ОСКАРЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

На правах рукопису

Рябченко Ярослава Степанівна

УДК 342.9.03(094)

ОСКАРЖЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ
В АДМІНІСТРАТИВНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне
право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Зуй Валентина Василівна
кандидат юридичних наук, доцент

Харків – 2010
ЗМІСТ

Вступ……………………………………..………………………………………..3
Розділ 1. Юридична природа процедури оскарження
нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві…………………………………………………………...11
Підрозділ 1.1. Поняття і значення процедури оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві……………………....11
Підрозділ 1.2. Правове регулювання процедури оскарження нормативно-правових актів: історичний аспект і досвід України й інших зарубіжних країн)……………………………………………...26
Підрозділ 1.3. Засади процедури оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві та її відмінності від процедури оскарження актів індивідуальної дії…………………………45
Висновки до розділу 1………………………………………………………….73
Розділ 2. Засади провадження з оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві……………………………..…….77
Підрозділ 2.1. Зміст і структура провадження з оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві…………...77
Підрозділ 2.2. Правове положення учасників провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві…………………………………………………....104
Підрозділ 2.3. Забезпечення законності під час провадження з оскарження нормативно-правових актів………………………………….126
Висновки до розділу 2………………………………………………………..146
Висновки……………………………………………………….………………150
Додатки………………………………………………………….……………..157
Список використаних джерел……………………………..………………..169

ВСТУП

Актуальність теми. За статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Важливу роль у реалізації цього права відіграють адміністративні суди, оскільки саме вони зобов’язані захищати права, свободи, інтереси фізичних осіб, права й інтереси юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку суб’єктів влади під час виконання останніми управлінських функцій.
Процедура оскарження нормативно-правових актів визначається у Кодексі адміністративного судочинства України, який містить норми, що встановлюють особливості провадження у справах щодо такого оскарження. Незважаючи на незначну кількість справ з оскарження нормативно-правових актів, ці справи заслуговують на особливу увагу, оскільки подібними актами, призначеними для неодноразового застосування, можуть систематично порушуватися права й законні інтереси багатьох осіб. Від якості актів управління, від їх відповідності Конституції України, законам України, іншим нормативним правовим актам залежить не тільки успішність реалізації правової політики держави, а й рівень довіри населення до законодавчої, виконавчої й судової гілок влади. За таких обставин питання оскарження нормативно-правових актів та розгляду відповідних справ у суді набувають особливої актуальності.
Своєчасність дослідження теоретичних і практичних проблем розгляду справ з оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві полягає в тому, що ця процедура є малодослідженою. У працях сучасних науковців увага приділяється, як правило, питанням утворення та функціонування в Україні адміністративних судів. Із прийняттям у 2005 р. Кодексу адміністративного судочинства України формується практика розгляду зазначеної категорії справ, на теоретичному ж рівні проблемні питання розгляду залишаються невивченими. Ось чому постала потреба комплексного аналізу й теоретичного узагальнення проблем оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві, розробка яких є одним із перспективних напрямів дослідження адміністративного процесу в цілому.
У ході роботи над дисертацією авторка зверталася до наукових праць, присвячених становленню й розвитку в Україні адміністративної юстиції, а саме до робіт В. Б. Аверянова, Ю. П. Битяка, Ю. В., Георгієвського, В. В. Зуй, С. В. Ківалова, О. В. Клименко, І. Б. Коліушка, А. Т. Комзюка, Р. О. Куйбіди, О. М. Пасенюка, Ю. С. Педька, В. Г. Перпелюка, А. В. Руденка, О. П. Рябченко, О. Г. Свиди, А. О. Селіванова, В. В. Сердюка, М. І. Сірого, В. С. Стефанюка, В. І. Шишкіна, О. І. Шостенко, І. В. Шруба, С. Г. Штогуна та ін.
Теоретичним підґрунтям дослідження послужили наукові розробки сутності адміністративного судочинства, які відображені у працях О. Т. Боннера, В. Д. Бринцева, І. П. Голосніченка, А. І. Єлістратова, Н. Б. Писаренко, Н. Г. Саліщевої, Ю. М. Старилова, М. М. Тищенка, Н. Ю. Хаманєвої, Д. М. Чечота та інших правознавців. Також були використані роботи українських та російських вчених=адміністративістів: Д. М. Бахраха, В. М. Гаращука, І. Є. Марочкіна, О. Б. Червякової, Ю. О. Тихомирова та ін.
Отже, актуальність та дискусійність досліджуваних питань, недостатнє їх вивчення стали підставою для обрання авторкою теми даної дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого відповідно до цільової комплексної програми «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» на 2006 – 2010 рр. (номер державної реєстрації 0106и002285). Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 21 грудня 2007 р. (протокол № 4).
Мета і завдання дослідження. Мета цієї наукової роботи полягає в комплексному розгляді теоретичних і практичних проблем оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві, в окресленні основних напрямів подальшого вдосконалення процедури оскарження та внесенні відповідних пропозицій. Для її досягнення головна увага приділялася розв’язанню таких завдань:
– з’ясувати сутність і значення понять оскарження і процедури оскарження нормативно-правових актів та сформулювати сучасну їх дефініцію з урахуванням специфіки і особливостей цих правових конструкцій;
– досконало дослідити становлення в Україні інституту судового оскарження нормативно-правових актів;
– проаналізувати засади процедури оскарження нормативно-правових актів та ознаки, що розрізняють процедуру з оскарження актів нормативно-правових і процедуру з оскарження актів індивідуальної дії;
– охарактеризувати зміст і структуру провадження з оскарження нормативно-правових актів;
– дослідити правовий статус учасників провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів і окреслити механізм реалізації ними своїх прав та обов’язків;
– проаналізувати особливості забезпечення законності під час оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві;
– на підставі аналізу чинного законодавства й узагальнення практики застосування Кодексу адміністративного судочинства України сформулювати пропозиції та рекомендації з удосконалення процедури оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв’язку з оскарженням нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві.
Предметом дослідження є оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві.
Методи дослідження (загальнонаукові і спеціальні) обрано згідно з поставленими метою та завданнями з урахуванням об’єкта і предмета дослідження. Для досягнення поставленої мети в процесі дослідження було застосовано комплекс філософських, загальнонаукових, історико-правових і теоретично-правових підходів, принципів і спеціальних методів пізнання. За допомогою діалектичного методу поглиблено понятійний апарат, з’ясовано особливості оскарження нормативно-правових актів. Формально-юридичний метод використано для аналізу існуючої системи правових норм, які регулюють порядок здійснення адміністративного судочинства, що в комплексі з методом логічного аналізу дозволило окреслити шляхи вдосконалення законодавства у розглядуваній сфері. Для окреслення тенденцій, що характеризують розвиток механізму судового захисту прав осіб від незаконних рішень владних структур, застосовано історико-правовий метод наукового пізнання. Методами класифікації та групування авторка оперувала, встановлюючи принципи, якими керуються суди при вирішенні справ з оскарження нормативно-правових актів, характеризуючи засоби забезпечення законності під час провадження у досліджуваних справах, а також аналізуючи правове положення учасників такого провадження. При написанні дисертаційної роботи використано результати наукових досліджень загальної теорії держави і права, адміністративного права, цивільного права, цивільного процесуального права, кримінального права та інших галузей права, а також публікації юристів-практиків. Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практики діяльності адміністративних судів України з розгляду справ з оскарження нормативно-правових актів, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дана дисертаційна робота є першим (після прийняття Кодексу адміністративного судочинства України) в українській адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві, в результаті якого сформульовано низку нових наукових положень і висновків, а саме:
уперше:
– запропоновано розглядати процедуру оскарження нормативно-правового акта у двох аспектах: а) як звернення фізичної чи юридичної особи до суду з позовом про визнання незаконним нормативно-правового акта, що ініціює пряме втручання суду властивими йому методами в діяльність суб’єкта владних повноважень, який прийняв даний акт; б) як сукупність послідовних дій, які врегульовані процесуальними нормами, реалізуються у ході адміністративного судочинства та спрямовані на вирішення поставленого фізичною чи юридичною особою питання про законність нормативно-правового акта;
– доведено положення про доцільність задоволення умотивованих вимог, що висуваються третіми особами, незалежно від того, чи будуть задоволені вимоги позивача у справі з оскарження нормативно-правового акта;
– обґрунтовано доцільність виокремлення серед учасників провадження з оскарження нормативно-правових актів заінтересованих осіб, визначено їх правовий статус. До зазначених осіб віднесено тих учасників провадження, чиї права, свободи та інтереси порушуються оскаржуваним нормативно-правовим актом і які надали суду докази про такі порушення, або які виступають суб’єктами правовідносин, для врегулювання яких даний акт має застосовуватися;

удосконалено:
– дефініцію поняття нормативно-правового акта і внесено пропозиції стосовно вимог до його змісту і форми. Під категорією «нормативно-правовий акт» пропонується розуміти рішення суб’єкта владних повноважень, а саме, рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, іншого суб’єкта при виконанні ним владних управлінських функцій, яке прийняте з урахуванням правил юридичної техніки, містить у собі норми права, поширюється на невизначене коло осіб, призначене для неодноразового використання та яке діє незалежно від того, виникли чи закінчилися врегульовані ним правовідносини;
– критерії розмежування процедури оскарження нормативно-правових актів і процедури оскарження актів індивідуальної дії, окреслено їх характерні ознаки, проаналізовано структуру цих процедур;
– визначення конструкції провадження з оскарження нормативно-правових актів як сукупності взаємопов’язаних елементів – стадій, етапів, окремих процесуальних дій, метою проходження яких є розв’язання адміністративним судом справ з оскарження нормативно-правових актів;
дістали подальшого розвитку:
– розуміння сутності принципів адміністративного судочинства, їх значення для розгляду та вирішення справ з оскарження нормативно-правових актів;
– аналіз історичних аспектів становлення інституту судового оскарження нормативно-правових актів, на підставі чого зроблено висновок про існування трьох етапів: а) становлення інституту у 1963–1991 рр., б) його розвиток у 1991–2005 рр. та в) сучасний етап із 2005 р. до сьогодні;
– пропозиції стосовно вдосконалення нормативних положень, якими: визначено строки звернення до суду із вимогою про визнання нормативно-правового акта незаконним; встановлено обов’язок суду інформувати громадськість про результати вирішення спорів з оскарження нормативно-правових актів; окреслено засоби забезпечення законності під час провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, рекомендації та висновки сприятимуть подальшому удосконаленню процедури оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві.
Одержані результати можуть бути використані:
– у науково-дослідній діяльності – для подальшої розробки проблем оскарження нормативно-правових актів в адміністративному судочинстві;
– у сфері правотворчості – при внесенні змін та доповнень до норм Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено особливості провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів;
– у правозастосовній діяльності – для удосконалення судової практики у справах з оскарження нормативно-правових актів;
– у навчальному процесі – при підготовці підручників і посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Розгляд судами адміністративних справ» та у процесі викладання цих дисциплін.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї, положення й висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені дисертантом на наукових і науково-практичних конференціях «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2009), «Становлення сучасної науки – 2009» (Чехія, Прага, 2009), «Юридична осінь 2009 року» (Харків, 2009), «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, 2010), а також на засіданнях кафедри адміністративного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертаційного дослідження викладено у чотирьох наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, і в тезах чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі теоретичного осмислення наукових праць, автори яких досліджують проблеми становлення, розвитку та здійснення адміністративного судочинства, аналізу чинного законодавства України, практики його застосування, сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети –визначення сутності і значення понять «оскарження» та «процедура» оскарження нормативно-правових актів; становлення інституту судового оскарження, засад процедури оскарження; змісту і структури провадження з оскарження нормативно-правових актів, правовий статус учасників даного провадження та особливостей забезпечення законності під час оскарження нормативно-правових актів. Основні з них такі:
1. Процедуру оскарження нормативно-правових актів треба розглядати як мінімум у 2-х аспектах. По-перше, вона передбачає звернення фізичної чи юридичної особи до суду з позовом про визнання незаконним нормативно-правового акта, що ініціює пряме втручання суду властивими йому методами в діяльність суб’єкта владних повноважень, який прийняв даний акт. По-друге, ця процедура складається з послідовних дій, які врегульовані процесуальними нормами, реалізуються у ході адміністративного судочинства та спрямовані на вирішення поставленого фізичною чи юридичною особою питання про законність нормативно-правового акта.
2. У зв’язку з тим, що законодавство України не містить ні дефініції поняття «нормативно-правовий акт», ні ознак, які характерні для НПА, підкреслюється нагальна потреба в ухваленні Закону України «Про нормативно-правові акти» для дотримання відповідних вимог до змісту й форми таких правових документів, застосування відповідних санкцій при їх порушенні й усуненні колізій з метою зміцнення законотворчої системи держави. Удосконалено визначення категорії «нормативно-правовий акт», внесено пропозиції стосовно вимог до змісту і форми таких правових документів.
3. Шляхом аналізу історичних аспектів становлення інституту судового оскарження нормативно-правових актів було виділено 3 етапи: а) становлення інституту у 1963–1991 рр., б) його розвиток у 1991–2005 рр. та в) сучасний етап із 2005 р. до сьогодні. Протягом майже всієї історії свого розвитку українське законодавство тією чи іншою мірою не допускало можливість оскарження рішень суб’єктів владних повноважень. У той же час брак чіткого поділу влади, а саме здійснення судових функцій органами адміністративної влади, не дозволяло вести мову про судовий процес розгляду скарг. На сьогодні з ухваленням Кодексу адміністративного судочинства України це стало можливо, а його статті 171 і 1711 встановлюють особливості процедури оскарження нормативно-правових актів.
4. Розуміння сутності принципів адміністративного судочинства дає можливість з’ясувати їх значення для розгляду та вирішення справ з оскарження нормативно-правових актів: (а) принцип верховенства права забезпечує право на оскарження таких актів, тобто право на оскарження не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори - норми моралі, традиції, звичаї, які легітимовані суспільством і зумовлені його історично досягнутим культурним рівнем; (б) принцип законності застосовується при вирішенні справ з оскарження нормативно-правових актів судом для перевірки дотримання принципу законності під час видання правових актів суб’єктами владних повноважень і перевірки діяльності суб’єктів адміністративно-процесуальних відносин, яка повинна бути підпорядкована закону; (в) принцип рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом означає, що адміністративне судочинство побудовано таким чином, щоб забезпечувати його учасникам рівні можливості для захисту своїх прав, свобод та інтересів; (г) принцип змагальності сторін надає певного відтінку процедурі пошукового процесу в адміністративному розгляді справ з оскарження нормативно-правових актів; (д) принцип диспозитивності розширює повноваження судді та права учасників процесу при розгляді адміністративної справи. З його допомогою позивач вправі: змінити підставу або предмет адміністративного позову, відмовитися від адміністративного позову в суді апеляційної або касаційної інстанції до закінчення судового провадження. Відповідач, у свою чергу, має право визнати адміністративний позов повністю або частково чи не визнавати його взагалі. Суд може визнати незаконними навіть ті акти, про які не йдеться в адміністративному позові, але вони впливають на прийняття рішення у справі, щодо якої відкрито провадження); (е) застосування принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі забезпечує всебічний, повний та об’єктивний розгляд справи; (є) принципи гласності й відкритості надають широкий доступ не тільки до судових рішень, а й до самого процесу розгляду справ; (ж) принцип забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішень адміністративного суду дозволяє учасникам судового розгляду їх оскаржувати за певною процедурою; (з) принцип обов’язковості судових рішень означає, що рішення, прийняте по суті розглянутої справи, є обов’язковим для виконання; (и) принцип швидкості судового розгляду допомагає терміново зупинити дію незаконного нормативно-правового акта. Згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України одним з принципів оскарження НПА є обов’язковість судових рішень, проте, як показує практика, в більшості випадків судові рішення про визнання нормативно-правових актів нечинними не містять указівок про їх подальшу долю.
5. Процедури оскарження нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії відрізняються. Індивідуальні акти – це юридичні документи, розраховані на чітко визначений індивідуальний випадок, які адресовані відповідним суб’єктам. Нормативно-правовий акт розрахований на неодноразове застосування й не має конкретного адресата. Інколи НПА поширюють свою дію лише на певну чисельність осіб. Ось чому можна вважати що ознакою, яка принципово розрізняє індивідуальний і нормативного акта, є неодноразовість застосування останнього. Спільним для всіх правових актів є те, що вони є зовнішнім вираженням волі суб’єктів, їх вольових дій, спрямованих на досягнення необхідного юридичного ефекту. Порівнюючи норми, якими врегульовано процедури оскарження актів нормативно-правових і актів індивідуальної дії, було встановлено відмінності у підсудності й порядку вирішення відповідних спорів.
6. Справи з оскарження НПА містять певні особливості (як встановлено статтями 171, 1711 КАСУ), а справи з оскарження актів індивідуальної дії регулюються загальними положеннями цього Кодексу. Оскарження актів індивідуальної дії розглядається загальними судами як адміністративними судами, нормативно-правових, визначених у п. 1 ч. 1 ст. 171 КАСУ, вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ. Справи з оскарження НПА Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції розглядає Вищий адміністративний суд України, для чого в ньому створюється окрема Судова палата. У справах з оскарження актів індивідуальної дії судом першої інстанції є місцевий загальний судам як адміністративний і частково окружний адміністративний, а другої - апеляційний адміністративний суд. У справах з оскарження НПА судом першої інстанції окружний адміністративний суд, територіальна юрисдикція якого поширюється на м. Київ, а другої - апеляційний адміністративний суд м. Києва. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Він є спільною інстанцією для обох процедур. Що стосується справ з оскарження нормативно-правових актів Президента України, Верховної Ради України й Вищої Ради Юстиції, то рішення Вищого адміністративного суду України по тих є остаточним і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку. Для процедури оскарження актів індивідуальної дії характерним є розгляд і вирішення справи суддею одноособово. Що ж до процедури оскарження НПА, то адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їх посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), її члена розглядаються й вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів. У справах, де предметом оскарження є рішення Президента України, Верховної Ради України та Вищої Ради Юстиції вирішується колегією у складі не менше п’яти суддів.
7. Існує потреба у вдосконаленні нормативних положень, якими: визначено строки звернення до суду із вимогою про визнання нормативно-правового акта незаконним; встановлено обов’язок суду інформувати громадськість про результати вирішення спорів з оскарження нормативно-правових актів; окреслено засоби забезпечення законності під час провадження у справах з оскарження нормативно-правових актів.
8. Визнання акта нечинним фактично означає встановлення факту, що НПА не набув законної сили й жодним чином не характеризується таким, що відповідає вимогам законодавства. У подібних випадках суддям під час розгляду справи й винесення рішення доречно було б звертати увагу на реальний зміст позовних вимог і відповідно до нього формулювати резолютивну частину судового рішення.
9. Запропоновано визначення структури провадження з оскарження НПА: це закріплений нормами адміністративно-процесуального права порядок, який складається із взаємопов’язаних елементів - процесуальні стадії, етапи, окремі дії, спрямовані на розгляд і вирішення адміністративних справ з оскарження НПА та забезпечення охорони прав, свобод та інтересів учасників правовідносин.
10. Необхідно чітко висловити позицію Вищого адміністративного суду України щодо залучення Міністерства юстиції України - суб’єкта владних повноважень, який провів державну реєстрацію оскаржуваного акта як третю особу виключно за окремими справами з оскарження НПА.
11. Обґрунтованим є положення щодо класичної моделі статусу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, тобто стосовно дозволу третім особам у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень з оскарження його рішень вступати в адміністративну справу з позовом як до обох сторін, так і до однієї з них, тобто доведено положення про доцільність задоволення умотивованих вимог, що висуваються третіми особами, незалежно від того, чи будуть задоволені вимоги позивача у справі з оскарження нормативно-правового акта.
12. Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання стосовно тлумачення поняття «заінтересована особа», не окреслено правовий статус цього учасника. Однак КАСУ зазначає, що скарги на судові рішення вказаних осіб, якщо вони не брали участі у справі, залишаються без розгляду, чим одночасно звужує коло прав заінтересованої особи. Передбачені процесуальним законом критерії визначення юридичної заінтересованості в оскарженні НПА мають невизначений, оцінний, іноді навіть суб’єктивний характер (можливі порушення прав, його погроза, зачіпання прав та інтересів). Рекомендується до зазначених осіб віднесено тих учасників провадження, чиї права, свободи та інтереси порушуються оскаржуваним нормативно-правовим актом і які надали суду докази про такі порушення, або які виступають суб’єктами правовідносин, для врегулювання яких даний акт має застосовуватися. Адміністративно-процесуальний статус заінтересованої особи частково закріплений у ст. 49 КАСУ.
13. Є сенс підтримати точку зору науковців щодо участі прокурора у справах з оскарження нормативно-правових актів у випадках, якщо особа-позивач неспроможна через фізичне або матеріальне становище, похилий вік чи з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Для вжиття заходів із забезпечення позову прокурор може подати протест, а в разі його відхилення або ухилення від розгляду може звернутися із заявою до суду про визнання НПА незаконним.
14. Проаналізовано права та обов’язки кожного з учасників та відзначено, що: 1) не всі особи мають право на апеляційне, касаційне оскарження рішень у справі; 2) обов’язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, отже, у справах з оскарження нормативно-правових актів запроваджено презумпцію винуватості відповідача; 3) фізичні чи юридичні особи мають право заявляти в одному провадженні поряд із вимогою про визнання незаконним нормативно-правового акта вимогу про відшкодування шкоди, завданої цим актом.
15. Дістало подальшого розвитку положення, що забезпечення законності під час провадження з оскарження НПА може відбуватися різними способами, основними з яких є звернення, контроль і нагляд. Звернення надає можливості особі під час провадження з оскарження НПА звернутися з апеляційною або касаційною скаргою, а також оскаржити ухвалу суду на будь-якій стадії розгляду справи. Щодо судового контролю, то при зверненні громадян він є можливим і здійснюється апеляційним адміністративним судом, який переглядає рішення місцевих загальних судів як адміністративних або окружним адміністративним судом в апеляційному порядку, Вищим адміністративним судом України, який переглядає рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку, і Верховним Судом України, що переглядає рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку. При розгляді цієї категорії справ суд здійснює пряму форму втручання. Іншими словами суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень проти якого ухвалено це рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання останнього. Що стосується нагляду, то він полягає лише у представництві прокурором на будь-якій стадії адміністративного процесу прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб.
16. У резолютивній частині постанови не передбачено звітування суб’єкта владних повноважень проти якого ухвалено судове рішення щодо його виконання, тому є недоліком КАСУ, те що означає таке зобов’язання, й де воно повинно міститись. Ось чому є сенс доповнити ст. 171 КАСУ, зміст якої викласти в такій редакції: « Якщо рішення ухвалено не на користь суб’єкта владних повноважень, у резолютивній частині постанови суду по справах з оскарження нормативно-правових актів повинно міститися зобов’язання щодо цього суб’єкта, який у місячний строк повинен надати до суду звіт про виконання судового рішення».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України: підруч. / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко; за ред. Ю. П. Битяка. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 544 с.
2. Адміністративний процес України: навч. посіб./ А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. — К. : Прецедент, 2007. — 531 с.
3. Адміністративно-процесуальне право України: навч. посіб./ Кузьменко О.В. — К. : Атіка, 2008. — 416 с.
4. Адміністративно-процесуальне право України: навч. посіб. / Е. Ф. Демський. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 496 с.
5. Адміністративні процедури і адміністративне судочинство в Німеччині. – Збірник матеріалів. – К.: Німецький фонд міжнар. прав. співробітництва, 2006. – 180 с.
6. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді; ред. О.М. Пасенюк. — К. : Істина, 2007. — 608 с.
7. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. — К.: Старий світ , 2003. — 556 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права: Учебник [в 2-х т.] / С. С. Алексеев. — М. : Юрид. лит., 1981.— Т. 1 — 360 с.
9. Алехин А. П. Административное право Российской Федерации: учеб. для студ. вузов, обуч. по спец. «Правоведение» / А. П. Алехин, А. Ч. Кармолицкий, Ю. М. Козлов. — М. : Зерцало: Теис, 1996. — 640 с.
10. Андрушко А. В. Принцип диспозитивності цивільно-процесуального права України: автореф. канд. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.03 / А. В. Андрушко. — К., 2002.— 17 с.
11. Анпілогов О. В. Правове регулювання участі прокурора в адміністративному судочинстві щодо захисту прав та свобод громадянина: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / О. В. Анпілогов. — К., 2008. — 19 с.
12. Анпілогов О.В. Захист прав та свобод громадянина прокурором в адміністративному судочинстві: [монографія] / О.В. Анпілогов. – К.: Вид. дім «Ін. Юре», 2008. – 168 с.
13. Афанасьев В. С. Обеспечение законности: вопросы теории и практики (по материалам органов внутренних дел): автореф. дис. на соискание науч. степени докт. юрид. наук: 12.00.01 / В. С. Афанасьєв. — М., 1993. — 48 с.
14. Баранчиков В. А. Муниципальное право / В. А. Баранчиков. — М.: НОРМА, 2000. — 371 с.
15. Бахрах Д. Н. Административное право: учеб. для вузов / Д. Н. Бахрах [Издательство БЕК]. — М., 1996. — 368 с.
16. Бахрах Д. Н. Общая и специальные жалобы / Бахрах Д. Н. // Правоведення. — 2000. — № 6. — С. 35−39.
17. Бек О. О. Производство по делам об оспаривании нормативно-правовых актов: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: 12.00.15 / О. О. Бек. — М., 2007. — 24 с.
18. Белінська Л. Примирення сторін в адміністративному судочинстві // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні // матер. XV регіон. наук.-практ. конф., (Харків, 4−5 лют. 2009 р.) / Белінська Л. — X.: Нац. юрид. акад. України. — 2009. — С. 34−37.
19. Беляневич В. Е. Справи про визнання недійсними актів державних та інших органів у практиці арбітражних судів України: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.04 / Беляневич В. Е. — К., 2001. — 17 с.
20. Біляк О. М. Поняття та принципи інституту юридичної відповідальності // Юридичні читання молодих вчених: зб. матер. всеукр. наук. конф. (Київ, 23−24 квіт. 2004 р.). / Біляк О. М. — К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2004. — С. 17−19.
21. Боброва Н. А. Ответственность в системе гарантий конституционных норм (государственно-правовые аспекты): [монографія]. / Н. А. Боброва., Зражевская Т. Д. — Воронеж: Из-во Воронеж, 1985. — 156 с.
22. Большая Советская энциклопедия // Гл. ред. С. И. Вавилов, Б. А. Введенский // [Изд. второе]. — М.:, 1958. — Т. 10. — 648 с.
23. Большой юридический словарь [ред.: А. П. Сухарьова, В. Д. Зорькіна, В. О. Крутських]. — М., Інфра-М., 1998. — Т. VI. — 790 с.
24. Боннер А. Т. Судебный надзор за действиями органов управления и дела, возникающие из административно-правовых отношений // Труды ВЮЗИ: статьи аспирантов юрид. заоч. фак. / Боннер А. Т. — М.: ВЮЗИ, 1966. — Т. 5. — С. 160-198.
25. Боннер А. Т. Применение нормативно-правовых актов в гражданском процессе: автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юрид. наук: 12.00.03 / О. Т. Боннер. — М., 1980. — 32 с.
26. Борисов В. В. Советская социалистическая законность и ее гарантии: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. юрид. наук: 12.00.03 / В. В. Борисов. — М., 1961.— 18 с.
27. Бородін І. Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: [монографія]. / І. Л. Бородін — К. : Алерта, 2007. — 184 с.
28. Бурков А. Л. Судебная защита прав граждан, нарушенных недействующими нормативно-правовыми актами / А. Л. Бурков. — Известия Высших учених заведений. Правоведение. — 2004. —№ 1.— С. 107-116.
29. Битяк Ю.П., Писаренко Н.Б. Процесуальна форма відправлення правосуддя в спорах за участю суб’єктів владних повноважень / Битяк Ю.П., Писаренко Н.Б. // Право України. – 2006. – № 10 . – С. 78-81.
30. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: [монографія]. / Ю.П. Битяк/ – Х.: Право, 2005. – 304 с.
31. Бринцев О.В. Розмежування компетенції адміністративних і господарських судів: проблеми та перспективи: [монографія]. / О.В. Бринцев/ – Х.: Право, 2007. – 64 с.
32. Великий енциклопедичний юридичний словник [за ред. Ю. С. Шемшученка]. — К. : Укр. енцикл., 1998. — Т. 2. — 679 с.
33. Великий енциклопедичний юридичний словник [за ред. Ю. С. Шемшученка]. — К. : Укр. енцикл., 1999. — Т. 2. — 679 с.
34. Великий енциклопедичний юридичний словник [за ред. Ю.С. Шемшученка]. – К.: Юрид. думка, 2003. – Т.5.– 992 с.
35. Великий енциклопедичний юридичний словник [за ред. Ю. С. Шемшученка]. — К. : Юрид. думка», 2007. — Т.4. — 992 с.
36. Верєдніков Ю. А. Теорія держави та права: навч. посіб. / Ю. А. Верєдніков, В. С. Грекул. — К. : Центр навч. літератури, 2005. — 224 с.
37. Викут М. А. Проблемы правового регулирования процессуального положения и деятельности сторон в советском гражданском судопроизводстве: автореф. дис. доктора юрид. наук: 12.00.03 / М. А. Викут. — Саратов, 1971. — 33 с.
38. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Ін-Юре, 2002. – 661 с.
39. Витрук Н. В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе / Н. В. Витрук. — М. : Наука, 1979. — 194 с.
40. Воеводин Л. Д. Содержание правового положення личности в науке советского государственного права / Воеводин Л. Д. // Сов. Гос-во и право. — 1965. — №2. — С. 42−50.
41. Габричидзе Б. Н. Российское административное право / Б. Н. Габричидзе, Б. Н. Елисеев. — М.: НОРМА—ИНФРА, 1998. — 540 с.
42. Гайворонський В. М. Конституційний принцип верховенства права / Гайворонський В. М.// Право України. — 2003. — № 5. — С. 30−35.
43. Галлиган Д. Административное право: история развития и основные современные концепции / Д. Галлиган. — М. : Юристъ, 2002. — 450 с.
44. Гаращук В. М. Деякі питання характеристики забезпечення законності та дисципліни в державному управлінні / Гаращук В. М. // Пробл. Законності. — Х.: Нац. юрид. акад. України, 1998. — С. 37−40.
45. Гаращук В. М. Контроль та нагляд у державному управлінні: [монографія]. / В.М. Гаращук / — Х.: Фоліо, 2002. — 176 с.
46. Горбунова Л. М. Принцип законності у нормотворчій діяльності органів виконавчої влади: [монографія]. / Л. М. Горбунова. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 240 с.
47. Городовенко В. Принципи незалежності суддів та підкорення їх лише законові як один з основних принципів судочинства в Україні / Городовенко В. // Право України. — 2002. — №4. — С. 125-129.
48. Грибок І. О. Поняття, структура та зміст інституту адміністративного оскарження / Грибок І. О. // Бюл. М-ва юстиції України. — 2003. — № 9. — С. 53−61.
49. Грибок І. О. Оскарження рішень органів виконавчої влади в адміністративному порядку: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.07 / І. О. Грибок — К., 2005. — 19 с.
50. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади: навч. посіб. / ред. Н. Р. Нижник/. — К. : Вид-во УАДУ, 2002. — 231 с.
51. Добровольский А. А. Участие органов государственного управления в советском гражданском процессе: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.01 / А. А. Добровольский. — М., 1954. — 24 с.
52. Докучаева В. В. Мировое соглашение в разрешении хозяйственных споров // Современное гуманитарное знание о проблемах социального развития: матер. XII годич. науч. собр. СКСИ (Ставрополь, 2005). / Докучаева В. В. — Ставрополь: Изд-во СКСИ, 2005. — С. 73−76.
53. Євстигнєєв А. Оскарження актів органів держави та місцевого самоврядування за Кодексом Адміністративного судочинства України / Євстигнєєв А. // Юрид. журн. — 2006. — № 3. — С. 37−39.
54. Загальна теорія держави і права: підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. В. Цвік, Д. В. Ткаченко, Л. Л. Рогачова; за ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. — Х.: Право, 2002. — 432 с.
55. Зайчук О. В. Теорія держави і права: акад. курс: підруч. / О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. — К. : Юрінком Інтер, 2006. - 456 с.
56. Захарьящева И. Ю. К вопросу правового регулирования института мирового соглашения в арбитражном судопроизводстве // Актуальные проблемы процессуальной цивилистической науки: матер. науч.-практ. конф., посв. 80-летию проф. М. А. Викут. / Захарьящева И. Ю. — Саратов: Изд-во Сарат. гос. акад. права, 2003. — С. 143−145.
57. Звіт щодо касаційного перегляду судових рішень у адміністративних справах Вищого адміністративного суду України [Електр. ресурс] — Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/.
58. Иванов В. В. Материально-правовые и процессуальные гарантии законности привлечения к административной ответственности: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.07 / Иванов В. В. — Одесса, 2001. — 24 с.
59. Інформ. лист Верхов. Суду України «Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами» від 26.12.2005 р: [Електр. ресурс] — Режим доступу: // http://www.vasu.gov.ua/
60. Каверин А., Кренлюк А. О видах гражданского судопроизводства / Каверин А., Кренлюк А. // Советская юстиция. — 1962. — № 9. — С. 17—21.
61. Князев Д. В. История развития института мирового соглашения в российском гражданском праве // Современные проблеми гражданского права и процесса. сб. ст. — Вып. 2. / Князев Д. В. — Новосибирск: Изд-во ин-та философии и права СО РАН, 2004. — С. 153−157.
62. Коваленко В. Л. Актуальні проблеми вдосконалення законодавства про державну службу // Виконавча влада і адміністративне право: вид. ред. В. Б. Аверянова. — К.: Наукова думка, 2002. — 588 с.
63. Кодекс адміністративного судочинства України // Відом. Верхов. Ради України. — 2005. — № 35−36. — Ст. 446.
64. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відом. Верхов. Ради Української РСР. — 1984. — № 51.— Стор. 1122.
65. Колодій А. М. Принципи права України: [монографія]. / А.М. Колодій / — К. : Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.
66. Колпаков В. А. Адміністративне право України: підруч. / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Інтер, 2003. — 544 с.
67. Комаров В. В. Цивільне процесуальне право України: практика застосування: навч. посіб. для юрид. вищ. навч. закл. і фак. / Комаров В. В. — X. : Основа, 1993. — 450 с.
68. Константий О. Окремі питання оскарження правових актів у порядку адміністративного судочинства / Константий О. // Право України. — 2008. — №11. — С. 27−33.
69. Конституция СССР // Ведом. Верхов. Совета СССР. – 1977. – №41. – Ст. 617.
70. Конституції УРСР // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1978 р. – № 18. – Ст. 268.
71. Конституція України // Відом. Верхов. Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
72. Коренев А. П. Административное право России: [в 3-х ч.]: учеб. / Моск. юрид. ин-т МВД России. — 2-е изд. / Коренев А. П. — М. : Щит-М, 1998. — Ч. 1. — 248 с.
73. Котюргин С. И. Понятие, принципи и формы административно-процесуальной деятельности милиции: лекция. / С. И. Котюргин. — Томск: Науч.-исслед. и ред.- изд. группа, 1973. — 230 с.
74. Кравченко В., Пітцнк М. Муніципальне право України: навч. посіб. / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик— К.: Атіка, 2003. — 335 с.
75. Краткий словарь инностранных слов / Под. ред. Лехин И.В. – М.: Гос. Узв-во иностра. и нац. словарей, 1950. – 454 с.
76. Кримінальний кодекс України // Відом. Верхов. Ради України. — 2001. — № 25−26. — Ст. 131.
77. Кузнецов С. А. Обеспечительные меры в гражданском и административном судопроизводстве / С. А. Кузнецов. — М. : Волтерс Клувер, 2007. — 564 с.
78. Кутафин О. Е. Муниципальное право Российской Федерации / О. Е. Кутафин, В. И. Фадеев. — М.: Юристъ, 2000. — 580 с.
79. Куцова Е. Ф. Гарантии прав личности в советском уголовном процессе / Е. Ф. Куцова. — М. : Изд. МГУ, 1972. — 458 с.
80. Лепешкин А. И. Правовое положение советских граждан / А. И. Лепешкин. — М. : Мысль, 1996. — 650 с.
81. Липа В. Строки як засіб забезпечення законних прав, інтересів та свобод громадян / Липа В. // Вісн. Вищ. адм. суду України. — 2009. — № 1. — С. 74−79.
82. Лучин В. О. Конституция Российской Федерации. Проблемы реализации / В. О. Лучин. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. — 288 с.
83. Луспеник Д. Роль суду в диспозитивному процесі / Луспеник Д. // Юстиніан. – 2004. – № 6. – С. 7, 8.
84. Любович А. О. Суб’єкти адміністративного процесу / Любович А. О. // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. — 2004. — № 25. — С. 191−194.
85. Матузов Н. И. Правовая система и личность / Н. И. Матузов. — Саратов: Сарат. ун-т, 1987. — 590 с.
86. Мельников А. А. Правовое положение личности в советском гражданском процессе / А. А. Мельников. — М.: Наука, 1969. — 540 с.
87. Міжнародний пакт про громадянські й політичні права: Прийнято 16.12.1966 р. ГА ООН; ратифіковано Указом Президії Верхов. Ради УРСР. — 1973, № 2148−VIII.
88. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан / Ин-т адвокатуры при Киев. нац. ун-те [ред. В. С. Ковальский]. — Киев: Юринком Интер, 1999. — 448 с.
89. Мицкевич А. В. О гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социалистическом государстве / Мицкевич А. В. // Сов. гос. и право. — 1963. — № 8. — С. 24−30.
90. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: учеб. пособ. / А. И. Миколенко. — Xарьков: ООО «Одиссей», 2007. — 360 с.
91. Мордовец В. С. Социально-юридический механизм обеспечения прав человека и гражданина / В. С. Мордовец. — Саратов: Наука, 1996. — 340 с.
92. Муніципальне право України: підруч.; за ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 592 с.
93. Наказ М-ва юстиції України про затвердження рекомендацій з питань державної реєстрації нормативно-правових актів від 06.12.2002 р., № 105/5: норм.-метод. посіб. з питань держ. реєстрації норм.-прав. актів. – К.: Логос, 2003. – С. 126-169.
94. Наказ М-ва юстиції України про порядок проведення органами юстиції перевірок стану додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів // Офіц. вісн. України. — 2005. — № 5. — Ст. 326.
95. Наказ М-ва юстиції України про порядок подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації // Офіц. вісн. України. — 2005. — № 15. — Ст. 799.
96. Наказ Міністерства Юстиції України про порядок скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру // Офіц. вісн. України. — 2000. — № 31. — Ст. 1336.
97. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України [Т. 1]: ред. В. К. Матвійчик / В. К. Матвійчик, І. О. Хар. — К. : КНТ, 2007. — 645 с.
98. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова. — X. : ТОВ «Одіссей», 2005. — 552 с.
99. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: ред О. В. Дзера (кер. авт. кол.), Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 1088 с.
100. Невзоров И. Л. Принцип законності у правозастосовчій діяльності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / И. Л. Невзоров. — Х., 2002. — 22 с.
101. Никитин С. В. Право на оспаривание нормативних правових актов в арбитражном суде и европейские судебные стандарты / С. В. Никитин // Рос. и европейская правозащитные системы: соотношение и проблемы гармонизации. Сб. ст. — Нижний Новгород: Ин-т «Открытое сообщество», 2003. — С. 447-455.
102. Никитин С. В. Проблемы прямого (абстрактного) контроля за нормативными актами в гражданском процессе // Система гражданской юрисдикции в канун XXI века: современное состояние и перспективы развития, Межвузовский сборник научных трудов / С. В. Никитин. — Екатеринбург: 2000. — С. 423-435.
103. Нікітін С. В. Суб’єкти судового оскарження нормативно-правових актів //Тези доп. та наук. повід. учасн. міжнар. наук.-практ. конф.. / Нікітін С. В. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. – С. 300-302.
104. Николаева Л. А. Социалистическая законность и гарантии ее обеспечения // Конституционные основы наровластия в СССР / Л. А. Николаева. — Л. : Изд-во ЛГУ, 1980. — 473 с.
105. Носенко М. С. Оспаривание нормативно-правових актов в судах общей юрисдикции: автореф. дис. на соискание науч. ступени канд. юрид. наук: 12.00.15 / М. С. Носенко. — М., 2001. — 22 с.
106. Общая теория государства и права: учеб. / под ред. В. В. Лазарева. — М: Юрист, 1994. — 456 с.
107. Околіта С. В. Справедливість та законність як принципи державно-правового регулювання: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.01 / С. В. Околіта. — К., 2000. — 22 с.
108. О порядке обжалования в суд неправомерных действий органов государственного управления и должностных лиц, ущемляющих права граждан: Закон СССР от 30.06.1987 г. // Ведом. Верховн. Совета СССР. — 1987. — № 26. — Ст. 388.
109. О порядке обжалования в суд неправомерных действий органов государственного управления и должностных лиц, ущемляющих права граждан: Закон СРСР от 02.11.1989 г. // Ведом. Верхов. Совета СРСР. — 1989. — № 29. — Ст. 388.
110. Осадчий А. Ю. Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: 12.00.04 / А. Ю. Осадчий. — О., 2004. — 19 с.
111. Осауленко О., Панько О. Зміцнення законності у правозастосовному процесі / Осауленко О., Панько О. // Право України. — 2004. — № 12. — С. 61−68.
112. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: навч. посіб. / Р. О. Куйбіда, В. І. Шишкін. — К. : Старий світ. — 2006. — 576 с.
113. Основи адміністративного судочинства в Україні: навч. посіб. — Суми: Вид-во «МакДен», 2008. — 510 с.
114. Основи адміністративного судочинства в Україні: навч. посіб. / За заг. ред. Н.В. Александрової, Р.О. Куйбіди – К.: Конус-Ю, 2006. – 256 с.
115. Основи адміністративного судочинства в Україні: навч. посіб. для юрид. фак. та юрид. клінік/ За заг. ред. Н.В. Александрової, Р.О. Куйбіди – К.: КНТ, 2009. – 248 с.
116. Ославський М.І. Виконавча влада в Україні: навч. посіб. / Ославський М.І. – К: Знання, 2009. – 216 с.
117. Палютин В. А. Государство и личность СССР: (правовые аспекты взаимоотношений) / Палютин В. А. — М. : Норма, 1996. — 230 с.
118. Пасенюк О. М. Перспективи розвитку адміністративної юстиції в Україні / Пасенюк О. М. // Бюл. Мін-ва юстиції України. — 2003. — № 9. — С. 14−23.
119. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні: [монографія]. / Ю. С. Педько. — К. : ІНД НАНУ, 2003. — 208 с.
120. Писаренко Н. Б. Адміністративна юстиція у структурі предмета адміністративного права / Писаренко Н. Б. // Пробл. законності. — 2003. — № 58. — С. 71−74.
121. Победоносцев К.П. Судебное руководство: Сб. правил, положений и примеров, извл. из теории и практики гражд. судопроизводства с полным указателем к судебным и распорядительным решениям по сему предмету кассационных департаментов сената. / Победоносцев К.П. — М.: Статут, 2004. — 431 с.
122. Погребняк С. П. Критерії конституційності та законності нормативних актів і подолання юридичних конфліктів / Погребняк С. П. // Зб. наук. ст.: Наук. вид. — X. : Право, 2001. — С. 110, 111.
123. Погребняк С.П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика): [монографія]. / С.П. Погребняк. – Х.: Право, 2008. – 240 с.
124. Подоляка А. М. Зміст та стадії адміністративно-позовного провадження // Наук. вісн. — 2008. — № 1. — С. 170−174.
125. Понизова Е. В. Институт гражданства и административно-правовой статус гражданина // Административное и информационное право (Состояние и перспективи развития). / Понизова Е. В. — М., 2003. — С. 69−71.
126. Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ: Пост. Пленуму Вищ. адм. суду від 06.03.2008 р., № 2 // Юрид. вісн. України . — 2008. — № 15 — Стор. 117.
127. Про утворення у Верховному Суді України Судової палати в адміністративних справах: Пост. Пленуму Верховн. Суду України від 23.09.2005 р., № 9 // Юрид. вісн. України. — 2005. — № 15. — Стор. 154.
128. Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2009 р., № 4447187 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
129. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 13.12.2007 р., № 4611394 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
130. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2007 р., № 4611397 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
131. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 25.02.2008 р., № 4611344 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
132. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 22.02.2008 р., № 4611391 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
133. Постанова окружного адміністративного суду м. Полтави від 01.04.2008 р., № 4611397 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
134. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 16.01.2009 р., № 4662041 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
135. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 17.09.2008 р., № 4922406 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
136. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2008 р., № 4621658 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
137. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2009 р., № 3614431 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
138. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2007 р., № 3611303 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
139. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2007 р., № 3611306 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
140. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2008 р., № 4621907 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
141. Постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2007 р., № 4621909 [Електр. ресурс] — Режим доступу: //http: // www. reyestr. court. gov ua.
142. Постанова окружного адміністрати