ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ, У КРИМІНАЛІСТИЧНІЙ МЕТОДИЦІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗЛОЧИНІВ, ЩО ВЧИНЯЮТЬСЯ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ, ТА ЇХ ВПЛИВУ НА КРИМІНАЛІСТИЧНУ МЕТОДИКУ 10
1.1. Історіографія проблеми боротьби з організованою груповою злочинністю 10
1.2. Види злочинів та особливості механізму їх вчинення організованою групою осіб 19
1.3. Вплив ознак організованості злочинів на предмет доказування у кримінальних справах і методику розслідування 34
Висновки до розділу 1 49
РОЗДІЛ 2. ВСТАНОВЛЕННЯ ОЗНАК ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ОРГАНІЗОВАНОЮ ГРУПОЮ ОСІБ 52
2.1. Загальні положення виявлення злочинів, вчинених організованими групами, у стадії порушення кримінальної справи 52
2.2. Взаємодія слідчих та оперативно-розшукових підрозділів при виявленні організованих злочинів 70
Висновки до розділу 2 88
РОЗДІЛ 3. ТИПОВІ ТАКТИЧНІ ОПЕРАЦІЇ В МЕТОДИКАХ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ОРГАНІЗОВАНИМИ ГРУПАМИ 91
3.1. Теоретичні основи розробки тактичних операцій розслідування злочинів, вчинених організованими групами 91
3.2. Види тактичних операцій при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами 108
Висновки до розділу 3 141
ВИСНОВКИ 144
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 152
ДОДАТКИ 173
ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкової економіки і демократії в Україні впливають на розвиток суспільства не тільки в позитивному, але, на жаль, і в негативному аспектах. Останній проявляється у поширенні злочинів, що вчиняються організованими групами осіб, які представляють підвищену суспільну небезпечність. Враховуючи таку тенденцію, законодавцем були внесені відповідні зміни і доповнення до кримінального законодавства, які передбачають більш сувору міру покарання для осіб, що вчиняють злочини у складі організованих груп. У зв’язку з цим перед правоохоронними органами постало завдання ефективного застосування кримінально-правових положень у боротьбі з організованими формами злочинності, для чого були створені спеціальні підрозділи. Але через деякий час виявилося, що намагання застосовувати традиційні прийоми і методи оперативно-розшукової діяльності та слідства не дають позитивного результату. Мало місце навіть штучне завищення кількості розслідуваних і направлених до судів кримінальних справ про злочини, вчинені організованими групами осіб. Це, на наш погляд, було пов’язано з відсутністю належних наукових розробок проблематики розслідування таких злочинів у межах криміналістичних методик.
На даний час вагомий внесок у дослідження теоретичних питань, пов’язаних з боротьбою з організованою злочинністю, зробили українські та російські вчені: Т.В. Авер’янова, О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.М. Биков, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, М.С. Гурєв, О.Ф. Долженков, А.В. Дулов, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.І. Куліков, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, В. С. Овчинський, М.А. Погорецький, В.В. Тищенко, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило, М.П. Яблоков та ін. Окремі аспекти розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб, знайшли відображення у кандидатських дисертаціях Л.І. Аркуші, С.Ф. Здоровка, В.М. Варцаби, Б.В. Щура, О.В. Яцюк. Але далеко не всі проблемні питання знайшли вирішення, окремі з них були тільки позначені, деякі залишаються дискусійними. Зокрема, до таких проблемних питань, на наш погляд, належить визначення місця особливостей розслідування злочинів, вчинених організованими групами, у криміналістичній методиці. В процесі вивчення даної проблематики було встановлено два напрямки наукових досліджень: 1) розробка окремої методики розслідування злочинів, що вчинюються організованими групами; 2) визначення особливостей розслідування злочинів, що вчинюються організованими групами, у межах методик розслідування злочинів окремого виду. Між цими двома напрямками криміналістичних досліджень існує низка суперечностей і дискусійних питань, що знаходить відображення у працях наукового і навчально-методичного характеру. Саме названі обставини й обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідних робіт Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ, відповідає п. 1.1. Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 р.р., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р., а також п.п. 2.8 Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 р.р., затвердженому наказом МВС України від 05.07.2004 №755. Тему дисертації в остаточній редакції затверджено Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ, протокол № 13 від 30.11.2007 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні особливостей розслідування злочинів, вчинених організованими групами, та їх адекватного відображення у криміналістичній методиці.
Відповідно до мети дослідження були поставлені і вирішувалися наступні взаємно пов’язані завдання:
1) проаналізувати історичний аспект формування концепції організованої злочинності та боротьби з нею, а також її відображення в криміналістичній методиці;
2) визначити ступінь впливу ознак організованості злочину на механізм його вчинення та предмет доказування у кримінальних справах;
3) визначити перелік та зміст елементів предмету доказування, обумовлених фактом вчинення злочину організованою групою осіб, та їх вплив на визначення відповідних завдань розслідування;
4) визначити особливості встановлення ознак вчинення злочину організованою групою осіб в стадії порушення кримінальної справи та роль у цьому оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ;
5) сформулювати конкретні пропозиції щодо можливостей використання результатів оперативно-розшукової діяльності у доказуванні обставин вчинення злочину організованою групою осіб;
6) на основі аналізу нормативно-правових актів і слідчо-оперативної практики визначити форми і зміст взаємодії слідчого і працівників оперативно-розшукових підрозділів при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами;
7) визначити перелік типових тактичних завдань розслідування, обумовлених фактом вчинення злочину організованою групою осіб;
8) визначити перелік тактичних операцій, спрямованих на вирішення тактичних завдань розслідування, розкрити їх зміст та місце у структурі криміналістичних методик.
Об’єктом наукового дослідження є злочинна діяльність організованих груп, діяльність правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування вчинених ними злочинів, а також відповідні правовідносини.
Предметом дослідження є організаційні і тактичні особливості розслідування злочинів, вчинених організованими групами.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження складають загальний діалектичний метод наукового пізнання дійсності, коли явища, які є об’єктом дослідження, розглядаються у взаємозв’язку, в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, а також інші методи дослідження:
 методи логіки (аналіз, синтез, дедукція) – при дослідженні нормативно-правових актів, матеріалів кримінальних справ, матеріалів звітів правоохоронних органів України, наукових концепцій, що стосувалися предмету дослідження;
 системно-структурний метод – при дослідженні різновидів злочинів, що вчиняються організованими групами осіб; ознак організованої групи осіб та їх впливу на предмет доказування, визначення завдань розслідування та засобів їх вирішення – тактичних операцій;
 порівняльно – правовий метод – при дослідженні кримінального, кримінально-процесуального законодавства України та Російської Федерації;
 соціологічні методи (опитування, анкетування, експертні оцінки) були використані для збору додаткової інформації про особливості механізму злочинів, що вчиняються організованими групами, та особливості їх розслідування;
 статистичний метод використаний при узагальненні кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими групами.
Нормативною основою дисертації є положення Конституції України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, Російської Федерації, Закони України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про міліцію», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», а також інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.
Емпіричну базу дослідження складають: результати узагальнення 103 кримінальні справи про злочини, вчинені організованими злочинними групами; результати анкетування 142 слідчих і працівників оперативно-розшукових підрозділів МВС України; результати аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів правоохоронних органів та судів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається їх спрямованістю на вирішення проблемних завдань при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами, а також дискусійних питань у криміналістичних дослідженнях щодо розробки методик розслідування злочинів названої категорії. При цьому були сформульовані наступні положення і рекомендації, які мають певний ступінь новизни:
 вперше на основі історичного аналізу формування концепції щодо організованої злочинності та боротьби з нею зроблено висновок про її міжгалузевий (міждисциплінарний) характер, що необхідно враховувати в криміналістичних дослідженнях;
 удосконалені положення щодо визначення ступеню впливу ознак організованості злочину на механізм його вчинення та предмет доказування у кримінальних справах;
 уточнено перелік та зміст елементів предмету доказування, обумовлених фактом вчинення злочину організованою групою осіб, і вперше визначено їх вплив на формулювання тактичних завдань розслідування і засоби їх вирішення;
 одержали подальший розвиток положення щодо особливостей встановлення ознак вчинення злочину організованою групою осіб у стадії порушення кримінальної справи та ролі оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ;
 одержали подальший розвиток викладених у спеціальній літературі пропозицій щодо використання результатів оперативно-розшукової діяльності у доказуванні обставин вчинення злочину організованою групою осіб;
 одержали подальший розвиток положення щодо форм і змісту взаємодії слідчого і працівників оперативно-розшукових підрозділів при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами;
 вперше запропонована класифікація типових тактичних завдань розслідування злочинів, вчинених організованою групою осіб, на дві групи: 1) завдання, обумовлені необхідністю встановлення ознак організованої групи; 2) завдання, обумовлені необхідністю подолання протидії розслідуванню;
 уточнено перелік тактичних операцій при розслідуванні злочинів, вчинених організованою групою осіб, і вперше розкрито їх зміст з урахуванням їх спрямованості на вирішення окремих тактичних завдань розслідування;
 вперше сформульовано та обґрунтовано положення про виділення двох напрямків досліджень у криміналістичній методиці щодо особливостей розслідування злочинів, вчинених організованими групами.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації положення і рекомендації можуть бути використані:
 безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства при розслідуванні конкретних злочинів, з ознаками їх вчинення організованими групами осіб;
 при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб;
 для внесення доповнень у програми викладання окремих криміналістичних методик у вищих юридичних учбових закладах і розробки відповідного методичного забезпечення;
 для удосконалення спеціального курсу з криміналістики «Розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб» та його методичного забезпечення.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки криміналістики. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. У співавторстві з А.Ф. Волобуєвим опубліковано статтю «Тактичні операції при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами». Особистий внесок здобувача складає визначення змісту тактичних операцій (слідчих дій та оперативно-розшукових заходів). В дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам, не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі криміналістики, судової медицини та психіатрії Харківського національного університету внутрішніх справ, неодноразово обговорювалося, було схвалено і рекомендовано до захисту.
Основні положення дисертації доповідалися на семінарах, круглих столах, науково-практичних конференціях, зокрема Міжнародній інтернет-конференції «Досудове слідство: організаційні, кримінально-процесуальні та криміналістичні проблеми» (Сімферополь, 2004 рік); Міжнародній науково-практичній конференції «Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства» (Луганськ, 7-8 жовтня 2004 року); Міжвузівській науково-практичній конференції «Тактичні особливості проведення огляду місця події при розкритті та розслідуванні злочинів загальнокримінальної спрямованості» (Херсон, 30 вересня 2005 року); IX звітній науково-практичній конференції «Підготовка фахівців для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи» (Херсон, 19 травня 2006 року); Міжвузівському круглому столі «Особливості кваліфікації, розслідування, запобігання злочинам проти довкілля» (Херсон, 13 квітня 2007 року); Х звітній науково-практичній конференції викладачів, курсантів і студентів Херсонського юридич¬ного інституту ХНУВС «Підготовка спеціалістів-юристів для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи» (Херсон, 18 травня 2007 року).
За результатами дисертаційного дослідження були сформульовані методичні рекомендації щодо розслідування злочинів, які направлені для використання в УБОЗ УМВС України в Херсонські області, СУ УМВС України в Херсонській області, про що є відповідні акти впровадження.
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 12 наукових публікаціях, 7 з яких опубліковано у виданнях, які входять до переліку, затвердженого ВАК України.
Структура дисертації визначена її метою і завданнями. Загальний обсяг дисертації становить 154 сторінки. Робота складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел (211 найменувань) і додатків (41 сторінка).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації визначено основні проблемні питання, що виникають при розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами осіб, та їх відображення у криміналістичних методиках. Зокрема визначено специфічні завдання розслідування у кримінальних справах даної категорії та засоби їх вирішення – тактичні операції. Специфіка слідчих ситуацій, в яких доводиться працювати слідчим та оперативним працівниками у зазначеній категорії кримінальних справ, багато в чому обумовлена саме ознаками вчинення злочину організованою групою осіб. Проведене дослідження дає підстави для відповідних висновків.
1. Концепція організованої злочинності та боротьби з нею формувалася зусиллями дослідників різних галузей юридичної науки і тому в ній можуть бути виділені кілька аспектів – кримінологічний, кримінально-правовий, кримінально-процесуальний, криміналістичний. При дослідженні проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб, необхідно враховувати, що викладені в юридичній літературі положення, поняття і рекомендації несуть на собі відбиток тієї чи іншої наукової галузі, в предметних межах якої вони формувалися. Тому при проведенні наукових досліджень у тій чи іншій галузі знань названі аспекти повинні враховуватися – потрібно зважати як на зв’язок між ними, так і на відмінності.
У криміналістичних дослідженнях проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими групами, дається різне тлумачення ознак організованої злочинної групи, використовуються різні підходи щодо визначення їх впливу на криміналістичну методику. Саме це обумовлює актуальність дослідження низки проблемних питань, пов’язаних з визначенням особливостей розслідування злочинів, вчинених організованими групами.
2. У Кримінальному кодексі України кваліфікуюча ознака вчинення злочину організованою групою осіб використовується при формулюванні 37 складів різнорідних злочинів. Використання такої кваліфікуючої обставини при формулюванні складів різнорідних злочинів накладає на органи дізнання і слідства додаткові обов’язки щодо доказування наявності ознак організованої групи. Тобто предмет доказування у кримінальних справах з ознаками організованості значно розширюється й ускладнюється. З цього витікають такі важливі для формування криміналістичних методик висновки:
 ознаки вчинення злочину організованою групою осіб (участь у готуванні або вчиненні злочину трьох і більше осіб; попередня зорганізованість у стійке об’єднання; спрямованість на вчинення кількох злочинів; наявність єдиного відомого всім учасникам групи плану злочинної діяльності з розподілом функцій учасників групи) накладають суттєвий відбиток на механізм таких злочинів, що повинно знаходити відображення у криміналістичних характеристиках цих злочинів;
 вчинення злочинів організованими групами суттєво впливає на предмет доказування, формування слідчих ситуацій, що повинно відображатися у криміналістичній концепції протидії розслідуванню та формулюванні рекомендацій щодо проведення окремих тактичних операцій, необхідність яких обумовлена саме організованістю злочину.
3. Обставини, які підлягають доказуванню і перелічені у ст.ст. 23 та 64 КПК України, обумовлюють необхідність вирішення при розслідуванні злочинів певної низки завдань, що суттєво впливає на методику розслідування. Окрім того у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами, додатково в предмет доказування входять ознаки організованої злочинної групи, вказані у ч. 3 ст. 28 КК України:
 участь у готуванні або вчиненні злочину трьох і більше осіб;
 попередня зорганізованість у стійке об’єднання;
 спрямованість на вчинення кількох злочинів;
 наявність єдиного, відомого всім учасникам групи плану злочинної діяльності з розподілом функцій учасників групи.
Більшість ознак організованості групи осіб, використаних законодавцем (стійкість об’єднання, спрямованість на вчинення кількох злочинів, наявність плану злочинної діяльності з розподілом функцій учасників групи), мають оціночний характер і потребують визначення конкретних обставин, встановлення яких при розслідуванні злочинів свідчить про доведеність ознак організованості. Таким чином, предмет доказування у кримінальних справах з ознаками вчинення злочинів організованими групами суттєво розширюється порівняно з предметом доказування у звичайних кримінальних справах. Це обумовлює суттєві особливості у методиках розслідування, що розробляються стосовно злочинів окремих видів, склади яких містять названу кваліфікуючу ознаку.
4. Встановлення ознак вчинення злочину організованою групою осіб уже в стадії порушення кримінальної справи створює більш сприятливі умови для розслідування і збирання доказів організованості злочину. Одержання відомостей, які містять ознаки вчинення злочину з ознаками організованості, може бути пов’язане з діяльністю таких підрозділів МВС України:
 спеціалізованих підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю (Головне Управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України);
 карного розшуку;
 підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю;
 підрозділів по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;
 відділів у складі слідчих управлінь МВС України, які спеціалізуються у розслідуванні кримінальних справ, пов’язаних з організованою злочинною діяльністю.
5. Виявлення організованих груп та їх злочинної діяльності в переважній більшості випадків здійснюється шляхом проведення оперативно-розшукових заходів. У зв’язку з цим набуває особливого значення використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні у кримінальних справах. Досвід держав, які раніше за інші усвідомили небезпечність організованої злочинності і почали з нею системну боротьбу, свідчить, що успіх у цій боротьбі забезпечується тільки паралельним використанням процесуальних засобів і методів оперативно-розшукової діяльності. В Україні правові основи використання результатів оперативно-розшукової діяльності в доказуванні у кримінальних справах на даний час знаходяться у стадії формування. Незважаючи на суттєве оновлення кримінально-процесуального кодексу України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у 2001 р., названі нормативно-правові акти потребують подальшого вдосконалення у частині регламентації використання результатів оперативно-розшукових заходів як доказів. Зокрема для створення чіткої системи правового регулювання названого аспекту процедури доказування у кримінальних справах необхідним є доповнення КПК України запропонованою у літературі низкою статей, які б чітко окреслювали процедуру отримання доказів при проведенні окремих оперативно-розшукових заходів. Це статті: 1951 «Оперативне відстежування», 1952 «Контроль розмов та інших дій», 1953 «Оперативна закупівля», 1771 «Негласне проникнення до житла чи іншого володіння». Названі статті покликані, з одного боку, суттєво підвищити можливості правоохоронних органів у боротьбі з організованою злочинністю – повному й адекватному встановленню фактичних обставин злочину, а з іншого – створити чіткі процедури отримання доказів, які б убезпечили судочинство від помилок і зловживань.
6. Встановлення обставин, які входять у предмет доказування у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами осіб, можливе лише при поєднанні зусиль слідчого та оперативних працівників. На основі аналізу літературних джерел, нормативно-правових актів і результатів опитування працівників органів внутрішніх справ визначено такі форми взаємодії названих суб’єктів розслідування організованих злочинів:
 спільна робота оперативного співробітника і слідчого при заведенні оперативно-розшукових справ щодо осіб, стосовно яких одержана інформація про причетність до вчинення злочинів;
 спільний аналіз первинного матеріалу про злочин у стадії порушення кримінальної справи;
 спільна робота оперативного співробітника і слідчого щодо подолання (попередження) протидії розслідуванню;
 спільна робота слідчого й оперативного співробітника по забезпеченню відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди і можливої конфіскації майна.
7. Виявлення ознак вчинення злочину організованою групою на стадії порушення кримінальної справи, у тому числі з використанням засобів оперативно-розшукової діяльності, дозволяє: 1) найбільш повно задокументувати діяльність організованої групи і тим самим встановити підстави для порушення кримінальної справи; 2) своєчасно визначити необхідність створення слідчо-оперативної групи; 3) використати як докази результати окремих оперативно-розшукових заходів; 4) завчасно визначити напрямки і завдання розслідування, обумовлені фактом вчинення злочину організованою групою осіб; 5) своєчасно вжити заходів, спрямованих на попередження активної протидії розслідуванню.
8. У кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами осіб, вирішується низка специфічних тактичних завдань, що обумовлено необхідністю доказування наявності ознак організованої групи (ч. 3 ст. 28 КК України). Ці завдання можуть бути пізнавального, організаційного і психологічного характеру. Визначення засобів їх вирішення знаходиться у площині криміналістичної теорії тактичних операцій.
На основі аналізу слідчої практики та викладених у криміналістичній літературі положень тактична операція визначається як ситуативно обумовлений комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямований на вирішення певного тактичного завдання розслідування тяжкого злочину, для проведення якого створюється слідчо-оперативна група.
Істотними ознаками тактичних операцій, покладеними в основу наведеного визначення поняття тактичних операцій, є такі:
 це поєднання (комплекс) слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на вирішення певного тактичного завдання;
 дії, що входять до тактичної операції, пов’язані між собою як елементи певного алгоритму;
 характер завдань розслідування і відповідно склад тактичних операцій визначається видом і ступенем тяжкості вчиненого злочину (це тяжкі злочини);
 особливості тактичних операцій ситуаційно обумовлені;
 проведення тактичних операцій вимагає єдиного керівництва, що може бути повністю реалізовано тільки шляхом створення слідчо-оперативних груп.
9. При розслідуванні злочинів, вчинених організованими групами осіб, проводяться тактичні операції, обумовлені двома чинниками: 1) особливостями предмета доказування у кримінальних справах про злочини, вчинені організованими групами; 2) активною протидією розслідуванню з боку організованих злочинних груп.
До тактичних операцій, обумовлених особливостями предмета доказування віднесено такі:
 тактична операція «Розподіл функцій» як комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів спрямована на встановлення кількості учасників групи (три або більше), розподілу між ними функцій щодо вчинення злочину і факту усвідомлення членами групи, що вони діють сумісно та узгоджено (існування плану злочинної діяльності);
 тактична операція «Стійкість групи» як комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів повинна бути спрямована на встановлення факту існування між членами організованої групи стабільних соціальних зв’язків;
 тактична операція «Злочинна діяльність групи» має своїм завданням встановлення такої ознаки організованої групи, як її спрямованість на вчинення кількох злочинів, і включає комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо виявлення і доказування епізодів злочинної діяльності (злочинів) чи їх підготовки.
До тактичних операцій, обумовлених активною протидією розслідуванню з боку організованих злочинних груп, зокрема спрямованістю такої протидії, віднесено такі:
 тактична операція «Забезпечення збереження речових доказів» як комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів спрямована на випередження злочинців у намаганні знищення, утаювання, маскування або фальсифікації доказів під час проведення розслідування;
 тактична операція «Попередження зникнення підозрюваного» спрямована на випередження раптового від’їзду (втечі) співучасників злочину, які потрапили або можуть потрапити в поле зору правоохоронних органів;
 тактична операція «Захист свідків і потерпілих» спрямована на убезпечення від впливу членів організованих злочинних груп свідків і потерпілих з метою спонукання їх до утаювання відомих їм фактів або дачі неправдивих свідчень;
 тактична операція «Засоби масової інформації» спрямована на попередження намагання організованих злочинців протидіяти розслідуванню шляхом створення несприятливих зовнішніх умов розслідування (комплекс слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів щодо нейтралізації тиску на слідство через засоби масової інформації);
 тактична операція «Нейтралізація зовнішніх корупціонерів» спрямована на нейтралізацію можливого втручання в процес розслідування злочину корумпованих представників органів державної влади і місцевого самоврядування;
 тактична операція «Нейтралізація внутрішніх корупціонерів» спрямована на нейтралізацію можливого втручання в процес розслідування злочину корумпованих працівників правоохоронних органів;
 тактична операція «Безпека» спрямована на усунення можливості впливу організованих злочинних груп безпосередньо на членів слідчо-оперативної групи.
Підсумовуючи викладене потрібно підкреслити, що тактичні операції є важливим елементом криміналістичних методик, оскільки відбивають специфіку розслідування злочинів зазначеної категорії. Вплив на їх зміст мають ознаки вчинення злочину організованою групою осіб та особливості механізму вчинення злочинів окремого виду. З урахуванням цього є оптимальним проведення криміналістичних досліджень проблематики розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб, за двома напрямками: 1) визначення особливостей розслідування, обумовлених специфікою предмета доказування і протидією організованих груп, незалежно від виду злочину; 2) визначення особливостей розслідування злочинів окремих видів, вчинених організованими групами осіб (крадіжок, грабежів, розбоїв, вимагання, шахрайств та інших), в межах окремих криміналістичних методик. Це, на наш погляд, повинно знайти відповідне відображення і у навчальному процесу при викладанні криміналістичних методик. Зокрема уявляється оптимальним викладання названої проблематики в межах спеціального курсу з криміналістики «Розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб» при підготовці кадрів для підрозділів боротьби з організованою злочинністю.
Сформульовані в дисертації положення і рекомендації можуть бути використані:
 безпосередньо практичними працівниками органів дізнання і слідства при розслідуванні конкретних злочинів з ознаками їх вчинення організованими групами осіб;
 при проведенні наукових досліджень, спрямованих на розробку і вдосконалення методик розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб;
 для внесення доповнень до програм викладання окремих криміналістичних методик у вищих юридичних навчальних закладах і розробки відповідного методичного забезпечення;
 для вдосконалення спеціального курсу з криміналістики «Розслідування злочинів, вчинених організованими групами осіб» та його методичного забезпечення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдурахманов Р. Процесс доказывания в новом УПК // Уголовное право. – 2002. – № 4. – С. 63–64.
2. Аверьянова Т.В. Особенности расследования преступлений организованных преступных сообществ // Криминалистическое обеспечение деятельности криминальной милиции и органов предварительного расследования / Под ред. Т.В.Аверьяновой и Р.С.Белкина. – М.: Новый Юрист, 1997. – 400 с.
3. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учебник для вузов / Под ред. Заслуженного деятеля науки Российской Федерации, профессора Р.С. Белкина. – М., Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА – ИНФРА – М), – 2001. – 990 с.
4. Александренко О.В. Криміналістичні проблеми подолання протидії розслідуванню: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 20 с.
5. Алёшин Д. Организованные формы соучастия в преступлении по УК РФ и УК Украины // Российская юстиция. – 2003. – №5 – С. 51–53.
6. Алешкин А.И. Предмет доказывания й особенности оценки доказательств прирасследовании преступлений, связанных с легализацией (отмыванием) денежныхсредств или иного имущества, приобретенного незаконным путем: Дис... канд. юрид.наук: 12.00.09. – М., 2002. – 239 с.
7. Аналітичні матеріали ГСУ МВС України про роботу слідчого апарату ОВС України у 1997 році від 21 січня 1998 р. №13/1.
8. Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Курс криминалистики / Под ред. Н.И. Порубова. – Минск: Вышэйшая школа, 2000. – 428 с.
9. Антонян Ю.М., Пахомов В.Д. Организованная преступность и борьба с ней // Советское государство и право. – 1989 – № 7. – С. 65–73.
10. Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв'язків: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 19 с.
11. Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв’язків. Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – Одеса, 2002. – 218 с.
12. Баев О.Я. Основы криминалистики: Курс лекций. – М.: Экзамен, 2001. – 288 с.
13. Барабаш Т.М. Предмет доказування у кримінальних справах про ухилення відсплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2002. – 202 с.
14. Батищев В.И. Характеристика группы и особенностей расследования совершенных ею неоднократных преступлений против личности // Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я.Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2000. – Вып. 1. – С. 142–143.
15. Бахин В.П. Понятие, сущность и содержание криминалистической тактики: Лекция. – Симферополь: Таврический экологический ин-т, 1999. – 34 с.
16. Белкин А.Р. Теория доказывания: Научно-методическое пособие. – М.: НОРМА, 1999. – 492 с.
17. Белкин Р.С. Криминалистика: Учебный словарь-справочник. – М.: Юристъ, 1999. – 268 с.
18. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Мегатрон ХХІ, 2000. – 334 с.
19. Белкин Р.С. Курс криминалистики: В 3 т. – М.: Юристъ, 1997. – Т. 3: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – 480 с.
20. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. Т 3. – М.: Академия МВД СССР, 1979, – 408 с.
21. Берназ В.Д. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в расследовании преступлений совершаемых организованными группами // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала "Юридический вестник". – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С. 63–64.
22. Божьев В.П., Павлов Н.Е. Вопросы общей части уголовного процесса. – М.: НИ и РИО, 1986. – 70 с.
23. Бочаров Д. Про місце доказового права у системі права // Право України. – 2003. – №2. – С. 30–34.
24. Булулуков О.Ю. Тактическая операция «Личность преступника» в расследовании убийств при отсутствии трупа // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. – Вип. 49. – С. 166–175.
25. Быков В.М. Криминалистическая характеристика преступных групп / Ташк. ВШ МВД СССР. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1986. – 71 с.
26. Быков В.М. Особенности расследования групповых преступлений / Ташк. ВШ МВД СССР. – Ташкент, 1980. – 60 с.
27. Быков В.М. Преступная группа: криминалистические проблемы. – Ташкент, 1991. – 143 с.
28. Быков В.М. Проблемы разработки методики расследования групповых преступлений // Проблемы групповой и рецидивной преступности. – Омск: Изд-во Омской высшей школы милиции МВД СССР, 1981, с. 145-155.
29. Быков В.М. Проблемы расследования групповых преступлений: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Акад. МВД РФ. – Москва, 1992. – 29 с.
30. Вандер М.Б. Объективизация доказывания в уголовном процессе с применением научно-технических средств. – СПб., 1994. – 82 с.
31. Варцаба В.М. Розслідування злочинів організованих злочинних груп (тактико-психологічні основи): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003 – 20 с.
32. Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб.: Питер, 2001. – 640 с.
33. Великородный П.Г. Криминалистическое по¬нятие способа уклонения от ответственности / Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1986, № 44. – С. 81–85.
34. Взаимодействие следователей МООП и органов милиции при расследовании преступлений / Под ред. А.Д. Соловьева. – К.: МООП Укр. ССР, 168. – 80 с.
35. Водоп'ян Н.Ф. Недоліки актів перевірки господарсько-фінансової діяльності суб’єктів підприємництва, складених контролюючими органами // Актуальные вопросы судебной экспертизы и криминалистики на современном этапе судебно-правовой реформы (к 75-летию основания Харьк. НИИ судебных экспертиз им. засл. проф. Н.С.Бокариуса). Харьков: Право. – 1998. – С. 231–232.
36. Волобуев А.Ф. Противодействие расследованию преступлений: сущность и преодоление // Расследование и противодействие ему в состязательном уголовном судопроизводстве: процессуальные и криминалистические вопросы: Сб. науч. трудов. – М.: Академия управления МВД России, 2007. с. 98–115.
37. Волобуев А.Ф. Противодействие расследованию экономических преступлений и его преодоление // Государство и право. – 2002. – № 4. – С. 42–47.
38. Волобуєв А., Галкин Е. Организованная преступность и борьба с ней // Советская юстиция. – 1989. – № 21. – С. 8–10.
39. Волобуєв А.Ф. Наукові основи комплексної методики розслідування корисливих злочинів у сфері підприємництва: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 42 с.
40. Волобуєв А.Ф. Тактичні задачі розслідування розкрадань майна в сфері підприємницької діяльності // Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1999. – № 3. – С. 84–90.
41. Гаврилов А.К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии (правовые и организационные вопросы). – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1976. – 87 с.
42. Галиакбаров Р.А. Квалификация преступлений по признаку их совершения организованной группой // Российская юстиция. – 2000. – №4. – С. 10–11.
43. Галкин Б.А. Совесткий уголовно-процессуальный закон. – М.: Госюриздат, 1962. – 233 с.
44. Гаухман Л.Д., Максимов С.В. Уголовная ответственность за организацию преступного сообщества (преступной организации). – М.: Учебно-консультационный центр «ЮрИнфор». – 1997. – 26 с.
45. Гвоздецький В. Основні причини виникнення та особливості функціонування організованої злочинності в Україні // Дніпро. – 1997. – № 5–6.
46. Герасимов И.Ф. Система процессуальных действий следователя // Следственные действия (криминалистические и процессуальные аспекты). – Свердловск, 1983. – С. 3–11.
47. Глазырин Ф.В. Изучение личности обвиняемого и тактика следственных действий: Учеб. пособие. – Свердловск, 1973. – 202 с.
48. Годунов И.В. Транснациональная организованная преступность в России: состояние, структура и особенности // Российский судья: Научно-практ. и информац. изд. – М.: Юрист, 2002. – №8. – С. 20–30.
49. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – 2. изд с изм. и доп. – К.: Україна, 2002. – 222 с.
50. Голубев В.В. Организация взаимодействия при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами // Следователь. – 1997. – № 5. – С. 35–38.
51. Грошевий Ю., Дідоренко Е., Розовський Б. Кримінально-процесуальні аспекти оперативно-розшукової діяльності // Право України, 2003, №1. – С. 58–65.
52. Грошевий Ю.М., Мірошніченко Т.М., Хоматов Ю.В. Кримінальний процес України / За ред. Ю.М. Грошевого та В.М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
53. Гурев М.С. Убийства на «разбірках» (методика расследования). – СПб: Питер, 2001. – 288 с.
54. Гуторова Н.А. Совершение преступления организованной группой лиц как форма соучастия по уголовному праву Украины // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск другий. – Харків: Харківський Центр по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні, 2001. – С. 31–48.
55. Даньшин М.В. Класифікація способів приховування злочинів у криміналістиці: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2000. – 19 с.
56. Денисов С.Ф. Проблемы выявления организованных групп в преступлениях, связанных с проституцией // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала «Юридический вестник». – Одесса: ФЕНІКС, 2003. – С. 74.
57. Денисюк С. Ф., Шепитько В. Ю. Обыск в системе следственных действий (тактико-криминалистические проблемы): Научно-практ. пособие. – Харьков: Консум, 1999. – 160 с.
58. Денисюк С.Ф. Система тактичних прийомів обшуку: Автореферат дис… канд. юрид. наук: 12.00.09. – Харків, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. 1999. – 18 с.
59. Долженков О.Ф. Складові інфраструктури організованої злочинності // Информационное обеспечение противодействия организованной преступности: Сб. науч. статей / Под ред. М.Ф. Орзиха, В.Н. Дремина. – Биб-ка журнала «Юридический вестник». – Одесса: ФЕНИКС, 2003. – С. 43–44.
60. Доля Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам // Российская юстиция. – № 5. – 1995. – с. 41–43;
61. Драпкин Л.Я. Особенности информационного поиска в процессе расследования и тактика следствия // Проблемы повышения эффективности предварительного следствия. – Л., 1976. – С. 54–56.
62. Драпкин Л.Я. Первоначальные следственные действия в методике расследования преступлений и проблема повышения их эффективности // Вопросы методики расследования преступлений. – Свердловск, 1976. – С. 54–56.
63. Драпкин Л.Я. Проблемы расследования преступлений, совершаемых организованными сообществами // Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина. – М.: Высшая школа, 1994. – 708 с.
64. Дулов А.В. О разработке тактических операций при расследовании преступлений // 50 лет советской прокуратуры и проблемы совершенствования предварительного следствия. – Л., 1972. – С. 23–26.
65. Дулов А.В. Тактические операции при расследовании преступлений. –Минск, 1979. – 128 с.
66. Душейко Г.О. Організаційно-тактичні основи реалізації оперативно-розшукової інформації в стадії порушення кримінальної справи. Дис. … канд юрид. Наук: 12.00.09. – Харків, 2000. – 271 с.
67. Емелькина Н.Л. Предмет доказывания й привлечение в качестве обвиняемого по делам о преступлениях против интересов службы в коммерческих й иных организациях: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.09. – М., 2003. – 219 с.
68. Еникеев М.И. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА•М, 1999. – 335 с.
69. Журавльов В.П., Муженко П.М. Кваліфікація злочинів за ознаками їх вчинення організованою групою // Психологічні особливості організованих злочинних об’єднань (використання психологічних знань у протидії організованій злочинності): Наук.-практ. посібник / За ред. Я.Ю. Кондратьєва, С.Д. Максименка, Б.В. Романюка. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 436 с.
70. Закатов А.А., Цветков С.И. Тактика допроса при расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами. Лекция. – М., 1996. – 54 с.
71. Здоровко С.Ф. Тактичні операції при розслідуванні вбивств, що вчиняються організованими групами і злочинними організаціями: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 19 с.
72. Зеленецкий В.С. Возбуждение уголовного дела. – Х.: КримАрт, 1998. – 185 с.
73. Зеленецький В.С. Взаємодія слідчого з органами дізнання у боротьбі з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук. – 1997. Вип. 1. – С. 183–185.
74. Зелинский А.Ф. Криминальная психология. Научно-практическое издание. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.
75. Зелинский А.Ф. Криминология. Курс лекций. – Харьков: Прапор, 1996.–260 с.
76. Зоя П.В. Предмет доказування у кримінальному процесі // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2003. – №3 (12). – С. 304–307.
77. Зуйков Г.Г. Развитие криминалистического учения о способе совершения преступления и проблема способа сокрытия преступления // Повышение эффективности расследования пре¬сту¬пле¬ний. – Иркутск: Изд-во Иркутского ун-та, 1986. – С. 46–61.
78. Зуйков Г.Г. Способы сокрытия и уклонения от ответственности // Способы сокрытия следов преступления и криминалистические методы их выявления. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – С. 30–31.
79. Иванов А.Н. О новом виде обыска // Актуальные проблемы криминалистики на современном этапе: Сб. науч. статей / Под ред. З.Д. Еникеева. – Уфа: РИО БашГУ, 2003. – Ч. 1. – С. 105–109.
80. Иванов В.В. Методические рекомендации по совершенствованию взаимодействия следователя с оперативными подразделениями органов внутренних дел при раскрытии и расследовании преступлений. – Чернигов: Черниговское училище внутренних дел МВД Украины., 1997. – 34 с.
81. Исаева Л. Обыск: роль специалиста // Законность. – 2001. – № 6. – С. 18.
82. Каневский Л.Л. Проблемы совершенствования борьбы с организованной и транснациональной преступностью // Современные проблемы борьбы с транснациональной преступностью: Матер. межд. научно-практ. конф. – Краснодар: Изд-во Кубанского гос. ун-та, 2000. – С. 233–240.
83. Карагодин В.Н. Преодоление противодействия предварительному расследованию. – Свердловск, Изд-во Урал. ун-та, 1992. – 175 с.
84. Князев В.А. О понятии тактической операции //Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1982. – Вип. 25. – С.65–68;
85. Князев В.А. Проблемы тактических операций в методике расследования хищений государственного или общественного имущества: Автореф. дис... канд. юрид. наук. –Харьков, 1986. – 18 с.
86. Князев В.А., Марушев А.Д. К вопросу о понятии тактической задачи расследования //Реформа политико-правовой системы советского общества и укрепление социалистического правопорядка: Тезисы выступл. к обл. конф. – Харьков, 1990. – С.127–129.
87. Ковалев А.Г. Психология личности. – Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1969. – 260 с.
88. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. – К.: Хрінком Інтер, 2004. – 576 с.
89. Комиссаров В., Гаврилов М., Иванов А. Обыск с извлечением компьютерной информации // Законность. – 1999. – №3. – С. 12.
90. Коновалова В.Е. Организационные и психологические основы деятельности следователя. – К.:РИО МВД УССР, 1973. – 122 с.
91. Коновалова В.Е. Организация расследования хищений государственного и общественного имущества: Учеб. пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1984. – 44 с.
92. Коновалова В.Е. Психология в расследовании преступлений. – Харьков: Вища школа, 1978. –144 с.; Гранат Н.Л., Ратинов А.Р. Решение следственных завдань. – Волгоград, ВСШ МВД СССР, 1978. – 93 с.
93. Коновалова В.Е. Убийство: искусство расследования: Монография. – Харьков: Факт, 2001. – 311 с.
94. Кореневский Ю.В., Токарева М.Е. Использование результатов оперативно-розыскной деятельности в доказывании по уголовным делам. Методическое пособие. Научно-исследовательский институт проблем укрепления законности и правопорядка при Генеральной прокуратуре РФ. – М., 1999. – 75 с.
95. Корж В.П. Деякі проблеми взаємодії слідчого з учасниками розкриття та розслідування економічних організованих злочинів // Вісник прокуратури. – 2002. – № 1. – С. 60–65.
96. Корж В.П. Теоретические основы методики расследования преступлений, совершаемых организованными преступными образованиями в сфере экономической деятельности: Монография. – Х.: Изд-во Нац. ун-та внутр. дел, 2002. – 412 с.
97. Коржанський М.Й. Кримінальне право України. Частина загальна: Курс лекцій. – К., 1996. – 138 с.
98. Короткий психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1976. – 420 с.
99. Кочубей А.В., Горбачев А.В. Использование специальных познаний при расследовании налоговых преступлений // Криминалистика: актуальные вопросы теории и практики. – Ростов-на-Дону, 2002. – 259 с.
100. Краснова Л.Б. «Обыск-осмотр» средств компьютерной техники //Воронежские криминалистические чтения / Под ред. О.Я. Баева. – Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2000. – Вып. 1. – С. 107.
101. Криминалистика. Краткая энциклопедия. – Автор-составитель Р.С.Белкин. – М.: Большая Российская энциклопедия, 1995. – 111 с.
102. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики / Под. Ред. В.Д.Грабовского, А.Ф.Лубина. – Нижний Новгород: Нижнегородская ВШ МВД России, 1995. – 410 с.
103. Криминалстика. Учебник для вузов. Отв. редактор проф. Н.П. Яблоков. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 708 с.
104. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін. – Київ-Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
105. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гавриш та ін.; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 1196 с.
106. Кругликов А.П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов предварительного следствия и дознания: Учеб. пособие. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985. – 95 с.
107. Кузнєцов О.О. Розслідування злочинів, пов’язаних з виготовленням і збутом фальсифікованих алкогольних напоїв. Автореферат дис. … кандидата юридичних наук / спеціальність12.00.09 – Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. 2002. – 19 с.
108. Кузьмічов В.С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів: Монографія. – К.: НАВСУ – НВТ «Правник», 2000. – 450 с.
109. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч. посібник / За заг. ред. В.Г.Гончаренка та Є.М.Моісеєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
110. Куликов В.И. Бригадная методика расследования организованной преступной деятельности: принципы формирования // Актуальные проблемы уголовного процесса и криминалистики на современном этапе: Межвузовский сб. научн. тр., 1993. – С.157–162.
111. Куликов В.И. Основы криминалистической теории организованной преступной деятельности. – Ульяновск: Филиал МГУ, 1994. – 256 с.
112. Куценко О. Протокол здійснення оперативно-розшукових заходів – новий вид доказів у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. 2002. – № 2. – С. 3–31.
113. Лагутин А.В. Тактические операции при расследовании преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – Вып. 20. – К.: Вища школа, 1980. – С. 16–19.
114. Лагутин А.В. Тактические операции при расследовании преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.: Вища школа, 1980. – 255 с.
115. Леонгард К. Акцентуированные личности. Пер. с нем. (ГДР, Народ и здоровье, 1976 г.). - Киев: Вища школа, 1981. – 392 с.
116. Лисенко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування податкових злочинів. Автореферат дис. … доктора юридичних наук / спеціальність12.00.09 – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 32 с.
117. Ліпкан В.А. Тероризм і національна безпека України. – К.: Знання, 2000. – 182 с.
118. Лузгин И.М., Лавров В.П. Способы сокрытия преступления и их криминалистическое значение. – М.: Академия МВД СССР, 1980. – 30 с.
119. Лукашевич В.Г. Криминалистическая теория общения: постановка проблемы, методика исследования, перспективы использования. – Киев: Украинская академия внутренних дел, 1993. – 194 с.
120. Лукашевич В.Г. Проблеми оптимізації діяльності з розслідування злочинів // Теоретичні і практичні проблеми використання можливостей криміналістики і судової експертизи у розкритті та розслідуванні злочинів. – К., 1996. – С.17–26.
121. Лупинская П.А. Основания и порядок принятия решений о недопустимости доказательств // Российская юстиция. – 1994. – № 11. – С. 3–9.
122. Ляш А.О. Проблеми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ у сучасних умовах // Матеріали наук.-практ. конференції. – К.: НАВСУ, 2000. – С. 126–131.
123. Матусоввский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум, 1999 – 205 с.
124. Матусовський Г.А., Бодянський Є.В., Бущан О.П., Богинський В.З., Городянський О.М. Правоохоронні органи у боротьбі з організованою злочинністю: компетенція та взаємодія // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наукових праць. – Харків: Прапор, 1998, с. 19–62.
125. Меликян М.Н. О специфике доказывания в ходе предварительной проверки информации о преступлениях // Государство и право. – 1998. – № 10. – С.76–82.
126. Миньковский Г.М. Рассмотрение сообщений о преступлениях. Возбуждение уголовного дела. Процессуальный порядок предварительного следствия // Руководство для следователей. – 2-е изд., перераб. – М.: Юрид. лит., 1981. – Ч. 1. – С. 11.
127. Миньковский Г.М. Предмет доказывания по уголовным делам // Вопросы борьбы с преступностью. – Вып. 27. – М., 1977. – С. 42–47.
128. Мих