Орлик Володимир Володимирович. Оптимізація інфузійно-трансфузійної терапії з використанням плазмозамінних препаратів поліфункціональної дії та кріоконсервованих еритроцитів (клінічне дослідження)

brief description

Орлик Володимир Володимирович. Оптимізація інфузійно-трансфузійної терапії з використанням плазмозамінних препаратів поліфункціональної дії та кріоконсервованих еритроцитів (клінічне дослідження) : дис... д-ра мед. наук: 14.01.31 / Державна установа "Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України". — Л., 2007. — 352арк. — Бібліогр.: арк. 293-352

Орлик В.В. Оптимізація інфузійно-трансфузійної терапії з використанням плазмозамінних препаратів поліфункціональної дії та кріоконсервованих еритроцитів (клінічне дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.31 гематологія та трансфузіологія. ДУ Інститут гематології та трансфузіології Академії медичних наук України”, Київ, 2007.
В роботі обґрунтовано шляхи оптимізації інфузійно-трансфузійної терапії та профілактики розладів гемодинаміки, мікроциркуляції, біохімічного гомеостазу, обміну речовин та інтоксикації, що виникають при невідкладних станах, при операційному стресі, гнійно-септичних процесах, при хворобах і ушкодженнях печінки і нирок на основі використання нових плазмозамінних препаратів поліфункціональної дії (лактопротеїну, лактосорбалу, лактопротеїну з сорбітолом, реосорбілакту, сорбілакту), а також гемотрансфузійного середовища (розморожених відмитих і ресуспендованих в лактатно-сахарозо-фосфатному розчині еритроцитів, кріоконсервованих при -20 С). Дослідження виконано у 938 хворих різних категорій, у яких застосовано нові програми інфузійно-трансфузійної терапії. В результаті лікування наступало покращення загального стану хворих, корекція порушень гемодинаміки, водно-електролітного балансу, кислотно-основного стану, анемії, диспротеїнемії, кисневого і енергетичного голодування тканин, інтоксикації, нагромадження продуктів обміну. Розроблено диференційовані покази до застосування окремих плазмозамінних препаратів з урахуванням їх складу та лікувальної дії при різних патологічних станах.

У дисертації наведено наукове узагальнення і нове вирішення актуальної прикладної проблеми, яка полягає в обґрунтуванні оптимальних ефективних програм інфузійно-трансфузійної терапії у клінічній практиці на основі використання складних плазмозамінних препаратів поліфункціональної дії (лактопротеїну, лактопротеїну з сорбітолом, лактосорбалу, реосорбілакту і сорбілакту) і гемотрансфузійного середовища (розморожених відмитих ресуспендованих еритроцитів). Клінічна ефективність запропонованих програм інфузійно-трансфузійної терапії зумовлена коригуючим впливом плазмозамінних препаратів на порушення гемодинаміки, зміни реологічних властивостей крові, кислотно-основного стану, водно-електролітного балансу, кисневе і енергетичне голодування, прояви інтоксикації внаслідок порушення функції органів детоксикації (печінки, нирок), які виникають при невідкладних станах, операційній травмі, хірургічних захворюваннях, онкологічних хворобах, гнійно-септичних процесах.
Комплексна терапія хворих при невідкладних станах (травма, крововтрата, опіки, шок) із застосуванням плазмозамінних препаратів лактопротеїну, лактосорбалу сприяє ліквідації гемодинамічних і метаболічних проявів шоку шляхом зростання ОЦК з 61,8±3,7 до 70,4±1,6 мл/кг, ОЦП з 35,3±1,9 до 41,8±1,1 мл/кг, підвищення осмолярності з 280,2±8,5 до 307,7±2,8 мосм/л і колоїдно-осмотичного тиску плазми з 17,2±0,8 до 25,3±0,2 мм рт.ст., корекції розладів водно-електролітного і кислотно-основного стану крові, гіпоальбумінемії, відновлення функції органів детоксикації (печінки, нирок), збільшення діурезу і виведення азотистих метаболітів. Лактосорбал на противагу до лактопротеїну має більш виражений осмодіуретичний і дезінтоксикаційний ефект.
Препарати лактопротеїн, лактопротеїн з сорбітолом, лактосорбал порівняно з колоїдними розчинами (желатиноль) при застосуванні у кардіохірургії для заповнення апарату штучного кровообігу більшою мірою забезпечують сприятливий перебіг операції на відкритому серці внаслідок стабілізації гемодинаміки і досягнення нормоволемічної гемодилюції протягом усієї операції, запобігання виникненню розладів водно-електролітного балансу, кислотно-лужного стану, гіпоальбумінемії, мають діуретичну дію, особливо лактосорбал, і запобігають нагромадженню продуктів обміну під час операції.
Курсова інфузійно-трансфузійна терапія плазмозамінними препаратами поліфункціональної дії у хворих з хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини, урологічними хворобами та при гнійно-септичних процесах дозволяє запобігти розвиткові або відкорегувати розлади гемодинаміки, гомеостазу, метаболізму та прояви інтоксикації у передопераційному періоді, провести оперативне втручання в умовах нормоволемічної гемодилюції із збереженням ОЦК і ОЦП, осмотичного тиску крові, а у післяопераційному періоді забезпечити швидке відновлення гемодинаміки, водно-сольового і кислотно-лужного балансу, дезінтоксикаційної функції печінки і нирок, активізувати моторно-евакуаційну діяльність травного тракту. Вибір препарату та інтенсивність інфузійно-трансфузійної терапії залежить від глибини і характеру передопераційних розладів гомеостазу та тяжкості операційної травми.
Курс інфузій лактопротеїну з сорбітолом, лактосорбалу, реосорбілакту, сорбілакту (плазмозамінників, що містять як енергоємну речовину сорбітол) у хворих із судинними порушеннями на ґрунті цукрового діабету зумовлює клінічне поліпшення перебігу гнійно-септичних ускладнень, має дезінтоксикаційну дію, не підвищуючи рівня глюкози крові.
Застосування курсу інфузій лактопротеїну з сорбітолом, лактосорбалу, реосорбілакту, сорбілакту (препаратів, що містять сорбітол) у гематологічних хворих з токсичним пошкодженням печінки цитостатиками та у онкологічних хворих з явищами ендогенної інтоксикації усуває прояви інтоксикації і зумовлює відновлення функції клітин печінки, що у всіх хворих дозволяло продовжити протипухлинне лікування. Найбільш виражену діуретичну і дезінтоксикаційну дію мають препарати з високою концентрацією (20%) сорбітолу лактосорбал і сорбілакт, але вони не можуть використовуватися у хворих з гіпогідратацією тканин.

Курс трансфузійної терапії з використанням лактопротеїну і лактосорбалу у хворих на хронічні хвороби печінки (хронічний персистуючий і активний гепатит, цироз) супроводжується зменшенням клінічних ознак печінкової недостатності, поліпшенням функції гепатоцитів, зниженням показників цитолізу (АЛТ, АСТ) та портальної гіпертензії (асциту). Ефективність трансфузійної терапії залежить від ступеня пошкодження клітин печінки.
Трансфузії плазмозамінного препарату лактопротеїну при хронічних хворобах нирок на стадії хронічної ниркової недостатності зумовлюють поліпшення функції нирок, зниження рівня сечовини з 15,3±0,6 до 9,2±0,6 ммоль/л, креатиніну з 0,29±0,02 до 0,17±0,02 ммоль/л, збільшення діурезу з 887±68 до 1240±112 мл, нормалізації водно-електролітного і кислотно-лужного балансу, рівня альбуміну крові з 39,8±2,7 до 51,3±5,1 %, зменшення набряків і виведення азотистих метаболітів.
Розморожені відмиті і ресуспендовані у лактатно-сахарозо-фосфатному розчині еритроцити зберігають свою функціональну повноцінність у судинному руслі реципієнтів. Препарат кріоконсервованих еритроцитів має замісну дію при анеміях різного генезу, сприяючи поліпшенню показників червоної крові і не викликаючи гемотрансфузійних реакцій. Ресуспендуючий розчин завдяки своїм складникам зумовлює нормалізацію гомеостазу, енергетичного обміну і дезінтоксикацію у хворих.