Островерхов Віктор Михайлович. Сільський ринок праці в умовах трансформації економіки України (на прикладі Тернопільської області)

brief description

Островерхов Віктор Михайлович. Сільський ринок праці в умовах трансформації економіки України (на прикладі Тернопільської області): Дис... канд. екон. наук: 08.09.01 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2002. - 224арк. - Бібліогр.: арк. 194-209

Островерхов В. М. Сільський ринок праці в умовах трансформації економіки України (на прикладі Тернопільської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.09.01 Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2003.
У дисертації розглянуто еволюцію поглядів на ринок праці, обґрунтовано теоретичні, методичні та організаційні основи становлення сільського ринку праці та механізму його функціонування в ринковому середовищі. У роботі уточнено зміст поняття ринок праці”, обґрунтовано основні концептуальні засади сегментації ринку праці та виявлено її особливості в умовах перехідної економіки.
Обґрунтовано методологічні підходи прогнозування незайнятого населення та зроблено прогноз незайнятого населення на короткотермінову перспективу в Тернопільській області.
Запропоновано нові підходи щодо оцінки сучасного регулювання попиту і пропозиції робочої сили на селі. Досліджено інструментарій державного регулювання сільського ринку праці в перехідній економіці України та запропоновано шляхи підвищення ефективності його застосування.
Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в практику.

Проведене дослідження дозволяє зробити висновки та рекомендації наукового і прикладного характеру:
1. Сільський ринок праці це складна, динамічна система економічних, правових, геопросторових відносин, що виникають в процесі використання робочої сили на засадах найму. Водночас, це специфічний механізм розподілу робочої сили по сферах, видах, формах економічної діяльності, який функціонує в межах сільських поселень. Він є органічною складовою загальнонаціонального ринку праці, виділяється на основі територіального (геопросторового) підходу, має двоїсту природу.
2. В основі досліджень сільського ринку праці лежить використання двох теоретичних напрямів некласичного та сегментаційного. Якщо у першому випадку епіцентром наукового аналізу є пояснення умов рівноваги (або ж нерівноваги) між базовими співвідношеннями економічних показників попиту й пропозиції робочої сили на сільському ринку праці, то у другому обґрунтування принципів організації, зокрема територіальної, взаємозв’язків з приводу оптимізації сільського працевикористання.
3. Вивчення проблем розвитку сільського ринку праці передбачає проведення маркетингових досліджень. Вони полягають в оцінці стану, динаміки змін працевідтворення на селі, мотиваційних, цінових і інших складових механізму регулювання кон’юнктури попиту й пропозиції робочої сили в розрізі виділених сегментів. Формування переліку критеріїв, які використовуються для вивчення сегментних структур сільського ринку праці (демографічної, географічної, функціональної, ін.), базується на гіпотезах про причинно-наслідкові зв’язки між аналізованими характеристиками сільського незайнятого населення та їх потребами.
4. Механізм регулювання розвитку сільського ринку праці ґрунтується на застосуванні різних методів. Одним з сегментаційних методів моделювання реальності на ринку праці є метод районування, під яким нами розуміється процес виділення економічно і територіально цілісних ареалів попиту й пропозиції сільської робочої сили, які характеризуються своєрідністю умов протікання відтворювальних , зокрема обмінних процесів у сфері праці (природного рівня безробіття, співвідношень вартості робочої сили і ціни праці, ін.), особливостями поділу праці, наявністю сталих внутрішніх господарських зв’язків і комплексного розвитку. Якщо районування є методом організації території. То сегментація механізмом втілення управлінських рішень.
5.Проведена оцінка стану розвитку сільського ринку праці Тернопільської області показав, що внаслідок деформованого впливу соціально-економічних, структуриних, інституційних факторів, він ні за формою, ні за змістом організації не відповідає характеру реформ в аграрні сфері, продовжує сигналізувати про диспаритет доходів в порівнянні з іншими ринками, засвідчує про відсутність його здатності до нагромадження. Найбільш деструктивним фоном розвитку сільського ринку праці є те, що на селі в процесі аграрної реформи не з’явилося ефективного власника. Порушення рівноваги між земельними та трудовими ресурсами прогалини” в територіальній організації (територіальному зміщенні) виробництв, обертаються надмірною територіальною диференціацією рівнів безробіття, призводять до інтенсивного росту трудової міграції (еміграції) населення за межі області й держави.
6. Низька ефективність державної політики стосовно сільського ринку праці (особливості реалізації положень трудового та пенсійного законодавства, порядок роботи територіальних органів зайнятості, відсутність моніторингу сільського ринку праці розвиток місцевих ініціатив тощо) в значній мірі пов’язані з недостатньою обґрунтованістю передпрогнозних розрахунків обсягів незайнятого населення основи розробки обласних програм зайнятості Тернопільщини. В роботі запропоновано авторський підхід до короткотермінового прогнозування обсягів пропозиції незайнятого населення (розглядається множинна регресійна модель), та прогнозування обсягів сільського безробіття (економетрична модель з допомогою програмного продукту STADIA).
7. Всебічна оцінка закономірностей розвитку зайнятості на ринку праці села дає підстави стверджувати, що її регулювання вимагає комплексного підходу шляхом поєднання зусиль держави та місцевої влади. Регіональна програма зайнятості як інтегруючий інструмент реалізації політики на ринку праці має виходити з чітко визначених параметрів макроекономічних пропорцій структурної перебудови, поєднаних з орієнтирами розвитку регіональної економіки, де в кінцевому плані й формується структура, попит і пропозиція робочої сили, визначаючи тим самим напрями регулювання регіонального ринку праці, зокрема у сільській місцевості.
Реалізація розроблених теоретико-методологічних та практичних положень і рекомендації ефективного функціонування сільського ринку праці сприятимуть удосконаленню політики зайнятості на регіональному рівні.