Особливості психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами

brief description

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Інститут психології імені Г.С.Костюка

На правах рукопису

Карпа Мар’яна Ігорівна

УДК 159.[924.7: 922.7]

Особливості психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами

Спеціальність 19.00.07
педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник Г.В. Католик,
кандидат психологічних наук, доцент

Київ 2007

ЗМІСТ
ВСТУП.. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ВЗАЄМИН З НЕПОВНОСПРАВНИМ СИБЛІНГОМ НА ПСИХОСОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ 11
1.1. Вплив сім’ї на психосоціальний розвиток особистості 11
1.1.1. Сімейні чинники психологічної адаптації та її порушень. 11
1.1.2. Значення взаємин між дітьми в сім’ї для їх психоcоціального розвитку. 21
1.2. Сім’я з неповносправною дитиною як система. 28
1.2.1. Народження неповносправної дитини як психотравмуючий чинник для кожного члена сім’ї 28
1.2.2. Позитивні та негативні аспекти впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на психосоціальну адаптацію.. 39
Висновки до розділу 1. 50
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОСОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ПІД ВПЛИВОМ ВЗАЄМИН З НЕПОВНОСПРАВНИМ СИБЛІНГОМ... 53
2.1. Науково-методичні засади дослідження психосоціального розвитку сиблінгів неповносправних дітей. 53
2.2. Психологічний аналіз взаємин з неповносправним сиблінгом.. 71
2.2.1 Пізнавальний, емоційний та поведінковий аспект взаємин у структурі сиблінгової взаємодії 75
2.2.2 Вплив сім’ї на особливості взаємин з неповносправним сиблінгом.. 98
2.3 Формування самооцінки та рівня домагань під впливом взаємин з неповносправним сиблінгом 107
2.4. Психологічні механізми впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на становлення особистісних рис та психосоціальну адаптацію.. 112
Висновки до розділу 2. 122
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ АДАПТАЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ У СИБЛІНГІВ НЕПОВНОСПРАВНИХ ДІТЕЙ.. 126
3.1. Особливості профілактичної роботи з сиблінгами неповносправних дітей. 129
3.2. Організація психокорекційної допомоги сиблінгам неповносправних дітей та оцінка її ефективності 132
3.2.1. Основні засади організації психокорекційної роботи. 132
3.2.2. Програма психокорекційної роботи. 137
3.2.3. Аналіз ефективності проведення психокорекційної роботи. 142
Висновки до розділу 3. 151
ВИСНОВКИ.. 154
ЛІТЕРАТУРА.. 158
ДОДАТКИ.. 177

ВСТУП
Актуальність теми. Важливість особливостей та рушійних сил становлення гармонійної, психологічно здорової, адаптованої, зрілої особистості була і залишається центральною в психології розвитку. Вплив сімейного оточення, взаємодії між членами сім’ї є однією з найбільш важливих умов психосоціального розвитку особистості. Існують численні напрацювання вітчизняних та зарубіжних психологів, що підтверджують наявність впливу взаємин між членами сім’ї, між батьками та дітьми, між рідними братами та сестрами на особистісний розвиток дитини (А.Адлер, М.І.Алексєєва, В.М.Дружинін, Т.І.Думітрашку, О.Л.Кононко, М.Р.Кошонова, Р.Мей, Й.Рембовський, Л.М.Сазонова, В.Томан, Г.Т.Хоментаускас та ін.). Задоволення чи не задоволення основних потреб дитини, психоемоційний клімат у сім’ї, особистісне здоров’я батьків, особливості виховних стилів, все це сприяє створенню певного контексту розвитку особистості, зміни його темпу, скерування змін розвитку у певному руслі.
У сучасних умовах політичних та суспільних перетворень, що впливають на порушення сімейної стабільності, особливо актуальною постає проблема становлення особистості в сім’ї, що переживає значні психоемоційні труднощі, потрапляє в екстремальні умови існування. Саме до таких екстремальних, психотравмуючих умов відносять народження дитини зі значними вадами розвитку. Згідно зі статистичними даними Міністерства охорони здоров’я України з кожним роком зростає кількість сімей, в яких народжуються діти з перинатальною патологією. За останні десять років в Україні у п’ять разів збільшилась кількість дітей з вадами розвитку, серед яких найбільше дітей з ураженням ЦНС. На сьогодні в Україні налічують понад 160 тисяч дітей-інвалідів. Щороку кількість таких дітей збільшується на 5-6 тисяч.
Народження дитини з психофізичними вадами (надалі дитина з ПФВ) створює психотравмуючу ситуацію і має значний вплив не лише на батьків, а й на інших дітей в сім’ї, їхню емоційну, мотиваційну, особистісну сферу. На жаль, цю проблему науковці радянського періоду, вітчизняні психологи чи педагоги детально не розглядали. Існують дослідження впливу сиблінгових взаємин на набуття дитиною первинного досвіду спілкування, інтелектуальний розвиток, креативність, соціальну адаптацію, самоставлення, життєве самовизначення (А.Адлер, М.І.Алексєєва, М.Баледа, І.Ф.Дементьєва, І.А.Дідук, В.М.Дружинін, Т.І.Думітрашку, Р.Зайонц, О.Л.Кононко, М.Р.Кошонова, Р.Мей, Л.М.Сазонова, Є.Стотленд, Й.Рембовський, М.Рунко, В.Томан, L.Bond, Е.Gibs, D.Teti). Також досліджено вплив народження дитини з вадами на психоемоційний стан та адаптацію батьків (Н.Бастун, Р.Кравченко, А.Кравцова, К.Островська, М.Радченко, М.Сварник, М.Batshaw, H.Borzyszkowska, М.Коscielska, D.Lobato). Проте ці дані не дають відповіді на питання: як народження неповносправної дитини та взаємини з такою дитиною в сім’ї впливає на її здорових сиблінгів.
Теоретичний аналіз праць за даною проблемою у зарубіжних джерелах свідчить, що такі дослідження почали з’являтись ще наприкінці шістдесятих років минулого століття. У перших наукових працях (D.Kaplan, M.Poznanski, N.SanMarino) наголошувалось, що досвід проживання з неповносправним сиблінгом є однозначно негативним для особистісного розвитку. Більш пізні результати досліджень є суперечливими, тобто не дають однозначної відповіді на те, якими є наслідки впливу неповносправної дитини на психоемоційний та соціальний розвиток їх сиблінгів. Цей вплив не є однозначно негативним, але й не є позитивним. Згідно результатів деяких досліджень до негативних впливів неповносправності сиблінга відносять підвищений рівень стресу, негативну самооцінку, соматичні проблеми і труднощі з поведінкою (A.Bagenholm і C.Gillberg [158], J.V.Lavigne і M.Ryan [201], B.Tew і K.Laurence [234]).
Натомість ряд інших дослідників стверджує, що брати та сестри неповносправних дітей не мають більших психологічних проблем, ніж сиблінги повносправних дітей (A.Gath [186], D.Lobato [205], S.McHale [209] і ін.). Навпаки, вони відчувають задоволення, що можуть піклуватись своїм братом/сестрою, і це є для них дуже важливим. Такі діти проявляють велику толерантність та емпатію стосовно інших, характеризуються вищим рівнем альтруїзму (G.K.Grossman [187]), емоційною зрілістю та відповідальністю (P.Howlin [193]).
З огляду на це вважаємо, що проблема впливу неповносправної дитини на психосоціальний розвиток її рідних братів та сестер неоднозначно інтерпретується, особливості особистісного становлення та розвитку під впливом інтеракцій в сім’ї з неповносправною дитиною залишаються недостатньо з’ясованими і потребують додаткового теоретичного та емпіричного опрацювання.
Важливо проаналізувати особливості відповідних даних дослідження в Україні, оскільки заслуговують уваги суттєві розбіжності в соціокультурних, економічних умовах проживання сімей з неповносправними дітьми в нашій державі та таких самих сімей в країнах Західної Європи. Сюди можна віднести відсутність належного матеріального забезпечення сімей з дітьми-інвалідами (невідповідність розміру пенсії та соціальної допомоги до прожиткового мінімуму, що веде до злиденного існування багатьох сімей); нестача відповідних соціальних та реабілітаційних програм, відсутність необхідної кількості спеціальних (корекційних) закладів, кваліфікованих кадрів та ін.; порушення прав осіб з особливими потребами, зокрема права на освіту; підвищена суспільна стигматизація стосовно дітей-інвалідів і, відповідно, соціальна ізоляція сімей. Усе це збільшує психотравматичний вплив, особистісну тривожність, емоційну напруженість усіх членів сім’ї, в тому числі і здорових дітей, які за даних обставин можуть більш гостро відчувати незадоволення базових психоемоційних потреб.
У даній роботі центральним є питання особливостей психосоціального розвитку сиблінгів неповносправних дітей в контексті їхньої психосоціальної адаптації. А це, з одного боку, залежить від ступеня розвитку психосоціальних якостей, з другого, значною мірою визначає його. Інша важлива дослідницька мета пошук шляхів попередження та психологічної корекції цих порушень.
Особливої важливості тема даного дисертаційного дослідження набуває в контексті становлення вітчизняної системи реабілітації дітей з фізичними та розумовими вадами. Звернення до системно-синергетичної парадигми, як найбільш ефективної в реабілітації неповносправних дітей, передбачає пошук відповідного теоретико-методологічного підґрунтя, створення відповідного методологічного забезпечення. Вивчення питання впливу народження неповносправної дитини на психосоціальний розвиток її здорових сиблінгів та розроблення програми, що сприятиме налагодженню взаємин між здоровою і неповносправною дитиною, може стати вагомим внеском в оптимізацію реабілітаційного процесу дітей-інвалідів.
Сказане дає підстави трактувати дане дослідження як важливе та актуальне. Його теоретична і практична значущість зумовили вибір теми дисертаційної роботи Особливості психоcоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами”.
Об’єктом дослідження є психосоціальний розвиток дитини в процесі сиблінгової взаємодії.
Предмет дослідження вплив стосунків із сиблінгом з ПФВ на формування особистісних рис, психосоціальну адаптацію дітей молодшого шкільного віку та психолого-педагогічні засоби профілактики і корекції адаптаційних порушень.
Мета роботи виявити особливості психосоціального розвитку дітей молодшого шкільного віку в процесі їх взаємодії з неповносправним сиблінгом, а також розробити програму попередження та корекції порушень їх психоемоційної та соціальної адаптації.
Гіпотеза дослідження: сиблінги дітей з ПФВ переживають значні емоційні та психосоціальні труднощі, які неоднозначно (переважно негативно) впливають на їхній особистісний розвиток, формування самосвідомості та соціальну адаптацію. Застосування комплексного психокорекційного підходу дасть змогу попередити та знизити у них прояви дезадаптаційних труднощів (сприятиме формуванню позитивної "Я-концепції", зниженню невротичних тенденцій та гармонізації міжособистісних відносин).
Мета і гіпотеза дослідження зумовили такі завдання:
1) здійснити теоретичний аналіз проблеми впливу сімейного середовища на становлення особистості, зокрема на особистісні особливості сиблінгів дітей з психофізичними вадами;
2) дослідити особливості самоставлення, складників психоемоційної сфери, риси характеру, а також особливості психосоціальної адаптації сиблінгів дітей з психофізичними вадами;
3) установити зв’язок між самооцінкою, особливостями психоемоційної сфери й характеру сиблінгів неповносправних дітей та емоційним кліматом у сім’ї, важкістю порушень розвитку сиблінга, особливостями взаємодії з ним;
4) визначити функціональний вплив зміни батьківського самоставлення після народження неповносправної дитини на процес психосоціального розвитку та формування адаптаційних особливостей сиблінгів;
5) розробити та апробувати комплексну програму профілактики і корекції психосоціальної дезадаптації, розвитку адаптивних складників самосвідомості у сиблінгів неповносправних дітей молодшого шкільного віку.
Методологічна та теоретична основа дослідження: теорія навчання та розвитку Г.С.Костюка, яка реалізована в генетичній психології С.Д.Максименка, в працях Г.О.Балла, І.Д.Беха, М.Й.Боришевського, О.Л.Кононко, Н.Ю.Максимової, Ю.А.Приходько, Т.М.Титаренко, Г.А.Хомич і ін.; принципи гуманістичної психології (К.Роджерс), системної психотерапії і консультування (В.Сатір, К.Людвіг, Дж.Фрідман, Г.Кобс, А.Шліппе, Й.Швайцер, Р.Шафер), групової психотерапії (І.Ялом); положення про значущість спілкування у становленні особистості дитини (О.В.Киричук, М.І.Лісіна, Н.Ю.Максимова та ін.); концепція психології сімейної взаємодії (М.І.Алексєєва, А.Я.Варга, В.В.Столін, Е.Г.Ейдеміллер та ін.); положення про дисфункції соціо- і психогенезу Ю.А.Александровського, Ф.Б.Березіна, А.І.Захарова і ін.
Емпіричне дослідження проводилося протягом 2003-2005 років. Ним було охоплено 137 дітей 8-11 років (серед них 65 дітей, що мають сиблінгів з помірними та важкими розладами розвитку та 72 дитини, що мають здорових сиблінгів), їх батьки. Дослідження проводилося на базі навчально-реабілітаційних центрів Львова і Львівської області, а також загальноосвітніх шкіл №89 та №92 м.Львова.
Основними методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми: аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація теоретичних та емпіричних даних; діагностичні методи (опитування, анкетування, тестування, спостереження, бесіда); психолого-педагогічний експеримент, якісний та кількісний аналіз результатів дослідження, статистичні методи обробки даних.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що вперше в Україні детально проаналізовано сімейні чинники особистісного розвитку сиблінгів дітей з ПФВ. Показано сутність та значущість впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на формування у здорових дітей самосвідомості, характерологічних особливостей, адаптаційних ресурсів. Поглиблено розуміння впливу батьківських позицій на взаємини здорової дитини з неповносправним сиблінгом. З’ясовано форми психосоціальної дезадаптації сиблінгів дітей з психофізичними вадами (наявність внутрішньопсихологічних конфліктів, тривожності, низької самооцінки, схильності до депресії, психосоматичних порушень). Науково обґрунтовано й розроблено психолого-педагогічні підходи до профілактики та корекції психологічної дезадаптації учнів початкової школи, що мають сиблінгів з ПФВ.
Практична цінність полягає в розробленні та модифікації методів діагностики особливостей взаємин здорової дитини з неповносправним сиблінгом та формування особистісних рис і адаптаційного потенціалу молодших школярів у сім’ї з неповносправною дитиною. Для батьків запропоновано методичні рекомендації, застосування яких сприятиме налагодженню стосунків між здоровою та неповносправною дитиною, зростанню педагогічної компетентності батьків. Створено й апробовано систему психопрофілактичної та психокорекційної допомоги сиблінгам дітей з ПФВ, яку можуть широко використовувати практичні психологи в реабілітаційних центрах та інших медико-соціальних установах, шкільні психологи та вчителі. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для професійного підготовлення студентів, підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Надійність і достовірність результатів дослідження забезпечено комплексним (аналітичним, експериментальним) дослідженням

bibliography

ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей психосоціального розвитку сиблінгів дітей з психофізичними вадами розвитку. Проведено теоретичне узагальнення та апробовано вирішення проблеми дослідження впливу взаємин з неповносправним сиблінгом на формування особистісних рис, самоставлення, поведінкових особливостей як показників психосоціальної адаптації дітей молодшого шкільного віку. Узагальнюючи результати дослідження можна зробити такі висновки:
1. Психосоціальний розвиток, що полягає у становленні особистості під впливом соціальних чинників, передусім сім’ї, може зазнавати змін або шляхом стимулювання з боку сімейного оточення (активний виховний вплив, надання необхідної психологічної підтримки), або шляхом пригнічення через незадоволення значущих потреб. Останнє спричиняє психоемоційне напруження, затримку розвитку, перешкоджає виконанню соціальних функцій, тобто призводить до порушення адаптації. До чинників стимулювання відносять зокрема сиблінгову взаємодію, що розширює психічний простір дитини, активізуючи її фізичний, емоційний, інтелектуальний розвиток, становлення самосвідомості. До чинників дисгармонізації психосоціального розвитку відносять психотравматичні переживання.
2. Значні психотравматичні переживання для всієї сім’ї спричиняє народження неповносправної дитини, чи набуття нею важкої психофізичної вади. Психологічні ускладнення при цьому можуть проявлятись у порушенні внутрішньосімейних стосунків, рольових змінах членів сім’ї, зміні виховних стратегій щодо здорових дітей, порушенні соціального функціонування сім’ї. Ці чинники, а також порушення взаємин з неповносправним сиблінгом, призводять до дисгармонізації психосоціального розвитку дитини, що потребує своєчасної діагностики відхилень та проведення відповідних психокорекційних заходів.
3. У результаті проведеного емпіричного дослідження підтвердилась гіпотеза про те, що сиблінги дітей з психофізичними вадами переживають значні емоційні та психосоціальні труднощі, які неоднозначно (переважно негативно) впливають на їхній особистісний розвиток, формування самосвідомості та соціальну адаптацію. З’ясовано, що народження неповносправної дитини сприймається здоровими сиблінгами як психотравма, яку більше 50% досліджуваних проявляють у вигляді реакції втрати. Травматичні переживання спричиняє зовнішній вигляд сиблінга, його фізична чи розумова вада, ставлення до нього оточуючих. Сиблінги неповносправних дітей в більшій мірі декларують своє позитивне ставлення до брата чи сестри, аніж сиблінги здорових дітей. Поряд з цим встановлено істотні відмінності в ступені переживання ревнощів, сорому, жалості та почуття провини. Ці показники є статистично вищими у сиблінгів неповносправних дітей.
4. Серед чинників, які найбільше впливають на емоційний аспект взаємин з неповносправним сиблінгом виокремлено сиблінг-позицію, стать, зовнішній прояв неповносправності, важкість порушення розвитку, наявність різниці у ставленні батьків до дітей, психологічний клімат в сім’ї. Старші сиблінги частіше переживають почуття жалості та відповідальності аніж молодші, що спричиняє збільшення особистісної тривожності. Брати частіше, аніж сестри дітей з ПФВ переживають ревнощі, сором, жалість, злість та образу стосовно своїх сиблінгів. При цьому діти незалежно від статі частіше почувають жалість до неповносправних сестер. З важкістю порушення фізичного розвитку їхнього сиблінга у дітей зростає почуття провини, сорому, злості та страху. Виявлено, що емоційне ставлення дітей до сиблінгів з ПФВ характеризується одночасним переживанням протилежних за знаком почуттів (страху та альтруїстичних почуттів; почуття образи та провини; любові, відповідальності, страху), що свідчить про наявність у дітей психоемоційного конфлікту.
5. Встановлено, що найбільшою перешкодою для гармонійних взаємин між сиблінгами є розумові вади неповносправної дитини, розлади мовлення та розуміння мови.
6. З’ясовано, що самооцінка сиблінгів неповносправних дітей є нижчою аніж в їхніх однолітків за показниками „самооцінка характеру” та „самооцінка зовнішності”, що пояснюється значним ототожненням себе з неповносправним сиблінгом. Вона характеризується більшим розходженням між Я-реальним та Я-ідеальним, що є чинником невротичних проявів.
7. Аналіз характерологічних рис сиблінгів неповносправних дітей показує, що вони емоційно чутливіші, у них більш розвинена емпатія, здатність розуміти інших людей і співпереживати, ніж у сиблінгів здорових дітей. До дезадаптаційних рис у сиблінгів дітей з ПФВ належить тривожність, уразливість, домінуюча схильність до почуття провини, дратівливість, схильність до пригніченого настрою. Що стосується адаптивних рис, то сиблінгам неповносправних дітей, згідно з результатами дослідження, притаманний вищий самоконтроль. Вони краще розуміють соціальні норми та мають вищий рівень саморегуляції.
8. З’ясовано особливості невротичних показників сиблінгів неповносправних дітей, що є характеристикою ступеню їхньої психосоціальної адаптації. Виявлено схильність до розвитку депресії, астенії, поведінкових порушень, вегетативних розладів, порушення сну, тривожності. Встановлено значущі відмінності між такими показниками, як астенія, вегетативні розлади, порушення сну та тривожність, що є вищими у сиблінгів дітей з ПФВ, аніж у сиблінгів здорових дітей.
9. Розроблено проект психологічної допомоги сиблінгам дітей з ПФВ. Він передбачає проведення психопрофілактичної роботи з батьками сиблінгів неповносправних дітей задля покращення умов сімейного виховання, підвищення психологічної компетентності батьків, тощо та групової психокорекційної роботи з сиблінгами дітей з ПФВ для гармонізації взаємин з сиблінгом, зменшення невротичних проявів, покращення „Я-концепції”, оволодіння навичками ефективних копінг-стратегій.
10. Аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив ефективність проведення психокорекційної роботи з сиблінгами дітей з ПФВ за показниками зниження невротичних тенденцій, зростання самооцінки, гармонізації міжособистісних взаємин. Встановлено, що після психокорекційної роботи у дітей зросла товариськість, самоконтроль, збільшилась емоційна стійкість, зросла самооцінка, знизилась тривожність.
11. Внаслідок проведення психокорекційної роботи виявлено позитивні зміни в міжособистісних стосунках з сиблінгами: 1) налаштування на комунікацію з сиблінгом; 2) зменшення почуття сорому за нього; 3) збільшення бажання проводити з неповносправним сиблінгом свій вільний час.
12. Успішність проведення психокорекційної роботи дає можливість вважати за доцільне її впровадження в перелік послуг реабілітаційних центрів, а також використання описаних методів психологічної допомоги шкільними психологами, якщо в школі навчаються сиблінги дітей з вадами розвитку.
Розроблені та апробовані методи психологічної допомоги можуть бути рекомендовані для підготовки та підвищення кваліфікації працівників дитячих медичних, реабілітаційних закладів, а також педагогів та шкільних психологів.
Серед перспектив подальших досліджень з даної теми вважаємо доцільним поглиблене вирішення таких питань: вплив стосунків з неповносправним сиблінгом на особистісне функціонування в підлітковому, юнацькому та дорослому віці; особливості налагодження взаємодії з сиблінгом в діадах згідно з сиблінг-позицією та статтю; налагодження системної допомоги сім’ям неповносправних дітей щодо покращення стосунків між дітьми; розробка системи залучення сиблінга до терапевтичного та освітнього процесу брата чи сестри з психофізичними вадами.

ЛІТЕРАТУРА
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков. - СПб: СОЮЗ, 1998. -379 с.
2. Адлер А. Воспитания детей. Ростов-на-Дону: ФЕНИКС, 1987.
3. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. Пограничные нервно-психические расстройства. М.: Наука, 1976.
4. Алексеева М.И. Семья как фактор социализации// Психологія на перетині тисячоліть. Збірник наукових праць П’ятих Костюківських читань в 3 т. К.: Гнозис, 1998. Т.1. С. 5-11.
5. Алексеева М.И., Насонова О.Б. Внутрішньосімейна взаємодія та самоакцептація підлітка// Психологія: Науково-Метод. збірник. К.: Освіта. 1993. Вип. 40 С. 63-73.
6. Алексєєва М.І. Значення взаємодії між рідними братами та сестрами для формування їхньої особистості// Актуальні проблеми психології: Матеріали Четвертих Костюківських читань 25 серпня 1996р. К., 1996. Т.1. С. 3-10.
7. Ананьев Б.Г. Социальные ситуации развития личности и ее статус// Психология личности в трудах отечественных психологов. Спб: Питер, 2000. С. 319-324.
8. Антропов Ю.Ф., Шевченко Ю.С. Психосоматические расстройства и патологические привычные действия у детей и подростков. М.: Ин-т психотерапии НГМА, 2000. 320 с.
9. Аракелов Г.Г. Стресс и его механизмы// Вестник МГУ, . 1995. №4. С. 45-54.
10. Ардобацька К. Педагогічна допомога батькам у вихованні аутичних дітей // Дефектологія. К.: Педагогічна преса, 2004. №2, с. 46.
11. Архиреева Т.В. Родительская позиция как условие развития отношения к себе ребенка младшего школьного возраста: Автореф. дисс. канд.психол.наук. М., 1990. 22 с.
12. Ахиллес И., Шлие К. Моя сестра с ограниченными возможностями. Пер. с нем. Шипицына Г.С., - Минск, 1999. 20 с.
13. Бадалян Л.О. Детская неврология. М.: ООО ”Мед пресса”, 1998. 567 с.
14. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности// Вопросы психологии. 1989. №1. С. 92-99.
15. Бастун Н.А., Сиволоцька Л.П. Роль центру соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями у допомозі родинам, які виховують дітей з особливими потребами// Соціальна служба в Україні: соціально-психологічні засади формування й ефективного функціонування. Матеріали науково-практичної конференції. Черкаси., 12.05.2005.
16. Беляускайте Р.Ф. Рисуночные пробы как средство диагностики развития личности ребенка.: Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. Под редакцией И.В. Дубровиной. М., 1987.
17. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л.: Наука, 1988.
18. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. С.-П.: Лениздат, 1992.
19. Берн Э. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. C.-П.: Лениздат, 1992.
20. Бернс Р. Я-концепция и успевание школьников// Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Педагогика, 1986. 246с.
21. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
22. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во Московского университета, 1982. 202 с.
23. Божович Л.И. Социальные ситуации и движущие силы развития ребенка// Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Педагогика, 1968. С.143-206.
24. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика. Упражнения. Игры. СПб.: Респекс, 1996. 376 с.
25. Боришевський М.Й. Вступ// Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. За ред. С.Д.Максименка, М.Й.Боришевського. К.: Любіть Україну. 1999. С.6-7.
26. Боришевський М.Й. Розвиток саморегуляції поведінки школярів. Автор. дис. ... докт. психол. наук. Київ, 1990.
27. Боулби Дж. Детям любовь и заботу// Психология развития. СПб.: Питер, 2001.
28. Булах І.С., Хомич Г.О., Виногородський А.М., Сабанадзе І.О. Соціально-психологічні аспекти процесу адаптації учнів: Навчально-методичний посібник. К.: КДПУ ім. М.П.Драгоманова, Переяслав Хмельницький державний педагогічний інститут ім. Г.С.Сковороди, 1997. 180 c.
29. Валлон А. Психическое развитие ребенка. Москва, 1967. 185с.
30. Ваньє Ж. Бути людиною. Пер. з франц. О.Романчук. Львів. „Свічадо”,. 2000. , 154c.
31. Варга А.Я. Идентификация с родителями и формирование психологического пола// Семья и формирование личности: Сборник научных трудов. Под ред. А.А.Бодалева. М.,1981.
32. Варга А.Я. Структура и типы родительского отношения: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. М., 1987. 25 с.
33. Власова О.І. Педагогічна психологія: Навч. посібник К.: Либідь, 2005. с. 276-284.
34. Влох І.Й., Михняк С.І., Сувало Б.П. Довідник з терапії психічних захворювань. Л.: Каменяр, 1998.
35. Выготский Л.С. История развития высших психических функций// Собр. соч. В 6т. М.: Педагогика, 1983. Т.3: Проблемы развития психики. с. 6-163.
36. Галецька І.І. Психологічні проблеми в сім’ї з неповносправною дитиною// Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України/ За ред. Максименка С.Д. К..: 2001 т.ІІІ, ч. 3. 256 с.
37. Генинг Г.Н. Особенности психических состояний младших школьников: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.07. Казанск. гос. пед. ун-т. Казань, 1997. 19 с.
38. Гильяшева И.Н., Игнатьева Н.Д. Методика исследования межличностных отношений ребенка. Методическое пособие. Серия: Психодиагностика детей и подростков. М.: Фолиум, 1994.
39. Гиппенрейтер Ю.Б. Общаться с ребенком. Как? М., МАСС МЕДИА, 1995. 240 с.
40. Григор’єв А. Проблема взаємин у родинах, де є діти з аномаліями розвитку // Дефектологія. К.: Педагогічна преса, 2004. №1, с. 48.
41. Дашкина М. Е. Основы групповой работы с детьми, переживающими утрату близких (на основе опыта Великобритании)// Практична психологія та соціальна робота. 2003. №10. с. 40-42.
42. Дідук І. А. Взаємини між дітьми в сім'ї як чинник їх психосоціального розвитку.: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07 К., 2001. 192 с.
43. Дмитрова Т.В. Образ «Я» як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності.: Дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 ­ К., 1993. 186с.
44. Дружинин В.Н. Психология семьи. Екатеринбург: Деловая книга, 2000.
45. Дружинин В.Н. Экспериментальная психология. СПб.: Питер, 2001.
46. Думитрашку Т.И. Факторы формирования ребенка в многодетной семье: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. К., 1992. 16 с.
47. Захаров А. И. Неврозы у детей и психотерапия. С.-П.: Лениздат., 2000. 480 с.
48. Захаров А.И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. СПб: Союз, 1997. 221 с.
49. Захаров А.И. Самооценка при неврозах у детей и подростков// Клинико-психологические исследования личности. Ленинградский психоневрологический институт им. В.М. Бехтерева. Л., 1971. с. 130-132.
50. Землякова Т.В. Эмоциональный фактор в структуре процесса адаптации: Дисканд. психол. наук: 19.00.01. К, 1996.
51. Изард К.Э. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб.: Питер, 2000. 464 с.
52. Исаев Д.Н. Предупреждение реакций дезадаптации (кризисных состояний)// Психология детей с нарушениями и отклонениями психологического развития. Хрестоматия. Под. ред. В. М. Астиповой. Спб.: Питер, 2002. с. 352-370.
53. Исаев Д.Н. Психосоматические расстройства у детей: руководство для врачей. СПб: Питер, 2000. 512 с.
54. Католик Г.В., Корнієнко І.О. Техногенні катастрофи: психологічна допомога очевидцям та постраждалим // Науково-методичні матеріали для роботи з очевидцями та постраждалими від техногенних катастроф, а також членами їх сімей. Львів, 2003. 89 с.
55. Католик Г., Корнієнко І., Тихобаєва Г. Психодіагностичні методики, рекомендовані для дослідження неповнолітніх, які зазнали психологічної травми/ Корнієнко І., Католик Г. Скривджена дитина. Науково-методичний збірник. Львів, 2005. 304 с.
56. Козявкин В.И., Шестопалова Л.Ф., Подкорытов В.С. Детские церебральные параличи. Медико-психологические проблемы. Львів.: „Українські технології”, 1999. 143 с.
57. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. К.: Освіта, 1998. 255 с.
58. Корекційна робота психолога. Упоряд. О.Главник. К.: Шкільний світ, 2002. 112 с.
59. Корнієнко І., Католик Г. Скривджена дитина. Науково-методичний збірник. Львів, 2005. 303 с.
60. Костюк Г.С. Избранные психологические труды/ Под ред. Л.Н.Проколиенко. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
61. Кошонова М.Р. Представление о себе у дошкольников из многодетной семьи: Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. М., 1987. 16 с.
62. Кравцова А. Встреча не с тем. Рождение ребенка с особыми потребностями с точки зрения психоаналитических теорий// Вісник Харківського Національного Університету. Психологія. 2002. №550, ч.2. с. 139.
63. Кравцова А. Ребенок с особыми потребностями. Где искать ключ к пониманию?// Вісник Харківського Національного Університету. Психологія. 2002. №576. с. 98.
64. Кравцова А., Кукурудза А. Психологические аспекты нормализации: ребенок семья общество// Вісник Харківського Національного Університету. Психологія. 2002. №576, с. 101.
65. Кравцова Е.Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. М.: Педагогика, 1991. 152 с.
66. Кравченко Р. Проблеми виховання в сім’ї дітей з інтелектуальною недостатністю// Дефектологія. К.: Педагогічна преса, 2004. №2. с.42.
67. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. 992 с.
68. Критерії діагностики і психотерапії розладів психіки та поведінки / Під ред. Б.В.Михайлова, С.І.Табачнікова, О.К.Напреєнка, В.В.Домбровської// Новости харьковской психиатрии. — Харьков, 2003.
69. Кукса В.О. До еволюції визначення поняття „здоров’я”// Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. Наукових праць. К.: Університет „Україна”, 2005. с.485.
70. Кукурудза Г.В., Міхановська Н.Г. Аналіз дитячо-батьківських відносин як складова міждисциплінарної оцінки розвитку дітей в системі раннього втручання// Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. К., Інтермед, 2005. с. 289-291.
71. Кульчицька О.І. Моральне виховання дошкільників. К.: Знання”, 1967. 32 с.
72. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія. Курс лекцій. К., 2005. с. 47
73. Кэдьюсон Х., Шефер Ч. Практикум по игровой психотерапии. С.-П., 2002.
74. Кэмпбелл Р. Как на самом деле любить детей. М.: Знание, 1992. 200 с.
75. Лапченко І.О. Особливості психологічної діагностики та корекції емоційної сфери дітей з обмеженими можливостями// Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. К.: Інтермед, 2005. с. 296-299.
76. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Просвещение, 1975. 304 с.
77. Липкина А.И. Психология самооценки школьника: Автореф. дисс.докт. психол. наук. Москва, 1974. 35с.
78. Лисина М.И., Сильвестру А.И. Психология самопознания у дошкольников. Кишинев, 1983. 268 с.
79. Личковська О. Психосоціальні проблеми, які виникають навколо новонародженого з вродженими вадами розвитку// Дитяча та юнацька психотерапія в Україні: основні напрямки роботи. Матеріали обласної науково-практичної конференції. Львів, 2003. с.18.
80. Лосева В.К. Рисуем семью: Диагностика семейных отношений. М.: А.П.О., 1995.
81. Лютова Е.К., Монина Г.Б. Шпаргалка для взрослых: Психокоррекционная работа с гиперактивными, агрессивными, тревожными и аутичными детьми. М.: Генезис, 2000. 192 с.
82. Макланов А.Г. Личностный адаптационный потенциал: его мобилизация и прогнозирование в экстремальных условиях// Психологический журнал. 2001. Том 22, №1. с.16-24.
83. Максименко С.Д. Метод дослідження особистості// Практична психологія та соціальна робота. 2004. №7. с. 1-8.
84. Максимова Н.Ю. Порушення процесу соціалізації та формування самосвідомості дитини// Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. За ред. С.Д.Максименка, М.Й.Боришевського. К.: Любіть Україну. 1999.
85. Марковская И. М. Тренинг взаимодействия родителей с детьми. Спб.: Изд. Речь, 2000.
86. Мартинюк В.Ю., Кисіль Т.М. Радзинко Л.В. Аналіз причин первинної інвалідності дітей, пов’язаних з захворюванням на церебральний параліч за 2004 рік та у порівнянні з 1995, 1998 і 2001 роками// Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. К.: Інтермед, 2005. с. 30-31.
87. Ментс М. Эффективное использование ролевых игр в тренинге. СПб.: Питер, 2001. 208 с.
88. Ми про тебе пам’ятаємо. Ред. Мазурик Д. Львів.: Всеукраїнське об’єднання хворих на м’язеву дистрофію ERB”, 2001. 24 с.
89. Мосієнко Р.О, Педан В.Б., Бережний В.В., та ін. Організаційно-методичні основи медико-соціальної реабілітації дітей з обмеженими можливостями здоров’я// Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. К., Інтермед, 2005. с. 24-30.
90. Мэй Р. Чтение характера // Психология и психоанализ характера. Самара: Изд. дом „БАХРАХ”, 1997. 640 с.
91. Мясищев В.Н. Психология отношений: Избр. психол. тр. М.: Ин-т практической психологи, 1995. 356 с.
92. Насонова Е. Б. Влияние внутрисемейных отношений на эмоциональное поведение школьника: Дисканд. психол. наук: 19.00.01. К, 1990. 128с.
93. Непомнящая Н.И. Становление личности ребенка 6-7 лет. М.: Педагогика, 1992. 160 с.
94. Никандров В.В. Антитренинг или контуры нравственных и теоретических основ психотренинга: Учебное пособие. СПб.: Речь, 2003. 176с.
95. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. М.: ТЦ Сфера, 2001. 512 с.
96. Островська К. Особливості психолого-педагогічної допомоги родині аутичної дитини// Дезадаптована дитина: напрямки психотерапевтичної та психокорекційної допомоги. Матеріали обласної науково-практичної конференції. Львів, 2004. с.32.
97. Островська К.О. Основні завдання психотерапевтичної взаємодії з аутичними дітьми// Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку. Матеріали VI Костюківських читань. Т.3 К.: Міленіум, 2003. с. 162-166.
98. Паначев В.Д. Системный подход к социально-педагогической реабилитации детей с ограниченными возможностями здоровья// Соціальна педіатрія. Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. К.: Інтермед, 2005. с. 310-313.
99. Педагогическая психология. Ред. Н.В. Клюевой. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. с. 260-262.
100. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. М.: Знание, 1989. С. 9-10.
101. Петровский А.В. О психологии личности. М.: Знание, 1971. 63 с.
102. Прекоп Ї. Роль матері в сім’ї з неповносправною дитиною// Збірник рефератів 9-ї конференції в м. Унтермархталь. Пер. Винарської О. Унтермархталь, 1987. с. 18-25.
103. Прихожан А.М. Причины, профилактика и преодоление тревожности // Психологическая наука и образование. 1998. №2. с. 17-22.
104. Психологическая энциклопедия. Ред. Р. Корсини, А. Ауэрбаха. Спб.: Питер, 2003.
105. Психотерапия. Под ред. Карвасарского Б.Д. С-П.: Питер, 2002 536 с.
106. Радченко М. И. Особенности психологической ситуации родителей детей-инвалидов// Журнал практикующего психолога. Выпуск 9. К., 2002, с. 199-207.
107. Радченко М.І. Особистісні риси батьків, які виховують розумово відсталу дитину// Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. Том IV, ч.3 К., 2002. с. 207-215.
108. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. М.: Владос, 1999. 384 с.
109. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека / Пер. с англ. М.: Издательская группа «Прогресс», 1994. 480 с.
110. Романова Е.С., Потемина О.Ф. Графические методы в психологии диагностики. М.: Дидакт, 1992.
111. Романчук О. Дорога любові. Л.: Свічадо, 2002. 128 с.
112. Романчук О. Немовля на психоаналітичній кушетці: абсурд чи майбутнє психотерапії// Дитяча та юнацька психотерапія в Україні: основні напрямки роботи. Матеріали обласної науково практичної конференції. Львів, 2003. с.7.
113. Романчук О. Раннє втручання нова модель послуг для дітей з особливими потребами в Україні// Матеріали обласної науково-практичної конференції „Дезадаптована дитина: напрямки психотерапевтичної та психокорекційної допомоги”. Львів, 2004. с.18.
114. Ротенберг В.С., Бондаренко С.М. Мозг. Обучение. Здоровье. М.: Просвещение, 1989. 239 с.
115. Рудестам К. Групповая психотерапия. СПб.: Питер Ком, 1998. 384 с.
116. Сабанадзе І.О. Соціально-психологічні фактори дезадаптивності та її корекція у підлітків: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07. Київск. нац. пед. ун-т. К., 1997. 18 с.
117. Савонько Е.И. Оценка и самооценка как мотивы поведения школьников разного возраста// Вопросы психологии. 1969. №4. С.107-116.
118. Сазонова Л. М. Структура семьи и речевое развитие ребенка.: Автореф. дисс. канд. психол. наук. М., 1989. 17 с.
119. Сатир В. Как строить себя и свою семью. М.: Педагогика-Пресс, 1992. 192с.
120. Седнев В.В. Диагностика невротических расстройств у детей младшего и среднего школьного возраста// Практична психологія та соціальна робота. 1998. №2 с.17-20.
121. Скрипник Д.В. Поняття «самосвідомості» у контексті психічного розвитку особистості// Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження. За ред. С.Д.Максименка, М.Й.Боришевського. К.: Вид-во «Любіть Україну», 1999. С. 77-78.
122. Смирнова Е.О. Проблема общения ребенка и взрослого в работах Л.С.Выготского и М.И. Лисиной// Вопросы психологии, М. 1996 №6 С. 76-87.
123. Софій Н., Сварник М., Троханіс П. Права дітей з особливими освітніми потребами на рівний доступ до якісної освіти. К., 2006. 64с.
124. Спеціальна педагогіка: Понятійно-термінологічний словник/ За редакцією академіка В.І.Бондаря. Луганськ: Альма-матер, 2003. 436с.
125. Справочник по психиатрии. Ред. Снежневского. М.: Медицина, 1985.
126.