ОЙКОНІМІЯ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

ЛИСЕНКО АННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 811.161.2

ойконімія Полтавської області

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук
професор В.В. Лучик

Кіровоград 2007

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................
РОЗДІЛ І Ойконіми як об’єкт наукового дослідження.........................
1.1. Історія вивчення української ойконімії........................................
1.2. Теоретичні засади ойконімної номінації.....................................
1.3. Співвідношення основних категорій ойконімної номінації......
1.4. Умови формування ойконімів Полтавщини................................
1.4.1. Історичні умови..............................................................................
1.4.2. Суспільні умови формування ойконімів......................................
1.4.3. Фізико-географічні умови..............................................................
Висновки....................................................................................................
РОЗДІЛ ІІ. Принципи і мотиви номінації населених пунктів Полтавської області..................................................................................
2.1. Номінація ойконімів за відношенням до людини...........................
2.1.1. Ойконіми, утворені від автохтонних слов’янських імен.............
2.1.2. Номінація від прізвиськ першопоселенців...................................
2.1.3. Номінація від прізвищ засновників чи власників........................
2.1.4. Ойконіми, утворені від групових назв людей..............................
2.1.5. Номінація на базі християнських імен засновників чи власників.....................................................................................................
2.1.6. Номінація від інших означень особи.............................................
2.2. Номінація поселень за їх зв’язками з іншими об’єктами...............
2.2.1. Відгідронімні назви поселень.........................................................
2.2.1.1. Ойконіми, похідні від гідронімів фіто-зоологічного семантичного ряду.....................................................................................
2.2.1.2. Назви, утворені від гідронімів, що вказують на інші природно-географічні умови....................................................................
2.2.2. Назви поселень, похідні від інших ойконімів..............................
2.2.3. Відапелятивні назви, мотивовані географічними ознаками.......
2.2.4. Відапелятивні назви, мотивовані назвами будівель і споруд......
2.2.5. Відапелятивні фітоназви.................................................................
2.3. Номінація поселень за властивостями та якостями самих населених пунктів......................................................................................
2.3.1. Назви, що вказують на розміри чи форму поселення..................
2.3.2. Назви, що характеризують рельєф місцевості..............................
2.3.3. Назви на позначення розташування та геометричної форми місцевості....................................................................................................
2.3.4 Назви, що характеризують поселення............................................
2.3.5. Назви, що вказують на тип поселення..........................................
2.4. Меморіальні й символічні назви......................................................
2.5. Характеристика процесів перейменування населених пунктів Полтавської області...................................................................................
Висновки.....................................................................................................
РОЗДІЛ ІІІ. Способи словотворення ойконімів Полтавської області........................................................................................................
3.1. Назви поселень доойконімного рівня деривації (первинні)...........
3.1.1. Ойконіми, в основі яких лежать апелятиви..................................
3.1.1.1. Відапелятивні ойконіми в однині...............................................
3.1.1.2. Відапелятивні ойконіми в плюральній формі...........................
3.1.2. Ойконіми, утворені способом трансонімізації.............................
3.1.2.1. Ойконіми від групових назв людей на и / -і............................
3.1.2.2. Відгідронімні назви......................................................................
3.1.3. Відприкметникові ойконіми...........................................................
3.2. Назви поселень ойконімного рівня деривації (вторинні)..............
3.2.1. Словотвірні типи ойконімів, мотивованих антропонімами або загальними особовими назвами................................................................
3.2.2.Невідособові назви, мотивовані апелятивами або топонімами..
3.2.3. Складні назви...................................................................................
3.2.4. Складені назви.................................................................................
Висновки....................................................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..........................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..........................................
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ РАЙОНІВ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ....................................................................................................
СПИСОК ІНШИХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.......................................

ВСТУП
Важливість вивчення топонімічного матеріалу полягає в можливості розв’язання багатьох мовознавчих питань, що стосуються переважно історії становлення слова, з’ясування характеру мовної взаємодії народів. Ойконіми несуть інформацію про особливості виникнення населених пунктів, про їхніх мешканців, про фізико-географічні та геолого-кліматичні умови місцевості, на території якої ці поселення розташовані, про специфіку культурних і політичних зв’язків між сусідніми й віддаленими країнами, а, отже, є важливими джерелами історії, географії, етнографії, народознавства, археології та інших немовознавчих наук.
Саме тому питання топоніміки привертали до себе увагу багатьох науковців. Серед праць, присвячених проблемам, які пов’язані з цією галуззю ономастики, є такі, що стосуються теоретичного аспекту, а також такі, в яких описуються результати регіонального вивчення ойконімії.
Одним із важливих завдань сучасного мовознавства є комплексне дослідження ойконімійних систем окремих областей, що дає змогу ґрунтовно і всебічно розкрити закономірності формування та розвитку ойконімії певної території як системи, показати тісний зв’язок назв поселень з історією мови й життям її носіїв. Отримані дані є неоціненним, часто єдиним матеріалом для широких узагальнювальних праць як у сфері ономастики, так і в мовознавстві загалом, адже ойконіми дуже часто виявляють давно забуту лексику, особливі, часто втрачені в апелятивах фонетичні, граматичні та словотвірні явища. Тому в останні роки наукове зацікавлення регіональними ойконімними системами значно зросло. Так, в Україні з’явилися монографічні дослідження, присвячені ойконімії Буковини (Ю.О. Карпенко), Львівщини (Є.М.Черняхівська), Дніпро-Бузького межиріччя (В.В. Лобода), південно-східної Одещини (Ю.О. Карпенко), Закарпаття (К.Й. Галас), північного Приазов’я (Є.С. Отін), Покуття (Д.Г. Бучко), Прикарпаття (М.М. Габорак), карпатським і прикарпатським назвам населених пунктів (М.Л. Худаш, М.О. Демчук 1991, Худаш 1995, 2004), Рівненщини (Я.Пура), південно-західного Поділля (М.М.Торчинський), Волині (В.П. Шульгач), Опілля (В.В. Котович), північної Хмельниччини (Н.М. Герета), Черкащини (І.С. Гонца), Сумщини (О.В. Іваненко), ойконімії руських поселень Речі Посполитої XVI XVIII ст. (Т. Плюскота). Проте в цілому стан вивчення українських ойконімів недостатній. Ще не були предметом спеціальних досліджень загальні й часткові питання розвитку та функціонування систем назв поселень окремих північних, центральних, південно-східних територій України. Це стосується й території сучасної Полтавщини, у зв’язку з чим розгляд ойконімів є виправданим з позицій історичного та географічного підходів й актуальним з лінгвістичного погляду. Обраний регіон і напрям дослідження зумовлений тим підходом, який реалізує відділ ономастики й термінології Інституту української мови НАН України. Для зручності суцільного дослідження ойконімії України цим відділом було затверджено програму вивчення назв населених пунктів за областями, згідно з сучасним адміністративно-територіальним поділом. Саме тому науковою координаційною радою тему було затверджено в такому формулюванні: „Ойконімія Полтавської області”.
Наявні дослідження, які розкривають особливості ойконімії Полтавської області, охоплюють дуже вузьке коло назв і не дають повного уявлення ні про характер номінації, ні про специфіку словотворення назв полтавських населених пунктів. Окрім відсутності комплексного вивчення назв поселень такої історико-географічної території, як Полтавщина, що ґрунтувалось би на синхронно-діахронному вивченні ойконімійної системи, у мовознавчій літературі немає загальноприйнятого розподілу топонімів за семантичними групами основ. А жодна з наявних у різних дослідженнях класифікацій не охоплює всіх тематичних груп, на які можна поділяти назви населених пунктів Полтавщини за семантикою твірних основ. Важливо також описати динаміку ойконімного процесу в обраному регіоні у зв’язку з історією заселення краю. Таке завдання ми ставимо на перспективу.
Отже, актуальність теми визначається як значенням і обсягом лінгвістичної інформації, яку несуть у собі назви поселень і яка нерідко втрачена в системі інших розрядів слів, так і необхідністю здійснити науковий аналіз ойконімії краю у процесі її розвитку та функціонування, окреслити місце досліджуваних ойконімів у системі назв поселень України, показати їхній зв’язок із фізико-географічними й суспільно-історичними умовами території.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Актуальні проблеми лексикології й граматики української мови”, Програмі ономастичних досліджень відділу ономастики й термінології Інституту української мови НАН України, завданням Слов’янської ономастичної комісії, яка працює над підготовкою до видання ономастичних атласів. Тема затверджена фаховою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 20 засідання наукової координаційної ради (Українська мова”) від 11 травня 2004 року).
Мета дисертаційної роботи проаналізувати назви поселень Полтавської області, визначити основні принципи номінації та найпродуктивніші словотвірні типи ойконімії цього регіону.
Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань:
- виявити у писемних джерелах, картографічних і архівних матеріалах назви поселень Полтавської області та інвентаризувати їх;
- з’ясувати лексико-семантичну базу й мотиваційні зв’язки в структурі назв поселень; встановити взаємовідношення між ойконімами та іншими одиницями на основі різних принципів їхньої номінації та семантичної класифікації;
- дослідити способи й засоби творення зібраних назв населених пунктів; визначити словотвірну структуру й продуктивність моделей досліджуваного регіону;
- здійснити семантичний, словотвірний та, принагідно, етимологічний аналіз назв поселень обраного регіону;
- охарактеризувати процеси перейменування поселень Полтавщини.
- укласти словник ойконімів Полтавської області.
Об’єктом дослідження є ойконімія Полтавської області.
Предметом вивчення є мотиваційні зв’язки, лексико-семантичні особливості та словотвірна будова ойконімів Полтавщини.
Джерелами фактичного матеріалу стали:
- Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О.С. Стрижак . К.: Наук. думка, 1985. 253с. (ЕСЛГНПР).
- Падалка Л.В. Карта Боплана о заселении Полтавской территории во второй четверти XVII века. Полтава, 1914. 3 с. 1 карта (Пад КБ).
- Книга большому чертежу или древняя книга Российского государства, поновленная в разряде и списанная в книгу 1627 г. СПб. 1838 (КБЧ).
- Военно-топографическая карта России, составленная в масштабе 3 версты в дюйме 50-60-е гг. XIX в. ЦНБ НАН України, зал картографії (ВТКР).
- Żródła dziejowe, tt. XX XXII, Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym, t. IX XI. Ziemie ruskie. Ukraina (Kijów Bracław), Dział I III, opisane przez Aleksandra Jabłonowskiego. Warszawa, 1894 1897 (Żr. dz.)
- Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1946 року. Видання перше. К., 1947. 1063 с. (УРСР АТП 1946).
- Довідник адміністративно-територіального поділу Полтавської області на 1 жовтня 1965 року. Видання друге. Полтава, 1965. 146 с. (ДАТП 1965).
- Історія міст і сіл Української РСР в 26-ти т. Полтавська область // Ред. колегія : І.Г. Буланий (голова редколегії) та інші. К., 1967 (ІМСУ ПО).
- Полтавщина. Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. К.: Українська енциклопедія” ім. М.П. Бажана. 1992. 1022 с. (ПЕД).
- Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648 1941 рр.). Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. Полтава, 2002 205 с. (АТП І).
- Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1943 2002 рр.). Довідник з історії адміністративно-територіального поділу. Частина ІІ Полтава: Полтавський літератор”, 2002 377 с. (АТП ІІ).
Методи дослідження. Нами використано описовий метод з його прийомами спостереження, систематизації та інтерпретації мовних фактів і явищ (для аналізу фактичного матеріалу та інтерпретації результатів з позицій стратиграфічного підходу), частково застосовувався порівняльно-історичний метод й етимологічний аналіз (при визначенні твірних основ ойконімів), а також метод кількісного аналізу (для з’ясування статистичного співвідношення й продуктивності певних структурно-семантичних типів та моделей ойконімів), метод формального аналізу (при групуванні назв в одну ойконімну модель).
Наукова новизна одержаних результатів полягає передусім у тому, що вперше у вітчизняному мовознавстві проводиться системний аналіз ойконімійної лексики Полтавської області: удосконалено й визначено принципи й мотиви номінації, лексико-семантичну базу й словотвірну структуру назв поселень; набуло подальшого розвитку впровадження результатів дослідження до видання ономастичних атласів.
Теоретичне значення роботи полягає у подальшому вдосконаленні методики дослідження назв населених пунктів, що відображається у диференціації трьох принципів класифікації ойконімів і встановленні співвідношення між окремими типами й підтипами власних назв поселень. Теоретичні положення, узагальнення й висновки дисертації поглиблять знання про систему ойконімів Полтавщини та їхню семантико-словотвірну структуру.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання її положень і результатів у теоретичних курсах української лексикології, у спецкурсах з ономастики, а також представниками інших гуманітарних наук, які цікавляться історією краю. Основним здобутком є укомплектування у вигляді додатків словника ойконімів, який нараховує близько 2689 словникових статей, тобто майже всуціль охоплює назви населених пунктів Полтавської області, розкриває їх історико-етимологічний аналіз. Такий словник може бути використаний при створення узагальнюючих лексикографічних праць з ономастики.
Особистий внесок здобувача полягає у з’ясуванні походження та структурно-семантичних особливостей раніше не досліджених ойконімів, системному окресленні джерел, шляхів виникнення основного масиву назв населених пунктів та віднесення їх до певного принципу номінації. Усі результати аналізу складу, походження та функціонування ойконімів Полтавської області отримані нами самостійно й опубліковані в наукових збірниках без співавторства.
Апробація роботи. Дисертація частинами і повністю обговорювалась на засіданнях кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка й кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Основні положення дисертації обговорено на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2003 2007). З питань дисертаційного дослідження було виголошено доповідь на IX Всеукраїнській науковій конференції „Ретроспекція і перспективи української ономастики” (Кіровоград, 2001), на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції Слов’яни: історія, мова, культура” (Дніпродзержинськ, 2005).
Публікації. Основний зміст дисертації висвітлено в 7 одноосібних статтях, із яких 5 надруковано у виданнях, що входять до переліку ВАК України.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Усі без винятку ойконіми несуть у собі відповідну історико-культурну і власнемовну інформацію. Тобто вони є своєрідними пам’ятками соціальної й культурної історії нашого народу, історії його мови, багатства його іменникá як в сучасності, так і в глибокому минулому.
Полтавщина давня історико-географічна територія України, ойконімійна система якої почала формуватися ще в давньоукраїнський період, а в епоху середньовіччя була вже повністю окресленою й представленою тими моделями, які функціонують на теренах краю і зараз.
Протягом довгих років, десятиліть, а то й століть частина назв зазнає змін. Особливо тоді, коли слово в основі назви поселення вже вийшло з ужитку, пристосовуючись до нових умов життя.
Проведене дослідження показало, що ойконімія Полтавської області, яка становить 2689 одиниць, має виразно східнослов’янську, українську основу. Більше 87% назв поселень краю є слов’янськими як за походженням твірних основ і словотворчих формантів, так і за будовою: Юрківці, Дібрівка, Тепле. Іншомовні вкраплення (польські, іранські, німецькі, російські), незважаючи на багатовіковий вплив, становлять тут незначну частину: Келеберда, Кагамлик. Більшість із них виявляється на доойконімному рівні деривації.
2. В основі назв населених пунктів Полтавської області найменування людей, особливостей рельєфу, рік, рослин, тварин.
3. Між загальними і власними назвами існують суттєві відмінності. Проведене дослідження показує, що пропріальна номінація реалізується шляхом присвоєння одиничним об’єктам, що уже мають свої загальні назви, найменувань, які виділяють та індивідуалізують ці об’єкти з ряду їм подібних. Отже, основна функція назв пропріального рівня номінації індивідуалізувальна. Інша важлива функція ойконімів номінативна, у той час як загальні назви здатні виражати як номінативну, так і узагальнюючо-семасіологічну функції. Визначальною при номінації є роль соціальних факторів. Наявність відмінних гносеологічних мотивів і принципів номінації різних типів денотатів та різна їх репрезентація в мові визначається також характером самого об’єкта. Творення власних географічних назв зумовлено двома основними чинниками: історико-географічним та лінгвістичним. Важливим у процесі номінації певних реалій є також чуттєве сприймання, без нього неможливе саме формування й існування абстракцій, адже іменовані об’єкти мають уже свої загальні назви: Старий Хутір, Новий Виселок.
4. Як вторинна щодо апелятивної ойконімна номінація ґрунтується передусім на чуттєвому, абстрагованому сприйманні самих об’єктів. Слідом за В.Е. Сталтмане ми розглянули ономастичну номінацію через призму аспектів мотивованості. А саме: у найменуванні реалій ми виділили три чинники: історичний, соціальний і територіальний.
5. Розподіл ойконімів за принципами їхньої мотивації дав можливість для виділення трьох вищеописаних класів: а) номінація поселень за відношенням до людей, які в них первісно жили чи за належністю їх до певних осіб: 1444 назви (53,7 %); б) номінація поселень за їхніми зв’язками з іншими об’єктами: 659 назв (24,5 %); в) номінація поселень за властивостями та якостями самих населених пунктів: 488 назв (18,1 %). Розширення ролі антропонімії при формування ойконімів Полтавської області є однією з особливостей процесу топонімотворення цієї території. Назви, які виникли за відношенням чи належністю до певних осіб (місцевих жителів, переселенців, службовців, виробників, їхніх імен, прізвищ, прізвиськ), беззастережно можна віднести до найархаїчніших: Пирятин, Снітин. Номінація поселень за їхніми зв’язками з іншими об’єктами є явищем більш пізнім. У межах цієї групи назв виділяємо, зокрема, відапелятивні назви, мотивовані географічними ознаками (Верховина, Вільний Степ) та відгідронімні назви (Оржиця, Рашівка). І вже зовсім недавнім у порівнянні з попередніми двома групами є утворення назв поселень за властивостями та якостями самих населених пунктів: Заможне, Миргород.
6. Ойконіми є продуктом мови й утворюються за законами її розвитку на основі існуючих у ній словотворчих засобів. Утворення топонімів, як і апелятивів, відбувається за допомогою таких способів словотворення, як лексико-семантичного, морфологічного, морфолого-синтаксичного, лексико-синтаксичного та синтаксичного. Найбільш продуктивним є морфологічний спосіб творення, а саме суфіксальний. На другому місці стоїть лексико-семантичний спосіб.
7. Аналіз структури ойконімної системи Полтавської області дав підстави для поділу назв на первинні (оформлені на доойконімному рівні) і вторинні (оформлені на ойконімному рівні).
В ойконімії Полтавщини зафіксовано 28 топонімотвірних моделей. Найоб’ємнішу групу становлять назви поселень, утворені шляхом топонімійної метонімії, утворення на -івк(а) та складені назви.

8. Ціла низка перейменувань пов’язана з часами радянської влади, що зумовлено ідеологічними причинами. Найпоширенішим типом ойконімів ставали назви-посвяти, назви-символи, що мають меморіальне значення. Нині на території Полтавської області нараховується 52 такі назви. За добу незалежності, на жаль, лише незначній кількості поселень повернуто первісні назви, які мають певну історико-лінгвістичну цінність. У результаті таких процесів мала б частково відновлюватися своєрідна ойконімна система регіону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Абдула Ю. Первинні ойконіми Харківщини XVII XIX ст. // Наукові записки. Кіровоград, 2005. С. 214 219. (Сер.: Філол. науки Вип. 59).
2. Арутюнова Н.Д. Очерки по словообразованию в современном испанском языке. М., 1961. 150 с.
3. Беленькая В.Д. Современные тенденции в наименовании населенных пунктов // Топонимия Центра: Тезисы докладов М., 1972.
4. Беленькая В.Д. Топонимы в составе лексической системы языка М.: Изд. Московского ун-та, 1969.
5. Бірыла М.В. Беларусская антрапанімія.2: Прозвішчы, утвораныя ад апелятиўнай лексікі. Мінск: Навука і тэхніка, 1969. 505 с.
6. Бондалетов В.Д. Русская ономастика М.: Просвещение, 1983. 224с.
7. Булава Л.М., Жук В.Н. Про походження географічних назв Полтавщини // Постметодика. № 2 (9). 1994. С. 30 34; № 7. С. 46 49.
8. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. М., 1953. Ч.II. 174 с.
9. Бучко Д.Г. Класифікація ойконімів України (словотвірно-мотиваційний аспект) // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. С.10 13 (Серія: Філологічні науки (мовознавство) Вип. 37).
10. Бучко Д.Г. Ойконімія Покуття: Дис ... д-ра філол. наук, 10.02.02 / Чернівецький ун-т ім. Ю.Федьковича. Чернівці, 1992. 305с.+ 91с. дод.
11. Бучко Д.Г. Походження назв населених пунктів Покуття Львів: Світ, 1990. 144 с.
12. Бучко Д.Г. Принципи номінації в топонімії України // Українське мовознавство. Вип.18. К., 1991. С. 66 73.
13. Бучко Д.Г. Продуктивність і локалізація основних словотвірно-структурних моделей в ойконімії України // Наукові записки. Тернопіль: ТДПУ, 2003. С.68 73. (Серія: Філологічні науки (мовознавство) Вип. І).
14. Бучко Д.Г. Українські топоніми на івці, -инці. Дис канд. філол. наук. Львів, 1972. 333с.
15. Варченко І. Роздуми над словотвором і правописом топонімів // Мовознавство, 1968. №2. С. 48 53.
16. Вербич С.О. Мікротопонімія як відбиття розвитку лексико-семантичної моделі апелятив онім” // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2001. С. 16 19. (Серія: Філол. науки (мовознавство) Вип. 37).
17. Веселовский С.Б. Ономастикон. Древнерусские имена, прозвища и фамилии. М.: Наука, 1974. 381 с.
18. Габорак М.М. Семантико-словотвірні типи ойконімів Прикарпаття (XII XX ст.): Дис канд. філол. наук 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 1999. 290 с.
19. Гаврилова Т.О. До питання про онімізацію назв частин населених пунктів Черкащини // Українська мова. 2003. № 1. С. 89 95.
20. Гаврилова Т.О. Місцева географічна номенклатура як джерело номінації сільських кутків (на матеріалі говірок Черкащини) // Студії з ономастики та етимології 2002. К.: Кий, 2002. С. 54 64.
21. Галас К.Й. З топоніміки Закарпаття // Доповіді та повідомлення. 1957. С. 81 83 (Серія: Істор.-філол.)
22. Галас К.Й. З топоніміки Закарпаття // Наукові записки Ужгородського державного університету. 1958. Том XXXV. 81 с.
23. Галас К.Й. Про деякі назви населених пунктів Закарпаття // Діалектологічний збірник. Ужгородський державний університет. 1957 Том XXVI . С. 203 206.
24. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
25. Герета Н.М. Ойконімія північної Хмельниччини: Дис ... канд філол. наук / Уманський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини. Умань. 2004.
26. Гнедич П.А. Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Повествование козаков. Полтава., 1915. 198 с.
27. Горпинич В.О., Бабій Ю.Б. Прізвища Середньої Наддніпрянщини (словник) // Ономастика і апелятиви. вип. 20. Дніпропетровськ: Пороги, 2003. 272 с.
28. Горпинич В.О., Корнієнко І.А. Прізвища Дніпровського Припоріжжя (словник). Дніпропетровськ: Порги, 2003. 272 с.
29. Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя К.: Наук. думка, 1977. 191 с.
30. Горпинич, Тимченко Горпинич В.О., Тимченко Т.В. Прізвища правобережного Степу Словник (19887 прізвищ) // Ономастика і апелятиви. Вип. 22 / відп. Ред. В.О. Горпинич. Дніпропетровськ: Пороги, 2005. 340 с.
31. Грінченко Б. Словарь української мови. тт. I IV. К. 1907 1909.
32. Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини Київ Кіровоград, 1999 222с.
33. Гулиева Л.Г. Ложно-антропонимические ассоциации в топонимии // Антропонимика. М.: Наука, 1980. С. 311 313.
34. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV XV ст. К.: Вид-во АН УРСР. 1958. 296 с.
35. Гумецька Л.Л. Топоніміка в українській актовій мові XIV XV ст. (Лексико-семантичні типи і словотворча будова // Мовознавство. К.: Вид-во АН УРСР, 1957. Т. XIV. С. 10 22.
36. Гуржій І.О., Макаренко Л.Л., Жевахов П.У. Історія назв // Наука і суспільство. 1965. №1 5.
37. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. тт. I IV. М. 1955.
38. ДАПО. Ф. 2038, оп І, спр. 880. Арк. 73.
39. ДАПО. Ф. 8661, оп. І, спр, 799. Арк. 253.
40. ДАПО. Ф. 3872, оп. І, спр. 988. Арк. 1.
41. ДАПО. Ф. 3872, оп. І, спр. 988. Арк. 103 103 ав.
42. ДАПО. Ф. 3872, оп. І, спр. 988. Арк. 114.
43. ДАПО. Ф 3872, оп. І, спр. 988. Арк. 12.
44. ДАПО. Ф. 3872, оп. І, спр. 988. Арк. 20.
45. ДАПО Ф. 3872,оп. І, спр. 988. Арк. 21.
46. ДАПО Ф. 3872, оп. І, спр. 988. Арк. 22.
47. ДАПО. Ф. 3932, оп. І, спр. 30. Арк. 2 3.
48. ДАПО. Ф. 8661, оп. І, спр. 660. Арк. 13
49. Дегтярев В.И. Происхождение имен pluralia tantum в славянских языках // Вопросы языкознания. 1982. №1. С.65 77.
50. Демешко І.М. Гідронімно-ойконімні контактні тополексеми ономастикону Північно-східного Полісся. // Наукові записки. Кіровоград, 2004 С.40 48 (Серія : Філол. Науки. Випуск 53).
51. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в побуті українців XVI XVII ст. К.: Наук. Думка, 1988. 172 с
52. Довженок В.І., Гончаров В.К., Юра Д.О. Древньоруське місто Воїнь. К. 1966.
53. Есперсен О. Философия грамматики: имена собственные. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1958. 404 с.
54. Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О.С. Стрижак . К.: Наук. думка, 1985. 253с.
55. Етимологічний словник української мови: в 7-ми т ./ Гол. ред. О.С.Мельничук. К.: Наук. Думка, 1982 1989. Т.1 3.
56. Желєзняк И.М. Об одном случае бинаризма в гидронимии Украины // Общеславянский лингвистический атлас: Материалы и исслед. М., 1979. 171 с.
57. Желєзняк І.М. Гідронімікон північного порубіжжя степової України (басейн Тясмина) / /Питання ономастики Південної України: Доповіді та повідомлення V Республіканської міжвузівської ономастичної конференції (Миколаїв, травень 1974р.). К.: Наук. думка , 1974. С. 89 96.
58. Желєзняк І.М. Ойконімія Обухівщини XVI XVII ст. // Українська ономастика: Матеріали наукового семінару, присвяченого 90-річчю Кирила Кузьмича Цілуйка. К., 1998. С. 60 65.
59. Желєзняк І.М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньонаддніпрянського Правобережжя. К., 1987. 203с.
60. Жук В.Н. Іншомовні топоніми на Полтавщині, або Що залишили нам наші давні предки // Добромисл. Полтава, 1993. № 3 4 С. 118 126.
61. Жучкевич В.А. Общая топонимика (Учебное пособие для географических факультетов вузов) 3-е изд, перераб. Минск: ВША, 1980. 405 с.
62. Зверев А.Д. Словообразование в современных восточнославянских языках. М.: Высш. шк., 1981. 165с.
63. Зверковская И.П. Параллельные прилагательные с суффиксом ов- и -ьн-(на материале памятников XI XV вв.) // Лексикология и словообразование древнерусского языка. М.: Наука, 1966. С. 224 231.
64. Іваненко О.В. Походження назв населених пунктів Сумської області. Дис. канд. філол. наук. Київ, 2006. 254 с.
65. Ильинская А.В. Новые данные о памятниках середины І тысячелетия н. э. в Днепровской левобережной лесостепи // Славяне и Русь. М.: Наука, 1968. С. 55 61.
66. Іліаді О. Етимологічний коментар до двох слов’янських топонімів // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. С. 26 28. (Серія: Філологічні науки (мовознавство). Вип. 37).
67. Ільїнська А.В. Розвідки пам’яток скіфського часу на Посуллі. К.: Вид-во АН УРСР. Т. ІІ, 1949 р. 257 с.
68. Історія міст і сіл Української РСР в 26-ти т. Полтавська область // Ред. колегія тома: І.Г. Буланий (голова редколегії) та інші. К., 1967. 1079 с.
69. Казлова Р.М. Славянская гідранімія. Праславянскі фонд. Гомель: ГГУ, 2003. Т ІІІ. 361 с.
70. Карпенко Ю.А. Становление восточнославянской топонимии (закономерности словообразования) // Изучение географических названий (Вопросы географии). М.: Мысль, 1966. С. 7 19.
71. Карпенко Ю.О. Давньоруська основа словотвору української топоніміки // Питання історичного розвитку української мови. Харків: Вид-во Харківського унів-ту., 1962. С.290 297.
72. Карпенко Ю.О. Синхронічна сутність семантичного способу словотвору // Мовознавство. 1992. №4. С.5 10.
73. Карпенко Ю. О. Топонімічні вапіанти // Ономастика. Республіканський міжвідомчий збірник. К.: Наук. думка, 1966. С. 29 36.
74. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. К., 1973 238 с.
75. Касім Г.Ю. Складні ойконіми Північного Причорномор’я // Питання ономастики Південної України. К.: Наук. думка, 1974 С. 119 122.
76. Керста Р.Й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування К.: Наук. думка, 1984 162с.
77. Киргизско-русский словарь Оренбург, 1897.
78. Книга пам’яті України. Сумська область. Т. 1 14, 1998 2000.
79. Ковалик І.І. Назви місця в східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами // Слов’янське мовознавство. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. Т. ІІ С.5 37.
80. Ковалик І.І. Про інформацію власних назв у сфері мови і мовлення // Питання ономастики Південної України. К.: Наук. думка, 1974. С. 3 8.
81. Ковалик І.І. Про ономатизацію, трансономатизацію і деономатизацію // IV Респ. оном. конференція. Тези. К., 1969. С.3 5.
82. Ковалик І.І. Словотворча будова української топоніміки (Назви населених пунктів із суфіксом иц-я(-ниц-я)) // Питання українського мовознавства. Львів, 1960 Кн. 4. С. 134 143.
83. Козлова Р.М. Структура праславянского слова (Праславянское слово в генетическом гнезде): Монография. Гомель, 1997. 412 с.
84. Корепанова А.П. Географічні терміни в ойконімії Півдня України // Питання ономастики Південної України К.: Наук. думка, 1974 С. 104 107.
85. Корепанова А.П. Принцип номінації в структурно-лінгвістичному аспекті // Мовознавство,. 1977. № 6. С. 54 56.
86. Корепанова А.П. Протиставлення як засіб утворення слов’янських ойконімів // Мовознавство. 1973. № 4 С. 30 33.
87. Корепанова А.П. Топо- і гідронімічні типи pluralia tantum басейну Десни (в межах України) // Ономастика. К.: Наук. думка, 1966. С.96 104.
88. Котович В.В. Походження назв населених пунктів Опілля. Дрогобич: Видавнича фірма „Відродження”, 2000. 156 с.
89. Кравченко Л.О. Прізвища Лубенщини. К.: Факт, 2004. 197 с.
90. Крижанівська О.І. Вивчення топонімії Кіровоградщини // У кн. Топонімія Кіровоградщини / за ред. В.О.Горпинича. Кіровоград, 1990. С.8 10.
91. Крижанівська О.І. Про один із різновидів найменування жінок у говірках південно-східного наріччя // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 2001. С. 125 126. (Серія: Філол. науки (мовознавство). Вип. 37).
92. Крижанівська О. Радиксоїдна валентність суфікса ів (-ов-, -ев-) в ойконімних основах // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999. С. 97 102 (Серія: Філол. науки. Вип. 16).
93. Кубрякова С.С. Части речи в ономасиологичесом освещении М.: Наука, 1976 279с.
94. Купчинский О.А. Древнейшие славянские топонимические типы и некоторые вопросы восточных славян // Славянские древности. К.: Наук. думка , 1980. С. 45 72.
95. Купчинська З.О. Лексико-семантична і словотворча структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України, X XX ст.): Дис канд. філол. наук Львів, 1993. 163 с.
96. Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень (Географічні назви на ичі). К.: Наук. думка, 1981 251с.
97. Кучера М.П. Змиевые валы Среднего Поднепровья / АН УССР . Ин-т археологии. К.: Наук. думка, 1987. 204 с.
98. Лавровский П.А. Обзор замечательных особенностей наречия малорусского сравнительно с великорусским и другими славянскими наречиями. ЖМНП, 1859. № 6, ЧСП. с. 240 267.
99. Лазаревский А. Лубенский полк К., 1896.
100. Лемтюгова В.П. Восточнославянская ойконимия апелятивного происхождения. Названия типов поселений. Минск: Наука и техника, 1983. 198 с.
101. Лемтюгова В.П. Формирование восточнославянской ойконимии в связи с развитием типов поселений. Минск: «Наука и техника», 1983. 39 с.
102. Лобода В.В. Назви населених пунктів Причорномор’я в процесі їх становлення // Мовознавство. 1975. № 6. С. 53 59.
103. Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя К.: Вища школа, 1976. 232 с.
104. Лукомский М.Г., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. К., 1993. 214 с.
105. Лучик В.В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя Кіровоград, 1996 236с.
106. Лучик В.В. Гідронімія Середнього Дніпро-Бузького межиріччя : Автореферат дис ... доктора філол. наук. К.: Б. В. 1995. 50с.
107. Лучик В.В. Іншомовні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя Кіровоград, 1999 103 с.
108. Лучик В.В.Культурно-релігійні мотиви в центральноукраїнській топонімії // Наукові записки. Кіровоград, 2004. С. 26 34. (Сер.: Філол. науки. (мовознавство) Вип. 53)
109. Лучик В.В. Про деякі зміни в семантичній структурі топонімічних та апелятивних основ // Українська ономастика. К., 1998. С. 111 115.
110. Лучик В.В. Становлення центральноукраїнської топонімії в євразійському контексті // Наукові записки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В.Винниченка, 2001. С. 38 42. (Серія: Філол. науки (мовознавство) Вип. 37).
111. Ляпушкин И.И. Днепровское лесостепное левобережье в эпоху железа. МИА. - № 104. 1961. С. 18 25.
112. Ляскоронский В. История Переяславской земли с древнейших времен до половины XIII ст. К, 1908.
113. Ляскоронский В.Г. Городища, курганы и змиевые валы, находящиеся в бассейне р.Сулы Полтава: ПУАК, 1912.
114. Макаренко Н. Городища и курганы Полтавской губернии (сборник топографических сведений) Полтава: изд-во Полтавской ученой архивной комиссии, 1917.
115. Маркевич Н. Левобережная Украина в XV XVIII ст. Очерк колонизации. Киевская старина, 1896. Т. 53 № 4 6.
116. Мароевич Р. Методологические вопросы реконструкции древнеславянских топонимов (деривационно-семантический и деривационно-фонетический аспекты ) // Ономастика та етимологія. Збірник наукових праць на честь 65-річчя І.М. Желєзняк. К., 1997. С. 151 170.
117. Масенко Л.Т. Генезис та історичний розвиток територіальних назв на -щин-а (-чин-а) // Мовознавство 1984. №6. С. 56 60.
118. Масенко Л.Т. Проблеми взаємодії гідронімії та ойконімії (На матеріалі басейну Південного Бугу) // Мовознавство. 1972. №1. С. 32 36.
119. Масенко Л.Т. Розвиток топонімічної лексики // Історія української мови. Лексика і фразеологія К.: Наук. думка, 1983. С. 620 659.
120. Матвеев А.К. Значение принципа семантической мотивированности для этимологизации субстратных топонимов // Етимологія 1967. М.: Наука, 1969. С. 192 200.
121. Милорадович В. Лесная Лубенщина // Киевская старина, т.LXXI, 1900.
122. Милорадович В. Снетинская старина. КС, 1897, №9 С. 319 335; №10 С. 6 26.
123. Молчанова О.Т. Про топонімічні універсалії // Мовознавство. 1991. № 1. С. 51 56.
124. Морошкин М.Я. Славянский именослов, или Собрание словянских личных имен в алфавитном порядке. Спб., 1867. 219 с.
125. Мриглод М.П. Становлення і розвиток моделей ойконімів Правобережної України з християнськими іменами в основах: Автореф. дис. ...канд. філол. наук. 10.02.01 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 2002. 20 с.
126. Мурзаев Є.М. Топонимика популярная М.: Знания, 1973. 64 с.
127. Мурзаевы Э. и В. Словарь местных географических терминов М., 1959