Феміна, 1995. – 352 с.
87. Мочерний С.В., Устенко О.А., Чеботар С.І. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К:. Видавничий центр “Академія”, 2001. – 280 с.
88. Настанова по організації служби сторожових і воєнізованих підрозділів охорони при органах внутрішніх справ: Наказ МВС України, 22 липня 1992 р., № 527 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
89. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. Київ: УАВС. 1996. – 144 с.
90. Никулин Е.С. Возмезение ущерба, причиненного правонарушением. Москва. “Юридическая литература”. 1983.
91. Новицкий И.В., Лунц А.А. Общее учение об обязательствах.-М., 1950.
92. Нор В., Грищук В., Кир’яков В. Недержавна правоохоронна діяльність (правова концепція) // Право України.-1992.-№2-С. 23-25.
93. Об оружии: Закон Российской Федерации // Бюллетень текущего законодательства РФ, вып.9, ч.ІІ, июль-сентябрь 1994 г.
94. О частной детективной и охранной деятельности в Российской Федерации: Закон Российской Федерации, 11 марта 1992 г., № 2487-І.
95. О введении аттестации руководящих, инженерно-технических работников и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, транспорта и святи: Постановление Совета Министров СРСР, 26 июля 1973 г., № 531 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
96. О мерах по усилению борьбы с преступностью: Постановление ЦК КПСС и СМ СРСР, 23 июля 1966 г., № 571 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
97. Орловский Ю.П. Правовое регулирование подготовки и расстановки кадров. Москва. “Юридическая литература”, 1983. – 108 с.
98. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР, Голос України, 26 лютого 1998 р. №35 (1785).
99. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н.Климко, В.П.Нестеренко, Л.О.Каніщенко та ін.; за редакцією Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – 743 с.
100. Основи правознавства: Навч.посіб. / За ред.С.В.Ківалова, М.П. Орзіх. –К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 358 с.
101. Основні напрями конкурентної політики на 1999 - 2000 роки та заходи щодо їх реалізації: Указ Президента України, 26 лютого 1999 р., № 219/99 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
102. Перелік органів ліцензування: Постанова Кабінету Міністрів України, 14 листопада 2000 р., № 1698 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 46. – С. 218.
103. Перелік посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці: Наказ Держнаглядохоронпраці, 11 жовтня 1993 р., № 94 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
104. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі: Наказ МОЗ України та Держнаглядохоронпраці, 23 вересня 1994 р., № 263/121 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
105. Перелік робіт з підвищеною небезпекою: Наказ Держнаглядохоронпраці, 30 листопада 1993 р., №123 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
106. Перспективи приватного охоронного бізнесу в Україні // Юридичний вісник України, 19-25 листопада 1998 р., с. 13.
107. Петюх В.Н. Рыночная экономика. К.: “Урожай”, 1995. – 432 с.
108. Питання щодо використання державних символів України: Указ Президента України, 9 лютого 2001 р., № 79/2001 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
109. Подлинев С.Д. Деятельность милиции по осуществлению разрешительной системы в условиях создания рыночных отношений в Украине: Дис...канд. юрид. наук: -12.00.07 / Юридический институт Одесского государсвенного университета. -О., 1996. – 151 с.
110. Полетаев Ю.Н. Материально ответственные лица: основние, трудовые права и обязанности. Москва. “Юридическая литература”. 1986.
111. Положение о порядке проведения аттестации руководящих, инженерно-технических работников и других специалистов предприятий и организаций промышленности, строительства, транспорта и связи: Постановление Государственного Комитета при СМ СССР по науке и технике и Государственного Комитета по вопросам труда и заработной платы, 05 октября 1973 г., № 470/267) // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
112. Положение о рабоче-крестьянской милиции: Постановление СНК СРСР, 25 мая 1931 г. // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
113. Положення про відзнаку Президента України “Іменна вогнепальна зброя”: Указ Президента України від 29 квітня 1995 р., № 341/95 // К.: Центр компьютерных технологий. - Компьютерное законодательство Украины, октябрь 2002.
114. Положення про видачу Державним комітетом по нагляду за охороною праці власникові підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації: Постанова Кабінету Міністрів України, 6 жовтня 1993 р., № 831 // Збірник Постанов Уряду. – 1994. -№ 2. – С. 498.
115. Положення про Департамент перевезення цінностей та організації інкасації Національного банку України: Постанова Правл