Овсієнко Ольга Вікторівна. Державне регулювання енергозбереження в багатоукладній економіці

brief description

Овсієнко Ольга Вікторівна. Державне регулювання енергозбереження в багатоукладній економіці : Дис... канд. наук: 08.02.03 2005

Овсієнко О.В. Державне регулювання енергозбереження в багатоукладній економіці. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 організація управління, планування і регулювання економікою. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2004.
В дисертації обґрунтовані концептуальні підходи щодо вдосконалення системи державного регулювання енергозбереження в багатоукладній економіці.
Розкриті чинники, що стримують зниження енерговитрат в багатоукладній економіці. Уточнено економічну сутність державного регулювання енергозбереження. Встановлена тимчасова неспроможність ринкового механізму в умовах економічної трансформації забезпечити зниження енергоємності. Виявлено і розкрито протиріччя між стратегічною метою економічної політики і методами управління енергоефективністю. Визначені недоліки діючих методів регулювання енергозбереження. Розкрито механізм впливу надмірної енерговитратності на макроекономічні процеси.
Розроблена структурно-логічна схема державного регулювання енергозбереження. Обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення механізму державного регулювання енергозбереження.

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання по обґрунтуванню концептуальних підходів щодо вдосконалення механізму і методів державного регулювання енергозбереження в багатоукладній економіці. Основні висновки та результати, отримані у процесі дослідження, зводяться до наступного.

Виявлені тенденції в динаміці енергоємності та на їх основі розкриті чинники, що стримують зниження енерговитрат в багатоукладній економіці: глобальні (пов’язані з включенням країни у світову торгівлю як експортера сировини і напівфабрикатів); структурні (пов’язані з погіршенням структури промислового виробництва); трансформаційні (зумовлені наслідками системної кризи суспільного виробництва та наявністю значного тіньового сектора); ринкові (недостатні умови для вільного ціноутворення, недостатній розвиток інфраструктури енергозбереження). Така класифікація дозволяє врахувати, по-перше, базові тенденції розвитку глобальної економіки (перехідність, зміну пропорцій між елементами процесу відтворення), а по-друге, системну кризу національної економіки, пов’язану зі зміною форм господарювання. Запропонована класифікація дозволила виробити об’єктивну основу для уточнення сутності державного регулювання енергозбереження.
Встановлена тимчасова неспроможність ринкового механізму в умовах економічної трансформації забезпечити зниження енергоємності. Розкриті загальні, притаманні будь-якій економічній системі, і специфічні, характерні для економіки в стадії трансформації, чинники, що стримують і ускладнюють дію ринкових механізмів зниження енергоємності. В якості загальних запропоновано розуміти тенденцію ринкової системи до монополізації, в якості специфічних відсутність умов для вільного ціноутворення. Сумісний розгляд їх негативних проявів дозволив розкрити економічне протиріччя між стратегічною метою економічної політики і методами державного регулювання енергозбереження.
Обґрунтовано необхідність державного регулювання енергозбереження та уточнено його економічну сутність, яка проявляється у трьох аспектах: активізації ринкового механізму енергозбереження, створенні спеціальних організаційно-економічних умов, які сприяють підвищенню енергоефективності, заміщенні” ринкового механізму в сферах, де його застосування неможливе.
Аналіз діючої нормативно-правової бази енергозбереження та проведена оцінка ефективності методів регулювання дозволили визначити недоліки діючої системи державного регулювання енергозбереження: ускладнення порядку витрачання бюджетних коштів на фінансування заходів з енергозбереження; посилення фіскальної складової; невідповідність методів енергозбереження змінам у системі господарювання; нераціональна структура інститутів регулювання, яка має слабку регіональну орієнтацію.
Розкрито механізм впливу надмірної енерговитратності на макроекономічні процеси. Виявлено її небезпечні прояви: інфляція витрат, зростання витрат бюджету, від’ємне сальдо торгового балансу, зростання державного боргу.
Обґрунтовані концептуальні напрями щодо вдосконалення системи управління енергоефективністю та розроблена структурно-логічна схема державного регулювання енергозбереження. В схемі виділено два рівні: основний, на якому у результаті цілеспрямованої державної політики послаблюється дія макрофакторів, що стримують зниження енергоємності, та допоміжного, який має вторинний характер та компенсує, за необхідності, нестачу ринкової мотивації щодо підвищення енергоефективності. Виділення двох рівнів регулювання дозволяє поетапно, залежно від стану економічного середовища, ліквідувати низку типових для діючої системи регулювання енергоефективності недоліків.
Обґрунтовані рекомендації щодо вдосконалення методів управління енергоефективністю, виходячи із запропонованої структуризації цілей державного регулювання енергозбереження, що слід вважати головним практичним результатом роботи. Зокрема показана недоцільність подальшої практики перехресного субсидіювання; необхідність перегляду порядку витрачання бюджетних коштів, які використовуються для фінансування енергозберігаючих заходів, і надання йому більш вираженого регіонального спрямування; потребу зміни нормативно-правової бази в частині податкового і кредитного стимулювання енергоефективності. Впровадження запропонованих рекомендацій у практику державного регулювання дозволить послабити протиріччя між учасниками процесів енергоспоживання та енергозбереження у вітчизняній економіці.