ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ З НАСЕЛЕННЯМ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ З НАСЕЛЕННЯМ........................................................................................................ 9
1.1. Сутність та загальна характеристика взаємовідносин органів ДПС з населенням ........................................................................................................................ 9
1.2. Поняття та принципи взаємодії органів ДПС з населенням ......................... 33
1.3. Правове регулювання взаємодії органів ДПС з населенням .......................... 51
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 .................................................................................. 69

РОЗДІЛ 2 ОКРЕМІ ПИТАННЯ ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДПС З НАСЕЛЕННЯМ У СФЕРІ ПОДАТКОВИХ ВІДНОСИН: НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ....................................................................................................... 75
2.1. Правовий статус підрозділів громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи органів ДПС України як координаторів взаємодії ......75
2.2. Форми взаємодії органів ДПС України з населенням .................................. 95
2.3. Сутність та особливості взаємодії органів ДПС із засобами масової інформації................................................................................................................. 120
2.4. Формування позитивного іміджу органів ДПС України та їх працівників.............................................................................................................. 138
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................ 155

ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 162

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................... 169

ВСТУП
Актуальність теми. . Подальший розвиток демократії, забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням ефективності діяльності державних органів, зокрема податкових. Державна податкова служба (далі ДПС) в Україні виконує широке коло завдань що¬до реалізації податкової політики держави, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів тощо, ефективність виконання яких, насамперед, залежить від адекватного сприйняття її діяльності населенням.
Реформування податкової служби вимагає чіткого усвідомлення філософії оподаткування та ролі платника податку в системі податкових взаємовідносин. Адже податок – категорія не лише економічна, це конкретна форма правових взаємовідносин, які будуються на визначених державою та суспільством нормах поведінки. Розробка нової стратегії співпраці ДПС України з населенням покликана сприяти гармонізації взаємовідносин між ними, що як наслідок, буде позитивно відображатись на ефективності виконання поставлених державою завдань у сфері оподаткування. Більш того, від взаєморозуміння між працівниками податкової служби і громадськістю значною мірою залежить підвищення рівня податкової культури населення, зміцнення авторитету податкової служби а, звідси – активізація добровільної сплати податків.
У той же час, у сфері взаємодії податкових органів з населенням існують невирішені проблеми теоретичного, організаційного і правового характеру. Отже, низький рівень взаємодії податкових органів і громадськості, недосконалість нормативної бази у вказаній сфері правовідносин та відсутність теоретичних розробок з означених питань обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов’язаних з організаційно-правовими засадами взаємодії органів та підрозділів ДПС України з населенням.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п.п. 4.2, 4.3 Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, затвердженого наказом ДПА України № 160 від 7 квітня 2003 року; п. 3.1 Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року; п.п. 8, 17, 28 Пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 років, затверджених наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року; п. 3.2 Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ МВС України на 2001-2005 рр.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних засад, правового регулювання та практичної реалізації взаємодії органів і підрозділів ДПС України з населенням визначити сутність та значення останньої, надати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення її організаційно-правових засад.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– дати загальну характеристику взаємовідносин ДПС із громадськістю;
– з’ясувати поняття та принципи взаємодії податкової служби з громадськістю;
– дослідити особливості правового регулювання взаємодії податкової служби з громадськістю;
– охарактеризувати правовий статус підрозділів громадських зв’язків та масово – роз’яснювальної роботи ДПС України;
– проаналізувати цілі, завдання, функції, права, обов’язки та відповідальність підрозділів громадських зв’язків і масово– роз’яснювальної роботи ДПС України та їх працівників;
– визначити перспективні форми взаємодії податкової служби з громадськістю;
– з’ясувати особливості взаємодії ДПС із засобами масової інформації (далі ЗМІ);
– проаналізувати сучасний зарубіжний досвід взаємодії податкових органів зарубіжних країн з населенням та визначити можливі шляхи його використання;
– дослідити особливості формування позитивного іміджу ДПС та її працівників;
– на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення організаційно-правових засад взаємодії податкової служби з громадськістю.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які формуються у сфері взаємодії органів та підрозділів ДПС України з громадськістю.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, нормативні основи та сучасний стан взаємодії податкових органів з громадськістю.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (підрозділи 1.1, 1.2), виокремлено окремі складові правового статусу підрозділів громадських зв’язків та масово–роз’яснювальної роботи ДПС України (підрозділ 2.1). Для аналізу нормативно-правового регулювання взаємодії органів та підрозділів ДПС з населенням, дослідження особливостей формування сприятливого іміджу ДПС та її працівників використовувався метод єдності логічного та історичного‚ методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.3, 2.4). Такі методи, як системно-структурний, логіко-семантичний та структурно-функціональний, застосовувалися для дослідження цілей, завдань, функцій, прав, обов’язків та відповідальності підрозділів громадських зв’язків і масово–роз’яснювальної роботи ДПС України та їх працівників, визначення перспективних форм взаємодії податкової служби з громадськістю (підрозділи 2.1, 2.2). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження зарубіжного досвіду взаємодії податкових органів зарубіжних країн з населенням (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Структурно-логічний та порівняльно-правовий метод використано для аналізу правового регулювання взаємодії ДПС із засобами масової інформації (підрозділ 2.3). Методи класифікації‚ групування‚ а також структурно-логічний метод застосовувалися для виділення окремих напрямків та форм взаємодії ДПС із населенням (підрозділи 2.2, 2.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу визначено чинники, що призводять до погіршення іміджу Державної податкової адміністрації (далі ДПА) України серед населення (підрозділи 1.1, 2.4).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, О.В. Джафарової, І.Д. Казанчук, О.М. Клюєва, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, Н.П. Матюхіної, О.М. Музичука, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, О.П. Рябченко, О.Ф. Скакун, О.Г. Фролової, В.К. Шкарупи, О.Н. Ярмиша та ін. Нормативною базою роботи є Конституція України, чинні законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють взаємодію органів та підрозділів ДПС України з населенням. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні та архівні матеріали із зазначених питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших комплексних досліджень проблем взаємодії органів та підрозділів ДПС України з населенням. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, зокрема:
– надано нове розуміння значення взаємовідносин органів та підрозділів ДПС із громадськістю;
– дістало подальшого розвитку з’ясування сутності та принципів взаємодії податкової служби з громадськістю;
– подальшого розвитку одержав аналіз правового регулювання взаємодії податкової служби з громадськістю;
– у новому аспекті визначено правовий статус підрозділів громадських зв’язків та масово–роз’яснювальної роботи ДПС України;
– подальшого розвитку одержав аналіз цілей, завдань, функцій, прав, обов’язків та відповідальності підрозділів громадських зв’язків і масово – роз’яснювальної роботи ДПС України та їх працівників;
– вперше визначено перспективні форми взаємодії податкової служби з громадськістю;
– подальшого розвитку одержав аналіз проблемних питань взаємодії ДПС із засобами масової інформації;
– вперше визначено та охарактеризовано фактори, що впливають на формування позитивного іміджу ДПС та її працівників;
– дістав подальшого розвитку аналіз сучасного зарубіжного досвіду взаємодії податкових органів зарубіжних країн з населенням;
– сформульовано ряд конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових засад і практичної діяльності щодо взаємодії органів та підрозділів ДПС із населенням.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки питань взаємодії органів та підрозділів ДПС з населенням;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, які регулюють взаємодію органів та підрозділів ДПС із населенням, зокрема, до Законів України „Про державну податкову службу в Україні”, „Про систему оподаткування”, до Положення про Департамент громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи Державної податкової адміністрації України, Наказу ДПА № 176 від 12 квітня 2003 р. „Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства”, Наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Міністерства юстиції України від 26 березня 2003 року № 314/7 „Про затвердження Методичних рекомендацій щодо положень про управління (відділи) з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю апаратів центральних і місцевих органів виконавчої влади”, Положення про порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби України. Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України „Про участь (сприяння) громадян в боротьбі із податковими правопорушеннями” (назва умовна);
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність щодо взаємодії органів та підрозділів ДПС України з населенням;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із спецкурсів „Взаємодія органів та підрозділів ДПС України з населенням” та „Імідж працівників ДПС”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Методика вивчення громадської думки щодо діяльності міліції” (Харків, 2004); „Взаємодія органів внутрішніх справ з населенням та засобами масової інформації” (Харків, 2004), а також на теоретичних семінарах та засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем кадрового забезпечення органів внутрішніх справ України та кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях, опублікованих у наукових журналах і збірках наукових праць.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-правових засад взаємодії органів державної податкової служби з населенням.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:
з теоретичних питань:
1. Паблік рілейшнз в діяльності органів та підрозділів системи ДПС України визначено як функцію управління, що полягає в організації налагодження та підтримки необхідних взаємостосунків з громадськістю шляхом вироблення та поширення спеціальної інформації через засоби комунікації і безпосередньо серед населення для спрямованого формування бажаної громадської думки.
2. Взаємодією органів та підрозділів ДПС України з громадськістю визначено як такий стан взаємозв’язків при якому: по-перше, формується позитивна громадська думка щодо діяльності органів та підрозділів ДПС України; по-друге, підвищується рівень податкової культури населення; по-третє, має місце спільна діяльність щодо забезпечення виконання податкового законодавства через інститут волонтерства, залучення деяких категорій громадян, як спеціалістів в сфері контрольно-перевірочної діяльності, виконання правоохоронних функцій.
3. Правове регулювання взаємодії органів та підрозділів ДПС України з громадськістю визначено як здійснюваний за допомогою норм права вплив на поведінку суб’єктів податкових відносин з метою їх впорядкування та організації, вирішення спільних та приватних інтересів.
4. Професіоналізм працівників органів ДПС визначено як їх здатність до ефективної самореалізації в практичній діяльності спеціальних професійних знань, що обумовлені особистими якостями і компетенцією.
5. Аналіз практичної діяльності органів та підрозділів ДПС України надав змогу до форм їх взаємодії з населенням віднести такі: проведення масово-роз’яснювальної роботи з актуальних питань податкової політики, надання відповідних консультацій громадянам; прийом громадян та розгляд їх звернень; залучення до інформаційно-консультаційної роботи з платниками податків волонтерів (громадських податкових консультантів); функціонування „телефонів довіри”; взаємодія під час проведення планових та позапланових перевірок суб’єктів підприємницької діяльності; взаємодія щодо організації обліку платників податків; залучення громадян та їх громадських формувань до правоохоронної діяльності за напрямками роботи податкової міліції.
з організаційних питань:
1. Необхідним вбачається розроблення в органах та підрозділах ДПС спеціального плану заходів по зв’язках з громадськістю. В ньому необхідно передбачити вивчення громадської думки, анкетування та інтерв’ювання окремих представників та груп населення, регулярні зустрічі (брифінги, прес-конференції, інтерв’ю) керівників і окремих начальників органів та підрозділів ДПС з представниками засобів масової інформації, творчих спілок і організацій. Безумовно важливими є і виступи в центральній та місцевій пресі, на радіо і телебаченні. Але більш важливим, на нашу думку, є безпосереднє спілкування працівників органів та підрозділів ДПС з населенням щодо актуальних питань податкового законодавства та інших проблем фіскальної діяльності.
2. Для налагодження ефективної взаємодії між органами і підрозділами ДПС України та населенням необхідним є: по-перше, проведення нової кадрової політики в органах та підрозділах ДПС основним завданням якої повинні бути підвищення правового, морального та культурного рівня працівників органів та підрозділів ДПС. Їх уміння будувати взаємовідносини з громадськістю, а саме із платниками податків повинно розглядатися як важливий критерій професійного рівня, політичної й правової культури; по-друге, обмін досвідом взаємодії між працівниками ДПС України й податковими органами зарубіжних країн, як на рівні керівництва, так і між місцевими відділами. Існує потреба поглибленого вивчення та розробки рекомендацій щодо використання зарубіжного досвіду співробітництва податкових структур та громадян з урахуванням особливостей менталітету українського суспільства.
3. Приймаючи до уваги те, що роз’яснення податкового законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів є компетенцією податкових органів усіх рівнів, що як правило призводить до неоднозначного їх тлумачення, вважаємо доцільним в структурі податкових органів, зокрема обласного рівня передбачити окремий підрозділ який би виконував функцію роз’яснення нормативно-правових актів в сфері податкових правовідносин. Більш того, з метою забезпечення єдиного розуміння податкового законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів слід заборонити їх роз’яснення податковими інспекціями, залишивши це право тільки за ДПА обласного рівня та вищих за компетенцією ДПА.
4. З метою удосконалення діяльності щодо прийому громадян та розгляду їх звернень необхідно: по-перше, вирішити питання щодо створення громадських приймалень в усіх органах державної податкової служби; по-друге, впровадити автоматизовану систему, яка б дала змогу створити централізовану базу даних звернень, що сприяло б якісному розгляду кожного з них, проведенню всебічного аналізу: за видами звернень та тематикою порушених у них питань; комплексний аналіз звернень громадян за групами кореспондентів (Секретаріат Президента України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та ін.); комплексний аналіз звернень громадян за структурними підрозділами ДПА України; комплексний аналіз звернень громадян за регіонами; аналіз звернень за категоріями громадян, за результатами виконання та ін.; по-третє, підвищити відповідальність посадових осіб за якість та ефективність цієї роботи, врахувавши при цьому, що рівень роботи зазначених осіб зі зверненнями громадян є важливим критерієм оцінки їх професійних якостей, відповідності займаній посаді, можливості просування таких осіб по службі; по-четверте, запровадити щоквартальний аналіз та узагальнення матеріалів щодо розгляду звернень громадян та внесення пропозицій по вдосконаленню цієї роботи; по-п’яте, призначити відповідальних за даний напрямок роботи; по-шосте, у роботі із зверненнями громадян потрібно забезпечувати кваліфікований, неупереджений, об’єктивний і своєчасний їх розгляд з метою оперативного розв’язання порушених в них питань, задоволення законних вимог заявників, реального поновлення порушених конституційних прав та запобігання надалі таким порушенням.
5. З метою вільного доступу громадськості до відкритої інформації в органах та підрозділах ДПС України, вважаємо доцільним створення тимчасової експертної комісії, яка б визначила перелік відкритої інформації у цьому державному органі виконавчої влади. Більш того, в Законі України „Про державну податкову службу в Україні” необхідно передбачити відповідальність працівників органів та підрозділів ДПА за ненадання (перешкоджання наданню) відкритої інформації щодо їх діяльності.
6. До основних напрямків формування позитивного іміджу ДПС та її працівників віднесено: по-перше, усунення негативних факторів в діяльності податкових органів, що компрометують систему ДПА України в очах громадян: усунення корупції, запобігання злочинам та іншим правопорушенням серед особового складу, зміцнення дисципліни; по-друге, здійснення комплексу заходів, спрямованих на формування єдиної інформаційної політики ДПА України з метою закріплення в свідомості громадян позитивних стереотипів у ставленні до податкових органів в цілому, та її працівників зокрема; по-третє, підвищення професіоналізму працівників податкових органів; забезпечення мотивації до сумлінної служби; вироблення нових критеріїв оцінки ефективності діяльності в сфері контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції структурних підрозділів ДПА України.

з удосконалення правового регулювання взаємодії ДПС
з громадськістю:
1. В Законі України „Про державну податкову службу в Україні” необхідно передбачити окрему статтю під назвою „Принципи діяльності органів та підрозділів ДПС України” з таким змістом: „Діяльність ДПС України будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням”. Принцип взаємодії, слід помістити і до ст.3 Закону України „Про систему оподаткування”. Більш того, взаємодію з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням слід передбачити як один із обов’язків працівників органів та підрозділів ДПС України, про що внести відповідні зміни до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
2. Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України „Про участь (сприяння) громадян в боротьбі із податковими правопорушеннями” (назва умовна) де було б визначено: а) засади створення громадських формувань із сприяння діяльності органам та підрозділам ДПС в боротьбі із податковими правопорушеннями; б) основні завдання, права та обов’язки цих громадських формувань та їх членів; в) форми та методи їх діяльності; г) порядок взаємодії з органами та підрозділами ДПС та їх працівниками; д) соціальний захист членів означених громадських формувань.
3. Приймаючи до уваги те, що в чинному Положенні про Департамент громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи Державної податкової адміністрації України та у відповідних положеннях на місцях відсутня мета діяльності досліджуваних підрозділів, вважаємо доцільним в Загальних положеннях цих нормативних актів визначити, що: „Метою діяльності підрозділів громадських зв’язків та масово роз’яснювальної роботи ДПС України є вплив на створення позитивного зовнішнього іміджу податкової служби, організація взаємодії органів та підрозділів ДПС із засобами масової інформації, громадськими формуваннями, зв’язку з трудовими колективами, окремими платниками податків для об’єктивного висвітлення їх діяльності”.
4. До нормативно-правових актів, які регулюють діяльність підрозділів громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи необхідно внести деякі корективи: по-перше, виключити із переліку функцій ті із них, які визначено завданнями; по-друге, для більш чіткого їх розуміння доцільним буде зведення їх в певні блоки: а) проведення масово-роз’яснювальної роботи з актуальних питань податкової політики, надання відповідних консультацій громадянам; б) прийом громадян та розгляд їх звернень; в) організація внутрішньої та зовнішньої взаємодії підрозділів громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи; по-третє, закріпити конкретні функції, які подаються загалом, за певними відділами підрозділів громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи, а саме: громадських зв’язків; масово-роз’яснювальної роботи; по організації роботи із зверненнями громадян, що буде сприяти їх чіткому розумінню та виконанню, викоріненню дублювання щодо їх виконання.
6. Запропоновано п.п.4.1 та 4.2 Наказу ДПА № 176 від 12 квітня 2003 р. „Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства”, виключити, як такі, що суперечать Конституції та законодавству України. Доцільним буде поміщення до цього Наказу норми такого змісту: „Органи та підрозділи ДПС України зобов’язані надавати роз’яснення фізичним та юридичним особам з будь-яких цікавлячих їх питань податкового законодавства та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, крім інформації конфіденційного та таємного характеру”. Крім того в Наказі необхідно передбачити обов’язок органів та підрозділів ДПА України щодо надання узагальнюючих податкових роз’яснень із спірних питань податкового законодавства та підзаконних нормативно-правових актів незалежно від надходження запитів, а саме, якщо вони: припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого може бути прийняте рішення як на користь платника податків, так і на користь контролюючого органу; запровадження нового виду податку, збору (обов’язкового платежу) або внесення змін до правил оподаткування.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Скоблик В.П. Громадські зв’язки органів місцевого самоврядування // Актуальні проблеми органів місцевого самоврядування: Матеріали конференції. - Ужгород, 1998. - С.40-44.
3. Гурне Б. Державне управління: Пер. з франц. - Київ: Основи, 1993. - 165с.
4. Graber D.A. (ed.)The President and Public. - Philadelphia: Inst. of Human Issues, 1982. – р. 23.
5. Maltese J. A. Spin Control. The White House Office of Communications and the Management of Presidential New. - Chapel Hill&London: The Univ. of North Carolina Press, 1992. – р. 45.
6. Berkman R., Kitch L. W. Politics in Media Age. - N. Y.: McGraw-Hill, 1986. – р.245.
7. Про систему оподаткування: Закон України від 18 лютого 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 39. - Ст.510.
8. Воїнова Т.С. Організація і методика податкового контролю. Конспект лекцій. - Харків: Вид. ХДЕУ, 2002. - 96с.
9. Бланк И.А. Финансовый менеджмент: Учебный курс. – К.: Ника-центр, 1999. – 528 с.
10. Сомоев Р.Г. Общая теория налогов и налогообложения: Учебное пособие – М.: Издательство «Приор», 2000 - 176с.
11. Бандурка О.О. Організаційно-правовий статус податкової міліції України: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 245 с.
12. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис...доктора юрид. наук: 12.00.07. – Х.: НУВС, 2002. – 408 с.
13. Джафарова О.В. Правові основи партнерства міліції і населення: Автореф дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: НУВС, 2003. – 19 с.
14. Соболєв В.О., Попова Г.В., Болотова В.О., Московець В.І. Міліція і населення – партнери / За заг. ред. проф. Ярмиша О.Н. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000 – 93 с.
15. Кушнарьова Т.Є., Кучерявенко М.П. Система податкових органів України. „Торсінг”, 2000. - 240с.
16. Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 6. – Ст.37.
17. Шаблиста Л.М. Сучасний стан податкової системи України і напрямки її реформування // Тези міжнародної науково-практичної конференції “Проблеми вдосконалення податкової системи України” (24-25 жовтня 1996 р., м. Львів). - К., 1996. - С. 107-109.
18. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
19. Слісаренко І. Стратегія та техніка паблік рілейшнз у зовнішній політиці // Політика і час. - 1997. - № 7. – С.12-14.
20. Королько В.Г. Основи паблік рілейшенз: Посібник. - К.: Інститут соціології НАН України, 1997. - 333с.
21. Казанчук І.Д. Впровадження паблік рілейшнз як метод вирішення проблемних ситуацій // Спецвипуск Віснику унів-ту внутріш. справ. - Х., 2000. – С.247-251.
22. Кравченко Ю.Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: Монографія. –Х.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 406 с.
23. Косарчук В.П., Сильницький Ю.В. Організація роботи органів державної податкової служби із засобами масової інформації. – Х.: Фактор, 2003. – 72с.
24. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность. – М.: Прогресс, 1985. – 378с.
25. Жвалюк В.Р. Податкові органи Російської імперії в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: організаційно-правові засади діяльності: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01. – Харків: УВС, 200. – 260 с.
26. Cutlip S.M Center A.H., Broom P.M. Effective public relations. - 7 th ed. - Englwood Cliffs, N, J.: Prentice Hall, 1994.- p.1-8.
27. Harlow R.F. Building a public relations definition / Public relations review. - 1976, winter. - J 4. – p. 36.
28. Блэк С. Введение в паблик рилейшнз. – Ростов на Дону: Феникс, 1998. – 297с.
29. Англійсько - український словник термінів і понять з державного управління / Уклали: К.Е. Мак-Вікар, Т. Монастирський, Г.Райт. - К.: Основи, 1996. - 128 с.
30. Слісаренко І.Ю. Паблік рілейшнз у системі комунікації та управління: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2001. - 104 с.
31. Почепцов Г.Г. Паблік рілейшнз: Навч. посіб. - К.: Т-во "Знання", 2000. - 506с.
32. Джеймс Е. Грюниг. Теория паблик рилейшнз. – М.: Городець, 2000. – 237с.
33. Коваль Л. В. Адміністративне право України. - К.: Основи, 1994. - 154с.
34. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: Курс лекций. - М.: Юрид. лит., 1997. - 400 с.
35. Гвишиани Д.М. Организация и управление. - М.: Наука, 1972. - 530с.
36. Яковлев И.М. Паблик Рилейшнз в организациях. – Саратов, 1995. – 216с.
37. Слисаренко И.Ю. Внутренняя сторона паблик рилейшнз // A&PR Digest. - 1997. - № 3. - С.36-37.
38. Про затвердження Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року: Наказ ДПА № 160 від 7 квітня 2003 року.
39. Мельникова К.I., Рязанова С.Є. Паблік рілейшнз як функція управління в органах державної влади // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць. - Харків, 1998 – С.42-44.
40. Концепція адміністративної реформи в Україні: Схвалена Указом Президента України від 22 липня 1998 р. № 810 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 02 серпня.
41. Управленческие процедуры / Отв. ред. В.М. Лазарев. - М.: Наука, 1988. – 271с.
42. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Русск. язык, 1987. – 750с.
43. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Укл. В. Яременко, О. Сліпушко. – К.: Видавництво «Аконіт», 1999. –Т. ІІІ: ОБЕ-РОБ. – 927 с.
44. Социологический словарь на русском, английском, немецком, французском и чешском языках / Под. ред. Осипова Г.В. – М.: ИНФРА – М., 1998. - 480с.
45. Дербичева С.А. Социализация полиции и партнерство с населением как стратегия борьбы с преступностью: европейские ноу-хау // Закон и право. – 2002. - № 1. - С.50-55.
46. Шушкевич И.В. Взаимодействие с населением – важнейшая задача // Закон и право. – 2001. - № 7. - С.42-44.
47. Бандурка О.М., Соболєв В.О., Московець В.І. Партнерські взаємовідносини між населенням і міліцією. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003.- 352с.
48. Маркелов Т.Л. Взаимосвязь органов прокуратуры с общественностью в борьбе с правонарушениями // Проблемы участия общественности в борьбе с преступностью. - М.: МЮИ, 1978. - С.100-142.
49. Криминология. Учебник для юридических вузов / Под ред проф. В.Н.Бурлакова, проф., академика В.П.Сальникова. - СПб.: Санкт-Петербургская академия МВД России,1998. - 370с.
50. Кригер В.И. Взаимодействие органов прокуратуры с общественными организациями в предупреждении преступлений и иных правонарушений // Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов, иными государственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами в предупреждении преступлений: Сб. статей. - М., 1983. - С.67-92.
51. Социология: Учебное пособие / Общ. ред. Э.В. Тадевосяна. – М.: Знание, 1995. – 270с.
52. Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 212 с.
53. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / Под общ. ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. – 192с.
54. Философский энциклопедический словарь / Сост. С.С.Аверницев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев, С.М.Ковалев, Н.М.Ланда. - М.: Сов. энциклопедия, - 2-е изд. - 1989 – 815с.
55. Философский энциклопедический словарь / За ред. П.Н. Федосеева, С.М. Ковалева. - М.: Советская энциклопедия, 1980. – 672 с.
56. Філософія: Навчальний посібник /Заг. ред. І.Ф. Недольного.- К.: Вікор, 1997. - 584с.
57. Наумкин Ю.В. Взаимодействие с учреждениями массовой информации в борьбе с преступностью. - Ташкент, 1999. - 91с.
58. Резвых В.Д., Скляров И.А. Взаємодействие в процессе административно-правового обеспечения режима социалистического хозяйствования. - Горький, 1977. – 122с.
59. Философский энциклопедический словарь.- М.: Советская энциклопедия, 1983. - 840с.
60. Шванков В.М. Теоретичні основи координації і взаємодії в органах внутрішніх справ. - М.: Академия МВД СССР, 1978. – 174с.
61. Столяренко Л.Д. Основы психологии. Ростов-на-Дону, “Феникс” 1999, - 627с.
62. Руденский Е.В. Социальная психология: курс лекций. - М.: ИНФРА –М., 1999. - 224с.
63. Общение и оптимизация совместной деятельности / Под редакцией Андреевой Г.М., Яноушека Я.В. – М.: Изд. Московского университета, 1987. - 302с.
64. Игошев К Е Типология личности и мотивация. - Горький: Горьк. высш школа МВД СССР, 1974. - 166с.
65. Пеньков В.М. Социальные нормы управление, воспитание, поведение. - М : Высш школа, 1990. - 176с.
66. Попов Г.Х. Проблемы теории управления. Изд. 2-е, доп и перераб - М: Экономка, 1974. - 318с.
67. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Наука, 1980. – 346с.
68. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
69. Большая Советская Энциклопедия. 3-є изд. – М.: Советская энциклопедия, 1973. - Т. 13. – 743 с.
70. Агапов А.Б. Учебник административного права. – М.: Городец, 1999. – 558 с.
71. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1974. – 455с.
72. Маркелов Т.Л. Проблемы координации в борьбе с правонарушениями // Вопросы борьбы с преступностью. - Вып.26. - С.35-48.
73. Цвєтков В.В. Державне управління: основні фактори ефективності (політико-правовий аспект). – Х.: Право, 1996. – 164 с.
74. Козлов Ю.М. Координация в управлении народным хозяйством в СССР. – М.: Наука, 1976. – 237 с.
75. Левакова О.Н. Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов в предупреждении правонарушений // Взаимодействие органов прокуратуры с Советами народных депутатов, иными государственными органами, общественными организациями и трудовыми коллективами в предупреждении преступлений: Сб. статей. - М., 1983. - С.3-18.
76. Арістова І.В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти / За заг. редакцією д-ра юрид. наук, проф. Бандурки О.М.: Монографія. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
77. Щекин Г.В. Теория социального управления: Монография. – К.: МАУП, 1996. – 408 с.
78. Рожко К.Г. Принципы деятельности. - Томск: Из-во Томского ун-та, 1983. – 210с.
79. Венедиктов В.С., Іншин М.І. Організаційно-правові засади сучасної державної служби України. Науково-практичний посібник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 202 с.
80. Государственное управление: основы теории и организации: Учебник / Под ред. В.А. Козбаненко. – М.: Статут, 2000. – 912 с.
81. Про затвердження Кодексу честі працівника органу державної податкової служби України: Рішення Колегії ДПА України від 23 квітня 2004 року.
82. Алексеев С.С. Социальная ценность права в советском обществе. – М.: Юрид. лит., 1971. – 329с.
83. Научная организация управления / Под ред. Г.В. Зуйкова. – М.:. Академия МВД СССР, 1984. – 313с.
84. Проблемы эффективности надзора / Под ред. К.Ф. Скворцова. – М.: Юрид. лит., 1977. – 160с.
85. Халфина Р.О. Право как средство социального управления. – М.: Наука, 1988. – 298с.
86. Нижник Н.Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе. – К.: НАН Украины, Институт государства и права, 1995. – 206 с.
87. Каримов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта, 2001. – 560 с.
88. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.: Юрид. лит, 1966. – 428 с.
89. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел. 2000 – 704 с.
90. Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношения. – М.: Юрид. лит., 1961. – 387 с.
91. Теория государства и права. Учебник, / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1998. – 570 с.
92. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – М.: Юрайт, 1998. – 416 с.
93. Енгибарян Р.В., Краснов Ю.К. Теория государства и права. – М.: Юрист, 1999. – 542с.
94. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под ред. М.М. Рассолова, В.О. Лучина, Б.С. Эбзеева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2001. – 640с.
95. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224с.
96. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В.Лазарева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 1996. – 472 с.
97. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. - М.: Юрид. лит., 1974. - 352 с.
98. Пепеляев С.Г. Законы о налогах: элементы структуры. - М.: СВЕА, 1995. - 64с.
99. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 46. – Ст.366.
100. Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 52. - Ст. 490.
101. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 49. - Ст. 299.
102. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні: Закон України від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №1. – Ст.1.
103. Загальна декларація прав людини: Прийнято резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – 2-е вид. – К.: Юрінформ, 1992. – С. 18-24.
104. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 р. //Збірник нормативних актів з питань правозахисної діяльності. – К., 1995. – С. 38-44.
105. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, прийнятий на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р. //Збірник нормативних актів з питань правозахисної діяльності. – К., 1995. – С. 58-65.
106. Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України: Указ Президента України від 13 липня 2000 року № 886/2000 // Вісник державної служби України. – 2000 – № 7.
107. Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності: Указ Президента України // Офіційний вісник України. – 1998. - № 30. – Ст.1119.
108. Програма кадрового забезпечення державної служби: Затверджена Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035/95 // Праця і зарплата. – 1995. - № 23.
109. Про заходи щодо вдосконалення роботи з кадрами в органах виконавчої влади, з керівниками підприємств, установ і організацій: Указ Президента України від 19 травня 1995 р. № 381/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – № 75.
110. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98 // Офіційний вісник України. – 1999. - № 21. – Ст. 943.
111. Про кількість заступників Голови Державної податкової адміністрації України: Указ Президента України від 16 червня 2005 р. № 956.
112. Про стратегію реформування системи державної служби в Україні: Указ Президента України від 14 квітня 2000 р. № 599/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. - № 16. – Ст. 665.
113. Про заходи щодо зміцнення дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах: Розпорядження Президента України від 26 березня 2002 року № 53/2002 р. // Юридичний вісник України. –2002. – 3 квітня.
114. Про затвердження Положення про роботу з кадрами в центральних і місцевих органах державної виконавчої влади: Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 1995р. № 747 // Вісник державної служби України. – 1995. – № 2. – С. 45-49.
115. Про затвердження Комплексних заходів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів державної податкової служби, фінансових органів, органів контрольно-ревізійної служби та державного казначейства в Українському фінансово-економічному інституті: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 вересня 1998 р. № 1376 // ЗП Уряду України. - 1998. - № 6.
116. Про утворення Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби: Постанова Кабінету Міністрів України № 1454 від 19 вересня 2000 р.
117. Про організаційну структуру органів державної податкової служби: Наказ ДПА України № 355 від 16 липня 2003 р.
118. Про державну реєстрацію нормативних актів Державної податкової адміністрації України: Наказ ДПА № 435 від 4 лютого 2001 р.
119. Про відзначення кращих волонтерів (громадських податкових консультантів): Наказ ДПА № 507 від 24 жовтня 2003 р.
120. Положення про порядок розгляду звернень громадян в органах державної податкової служби України: Наказ ДПА № 112 від 27 січня 2004р.
121. Програма перевірки стану організації роботи органів державної податкової служби України щодо реалізації завдань, поставлених Президентом України Л.Д.Кучмою на Всеукраїнській нараді 29 січня 2004 року, та завдань, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України: Розпорядження ДПА № 29 від 11 січня 2004 р.
122. Про затвердження Положення про Департамент громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи: Наказ ДПА № 155 від 22 березня 2004 р.
123. Про затвердження Положення про управління по зв’язках із засобами масової інформації (Прес-службу): Наказ ДПА № 682 від 26 грудня 2003 р.
124. Про взаємодію між підрозділами органів державної податкової служби України під час організації документальних перевірок юридичних осіб: Наказ ДПА № 263 від 4 червня 2002 р.
125. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації обліку платників податків в органах державної податкової служби України та Порядку взаємодії підрозділів органів державної податкової служби України щодо організації обліку платників податків: Наказ ДПА № 280 від 9 червня 2003 р.
126. Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби України та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) платникам податків: Наказ ДПА № 125 від 18 березня 2003 р.
127. Про зміцнення взаємовідносин з засобами масової інформації: Наказ ДПА № 12 від 12 січня 2001 р.
128. Про затвердження Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства: Наказ ДПА № 176 від 12 квітня 2003 р.
129. Стосовно прав платників податків у взаємовідносинах з податковими органами: Лист ДПА № 86/7/31-0217 від 5 січня 2000 р.
130. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособие. – К.; Одесса: Вища школа, 1989. – 439 с.
131. Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади: Указ Президента України від 3 жовтня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 8 жовтня.
132. Положення про державну реєстрацію нормативних актів міністерств, інших органів державної виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. // ЗПУ України. – 1993. – № 1-2. – Ст.28.
133. Музичук О.М. Організаційно-правові основи участі громадян в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків‚ 2003. – 193 с.
134. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо положень про управління (відділи) з питань взаємодії з засобами масової інформації та зв’язків з громадськістю апаратів центральних і місцевих органів виконавчої влади: Наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України та Міністерства юстиції України від 26 березня 2003 року № 314/7.
135. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник / За ред. В.В. Копейчикова. – К., Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
136. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Основи загальної теорії держави і права (терміни, визначення, елементи змісту) – К.: НАВСУ, 1998. – 237 с.
137. Цвік М. Про сучасне праворозуміння // Вісник Академії правових наук. – 2001. – № 4 (27). – С.3-13.
138. Большой энциклопедический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: ИНФРА-М, 1997. – Вип. VI. – 790 с.
139. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. – М.: Юрид. лит., 1978. – 207с.
140. Шайкенов Н.А. Правовое обеспечение интересов личности. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1990. – 200 с.
141. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Введение в социологию: Учеб.-метод. пособие. – К.: МАУП, 1996. – 124 с.
142. Матузов Н.И. Личность. Право. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права. – Саратов: Саратовск. ун-т, 1972. – 292 с.
143. Бандурка О.О. Організаційно-правові засади проведення податковою міліцією перевірок суб’єктів підприємницької діяльності: Науково-практичний посібник. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2005. – 240с.
144. Витрук Н.В. Основы правового положения личности в социалистическом обществе.– М.: Юрид. лит., 1979.–251 с.
145. Цельєв О.В. Міліція як інститут громадянського суспільства: Автореф. дис... канд.. юрид. наук. – К., 1998. – 16 с.
146. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Под ред. Марченко М.Н. - T.1: Теория государства. - Москва: Зерцало, 1998. – 416с.
147. Білоус В.Т. Координація управління правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю (адміністративно-правовий аспект): Дис… доктора юрид. наук: 12.00.07. – Ірпінь‚ 2004. – 444 с.
148. Основы оперативно-розыскной деятельности: Учебник / Под ре¬дак¬цией В.Б. Рушайло. – СПб.: Лань, 2000. – 720 с.
149. Манохин В.М. Служба в государственных органах. - М.: Юрид. лит-ра, 1969. – 232 с.
150. Сергиенко Л.А. Правовая регламентация управленческого труда. - М.: Наука, 1984. – 42 с.
151. Воробъев В. Особенности государственной службы в СССР // Советское государство и право. - 1984. - № 5. – С. 23- 29.
152. Шульга В.М. Курс административного права и процесса. - М.: Юринформ, 1998. - 798 с.
153. Костюков А. Административно-правовой статус государственных служащих // Советское государство и право. - 1988. - № 3. – С. 12-16.
154. Положення про Управління громадських зв’язків та масово-роз’яснювальної роботи ДПА в Харківській області: Наказ ДПА в Харківській області № 231 від 22 червня 2004 року.
155. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
156. Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: Юрид.лит, 1971. – 240 с.
157. Горшенев В.М. Структура правового статуса гражданина в свете Конституции СССР 1977г. // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977г. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – С.51-58.
158. Петелин А.И. Некоторые методологические проблемы исследования юридической ответственности // Проблемы юридической ответственности по социалистическому праву: Сб. статей / Ред А.И. Петелин. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 1977. – 152 с.
159. Матузов Н.И. Правовой статус личности: понятие и структура // Правопорядок и правовой статус личности в развитом социалистическом обществе в свете Конституции СССР 1977г. – Саратов, 1980. – С. 58-67.
160. Ответственность в управлении / И.Л. Бачило, П.Г. Щекочихин, С.В. Катрич и др.; Отв. ред.: А.Е. Лунев, Б.М. Лазарев. – М.: Наука, 1985. – 304 с.
161. Про зайнятість населення: Закон України від 1 березня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 14. – Ст. 170.
162. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
163. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14 жовтня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46. – Ст. 411.
164. Про виключну (морську) економічну зону України”: Закон України від 16 травня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995.- № 21.- Ст. 152.
165. Про патентування деяких видів підприємницької діяльності: Закон України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 20. - Ст. 82.
166. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за порушен¬ня законодавства про ветеринарну медицину: Закон України від 5 грудня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 7. – Ст. 58.
167. Про електроенергетику: Закон України від 16 жовтня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 1. – Ст. 1.
168. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
169. Державне управління в Україні. (Навчальний посібник). За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. Авер’янова В.Б. – К.: Ін-т держ. і права ім.. В.М. Корецького, 1999. – 266 с.
170. Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: Закон України від 21 грудня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст. 44.
171. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
172. Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення: Указ Президента України від 19 березня 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - № 12. – Ст.233.
173. Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації громадянами конституційного права на звернення: Указ Президента України від 13 серпня 2002 року № 700 // Офіційний вісник України. – 2002. - № 21. – Ст.564.
174. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від сфери власності, в засобах масової інформації: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року // ЗПУ. – 1997. -№ 4. – Ст. 202.
175. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради Ук