Особливості розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП5
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ ПО ГАРЯЧИХ СЛІДАХ..8
1.1. Криміналістична характеристика грабежів і розбійних нападів...8
1.2. Організація розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах на початковому етапі розслідування злочинів13
1.3. Організація розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах на наступному етапі розслідування злочинів..23
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ГРАБЕЖІВ І РОЗБІЙНИХ НАПАДІВ ПО ГАРЯЧИХ СЛІДАХ34
2.1. Криміналістичне забезпечення розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.34
2.2. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах43
ВИСНОВКИ.59
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.65

ВСТУП

Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб’єктів права власності перед законом і забезпечення захисту їх прав державою. Відповідно до ст. 41 Основного Закону, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право власності є непорушним. У чинному КК України відпо­відальність за злочини проти власності закріплено в розділі VІ Злочини проти власності” Особливої частини (статті 185191). Передбачення в одному розділі Особливої частини КК відповідальності за всі посяган­ня на власність, незалежно від її форми, забезпечує всім суб’єк­там права власності однаковий кримінально-правовий захист, як того вимагають Конституція України та закони України.
Злочини проти власності є однією з найпоширеніших і найнебезпечніших груп злочинних діянь, оскільки вони посягають на одне з найцінніших соціальних благ право власності. Захист права власності має особливе суспільне значення, оскільки економічна свобода власності є підґрунтям політичної, національної та релігійної свобод. Нормальне функціонування відносин власності забезпечує стабільність усієї економічної системи, підвищення рівня добробуту народу. В даний час спостерігається тенденція зростання злочинів проти власності (в тому числі - нерозкритих). Для їх інтенсивного росту існує соціальна база у вигляді «соціальної порочності», де складовими є пияцтво і алкоголізм, наркоманія, проституція, бродяжництво, інші негативні процеси, а також негативні наслідки соціальних і політичних, економічних і демографічних протиріч і т.п.
Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 КК України. Учиняючи діяння, злочинці прагнуть заволодіти матеріальними цінностями та (або) спричинити шкоду здоров'ю потерпілого. Тому криміналістична характеристика цих злочинів охоплюється їх основними схожими особливостями. Законодавець розмежував грабежі та розбої, виходячи з міри небезпеки насильства, застосованого в ході їх учинення.
Питання розслідування злочинів у різні часи були об’єктом дослідження широкого кола вчених: Ю. П. Аленіна, В. Д. Басай, В. П. Бахіна, П. Д. Біленчука, В. К. Весельського, А. Ф. Волобуєва, Д. Ю. В’юнника, О. М. Джужі, О. П. Дубового, В. Ф. Єрмоловича, Ю. Л. Заросинського, А. В. Іщенка, М. В. Капустіної, В. С. Кузьмічова, В. Т. Маляренка, І. О. Манжос, Г. І. Прокопенка, М. В. Салтевського, П. Ю. Тимошенка, О. А. Федотова, В. М. Шевчука, В. Ю. Шепітька, М. Є. Шумила та ін.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є дослідження, аналіз та характеристика особливостей розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.
У зв’язку з означеною метою поставлені наступні завдання:
дати криміналістичну характеристику грабежів і розбійних нападів;
розглянути організацію розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах на початковому етапі розслідування злочинів;
вивчити організацію розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах на наступному етапі розслідування злочинів;
проаналізувати криміналістичне забезпечення розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах;
дослідити особливості тактики проведення окремих слідчих дій при розслідуванні грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.
Об’єкт: суспільні відносини щодо розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.
Предмет: особливості розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають традиційні для української науки загальнонаукові та спеціальні методи пізнання, зокрема: аналіз, синтез, системний, історико-юридичний, порівняльно-правовий, аксіоматичний, метод аналізу документів і т.д. Саме вони забезпечили комплексність і системність цього дослідження. Дослідження та обґрунтування основних понять, що використовуються в роботі, виконані, насамперед, за допомогою діалектичного методу як загальнонаукового методу пізнання соціально-правових явищ у контексті їх розвитку, змін і суперечностей. Окрім того, визначення та дефініції будувалися на методичній основі формальної логіки із застосуванням дедуктивного методу (аналізу) та індуктивного методу (синтезу) вказаних визначень. Завдяки формально-логічному конструюванню та принципам діалектики дано цілісне визначення кожного з понять у розвитку і в прояві всіх, відзначених при аналізі, окремих (суперечливих) сторін. Герменевтичний метод сприяв відтворенню глибинної семантики (смислового аспекту мови, окремих слів, термінів або частин слова) на рівні текстових (письмових) джерел інформації. Формально-догматичний метод забезпечив ґрунтовний аналіз нормативно-правових актів, котрі регулюють відповідні правовідносини.
Структура роботи. Робота складається з вступу, двох взаємопов’язаних розділів, три з яких поділяється на відповідні підрозділи, висновків та списку використаної літератури.
У розділі 1 розглядається організація розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.
У розділі 2 вивчити особливості розслідування грабежів і розбійних нападів по гарячих слідах.

bibliography

ВИСНОВКИ

Грабежі та розбої є тяжкими злочинами, покарання за які передбачені статтями 186, 187 КК України. Учиняючи діяння, злочинці прагнуть заволодіти матеріальними цінностями та (або) спричинити шкоду здоров'ю потерпілого. Тому криміналістична характеристика цих злочинів охоплюється їх основними схожими особливостями. Законодавець розмежував грабежі та розбої, виходячи з міри небезпеки насильства, застосованого в ході їх учинення. Типові елементи криміналістичної характеристики грабежів і розбійних нападів є такими: узагальнена інформація про можливі безпосередні предмети злочинного посягання; відомості про обстановку вчинення злочину; відомості про своєрідні ознаки способів учинення злочинів, тобто послідовне здійснення комплексу дій, котрі скеровані па досягнення бажаного результату; відомості щодо особистості суб'єкта злочину; особа потерпілого.
Відкритий характер і зухвалість здійснення цих злочинів, те враження, яке вони справляють на потерпілих і очевидців, обумовлюють значний суспільний резонанс, чому сприяє і відносно низьке розкриття грабежів і розбоїв. Предмети зазіхання дуже різноманітні, але найбільш часто викрадаються гроші, золоті вироби, коштовності, хутра, одяг, відеоапаратура, комп'ютерна техніка, радіотехніка та інші цінні речі, предмети, а також вино горілчані вироби та цінні продукти. Грабежі і розбої здійснюють на відкритій місцевості, в під'їздах, на сходах, в приміщеннях організацій, на транспорті, в квартирах громадян та інших місцях.
Особам, які вчиняють грабежі й розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Переважну кількість грабіжників і розбійників становлять чоловіки (понад 97%), жінки всього лише 3%. Диференціація злочинців за основними віковими категоріями наступна: неповнолітні - близько 10%, особи віком 18 -25 років - більше 30%, особи віком 26 - 30 років - близько 33%, особи віком 31 - 40 років - 24% , особи віком 41 рік і старше - трохи більше 3%. Грабежі, розбійні напади, як свідчить аналіз слідчої практики, найчастіше вчиняються злочинною групою з двох - трьох, рідше чотирьох чоловік і дуже рідко - більш численними формуваннями.
У категорії потерпілих найчастіше виявляються особи похилого віку, жінки, підлітки, особи, що знаходяться в нетверезому стані, тобто особи, які не можуть надати злочинцям ефективного опору. Поряд з цим може бути виділена група заможних громадян, що володіють великими грошовими коштами, в тому числі валютою, ювелірними виробами, іншими цінностями, дорогими речами і предметами розкоші.
Типовими способами вчинення грабежів і розбоїв є такі: силове й миттєве знімання головних уборів і шарфів; виривання сумок, портфелів та інших носильних предметів із рук потерпілого (ривок); заволодіння майном у спосіб фізичного або психологічного тиску або ж із застосуванням зброї; заволодіння майном введенням в організм потерпілих отрути, сильнодіючих наркотичних речовин тощо.
При скоєнні грабежів і розбійних нападів на місці скоєння злочину можуть залишитися сліди ніг, зброї, сліди боротьби, різні предмети, що належали злочинцям чи потерпілим. Найбільш ймовірні місця, де можуть бути виявлені такі сліди, це ті предмети, яких торкалися злочинці в присутності потерпілого: ручки дверей, вимикачі електричної мережі, книги, стінки, скло шаф, столи, стільці та інші предмети з гладкою поверхнею. Наслідки застосування до потерпілого будь-якого насильства, як правило, проявляються в його зовнішньому вигляді і фізичному стані.
За загальним правилом, чим менше часу проходить з моменту вчинення злочину до початку і завершення активної роботи по його розкриттю, тим вище ефективність слідчих дій і оперативно-розшукових заходів у справі. Якщо злочин не виявлено і не розслідувано найближчим часом після його скоєння, згодом доводиться затратити набагато більше сил і засобів з метою встановлення істини по справі.
Розслідування злочинів по гарячих слідах протікає в специфічних умовах, які накладають відбиток на діяльність органів внутрішніх справ в зазначеній ситуації. Такими умовами є перш за все: 1) раптовість виникнення ситуації, що вимагає розслідування; 2) дефіцит часу для прийняття процесуальних і тактичних рішень, а також для їх здійснення; 3) велика динамічність процесу розслідування, швидка зміна обстановки, підвищена мінливість слідчої ситуації; 4) недолік інформації при прийнятті рішень; 5) необхідність невідкладного використання в розслідуванні всієї нової інформації, що надходить; 6) протидія розслідуванню, приховування злочинцем слідів і різних обставин злочину.
Грабіж чи розбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформулювати типові основні напрями розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Залежно від можливих типових слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування грабежів і розбоїв можливі наступні ситуації й первісні слідчі дії: 1) злочинця затримано на місці злочину або негайно після його вчинення: затримання; особистий обшук і допит підозрюваного; огляд місця події; допит потерпілого та його освідування; обшук за місцем проживання і роботи затриманого; огляд і пред'явлення для впізнання вилучених речей і предметів; призначення судових експертиз; установлення можливих очевидців події та їх допити; 2) затримано злочинця, який збував викрадене майно: особистий обшук і допит затриманого; пред'явлення для впізнання потерпілому і свідкам підозрюваного, а також пред'явлення їм для впізнання вилучених викрадених предметів і речей; обшук за місцем проживання і роботи підозрюваного; спостереження за підозрюваним і його оточенням; установлення очевидців у місцях збуту викраденого та їх допити; 3) затримано особу, яка скуповувала або збувала викрадене під час грабежу чи розбою майно та якій відома інформація про злочинця, але вона відмовляється її повідомити чи заперечує це: особистий обшук особи, що скуповувала чи збувала викрадене майно; огляд місця затримання; допити; обшуки за місцем мешкання і праці затриманого; пред'явлення для впізнання речей і цінностей; накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; організація засідок за місцем проживання затриманого або в інших місцях; затримання злочинця, який передав або продав скуповувачеві викрадені цінності; обшуки, допити та інші первинні слідчі дії; 4) злочинець відомий, але він переховується, і місце його перебування невідоме: огляд місця події; допити потерпілих і свідків; обшук за місцем проживання і праці злочинця; з'ясування всіх можливих зв'язків підозрюваного, їх оперативна перевірка й подальші допити; накладення арешту на поштово-телеграфну кореспонденцію; огляд записників, блокнотів, телефонних довідників тощо, які належали підозрюваному та його оточенню; затримання злочинця, допити, обшук, інші слідчі дії для його викриття; 5) злочинець невідомий, але щодо нього є певні відомості: огляд місця події та свідків; допити потерпілих і свідків; переслідування "по гарячих слідах"; перекривання можливих шляхів відходу злочинця; подвірно-поквартирні обходи і т. ін.; розсилання; складання суб'єктивних портретів; використання ЗМІ, перевірка за криміналістичними обліками; 6) злочинець невідомий і про нього нічого не відомо. За такої ситуації зміст комплексу слідчих і оператив-по-розшукових дій є аналогічним до попередньої ситуації, за винятком заходів, що ґрунтуються на використанні ознак зовнішності злочинця.
На початковому етапі розслідування у справах про грабіж чи розбійницький напад можна побудувати такі загальні типові версії: мав місце грабіж чи розбійницький напад за обставин, повідомлених заявником (ним частіше за все буває потерпілий); подія, про яку повідомляє заявник, мала місце, але було вчинено інший злочин (бандитизм, замах на вбивство, хуліганство); грабіж або розбійницький напад учинено, але не за тих обставин, про які повідомляє заявник (він або свідомо, або внаслідок добросовісної помилки спотворює правду); злочину не було, повідомлення неправдиве; грабежу чи розбою не було, має місце інсценування цього злочину. Відносно кожної загальної версії конструюються окремі версії щодо окремих обставин справи.
Завданнями з розслідування грабежу або розбійницького нападу виступають: активний пошук особи, яка вчинила злочин, коли її не встановлено на початковому етапі розслідування; якщо підозрюваного затримано (встановлено), провадяться слідчі дії та оперативно-розшукові заходи з метою доказування його вини.
Основне завдання наступного етапу розслідування злочину - подальше збирання, перевірка і оцінка доказів. Це робиться з метою встановлення всіх обставин справи відповідно до раніше певним предметом доказування. На даному етапі слідчий повинен не тільки ретельно перевірити основні звинувачення, пред'явлені особи, яка вчинила злочин, а й виявити всі інші епізоди її злочинної діяльності, встановити та притягнути до кримінальної відповідальності інших співучасників. Типовими слідчими ситуаціями подальшого етапу розслідування цих злочинів можуть бути такі: 1) винних осіб викрито повністю, встановлено всі епізоди їхньої злочинної діяльності; інформації про вчинення ними інших злочинів немає; 2) розслідуваний злочин і винуватість особи, що його вчинила, доказано, але слідчий має інформацію про вчинення підозрюваним (обвинуваченим) інших злочинів; 3) у слідчого є інформація про винуватість особи, однак доказів, що підтверджують це, немає або надто недостатньо; 4)у слідчого немає інформації про особу, що вчинила злочин. На цьому етапі проводять такі слідчі дії: допити свідків; наступні допити підозрюваних (обвинувачених); пред'явлення для впізнання; очні ставки; відтворення обстановки та обставин події; призначення й виконання судових експертиз.
Успішне розслідування злочинів по гарячих слідах забезпечується ретельно продуманою організацією діяльності органів внутрішніх справ на цьому етапі, і перш за все - негайним використанням можливостей чергових частин, слідчого і оперативних апаратів і інших підрозділів системи ОВС.
Розкриття і розслідування злочинів по гарячих слідах зазвичай починається з моменту прибуття на місце події слідчо-оперативної групи та проведення огляду цього місця. Можна виділити три основні аспекти забезпечення високих результатів діяльності такої групи: 1) швидкість прибуття групи на місце події; 2) належний склад групи; 3) забезпеченість групи техніко-криміналістичними засобами, зброєю, засобами індивідуального захисту, засобами транспорту і зв'язку.
Найбільш поширеними на практиці зараз є такі організаційні форми роботи щодо забезпечення якнайшвидшого прибуття слідчо-оперативної групи на місце події і її належного складу: 1) створення постійних (штатних) чергових слідчо-оперативних груп; 2) організація чергувань по графіку співробітників слідчих підрозділів, карного розшуку та експертно-криміналістичної служби при чергових частинах органів внутрішніх справ; 3) організація змінної роботи слідчих, оперативних працівників і співробітників експертно-криміналістичних підрозділів; 4) організація "чергувань на дому", коли мала чисельність особового складу органу внутрішніх справ не дозволяє застосувати одну з перших трьох форм.
На початковому етапі розслідування грабежів та розбійних нападів особливості проведення мають наступні дії: огляд, допит потерпілого, допит свідків, обшук, особистий обшук, пред'явлення для впізнання, призначення експертиз та застосування спеціальних знань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аверьянова Т.В. Криминалистика: Учеб. для вуз. / [Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г.Корухов и др.]. 3-е изд., пер. и доп. М.: Норма, 2007. 944 с.
2. Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза. Курс общей теории. - М., 2006.
3. Александров, И.В. Проблемные аспекты формирования методики расследования современных преступлений, совершаемых в сфере экономики : [темат. подборка ст.] / И. В. Александров // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11, Право. - 2014. - № 4. - С. 35¬42.
4. Алексійчук В. І. Огляд місця події : тактика і психологія : моногр. / В. І. Алексійчук. - Х. : Вид. агенція «Апостіль», 2011.
5. Аминев Ф.Г. Особенности расследования разбойного нападения, совершенного несовершеннолетними : учеб.пособие по расследованию конкрет. уголов. дела / Ф. Г. Аминев, И. А. Макаренко. - М. :Юрлитинформ, 2006. - 128 с.
6. Антонов И.А. Использование методов научного познания при выявлении и расследовании преступлений экономической направленности / И. А. Антонов, Н. А. Данилова, С. А. Рытьков // Рос.следователь. - 2012. - № 9. - С. 2-4.
7. Белкин Р. С., Винберг А. Н. Криминалистика и доказывание: Метод. основы. — М., 1969.
8. Белых-Силаев Д.В., Аляутдинов Д.Р. Тактика и психология осмотра места происшествия // Юридическая психология. - 2009. - №4. - С. 15-16.
9. Бердникова Ф.В. Некоторые проблемы работы с криминалистической информацией на месте происшествия // Российский следователь. - 2009. - №13. - С. 56-60.
10. Біленчук П. Д. Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П. Д. Біленчук, А. П. Гель, Г. С. Семаков. — К.: МАУП, 2007. — 512 с.
11. Ващук О. П. Тактика використання невербальної інформації при проведенні слідчих (розшукових) дій / О. П. Ващук // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». - 2013. - Том 26 (65). - № 2-2. - С. 293-299.
12. Весельський В. К. Концептуальні основи тактики слідчих дій (слідчий огляд, допит, призначення і проведення судових експертиз) / В. К. Весельський // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2012. - № 2 (28). - С. 151-158.
13. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) : монографія. К. : НВТ «Правник»-НАВСУ, 1999. 126 с.
14. Глазырин, Ф. В. Психология следственных действий / Ф. В. Глазырин. - Волгоград : ВСШ МВД СССР, 1983. - 178 с.
15. Гусаков А.Н. Следственная тактика (в вопросах и ответах): учеб. пособ. / А.Н. Гусаков. Свердловск: Издательство Урал. ун-та, 1991. 147 с.
16. Долинин В.Н., Рачева Н.В. Особенности расследования грабежей и разбойных нападений, совершаемых на открытой местности. Учеб.-метод. пособие. — Екатеринбург: Изд-во Уральского юридического института МВД России, 2002. — 82 с.
17. Драпкин, Л.Я. Криминалистика / Л. Я. Драпкин, В. Н. Карагодин. - М. : КноРус, 2009.
18. Експертизи в судовій практиці / Навчальний посібник під ред. В.Г. Гончаренка та інш. К., 1993.
19. Еникеев М.И., Образцов В.А., Эминов В.Е. Следственные действия: психология, тактика, технология: Учеб. пособие. - М.: Проспект, 2007. - 289 с.
20. Затенацький Д. В. Ідеальні сліди в криміналістиці (техніко-криміналістичні та тактичні прийоми їх актуалізації) : монографія / Д. В. Затенацький. - Х. : Право, 2010. 160 с.
21. Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза: Учебник. - М., 2002.
22. Ищенко Е. П. Криминалистика : учебник / Е. П. Ищенко, А. А. Топорков ; под ред. Е. И. Ищенко. - М. : Юрид. фирма «КОНТРАКТ» : ИНФРА-М, 2005. 748 с.
23. Калинюк Н. М. Тактика проведення очної ставки : автореф. дис ... канд. юрид. наук / Н. М. Калинюк . Київ, 2012 . 19 с.
24. Кириченко О. А. Криміналістика. Навчально-методичне забезпечення : навч.-метод. посібник / О. А. Кириченко, І. Г. Кириченко, Г. І. Васильєв. - Одеса : НДРВВ, 2000. 172 с.
25. Когутич І. І. Криміналістика [Текст] : курс лекцій / І. І. Когутич. - Київ : Атіка, 2008. - 888 с.
26. Колмаков, В. П. Тактика производства следственного осмотра и следственного эксперимента / В. П. Колмаков. - Харьков : Изд-во ХГУ, 1956. - 113 с.
27. Коновалова В. Е. Допрос : тактика и психология. Харьков : Консум, 1999. 157 с.
28. Кофанов А.В., Кобилянський О.Л., Кузьмічев Я.В. та ін. Криміналістика : питання і відповіді. : навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2011 - 280с.
29. Криминалистика: учеб. / Л.Я. Драпкин, В.Н. Карагодин. М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2007. 672 с.
30. Криминалистика: Учеб. / Под ред. А.Г. Филиппова. М.: Высшее образование, 2007. 441 с.
31. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. Н.П. Яблоков. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. 718 с.
32. Криміналістика : навч. посіб. / За ред. А. Ф. Волобуєва. - К. : КНТ, 2011. 504 с.
33. Криміналістика : підручник / [за ред. В. Ю. Шепітька]. - К. : Видавничий Дім «Ін Юрі», 2001.
34. Криміналістика : підручник / [за ред. П. Д. Біленчука]. - К. : Атіка, 2001.
35.&nbs