ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ТИЛУ В УМОВАХ ВІЙНИ (за матеріалами Другої світової війни 1939-1945 рр.)

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

КОНОНЕЦЬ РУСЛАН МИХАЙЛОВИЧ

УДК 355.415+351.749.9(09)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ОХОРОНИ ТИЛУ В УМОВАХ ВІЙНИ
(за матеріалами Другої світової війни 1939-1945 рр.)

12.00.01 - теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Чайковський Анатолій Степанович,
доктор історичних наук, професор

Київ 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1.
ГЕНЕЗА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ТИЛУ, ЯК ОБ'ЄКТА НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ 16
1.1. Соціально-історична зумовленість проблеми охорони тилу в умовах війни, основні еволюційні етапи становлення. 16
1.2. Нормативно-правове регулювання та організаційні засади охорони тилу (ХІ ст. – 30 рр. ХХ ст.). 30
1.3. Наукові дослідження у сфері правового забезпечення охорони тилу. 41
Висновки до першого розділу 50

РОЗДІЛ 2.
ОХОРОНА ТИЛУ ВЕРМАХТУ 54
2.1. Нормативно-правове забезпечення діяльності військових підрозділів органів і спецслужб Німеччини з охорони тилу в період Другої світової війни. 54
2.2. Структура, повноваження та кадровий склад суб’єктів з охорони тилу Вермахту на окупованій території СРСР. 67
2.3. Форми і методи діяльності німецьких спецслужб, органів та підрозділів у тилових районах груп армій і армій. 76
Висновки до другого розділу 90

РОЗДІЛ 3.
ЕВОЛЮЦІЯ РАДЯНСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНИХ, ВІЙСЬКОВИХ І ДОБРОВІЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ОРГАНІВ З ОХОРОНИ ТИЛУ У 1939-1945 рр. 92
3.1. Нормативно-правове регулювання та організаційні засади охорони радянського тилу в 1939-1941 рр. 92
3.2. Організаційно-правові та кадрові засади організації охорони тилу в умовах Великої Вітчизняної війни (1941-1944 рр.). 106
3.3. Організація охорони тилу Діючої армії на європейському театрі бойових дій.
133
Висновки до третього розділу 141

РОЗДІЛ 4.
РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІЙСЬКОВИХ, СПЕЦІАЛЬНИХ І ДОБРОВІЛЬНИХ ФОРМУВАНЬ ТА ОРГАНІВ В ОХОРОНІ ТИЛУ 144
4.1. Порівняльний аналіз та історико-правова оцінка організації охорони тилу Вермахту й Діючої Червоної армії в умовах Другої світової війни. 144
4.2. Узагальнені пропозиції щодо використання досвіду з охорони тилу періоду Другої світової війни у сучасних умовах. 159
Висновки до четвертого розділу 170

ВИСНОВОК 176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТКИ 194

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АБВЕР Управління військової розвідки Німеччини
ВЕРМАХТ Збройні сили Німеччини
ГУВВ Головне управління внутрішніх військ
ГУПВ Головне управління прикордонних військ
ГУПП Головне управління політичної пропаганди
ДКО Державний Комітет Оборони
КОВО Київський Особливий військовий округ
Наркомат Народний комісаріат
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НКДБ Народний комісаріат державної безпеки
НКО Народний комісаріат оборони
ОВ Особливий відділ
ОВТ Охорона військового тилу
ОДІ Охоронні загони
ОКБ Головний орган управління збройних сил Німеччини
ОКХ Верховне командування сухопутних військ Німеччини
ОМСДОН Окрема мотострілецька дивізія особливого призначення імені Ф.Е. Дзержинського
ОУН Організація українських націоналістів
РНК Рада Народних Комісарів
РСХА-СС Головне управління імперської безпеки СС
РСЧА Робітничо-Селянська Червона Армія
СМЕРШ Контррозвідувальний орган військових формувань СРСР
УМППО Управління місцевої протиповітряної оборони
УКВ Управління конвойних військ
УОВ Управління оперативних військ
УПА Українська повстанська армія
УПВО Управління прикордонної та внутрішньої охорони
УПО Український прикордонний округ
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка
УШПР Український штаб партизанського руху
ХІВІ Добровільний помічник
ХІВА Допоміжна охорона
ЦДАВОУ Центральний державний архів вищих органів влади і управління України
ЦДАГОУ Центральний державний архів громадських об’єднань України
ШУМА Допоміжна поліція

ВСТУП

Актуальність теми. Світовий історичний досвід переконує: вирішальною умовою функціонування держави в період війни та воєнних конфліктів є здійснення нею своїх повноважень шляхом активного використання державного механізму. У свою чергу, цей механізм складається з низки елементів, визначальне місце серед яких посідають збройні сили, а також органи державної безпеки та внутрішніх справ, важливою частиною яких виступають військові спеціальні формування із забезпечення охорони тилу діючої армії та тилових районів країни.
Перші такі підрозділи з’явилися за часів Римської імперії. Були вони і в період Київської Русі. Їх організаційна розбудова, а головним чином функції та завдання більш чітко визначилися у ході Вітчизняної війни 1812 р., коли командування французької армії вимушено було вживати заходів щодо нейтралізації бойових операцій російських військ партизанськими методами.
З розвитком воєнного мистецтва, стратегії та тактики збройної боротьби удосконалювались як форми, так і методи впливу на глибокий і прифронтовий тил супротивника, організаційно-штатна розбудова відповідних формувань, нормативно-правова база їх діяльності. Особливо яскраво останнє знайшло прояв у період Другої світової війни, насамперед на радянсько-німецькому фронті.
Дослідження проблеми охорони тилу в 1939-1945 рр. доводить: в умовах небаченого у світовій історії військово-економічного та ідеологічного протистояння двох різних суспільно-політичних формацій, прагнень Третього рейху до світового панування питання охорони тилу Червоної армії набули надзвичайно важливого значення. Аналіз використання сил і засобів противними сторонами засвідчує: з метою підриву боєздатності супротивника основними складниками, з одного боку, виступали нацистські спецслужби та охоронно-каральні частини і з'єднання (поліція безпеки і СД, абвер, таємна польова поліція, жандармерія, охоронні дивізії, зондеркоманди). Їх головне завдання полягало в «умиротворенні» окупованих територій шляхом жорсткого придушення Руху опору. З іншого – війська НКВС СРСР з охорони тилу Діючої армії, добровільні формування у складі винищувальних батальйонів і груп сприяння їм, територіальні органи державної безпеки та внутрішніх справ, а також армійські контррозвідувальні органи СМЕРШу.
Під час охоронних заходів основна увага сторонами приділялася припиненню диверсійно-розвідувальної та підривної діяльності, ліквідації парашутистів, сигнальників, диверсантів, шпигунів, установленню й підтриманню прифронтового порядку і режиму воєнного часу та ін.
Залежно від поставленої мети напрацьовувалися й удосконалювалися нормативно-правова база функціонування спецслужб і відповідних військових формувань, їх організаційно-штатна будова, форми та методи діяльності.
Водночас хід війн і воєнних конфліктів другої половини XX ст. – початку XXI ст. переконує, що з-поміж інших можливостей достатньо успішним засобом з підриву тилу противника, боєготовності і боєздатності його частин та з’єднань вбачаються дії мобільних, добре навчених і споряджених диверсійно-розвідувальних загонів та груп, здатних завдати раптових, потужних ударів не лише по військових, але й по інших стратегічних об’єктах.
Зважаючи на ці та інші фактори, вивчення у різні історичні періоди організаційного та нормативно-правового забезпечення функціонування спеціальних частин, підрозділів і органів з охорони тилу продовжується і сьогодні. Зокрема, у Сполучених Штатах Америки, Ізраїлі, Федеративній Республіці Німеччини, Італії, Російській Федерації, Франції, інших країн.
З огляду на зазначене дослідження організаційно-правових засад утворення супротивними сторонами у ході Другої світової війни спеціальних військових формувань, органів і служб, порівняльний аналіз їх функціонування, визначення ролі та місця у забезпеченні безпеки Діючої армії й глибокого тилу є не лише корисним з погляду наукового пізнання, а й досить вагомим у площині напрацювання відповідних пропозицій для сучасного етапу українського державотворення, насамперед щодо забезпечення державної безпеки і громадського порядку за умов можливої війни чи воєнних конфліктів.
Питання щодо охорони тилу знайшли певне відображення у працях зарубіжних і вітчизняних дослідників та практиків, зокрема, Карла фон Клаузевіца, М. А. Дробова, В. Клембовського, І. Г. Старінова, А. Ю. Попова, Л. де Іонга, Б. Х. Ліддела Гарта, Б. Мюллера Гіллебранда, Ф. Г. Баннікова, П. В. Доброва, В. Ф. Некрасова, М. Ф. Хантіля, А. С. Чайковського, В. В. Кузнєцова, А. Є. Алексєєнкова, М. М. Жильського, С. Ф. Зибіна, В. В. Коровіна, Н. С. Крапивіної, Р. С. Мулукаєва, А. Т. Скілягіна, Л. П. Рассказова, В. П. Сальнікова, С. В. Степашина, Н. П. Шуранова.
Історично-правові та організаційні засади еволюційного розвитку діяльності радянських спеціальних військових і добровільних формувань, органів НКВС (МВС) та НКДБ (КДБ) досліджувалися у наукових доробках Л. В. Бородича, С. В. Біленка, П. В. Доброва, П. П. Михайленка, О. І. Олійника, А. С. Чайковського, А. Є. Шевченка. Певний внесок у висвітлення зазначеної проблеми зробили О. М. Калюк, Н. Г. Янгол, А. В. Похилюк, Є. Д. Проценко та ін.
Однак аналіз історіографії із проблеми охорони тилу в зазначених хронологічних рамках свідчить про відсутність узагальненої праці, насамперед щодо історико-правових питань функціонування системи німецьких і радянських спеціальних військових формувань, органів та служб із захисту тилових районів і прифронтового тилу, зокрема в період 1941-1945 рр.
Отже є необхідність подальшого комплексного дослідження нормативно-правових і організаційних засад діяльності спеціальних військових та добровільних формувань, органів і підрозділів боротьби з диверсійно-розвідувальною діяльністю противника, забезпечення порядку і режиму за умов воєнного часу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29.07.2010 № 347), планової тематики науково-дослідної роботи кафедри історії держави та права Національної академії внутрішніх справ на 2010/2011 і 2011/2012 навчальні роки. Тему дослідження затверджено рішенням Вченої ради Академії управління МВС від 13.07.2009 р. (протокол № 7) та схвалено Національною академією правових наук України (реєстраційний № 1524, 2010 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у здійсненні порівняльного аналізу та висвітлені історико-правових й організаційних засад еволюційного розвитку і практичної діяльності на території України у роки війни німецьких та радянських спеціальних військових формувань, охоронно-каральних підрозділів і органів з охорони тилу, а також у напрацювані, на основі отриманих наукових результатів, практичних пропозицій, спрямованих на удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює діяльність внутрішніх військ, органів та підрозділів внутрішніх справ МВС України, зокрема щодо забезпечення безпеки тилових районів і стратегічно важливих об’єктів за умов можливих воєнних конфліктів, техногенних катастроф, інших надзвичайних подій.
Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні таких задач:
- дослідженні нормативно-правових і організаційних засад діяльності радянських та німецьких управлінських органів, уповноважених здійснювати функції з охорони тилу;
- аналізі проблемних питань щодо убезпечення тилу Діючої армії та підтримання правопорядку у тилових районах в ході війни;
- висвітленні умов, характерних ознак порядку утворення спеціальних військових частин (підрозділів), добровільних формувань, органів та служб;
- дослідженні структури, завдань, тактики дій, прав та обов’язків частин (підрозділів) і органів з охорони тилу Діючої армії та тилових районів;
- визначенні особливостей і відмінностей нормативно-правової бази та організаційних засад у діяльності спеціальних військових формувань, інших охоронно-каральних органів і підрозділів Третього рейху і Радянського Союзу з охорони тилу;
- з’ясуванні трансформації нормативно-правового забезпечення системи охорони тилу упродовж війни;
- визначенні результатів та ефективності заходів із забезпечення безпеки тилу від посягань противника;
- наданні історико-правової оцінки діяльності німецьких та радянських спеціальних військових і добровільних формувань та органів у період 1939-1945 рр.;
- унесенні пропозицій щодо удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування військ, органів та підрозділів МВС України під час можливих воєнних конфліктів чи надзвичайних подій.
Об'єкт дослідження – суспільні відносини, що виникли у процесі діяльності спеціальних, військових та добровільних формувань, органів і служб супротивних сторін під час охорони тилових районів та прифронтового тилу на території Української РСР у 1939-1945 рр.
Предмет дослідження – організаційно-правові засади охорони тилу в умовах війни (за матеріалами Другої світової війни 1939-1945 рр.).
Хронологічні межі дисертаційного дослідження охоплюють період з вересня 1939 р. до вересня 1945 p.
Географія дослідження визначена територіальними межами сучасної України та, певним чином, територією ряду європейських країн.
Методи дослідження. Під час вивчення, узагальнення й аналізу документів і матеріалів, наукової літератури, при обґрунтуванні теоретичних положень та висновків, розробленні практичних пропозицій і рекомендацій, керуючись теорією держави та права, соціологічними, психологічними та статистичними підходами до наукового пізнання, у дослідженні автор спирався на принципи історичної і соціально-структурної об’єктивності. Діалектичний метод, згідно з яким усі явища (предмети) вивчаються в єдності та суперечності їх протилежностей, дозволив розкрити основні напрями еволюційного становлення і розвитку нормативно-правової бази діяльності військових, спеціальних і добровільних формувань з охорони тилу, починаючи з окремих заходів ворогуючих сторін, до якісно нових підходів щодо утворення охоронно-каральної системи, здатної успішно виконати покладені на неї функції та завдання (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2). За допомогою конкретно-історичного методу досліджувалися політико-правові заходи вищого державного і військового керівництва гітлерівської Німеччини та Радянського Союзу щодо розв’язання проблем організації охорони тилу, боротьби з диверсійно-розвідувальною діяльністю, а також напрацювання організаційно-правових засад формування системи охорони тилу за умов воєнно-політичної ситуації, що склалася у ході війни (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2, 3.3). Порівняльно-історичний метод дозволив простежити характерні тенденції та відмінності щодо становлення та розвитку військових і спеціальних охоронно-каральних формувань нацистської Німеччини та СРСР на різних етапах їх функціонування (розділи 2, 3). Метод функціонального аналізу дав змогу з’ясувати функціональну відповідність частин, підрозділів та органів з охорони тилу щодо виконання поставлених перед ними завдань (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2). За допомогою системно-структурного методу досліджувалися етапи становлення системи охорони тилу, починаючи з формування керівних органів до створення підпорядкованих їм військових, спеціальних і добровільних формувань, зокрема їх організаційно-структурної побудови (підрозділи 2.2, 3.1). Метод герменевтики, який полягає в тлумаченні, інтерпретації нормативно-правових актів, документів, а також правовідносин, дозволив проаналізувати історико-правовий матеріал, розтлумачити його зміст, оцінити правові наслідки рішень урядів Третього рейху та СРСР з питань організації та здійснення охорони тилу (розділ 4). Застосування порівняльно-правового, історико-правового, формально-юридичного методів надало можливість проаналізувати генезу нормативно-правового забезпечення організації та результати вжитих заходів з охорони тилу. Шляхом порівняння нормативно-правових актів обох сторін вдалося виявити їх спільні і відмінні ознаки, встановити закономірності розвитку та характерні особливості законодавства, що регулювало організацію і діяльність системи охорони тилу; з’ясувати історико-правову послідовність та доцільність її реорганізації; встановити роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні її функціонування за участю військових, спеціальних і інших формувань та органів і їх діяльність, зокрема у боротьбі зі спецслужбами противника (підрозділи 2.1, 3.2, 4.1).
Джерельну базу дослідження склали документальні фонди, що зберігаються у ряді вітчизняних архівів, зокрема, у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, Державному архіві МВС України, Архіві внутрішніх військ МВС України, Галузевому державному архіві Служби безпеки України. Загалом здобувачем досліджено понад 500 архівних справ.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дослідження є першою спробою на монографічному рівні проаналізувати організаційно-правове підґрунтя вжитих заходів щодо охорони радянського тилу, а також тилових районів гітлерівського Вермахту в окупованих районах СРСР та на території країн Східної Європи під час Другої світової війни. У дисертації:
вперше:
- в історико-правовій ретроспективі розглянуто ґенезу різних формувань зі специфічними формами, методами та завданнями діяльності, відстежено їх роль і місце за умов відповідного суспільно-політичного режиму, окреслено механізм використання у зміцненні державних устоїв, умотивовано підходи з боку гітлерівської Німеччини щодо перетворення цих формувань на знаряддя репресій та насилля;
- комплексно досліджено політико-правові заходи в питаннях розбудови системи охорони тилу в період 1939-1945 рр., доведено, що діяльність охоронних структур Третього рейху мала виключно репресивно-залякувальний характер. Виконуючи відповідні функції та завдання, їх особовий склад жодним чином не дотримувався міжнародного законодавства щодо законів і звичаїв війни;
- всебічно розглянуто політико-правові підходи партійного, державного і військового керівництва СРСР щодо розроблення організаційно-правових засад діяльності військових формувань та органів з охорони тилу, зокрема на території Української РСР у період 1941-1944 рр. Установлено, що практична робота у цьому напрямі поетапно набула протидиверсійного, охоронного, контррозвідувального та попереджувального характеру. У свою чергу це привело до структурованої побудови системи із забезпечення безпеки тилових районів і прифронтового тилу Діючої армії;
- за темою дослідження відшукано нормативно-правові акти і низку архівних матеріалів, раніше не відомих або маловідомих історико-правовій науці, та проведено їх науковий аналіз;
- здійснено критичний аналіз опублікованих законодавчих і відомчих нормативних актів, у яких регламентувалася організація та діяльність відповідних з'єднань, частин, підрозділів, органів і служб;
- цілісно розглянуто систему законодавчих та підзаконних актів, що регламентували розбудову в Радянському Союзі регулярних військових і добровільних формувань із забезпечення безпеки тилу діючої армії;
поглиблено:
- аналіз відомчої нормотворчої діяльності гітлерівського Вермахту та Головного управління імперської безпеки (РСХА) Третього рейху, НКВС (НКДБ) СРСР як керівних органів системи із забезпечення безпеки тилу за умов війни;
- історико-правову оцінку нормативно-правової та організаційної діяльності у сфері еволюційного розвитку спеціальних, військових і добровільних формувань та органів з охорони тилу;
дістали подальший розвиток:
- положення про те, що ефективність і результативність організації та діяльності спеціальних і військових формувань, органів та служб з охорони тилу безпосередньо залежать від суспільно-політичних відносин, стану законодавства у сфері охорони безпеки держави та громадського порядку за умов війни чи воєнних конфліктів;
- твердження, що станом на червень 1941 р., на відміну від нацистської Німеччини, партійне і державне керівництво СРСР, управлінські органи НКВС і РСЧА лише певним чином зуміли вирішити питання убезпечення тилу на випадок війни, зокрема шляхом запровадження нормативно-правових засад діяльності спеціальних і військових формувань та відповідних органів. Системне та ефективне втілення в практику необхідних заходів почалося лише з 1942 р.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції впроваджено та мають перспективу подальшого використання у:
- законодавчій діяльності – довідка Інституту законодавства Верховної Ради України від 20.09.2012 за № 22/505-1-6;
- практичній діяльності – акт Головного слідчого управління МВС України від 17.10.2012;
- навчальному процесі – акти впровадження Одеського державного університету внутрішніх справ від 30.06.2011 та Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ від 25.07.2011.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки наукового доробку обговорювалися на науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Історія міліції України: минуле і сучасне» (Івано-Франківськ, 2010), «Розвиток систем і технологій підготовки керівних кадрів для органів державної влади» (Київ, 2010), «Мова і мовленнєва культура у контексті діяльності управлінського персоналу ОВС» (Київ, 2011), «Актуальні проблеми історії держави та права» (Київ, 2011), «Підготовка кадрів міліції (поліції): історія та сучасність» (Київ, 2011), «Воєнна історія Північного Причорномор’я та Таврії» (Севастополь, 2011), «Воєнна історія Середньої Наддніпрянщини» (Київ, 2012).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження відображені у 14 наукових публікаціях, зокрема шість статей, що опубліковано у фахових виданнях МОНмолодьспорту України.
Структура дисертації зумовлена метою і задачами дослідження та складається зі вступу, чотирьох розділів (11 підрозділів), висновків, списку використаних джерел (180 найменувань) та дев’яти додатків. Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінок, з них основного тексту – 181 сторінка.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Структура, функції та завдання спеціальних, військових і добровільних формувань, органів та служб з охорони тилу в період Другої світової війни визначались законодавством супротивних сторін, а також нормативно-правовими актами командування Вермахту та Червоної армії, центральними виконавчими органами державної безпеки і внутрішніх справ.

2. Зміцнення у передвоєнний період в СРСР командно-адміністративної системи державного управління і, як наслідок, посилення охоронно-каральних заходів потребувало підпорядкування відповідних військових формувань Наркомату внутрішніх справ СРСР. Зусилля останнього спрямовувалися на удосконалення їх організаційно-штатної структури, визначення пріоритетності функцій і завдань, пошук більш ефективних форм та методів діяльності.

3. Основним джерелом функціонування внутрішніх і прикордонних військ у 1939 р. – першій половині 1941 p. стала нормотворчість наркоматів внутрішніх справ та оборони, насамперед щодо налагодження взаємодії з частинами і з'єднаннями Червоної армії, яка нерідко супроводжувалася суттєвими прорахунками, зокрема:
– програма військово-технічного переозброєння військ НКВС помітно відставала від загальноармійської;
– при розрахунку сил і засобів, необхідних для охорони та оборони прифронтової смуги і тилових об'єктів, армійські штаби переоцінювали не лише бойові можливості військ НКВС, але й РСЧА. У ході війни перед першими часто ставилися непосильні бойові завдання, що принципово суперечили їх природі та функціям.
Досвід засвідчив: залучення частин і з'єднань НКВС до бойових дій як регулярних військ є неефективним, оскільки їх озброєння і тактична підготовка не відповідали загальноармійським стандартам, а мобілізаційні плани мали ґрунтуватися на об’єктивних можливостях їх боєготовності та боєздатності й повною мірою відповідати державній воєнній доктрині.
Спеціальні військові формування доцільно використовувати виключно для виконання покладених на них функцій і завдань. Залучати їх до фронтових операцій доцільно лише після відповідного переозброєння та навчання.
Їх структура, функції та завдання в умовах можливої війни чи воєнних конфліктів мають визначатися заздалегідь, з обов’язковим урахуванням специфіки попередньої діяльності.

4. Правовою основою функціонування військ НКВС, дислокованих в Україні, у передвоєнний період слугували союзні законодавчі акти і відомчі нормативні документи, які не завжди містили виважену концепцію, обґрунтовану стратегію та шляхи вирішення поставлених завдань. Вживані кроки нерідко супроводжувалися помилками і прорахунками, що не давало очікуваних результатів. Негативно впливали на їх кадрове і матеріально-технічне забезпечення, а також стан дисципліни, порядок, боєготовність та боєздатність і численні реорганізації та структурні зміни. Не сприяла цьому і суспільно-політична криза в країні, зокрема масові репресії, що також мали місце в правоохоронних органах та військових формуваннях НКВС.

5. Організаційно-правові заходи радянської сторони в умовах війни щодо посилення охорони прифронтового тилу і тилових районів, безпеки Діючої армії за участю спеціальних, військових і добровільних формувань, органів та служб безпосередньо пов’язувалися з обстановкою на фронтах, загальною військово-політичною ситуацією і здійснювалися в два етапи:
перший: червень 1941 р. - кінець 1942 р., проведення заходів щодо штатно-структурної перебудови з метою об'єднання сил і засобів протистояння німецько-фашистській агресії. Відповідні зміни проводилися ситуативно, без чіткого плану і головним чином скеровувались на вирішення нагальних завдань з відсічі ворогові. Підпорядкування військ НКВС у цей період продовжувало залишатись подвійним. Вони брали участь у бойових діях, охороні тилу Діючої армії, диверсійно-розвідувальній роботі у ворожому тилу, несенні гарнізонної служби. Їх бойова та службово-оперативна діяльність за умов війни свідчить: вони спромоглися не лише виконати поставлені завдання, а й зробили вагомий внесок у перемогу над ворогом.
другий: 1943-1944 рр., вжиття якісно нових кроків щодо уточнення структури, функцій та завдань усіх охоронних складників, поступовий їх перехід виключно до охороно-попереджувальних заходів, спрямованих на боротьбу з підривними діями противника у радянському тилу.

6. Загалом розширення правового поля функціонування та завдань радянських спеціальних, військових і добровільних формувань, органів та служб з охорони тилу відбувалося упродовж усієї війни. Цей процес характеризувався поступовим наділенням їх широкими повноваженнями. Нормативні основи діяльності не були сталими та змінювалися залежно від військово-політичної ситуації. Для виконання покладених на них функцій нормативно-правові акти надавали цим структурам право вдаватися до застосування різних форм і методів протистояння противнику. Останнє зумовлювалося їх місцем і роллю у державному виконавчому механізмі.

7. Нормативно-правовою основою функціонування німецьких спеціальних органів та служб, військових формувань з охорони тилових районів Вермахту на окупованій території виступали накази і розпорядження вищого військового командування, поліції безпеки і СД, окупаційних органів. Їх характер і зміст було визначено заздалегідь відповідно до стратегічних цілей Третього рейху. Виконання охоронно-поліційних завдань відбувалося за умов грубого порушення законів і звичаїв війни шляхом перевищення владних повноважень, масових розстрілів, ув’язнення в концтабори, взяття заручників. Діяльність охоронних німецьких структур мала виключно репресивно-залякувальний характер.

8. За умов загострення у 1943-1945 рр. в Україні суспільно-політичної та криміногенної ситуації військові підрозділи спеціального призначення стали надійною опорою влади, що визначало їх правові засади, особливості і характер оперативно-службової та бойової діяльності. У цей період застосовувався широкий спектр агітаційно-пропагандистських, оперативно-розшукових, карально-репресивних і збройних способів боротьби. У цілому організаційно-правові та тактичні засади використання військ НКВС та їх аналогів свідчать: тісно взаємодіючи з оперативними підрозділами правоохоронних органів, саме військові підрозділи спроможні результативно запобігати диверсійно-терористичним проявам та ліквідовувати їх.

9. На підставі опрацювання фактичного матеріалу й аналізу історико-правових і теоретичних напрацювань дисертант вносить такі пропозиції:

9.1. Доповнити ст. 2 Закону України «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України», виклавши п. 9 цієї статті у такій редакції: «забезпечення шляхом проведення військових, карантинних, розвідувальних і контррозвідувальних заходів безпеки у територіальних одиницях держави, уповноваженими органами яких уведено надзвичайний або воєнний стан».

9.2. Абз. 1 ст. 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» викласти у такій редакції: «Спеціально уповноваженими органами державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України та Міністерство внутрішніх справ України (за умов війни або уведення надзвичайного стану)».

9.3. Абз. 10 ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України» викласти у такій редакції: «Збройні сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України, Міністерство внутрішніх справ України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України».

9.4. Доповнити ст. 2 Закону України «Про міліцію», виклавши абз. 10 цієї статті у такій редакції: «співпраця з державними органами виконавчої влади у забезпеченні національної безпеки держави».

9.5. Для ефективного виконання завдань щодо забезпечення національної безпеки держави в умовах воєнних дій чи воєнних конфліктів видається доцільним внести зміни до відомчих нормативних документів, які визначають організаційну структуру Міністерства внутрішніх справ України. Такі доповнення можна здійснити шляхом розроблення штатів апарату Міністерства внутрішніх справ України на воєнний час, передбачивши створення Головного управління контррозвідки (ГУКР МВС України).

9.6. Викласти ст. 3 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у такій редакції:
«На службу в органи внутрішніх справ на добровільних засадах приймаються особи, які досягли 18-річного віку, здатні за особистими якостями, моральними та етичними принципами, освітою і станом здоров'я виконувати покладені на них обов’язки. Призовники не підлягають прийому на службу в органи внутрішніх справ, за винятком випадків, передбачених законодавством. Під час прийняття на службу може бути встановлено іспитовий строк тривалістю до одного року. Особливості проходження служби в період іспитового строку визначаються Міністерством внутрішніх справ України.
Не приймаються особи, які під час подання документів, визначених переліком для вступу на службу в органи внутрішніх справ, не подали чи приховали про себе або близьких родичів важливу інформацію».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Большой юридический словарь / ред. А. Я. Сухарев, В.Д. Зорькин, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1999. – Т. VI, 790 с. – (Библиотека словарей «ИНФРА-М»).
2. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. – 1440 с.
3. Советская Военная Энциклопедия: в 8 т. / пред. и гл. ред. комиссии Н. В. Огарков. – М.: Воениздат, 1976-1980.
Т.8: Ташкент – Ячейка. – 1980. – 687 с., 26 л. ил.
4. Военный энциклопедический словарь / пред. и гл. ред. комиссии С.Ф. Ахромеев. – М.: Воениздат, 1986. – 863 с. с ил., 30 л. ил.
5. Дьяконов И. М. Общественный и государственный строй Древнего Двуречья. Шумер / И. М. Дьяконов. – М., 1959. – 306 с.
6. Минцберг Г. Школы стратегий / Минцберг Г., Альстренд Б., Лемпел Д. – СПб. : Питер, 2000. – 336 с.
7. Кривуля О. М. Філософія: Навчальний посібник. – Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – 592 с.
8. Соколов Б. В. Сто великих войн. М. : Вече 2000, 2001. – 544 с
9. Манфред А. З. Наполеон Бонапарт / А. З. Манфред. – М. : Мысль, 1987. – С. 735.
10. Древний Рим: Книга для чтения / ред. Д. П. Каллистова, С. Л. Утченко. – М. : Просвещение, 1969. – 390 с.: ил.
11. Nosworthy B. Battle tactics of Napoleon and his enemies. London: Constable, 1995.
12. Jacques-Antoine-Hippolite comte de Guibert, Essai General de tactique. – Paris, 1772.
13. Клаузевиц К. О войне / Клаузевиц К. – М. : Госвоениздат, 1934. – 242 с.
14. Пашуто В. Александр Невский / В. Пашуто. – М. : Молодая гвардия, 1974. – 70 с.
15. Ф.-Леттов-Форбек О. Мои воспоминания о Восточной Африке / Ф.-Леттов-Форбек О. – М. : Военный вестник, 1927. – 323 с.
16. История военного исскуства. – М.: Воениздат, 1966. – 656 с., 5 вкл.
17. Булгаков Д. Тыл и новый облик Вооруженных сил РФ / Булгаков Д. // Российское военное обозрение. – 2009. – № 8 (67).
18. РДВІА. – Ф. 485. – Спр. 1162. – Л. 1.
19. А.А. Поливанов. Из дневников и воспоминаний по должности военного министра и его помощника. 1907-1916 гг. / А.А.Поливанов. –.– Т. 1. – М., 1924. – С. 184.
20. Болотін Д. Н. Історія Радянського стрілецької зброї та патронів / Болотін Д. Н. // Полігон. – СПб. : MCMXCV, 1995. – 303 с.
21. Цели Германии в войне против СССР. Исторические исследования // Газ. Всеукраинского Союза рабочих “Рабочий класс”. – 2008. – № 22 (413).
22. Ерошкин Н.П. Очерки истории государственных учреждений дореволюционной России / Ерошкин Н.П. – М.: Гос. учеб.-пед. изд-во мин-ва просвещения РСФСР, 1960. – С.396.
23. Хантіль М. Ф. Внутрішні війська МВС України: історія і сучасність (історичний нарис) / Хантіль М. Ф. – К., 2003. – 259 с.
24. Бородич Л. В. Внутрішні війська й прикордонні війська в Україні у 1917-1941 рр. (історико-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук / Бородич Л. В. – Харків, 1999.
25. Карпенко С.В. Очерки истории белого движения на Юге России (1917–1920 гг.). – М. : Изд-во Ипполитова, 2003. – 352 с.
26. Иоффе Г. С. Карпенко. Очерки истории белого движения // Новый Журнал : литературно-художественный журнал русского Зарубежья / Г. Иоффе, С. Карпенко. – Нью-Йорк, 2003. – №233.
27. История военного исскуства. – М.: Воениздат, 1966. – 656 с., 5 вкл.
28. Лехович Д. Белые против красных. Генерал Деникин / Д. Лехович. – М.: Воскресенье, 2000. – 402 с.
29. Внутренние войска в годы мирного социалистического строительства (1922–1941 гг.). Документы и материалы. – М. : Юрид. лит., 1977. – 640 с.
30. Внутренние войска в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. Документы и материалы. – М.: Юрид. лит., 1975. – 728 с.
31. Пограничные войска СССР. 1945–1950 // сб. документов и материалов. – М.: Политиздат, 1975. – 758 с.
32. Из истории советских пограничных войск. Пограничные войска в годы Великой Отечественной войны 1941–1945 гг. Документы и материалы. – Кн. 1: июнь 1941-1943 гг. – М.: Воениздат, 1975. – 483 с.
33. Банников Ф.Г. Истребительные батальоны НКВД СССР и полки в Великой Отечественной войне (1941-1945 гг.). – М., 1968. – 72 с.
34. Биленко С. В. На охране тыла страны: Истребительные батальоны и полки в Великой Отечественной войне 1941-1945 гг. / Биленко С. В. – М.: Наука, 1988. – 256 с.
35. Добров В.П. Діяльність КП України з підготовки та виховання кадрів робітничого класу в роки четвертої п’ятирічки (1946–1950 рр.) (на матеріалах Донецької і Луганської областей) / Добров В.П.
36. Довбня В.А. Реорганізація апарату НКВС України на початку Великої Вітчизняної війни (червень-грудень 1941 р.) / Довбня В.А. // Безсмертя подвигу: матеріали наук-практ. конф. (Київ, 22 квіт. 2005 р.) / Київ. нац. ун-т внутр. справ. – К.: ВПЦ МВС України, 2006. – 311 с.
37. Некрасов В.Ф. На страже интересов Советского государства: История строительства войск ВЧК-ОГПУ-НКВД-МВД / Некрасов В.Ф. – М.: Воениздат, 1983. – 368 с.
38. Синицын А. М. Всенародная помощь фронту. – М.: Воениздат, 1985. – 319 с.
39. Чайковський А.С. Невідома війна (Партизанський рух в Україні 1941–1944 рр. мовою документів, очима історика) / Чайковський А.С. – К. : Книга, 1994. – 292 с.
40. Безбородова И.В. Управление по делам военнопленных и интернированных НКВД СССР : автореф. дис. на соискание степени канд. ист. наук / Безбородова И.В. – М. : Б.и., 1997. – 16 с.
41. Бородич Л. В. Внутрішні й прикордонні війська в Україні у 1917-1941 р. (історико-правовий аспект) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бородич Л. В. – Х., 1999. – 164 с.
42. Казанцев В. П. Деятельность войск НКВД СССР по охране особо важных предприятий промышленности в годы Великой Отечественной войны : автореф. дис. на соискание степени канд. ист. наук / Казанцев В. П. – СПб., 2001. – 16 с.
43. Калюк О. М. Війська НКВС (МВС) в Україні (1939-1953 рр.): історико-правовий аспект : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Калюк О. М. – К., 2006. – 182 с.
44. Ніколаєв І. Є. Репресії проти військовослужбовців та працівників органів ДПУ-НКВС України в 20-50-ті роки XX століття : дис. ... канд. іст. наук / Ніколаєв І. Є.; Миколаїв. держ. ун-т ім. В.О.Сухомлинського. – Миколаїв, 2006. – 202 с.
45. Олійник О. І. Народний комісаріат внутрішніх справ України (1917-1941 рр.): структура, функції, діяльність : дис. ... канд. юрид. наук / Олійник О. І.; Ун-т внут. справ. – Х., 2000. – 205 с.
46. Проценко Е. Д. Подготовка офицерских кадров внутренних войск в годы Великой Отечественной войны (историко-правовой аспект) : автореф. дис. … канд. ист. наук / Проценко Е. Д. – М.; СПб. : Б.и., 1997. – 20 с.
47. Федоров Л. Б. Внутренние войска МВД СССР: Опыт формирования : автореф. дис. на соискание степени канд. ист. наук / Федоров Л. Б. – М.; СПб., 1992. – 24 с.
48. Шармар О. М. Роль органів ВУНК, ДПУ, НКВС УСРР (УРСР) у здійсненні політики держави на селі (1919-1939 рр.) : автореф. дис. на здобуття ступеня канд. юрид. наук / Шармар О. М.; Київ. нац. ун-т внут. справ. – К., 2008. – 20 с.
49. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз : у 2 кн. / Білас І. Г. – К. : Либідь, 1994. – (Кн. 1: Військо України. – 432 с.).
50. Білас І. Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917–1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз : у 2 кн. / Білас І. Г. – К. : Либідь, 1994. – (Кн. 2: Військо України. – 686 с.).
51. Чайковський А. С. Плен. За чужие и свои грехи (Военнопленные и интернированные в Украине 1939–1953 гг.) / Чайковський А. С. – К. : Парламент изд-во, 2002. – 503 с.
52. Безсмертя: книга пам'яті України 1941-1945 / гол. ред. кол. І. О. Герасимов. – К. : Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам'яті України», 2000. – 944 с.
53. 50 лет на страже границ советского государства : историко-мемуарный сб. / ред. П. И. Зырянова. – М. : Воениздат, 1969. – 300 с.
54. Приказано заступить : сборник. – М. : Политиздат, 1974. – 244 с.
55. Войска называются внутренними : Краткий исторический очерк. – М. : ДОСААФ СССР, 1982. – 496 с.
56. Боевой путь советских пограничных войск : Краткий очерк / С.Е.Любимов, И.И. Теряев, А.В. Нестеров. – М. : Воениздат, 1967. – 476 с.
57. Золотые звезды внутренних войск. – М. : Политиздат, 1980. – 309 с.
58. Судоплатов П. А. Спецоперации: Лубянка и Кремль: 1930–1950 годы / Судоплатов П. А. – М. : ОЛМА-Пресс, 1998. – 688 с.
59. Старинов И. Г. Записки диверсанта / Старинов И. Г. – М. : Альманах «Вымпел», 1997. – (Кн. 1).
60. Старинов И. Г. Мины замедленного действия: размышления партизана-диверсанта / Старинов И. Г. – М. : Альманах «Вымпел», 1999. – (Кн. 2).
61. Попов А. Ю. Диверсанты Сталина. Деятельность органов Госбезопасности СССР на оккупированной советской территории в годы Великой Отечественной войны / Попов А. Ю. – М. : Яуза; Эксмо, 2004. – 512 с.
62. Советская Украина в годы Великой Отечественной войны. 1941–1945. Документы и материалы : в 3 т. – К. : Наук. думка, 1985.
Т. 1 : Украинская ССР в первый период Великой Отечественной войны (22 июн. 1941 г. – 18 нояб. 1942 г.). – 517 с.
Т. 2 : Украинская ССР в период коренного перелома в ходе Великой Отечественной войны (19 нояб.1942 г. – кон. 1943 г.). – 510 с.
Т. 3 : Украинская ССР в завершающий период Великой Отечественной войны (1944–1945 гг.). – 509 с.
63. Реабілітація репресованих: законодавство та судова практика : зб. док. / ред. В.Т. Маляренка. – К. : Юрінком, 1997. – 461 с.
64. Польща та Україна у тридцятих-сорокових роках ХХ століття. Переселення поляків та українців 1944–1946. – Т. 2. – Варшава; К. : Книга, 1998. – 1007 с.
65. Лубянка: ВЧК-ОГПУ-НКВД-НКГБ-МГБ-МВД-КГБ : справочник / общ. ред. А.Н. Яковлева. – М. : МФД, 1997. – 352 с.
66. Петров Н.В. Кто руководил НКВД, 1934–1941 : справочник / Н.В.Петров, К.В. Скоркин. – М. : Звенья, 1999. – 504 с.
67. Голос України. – 2010. – № 194.
68. Ратник. – 2012. – № 35-36.
69. Роттман Гордон Л. Боевое снаряжение вермахта 1939-1945 гг. – К. : АСТ, Астрель, 2002. – 31 с.
70. Дробязко С. Восточные добровольцы в вермахте, полиции и СС» / С. Дробязко, А. Каращук. – К. : АСТ, Астрель, 2000. – 46 с.
71. Гелен Р. Война разведок: Тайные операции спецслужб Германии: 1942-1971 гг. / Гелен Р. ; пер. с нем. В.Г. Чернявского, Ю.Д.Чупрова. – 427 с.
72. Гудериан Г. Воспоминания немецкого генерала. Танковые войска Германии / Гудериан Г. – М. : Центрполиграф, 2007. – 242 с.
73. Гальдер Ф. Военный дневник. Ежедневные записи начальника Генерального штаба Сухопутных войск 1939-1942 гг. : в 3 т. / Гальдер Ф. – М.: Воениздат. –
Т. I : 1968. - 512 с.
Т. ІІ : 1969. - 328 с.
Т. III : 1971.
74. Скорцени Отто Неизвестная война. Воспоминания / Скорцени Отто. – Минск : Попурри, 2003. – 592 с.
75. Шелленберг В. Мемуары / Шелленберг В. – Минск : Изд-во «Родиола плюс», 1998. – 221 с.
76. Типпельскирх К. Итоги второй мировой войны: выводы побежденных / К. Типпельскирх, А. Кессельринг, Г. Гудериан. – СПб. : Полигон, 2002. – 634 с.
77. Хантіль М.Ф. Овеянные славой (нариси історії і бойового шляху військової частини 3001) / Хантіль М.Ф. – К., 2006.
78. Операции военной разведки / В. В. Петров. – Минск : Литература, 1997. – 640 с. – (Энциклопедия военного исскуства).
79. Мадер Юлиус Абвер: щит и меч Третьего рейха. – P.-на-Дону : Феникс, 1999. – 320 с.
80. Михайленко П. П. Історія міліції України у документах і матеріалах: у 3 т. / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв. –. – Т.2 : 1926-1945. – К. : Генеза, 1997. – 412 с.
81. Мюллер Н. Вермахт и оккупация (1941-1944) / Мюллер Н. ; ред. А. Юденкова ; пер. с нем. А. Артемова, А. Долгорукова, И. Карабутенко, Ю. Чупрова, Г. Шевченко. – М. : Воениздат, 1974. – 387 с.
82. Державний архів Російської федерації (ДАРФ). – Ф. 7021. – Оп.148. – Спр. 183.
83. ДАРФ. – Ф. 7445. – Оп. 2. – Спр. 141.
84. ДАРФ. – Ф. 7445. – Оп. 2. – Спр. 168.
85. ДАРФ. – Ф. 7021. – Оп. 148. – Спр. 454.
86. Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО). – Ф. 1. – Оп. 22. – Спр. 863.
87. ЦДАГО. – Ф. 62. – Оп. 1. – Спр. 129.
88. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО). – Ф. КМ-8. – Оп. 2. – Спр. 186.
89. ЦДАВО. – Ф. КМ-8. – Оп. 2. – Спр. 182.
90. ЦДАВО. – Ф. КМ-8. – Оп. 2. – Спр. 181.
91. Державний архів Київської області. – Ф. 009. – Оп. 1. – Спр. 181.
92. Державний архів Житомирської області. – Ф. Р-1151. – Оп. 1. – Спр. 9.
93. Архіви окупації. 1941-1944 / Держ. ком. архівів України ; упоряд. Н. Маковська. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 872 с.
94. ЦДАВО. – Т. 501. – Рол. 24. – К. 996-997.
95. Gordon Williamson German Military Police Units 1939-45 / Gordon Williamson, Ronald Volstad. – Osprey : Publishing Ltd, 2002.
96. ЦДАВО. – Ф. КМ-8. – Оп. 2. – Спр. 218.
97. ЦДАВО. – Т. 501. – Рол. 6. – К. 626.
98. ЦДАВО. – Ф. КМФ-8. – Оп. 2. – Спр. 153.
99. Germany and the Second World War. – Oxford, 1998. – Vol. 4.
100. СС В ДЕЙСТВИИ. Документы о преступлениях СС : Сб. – М. : Прогресс, 1968. – 507 с.
101. Преступные цели – преступные средства : Документы об оккупационной политике фашисткой Германии на территории СССР (1941-1944). – М. : Экономика, 1985. – 352 с.
102. Залесский К. А. Вооруженные силы 3 рейха / Залесский К. А. – М. : Яуза-пресс, 2008.
103. Державний галузевий архів Служби безпеки України (ДГА СБУ) : колекція друкованих видань. – Од. зб. 445.
104. ЦДАГО. – Ф. 62. – Оп. 1. – Спр. 182.
105. Державний архів Черкаської області. – Ф. П-1132. – Оп. 1. – Спр. 381.
106. Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. – К., 1972.
107. Київський процес: Документи і матеріали. – К., 1995.
108. Скоробогатов А. В. Харків у роки німецької окупації (1941-1943) : автореф. дис. на здобуття ступеня д-ра іст. наук / Скоробогатов А. В. ; Харків. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2006. – 412 с.
109. Стецько Я. 30 червня 1941 р. Ліга Визволення України (Торонто) / Стецько Я. – Лондон : Українська Видавнича Спілка, 1967. – 463 с.
110. Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 39.
111. История строительства внутренних войск. 1917-1945 гг. Краткий очерк / Гл. упр. внут. войск МВД СССР. – М. : Политиздат, 1978. – 332 с.
112. Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик. – 1939. – № 32.
113. История Коммунистической партии Советского Союза. – М. : Политиздат, 1970. – Т. 5. – Кн. 1.
114. Приказы народного комиссара обороны СССР. 1937-21 июня 1941 г. – М. : Терра, 1994. – Т. 13 (2-1). – 368 с.
115. РДВА. – Ф. 4. – Оп. 15. – Спр. 31.
116. РДВА. – Ф. 38262. – Оп. 1. – Спр. 1.
117. РДВА. – Ф. 38262. – Оп. 1. – Спр. 43.
118. Петров Н. В. Кто руководил НКВД. 1934-1941: справочник / Н. В. Петров, К. В. Скоркин ; ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского ; Об. "Мемориал" ; Рос. гос. арх. соц.-полит. Истории ; Гос. арх. РФ. – М.: Полигран, 1999. – 504 с.
119. От МПВО к гражданской защите. Страницы из истории МПВО-ГО-РСЧС субъектов Российской Федерации / сост. В. А. Владимиров, Н. Н. Долгих, Ф. Г. Маланичев; МЧС России. – М. : Ин-октаво, 2004. – 352 с.
120. РДВА. – Ф.30544. – Оп.1. – Спр.2.
121. Російський Державний архів соціально-політичної історії (РДАСПІ). – Ф. 17. – Оп. 163. – Спр. 1295.
122. Петров Н. В. Кто руководил НКВД, 1934-1941 : cправочник / Н. В. Петров, К. В. Скоркин ; ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского; Об. «Мемориал» и др. – М. : Звенья, 1999. – 504 с.
123. ДАРФ. – Ф. 9414. – Оп. 1. – Спр. 331.
124. Російський Державний військовий архів (РДВА). – Ф. 38650. – Оп. 1. – Спр.615.
125. РДВА. – Ф. 38650. – Оп. 1 – Управління оперативних військ НКВС СРСР з 04.03.1941– до 04.01.1942 рр.
126. ДАРФ. – Ф.9401. – Оп.1. – Спр.617.
127. Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик. – 1941. – № 12 (127).
128. Петров Ю.П. Строительство политорганов, партийных и комсомольских организаций армии и флота (1918-1968) / Петров Ю.П. – М. : Воениздат, 1968. – 544 с.
129. Газета «Правда». – 1940, 13 авг.
130. Партийно-политическая работа в Вооруженных Силах СРСР 1918-1973 гг. Исторический очерк. – М. : Воениздат, 1974. – 394 с.
131. РДВА. – Ф. 40. – Оп. 1. – Спр. 692.
132. РДВА. – Ф. 38261. – Оп. 1. – Спр. 255.
133. Ніколаєць Ю.О. Створення та діяльність винищувальних батальйонів України в 1941 році / Ніколаєць. Ю.О. // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. – 1998. – № 38. – 89 с.
134. Калашников K.A. Красная Армия в июне 1941 года : стат. сб. / К.А. Калашников, В.И. Феськов, А.Ю. Чмыхало, В.И. Голиков. – Новосибирск : Сибирский хронограф, 2003. – 204 с.
135. Калюк О. М. Функції та завдання військ НКВС під час Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) / Калюк О. М. // Безсмертя подвигу : матеріали міжнар. наук.-прак. конф. (Київ, 22 квіт. 2005 р.) / Київ. нац. ун-т внут. справ. – К. : ВПЦ МВС України, 2006. – С. 245.
136. Север А. Маршал с Лубянки. Берия и НКВД в годы Второй мировой войны / А. Север. – М. : Алгоритм, 2008. – 240 с.
137. РДВА. – Ф. 32880. – Оп. 5. – Спр. 152.
138. История Великой Отечественной войны Советского Союза 1941-1945 гг. – Т. 2. – М., 1961.
139. РДВА. – Ф.38260. –Оп.1. – Спр.1.
140. РДВА. – Ф. 38261. – Оп. 1. – Спр. 255.
141. Горьков Ю.А. Государственный Комитет Обороны постановляет (1941-1945). Цифры, документы / Горьков Ю.А. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2002. – 575 с.
142. РДВА. – Ф. 38652. – Оп. 1. – Спр. 8.
143. РДВА. – Ф. 38261. – Оп. 1. – Спр. 255.
144. РДВА. – Ф. 40. – Оп. 1. – Спр. 87.
145. РДВА. – Ф. 40. – Оп. 1. – Спр. 692.
146. РДВА. – Ф. 32880. – Оп. 5. – Спр. 571.
147. РДВА. – Ф. 38260. – Оп. 8. – Спр. 1.
148. РДВА. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Спр. 606.
149. РДВА. – Ф. 38261. – Оп. 1. – Спр. 12.
150. Великая Отечественная война. Краткий научно-популярный очерк. – М., 1970. – С. 368.
151. Дашичев В. И. Совершенно секретно! Только для командования. Стратегия фашистской Германии в войне против СССР / Дашичев В. И. – М.: Наука, 1967. – 752 с.
152. Сталин И.В. О Великой Отечественной войне Советского Союза / Сталин И.В. – М.: Воениздат, 1948. – 209 с.
153. История второй мировой войны 1939-1945 / гл. ред. комиссия под пред. А.А. Гречко. – Т.5. – М. : Воениздат МО СССР, 1975.
154. РДВА. – Ф. 32901. – Оп. 3. – Спр. 1.
155. РДВА. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Спр. 620.
156. РДВА. – Ф. 4. – Оп. 11. – Спр. 70.
157. РДВА. – Ф. 32880. – Оп. 1. – Спр. 163.
158. РДВА. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Спр. 833.
159. РДВА. – Ф. 38261. – Оп. 1. – Спр. 110.
160. РДВА. – Ф. 38261. – Оп. 1. – Спр. 98 (узаг.).
161. Ведомости Верховного Совета СССР. – 1943. – № 28.
162. Органы Государственной безопасности в Великой отечественной войне : сб. док. – Т. V : в 2 кн.. – М. : Кучково поле, 2007. – 1624 с.
163. РДВА. – Ф. 39026. – Оп.1. – Спр. 802.
164. Из истории советских пограничных войск. Пограничные войска в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг.: Документы и материалы. – Кн. 2 (1944-1945 гг.). – С. 67.
165. Красная Армия в Австрии. Советская оккупация 1945-1955. Документы. – Грац-Вена-Мюнхен, 2005. – 849 с.
166. РДВА. – Ф. 32880. – Оп. 5. – Спр. 614. – С. 48-49.
167. РДВА. – Ф. 38650. – Оп. 1. – Спр. 22.
168. Пограничник. – 1945. – № 11-12.
169. 1418 дней войны: Из воспоминаний о Великой Отечественной / сост. Е.Н.Цветаев, В.С.Яровиков. – М. : Политиздат, 1990. – 687 с.
170. Из истории советских пограничных войск. Пограничные войска в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 гг. : Документы и материалы. – Кн. 1: июн.1941-1943 гг. – М. : Воениздат, 1975. – 483 с.
171. Север А. Великая миссия НКВД / А. Север. – М. : Алгоритм, 2008. – 240 с.
172. Немецкая Империя и Вторая мировая война. – Мюнхен, 1978.
173. ДАРФ. – Ф. 7021. – Оп. 148. – Спр. 183.
174. ДАРФ. – Ф. 7445. – Оп. 2. – Спр. 141.
175. Архів МВС України. – Ф. 45. – Оп. 1. – Спр. 122.
176. Смерш. Советская военная разведка против разведки Третього рейха. – М. : Яуза; Эксмо, 2005. – 576 с., ил.
177. Про контррозвідувальну діяльність : Закон України від 26 груд. 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 12. – С. 89.
178. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 черв. 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – С.351.
179. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – С. 20.
180. Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України : Закон України від 26 бер. 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 29. – С. 397.