ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Жилін Євген Володимирович

УДК 342.6:342.922

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент
Журавльов Дмитро Володимирович

Дніпропетровськ – 2012

Зміст
ВСТУП ……………………………………………………………………………. 3

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ……………………….. 10
1.1. Об’єднання громадян як елемент громадянського суспільства …………. 10
1.2. Поняття, сутність та особливості взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади ………………………………………………………………… 34
1.3. Адміністративно-правове регулювання взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні та світі …………………………………… 57
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………………. 81

РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ………………………………………….. 86
2.1. Принципи, функції та методи організації взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади ……………………………………………………….. 86
2.2. Основні види та форми взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади ………………………………………………………………… 108
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………….. 118

РОЗДІЛ 3 ОКРЕМІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЗАЄМОДІЇ ОБ’ЄДНАНЬ ГРОМАДЯН З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ………………………………………….. 121
3.1. Особливості взаємовідносин окремих видів об’єднань громадян з органами державної влади ………………………………………………………………… 121
3.2. Специфіка діяльності громадських рад при органах державної влади …. 136
3.3. Організація співробітництва між об’єднаннями громадян і правоохоронними органами ……………………………………………………. 143
3.4. Удосконалення ефективності взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні ……………………………………………………… 166
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………….. 186

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………. 190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………… 196

Вступ
Актуальність теми. З моменту проголошення незалежності України й до сьогодні простежується тенденція демократичних трансформацій у процесі становлення та розвитку в державі громадянського суспільства, яке за сучасних умов стає підґрунтям забезпечення та реалізації соціокультурних, економічних і політичних інтересів суб’єктів суспільних відносин, становить собою відкриту систему, елементи якої характеризуються гнучкістю, динамічністю, взаємозв’язком і взаємодією. При цьому головною передумовою належного функціонування громадянського суспільства в будь-якій країні є формування мережі різноманітних об’єднань громадян, через які безпосередньо реалізується взаємодія держави й суспільства. У контексті концепції демократичної правової держави подібні організовані групи людей, недержавні самостійні структури, об’єднуючи наявний ресурсний потенціал, цілі та зусилля, відстоюють спільні інтереси та гарантовані державою права й свободи учасників організацій, «проштовхують» ініціативні проекти з нижчого до вищого рівня влади, активізують соціальну свідомість і відповідальність громадян, нейтралізуючи таким чином негативні прояви в державотворчому процесі.
Перші наукові теорії громадянського суспільства приписують відомим англійським філософам Т. Гоббсу та Дж. Локку, хоча сама ідея такого суспільства бере свій початок ще з епохи Античності, цивілізації Древньої Греції та Риму. Вже на сучасному етапі суспільного розвитку теоретико-правові основи громадянського суспільства, у тому числі питання взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади, знайшли своє відображення в дослідженнях багатьох вітчизняних і зарубіжних фахівців з різних галузей права, серед яких: Л.О. Алєксєєва, Р. Арон, В.С. Білецький, Ж. Ведель, О.Г. Володін, Т.І. Ковальчук, А.М. Колодій, Л.І. Кормич, А.О. Красносільська, В.М. Кравчук, М.В. Лациба, Л.І. Лойко, Б.С. Модель, І.М. Модель, М.М. Новіков, А.В. Одинцова, М.Г. Патей-Братасюк, В.Ф. Погорілко, Дж. Роулс, В.Ф. Сіренко, Ю.В. Соболєва, С.М. Тимченко, Ф. Хайєк, О.С. Хмара, В.В. Хмель, Ф. Фурнет, Д.С. Шелест, Ц. Ямпольська та ін.
Однак, не применшуючи науковий доробок зазначених вище авторів та незважаючи на значну кількість нормативно-правових актів в українському правовому полі в окресленій сфері, все ж таки низка теоретичних та практичних питань, які стосуються сутності й особливостей створення та діяльності об’єднання громадян як елемента громадянського суспільства й, водночас, передумови його розбудови та взаємодії з органами державної влади в Україні, потребують подальшого наукового дослідження та вдосконалення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям наукового дослідження пов’язаний із: Загальнодержавною програмою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженою Законом України від 18.03.2004 р. № 1629-IV; Стратегією державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні (п. 5) та Планом першочергових заходів щодо її реалізації (п. 5), затверджених Указом Президента України від 24 березня 2012 р. № 212/2012. Дисертація є складовою плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2012 р.
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини адміністративного права, вимог чинного законодавства України та практики його застосування визначити сутність, принципи та особливості взаємодії органів державної влади і громадських об’єднань в Україні та на цій основі виробити практичні пропозиції та рекомендації щодо її удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі необхідно вирішити такі основні задачі:
визначити поняття, сутність та особливості громадянського суспільства і його складових елементів у державному управлінні;
– з’ясувати сутність та особливості теоретико-правових засад взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади;
– надати характеристику сучасного стану взаємодії органів державної влади та громадських об’єднань в Україні;
– визначити поняття та ознаки адміністративно-правового регулювання взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні та світі;
– розкрити принципи, функції та методи організації взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади;
– визначити основні види та форми взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади;
– виявити особливості взаємовідносин окремих видів об’єднань громадян з органами державної влади;
– висвітлити специфіку діяльності громадських рад при органах державної влади;
– встановити особливості організації співробітництва між об’єднаннями громадян і правоохоронними органами;
– розробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-правових засад організації й функціонування взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у процесі взаємодії органів державної влади з громадськими об’єднаннями в Україні.
Предмет дослідження становлять сукупність правових норм, що регулюють взаємодію органів державної влади з громадськими об’єднаннями в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу та методу сходження від абстрактного до конкретного поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 2.1). Порівняльно-правовий метод застосовано при дослідженні співвідношення теорій громадянського суспільства в державному управлінні, визначенні особливостей взаємовідносин окремих видів об’єднань громадян з органами державної влади, уточненні системи діяльності громадських рад при органах державної влади в Україні (підрозділи 1,1, 1.3, 3.1, 3.3). Використання методів класифікації, групування, системно-структурного, системно-функціонального дало змогу визначити види форм взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади, уточнити систему принципів, функцій та методів організації взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади, з’ясувати предмет взаємовідносин окремих видів об’єднань громадян з органами державної влади, розкрити напрямки та елементи організації взаємодії органів державної влади з громадськими об’єднаннями в Україні (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). За допомогою методів документального аналізу, спеціально-юридичного та статистичного охарактеризовано сучасний стан взаємодії органів державної влади з громадськими об’єднаннями в Україні (підрозділ 3.2). Структурно-логічний та компаративний методи використано під час визначення основних напрямків удосконалення адміністративно-правових засад організації та функціонування взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні (підрозділи 2.1, 3.4).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є однією з перших спроб комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, урахуванням новітніх досягнень науки адміністративного права дослідити проблемні питання взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні та сформулювати авторське бачення шляхів їх вирішення. У результаті проведеного дослідження вироблено концепцію удосконалення адміністративно-правових засад організації та функціонування взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в Україні, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основними з них є такі:
вперше:
- визначено умови досягнення соціальної ефективності взаємодії влади та суспільства, що полягають у дотриманні правових норм стосовно участі громадян у законодавчому та виконавчому процесі; задоволенні потреб громадян у соціально-економічних послугах; розробленні владою програм, спрямованих на вирішення пріоритетних для громадян проблем; своєчасному та достовірному доведенні нормативно-правової, фінансово-економічної, соціальної, екологічної інформації до відома громадян та їх об’єднань;
– виділено основні недоліки вітчизняного адміністративно-правового регулювання взаємодії органів державної влади та громадських об’єднань порівняно зі світовим досвідом, серед яких ускладнена реєстрація, податкове навантаження, відсутність фактичного права здійснювати господарську діяльність, недостатня фінансова підтримка, у т.ч. державна; обтяжливі умови участі у державних закупівлях, обмежені можливості щодо доступу до державних контрактів на надання соціальних послуг, нерозвиненість інституційного забезпечення державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства;
– висвітлено пріоритетні напрямки удосконалення взаємодії правоохоронних органів з об’єднаннями громадян, а саме: здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання дитячій безпритульності, злочинності серед неповнолітніх та молоді, проведення спільних тренінгів, нарад, семінарів, конференцій та інших заходів за участю представників громадськості та правоохоронних органів; застосування постійного моніторингу та контролю в даній сфері;
удосконалено:
- напрямки адміністративно-правового регулювання взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади, серед яких основними є: систематизація та вдосконалення законодавчих документів, спрощення адміністративних процедур щодо створення, легалізації (реєстрації), сплати реєстраційного збору та безпосередньо діяльності об’єднань громадян; встановлення конкретної форми й меж відповідальності кожного посадовця за реалізацію тих чи інших завдань Концепції сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та інших подібних заходів;
– шляхи вирішення основних проблем, що виникають у взаємовідносинах органів державної влади з різноманітними об’єднаннями громадян, серед яких: неузгодженість та дублювання статей різних нормативно-правових актів, що регламентують діяльність громадських організацій, та їх взаємовідносин з державою, невиконання Законом України «Про об’єднання громадян» своїх базових функцій, бюрократизація, прояви корупції та зловживань, лобіювання інтересів окремих політичних партій, нерозвиненість «договірних» взаємовідносин держави та різних видів об’єднань громадян;
дістали подальшого розвитку:
- напрямки адміністративно-правового реформування, до яких віднесено систематизацію та вдосконалення законодавчих документів у сфері взаємодії об’єднань громадян з органами держаної влади;
– дослідження щодо діяльності благодійних організацій в Україні та світі. При цьому виділено основні проблеми, до яких відносяться: недосконала система законодавчої регламентації та регулювання благодійної діяльності; значний податковий тягар і відсутність стимулів до благодійної діяльності серед фізичних та юридичних осіб; ускладнена і тривала процедура реєстрації благодійних організацій (до трьох місяців; подвійна реєстрація – Міністерством юстиції і державними реєстраторами);
– пріоритетні напрямки удосконалення взаємодії правоохоронних органів, зокрема міліції та прокуратури, з об’єднаннями громадян.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації положення можуть бути використані у:
науково-дослідній роботі – як основа для подальшої розробки питань взаємодії органів державної влади з громадськими об’єднаннями в Україні;
правотворчості – у процесі підготовки змін і доповнень до нормативних актів, що регулюють діяльність органів державної влади в цілому та їх взаємодії з об’єднаннями громадян;
правозастосовній діяльності – для покращання практичної діяльності суб’єктів органів державної влади;
навчальному процесі – у юридичних та інших навчальних закладах при вивченні дисципліни «Адміністративне право України», при написанні підручників, монографій, науково-практичних посібників, розробці методичних рекомендацій, а також під час викладання лекційного матеріалу та проведення семінарських занять.
Апробація результатів дисертації. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалося на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Основні теоретичні положення дисертації й рекомендації автора оприлюднено в доповідях і повідомленнях, тезах доповідей на науково-практичних конференціях: «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (Харків, 2011), «Правові засоби забезпечення та захисту прав людини: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Луганськ, 2012).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у п’яти статтях, опублікованих у фахових виданнях України з юридичних наук, а також у двох тезах доповідей на зазначених конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розкритті правової природи та особливостей взаємодії органів державної влади з об’єднаннями громадян, удосконаленні адміністративно-правових засад взаємодії державних органів влади з громадськими об’єднаннями в Україні. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є такі.
1. Громадянське суспільство є системою суспільних відносин (соціокультурних, економічних і політичних) між громадянами, об’єднаннями громадян і державою в особі органів державної влади різних рівнів, які виникають в процесі організації дотримання законодавчо регламентованих прав і свобод, задоволення особистих і колективних потреб, розвитку особистості, узгодження та захисту інтересів членів суспільства.
2. Основними ознаками громадських об’єднань є: 1) мають недержавний характер; 2) відсутність державно-владних повноважень; 3) добровільність вступу та виходу; 4) єдність інтересів для спільної реалізації прав і свобод; 5) організаційна єдність. Крім того, до особливостей об’єднань громадян віднесено: 1) обов’язкову легалізацію в установленому законодавством порядку; 2) особисту участь членів об’єднання громадян у діяльності об’єднання (активну чи пасивну); 3) можливість фінансування об’єднань громадян із різних джерел (членські внески, благодійництво, меценатство, патронаж, надання платних послуг тощо); 4) створення та провадження діяльності об’єднань громадян в інтересах кожного члена або осіб, які звернулися до об’єднання за захистом своїх прав і свобод.
3. Недоліками адміністративно-правового характеру в діяльності об’єднань громадян є: по-перше, держава продовжує диктувати переважну більшість положень щодо функціонування об’єднань громадян, вступаючи всупереч принципам громадянського суспільства, нормам Конституції та Міжнародної конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; по-друге, порушення законодавства як з боку органів державної влади, так і об’єднань громадян: прояви корупції; зловживання службовим становищем; створення громадських організацій для ухилення від сплати податків; по-третє, недостатнє фінансування об’єднань громадян; по-четверте, короткостроковий період дії проектів і програм об’єднань громадян; по-п’яте, обмежена міжнародна співпраця й обмін досвідом, відсутність розробки широкомасштабних і глобальних громадських заходів.
4. Під взаємодією об’єднань громадян із органами державної влади слід розуміти форму зв’язку між окремими взаємодоповнюючими елементами відкритої системи громадянського суспільства, за допомогою якої досягається ефективність функціонування громадянського суспільства та держави в цілому, відбувається процес обміну соціальними діями між двома або більше суб’єктами, їх сприйняття, усвідомлення й реакція на них.
5. Взаємодії об’єднань громадян із органами державної влади притаманний ряд особливостей: 1) причинно-наслідкові зв’язки; 2) державно-правова організація та приналежність до формальної соціальної організації; 3) керованість; 4) структурні зв’язки (координація, субординація, реординація); 5) наявність взаємного впливу; 6) активний характер взаємодії; 7) спрямованість на забезпечення та утримання ефективного функціонування системи громадянського суспільства; 8) наявність зворотного зв’язку між державними органами і об’єднаннями громадян у процесі їх взаємодії. При цьому ефективність взаємодії органів державної влади та об’єднань громадян залежить від таких факторів: (а) рівня досконалості державно-правового механізму; (б) розвитку соціальної інфраструктури; (в) менталітету народу, сприйняття, усвідомлення та реагування громадянам на даний процес, наявності стимулів в об’єднань громадян до взаємодії, поінформованості про доцільність взаємодії; (г) фактору артикуляції; (д) встановлення законодавчих меж створення і діяльності об’єднань громадян; (е) специфіки об’єднання громадян, цілей і напрямків діяльності; (є) ступеня залежності від держави.
6. Очевидною є нагальна потреба в поширенні ідей громадського контролю, правильна організація та ефективне здійснення якого забезпечать: недопущення й попередження порушень прав і свобод людини та громадянина; мінімізацію чи нейтралізацію зловживань і порушень законодавства з боку об’єднань громадян і, головним чином, органів державної влади; посилення уваги до існуючих проблем і відповідно наближення в часі їх вирішення; зростання рівня якості надання суспільних послуг органами державної влади; підвищення відкритості, публічності та прозорості діяльності об’єднань громадян та органів державної влади; збільшення ефективності управління на загальнонаціональному, регіональному та місцевому рівнях.
7. Основними недоліками адміністративно-правового регулювання взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в України є: 1) ускладнена реєстрація; 2) податкове навантаження; 3) відсутність фактичного права здійснювати господарську діяльність; 4) недостатня фінансова підтримка, у т.ч. державна; 5) обтяжливі умови участі у державних закупівлях; 6) обмежені можливості щодо доступу до державних контрактів на надання соціальних послуг; 7) нерозвиненість інституційного забезпечення державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства.
8. Основними напрямками адміністративно-правового реформування визначено: 1) систематизація і вдосконалення законодавчих документів у сфері взаємодії об’єднань громадян з органами держаної влади; 2) спрощення адміністративних процедур щодо створення, легалізації (реєстрації), сплати реєстраційного збору та безпосередньо діяльності об’єднань громадян; 3) усунення дискримінації одних видів об’єднань громадян у порівнянні з іншими в контексті прав, обов’язків, податкових пільг, державних привілегій та ін.; 4) створення та забезпечення можливостей для об’єднань громадян щодо надання ними певних соціальних послуг; 5) розширення матеріальних і нематеріальних стимулів як для об’єднань громадян, так і для їх інвесторів, благодійників і меценатів, а також фінансової підтримки з боку держави; 6) створення реальних (а не формальних) умов і можливостей для участі об’єднань громадян в державному управлінні та суспільному житті; 7) встановлення конкретної форми й меж відповідальності кожного посадовця за реалізацію завдань Концепції сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та інших подібних заходів; 8) розробка кількісних і якісних показників, критеріїв оцінки ефективності адміністративно-правового регулювання та державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в цілому; 9) посилення громадянського контролю тощо.
9. Проведено класифікацію функцій взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади в залежності від: по-перше, сфери суспільного життя: політична, соціальна, економічна, соціальна, благодійна, екологічна, культурна (духовна), інформаційна, правоохоронна; по-друге, напрямку взаємодії: зовнішні та внутрішні; по-третє, напрямку правового регулювання: правотворча; правозастосовна; контрольно-наглядова.
10. Здійснено класифікацію взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади за наступними критеріями: І. За метою створення: а) політичні партії; б) громадські організації: професійні спілки, молодіжні та дитячі об’єднання, благодійні об’єднання, релігійні об’єднання. ІІ. За територіальним масштабом діяльності: а) всеукраїнські; б) місцеві; в) міжнародні. ІІІ. За способом обліку членів: а) мають фіксоване індивідуальне членство; б) не мають фіксованого індивідуального членства. IV. За шляхом легалізації: а) реєстрація; б) повідомлення про заснування. V. За віком, досягши якого дозволяється бути членом об’єднання.
11. Основними формами взаємодії об’єднань громадян з органами державної влади є: 1) омбудсмени та центри громадської активності; 2) спільне створення та надання послуг; 3) волонтерство; 4) інституціалізація ролі громадськості у процесі прийняття рішень; 5) структури для захисту інтересів громадян; 6) інформаційні технології та електронне урядування;
12. Розглянуто діяльність роботи громадських рад та проаналізовано їх недоліки функціонування при взаємодії органів державної влади та громадських об’єднань. Запропоновано створення Сектору по роботі з об’єднаннями громадян. Даний орган повинен засновуватися при облдержадміністраціях і бути невід’ємним елементом його структури. До кола компетенції сектору належить налагодження взаємодії з громадськими організаціями, політичними партіями та іншими об’єднаннями громадян та їх представниками. Важливою функцію Сектору має стати вироблення форм та методів співпраці у об’єднаннях громадян і координація роботи у визначеному напрямі.
13. Запропоновано напрямки організації та налагодженого співробітництва між правоохоронними органами та об’єднаннями громадян: 1) удосконалення нормативно-правової бази; 2) необхідність врахування специфіки адміністративно-правового статусу громадських об’єднань та органів державної влади; 3) поширення правової освіти, інформування щодо чинного законодавства, сприяння формуванню законослухняної громадської позиції серед об’єднань громадян; 4) профілактичні заходи щодо зловживань, протиправних дій і порушення прав і свобод громадян тощо. При цьому для ефективної співпраці між об’єднаннями громадян та правоохоронними органами, важливо максимально на законодавчому рівні запобігти проявам корупції, посилити відповідальність посадовців за дотримання прав і свобод громадян, привести положення нормативно-правових актів у відповідність з європейськими нормами та стандартами.
14. З метою підвищення ефективності взаємодії органів державної влади з об’єднанням громадян необхідно змінити акценти в законодавчому процесі та адміністративно-правовому регулюванні в сторону європейських тенденцій громадянського суспільства, адже громадяни схильні підтримувати ті програми та проекти, у створенні та реалізації яких вони беруть безпосередню участь. В результаті проведення на практиці всіх необхідних заходів, очікуваними результатами мають стати: 1) удосконалення законодавчої бази; 2) забезпечення прозорості адміністративно-правового регулювання створення та функціонування об’єднань громадян і безпосередньо їх взаємодії з владними структурами; 3) чітке визначення пріоритетів у взаємовідносинах держави і громадянського суспільства; 4) підвищення рівня контролю за результатами виконання суспільно значущих програм; 5) посилення відповідальності посадових осіб за дотримання прав і свобод людини та громадянина; 6) забезпечення можливості щодо здійснення оцінки діяльності учасників взаємодії в контексті досягнення поставлених цілей, виконання завдань і цільового використання фінансових ресурсів із виявленням причин неефективного виконання тієї чи іншої програми; 7) підвищення якості надання соціальних послуг населенню та забезпечення громадського правопорядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Платон. Собрание сочинений в 3-х тт. Т.3 (1). – М. 1971 г. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://philosophy.ru/library/plato/01/resp1.htm
2. Аристотель. Сочинения в 4 т. Т. 4. – М.: Мысль, 1983. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.philosophy.ru/library/aristotle/polit/polit1-1.htm
3. Антология мировой философии: в 4-х томах. – Т. 1, ч.ч. 1 и 2. – М.: Мысль, 1969. – 936 с.
4. Гоббс Т. Избранные произведения в 2-х томах. – Философское наследие. Т. 2. – М., «Мысль», 1965. – 748 с.
5. Локк Дж. Сочинения: В 3 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – 668 с.
6. Кант И. Сочинение в шести томах / Под общ. ред. В.Ф. Асмуса, А.В. Гулыги, Т.И. Ойзермана. – М.: Мысль 1965. – Т.4. – Ч. 2. – 478 с.
7. Томенко М.В., Олійник В.В. Партійна еліта України – 2000. – К.: Логос, 2000. – 207 с.
8. Гегель Г-В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://psylib.org.ua/books/gegel03/index.htm
9. Ковальчук Т.І. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення/ В.Ф. Сіренко, В.І. Тимошенко, Т.І. Ковальчук та інші. – К.: «Логос», 1997. – 122 с.
10. Сіренко В.Ф. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення/ Автори: В.Ф. Сіренко, В.І. Тимошенко, Т.І. Ковальчук та інші. – К.: «Логос», 1997. – 122 с.
11. Одинцова А.В. Гражданское общество: взгляд экономиста // Государство и право. – 1992. – № 8. – С. 98-109.
12. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. Теорія держави і права. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/172295/
13. Гражданское общество. Мировой опыт и проблемы России / А. Г. Володин и др. – М.: Эдиториал УРСС, 1998. – 311 с.
14. Розвиток громадянського суспільства в Україні / Л. Шара, І. Підлуська та ін. – Київ, 2002. – 59 с.
15. Кичко І. Громадські організації: перспективи розвитку / І. Кичко, Л. Меленівська // Сіверянський літопис. – 1999. – № 6. – С. 163-168.
16. Дейчаківський М. Громадянське суспільство і недержавні організації // Вітчизна. - 1999. – № 3-4. – С. 120-124.
17. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст.141. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
18. Міжнародна конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
19. Загальна декларація прав людини , прийнята в резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
20. Інформаційно-аналітична довідка про результати діяльності Міністерства юстиції та його територіальних органів з питань легалізації об’єднань громадян, інших громадських формувань впродовж 2009 року у порівнянні з 2008 роком. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/29689
21. Чичерин Б. Н. Общее государственное право: М., 2006. –536 с.
22. Коркунов Н. М. Русское государственное право: СПб., 1909. – Т. 1. – 623 с.
23. Высочайший манифест «Об усовершенствовании государственного порядка» от 17 октября 1905 г. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://historyru.com/index.php
24. Именной Высочайший Указ «О временных правилах об обществах и союзах» от 4 марта 1906 г.
25. Постановление ЦИК и СНК СССР «О порядке учреждения и ликвидации всесоюзных обществ и союзов, не преследующих цели извлечения прибыли» от 6 января 1930 г.; Постановление ЦИК и СНК РСФСР «Об утверждении положения о добровольных обществах и союзах» от 10 июля 1932 г.
26. Вопросы теории и истории общественных организаций / Отв. ред. Ц. А. Ямпольская, А. И. Щиглик: М., 1971. – 259 с.
27. Закон СССР «О кооперации в СССР» от 26 мая 1988 г. – Ст. 5.
28. Закон СССР «Об общественных объединениях» от 9 октября 1990 г. // Ведомости Совета народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 42. – Ст. 839.
29. Закон України «Про об’єднання громадян» №2460-ХІІ від 16.06.1992 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
30. Закон України «Про політичні партії в Україні» № 2365-III від 05.04.2001 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
31. Кравчук М. В. Теорія держави і права: навч. посіб. для студентів вищ. навч. закл. – К.: Атіка, 2005. – 288 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pravouch.com/page/tgp1/ist/ist-16--idz-ax238.html
32. Кравчук В. М. Корпоративне право. – К.: Істина, 2005. – 720 с. – (Науково-практичний коментар законодавства та судової практики). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.corpravo.com/ biblioteka/knizhki/kravchuk-v-m-korporativne-pravo-naukovo-praktichnij-komentar-zakonodavstv-ata-sudovoji-praktiki
33. Адміністративне право України: підручник / Ю.П. Битяк, В. М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ebk.net.ua/Book/law/bityak_admpu/zmist.htm
34. Лойко Л. Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства // Політичний менеджмент. – 2005. – № 5. – С. 51-60.
35. Модель И.М., Модель Б.С. Власть и гражданское сообщество в России: от социального взаимодействия к социальному партнерству. – Екатеринбург, 1998. – 156 с.
36. Гражданский Кодекс РФ. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.consultant.ru/popular/gkrf1/.
37. Закон РФ «Об общественных объединениях» // Собрание законодательства РФ. – 1995. – № 21. – Ст. 1930.
38. Кудрявцева Г.А. Гражданско-правовой статус общественных объединений// Государство и право. – 2005. – №3. – С. 32-40.
39. Р. Эллен Хэйз. Роль групп лиц, объединенных общими интересами. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.read.virmk.ru/d/demo-USA/index.htm
40. Лысенко В. Право на объединение в общественные объединения и некоммерческие организации // Государство и право. – 2011. – № 6. – C. 92-95.
41. Алексеев С.С. Теория государства и права. – М.: Норма, 2005. – 496 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ex-jure.ru/law/news.php?newsid=283
42. Соболева Ю. В. Общественные объединения как субъекты административного права: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.02 –Конституционное право; Государственное управление; Административное право; Муниципальное право /Ю. В. Соболева ; Науч. рук. В. М. Манохин. – Саратов, 2000. – 26 с.
43. Мицкевич А. В. Субъекты советского права. - М.: Госюридиздат, 1962. – 212 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.ex-jure.ru/law/news.php?newsid=525
44. Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження положення про Порядок легалізації об’єднань громадян» №140 від 26.02.1993 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
45. Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян» №144 від 26.02.1993 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
46. Податковий Кодекс України № 2755-VI від 02.12.2010 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
47. Стеценко С. Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник: К., Атіка, 2007. – 624 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://studrada.com.ua/node/1481
48. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: у двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/153218/
49. Розвиток громадянського суспільства в Україні / Л. Шара, І. Підлуська та ін. – Київ, 2002. – 59 с.
50. Любутов Н.А. Эволюция правовой природы конституционного права на объединение // Государство и право. – 2010. – № 8. – 94-99.
51. Матеріали семінару «Розвиток недержавних організацій через правові реформи», 28-29 серпня 1996 р. / Світовий Конгрес Українських Юристів та Міжнародна Фундація Виборчих Систем (IFES). – Київ, 1996 – 223 с.
52. Кормич Л. І., Шелест Д. С. Громадські об’єднання та політичні партії сучасної України: навч. посіб. – О.: Юрид. література, 2002. – 200 с.
53. Інформаційно-аналітична довідка про результати діяльності Міністерства юстиції та його територіальних органів з питань легалізації об’єднань громадян, інших громадських формувань впродовж 2009 року у порівнянні з 2008 роком. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/0/29689
54. Войтенко Т. О., Гончарук О. С., Привалов Ю. О. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання. Наукова збірка / Відп. ред.: Ю. Саєнко. – К.: Стилос, 2002. – 368 с.
55. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.М. Прохорова. – 2-е изд. – М. : Большая Российская энциклопедия; СПб.: Норинт, 1998. – 1456 с.
56. Современный философский словарь / Под общей редакцией д.ф.н. профессора В.Е. Кемерова. – 2-е изд., испр. и доп. – Лондон; Франкфурт-на-Майне; Париж; Люксембург; Москва; Минск: Панпринт, 1998. – 1064 с.
57. Новейший философский словарь / Сост. А.А. Грицанов. – Мн.: Изд. В.М. Скакун, 1998. – 896 с. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.philosophy.ru/edu/ref/slvrm.htm
58. Малюткин В.А. Организация взаимодействия подразделений органов внутренних дел в осуществлении профилактики преступлений: Лекция № 13 / Под ред. Г.А. Аванесова. – М.: РИО МВД СССР, 1976. – 40 с.
59. Жильский И.Н. Правовые и организационные основы взаимодействия органов внутренних дел с внутренними войсками в охране общественного порядка: дис. … канд. юрид. наук / И.Н. Жильский. – СПб., 1995. – 202 с.
60. Уемов А.И. Вещи, свойства и отношения. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1963. – 184 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://elib.org.ua/philosophy/ua_readme.php?subaction= showfull&id=1164783840archive=&start_from=&ucat=3&
61. Нижник Н.Р. Види державно-управлінських відносин // Державне управління: теорія і практика. – К., 1998. – 324 с.
62. Коренев А.П. Административное право России. – М., 2007. – 278 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.twirpx.com/file/109223/
63. Пахомов І.В. Централізація і децентралізація виконавчої влади в сучасній Україні // Право України. – 1997. – № 12. – С. 18–19.
64. Вильямский В.С. Совершенствование организации деятельности аппарата местных Советов. – Ростов, 1986. – 432 с.
65. Лазарев Б.М. Компетенция органов управления / Б.М. Лазарев. – М.: Юрид. лит., 1972. – 367 с.
66. Основин В.С. Городской Совет – орган социального управления. – М., 1983. – 345 с.
67. Токвиль А. Демократия в Америке / А. Токвиль. – М., 1992. – 565 с.
68. Абрамов Н.А. Хозяйственно-процесуальное право Украины. – Х.: Одиссей, 2003. – 336 с.
69. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Перун, 2004. – 1440 с.
70. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. канд. юрид. наук Ю.Ф. Кравченка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999. – 702 с.
71. Цимбал Г.П. Взаємодія як умова забезпечення виявлення і розслідування податкових злочинів: Дис. … канд. юрид наук: 12.00.09. – Ірпінь: Національна академія державної податкової служби України, 2005. – 217 с.
72. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ. ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – 192 с.
73. Социология: Учебное пособие / Общ. ред. Э.В. Тадевосяна. – М.: Знание, 1995. – 270 с.
74. Козырев И.Г. Социальное действие, взаимодействие, поведение и социальный контроль // Политические исследования. – 2005. – №8. – С. 124-129.
75. Смелзер Н. Социология. – М., 1994. – 688 с.
76. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под редакцией проф. В.Н. Бурлакова, академика В.П. Сальникова. – СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России, 1998. – 573 с.
77. Криминалистика: Учебник /Под ред. Т.А. Седовой и А.А. Эскархопуло. – СПб: Лань, 2001. – 926 с.
78. Черников М.В. Логика социальных взаимодействий в свете двух условий справедливости // Политические исследования. – 2004. – №5. – С. 71-84.
79. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги: у 2-х т. – К.: Основи, 1994. – Т.2. – 494 с.
80. Хайек Ф. А. Дорога к рабству. – М.: Новое издательство, 2005. – 264 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://socioline.ru/book/fridrih-fon-hajek-doroga-k-rabstvu
81. Ведель Ж. Административное право Франции. – М.: Прогресс, 1973. – С. 32-34.
82. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. – М.: Арго, 1993. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Aron/index.php
83. Хмель В.В. Государство и общество: грани свободы. – Днепропетровск, 1998. – 197 с.
84. Гришковец А.А. Государственная служба и гражданское общество: правовые проблемы взаимодействия (практика России) // Государство и право. – 2004. – №1 – С. 24-36.
85. Алексеева Л. А. «Третий сектор» и власть // Общественные науки и современность. – 2002. – № 6. – С. 54.
86. Хаманева Н. Ю. Перспективы развития науки административного права // Административное и информационное право (Состояние и перспективы развития). – М., 2003. – С. 3-4.
87. Органи державної влади України / За ред. В.Ф.Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького, 2002. – 592 с.
88. Лукьянов А. И., Лазарев Б. М. Советское государство и общественные организации. – М.: Госюриздат, 1960. – 232 с.
89. Ямпольская Ц. А. Общественные организации и развитие советской государственности. М., 1965. С. 94.
90. Ямпольская Ц.А. Взаимодействие общественных организаций и государства при формировании их органов // Сов. гос. и право. – 1970. – № 12. – С. 20-27.
91. Козлов Ю. М. Соотношение государственного и общественного управления в СССР. – М., 1966.
92. Чичерин Б. Н. Философия права. – СПб., 1998. – 656 с.
93. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. – М., 1993. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://forum.yurclub.ru/index.php?app=downloads&showfile= 4197
94. Макаренко В.П. Социология и политическая философия: проблема взаимодействия // Социологические исследования. Политическая социология. – 2004. – №8. – С.33-43.
95. Тарашвили Е. Связи с общественностью в государственных структурах // Креативные технологии «паблик рилейшнз». – [Электронный ресурс].– Режим доступа: http://pressclub.host.ru/techn_15.htm
96. Кресін О. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці // Право України. – 2004. – № 3. – С. 18-21.
97. Юдін З. Загальна характеристика договору: до питання нормативності договірних актів // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юридична література, 2001. – Вип. 12. – С.391-394.
98. Дудченко В. Адміністративний договір як різновид публічно-правового договору (деякі теоретичні аспекти) // Актуальні проблеми держави і права. – О.: Юридична література, 2001. – Вип. 12. – С. 69-73.
99. Кравчук В.М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти): дис. … кандидата юрид. наук: 12.00.01 / Кравчук В.М. – К., 2008. – 229 с.
100. Бахрах Д. Н. Административное право России. – М., 2000. – 640 с.
101. Демин А. В. Общие вопросы теории административного договора. – Красноярск, 1998. – 93 с.
102. Писенко К.А. Соглашения о сотрудничестве между религиозными объединениями и исполнительными органами государственной власти Российской Федерации как разновидность административного договора // Государство и право. – 2004. – №3. – С.71-78.
103. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск, изд-во НГУ, 1995. – 536 с.
104. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001. – 656 с. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/books/_book-687.htm
105. Технології політичної влади: Зарубіжний досвід / В.М. Іванов, В.Я. Матвієнко, В.І. Патрушев, І.В. Молодих. – К.: Вища шк., 1994. – 263 с.
106. Козюбра М. І. Державна влада: межі здійснення та форма організації (політико-правні аспекти) // Українське право. – № 1(2). – 1995. – С.4-13.
107. Тимченко С. М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні: монографія. – Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України, 2002. – 193 с.
108. Кравченко Л. Розбудова українського громадянського суспільства: крізь призму бачення окремих проблем / Л. Кравченко, М. Цимбалюк // Право України. – 2003. – № 10. – С.17-21.
109. Рубцова М.В. Управляемость: теоретико-социологический анализ понятий // Социологические исследования. – 2007. – № 12. – С. 32 - 38.
110. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про прийняття Концепції сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства» № 10-35-р від 21 листопада 2007 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
111. Загальнонаціональний моніторинг реалізації у 2009 році Концепції сприяння розвитку громадянського суспільства на рівні міністерств та обласних державних адміністрацій. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://civic.kmu.gov.ua/
112. Битяк Ю.П., Зуй Б.В. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – X.: «Одиссей», 1999. – 224 с.
113. Юзьков Л.П. Государственное управление в политической системе развитого социализма. – К.: Вища школа, 1983. – 155 с.
114. Кондратьєв Р. Соціальне управління: поняття, реалізація в галузях права (теоретичний аспект) // Вісник УАДУ при Президентові України. –2001. – №2. – С. 85-89.
115. Тихомиров Ю. Курс административного права и процесса. – М.: Юринформцентр, 1998. – 798 с.
116. Зеркин Д.П., Игнатов В.Г. Основы теории государственного управления: Курс лекций. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. – 448 с.
117. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
118. Нижник Н.Р., Машков О.А. Системний підхід в організації державного управління: Навч. посіб. – К.: УАДУ, 1998. – 160 с.
119. Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и право. М. – Изд-во МГУ, 1986. – 248 с.
120. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом (опыт системного исследования). – М.: Политиздат, 1973. – 390 с.
121. Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления: Учебное пособие по спецкурсу. – Пермь: ПГУ, 1978. – 102 с.
122. Ківалов С.В., Біла Л.P. Адміністративне право України: Навчально-методичний посібник. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса: Юридична література, 2002. – 312 с.
123. Малиновський В.Я. Державне управління: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – К.: Атіка, 2003. – 576 с.
124. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М.: Юридическая литература, 1997. – 400 с.
125. Адміністративне право України: основні поняття. Навчальний посібник. / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І. П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2005. – 232 с.
126. Макарейко Н.В. Административное право: Конспект лекций. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Высшее образование, 2009. – 189 с. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://be5.biz/pravo/amnv/toc.htm
127. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций в 2-х т. – Свердловск,1973. – Т. 1. – 396 с.
128. Административное право: Учебное пособие / Е.А. Котельникова, І. А. Семенцова, М.Б. Смоленский. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 2003. – 352с.
129. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 112 с.
130. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум, Ун-т внтур. дел, 2000. – 704 с.
131. Теория государства и права: курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672с.
132. Тимченко С. М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні: монографія. – Запоріжжя: Юрид. ін-т МВС України, 2002. – 193 с.
133. Юридична енциклопедія: В 6 т. – Т. 3. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – 792 с.
134. Криминология: Учебник для вузов / Под общей ред. д.ю.н., проф. А.И. Долговой. – М.: НОРМА, 2000. – 784 с.
135. Цвєтков В. В. Суспільна трансформація державного управління в Україні: політико-правові детермінанти: монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін-Юре», 2003. – 496с.
136. Путівник з громадянського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування / За ред. О. Неберикута. – Львів: «Дизайн-студія «Папуга», 2009. – 84 с.
137. Amnesty International. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.amnesty.org
138. Transparency International. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.transparency.org
139. WWF. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.wwf.org
140. Human Rights Watch. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.hrw.org
141. Democracy Watch. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.democracywatch.org
142. CEE Bankwatch Network. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bankwatch.org
143. Art.61. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.mamprawowiedziec.pl
144. Stowarzyszenie Liderow Lokalnych Grup Obywatelskich. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lgo.pl
145. «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uniter.org.ua/ua/index.html
146. Штюдеманн Дітмар. Громадянське суспільство в Німеччині // Дзеркало тижня. – 2002 р. – № 5 (380). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.zn.kiev.ua
147. Білецький В.С. «Мозкові центри» в США. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.civicua.org/library/index.html
148. USAID NGO sustainability Index. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.usaid.gov/ locations/europe_eurasia/dem_gov/ngoindex/
149. Nations in Transit. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.freedomhouse.eu/ index.php?option= com_content&view=article&id=321
150. Дослідження УНЦПД та Мережі розвитку європейського права «Паспорт громадянського суспільства в Україні. Випуск перший: Базова оцінка розвитку громадянського суспільства в Україні у 2009 році». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&name=News&fle=article&sid=603277681&mode=thread&order=0&thold=0
151. Порівняльне дослідження неприбуткового сектора у світі Центру студій громадянського суспільства Університету Джонса Хопкінса. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ccss.jhu.edu/pdfs/ Books/BOOK_GCS_2003.pdf
152. Дослідження «Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України 2002–2010 роки» Творчого центру ТЦК. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ccc-tck.org.ua/file/biblioteka/
153. Рішення у справі «Корецький та інші проти України» від 3 квітня 2008 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.administr-law.org.ua/node/345
154. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
155. Біла книга: реформування законодавчого середовища для розвитку громадянського суспільства в Україні. – К.: ПРООН, 2011. – 28 с.
156. Як організувати державну політику сприяння розвитку громадянського суспільства / М.В. Лациба, О.С. Хмара, А.О. Красносільська та ін.; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. : Агентство «Україна», 2011. – 224 с.
157. Гордієнко В. Рольові практики українських неурядових організацій та їх вплив на прийняття політичних рішень // [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.varianty.org.ua/projects/total/2005/civil_society/Hordiyenko.htm
158. Н.П. Гаєва Форми взаємодії органів державної влади і обєднань громадян: теоретичний аспект (с моих скачаних) Держава і право Випуск 49 с.133-140
159. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» № 531/97-ВР від 16.09.1997 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
160. Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» № 281-XIV від 01.12.1998 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua
161. Кобець Р. Експерти провели обговорення діяльності громадських рад [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.europexxi.kiev.ua/zakhodi/eksperti-proveli-obgovorennya-d%D1%96yalnost%D1%96-gromadskikh-rad
162. Концепція взаємодії держави і громадянського суспільства / Ін-т громадянського суспільства. – 2005. – Режим доступу: www. csi.org.ua.
163. Л.М. Усаченко Співпраця органів державної влади з інститутами громадянського суспільства, с 133-140, [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2009_1/doc/1/09.pdf
164. С. Бєлашко Функції політичних партій: Специфіка виконання у пострадянських суспільствах // Нова політика. – 2001. - № 5. – С.41-43
165. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Політична_партія
166. Інформація аналітичного центру АМУ. Огляд проектів нормативно-правових актів у сфері соціального захисту. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dialogueauc.org.ua/node/2306.
167. Положення про громадських інспекторів з охорони довкілля, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 27 лютого 2002 року
168. Костицький В.В. Екологічна функція держави та економіко-правовий механізм охорони довкілля / В.В. Костицький // Право України. – 2004. – №1. – С. 147-148
169. Копієвська О.Р. Культурна функція держави як предмет наукового аналізу / О.Р. Копієвська // Вісн. Нац. акад. керівних кадрів культури і мистец. – К., 2010. – № 1. – С. 122 -125.
170. Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР), 1991, N 25, ст.283
171. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 1, ст. 1 )
172. Закон України Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : від 22.06.2000 № 1835-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. - N 40. - ст.338
173. Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики : Постанова КМ України від 3 листопада 2010 року № 996 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=996-2010-%EF
174. Закон України «Про культуру» // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 24, ст.168
175. Словська І.Є. Конституційний перелік субєктів законодавчої ініціативи потребує вдосконалення // МИТНА СПРАВА №4(76)’2011, частина 2
176. Бочаров Д.О. Правозастосовча діяльність: поняття, функціїтаформи: Проблемнілекції. – Дніпропетровськ: АМСУ, 2006.–73с.
177. Г.М. Бистряк Контрольно-наглядова дільність як форма правової діяльності органів державної влади. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/DiP/2009_46/1-21.pdf
178. Валадес Д. Контроль над властью. М. – 2006. С.????
179. Старилов Ю.Н. Курс общего административного права в 3 т.: Т.2: Государственная служба. Управленчиские дествия. Административная юстиція/ Старилов Ю.Н. – М. Издательство Норма (Издательская группа НОРМА ИНФРА. М). – 2002. – 600 с.
180. Алехин А.П. Админисративное праов Российской Федерации: Учебник. /А.П.Алехин, А.А. Кармолицкий, Ю.М. Козлов. – М.: ИКД «Зерцало - М». – 2003. – 608 с.
181. Подоляка А.М. Державний примус як метод впливу на учасників публічно-правових відносин (теоретичний аспект) //Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2009.
– № 3/[Електронний ресурс] : – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvlduvs/ 2009_3/09pamvta.pdf
182. Н.Драгомирецька, А.Артеменко. Соціальне проектування як особлива форма побудови взаємодії суб’єктів державного управління з громадськістю.: Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpnadu/2008_2/08%20Politology.pdf
183. Вдосконалення консультацій із зацікавленими сторонами в практиці роботи уряду України / В.Т. Нанівська, Н. Гнидюк, А. Бега. – К., 2004.
184. Пет