Осьодло Галина Василівна. Взаємозв'язок порушення кишкового мікробіоценозу та захворювань гепатопанкреатобіліарної зони у хворих військовослужбовців і цивільних та можливі шляхи терапевтичної корекції

brief description

Осьодло Галина Василівна. Взаємозв'язок порушення кишкового мікробіоценозу та захворювань гепатопанкреатобіліарної зони у хворих військовослужбовців і цивільних та можливі шляхи терапевтичної корекції: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Українська військово-медична академія. - К., 2002. - 243арк. - Бібліогр.: арк. 190-228.

Осьодло Г.В. Взаємозв'язок порушення кишкового мікробіоценозу та захворювань гепатопанкреатобіліарної зони у хворих військовослужбовців і цивільних та можливі шляхи терапевтичної корекції . Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.01.02. внутрішні хвороби. Івано-Франківська державна медична академія, МОЗ України, Івано-Франківськ, 2002.
Дисертація присвячена вивченню взаємозвґязку порушень мікробіоценозу товстої кишки і захворювань гепатопанкреатобіліарної зони. Викладені результати обстеження 391 пацієнта і аналізу 106 архівних історій хвороб військовослужбовців та цивільних. Встановлено, що при кишковому дисбактеріозі з підвищенням росту протеолітичної флори (кишкових паличок, клостридій) і зниженням росту цукролітичної флори (біфідобактерій, лактобактерій), що оцінювалось по бактеріограмі калових мас, розвивається фізико-хімічна та хірургічна стадії холестеринового калькульозу, знижується детоксична функція печінки, антиоксидантний захист та підвищується перекисне окислення ліпідів крові. Диференційоване призначення пребіотиків, пробіотиків, холеретиків, заступних ферментних препаратів, гепатопротекторів-антиоксидантів сприяє усуненню кишкового дисбактеріозу, зниженню літогенних властивостей жовчі, підвищенню зовнішньосекреторної функції підшлункової залози, детоксичної функції та резистентності гепатоцитів, наслідком чого є ініціація ремісії кишкового дисбактеріозу, хронічних холециститу, панкреатиту, токсичного гепатиту із супутнім дисбактеріозом кишечника.

1. У хворих на синдром подразненої товстої кишки чи хронічний невиразковий коліт, асоційований з кишковим дисбактеріозом, при надмірному рості у товстій кишці шкідливої” протеолітичної флори (кишкових паличок, гемолітичних кишкових паличок і, особливо, клостридій) і зниженому рості корисної” цукролітичної флори (біфідо- і лактобактерій), при тривалості захворювання більше 2 років, серед військовослужбовців у 72% випадків та серед цивільних у 64% випадків має місце розвиток фізико-хімічної і хірургічної стадій холестеринового калькульозу.
2. Диференційоване призначення при кишковому дисбактеріозі і супутній фізико-хімічній стадії холестеринового калькульозу пребіотиків (хілак-форте) і пробіотиків (біфіформ, лінекс, окарін) слід проводити не менше 1 місяця, що приводить до нормалізації бактеріограми калових мас у 81% випадків, а в 19% - до її покращання. Окреме застосування пре- та пробіотиків протягом 1 місяця знижує, але не усуває літогенні властивості жовчі, тому при кишковому дисбактеріозі і супутніх захворюваннях жовчного міхура слід додатково призначати сучасні холеретики: настоянку складну Панкова, холагогум, фебіхол.
3. У хворих на хронічний панкреатит із зовнішньосекреторною недостатністю середнього і важкого ступеня перебігу у 95% військовослужбовців та у 86% цивільних хворих має місце розвиток синдрому подразненої товстої кишки чи хронічного невиразкового коліту, асоційованих з кишковим дисбактеріозом І-ІІІ ступеня зі зниженням титрів цукролітичної і підвищенням титрів умовно-патогенної та грибкової флори.
4. Хворим на хронічний панкреатит із екзокринною недостатністю підшлункової залози та кишковим дисбактеріозом на фоні заступної терапії сучасними препаратами панкреатичних ферментів (креон, фестал) і антигіпоксантами (вінпоцетин, кавінтон) доцільно проводити лікування супутнього кишкового дисбактеріозу пре-, пробіотиками і антимікробними препаратами.
5. Хворим на синдром подразненої товстої кишки, асоційований з кишковим дисбактеріозом, на фоні хронічного токсичного гепатиту у поєднанні із хронічним холециститом з літогенними властивостями жовчі внаслідок зниження детоксичної функції гепатоцитів та їх резистентності слід призначати препарати, спрямовані на усунення кишкового дисбактеріозу і літогенних властивостей жовчі разом із гепатопротекторами-антиоксидантами в тому числі і такими, що містять холеретичні компоненти (легалон, гепабене, гепатофальк-планта).
6. У 74,5% випадків синдром подразненої товстої кишки та хронічний невиразковий коліт на тлі дисбактеріозу кишечника поєднуються із захворюваннями жовчного міхура.
7. Виявлення кишкового дисбактеріозу у 77% військовослужбовців ІІІ періоду строкової служби зумовлює проведення їм бактеріограми калових мас та лікувального і профілактичного курсу із включенням пребіотиків та пробіотиків.
8. При аналізі даних результатів обстежень хворих на кишковий дисбактеріоз у поєднанні із захворюваннями печінки, жовчного міхура і підшлункової залози не виявлено особливостей клінічного перебігу та ефективності сучасних лікувальних комплексів у хворих військовослужбовців і цивільних.