Осітнянко Андрій Петрович. Оптимізація управління територіальним розвитком міста

brief description

Осітнянко Андрій Петрович. Оптимізація управління територіальним розвитком міста: Дис... д-ра техн. наук: 05.23.20 / Київський національний ун-т будівництва і архітектури. - К., 2002. - 373арк. - Бібліогр.: арк. 353-366.

Осітнянко А. П. Оптимізація управління територіальним розвитком міста. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук за спеціальністю 05.23.20. Містобудування та територіальне планування. — Київський національний університет будівництва і архітектури, Київ, 2002.
Висвітлені теоретико-методологічні основи управління територіальним розвитком міст. Обґрунтовано представлення процесу управління територіальним розвитком міста у вигляді послідовності задач, що формуються за семантичними, методичними і інформаційними ознаками, і, які пов‘язані між собою прямими і зворотними інформаційними різнотемповими потоками. Визначено, що більшість задач містобудівного планування й керування процесами розвитку містобудівних систем є задачами оптимізації. Визначені і структуровані об'єкти містобудівного дослідження й проектування, предметна область містобудівної діяльності. Виявлені і класифіковані елементи, що формують систему, кількісні закономірності застосування параметрів цих елементів. Установлені принципи внутрішньої організації містобудівних систем, як основних об'єктів керованого розвитку, фактори й умови, що визначають їхнє поводження в часі й у просторі. Визначені принципи й методи економічного аналізу містобудівних систем. Розроблені принципи, моделі, критерії оптимізації, початкові і граничні умови соціально-просторової організації містобудівних систем. Розроблено методологію управління територіальним розвитком міста.

У даному дослідженні:

Аналіз стану містобудівного процесу за останні 10 років показав: містобудівний процес є слабо керований тому, що не розроблена в повному обсязі методологія аналізу і оцінки функціонування містобудівної системи в нових соціально-економічних умовах розвитку суспільства; недостатньо розроблена структура взаємодії суб‘єкта і об‘єкта управління міської влади і містобудівної системи; не досить структуровані і формалізовані задачі містобудівного планування; не розроблена система критеріїв, початкових і граничних умов задач управління територіальним розвитком міста; в системі державного управління містом не виділений як самостійний об‘єкт управління — інформаційне забезпечення процесу містобудівного планування, що затрудняє приведення існуючої інформації яка збирається, до структури інформації, котра потрібна для вирішення містобудівних задач; не розроблена єдина ідеологія створення правової системи, що повинна забезпечувати реалізацію містобудівних проектів і створити ефективну систему управління територіальним розвитком міста з використанням сучасних інформаційних технологій. Усе це підтверджується досвідом роботи над генеральним планом м. Києва.
Визначені і структуровані об'єкти містобудівного дослідження й проектування, предметна область містобудівної діяльності. Виявлені і класифіковані елементи, що формують систему, кількісні закономірності застосування параметрів цих елементів. Установлені границі, принципи внутрішньої організації містобудівних систем, як основних об'єктів керованого розвитку, фактори й умови, що визначають їхнє поводження в часі й у просторі.
Розроблено методологію управління розвитком містобудівних систем, що заснована на принципах системного аналізу, єдності й безперервності процесу містобудівного планування, управління процесами реалізації містобудівних рішень й використанні засобів автоматизації. Обґрунтовано представлення процесу управління територіальним розвитком міста у вигляді послідовності задач, що формуються за семантичними, методичними і інформаційними ознаками, і, які пов‘язані між собою прямими і зворотними інформаційними різнотемповими потоками. Визначено, що більшість задач містобудівного планування й керування процесами розвитку містобудівних систем є задачами оптимізації, тобто представляють ітераційний процес пошуку таких вхідних параметрів елементів містобудівної системи, при котрих її вихідні параметри (зростання доходів домогосподарств, ріст внутрішнього міського продукту, збільшення видів і об‘ємів інвестицій, просторовий розподіл видів землекористування, стійкість території) приймають найкращі (у визначеному змісті) значення.
Визначені принципи й методи економічного аналізу містобудівних систем в умовах переходу національної економіки України до ринкових відносин. Проаналізовано тенденції зміни основних визначальних факторів, їхній можливий вплив на хід процесу перетворення форм і систем міського землекористування. Розроблені принципи, моделі, критерії оптимізації, початкові і граничні умови соціально-економічної організації містобудівних систем.
Розроблено інтегровану модель оптимізації взаємозв‘язків ефективності землекористування і системи просторових зв‘язків у місті за допомогою міжгалузевого підходу „витрати-випуск”. Розроблено математичну модель оцінки, прогнозу впливу забудови на стан природного середовища і зонування території, що включає формалізований процес визначення величини і розподіли по території антропогенних впливів для різних варіантів планувальні рішення, факторний аналіз стійкості забудованої території, формалізований процес розробки комплексу заходів інженерної підготовки, визначення оптимального з погляду екологічної стійкості і мінімізації вартості інженерного захисту варіанта розміщення на території будинків різних типів і поверховості.
Розроблено і впроваджені в містобудівну практику пропозиції, що спрямовані на удосконалювання управління процесами реалізації містобудівних рішень, із використанням сучасних методів імітаційного моделювання, інформаційних технологій. Розроблена й апробована при розробці концепції генерального плану Києва система моделей, що охоплює головні аспекти управління — соціально-економічний, функціонально-просторовий і інженерно-екологічний. Розроблені принципи і методи інформаційного забезпечення процесів містобудівного планування. Це дозволило на якісно новому рівні осмислити цілі і можливості містобудівного планування як найважливішої складової у системі довгострокового планування й оперативного керування процесами містобудівного розвитку, а звідси і визначити задачі по удосконаленню методології дослідження, проектування й реформування організаційних структур.

Посилення соціально-економічних, просторових, екологічних аспектів містобудівного проектування, їх інтеграція, необхідність підвищення ефективності містобудівної діяльності вимагають подальшої розробки і впровадження системних методів, сучасних інформаційних технологій, корінної перебудови технології містобудівного проектування, перегляду нормативних і методичних документів, принципів організації трудових колективів, реорганізації існуючої системи містобудівних науково-дослідних і проектних організацій, упорядкування їхньої функціональної й територіальної діяльності, зміни порядку фінансування проектних робіт. Відповідно повинна бути упорядкована функціональна й територіальна діяльність місцевих органів управління розвитком міста.
Дослідження, що було проведено, показало необхідність подальшого розвитку комплексних науково-дослідних робіт в напрямках:

поглиблення дослідження взаємозв‘язків соціально-демографічної, економічної, функціонально-просторової, природно-техногенної структур містобудівної системи на міському і регіональному рівнях;
удосконалювання технології процесів управління територіальним розвитком міст з більш адекватним урахуванням місцевих соціально-економічних, функціонально-територіальних, екологічних, культурних, організаційних умов розвитку міста;
подальшого впровадження в сферу містобудівного проектування та оперативного управління розвитком міста методології системного аналізу з застосуванням математичних методів і моделей;
удосконалювання структури і змісту інформаційної бази управління процесами містобудування і територіального планування на регіональному і державних рівнях, що дасть можливість в повній мірі використовувати методи і моделі, що розроблені в цьому дослідженні і суттєво підвищити ефективність управління містобудівною діяльністю;
шляхів реалізації Закону „Про основи містобудування” в частині створення міських геоінформаційних систем і міських банків даних;
удосконалювання регулювання економічних відносин між суб‘єктами економічної діяльності і міською громадою, міською і державною владою в сфері ефективного для міського розвитку управління розподілом міських ресурсів;
підготовки кадрів з управління територіальним розвитком міст.

Впровадження результатів дисертації в практику буде сприяти переведенню містобудівного процесу на інтенсивний шлях, створить умови для істотного підвищення обґрунтованості і якості проектних рішень, ефективності управління їх реалізацією, а, отже, поліпшенню якості міського середовища, підвищенню ефективності міського землекористування і умов життя населення міста.