ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ: В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

brief description

Академія адвокатури України

На правах рукопису

Юденко Тамара Миколаївна

УДК 343.98

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ: В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Маляренко Василь Тимофійович,
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений юрист України, член - кореспондент Національної академії правових наук України

Київ – 2012
ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ЩОДО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ 14
1.1. Поняття торгівлі людьми: міжнародно-правові аспекти 14
1.2. Розвиток законодавства України щодо запобігання торгівлі людьми в контексті міжнародного права 31
1.3. Механізми співпраці України з правоохоронними органами зарубіжних країн та неурядовими організаціями у справах про торгівлю людьми 56
Висновки до розділу 1 82
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ 85
2.1. Порушення кримінальної справи про торгівлю людьми 85
2.2. Предмет доказування в справах про торгівлю людьми та його особливості 104
Висновки до розділу 2 118
РОЗДІЛ 3 ОСОБЛИВОСТІ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ТОРГІВЛЮ ЛЮДЬМИ 121
3.1. Проблемні питання провадження у справах про торгівлю людьми 121
3.2. Допит як спосіб одержання інформації 131
3.3. Огляд місця події, обшук та виїмка 161
3.4. Призначення судових експертиз 167
Висновки до розділу 3 173
ВИСНОВКИ 176
ДОДАТКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 201

ВСТУП

Актуальність теми. Пунктом 1 статті 5 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожному забезпечено право на свободу та особисту недоторканість, а також зазначається, що нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом. Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в її Конституції. Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило нашу державу в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав і свобод людини.
Сьогодні проблема порушення прав і свобод людини, пов’язане з торгівлею людьми загострилася не лише в Україні, а й в усьому світі. Незважаючи на цілу низку міжнародних актів щодо протидії цьому явищу постає необхідність більш активного законодавчого врегулювання та удосконалення кримінального провадження у справах про торгівлю людьми.
Міжнародними документами, які стосуються протидії торгівлі жінками та дітьми є: Конвенція про боротьбу із торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами (1950 р.); Заключний протокол до Конвенції про боротьбу із торгівлею людьми та з експлуатацією проституції третіми особами (1950 р.); Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.); Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок (1979 р.) та Факультативний протокол до неї 1999 р.; Рекомендація N R(91)11 Комітету міністрів державам-членам відносно експлуатації сексу з метою наживи, порнографії, проституції, торгівлі дітьми і неповнолітніми (1991 р.); Конвенція ООН про права дитини 1989 р. та Додатковий протокол до Конвенції про права дитини стосовно продажу дітей, дитячої проституції та дитячої порнографії 2000 р.; Конвенція ООН про транснаціональну організовану злочинність 2000 р. та Протоколи до неї (Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї; Протокол проти незаконного ввезення мігрантів суходолом, морем та повітрям); Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми (2005 р.); Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення (2007 р.).
Однією з найгостріших проблем сьогодення, пов’язаних із захистом прав і основоположних свобод, є торгівля жінками та дітьми, яка порівняно давно стала транснаціональною. Як свідчать наявні дані, Україна є однією з основних європейських країн вивозу жінок та дітей за кордон з метою примусової проституції та інших форм експлуатації (додаток А). Однією з причин того, що це явище набуває все більш загрозливого характеру, є недостатня ефективність системи міжнародних та національних заходів протидії злочинним угрупуванням, які займаються торгівлею людьми.
Для ефективної протидії торгівлі людьми необхідно удосконалювати діяльність універсальних міжнародних механізмів і процедур. Поряд з ними мають розвиватися регіональні міжнародні механізми, які також відіграють важливу роль у сфері міжнародного співробітництва.
Аналіз судової практики свідчить, що досудове розслідування справ про злочини, пов’язані з торгівлею людьми в Україні стикається з низкою серйозних труднощів, серед яких необхідно виділити: неадекватне фінансування діяльності правоохоронних органів в галузі протидії торгівлі людьми, недостатнє міжвідомче співробітництво тощо.
Проблемі протидії цьому транснаціональному злочину присвятили свої наукові праці такі вчені, як С. Бородін, Л. Галенська, В. Дерюжинський,
І. Карпець, В. Кудрявцев, Є. Ляхов, А. Наумов, В. Панов та інші. Вивченню кримінологічних та кримінально-правових аспектів протидії торгівлі людьми у своїх наукових працях приділили увагу Ю. Александров, О. Бандурка, Т. Возна, В. Голіна, Н. Гуторова, І. Даньшин, С. Денисов, Л. Єрохіна, В. Іващенко, В. Козак, В. Корж, М. Коржанський, Я. Лизогуб, В. Лунєєв, А. Музика, О. Наден, А. Орлеан, Є. Стрельцов, М. Хавронюк та інші. Крім того, серед українських дослідників цього питання слід назвати Н.М. Ахтирську, Ю.М. Галустяна, З.М. Макаруху, Д.Л. Мачарашвілі, К.Б. Левченко, В.В. Пясковського, В.М. Підгородинського, С.М. Ратушного, О.В. Святун, Т.А. Татаринцева, Ю.С. Шемшученка. Окремими проблемами у цій сфері займалися М.В. Буроменський, О. Г. Горбунова, Т.О. Дорошок, В.Н. Денисов, М.М. Микієвич, І.А. Шваб, О.В. Швед.
Незважаючи на вагомий внесок названих науковців у дослідження зазначеної проблеми, більшість теоретичних і практичних аспектів провадження у кримінальних справах про торгівлю людьми залишаються недослідженими, а слідча практика недостатньо забезпечена науково обґрунтованими рекомендаціями.
Провадження у справах про торгівлю людьми являє собою складність для практичних працівників. Поширеність торгівлі людьми, недосконалість законодавства щодо відповідальності за неї зумовлюють необхідність розроблення засобів реагування, вдосконалення процесу забезпечення правоохоронних органів ефективними методиками, прийомами та рекомендаціями, спрямованими на зменшення кількості цих злочинних проявів. Все це й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження, присвяченого особливостям провадження у справах про торгівлю людьми в контексті міжнародних стандартів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з Концепцією державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, затвердженої указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1000/2011, а також згідно з Планом науково-дослідної роботи Академії адвокатури України. Тема схвалена рішенням її Вченої ради (протокол № 7 від 23.06.2011 р.) та включена з ініціативи кафедри кримінального процесу та криміналістики до плану роботи Академії адвокатури України як така, що відповідає пріоритетним напрямам наукових досліджень в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення на основі аналізу вітчизняної судово-слідчої практики, а також узагальнення зарубіжного досвіду особливостей провадження у кримінальних справах про торгівлю людьми, формулювання рекомендацій працівникам правоохоронних органів щодо ефективного застосування отриманих результатів під час розкриття, розслідування та судового розгляду зазначеного виду злочинів.
Для досягнення поставленої мети сформульовано такі взаємопов’язані завдання:
– проаналізувати рівень розвитку міжнародно-правових норм у сфері протидії торгівлі людьми та міжнародно-правових аспектів поняття торгівлі людьми;
– дослідити засоби імплементації Україною міжнародно-правових норм щодо протидії торгівлі людьми;
– охарактеризувати розвиток українського законодавства щодо торгівлі людьми;
– визначити механізми співпраці з правоохоронними органами іноземних країн у справах про торгівлю людьми;
– визначити механізми співпраці правоохоронних органів з неурядовими організаціями у справах про торгівлю людьми;
– встановити особливості порушення кримінальної справи про торгівлю людьми;
– виявити особливості предмету доказування у кримінальних справах про торгівлю людьми;
– визначити особливості тактики провадження окремих слідчих дій, у тому числі при вчиненні торгівлі людьми організованою групою.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері розслідування кримінальних справ, пов’язаних з торгівлею людьми, а також пов’язані з цим проблеми кримінально-правового, процесуального і криміналістичного характеру.
Предметом дослідження виступають теоретичні та практичні питання розслідування та судового розгляду кримінальних справ, пов’язаних з торгівлею людьми.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять положення теорії пізнання, принципи та основні категорії діалектичного пізнання соціальних явищ і процесів, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку:
У процесі проведення цього дослідження застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: діалектичний – для розгляду досліджуваних проблем та визначення основних напрямів розвитку інституту міжнародно-правової заборони торгівлі людьми; історико-правовий – з метою аналізу міжнародно-правових аспектів поняття «торгівлі людьми»; порівняльно-правовий – для порівняльного аналізу думок учених та окремих положень нормативно-правових актів, для вивчення та порівняльного аналізу законодавства України та інших країн, положень міжнародно-правових актів з метою використання позитивного досвіду зарубіжних країн, а також узгодження законодавства України з відповідними положеннями міжнародно-правових актів; формально-логічний – при дослідженні міжнародно-правових актів, законів та підзаконних нормативних актів; структурно-логічного методу здійснено аналіз складових елементів діяльності та взаємодії правоохоронних органів і неурядових організацій у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми; статистичний – для вивчення стану, динаміки та ефективності протидії правоохоронних органів зазначеним злочинам.
Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, закони України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, нормативно-правові акти, які регламентують організацію і діяльність правоохоронних органів у протидії торгівлі людьми, найважливіші міжнародно-правові документи, прийняті в рамках ООН, Радою Європи, Європейським Союзом, ОБСЄ, також проаналізовані інші міжнародні документи в галузі прав людини і нормативно-правові акти України, що спрямовані на протидію торгівлі людьми.
Емпіричну базу дослідження становлять: матеріали узагальнень судової практики, що проведені автором особисто; статистичні дані; результати вивчення 150 кримінальних справ, розглянутих судами; експертне анкетування 114 голів місцевих судів, які проходили підвищення кваліфікації в Національній школі суддів України, щодо особливостей розгляду кримінальних справ, пов’язаних з торгівлею людьми. Крім того, автором використано особистий досвід роботи на посаді судді.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертаційне дослідження є одним із перших у вітчизняній процесуальній літературі комплексним монографічним дослідженням теоретичних і практичних проблем провадження у справах про торгівлю людьми, проведеним на основі аналізу норм чинного законодавства України та практики його застосування, та з урахуванням положень, закріплених у міжнародно-правових актах, що визначають міжнародні стандарти провадження у справах про торгівлю людьми.
У роботі пропонується низка нових у теоретичному плані та важливих для практичної діяльності положень, висновків і рекомендацій, у тому числі:
вперше:
– розкрито сутність міжнародної правової допомоги у кримінальних справах про торгівлю людьми;
– наголошено на особливостях порушення кримінальних справ про торгівлю людьми;
– вирізнено певні групи (категорії) свідків залежно від виду інформації, якою вони володіють, а також потерпілих.
удосконалено:
– положення щодо розвитку законодавства України щодо торгівлі людьми в контексті міжнародних стандартів;
– класифікацію кола правоохоронних органів та інших органів держави, а також неурядових організацій, які займаються діяльністю по запобіганню та протидії торгівлі людьми;
– коло обставин, що підлягають доказуванню при провадженні у справах про торгівлю людьми, виходячи з вимог кримінального, кримінально-процесуального законодавства та практики розслідування торгівлі людьми;
– напрямки механізму взаємодії правоохоронних органів з неурядовими організаціями у сфері запобігання та протидії торгівлі людьми;
набули подальшого розвитку:
– положення щодо еволюції механізмів протидії торгівлі людьми («рабство та работоргівля» та «торгівля жінками та дітьми» у процесі становлення міжнародно-правового регулювання протидії торгівлі людьми розглядалися як окремі злочини);
– положення, що визначають міжнародно-правові аспекти торгівлі людьми;
– рекомендації щодо механізмів співпраці з правоохоронним органами зарубіжних країн;
– рекомендації щодо механізмів співпраці з неурядовими організаціями у справах про торгівлю людьми;
– положення щодо особливостей провадження окремих слідчих дій, у тому числі при вчиненні торгівлі людьми організованою групою;
– положення щодо використання особливостей потерпілих при підготовці до проведення їх допиту, а також особливостей допиту малолітніх і неповнолітніх потерпілих;
– напрямки використання спеціальних знань щодо призначення судових експертиз для отримання доказової інформації під час провадження у справах про торгівлю людьми.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції слугують оптимізації науково-методичного забезпечення практики протидії злочинності і сприяють підвищенню ефективності діяльності правоохоронних органів, а також що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідницькій роботі – для подальших досліджень особливостей провадження у справах про торгівлю людьми;
– у практичній діяльності правоохоронних органів – як рекомендації з удосконалення оперативно-розшукової та слідчої діяльності, її координації та планування. Окремі пропозиції автора знайшли своє застосування у діяльності Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України (акт впровадження № 16-121 вих.-12 від 06.03.2012 р.);
– у навчальному процесі – для підготовки підручників і навчальних посібників з курсу «Криміналістика», методичної літератури, а також у навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів України при вивченні курсу «Криміналістика», відповідних спецкурсів і проведенні практичних занять. Деякі матеріали дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Академії адвокатури України (акт впровадження від 14.03.2012 р.), Національної школи суддів України (акт впровадження № 03-407/12 від 12.03.2012 р.)
Особистий внесок здобувача. У дисертації використано матеріали раніше опублікованих автором праць, а також ідеї та розробки, що належать співавторам: посібник «Торгівля людьми в Україні: причини, правові форми боротьби, проблеми практичної реалізації державної політики у сфері її подолання» (особистий внесок 4,3 д.а. або 50 % від загального обсягу).
Також автор особисто приймала участь: – як суддя апеляційного суду Луганської області у проекті Міжнародного центру «Меридіан» у візиті до США з 07 по 21 грудня 2002 року з метою вивчення ініціатив уряду США по боротьбі з торгівлею людьми та рабством, за підтримки Державного департаменту США; – у засіданні круглого столу Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією за підтримки Програми сприяння парламенту України «Вінрок Інтернешнл Україна на тему: «Вироблення механізму імплементації Палермської Конвенції Організації Об'єднаній Націй проти транснаціональної організованої злочинності та її практичного застосування» (м. Київ, 11 березня 2004 р.); – у якості тренерки для тренерів Національної тренерської команди з питань запобігання домашньому насильству та торгівлі людьми у заходах, які проводились Жіночим Консорціумом України та Wіnгоск Іntегпаtіоnal у м. Києві, 12 березня 2004 року; – у практичному семінарі з питань обміну досвідом у протидії торгівлі людьми за участю слідчих, співробітників карного розшуку та управління громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб, прокурорів, суддів і представників громадських організацій з АР Крим, Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської та Одеської областей і м. Севастополя (захід проводив МВС України за підтримки Міжнародної організації організації з міграції в Україні у м. Одеса, 18–19 березня 2004 року; – у Міжнародному регіональному семінарі «Кримінальне судочинство в Україні», який проводили Верховний Суд України за підтримки Американської Асоціації юристів Правова ініціатива у Центральній Європі та Азії (ABA CEELI) (м. Луганськ, 25 липня 2005 року); – у якості судді Апеляційного суду м. Києва на засіданні Дорадчої Ради в рамках проекту МОМ «Боротьба з торгівлею жінками: Україна» щодо розгляду справ за ст. 149 КК України в Хмельницькій області (м. Хмельницький, 17 листопада 2005 року); – у засіданні круглого столу підкомітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства на тему «Насильство в українській сім'ї. Шляхи подолання цього явища на державному та неурядовому рівнях» (м. Київ, 16 грудня 2005 року); – у конференції «Імплементація практики Європейського Суду з прав людини в Україні», яку проводили Верховний Суд України та ОБСЄ (м. Київ, 22 вересня 2006 року); – у семінарі «Гендерні аспекти судової системи в Україні», який проводився в рамках Українсько-канадського проекту судової співпраці за сприяння Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» (м. Київ, 29 січня 2008 року); – у тренувальному семінарі для працівників Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, судів та МВС України в рамках проекту Ради Європи UPIK щодо конфіскації активів, отриманих в результаті скоєння злочину, екстрадиція та правова допомога (м. Київ, 25–27 лютого 2008 року); – у семінарі-тренингу для суддів на тему «Особливості судового розгляду кримінальних справ, повязаних з торгівлею людьми», організатори заходу Державна судова адміністрація України, Академія суддів України за підтримки ОБСЄ (м. Київ, 07–11 квітня 2008 року); – у конференції «Стан та перспективи розвитку правосуддя в Українї», яку проводили Центр суддівських студій (CJS), Апеляційний суд м. Києва та Всеукраїнська незалежна суддівська асоціація (м. Київ, 21 лютого 2009 року); – у конференції «Протидія торгівлі людьми: кращі практики та нові виклики» (м. Київ, 15–16 жовтня 2009 року); – у відео-конференції Київ–Вашингтон «Шляхи активізації зусиль Уряду України проти торгівлі людьми» (м. Київ, 22 жовтня 2009 року); – у семінарі щодо створення лінії допомоги через Інтернет в рамках Проекту «Із зміцнення захисту прав жінок та дітей в Україні», який проводили Національна Академія прокуратури України за підтримки Євросоюзу та Ради Європи (м. Київ, 18–19 березня 2010 року); – в обговоренні проекту змін до КПК України щодо допиту потерпілої дитини відповідно до стандартів, визначених у Конвенції Ради Європи № 201 «Про захист дитини від сексуального насильства та сексуального розбещення», захід проводив Жіночий консорціум України (м. Київ, 15 жовтня 2010 року); – у міжнародній конференції на тему «Європейські стандарти підготовки суддів та прокурорів», яку проводила Академія суддів України за підтримки Ради Європи та Європейського Союзу (м. Київ, 25–26 листопада 2010).
Також було надано пропозиції щодо вдосконалення законодавства про торгівлю людьми та експлуатацію дітей відповідно до п. 4 листа Верховного Суду України № 9-12 від 31 січня 2003 р. та до проекту постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства у справах про протидію торгівлі людьми або здійсненню іншої незаконної угоди щодо людини» (грудень 2009 року); у якості члена робочої групи Компоненту С проекту Твінінг (за сприяння Євросоюзу та австрійських експертів) від Академії суддів України прийнято участь у розробці навчального посібника із зазначеної тематики (м. Київ, лютий–березень 2010 року).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювалися на засіданні кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, де отримали позитивний відгук. Основні положення дисертації доповідались на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях: на міжнародній науково-практичній конференції «Україна. 20 років шляхом незалежності» (м. Київ, 23 травня 2011 року), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Протидія злочинності у сфері інтелектуальної власності та комп’ютерних технологій органами внутрішніх справ: стан, проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Донецьк, 8–9 грудня 2011 року), на міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реалізації чинних національних та міжнародних нормативно-правових актів» (м. Одеса, 16–17 березня 2012 року).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки, сформульовані у дисертації, викладено у шести статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та двох тезах наукових доповідей.
Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, що містять дев'ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, з них 14 сторінок – додатки (3 додатка) та 28 сторінок – список використаних джерел (272 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Виходячи з поставленої мети, взаємопов’язаних між собою завдань, викладених у дисертації, сформульовані такі теоретичні положення і розроблені відповідні рекомендації щодо особливостей провадження у справах про торгівлю людьми в контексті міжнародних стандартів, а саме:
1. В останні роки в Україні активізувалася робота із вдосконалення національного законодавства, у тому числі й кримінального. Відповідальність за злочини міжнародного характеру, які визнаються державою та містяться в міжнародних документах, ратифікованих Україною, має передбачатися національним законодавством. Ступінь повноти охоплення вітчизняним кримінальним законодавством злочинів, передбачених міжнародними документами, значною мірою характеризує дійсне ставлення держави до таких діянь, зокрема торгівлі людьми.
2. Правове оформлення як неприпустимого антигромадського явища торгівля людьми вперше отримала в XIX ст. з ухваленням у 1815 р. Віденським конгресом Генерального акту, до якого було приєднано додаток про заборону торгівлі африканцями на міжнародному рівні. Усі прийняті у той час міжнародно-правові акти мали за мету протидіяти лише работоргівлі, але не ліквідувати саме рабство. Тільки Сен-Жерменський договір 1919 р. відмінив Генеральний акт Брюсельської конференції 1890 р., проголосив, що сторони, які домовляються, повинні прикласти усіх зусиль, щоб повністю ліквідувати рабство та работоргівлю.
3. Одним із напрямів міжнародної протидії торгівлі людьми є протидія работоргівлі та рабству. Проблема торгівлі людьми має глибоке коріння і суспільство на різних етапах свого розвитку по різному ставилось до неї. На початку ХХ століття розпочалась міждержавна робота, в рамках якої, світове співтовариство розглядало торгівлю людьми як проблему протидії злочинності. За своєю природою торгівля людьми майже у всіх випадках має транснаціональний організований характер.
4. Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвецію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, є основним сучасним документом, спрямованим на протидію цьому злочину. Він визначає торгівлю людьми як здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу.
5. Введення у національне законодавство ст. 124-1 КК України (у 1998 р.), яка передбачала покарання за торгівлю людьми, було дуже важливим кроком уперед, Україна стала першою державою з-поміж держав СНД, яка прийняла такий закон. Проте нововведений закон був недосконалим і потребував доопрацювання. Значна кількість кваліфікуючих ознак робила його громіздким і незрозумілим для працівників правоохоронних органів та важким у доказуванні, а також назва злочину не відображала його змісту і не збігалася із відповідним визначенням злочину, яким користуються у міжнародній практиці. У ст. 149 (КК України 2001 р.) надане принципово нове визначення цього злочину. У зазначеній статті чітко визначені ознаки складу злочину, що, безумовно, наблизило українське законодавство до міжнародних норм, але водночас не відповідало його вимогам повною мірою і далеко не було ідентичним до поняття «торгівля людьми», наведеного у Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї. Хоча у цій сфері кримінальне законодавство України значною мірою відповідає вимогам Ради Європи щодо протидії торгівлі людьми. З урахуванням наведеного визначення поняття торгівлі людьми у Протоколі про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Законом від 12 січня 2006 р. ст. 149 КК України була викладена у новій редакції
6. Дослідження розвитку національного законодавства щодо торгівлі людьми у порівнянні з міжнародними нормами з цієї проблеми дозволило зробити висновок, що воно є досить прогресивним з огляду на те, що український законодавець передбачив кримінальну відповідальність за торгівлю людьми, незважаючи на елемент примусу при цьому (ч. 1 ст. 149 КК України), що значно розширило кількість осіб, які можуть бути притягнутими до кримінальної відповідальності і за значно більшу кількість дій. Новелою в законі є розуміння незаконної експлуатації людини у вигляді вилучення у неї органів, проведення дослідів над нею без її згоди, примусової вагітності, а також тримання людини в рабстві або подібному до рабства чи у підневільному стані. Тому необхідне внесення змін та доповнень до деяких законів України, в разі їх невідповідності існуючим міжнародним стандартам, або прийняття нових законодавчих норм щодо питань, які не врегульовані чинним законодавством України. Враховуючи вищезазначене, у дисертаційному дослідженні надано пропозиції щодо гармонізації національного законодавства України із законодавством країн-членів ЄС у сфері протидії торгівлі людьми.
7. Вивчення напрямів міжнародного співробітництва щодо протидії торгівлі людьми в умовах сьогодення є надзвичайно актуальним, співпраця держав у 21 столітті у протидії злочинам щодо торгівлі людьми передбачає конкретні правові й організаційні форми координації зусиль держав із запобігання і припинення кримінальних діянь, що становлять небезпеку міжнародному співтовариству. В Україні сформувались напрями міжнародної співпраці у сфері протидії організованій злочинності та торгівлі людьми. Це діяльність у межах: багатостороннього співробітництва, на рівні двосторонніх угод, у рамках неурядових міжнародних організацій. Виокремлено спеціальні принципи міжнародного співробітництва, серед яких, принцип невідворотності покарання, гуманності, принципи ефективності та швидкого реагування, принцип захисту прав своїх громадян за кордоном, а також визначено напрями міжнародне співробітництва з ліквідації каналів торгівлі людьми.
8. Правовими підставами для міжнародного співробітництва в галузі правової допомоги в кримінальних справах є міжнародні договори, закони України і відомчі нормативні акти. Підставою для отримання від іншої країни правової допомоги, потреба в якій виникає в процесі розслідування кримінальних справ з торгівлі людьми є чинні для України міжнародні договори про правову допомогу в кримінальних справах. Під час співпраці з правоохоронними органами іноземних держав слід мати на увазі, що доказове значення у кримінальній справі матимуть лише дані, отримані з використанням механізмів правової допомоги.
9. Серед приводів порушення кримінальної справи у справах про торгівлю дітьми найбільш часто зустрічаються заяви або повідомлення посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян та безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Виходячи з цього, можна виділити ситуації, які формуються на момент прийняття рішення про порушення кримінальної справи: а) матеріали містять інформацію про вчинення конкретного торгівлі людьми, але не встановлений весь обсяг злочинної діяльності; б) матеріали містять інформацію про факт вчинення торгівлі людьми, але немає достовірної інформації про особу, яка її вчинила.
Аналіз вивчених нами кримінальних справ про торгівлю людьми свідчить, що значна їх кількість порушується: – за заявами потерпілих; – батьків чи родичів про зникнення доньки, дружини чи сестри; – за фактами затримання при спробі перетнути кордон України за підробленими документами чи поза офіційним пунктом перетину кордону; – на підставі повідомлень з органів внутрішніх справ іноземних держав про факти депортації. Також мали місце факти порушення кримінальних справ на підставі матеріалів розслідування, яке проводилося правоохоронним органами іноземних країн.
Зазначено, що специфіка виявлення та розслідування злочинів цієї категорії, а саме необхідність розшуку доказів та підозрюваних на території інших країн, різниця в термінології та процесуальних процедурах різних країн, обмеженість можливості правоохоронних органів України співпрацювати із зарубіжним колегами й забезпечувати надійний захист потерпілих та свідків, недосконалість національного законодавства і судової системи призводить до невідповідності між кількістю порушених проти торгівців людьми кримінальних справ та кількістю справ, які направлено до суду.
10. Визначено особливості провадження у разі вчинення торгівлі людьми організованою групою, а також виокремлені типові обставини, що підлягають доказуванню (встановленню) під час провадження у справах про торгівлю людьми, а також ті, що підлягають встановленню при вчиненні злочину організованою групою.
11. Досліджено проблемні питання провадження у справах про торгівлю людьми, одним із яких є небажання жінок сповіщати міліцію (поліцію в інших країна) та небажання потерпілих свідчити під час досудового слідства. Тому існує нагальна потреба у спеціальних заходах, спрямованих на заохочення та допомогу жертвам співпрацювати зі слідством.
Також назріла необхідність вдосконалення паспортної системи (впровадження міжнародних стандартів, які пред'являються до закордонних паспортів), посилення контролю за видачею документів, які посвідчують особу, посилення відповідальності посадових осіб за вчинення злочинів, пов'язаних із службовим підробленням тощо.
12. Аналіз справ даної категорії свідчить про те, що органи досудового слідств допускають численні порушення норм КПК України на всіх стадіях провадження в кримінальних справах – від порушення кримінальної справ до складання обвинувального висновку. Ці помилки та порушення вимог чинного законодавства, допущені під час досудового слідства, знижують ефективність протидії торгівлі людьми. Крім того, неякісне досудове слідство призводить до порушення конституційних прав громадян.
13. Теоретичне і практичне значення під час провадження у справах про торгівлю людьми має проведення слідчих дій, які відрізняються специфікою. Розглянуто особливості проведення окремих слідчих дій, вирізнено певні групи (категорії) свідків, запропоновано предмети допиту свідка, потерпілого, підозрюваного та обвинуваченого. Визначено групи обставин, які необхідно з’ясувати під час їх допиту. Підкреслено, що під час допиту членів злочинного угрупування, які підозрюються у вчиненні торгівлі людьми, необхідно враховувати характер взаємовідносин між учасниками групи і використовувати їх протилежні інтереси. Вирізнено особливості допиту неповнолітніх потерпілих. Зазначено, що протиправний вплив на потерпілих та свідків є досить поширеним явищем під час провадження у справах про торгівлю людьми, виокремлено найпоширеніші способи протиправного впливу на потерпілих та свідків, якій здійснюється переважно під час досудового слідства. Розглянуто особливості тактики забезпечення безпеки учасників кримінального процесу під час провадження у справах про торгівлю людьми.
14. Визначено коло експертиз, проведення яких доцільно під час провадження у справах про торгівлю людьми, до них належать: судово-медична, судово-психологічна, судово-дактилоскопічна, судово-почеркознавча, експертиза відеозвукозапису, портретна, технічна експертиза документів тощо. Практика розслідування справ цієї категорії в Україні показала, що найефективніше проводити спочатку судово-медичну експертизу, а потім комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, таким чином психолог буде мати можливість встановити причинний зв'язок між психічними переживаннями і виявленими порушеннями фізичного і психічного стану.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянова Т. В. Судебная экспертиза : [курс общей теории] / Аверьянова Т. В. – М. : Норма, 2006. – 480 с.
2. Аверьянова Т. В. Особенности расследования преступлений организованных преступных сообществ / Т. В. Аверьянова // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования. – М. : Новый юрист, 1997. – С. 345–366.
3. Александров Г. Н. Насущные вопросы предварительного следствия и дознания / Г. Н. Александров // Вопросы судопроизводства и судоустройства в новом законодательстве Союза ССР : сб. тр. – М. : Госюриздат, 1959. – С. 292–298.
4. Алексеєйчук В. І. Формулювання версій при огляді місця події / В. І. Алексеєйчук // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. – Х. : Нац. юрид. акад. України, 2005. – Вип. 71. – С. 145–150.
5. Аналіз практики розгляду судами м. Києва кримінальних справ про торгівлю людьми за ст. 149 КК України за 2011 рік (аналіз підготувала суддя Апеляційного суду м. Києва Т.М. Юденко).
6. Аніщук Н. До проблеми работоргівлі жінками / Н. Аніщук // Право України. – 2002. – № 9. – С. 99–100.
7. Арсеньев В. Д. Вопросы общей теории судебных доказательств в советском уголовном процессе / Арсеньев В. Д. – М. : Юрид. лит., 1964. – 177 с.
8. Ахтирська Н. М. Удосконалення паспортної системи як захід попередження торгівлі людьми / Н. М. Ахтирська, М. В. Гуцалюк // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2006. – № 14. – С. 178–187.
9. Ахтирська Н. М. Торгівля людьми в Україні: про що свідчить судова практика / Ахтирська Н. М. – К. : Академія суддів України, 2006. – 82 с.
10. Ахтирська Н. Протидія торгівлі людьми: правові питання практичної реалізації / Н. Ахтирська // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2007. – № 2. – С. 78–90.
11. Ахтирська Н. М. Торгівля людьми в Україні: причини, правові норми боротьби, проблеми практичної реалізації державної політики у сфері її подолання / Ахтирська Н. М., Юденко Т. М., Лавровська І. Б. – К., 2009. – 128 с.
12. Баев О. Я. Тактика следственных действий : [учеб. пособие] / Баев О. Я. – Воронеж : НПО «МОДЭК», 1995. – 224 с.
13. Барабаш Т. М. Предмет доказування у кримінальних справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Т. М. Барабаш. – К., 2002. – 26, [1] с.
14. Бардацька О. В. Забезпечення безпеки потерпілих та свідків у кримінальних справах, пов’язаних з торгівлею людьми / О. В. Бардацька, А. М. Орлеан. – К. : Тютюкін, 2010. – 56 с.
15. Батыргареева В. С. Торговля людьми: уголовно-правовые и криминологические проблемы / В. С. Батыргареева // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. – Х. : Право, 2002. – Вип. 4. – С. 254–270.
16. Белкин А. Р. Теория доказывания : [науч.-метод. пособие] / Белкин А. Р. – М. : НОРМА, 1999. – 429 с.
17. Белкин Р. С. Тактика следственных действий / Р. С. Белкин, Е. М. Лившиц. – М. : Новый Юристъ, 1997. – 176 с.
18. Быков В. М. Проблемы расследования групповых преступлений : автореф. дис. на соискание ученой степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза» / В. М. Быков. – М., 1992. – 29, [1] с.
19. Брусницын Л. Обеспечение безопасности участников уголовного процесса: анализ Уголовно-процессуального кодекса Беларуси, России и Украины / Л. Брусницын // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 126–131.
20. Бузницька С. В. Удосконалення нормативно-правового регулювання боротьби з торгівлею людьми в контексті європейської інтеграції України / С. В. Бузницька, Л. І. Щербіна // Кримінальне право України. – 2006. – № 7. – С. 27–32.
21. Васильев А. Н. Тактика допроса при расследовании преступлений / А. Н. Васильев, Л. М. Карнеева. – М. : Юрид. лит., 1970. – 208 с.
22. Васильев А. Н. Тактика отдельных следственных действий / Васильев А. Н. – М. : Юрид. лит., 1981. – 112 с.
23. Васильев В. Л. Юридическая психология : [учебник] / Васильев В. Л. – СПб. : Питер Пресс, 1997. – 656 с. : ил. (Серия «Мастера психологии»).
24. Венская конвенция о дипломатических сношениях 18 апреля 1961 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_048
25. Відділ супроводження розслідувань [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://42827.ncbint00.web.hosting-test.net/?page_id=34
26. Відділ міжнародного розшуку та екстрадиції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://42827.ncbint00.web.hosting-test.net/?page_id=31
27. Відділ взаємодії з Європолом [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://42827.ncbint00.web.hosting-test.net/?page_id=1222
28. Власов П. О. Запобігання торгівлі людьми / Власов П. О. – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 2002. – 218 с.
29. Возна Т. І. Діяльність правоохоронних органів і неурядових організацій та їх взаємодія щодо запобігання та боротьби з торгівлею людьми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / Т. І. Возна. – Х., 2003. – 18, [1] с.
30. Волков К. А. Противодействие торговле людьми как направление современной уголовной политики / К. А. Волков // Российский следователь. – 2006. – № 2. – С. 34–36.
31. Волков К. А. Торговля несовершеннолетними: вопросы ответственности и совершенствования практики правоприменения / К. А. Волков // Российский следователь. – 2007. – № 10. – С. 7–9.
32. Володина Н. Графология и судебное почерковедение / Н. Володина, В. Орлова // Российская юстиция. – 2000. – № 12. – С. 44–45.
33. Всемирная конференция по положению женщин (4; 1995; Пекин). Доклад: 14–15 сентября 1995 г. – Пекин-Нью-Йорк : ООН, 1996. – 237 с.
34. Гаагская Министерская Декларация европейских рекомендаций относительно эффективных средств предупреждения и борьбы с торговлей женщинами в целях сексуальной эксплуатации // Сборник материалов по проблеме предотвращения торговли людьми. – К., 1999. – № 1. – C. 18–21.
35. Галиця О. Торгівля людьми (історія, сучасність) / Галиця О., Столяр О., Ковальов О. // Юридичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 75–80.
36. Гапон О. Торгівля людьми – ганьба нашого часу! / О. Гапон // Іменем закону. – 2001. – № 37. – 14 вересня.
37. Гловюк І. В. Оскарження постанови про порушення кримінальної справи: аналіз змін до КПК України / І. В. Гловюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vuzlib.com/content/view/1507/111/
38. Глушков В. О. Застосування кримінально-правової норми – торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини / В. О. Глушков, Є. Д. Скулиш // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2006. – № 13. – С. 81–89.
39. Годуєв О. Прокурорський нагляд – запорука ефективної протидії злочинам, пов’язаним з торгівлею людьми / О. Годуєв // Вісник прокуратури. – 2010. – № 12. – С. 14–17.
40. Головкін Б. Громадська думка щодо торгівлі людьми / Б. Головкін, В. Батиргарєєва // Право України. – 2003. – № 7. – С. 34–38.
41. Голос України. – 2006. – 10 лют.
42. Гом'єн Донна. Короткий путівник Європейською конвенцією з прав людини / Гом'єн Донна ; пер. с англ. Т. Іваненко та О. Павличенка. – Львів : Кальварія, 2002. – 180 с.
43. Громов С. В. Некоторые вопросы квалификации преступлений – торговля людьми и использование рабского труда / С. В. Громов // Российский следователь. – 2005. – № 3. – С. 26–28.
44. Грохольський В. Організаційно-правові засади міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми / В. Грохольський // Вісник Академії управління МВС. – 2008. – № 3. – С. 95–105.
45. Давид Вайсбродт. Упразднение рабства и его современных форм / Давид Вайсбродт [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ohchr.org/Documents/Publications/slaveryru.pdf
46. Датська програма по протидії торгівлі людьми в країнах Східної та Південно-Східної Європи [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_materials_show_1.html
47. Денисов С. Ф. Торгівля людьми: проблема правового визначення поняття / С. Ф. Денисов, П. П. Сердюк / Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2000. – № 2. – С. 126–133.
48. Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
49. Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми : [навч. посіб.] / за ред. О. М. Бандурки. – Х. : НУВС, 2001. – 244 с.
50. Докази і доказування : [навч. посіб.]. – К. : Академія суддів України, 2010. – 208 с.
51. Донцов А. М. Проблема соотношения дознания и предварительного следствия в советском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук / А. М. Донцов. – Ленинград, 1971. –19, [1] с.
52. Дополнительная конвенция об упразднении рабства, работорговли и институтов и обычаев, сходных с рабством [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_160
53. Дорохов В. Я. Понятие источника доказательств / В. Я. Дорохов // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе. – М. : ВНИИ МВД СССР, 1981. – С. 8–10.
54. Дослідження правозастовчої практики розгляду судами Луганської області кримінальних справ про злочини, передбачені ст. 149 КК України за 2004 р. (проведено суддею Апеляційного суду Луганської області Юденко Т.М.).
55. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua
56. Дядюра К. О. Засоби протидії торгівлі людьми: міжнародно-правовий досвід / К. О. Дядюра // Форум права. – 2007. – № 2. – С. 48–53 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http//www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07dkompd.pdf
57. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_036&p=1324303086089646
58. Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://helsinki.org.ua/index.php?r=a1b8c2
59. Європейська конвенція про видачу правопорушників [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_033
60. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_341
61. Європейська конвенція про передачу провадження в кримінальних справах [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_008
62. Європейський суд з прав людини. Судова практика / за заг. ред. В. Г. Буткевича. – К. : Ред. журн. «Право України», 2011. – Дод. до журн. «Право України». – Вип. 1. – ч. 3 : Стаття 3 ЄКПЛ. Заборона катувань: у 3 ч. – 2011. – 560 с.
63. Експертизи в судовій практиці : [навч. посіб.] / [В. Г. Гончаренко, В. Є. Бергер, Л. П. Булига та ін.]. – К. : Либідь, 1993. – 197 с.
64. Еникеев М. И. Энциклопедия. Юридическая психология / Еникеев М. И. – М. : ПРИОР, 2001. – 352 с.
65. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии : [учеб. для вузов] / Еникеев М. И. – М. : Юристъ, 1996. – 631 с.
66. Жіночий Консорціум ННД-США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://party.civicua.org/women/kontor/0003676.htm
67. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15
68. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3529-17
69. Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2866-15
70. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3782-12
71. Закон України «Про міжнародні договори України» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
72. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2789-14
73. Закон України «Про протидію торгівлі людьми» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3739-vi
74. Закон України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Європейським поліцейським офісом про стратегічне співробітництво» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2576-17
75. Закон України «Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2530-17
76. Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/613-14
77. Закалюк А. П. Курс сучасної української кримінології: теорія і практика: у 3 кн. – К. : Видавничій Дім «Ін Юре», 2007. –. .–
Книга 2 : Кримінологічна характеристика та запобігання вчиненню окремих видів злочинів. – 712 с.
78. Залуцкая И. В. К вопросу о криминологической характеристике торговли людьми / И. В. Залуцкая [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/doc/document.asp?docID=1208161
79. Запобігання домашньому насильству і торгівлі жінками : [підручник з проведення тренінгів]. – К. : Winrock International, 2001. – 243 с.
80. Запобiгання сучасним формам рабства та работоргiвлi [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ombudsman.kiev.ua/d_04_6.htm
81. Зарева І. Забезпечення права на оскарження дій і рішень у кримінальному процесі / І. Зарева // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 11. – С. 135–137.
82. Захарчук Г. Роль органів прокуратури у боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми (за матеріалами міжнародного семінару, проведеного Генеральною прокуратурою України у м. Рівному) / Г. Захарчук // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 12. – С. 24–31.
83. Звіт МОМ «Боротьба з торгівлею людьми в Україні» станом на 31 грудня 2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://iom.org.ua
84. Зеленецький В. С. Поняття дізнання і його види / В. С. Зеленецький // Вісник Академії правових наук України. – Х. : Право, 1997. – № 4 (11). – С. 106 – 110.
85. Зеленецкий B. C. Возбуждение уголовного дела / Зеленецкий B. C. – Х. : КримАрт, 1998. – 340 с.
86. Иванов Р. В. Торговля людьми в рамках социальных и правовых взаимоотношений / Р. В. Иванов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://socio.my1.ru/_fr/0/2695018.doc
87. Іващенко В. Проблеми боротьби з торгівлею жінками та дітьми в Україні / В. Іващенко // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 12. – С. 99–102.
88. Іващенко В. Історико-правовий аналіз норм міжнародного права про боротьбу з рабством / В. Іващенко // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 3. – С. 78–80.
89. Інструкція про порядок виконання європейських конвенцій з питань кримінального судочинства [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0446-99
90. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0054-97
91. Інструкція про порядок підготовки, передачі та виконання органами прокуратури України звернень про правову допомогу у кримінальних справах щодо виконання процесуальних дій та передачі кримінального переслідування [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gp.gov.ua/ua/file_downloader.html?_m=fslib&_t=fsfile&_c=download&file_id=166801
92. Історія центру «Ла Страда–Україна» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_content_show_istoriya-tsentru.html
93. Іщенко А. В. Теорія і практика криміналістичного забезпечення процесу доказування в розслідуванні злочинів : [навч. посіб.] / Іщенко А. В., Ієрусалимов І. О., Удовенко Ж. В. – К. : Центр учбової літ., 2007. – 160 с.
94. Іщенко Е. П. Криминалистическая фотография и видеозапись : [учеб.-практ. пособие] / Ищенко Е. П., Ищенко П. П., Зотчев В. А. / под ред. проф. Е. П. Ищенко. – М. : Юристъ, 1999. – 438 с.
95. Ищенко П. П. Специалист в следственных действиях (уголовно-процессуальные и криминалистические аспекты) : [практ. пособие] / Ищенко П. П. – М. : Юрид. лит., 1990. – 158 с.
96. Карнеева Л. М. Совершенствование уголовно-процессуального законодательства, регулирующего производство расследования / Л. М. Карнеева // Конституция СССР и дальнейшее укрепление законности и правопорядка. – М. : Изд-во АН СССР, 1979. – С. 170–174.
97. Карнеева Л. М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность / Карнеева Л. М. – М. : Юрид. лит., 1971. – 131 с.
98. Касько В. Застосування механізмів взаємної правової допомоги у відносинах правоохоронних органів України з компетентними установами Польщі, Росії і Туреччини у сфері протидії торгівлі людьми та можливі шляхи оптимізації співпраці / В. Касько // Вісник прокуратури. – 2008. – № 6. – С. 80–90.
99. Кислова Е. А. Борьба с рабством и работорговлей в международном праве / Е. А. Кислова // Российский следователь. – 2005. – № 10. – С. 57–59.
100. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України : [підручник] / Є. Г. Коваленко, В. Т. Маляренко. – [2-ге вид., перероб. і допов.]. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
101. Колесниченко А. Н. Судебная фотография / А. Н. Колесниченко, И. Д. Найдис. – Х. : Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1981. – 184 с.
102. Колмаков В. П. Следственный осмотр / Колмаков В. П. – М. : Юрид. лит., 1969. – 196 с.
103. Коновалова В. Е. Допрос: тактика и психология : [учеб. пособие] / Коновалова В. Е. – Х. : Консум, 1999. – 157 с.
104. Коновалова В. Е. Правовая психология : [учеб. пособие] / Коновалова В. Е. – Х. : Основа, 1990. – 198 с.
105. Коршунова О. Н. Преступления экстремистского характера : теория и практика противодействия / Коршунова О. Н. – СПб : Изд-во Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 325 с. – (Серия «Теория и практика уголовного права и уголовного процесса»).
106. Костючек М. В. Становлення та розвиток міжнародної системи протидії торгівлі людьми / М. В. Костючек // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка. – № 9. – 2010. – С. 21–30.
107. Кохан Г. Л. Міжнародно-правове співробітництво в боротьбі з рабством і работоргівлею : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.11 «Міжнародне право» / Г. Л. Кохан. – Х., 2002. – 18, [1] с.
108. Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 року із змінами, внесеними Протоколом від 7 грудня 1953 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_161
109. Конвенція про взаємодопомогу в кримінальних справах між державами-членами Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_238
110. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004&p=1324890533855787
111. Конвенція Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi
112. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_858
113. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_162
114. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=997_009
115. Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_927/page
116. Конституція України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0
117. Концепція державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1000%2F2011
118. Концепція реформування кримінальної юстиції України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/311/2008
119. Кримінальний кодекс УРСР 1922 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zакоnу. соm.uа/juridical.html?саtіd=41278/
120. Кримінальний кодекс України 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2001-05
121. Кримінальний кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2341-14/
122. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1001-05
123. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. комент. / за заг. ред. В. Т. Маляренка, В. Г. Гончаренка. – [5-е вид., перероб. та допов.]. – К. : «Юрисконсульт», КНТ. – 2008. – 896 с.
124. Кримінальний процес України : підруч. [для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти] / Ю. М. Грошевий, Т. М. Мірошниченко, Ю. В. Хоматов та ін. ; за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Х. : Право, 2000. – 496 с.
125. Криміналістика : підруч. [для студ. юрид. ВНЗ] / В. М. Глібко, А. Л. Дудніков, В. А. Журавель та ін. ; за ред. В. Ю. Шепітька. – К. : Видавничій Дім «Ін Юре», 2001. – 684 с.
126. Криминалистика : [учебник] / отв. ред. Н. П. Яблоков – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Юристъ, 2000. – 718 с.
127. Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / под ред. проф. Т. В. Аверьяновой и проф. Р. С. Белкина. – М. : Новый Юрист, 1997. – 400 с.
128. Криминалистика. Криминалистическая тактика и методика расследования преступлений / под ред. проф. В. Ю. Шепитько. – Х. : Одиссей, 2001. – 528 с.
129. Крылов И. Ф. Розыск, дознание, следствие : [учеб. пособие] / Крылов И. Ф., Бастрыкин А. И. – Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1984. – 217 с.
130. Кулажникова С. С. Тоговля людьми в международном и региональном аспектах / С. С. Кулажникова // Вестник ДВО РАН. – 2006. – № 6. – С. 133–137.
131. Кулаков Н. Г. Ответственность за торговлю людьми по действующему уголовному законодательству Российской Федерации / Н. Г. Кулаков, Е. Л. Харьковский // Российский следователь. – 2005. – № 8. – С. 38–40.
132. Курдюков В. В. Пізнання і доказування у кримінальних справах / В. В. Курдюков // Вісник Академії адвокатури України. – 2010. – № 1. – С. 204–206.
133. Куц В. М. Прокурорські засоби протидії торгівлі людьми : [наук.-практ. посіб.] / В. М. Куц, А. М. Орлеан ; за ред. Г. П. Середи. – К. : Варта, 2007. – 168 с.
134. Кушнір О. Адміністративно-правовий статус суб’єктів протидії торгівлі людьми / О. Кушнір // Юридична Україна. – 2008. – № 12. – С. 47–52.
135. Ла Страда: Держава руйнує системну політику в сфері протидії торгівлі людьми [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://motilek.com.ua/index.php/2010-03-04-07-14-12/1327-2011-04-30-06-05-42
136. Левковський В. Ф. Міжнародно-правові аспекти боротьби з торгівлею жінками та дітьми / В. Ф. Левковський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2003. – № 7. – С. 113–120.
137. Левченко К. Б. Перспективи та проблемні питання розвитку нормативно-правової бази у сфері протидії торгівлі людьми в Україні / К. Б. Левченко, М. В. Євсюкова // Форум права. – 2007. – № 1. – С. 113–118 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07lkblvu.pdf
138. Лизогуб Я. Проблеми кримінальної відповідальності за торгівлю людьми або іншу незаконну угоду щодо людини (нова редакція ст. 149 чинного Кримінального кодексу України) / Я. Лизогуб // Вісник Академії прокуратури України. – 2007. – № 4. – С. 67–71.
139. Лузгин И. М. Методологические проблемы расследования / Лузгин И. М. – М. : Юрид. лит., 1973. – 215 с.
140. Лупинская П. А. Доказательства в советском уголовном процессе / П. А. Лупинская, В. М. Галкин. – М. : ВЮЗИ, 1960. – 77 с.
141. Макаруха З. М. Удосконалення організаційно-правових форм боротьби з торгівлею людьми в Україні: імплементація положень міжнародних договорів / З. М. Макаруха // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 1. – С. 175–181.
142. Маляренко В. Т. Реформування кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: теорія, історія і практика : [монографія] / Маляренко В. Т. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 544 с.
143. Маляренко В. Щодо постанови про порушення кримінальної справи / В. Маляренко // Голос України. – 6 вересня. – 2008. – С. 4–5.
144. Маляренко В. Т. Конституційні засади кримінального судочинства / Маляренко В. Т. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 320 с.
145. Матеріали для підсумкової зустрічі партнерів проекту «Громадські ініціативи у запобіганні домашньому насильству і торгівлі людьми» (Київ, 11– 12 березня 2004 р.). – К. : Winrock International, 2004.
146. Медведько О. Україна посилює заходи з протидії торгівлі людьми / О. Медведько // Вісник прокуратури. – 2007. – № 8. – С. 3–9.
147. Методичні рекомендації щодо розкриття та розслідування злочину, передбаченого ст. 149 КК України «Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини». – К. : МВС України, Головне слідче управління, 2009. – 44 с.
148. Міжнародні документи, які стосуються боротьби з торгівлею жінками та дітьми [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ukraine.winrock.org/DOS/Ua/base/pdfs/19_ukr.doc
149. Миньковский Г. М. Теория доказательств в советском уголовном процессе / Миньковский Г. М., Танасевич В. Г., Эйсман А. А. – М. : МГУ, 1973. – 162 с.
150. Миронов А. С. О некоторых проблемах противодействия торговле людьми в условиях современных миграционных процессов / А. С. Миронов // Журнал международного права и международных отношений. – 2006. – № 2. – С. 33–36.
151. Михайленко О. Порушення кримінальної справи – початок встановлення істини / О. Михайленко // Голос України. – 6 листопада. – 2008. – С. 6.
152. Міхеєв М. В. Актуальні питання досвіду залучення миротворчого персоналу, який бере участь у міжнародних миротворчих операціях ООН, до боротьби з незаконною торгівлею людьми / М. В. Мі