Ошуркевич Ярослава Михайлівна. Українсько-польські економічні відносини в процесі загальноєвропейської інтеграції

brief description

Ошуркевич Ярослава Михайлівна. Українсько-польські економічні відносини в процесі загальноєвропейської інтеграції : Дис... канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2003. — 196, [4] арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 173-192

Ошуркевич Я.М. Українсько-польські економічні відносини в процесі загальноєвропейської інтеграції. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський національний економічний університет, Київ, 2003.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблем формування оптимальної моделі економічного співробітництва України і Польщі в контексті реалізації національних економічних інтересів двох держав за умов євроінтеграції. Значна увага приділена методологічним основам міжнародного та регіонального поділу праці. На основі дослідження процесів інтернаціоналізації суспільного відтворення в ЄС (включаючи фази виробництва, розподілу, обміну та споживання) обґрунтовано основні сутнісні риси європейської моделі поділу праці та визначено об’єктивні передумови її трансформації в майбутньому в загальноєвропейську (континентальну) модель за рахунок розширення інтернаціональних відтворювальних зв’язків країн Євросоюзу на Схід.
На основі порівняльного аналізу результатів трансформаційних перетворень України і Польщі визначено потенціали двох країн як суб’єктів економічного співробітництва. Визначивши національні економічні інтереси держав, коло їх збігу, наявні та потенційні розбіжності в їх реалізації, автор запропонував сучасні ефективні механізми міждержавної співпраці у зовнішньоторговельній, інвестиційно-виробничій, та транскордонній співпраці. На основі комплексної оцінки стану української трудової імміграції в Польщі розкрито її деформований, а іноді дискримінаційний характер; визначені основні причини, що зумовлюють таку непаритетність міждержавних відносин в цій галузі; та визначені основні важелі реорганізації практики двостороннього економічного співробітництва у сфері спільного використання трудових ресурсів.

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та дано нове вирішення наукової задачі щодо шляхів формування оптимальної моделі економічного співробітництва України і Польщі в контексті реалізації та узгодження державами національних економічних інтересів в процесі загальноєвропейської інтеграції. На основі дослідження головних сутнісних характеристик сформованого на сучасному етапі розвитку інтеграційних процесів в ЄС європейського регіонального поділу праці (з майбутньою його модифікацією в континентальний), а також результатів трансформаційних перетворень народногосподарських комплексів України і Польщі автор сформулював ряд висновків теоретичного та практичного значення щодо необхідності та конкретних механізмів трансформації діючої моделі українсько-польських економічних відносин з метою виведення їх на вищий, згідно проголошеному стратегічному партнерству двох країн, рівень.

Обґрунтовано, що матеріальним базисом досягнутої між країнами-членами ЄС тісноти взаємозв’язків, а також високого ступеня взаємопроникнення і взаємопереплетення економічних систем став європейський регіональний поділ праці. Його зріла модель була сформована за рахунок інтернаціоналізації відтворювальних зв’язків країн-учасниць, яка спричинила становлення єдиного відтворювального процесу в межах Європейського Союзу (що включає всі фази суспільного відтворення: виробництво, обмін, розподіл і споживання). В майбутньому розширення інтернаціональних відтворювальних зв’язків за рахунок залучення до європейського відтворювального процесу групи постсоціалістичних країн Центральної і Східної Європи, певною мірою, модифікує загальноєвропейську інтеграційну модель, перетворивши європейський регіональний поділ праці в континентальний.
Доведено, що внутрішнє і міжнародне становище України, поступова, збалансована її імплантація в систему світового господарства вимагає проходження нашою державою ряду етапів, починаючи з поглиблення двостороннього економічного співробітництва (передусім з країнами стратегічними партнерами - Росією, Польщею, Німеччиною та США), наступною повноправною участю в реально функціонуючих регіональних та субрегіональних інтеграційних об’єднаннях аж до глобальної інтеграції як стратегічної мети. В даному контексті поглиблення економічного співробітництва з Польщею як провідним економічним партнером є пріоритетним з точки зору реалізації нашою країною західноєвропейського вектора зовнішньоекономічного потенціалу.
Необхідність розробки стратегії перспективного розвитку українсько-польського економічного співробітництва вимагає дослідження еволюції та розкриття генезису економічних відносин двох сусідніх країн. На основі виділених критеріїв (масштаби, структура, інтенсивність, домінуючі форми та напрямки співробітництва, рівень державного регулювання, еквівалентність обміну, ступінь реалізації національних економічних інтересів) виокремлено 8 історичних етапів розвитку міждержавної співпраці України і Польщі (X перша половина XIII ст.; друга половина XIII XIV ст.; XV перша половина XVI ст.; друга половина XVI ст. (1569р.) перша половина XVII ст. (1648р.); друга половина XVII кінець XVIII ст.; XIX початок XX ст.; 1922 1991рр. та новітній етап, який починається з 1991р.).
Обґрунтовано, що на сучасному етапі необхідна докорінна зміна парадигми розвитку українсько-польського економічного співробітництва з метою побудови оптимальної моделі взаємодії, взаємодоповнюваності та взаємопереплетеності народногосподарських структур двох країн з поглибленням прямої інвестиційно-виробничої та науково-технологічної кооперації двох країн на різних рівнях галузевому, територіальному та мікрорівні.
Доведено, що незважаючи на різну результативність трансформаційних перетворень України і Польщі, яка детермінує різнотерміновий режим залучення кожної з них у європейський відтворювальний процес, наявність кола збігу національних економічних інтересів двох держав в реалізації зовнішньоекономічного потенціалу (із зосередженням на розвитку кооперації у сфері виробництва, уникнення дублювання виробництва однотипних товарів з метою координації дій на ринках третіх країн, поглиблення співробітництва у сфері спільного використання трудових ресурсів та ін.) є основою для переведення економічного співробітництва між ними у площину, яка б відповідала критеріям стратегічного партнерства.
З метою нівелювання наявних та можливих розбіжностей в реалізації національних економічних інтересів України і Польщі (які випливають, передусім, з різноспрямованості підходів країн щодо реалізації зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних завдань, захисту національних ринків товарів, послуг, робочої сили, з неоднакової результативності трансформаційних моделей та ін.) необхідним є узгодження позицій двох країн за конкретними проектами; розробка спільної маркетингової стратегії на зовнішніх ринках; уніфікація нормативно-правової бази міждержавних економічних стосунків (передусім щодо митно-тарифної політики, оподаткування зовнішньоекономічних операцій) тощо.
Незважаючи на динамічне зростання показників зовнішньої торгівлі України і Польщі, потенціал цієї форми двостороннього співробітництва ще далеко не вичерпаний. Така ситуація є наслідком неефективної структури експортно-імпортних операцій двох країн; низької конкурентоспроможності вітчизняної продукції; значної питомої частки нелегальних (контрабандних) торговельних операцій; асиметрії режимів сертифікації та стандартизації товарів обох країн; недостатність відпрацьованих форм банківських гарантій; нестабільність української законодавчої бази та інше. Обґрунтовано, що реалізація нашою країною зовнішньоторговельного потенціалу в економічному співробітництві з Польщею вимагає системної підтримки розвитку експортного потенціалу нашої держави, яка б включала конкретні заходи з надання Україною технічної допомоги за кордоном для забезпечення її національних економічних інтересів на польському ринку.
На основі всебічного аналізу українсько - польських відносин у сфері спільного використання трудових ресурсів доведено, що на сучасному етапі вони носять непаритетний, дискримінаційний та деформований характер. Це визначається такими факторами як нелегальне становище абсолютної більшості українських емігрантів в Польщі; штучне звуження сфери застосування їх праці на найбільш непрестижних та небезпечних виробництвах; стихійність та неврегульованість міграційних потоків; формування навколо українських іммігрантів кримінального середовища та інше.

Обґрунтовано, що на сьогодні особливої актуальності набуває усунення існуючих деформацій у сфері спільного використання трудових ресурсів України і Польщі як одного з вирішальних елементів розвитку двосторонніх гуманітарних відносин та розвіювання” негативного стереотипу українців в очах польської громадськості. Тому докорінний перегляд практики міждержавного обміну робочою силою передбачає формування ефективної українсько-польської міграційної політики, спрямованої на розширення масштабів легального працевлаштування українських громадян в Польщі; створення надійної системи соціального захисту їх прав та інтересів; ефективне використання Україною зароблених її емігрантами за кордоном коштів; формування передумов для залучення польської робочої сили в Україну при реалізації спільних проектів на зразок діяльності міжнаціональних трудових колективів тощо.
Запропоновано конкретні механізми реалізації українсько-польської міграційної політики із застосуванням фінансово-економічних, нормативно-правових та організаційно-управлінських важелів.