ОЙКОНІМІЯ ЧЕРКАЩИНИ

brief description

Уманський державний педагогічний університет
імені Павла Тичини

На правах рукопису

ГОНЦА ІРИНА СЕМЕНІВНА

УДК 81’373.21

ОЙКОНІМІЯ ЧЕРКАЩИНИ

10.02.01 українська мова

Дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Торчинський Михайло Миколайович,
кандидат філологічних наук, доцент

Умань 2006

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.............................................................4
ВСТУП............................................................................................................12
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ОЙКОНІМІКОНУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ......................................................................................19
1.1. Історія заселення Черкащини................................................................19
1.2. Ойконімія Черкащини у вітчизняних і зарубіжних студіях...............29
Висновки до розділу І....................................................................................34
РОЗДІЛ ІІ. ОДНОКОМПОНЕНТНІ НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ЧЕРКАЩИНИ........................................................................................................36
2.1. Ойконіми, утворені морфологічним способом деривації...................36
2.1.1. Ойконімні моделі на -івк-а..................................................................36
2.1.1.1. Назви населених пунктів, мотивовані слов’янськими автохтонними антропонімами відапелятивного походження...........................37
2.1.1.2. Ойконіми, похідні від християнських імен....................................38
2.1.1.2.1.Одночленні ойконіми на -івк-а, похідні від повних християнських чоловічих імен.............................................................................38
2.1.1.2.2.Ойконіми, мотивовані повними християнськими жіночими іменами...................................................................................................................39
2.1.1.2.3.Ойконіми, похідні від усічених та усічено-суфіксальних форм християнських імен...............................................................................................40
2.1.1.3. Ойконіми на -івк-а, похідні від загальних назв людей..................42
2.1.1.4. Топографічні ойконіми....................................................................44
2.1.1.5. Відонімні ойконіми на -івк-а...........................................................48
2.1.2. Назви поселень на -івц-і, -инц-і..........................................................51
2.1.3. Ойконіми із суфіксами демінутивності.............................................56
2.1.4. Ойконіми на -ець/-овець......................................................................64
2.1.5. Ойконіми на -щин-а, -івщин-а.............................................................66
2.1.6. Усічені назви населених пунктів........................................................70
2.1.7. Конфіксальні та префіксальні ойконіми............................................74
2.1.8. Непродуктивні утворення...................................................................78
2.2. Назви поселень Черкаської області, утворені лексико-семантичним способом творення................................................................................................82
2.2.1. Ойконіми, мотивовані гідронімами...................................................82
2.2.2. Ойконіми, мотивовані географічними номенклатурними термінами...............................................................................................................85
2.2.3. Ойконіми, утворені шляхом онімізації антропонімів......................96
2.2.4. Родові ойконіми.................................................................................106
2.2.5. Генітивні назви населених пунктів..................................................117
2.2.6. Маритонімні ойконіми......................................................................131
2.2.7. Ойконіми, мотивовані загальними назвами людей........................133
2.2.8. Відойконімні назви населених пунктів...........................................135
2.3. Назви поселень, утворені морфолого-синтаксичним способом деривації...............................................................................................................135
2.3.1. Процес формування конверсивів на -ів, -ин....................................135
2.3.2. Ойконіми на -ів..................................................................................138
2.3.3. Ойконіми на -ин.................................................................................145
2.3.4. Ойконіми на -ев-а, -ев-е, -ов-а, -ов-е, -ов-о......................................148
2.3.5. Ойконіми на -ин-а, -ин-е, -ин-о.........................................................153
2.3.6. Ойконіми субстантивовані якісні та відносні прикметники......154
Висновки до розділу ІІ................................................................................169
РОЗДІЛ ІІІ. ДВО- ТА БАГАТОКОМПОНЕНТНІ НАЗВИ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ..................................................................171
3.1. Складені ойконіми................................................................................171
3.2. Назви-композити...................................................................................198
3.3. Назви населених пунктів невідомого походження............................207
Висновки до розділу ІІІ...............................................................................208
ВИСНОВКИ.................................................................................................210
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................217

ВСТУП

Актуальність дослідження. Важливим компонентом історико-географічної характеристики будь-якого регіону виступають назви населених пунктів, які, виконуючи репрезентативну функцію, дуже часто виявляють давно забуту лексику, фонетичні, граматичні та словотвірні явища” [29, 3]. Саме ойконіми, які вважаються відносно пізніми утвореннями порівняно з іншими класами географічних назв, вносять неоціненне доповнення щодо вирішення суперечливих питань з етногенезу, колонізаційних і міграційних процесів корінного населення тощо. Семантичний аналіз найменувань поселень дає можливість охарактеризувати регіональну антропосистему, розвиток промислів і ремесел, встановити етнічну та соціальну належність посесорів, продемонструвати рідкісні діалектні слова, які, в окремих випадках, втрачені словниковим складом мови.
Такий благодатний для вивчення матеріал не міг не привернути увагу дослідників, насамперед мовознавців. Перші спроби структурно-семантичного аналізу слов’янських ойконімів здійснив чеський учений Ф.Палацький (Іпол.ХІХст.), а в Україні біля витоків наукової класифікації та системного вивчення назв населених пунктів стояли М.М.Кордуба, Я.Рудницький, Л.Л.Гумецька (3040-і рр. ХХст.) [146, 90].
На сьогодні першочерговим завданням ономастів є укладення регіональних і всеукраїнського словників назв населених пунктів, Історико-етимологічного словника назв міст і сіл України”, Ономастичного атласу України”.
Для досягнення поставленої мети ойконімічні дослідження здійснюються на регіональному та ареальному рівнях. Починаючи з другої половини ХХст., підвищеною увагою ономастів користувалися давно заселені території України. Саме в цей період з’являються фундаментальні студії Д.Г.Бучка, К.Й.Галаса, Ю.О.Карпенка, О.А.Купчинського, В.В.Лободи, О.С.Стрижака, Є.М.Черняхівської та ін.
Сучасній ойконімічній науці притаманне домінування регіонального вивчення назв поселень, що передбачає можливість максимального використання додаткової лінгвістичної, історико-географічної, етнографічної та іншої інформації” [52, 3]. Значущість таких досліджень давно усвідомлена ономастами, про що свідчить поява фундаментальних праць з аналізу ойконімних систем Буковини, Дніпро-Бузького межиріччя, Волині, Закарпаття, Львівщини, Одещини, Опілля, Південно-Західного Поділля, Північного Причорномор’я, Покуття, Полтавщини та Рівненщини. Однак попри такі вагомі досягнення у сфері вивчення цього класу пропріальної лексики, робота в цьому напрямку далека від завершення. Особливо скромними є здобутки у вивченні найменувань поселень окремих північних, центральних і східних територій України, що гальмує вирішення низки актуальних проблем.
Такий стан справ і зумовив актуальність обраної теми, оскільки всебічний та комплексний аналіз назв населених пунктів Черкаської області, який ґрунтувався б на основі синхронічного та діахронічного аспектів вивчення, до сьогодні не проводився.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Запропонована робота безпосередньо пов’язана з перспективним планом роботи Східноподільського лінгвокраєзнавчого науково-координаційного центру, що функціонує при кафедрі української мови Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.
Об’єктом дослідження є назви населених пунктів 20 районів Черкащини, зареєстровані в адміністративно-територіальних довідниках, словниках, картах, стародавніх актах тощо.
Предмет дослідження дериваційна структура одно-, дво- та багатокомпонентних найменувань поселень Черкаської області, їхні лексико-семантичні та мотиваційні особливості.
У процесі роботи ми враховуємо, що до 1954р. територія сучасної Черкащини не була єдиним адміністративно-територіальним цілим. Так, станом на 1939р. правобережна сторона досліджуваного регіону належала до Київської області, лівобережна частина (Гельмязівський, Драбівський, Золотоніський, Іркліївський, Чорнобаївський і Шрамківський райони) була включена до складу новоствореної Полтавської області, а Кам’янський і Чигиринський райони до Кіровоградської [88, 50].
На сьогодні Черкащина це цілісна історико-географічна територіальна одиниця, що охоплює Городищенський, Драбівський, Жашківський, Звенигородський, Золотоніський, Кам’янський, Канівський, Катеринопільський, Корсунь-Шевченківський, Лисянський, Маньківський, Монастирищенський, Смілянський, Тальнівський, Уманський, Христинівський, Черкаський, Чигиринський, Чорнобаївський і Шполянський райони.
Мета роботи передбачає комплексний аналіз дериваційних, мотиваційних і лексико-семантичних особливостей ойконімії Черкаської області від найдавніших часів до сьогодення.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
здійснити історичний огляд розвитку системи назв населених пунктів Черкащини від перших фіксацій до ХХІст.;
показати особливості творення одно-, дво- та багатокомпонентних найменувань поселень Черкаського краю;
простежити характер мотиваційної та лексико-семантичної структуру згаданих онімів;
визначити продуктивність різних дериваційних і лексико-семантичних типів досліджуваних ойконімів;
здійснити порівняльну характеристику словотвірної структури назв поселень Черкаської області з ойконімними системами інших регіонів України;
виявити вплив екстралінгвальних факторів на процес формування місцевого ойконімікону;
укласти словник ойконімів Черкаської області.
Методологічна основа дослідження визначається тісною взаємодією гносеологічного, історичного, психологічного та діалектичного аспектів дослідження мовного матеріалу.
Наукові методи і прийоми аналізу. Комплексний підхід до вивчення ойконімії регіону проводився за допомогою описового методу з використанням стратиграфічного, генетичного, етимологічного, словотвірного, формантного, статистичного, порівняльного, лінгвогеографічного та картографічного прийомів.
Джерельною базою для ойконімічних студій досліджуваного регіону стали довідники адміністративно-територіального поділу, зокрема Список населенных мест по сведениям 1859 года” (1862р.), Указатель къ изданіямъ временной коммиссіи для разбора древнихъ актовъ, высочайше учрежденной при Кіевскомъ, Подольскомъ и Волынскомъ генералъ-губернаторh (съ 1845 по 1877 годъ)” (1882р.), Алфавитный списокъ населенныхъ мhстъ Кіевской губерніи” (1885р.), Памятники, изданные Временною коммиссіею для разбора древнихъ актовъ”, Списокъ населенных мест Кіевской губернии” (1895р.), Список населенных мест Киевской губернии” (1900р.), Материалы подворной переписи Полтавской губерніи въ 1900 году. Золотоношскій, Лохвицкій, Лубенскій, Миргородскій і Переяславскій уезды” (1905р.), Список поселень Київщини” (1924р.), Статистичний справочник по Золотоноській окрузі на 19241925 рр.” (1925р.), Статистичний довідник по Полтавщині на 1925 р.” (1925р.), Список поселень Черкаської Округи” (1926р.), Список поселень Уманської округи. Попередні підсумки всеспілкового перепису населення 1926 р.” (1927р.), Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ ... ” (1946, 1987 рр.), Черкаська область Української РСР. Історико-географічний нарис та економічна характеристика” (1957р.), Черкаська область. Адміністративно-територіальний поділ...” (1966, 1972, 1981, 1989рр.).
При написанні дисертації й укладанні словника ойконімів використано і картографічний матеріал: Вишневеччина” 16401649рр. Володіння князів Вишневецьких”, Plan de la Bataille de Pultawa ee 27 Juin U.S. 1709”, Tabula Geographica Generalis Gubernii Kioviensis in X. Legiones divisi” (1775р.), Генеральная карта Киевской губернии, разделенная на 10 полков” (1775р.), Атлас Киевской губернии, состоящий из генеральной карты 12 городовых планов и 12 поветовых карт” (1800р.), Карта представляющая Малороссію подъ владhніемъ Польскимъ, составленная въ началh ХVІІ века Инженеромъ Бопланомъ, на Россійскій языкъ переложенная Дмитріемъ Бантышъ-Каменскимъ 1829года”, Географические карты уездов Полтавской губернии в 10-верстном масштабе с общей по губернии картой в масштабе 24 версты в 1 дюйме” (ХІХст.), Карта Киевской губернии” (кін.ХІХпоч.ХХст.), Карта Черкасскаго уhзда Кіевской губерніи съ обозначеніемъ Благопочин. округовъ” (1901р.), Карта Звенигородского уезда Киевской губернии” (1903р.), Карта Каневского уезда Киевской губернии” (1903р.), Карта Чигиринского уезда Киевской губернии” (1903р.), Карта Уманскаго уезда Киевской губернии” (1905р.), Административно-дорожная карта Золотоношскаго уезда” (1909р.), Карта Черкаскаго уhзда Киевской губернии” (1914р.), Мапа Уманськой округи. Адміністративна” (1925р.), Звенигородщина / Адміністративна карта” (1928р.), Адміністративна мапа Шевченківської округи” (1929р.), Черкасская область. Западная часть” (2000р.).
Гіпотеза дослідження. Спостереження над мотиваційно-структурними особливостями ойконімійного матеріалу Черкащини дають змогу припустити, що для аналізованого ареалу характерні такі ознаки:
1) більшість ойконімів мотивується антропонімами, географічними чи адміністративно-господарськими термінами;
2) за лексико-семантичними відношеннями домінують посесивні, локативні та квалітативні найменування поселень;
3) система назв населених пунктів Черкаської області сформувалася за допомогою лексико-семантичного (онімізації онімів та апелятивів) та морфологічного суфіксального (домінують відантропонімні утворення із суфіксом -івк-а) способів деривації.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що назви поселень Черкаської області вперше стали об’єктом монографічного дослідження: зокрема розглянуто історичний аспект заселення та змін в адміністративно-територіальному поділі Черкащини; здійснено дериваційну, мотиваційну та лексико-семантичну класифікацію назв населених пунктів, які функціонують на сучасному етапі, а також тих найменувань денотатів, що були зняті з обліку або об’єднані з іншими поселеннями; виявлено спільні та відмінні ознаки місцевого ойконімікону у порівнянні з уже дослідженими регіонами України; на основі даних із писемних пам’яток укладено словник назв населених пунктів Черкаської області, який нараховує 1832 найменування.
Теоретичне значення роботи забезпечується вирішенням окремих проблем методики проведення регіональних досліджень, які здійснюються на основі словотвірного, мотиваційного і лексико-семантичного принципів. Структурний аналіз твірних основ місцевих назв поселень дає змогу розглядати отримані результати у порівнянні з ойконімними даними інших територій України, що важливо для системного дослідження всього українського ойконімікону.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання результатів дослідження у навчально-виховному процесі в освітніх закладах різного рівня, зокрема при викладанні спецкурсу Українська ономастика” та для укладення регіональних і всеукраїнських словників назв населених пунктів, Історико-етимологічного словника назв міст і сіл України”, Ономастичного атласу України”.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Наукові результати дисертаційного дослідження презентувалися на Міжнародній науковій конференції Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, 2002), Міжнародній ономастичній конференції Традиційне і нове у вивченні власних імен” (Донецьк Горлівка Святогірськ, 2005), Всеукраїнській науковій конференції Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні” (Київ, 2000), XВсеукраїнській ономастичній конференції (Тернопіль, 2003), ономастичному семінарі Регіональна ономастика в синхронії та діахронії” (Київ, 2002), міжвузівській науково-практичній конференції Лінгвогеографія Черкащини” (Умань, 2000), щорічних загальноуніверситетських звітно-наукових конференціях викладачів, докторантів, аспірантів і магістрантів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (20022005).
З теми дисертації здійснено 10 публікацій, із них 4 у наукових виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України.
Зібрані матеріали дисертаційного дослідження були використані під час викладання Практичного курсу української мови” (розділи Словотвір української мови”, Вживання великої літери”), спецкурсу Українська ономастика” на філологічному факультеті Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка про впровадження №1105/01 від 19.10.2006) та у процесі роботи студентського лінгвокраєзнавчого наукового товариства імені Агатангела Кримського.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (334 найменування), переліку умовних скорочень, словника ойконімів Черкаської області (1832 номінацій) та реєстру джерел, якими послуговувалися при його укладанні.

bibliography

ВИСНОВКИ

Лінгвістичний аналіз ойконімікону Черкаської області, на процес формування якого мали значний вплив географічні, історичні та позамовні фактори, дає підстави зробити такі висновки:
1. Через постійні спустошливі набіги кочових племен територія сучасної Черкащини зазнає інтенсивного заселення досить пізно лише на межі ХІVХVІІст., хоча численні залишки колишніх жител і укріплень підтверджують більш ранню колонізацію цього регіону. Первинні ойконіми мотивувалися особовими іменами посесорів чи першопоселенців та локативно-квалітативними особливостями місцевості.
Списки населених пунктів (1862, 1885, 1895, 1900, 19241925, 1926рр.) та адміністративно-територіальні довідники (1946, 1957, 1966, 1971, 1981, 1987, 1989 рр.) свідчать про постійну зміну кількісного показника поселень, що було зумовлене появою та зникненням ойконімів. У кінці ХІХ І третині ХХ століття спостерігається збільшення найменувань за рахунок розвитку фільварково-хутірської системи господарювання. За останніми підрахунками, сучасний ойконімікон Черкаської області формують назви 833 населених пунктів, з них 16 міст, 18 селищ міського типу та 799 сільських поселень.
2. Дериваційні процеси в системі найменувань населених пунктів Черкащини відбувалися за основними принципами та моделями, які властиві й іншим регіонам України. Домінантними для місцевого ойконімікону стали назви, утворені лексико-семантичним способом (799онімів, або 33,3% від загальної чисельності назв). Дещо поступаються у кількісному співвідношенні деривати, що виникли внаслідок морфологічного (суфіксального) способу творення (598 назв, або 24,9%). У результаті субстантивації та онімізації прикметників з’явилося 496 ойконімів (20,7%). Чільне місце в ойконіміконі Черкаської області займають назви-словосполучення (346онімів, або 14,4%) та лексикалізовані чи онімізовані композити (95 назв, або 3,9%). Спадна тенденція розвитку характерна для усічених (51 назва, або 2,1%), конфіксальних (11онімів, або 0,5%) та префіксальних (4 назви, або 0,2%) номінацій.
3. Для назв населених пунктів Черкащини, утворених лексико-семантичним способом, твірними лексемам переважно ставали особові назви чоловіків у формі родового відмінка однини (310 онімів, або 12,9%) та множини (62 оніми, або 2,6%), номінативні плюральні (147 назв, або 6,1%) та сингулярні (166 назв, або 6,9%) антропоніми. Найменшу кількісну групу серед найменувань цієї моделі формують деривати, для називання яких використовувалися андроніми (16 назв, або 0,7%) та ойконімізовані загальні назви людей (13 назв, або 0,54%).
Значною продуктивністю відзначаються відапелятивні моделі, мотивовані номенклатурними термінами (121 онім, або 5,04%). Порівняно сталою чисельністю характеризуються ойконіми, похідні від адміністративно-господарських термінів, що вказують на предмети матеріальної та духовної культури або певні риси суспільного життя (47 назв, 1,94%).
Специфічною рисою досліджуваної ойконімосистеми можна вважати значне збільшення кількості локативних назв поселень за рахунок трансонімізованих дериватів, мотивованих гідронімами (53 оніми, 2,2%), що зумовлено природними особливостями Черкаського краю, зокрема порівняно густою сіткою рік, поблизу яких розташовані населені пункти.
4. Свій вияв і тенденцію до зростання кількості іменникових похідних на території Черкащини знайшла морфологічна деривація. Найбільш уживаним є суфікс -івк-а, який поєднувався з різними варіантами слов’янських автохтонних особових імен відапелятивного походження (174 назви, або 43,4%) та християнськими антропонімами (165 онімів, або 36,9%). Заслуговує на увагу той факт, що саме в Черкаській області фіксується значна кількість назв поселень, твірними лексемами яких виступають жіночі особові найменування (4,2%). Такі моделі починають з’являтися у ХVІІст. із подальшим зростанням у ХVІІІХІХст., що пояснюється суспільно-політичними процесами в країні.
До найчастіше вживаних в основах назв поселень відносимо імена Михайло, Миколай, Павло, Іван, Катерина, Мар’яна, Софія тощо.
Дещо рідше вживалися в ролі базових основ ойконімів на -івк-а флоролексеми на зразок гай, діброва, верба, калина та ін. (15 онімів, або 3,7%) та географічні терміни на зразок горб, корчак, скеля, степ тощо (10назв, 2,5%).
На досліджуваній території зменшується кількість ойконімів на -івк-а відетнонімного походження (3 назви, або 0,7%) та номінації, що відбивають виробничо-господарську чи духовну діяльність посесора (18 онімів, або 4,5%). Аналіз лексичної бази таких дериватів свідчить про занепад багатьох давніх видів діяльності і посад, наприклад війт, ксьондз, писар, ротмістр, хорунжий тощо.
Спадна тенденція характерна для назв поселень на -івк-а, твірними лексемами яких виступали гідрооб’єкти (4 оніми, 0,99%) чи вже наявні ойконіми (3 назви, 0,7%). Малопродуктивними є також ойконіми на позначення типу забудов (1%), віддієслівні (1%) та відзоолексемні утворення (0,25%).
Яскраво відбилися в ойконімії Черкаського краю найменування із суфіксальними морфами зменшувально-пестливого значення (80 назв, або 3,3% від загальної кількості назв). Результати дослідження показали, що серед демінутивних утворень найбільшу групу формують назви поселень з афіксом -к-а, який міг функціонувати самостійно (33 оніми, або 1,4%) і в поєднанні з іншими словотвірними суфіксами (22 назви, 0,9%). Порівняно малопродуктивними є ойконіми із суфіксом -ок- (12 назв, 0,5%), який сполучався із слов’янськими автохтонними іменами (2 назви, 0,08%), географічними (3 оніми, 0,12%) та адміністративно-господарськими термінами (3 оніми, 0,12%), флоролексемами (2 назви, 0,08%) й ад’єктивами, що вказують на квалітативні ознаки місцевості (2 оніми, 0,08%). Твірними основами у більшості номінацій населених пунктів на -чик виступають християнські (6 онімів, 0,25%), слов’янські автохтонні особові імена (2 оніми, 0,08%), рідше флоролексеми (1 назва, 0,04%). Незначна кількість назв поселень Черкащини сформувалася за допомогою суфіксів -ищ-е (0,08%), -иц-я (0,08%), -ник (0,08%), -ух-а (0,04%), -ниц-я (0,04%:), -ильн-я (0,04%) та -ич (0,04%). За семантикою твірних основ це найменування, мотивовані слов’янськими антропонімами, та локативно-квалітативні похідні. Лише 5ойконімів Черкаської області (0,2%) утворені шляхом абревіації.
Процес спадання спостерігається серед утворень на -івц-і, -инц-і (45 назв, 1,9%), основна зона поширення яких зосереджена у західних регіонах України. У словотворенні назв цієї групи активно використовуються різні форми особових імен людей (38 онімів, 1,6%). Не набули широкого розповсюдження ойконіми невідантропонімного походження (0,3%).
Чільне місце у системі назв поселень Черкащини належить ойконімам на -щин-а / -івщин-а (43 оніми, 1,8%), появу яких спричинив розвиток дрібних землеволодінь. Більшість із них мотивовані антропонімами (36 онімів, 1,5%), що вказують на належність населеного пункту їхнім фундаторам або власникам. Незначну чисельність репрезентують деривати, що містять інформацію про соціальний стан, рід заняття чи етнічну належність посесора (4 оніми, 0,2%) або вказують на територіально-просторову локалізацію одного денотата по відношенню до іншого (3 оніми, 0,12%).
Сучасний ойконімікон Черкаської області нараховує лише 9 найменувань на -івщин-а, -щин-а, що зумовлено політичними, економічними та адміністративно-територіальними змінами в суспільстві.
Спадну тенденцію мають денотати з моно- та поліморфемними афіксами -ець / -овець (8 онімів, 1,3%), -ич / -ич-і (5 онімів, 0,8%), -ищ-е (4 оніми, 0,7%), -ух-а (3 оніми, 0,5%), -иц-я (1 назва, 0,2%), твірними лексемами яких виступають антропоніми (14 онімів, 2,3%), етноніми (1 онім, 0,2%), слова з локативно-квалітативним забарвленням (2 оніми, 0,3%), флоролексеми (2 оніми, 0,3%), гідроніми (1 онім, 0,2%) та інші ойконіми (1 назва, 0,2%).
5. Морфолого-синтаксичний спосіб творення притаманний посесивним, локативним, квалітативним та локативно-квалітативним ойконімам Черкаського краю. Найбільш уживаними серед присвійно-прикметникових найменувань є членні та нечленні субстантиви на -ів (-ова, -ове, -ово, -ева, -еве). Досліджуваний ойконімікон фіксує 222 (9,2%) такі найменування. За семантикою твірних основ більшість назв цієї групи є відантропонімними. Поряд з цим на черкаських теренах виявлено невелику кількість відапелятивних утворень (7 назв, 0,3%). Серед відонімних назв домінують ойконіми, похідні від слов’янських автохтонних власних особових назв відапелятивного походження (160 онімів, 6,7%). В основі окремих посесивів лежать повні, усічені та усічено-суфіксальні церковно-християнські імена (55 назв, 2,2%).
Назвам-конверсивам на -ів значно поступаються в кількісному відношенні ойконіми із формантом -ин (-ин-а, -ин-е, -ин-о): 73 оніми, 2,8%. Більшість із них етимологічно споріднена зі слов’янськими автохтонними (52 оніми, 2,2%) та церковними особовими (21 назва, 0,6%) іменами.
8,6% назв становить решта субстантивованих найменувань, мотивованих апелятивами (162 назви, 6,8%) та антропонімами (43 оніми, 1,8%). Семантична та словотвірна структура ойконімів аналізованого типу характеризується наявністю різноманітних значеннєвих підгруп. Вони номінують географічний об’єкт за певною ознакою: топографічною, природною, посесивною, квалітативною тощо.
6. Протягом усього періоду функціонування ойконімної системи Черкащини зареєстровано кількісно об’ємну групу назв-словосполучень, що виражають локативно-квалітативні та квалітативні відношення. Найбільшу групу формують двокомпонентні назви населених пунктів (9,8%), головною частиною яких є іменник, поєднаний з атрибутивним членом (прикметником, рідше іменником та числівником). Домінантна модель прикметник + іменник” це переважно поєднання адміністративно-господарських чи географічних термінів із якісними, присвійними, відносними прикметниками та ад’єктонімами.
На досліджуваній території засвідчено чимало багатослівних описових конструкцій (4,6%), що відзначаються різноплановим семантичним навантаженням складників. Майже однакова тенденція розвитку характерна для описових сполучень, першими компонентами яких виступають ойконіми (2,2%) або адміністративно-господарські терміни (1,8%). Декілька синтаксичних структур аналізованого типу це поєднання квалітативного прикметника чи ад’єктоніма з іншими онімами (0,3%). Не набули поширення прийменниково-іменникові номінації, т. зв. топоніми-орієнтири (0,04%).
7. Чільне місце в системі найменувань поселень Черкаської області займають композити, утворені злиттям кількох основ у цілісну лексичну одиницю за сформованими в мові моделями (3,9%). 49 назв виникло в результаті сполучення основ прикметника та іменника, 33 двох іменників. Домінують посесивні композити з антропонімами в першій частині та адміністративно-господарськими термінами город (град, городок) чи елементом -поль / -піль у другій. Наявне і поєднання числівника з іменником або прикметником (0,25%). Незначною кількістю прикладів представлено сполуки імперативного дієслова з іменником (0,1%), іменника з прикметником (0,1%) та двох прикметників (0,04%).
Місцевий ойконімікон фіксує незначну кількість найменувань (0,2%), мотивацію назвотворення яких на сьогодні не вдалося встановити.
8. За семантикою твірних основ в ойконіміконі Черкащини розмежовуються відонімні та відапелятивні номінації. Домінантними є відантропонімні найменування із посесивною і патронімічною семантикою, твірними лексемами яким слугували автохтонні (810 назв, 40,7%) та церковнослов’янські (596 онімів, 18,3%) імена, прізвища чи прізвиська. З-поміж відонімних дериватів диференціюємо групу назв поселень, мотивованих ойконімами (169 онімів, 10,5%) та гідронімами (100 назв, 3,8%). Заслуговують на увагу найменування, утворені від дериватів на означення роду заняття поселенців або їхнього соціального положення (11онімів, 2%). Незначну продуктивність мають ойконіми, похідні від етнонімів і катойконімів (0,9%).
Серед відапелятивних номінацій населених пунктів виявили тенденцію до зростання назви, мотивуючою лексемою яких є: 1)адміністративно-господарські (170 онімів, 8,3%) та географічні (144 назви, 7,8%) терміни, які функціонували самостійно або в поєднанні з атрибутивним компонентом чи апелятивом; 2)субстантивовані прикметники, що виражали квалітативну ознаку поселення (4,8%); 3)флоро- та зоонайменування (2,9%).
11. Аналіз семантичної, мотиваційної та словотвірної структури назв поселень Черкаської області дає можливість стверджувати, що місцевий ойконімікон сформувався на основі загальноукраїнських принципів та моделей номінування з незначними територіально-диференційними вкрапленнями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Адміністративна мапа Шевченківської округи.К.: Вид.Шевченківськ. окрвиконкому та Радянська ...”, 1929.
2. Административно-дорожная карта Золотоношскаго уезда: Изд. по сведеніямъ 1909 года.
3. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографическою комиссиею. Т.125. СПб., 18611892.
4. Алфавитный списокъ населенныхъ мhстъ Кіевской губерніи. К., Изд. Кіевскаго губ. стат. ком-та, 1885. 83 с.
5. Архивъ Юго-Западной России, издаваемый временной комиссиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Ч. 18. К., 18591914.
6. АстрябМ.Г. Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей с Свечками и Пасютами (17201827 гг.). Полтава, 1912. 147с.
7. Атлас Киевской губернии, состоящии из генеральной карты 12городовыхъ планов и 12 поветовых карт. К., 1800.
8. Бабишин С.Д. Топоніміка в школі. К.: Радянська школа, 1962. 122с.
9. Баценко К.С. Місцеві апелятиви в топонімії Хмельниччини // Питання сучасної ономастики. К.: Наукова думка, 1976. С.9396.
10. БевзГ.П. Історія Уманщини. К., 1997. 102с.
11. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови. Ужгород: Закарпатське обласне вид-во, 1960. 416с.
12. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 211 с.
13. БелецкийА.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). К.: Изд-во КГУ, 1972. 168с.
14. Білецький Ф.Ф. Вічний подзвін Звенигори: Нариси з історії Звенигородського району. Звенигородка, 2003. 186 с.
15. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. 3. Структура ўласных мужчынскіх імён. Мінск: Навука і тэхніка, 1982. 320с.
16. Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія: Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны па бацьку, прозвішчы. Мінск: Навука і тэхніка, 1966. 328с.
17. Бірыла М.В., Лемцюгова В.П. Анамастычныя словаỹтваральныя элементы ва ỹсходне- і заходнеславянскіх мовах (Адантрапанімічныя айконімы). Мінськ: Навука і тэхніка, 1973. 62с.
18. БогдановичА.В. Сборник сведений Полтавской Губернии. Полтава: Типография Губернского Правления, 1877. 283с.
19. Бодянскій П. Памятная книжка Полтавской губернии, за 1865год Сост. Павлом Бодянским. Полтава: Изд. Полтавск. губ. стат. ком-том, 1865.
20. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 224с.
21. Бондар М.М. Минуле Канева та його околиць. К., Вид.Київськ.ун-ту, 1971. 103 с.
22. Боплан Г.Л. де. Опис України, кількох ... Suppl.: G.L.Beauplan. Description d′ Ukraine, gui sont plusilurs Provinces du Royame de pologne Faks ed. : Rouch: Gaіllőue, 1660. 112 p.
23. Боплан Г.Л. де. Описание Украины, нескольких провинций Королевства Польского, которые тянутся от границ Московии до границ Трансильвании, вместе с их обычаями, способом жизни и ведения войн. Киев: Наук. думка, 1990. 254 с.
24. Борек Г. Восточнославянские топонимы с формантом -ьн- // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 90143.
25. Братушенко Т.Д. Морфологічний склад прізвищ Лівобережної Київщини ХVІІ ст. / На матеріалі козацьких реєстрів Переяславського полку)// Питання сучасної ономастики. К.: Наук. думка, 1976. С. 153156.
26. Бучко Д.Г. Ойконімія Покуття: Автореф. дис... д-ра філол. наук. Чернівці, 1992. 35с.
27. Бучко Д. Класифікація ойконімів України (словотвірно-мотиваційний аспект) // Наукові записки. Вип. 37. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С.1013.
28. Бучко Д.Г. Ойконімія Покуття: Дис... д-ра філол. наук: 10.02.01. Чернівці, 1992. 305 с.
29. Бучко Д.Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів: Світ, 1990. 143 с.
30. Бучко Д.Г. Про відапелятивні ойконіми України на -ів, -ин // Українська пропріальна лексика. Матеріали наукового семінару / Відп.ред.І.М. Железняк. К.: Кий, 2000. С. 2426.
31. Бучко Д.Г. Топоніми на -івці, -инці Черкаської, Полтавської та Харківської областей // Повідомлення української ономастичної комісії. К.: Наук. думка, 1976. Вип. 14. С.1115.
32. Бучко Д.Г. Украинские топонимы на -івці, -инці: Автореф.дисс...канд. филол. наук. Львов, 1972. 22 с.
32а. Бучко Д.Г. Українські топоніми на -івці, -инці в ХІVХV ст. // Питання історії української мови. К.: Наукова думка, 1970. С. 8896.
33. Бучко Д.Г. Українські топоніми на -івці, -инці: Дис... канд. філол. наук. Львів, 1972. 333 с.
34. Вербич С. Мікротопонімія як відбиття розвитку лексико-семантичної моделі апелятив онім” // Наукові записки. Випуск 37. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. С. 1618.
35. ВербичС.О. Фіналь -ич у гідроніміконі Дністра // Традиційне і нове у вивченні власних імен: Тези доповідей міжнародної ономастичної конференції. Донецьк Горлівка Святогорськ. 1316 жовтня 2005р. Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2005. С. 7274.
36. Веселовский С.Б. Ономастикон. Древнерусские имена, прозвищаи фамилии. М.: Наука, 1974. 382 с.
37. Вишневеччина” 16401649 рр. Володіння князів Вишневецьких / Полтавська губернія.
38. Возний М. Спостереження над складеними топонімами Миколаївщини // Питання ономастики Південної України. К.: Наукова думка, 1974. С. 7277.
39. Волик Н. Топоніми рідного краю // Шполянські вісті. 27 квітня 1999р.
40. ВолошенкоІ. Монастирищина. З історії рідного краю. Черкаси: Сіяч”, 1995. 229с.
41. Габорак М.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (ХІІХХ ст.): Дис... канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 1993. 290 с.
42. Гаврилова Т. Конотативно марковані назви сільських кутків (на матеріалі говірок Черкащини) // Наукові записки. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. Вип. І. С. 8084.
43. Гаврилова Т. Назви частин населених пунктів у топонімічній системі (на матеріалі говірок Черкащини) // Наукові записки. Випуск 37. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. С. 97100.
44. Гаврилова Т.О. Місцева географічна номенклатура як джерело номінації сільських кутків (на матеріалі говірок Черкащини) // Студії з ономастики та етимології. 2002. К.: Кий, 2002. С. 5464.
45. ГайФ. Друга молодість Хвилівки (Історія села Золотоніського району) // Черкаська правда. 29 жовтня 1972р.
46. Галас К.И. Топонимия Закарпатской области (Названия населенных пунктов): Автореф. дисс канд. филол. наук. Ужгород, 1960. 15с.
47. Генеральная карта Киевской губернии, разделенная на 10 полков. Соч. Я.Шмид. /Б./. М., 1775 г.
48. Географические карты уездов Полтавской губернии в 10-верстном маштабе с общей по губернии картой в масштабе 24 версты в 1дюйме. Полтава, изд. Полт. губ. земства / Б. г.
49. Герета Н.М. Ойконімія північної Хмельниччини: Дис... канд. філол. наук. Умань, 2003. 210 с.
50. Город Золотоноша и его св. храмы / Краткий исторический очерк/. Полтава, 1897. 54 с.
51. Горошко С.І. Жашківщина: історія в долях учителів і учнів. Умань, 2004. 182 с.
52. ГорпиничВ.О., ЛободаВ.В., МасенкоЛ.Т. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя. К.: Наукова думка, 1977. 191с.
53. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навч. посібник. К.: Вища школа, 1999. 207 с.
54. Горпинич В.О. Теоретичні питання відтопонімічного словотвору східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1973. 168 с.
55. Григорьева Л.Н. Ойконимия белорусского Подвинья: Автореф.дисс... канд. филол. наук. Минск, 1978. 20 с.
56. Грищенко А.П. Морфемна структура прикметників української мови (суфіксальний словотвір) // Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1975. С. 96140.
57. Грищенко А.П. Суфіксальний словотвір прикметників в українській мові // Словотвір сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1979. С.119170.
58. Грінченко Б.Д. Словарь української мови. Т.14. К., 19071909.
59. Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини / Відп. ред. В.В.Лучик. КиївКіровоград: РВГУЦ КДПУ, 1999. 224 с.
60. ГрушевськийМ.С. Очерк истории украинского народа. К.: Молодь, 1991. 397с.
61. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови ХІVХV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
62. Гумецька Л.Л. Топоніміка української актової мови ХІVХVстоліть // Мовознавство: Наукові записки. Т. 14. К.: Вид-во АНУРСР, 1957. С. 1022.
63. Гуріненко І. Топоніміка Шполянщини / Шполянські вісті. 2листопада 1989 р.
64. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. Т.14. М.: ГИИНС, 19551965.
65. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк: Настир’я, 1997. 108 с.
66. Дементьев А.П. Топонимические финали как показатель древних лингвистических контактов // Методы лингвистических исследований в топонимии. Уфа, 1959. С. 140152.
67. Демчук М. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців ХІVХVІІ ст. К., 1988. 172 с.
68. Державний архів Черкаської області (м.Черкаси). Ф. р. 4178. Оп. 1. Спр. 418. Арк. 2.
69. Державний архів Черкаської області (м.Черкаси). Ф.р.4178. Оп.2. Спр.439. Арк.1920.
70. Дзюба М. Багва // Промінь комунізму. 21 березня 1965 р.
71. Дігтяренко М.С. З історії землі Тальнівської. Черкаси: Облредвидав. Сіяч”, 1995. 160 с.
72. ДобринськийС. З історії Христинівщини // Трибуна хлібороба. 28лютого 1996 р.
73. ДомашА.М. Літописні міста Лівобережної Черкащини // Черкащина в контексті історії України: Матеріали Першої науково-краєзнавчої конференції Черкащини (до 50-річчя утворення Черкаської області) . Черкаси: Ваш Дім, 2004. С. 8386.
74. Дяченко В. Д. Про назви населених пунктів України етнонімічного походження // Питання топоніміки і ономастики. К., 1962. С.157164.
75. Енциклопедія шкільного роду (автобіографічні дані, спогади, роздуми). Т. ІІІІV (19781998 роки). с.Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, 2000. 503 с.
76. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / ЖелєзнякІ.М., КорепановаА.П., МасенкоЛ.Т., СтрижакО.С. К.: Наукова думка, 1985. 254с.
77. Энциклопедический словарь / Издатели БрокгаузФ.А., ЕфронИ.А. Т.141А. СПб., 18901898.
78. Єфименко І.В. До етимології українських антропонімів польського походження // Slavica тa baltica в ономастиці України/ Відп.ред.І.М.Желєзняк. К., 1999. С. 9196.
79. Жадько В. Земляки // Промінь комунізму. 1989. № 65.
80. Жашківщина: минуле і сьогодення / Автор-упоряд. С.І.Горошко. К.: Видавництво АртЕк”, 2001. 136 с.
81. Жук В.Н. Незаслужено забуті сторінки історії: (VVІІІ ст. н.е. Походження назви м. Черкас) // VІІ Всеукр. наукова конф-я Істор.краєзнавство в Україні: традиції і сучасність”, Ч. 2. К., 1995. С.429431.
82. Жучкевич В.А. Местные географические термины в топонимии Белоруссии // Местные географические термины. М.: Мысль, 1970. С.138145.
83. Звенигородщина / Адміністративна карта / Карту виконав Й.Фіало,. 1928.
84. Звенигородщина 1914. Карта.
85. Золотоношский у. Админ.-дорожная карта Золотоношскаго уезда: Изд. по сведеніямъ 1909 года.
86. ІльченкоІ.І. Прізвища іншомовного походження Надвеликолузького регіону // Актуальні питання антропоніміки / Відп.ред.І.В.Єфименко. К., 2005. С. 104110.
87. Имя нарицательное и собственное / Отв. ред. СуперанскаяА.В. М.: Наука, 1978. 207с.
88. Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. К.:Інститут історії АН УРСР, 1972. 788с.
89. Іщенко М.Є. Канівщина. Дніпропетровськ: Промінь, 1969. 127с.
90. Капська А.Й. Ономастичні утворення, похідні від назв рослинного світу // Питання сучасної ономастики. К.: Наукова думка, 1976. С. 212215.
91. Карпенко Ю.А. Онімізація і трансонімізація як словотвірний акт// 6 Республіканська ономастична конференція, 46 грудня 1990 р.: Тези доповідей і пов