Падалка Андрій Миколайович. Процесуальні гарантії забезпечення виконання обов'язків учасниками кримінального провадження

brief description

Падалка Андрій Миколайович. Процесуальні гарантії забезпечення виконання обов'язків учасниками кримінального провадження.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.09, Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2015.- 214 с.

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ПАДАЛКА АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.125

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ УЧАСНИКАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Слінько Сергій Вікторович
доктор юридичних наук, професор

Запоріжжя - 2015

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ДОКТРИНАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ СИСТЕМИ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ 11
1.1. Правовий зміст кримінально-процесуальних гарантій 11
1.2. Процесуальний статус учасників кримінального провадження 32
1.3. Юридична відповідальність у структурі процесуального статусу учасника кримінального провадження 54
Висновки до розділу 1 80
РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ВИКОНАННЯ СВОЇХ ОБОВЯЗКІВ УЧАСНИКАМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ 85
2.1. Правовий механізм забезпечення виконання обовязків учасниками кримінального провадження на початковому етапі досудового розслідування 85
2.2. Використання особами, які беруть участь у кримінальному провадженні наданих їм прав та виконання обов’язків під час досудового розслідування 110
2.3. Процесуальні форми забезпечення гарантій під час закінчення досудового провадження 131
2.4. Суддя (слідчий суддя) в правовому механізмі забезпечення процесуальних гарантій щодо додержання прав і виконання обов’язків учасниками кримінального провадження 144
2.5. Правові наслідки у разі порушення прав та невиконання обовязків учасниками кримінального провадження 155
Висновки до розділу 2 166
ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181
ДОДАТКИ 203

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний розвиток держави спрямований на побудову демократичних, соціальних, правових основ, призначення яких – здійснювати захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина.
Сфера дії кримінального процесуального законодавства побудована таким чином, що публічні та приватні інтереси людини й громадянина забезпечуються відповідними процесуальними гарантіями, але в разі проведення окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій права учасників кримінального провадження певною мірою обмежуються примусовими заходами, які пов’язані з втручанням у особисте життя, приватне спілкування, встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, притягненням її до кримінальної відповідальності, ухваленням вироку тощо.
Основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження. Важливим компонентом виконання цих завдань, передбачених ст. 2 КПК України, є належне забезпечення процесуальних гарантій учасникам кримінального провадження та на підставі цього розробка й створення дієвого правового механізму забезпечення захисту прав усіх учасників кримінального провадження.
Наукові дослідження у сфері кримінального процесуального права включають визначення процесуального статусу учасників кримінального провадження, процесуальних гарантій, які встановлені в кримінальному провадженні, виходячи з розширення елементів змагальності на всіх його стадіях, забезпечення процесуального контролю суду в разі обмеження прав та свобод людини і громадянина, встановлення нових положень механізму реалізації прав та свобод. Тому удосконалення системи процесуальних гарантій пов’язується з уточненням правового статусу учасників кримінального провадження, який включає в себе не лише права і обов’язки, а і юридичну відповідальність, яка забезпечує належне виконання норм кримінального процесуального права.
Теоретичні підвалини забезпечення процесуальних гарантій учасників кримінального провадження були предметом наукових дискусій низки науковців, а саме: С. А. Альперта, Ю. П. Аленіна, В. Д. Бринцева, М. В. Вітрук, Д. Л. Василенка, Ю. М. Грошевого, Ю. А. Гурджі, М. В. Джиги, О. В. Капліної, В. Т. Маляренка, А. Р. Михайленка, М. М. Міхеєнка, Л. М. Москвич, В. В. Назарова, В. Т. Нора, М. А. Погорецького, Д. П. Письменного, С. М. Стахівського, С. В. Слінька, В. І. Сліпченка, О. Ю. Татарова, В. М. Тертишника, Л. Д. Удалової, Д. В. Філіна, О. Г. Шило та ін.
Здобутки українських та зарубіжних науковців надали можливість переглянути окремі теоретичні аспекти процесуальних гарантій, процесуального статусу, юридичної відповідальності учасників кримінального провадження. Однак окремі теоретичні положення та практика застосування зазначених процесуальних інститутів залишаються недосконалими й потребують додаткового наукового обґрунтування.
Визначення функціонально-цільового спрямування основних зв’язків між структурними елементами правового статусу та гарантіями дає змогу визначити оптимальну конструкцію, здатну ефективно досягти та розкрити поставлену мету, зумовлює актуальність теми дослідження, підтверджує її теоретичне та практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою Національної академії правових наук України № 14-10 від 24.09.2010 р., а також у межах науково-дослідної роботи Класичного приватного університету “Організаційно-правове, науково-методичне й інформаційне забезпечення досудового слідства та судового провадження” (державний номер реєстрації 0111U008727).
Тема дисертації затверджено вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 5 від 23.12.2014 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка та теоретичне обґрунтування положень змісту, структури процесуальних гарантій, процесуального статусу учасників кримінального провадження, визначення юридичної відповідальності як елемента гарантій, контроль слідчого судді для забезпечення виконання обов’язків учасниками на стадії досудового розслідування.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– визначити методологічне підґрунтя та провести ретроспективний аналіз процесуальних гарантій учасників кримінального провадження, на підставі якого визначити їх правовий зміст;
– з’ясувати зміст процесуального статусу учасників кримінального провадження для визначення теоретичних ознак, структури, класифікації та формулювання єдиного правового поняття;
– проаналізувати теоретичні підходи та сформулювати критерії визначення юридичної відповідальності у структурі процесуального статусу учасника кримінального провадження;
– розкрити механізм дії процесуальних гарантій на початковому етапі досудового розслідування;
– визначити механізм дії процесуальних гарантій у разі обмеження прав та обов’язків учасників кримінального провадження під час досудового розслідування;
– упорядкувати наукові та практичні підходи щодо форм фіксації результатів кримінального провадження під час проведення процесуальних, слідчих (розшукових) дій на етапі закінчення досудового розслідування;
– дослідити правовий статус судді (слідчого судді), його функціональне призначення під час забезпечення гарантій учасників кримінального провадження в разі оскарження дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування;
– проаналізувати правові наслідки в разі порушення прав та невиконання обов’язків учасниками кримінального провадження.
Об’єкт дослідження – правовідносини, які виникають під час забезпечення кримінально процесуальних гарантій виконання обов’язків учасниками кримінального провадження.
Предмет дослідження – процесуальні гарантії забезпечення виконання обов’язків учасниками кримінального провадження.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання, відповідно до якого всі явища розглянуто в їх єдності, взаємозв’язку, а також інші методи дослідження: формально-логічні (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, узагальнення, порівняння тощо) – для вивчення законодавства, аналітичних матеріалів, наукових положень, пов’язаних з предметом дослідження; системно-структурного аналізу – для визначення впливу системи процесуальних гарантій на систему кримінального судочинства загалом, а також на практику обмеження прав та обов’язків учасників кримінального провадження під час досудового розслідування (підрозділи 1.2, 1.3); порівняльно-правовий – для виявлення співвідношення українських та зарубіжних правових норм, що регулюють правовідносини, пов’язані з гарантіями та юридичною відповідальністю учасників кримінального провадження (підрозділи 1.1, 1.2; 2.4); соціологічний – для проведення опитування та анкетування, обробки отриманих даних, аналізу емпіричної інформації (підрозділи 2.1, 2.2; 3.1), прогнозування, аналогії й моделювання – для окреслення шляхів удосконалення норм кримінального процесуального законодавства щодо процесуальних гарантій (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3; 2.5).
Емпіричну базу дослідження становлять результати аналізу практики роботи слідчих органів досудового розслідування ГУ МВС України, фіскальної служби за період 2010–2014 рр.; фактичні дані, отримані під час опитування 132 слідчих органів досудового розслідування МВС України, фінансових розслідувань та прокуратури міст Києва і Харкова; 528 матеріалів кримінальних проваджень, які включені до Єдиного реєстру досудового розслідування ГУ МВС України міст Києва та Харкова.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням процесуальних гарантій забезпечення виконання обов’язків учасниками кримінального провадження.
На основі проведеного дослідження сформульовано низку положень, які відбивають його наукову новизну, роблять внесок у розвиток науки кримінального процесуального права і є значущими для правотворчої та правозастосовної діяльності, а саме:
уперше:
– визначено методологічне підґрунтя дослідження процесуальних гарантій, на підставі якого уточнено їх структуру щодо забезпечення виконання обов’язків учасниками кримінального провадження під час досудового розслідування;
– встановлено конструктивний зміст юридичної відповідальності, який виникає в разі вчинення правопорушення, передбачає факт застосування правової норми, встановлює процедуру відповідальності за допомогою державного примусу та реалізується в процесуальний формі;
– запропоновано нові підходи до реалізації процесуальної форми під час ознайомлення сторони захисту з матеріалами досудового розслідування до його завершення, складання клопотання за результатами ознайомлення та його розгляд слідчим, прокурором, слідчим суддею, визначені процесуальні гарантії в разі оскарження процесуальних, слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) дій;
удосконалено:
– процесуальну процедуру початку досудового провадження до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема запропоновано передбачити механізм попередження заявника про відповідальність за порушення норм Кримінального кодексу України;
– теоретичні положення щодо визначення процесуального статусу потерпілого: з одного боку, він має “процесуальний імунітет”, а з іншого – його показання важливі для встановлення обставин кримінального правопорушення;
– теоретичні положення стосовно визначення правових наслідків у контексті застосування судом підстав для скасування або зміни процесуальних рішень у разі порушення прав та невиконання обов’язків учасниками кримінального провадження;
дістали подальший розвиток:
– теоретичні положення щодо вдосконалення механізму дії процесуальних гарантій у разі обмеження прав та обов’язків учасників кримінального провадження під час досудового розслідування;
– теоретичні положення щодо визначення правового статусу судді (слідчого судді), його функціонального призначення під час забезпечення гарантій учасників кримінального провадження.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– законотворчій діяльності – при підготовці проектів законів, внесення змін та доповнень до чинного кримінального процесуального законодавства, зокрема положень, які визначають зміст гарантій та юридичної відповідальності, порядок їх застосування у кримінальному провадженні (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в правотворчу діяльність комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 04-20/12-2257 від 07.11.2014 р.);
– правозастосовній діяльності – під час досудового розслідування слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом щодо встановлених гарантій учасників кримінального провадження (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження в правозастосовну діяльність Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 05.09.2014 р.);
– науково-дослідній діяльності – для подальших досліджень теоретичних і практичних питань належного виконання обов’язків учасниками кримінального провадження та визначення правового механізму їх забезпечення;
– навчальному процесі – при проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу кримінального процесуального права та інших суміжних дисциплін у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також під час підготовки навчальних та методичних посібників тощо (акт впровадження в навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 03.09.2014 р., довідка про впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес Класичного приватного університету від 09.09.2014 р.).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Проблеми реформування кримінального та кримінально-процесуального законодавства України” (м. Харків, 2011 р.), “Моделювання, прогнозування та інформаційно-аналітичне забезпечення інноваційного розвитку фінансової системи країн Європейського простору” (м. Харків, 2012 р.), “Актуальні питання публічного та приватного права” (м. Запоріжжя, 2012 р.), “Актуальні проблеми адміністративного та кримінального права і процесу” (м. Донецьк, 2014 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено в 10 працях, серед яких: 4 – статті в наукових фахових виданнях України, 1 – стаття в зарубіжному виданні, 5 – матеріали конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 214 сторінок, з них: основний текст – 180 сторінок, список використаних джерел (207 найменувань) – 22 сторінки, додатки – 12 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження вирішено конкретне наукове завдання, що має важливе значення для теорії і практики кримінального процесу. На основі комплексного вивчення системи юридичної відповідальності як кримінальної процесуальної гарантії виконання учасниками покладених на них обов’язків сформульовано низку висновків і пропозицій, спрямованих на вдосконалення теорії, практики і законодавчої діяльності, що відповідають поставленим завданням та вимогам наукової новизни. До головних із яких належать такі.
1. Теорія кримінального процесуального права під гарантіями розуміє встановлені законом засоби та способи, які сприяють успішному здійсненню правосуддя, захисту прав і законних інтересів особи в ході досудового та судового розгляду кримінальної справи.
Сторона обвинувачення забезпечує рух кримінального провадження. Закон встановив що до даної сторони відносяться прокурор, орган досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи. Сторона захисту забезпечує захист прав та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також встановлення обективної істини, проведення неупередженого розслідування та судового розгляду. Вона включає до себе наступних учасників: підозрюваного, обвинуваченого, виправдованного, засудженого, законного предствника підозрюваного, обвинуваченого, захисника.
Автор надає підрозділ процесуальних гарантій у кримінальному провадженні: процесуальні гарантії під час проведення процесуальних, слідчих розшукових, негласних слідчих (розшукових) дій; гарантії судового розгляду кримінального провадження.
Елементи забезпечення та гарантування прав учасників кримінального провадження необхідно визначити наступним чином: надати можливість інформування особи про володіння правами та обовязками та їх роз'яснення; створити умови для реалізації прав та свобод людини та громадянина; забезпечити охорону прав та свобод від кримінальних порушень
Зміст процесуальних гарантій повинен включати до себе права, обовязки, які виконує учасник кримінального провадження та відповідальність, яка передбачає можливість визначити факт застосування санкцій правової норми до порушника та встановити до нього обов’язок нести відповідальність.
2. Важливою складовою системи кримінально-процесуальних гарантій являється процесуальний статус учасників кримінального провадження.
У широкому значенні під правовим статусом особи слід розуміти положення зазначеного суб’єкта, яке закріплене в законодавстві. Ця категорія відображає індивідуальні особливості людини і реальне положення її в системі різноманітних суспільних відносин.
Правовий статус - це юридичне закріплення становища особи в суспільстві, він ставить частину його суспільного статусу та відноситься до якості особи як людини і громадянина і характеризує зв’язки з державою та суспільством.
До структури правового статусу відноситься: правові норми, що встановлюють зазначений статус; правосуб’єктність; основні права і обов’язки; законні інтереси; юридичну відповідальність; правові засади.
Поняття учасника процесу можна визначити виходячи з його процесуальних функцій, а також обсягу прав і обов'язків. Учасник процесу зобов'язаний виконувати свої повноваження виходячи з свого процесуального статусу.
Теоретичну модель правового статусу учасника кримінального провадження можна встановити виходячи з процесуального статусу, який належить стороні обвинувачення, яка приймає процесуальні рішення щодо кримінального провадження, надає повідомлення про підозру підозрюваному та складає обвинувальний акт щодо кваліфікації кримінального правопорушення. Сторона обвинувачення діє на підставі функціонального розподілу своїх прав та виконує обовязки, які повязані з виконанням завдань кримінального провадження.
Сторона захисту здійснює на підставі закону відстоювання прав і охоронюваних законом інтересів людини, держави або суспільства у кримінальному провадженні.
Сторона захисту має наступні елементи функціонального забезпечення своїх процесуальних дій під час захисту прав та свободи людина та громадянина у кримінальному провадженні: наділяють особу можливістю особисто вчиняти певні дії; у разі порушення підлягають захисту права та свободи; сторона захисту має повноваження щодо оскарження процесуальних дій та рішень слідчого, прокурора до слідчого судді на стадії досудового провадження; на стадії судового провадження сторона захисту має право на внесення клопотання, скарги щодо поновлення порушених прав та свобод людини та громадянина.
Інші учасники кримінального провадження виходячи з функціонального розмежування процесуальних прав і обов'язків, а також участі у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду включають до себе: заявника; цивільного позивача; цивільного відповідача; представника цивільного відповідача; представника цивільного позивача; свідка; перекладача; експерта; спеціаліста; секретаря судового засідання; судового розпорядника.
3. Доведено, що юридична відповідальність у теорії кримінального процесуального права розглядають як частину правового статусу учасника або як елемент процесуальних гарантій.
Юридичну відповідальність можна відзначити у наступних ознаках: вона має державний примус, тобто юридична відповідальність завжди тягне примус з боку держави; реалізація цього виду відповідальності повинна обов'язково відбуватися в процесуальній формі; застосування юридичної відповідальності тягне реакцію суспільства в особі його державних органів, що характеризується засудженням дій правопорушника; підставою застосування юридичної відповідальності служить правопорушення.
Обґрунтовуються критерії встановлення відповідальності яке може бути застосовано до учасників кримінального провадження, а саме: участь суб’єкта має бути передбачена КПК України; діяння, за яке можливе застосування виконувалося з прямим умислом, добровільно; діяння має відбуватися в межах кримінальних процесуальних правовідносин; метою особи має бути корисний результат; має бути доведений факт перевиконання особою покладених обов’язків або використання прав.
Кримінальна відповідальність має застосовуватися як наслідок кримінальних процесуальних правопорушень, яким притаманна розповсюдженість в кримінальному провадженні і суспільна небезпечність, що вчиняються в межах відповідних правовідносин, пов’язаних із невиконанням учасником кримінального судочинства покладених обов’язків.
Цивільними правопорушеннями у кримінальному процесі є такі порушення з боку учасника кримінального провадження, що передбачені нормами кримінального процесуального права, містять у діях склад правопорушення, вчинені під час кримінальних процесуальних правовідносин і потягли спричинення майнової шкоди фізичним або юридичним особам.
Юридична відповідальності в ретроспективній або позитивній формі буде означати виникнення в процесуальному статусі особи обов’язку її сприйняти за допущені кримінально процесуальні правопорушення, щодо негативного виду, і права прийняти заохочення, стосовно позитивного виду, за вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння.
4. Початок кримінального провадження встановлює гарантії всіх учасників провадження та визначає аспекти процесуальної, юридичної відповідальності за порушення чинного законодавства.
Досудове кримінальне провадження надає класифікацію учасників кримінального провадження. По-перше, сторона обвинувачення, яка виконує кримінальне провадження, а саме: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, оперативні підрозділи. По-друге, учасники, які приймають участь у кримінальному провадженні на стадії досудового розслідування, а саме: заявник, свідок, спеціаліст, експерт. По-третє, сторона захисту: підозрюваний, захисник.
Процесуальний статус заявника охоплює його права, але не містить норми про відповідальність заявника про ложний донос. Вважаємо за необхідне встановити у ст. 60 КПК України положення про відповідальність заявника у разі подачі ложної заяви.
Критерії визначення відповідальності слідчого як елемента кримінального провадження, є його характер, пов’язаний із напрямом відновлення законності.
КПК України необхідно доповнити окремою статтею, яка визначає процесуальний статус понятого.
Пропонується механізм участі перекладача у разі встановлення, що учасник кримінального провадження не повно володіє мовою під час проведення процесуальних, слідчих розшукових дій.
Надаються пропозиції щодо удосконалення процесуального статусу та гарантії участі спеціаліста у досудовому розслідуванні.
5. Зясовано теоретичні положення процесуальної діяльності учасників кримінального провадження на стадії досудового розслідування, яка починається з проведення слідчих розшукових дій відносно особи, що вчинила кримінальне правопорушення, встановлення обставин правопорушення, складання повідомлення про підозру та допит підозрюваного.
Визначено сутність та проналалізовано зміст процесуального статусу підозрюваного.
Статус підозрюваного дозволяє констатувати наявність певної системи. По-перше положення має забезпечити присутність підозрюваного під час кримінального провадження. По-друге, статус має узагальнений характер і стосується обов’язків, що покладаються у зв’язку із застосуванням заходів забезпечення кримінального провадження і дотриманням порядку участі в процесуальних діях.
Механізмом, що забезпечує виконання підозрюваним або обвинуваченим покладених на нього обов’язків є процесуальна відповідальність.
Визначено, що статус потерпілого. З одного боку, його показання мають значення для кримінального провадження, а з іншого він має процесуальний імунітет, що дозволяє йому відмовитись від дачи показань. Пропонується встановити юридичну відповідальність потерпілого у кримінальному провадженні у разі порушення норм КПК України.
Пропонується доповнити КПК України положенням юридичної відповідальності цивільного позивача у разі його неявки до слідчого.
Запропоновано суттєве розширення процесуального статусу захисника. Аргументовано, що захисник користується процесуальними правами підозрюваного захист якого він здійснює. Він не може мати правову позицію, яка відрізняється від позиції його підзахисного. Стадія досудового розслідування починається з проведення слідчих розшукових дій відносно особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, складання повідомлення про підозру.
Потерпілий у кримінальному провадженні є специфічною фігурою. З одного боку, його показання мають найважливіше значення для кримінального провадження, а з іншого він має своєрідний імунітет, що дозволяє йому відмовитись від давання показань, поклавши встановлення об’єктивної істини на слідчого. Кримінально процесуальна відповідальність потерпілого є необхідною гарантією кримінального провадження.
Пропонуємо встановити відповідальність цивільного позивача у разі його не явки до слідчого або суду, що повинно призвести до фактичного його усунення.
Статус захисника (адвоката) у кримінальному провадженні необхідно визначити у наступному: захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює. Він не може мати свою правову позицію, яка відрізняється від позиції його підзахисного.
6. Встановлено, що за допомогою процесуальної форми учасники кримінального провадження повинні дотримуватися вимог процедури проведення процесуальних, слідчих розшукових та судових дій.
Автором надається пропозиція удосконалення процесуальної форми, визначення недопустимості доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод, тиску на підозрюваного у разі отримання неправдивих показань, які мають суттеві розбіжності з матеріалами досудового розслідування.
Запропонована процесуальна форма під час ознайомлення учасників з матеріалами досудового розслідування до його завершення.
Надаються процесуальні елементи, які повязані з оскарженням процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора. Під час ознайомлення підозрюваного та його захисника з матеріалами досудового розслідування пропонується процедура розгляду скарги, клопотання прокурором. Поширене описове визначення процесуальних гарантій у разі оскарження процесуальних та слідчих розшукових дій до суду.
Автором встановлені елементи оскарження: правові норми, які оскаржуються; правові відносини, що виникають під час розгляду скарги; процесуальна форма, яка забезпечує реалізацію прав і обов’язків учасників.
Новий КПК України регламентує процесуальний статус представників. Дані учасники діють у кримінальному провадженні або на підставі залучення їх зацікавленою стороною провадження, або на підставі обов’язку представляти інтереси певної особи. Визначено процесуальний статус представників потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, які приймають участь у разі ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення та мають право оскарження процесуальних дій або рішень слідчого. Встановлено, що з одного боку, вони приймають участь на підставі клопотання сторони обвинувачення або захисту.
Законні представники можуть нести кримінальну відповідальність лише за негативне втручання у кримінальну процесуальну діяльність і перешкоджання її законному перебігу. Доцільно передбачити відповідальність представника за ухилення від явки до слідчого. Для його забезпечення участі пропонуємо накладення грошового стягнення, а також передбачити застосування приводу.
Гарантії забезпечення правового механізму розгляду скарги включає комплекс елементів: правові норми, які оскаржуються; правові відносини, що виникають під час розгляду скарги; процесуальна форма, яка забезпечує реалізацію прав і обов’язків громадян. Клопотання під час ознайомлення підозрюваним та його захисником з матеріалами кримінального провадження може бути визначено відносно доказів та їх оцінки або закриття кримінального провадження на підставі КПК України.
7. Процесуальна діяльність слідчого судді на стадії досудового розслідування у разі забезпечення гарантій учасників кримінального провадження повинна мати контролюючи функції, які повязані з встановленням порушень чинного законодавства та скасуванням не законих, не обгрунтованих рішень слідчого, прокурора.
Теоретична модель статусу судді включає наступне. По-перше, правовий статус судді не повинен розглядатися поза зв’язком з конституційним статусом, змістом та обсягом прав, основних свобод і обов’язків, закріплених у Конституції України, що є основою, фундаментом спеціального правового статусу судді. По-друге, Закон України Про судоустрій і статус суддів наділив суддів статусом посадової особи державної (судової) влади, що свідчить про необхідність ураховувати особливості правового становища цієї категорії осіб при визначенні структури і правової природи елементів правового статусу.
Під час оскарження процесуальних рішень слідчого, прокурора, слідчий суддя повинен забезпечити гарантії правового статусу учасників, які приймають участь у судовому засідані згідно з правилами судового розгляду. Розгляд скарги на процесуальне рішення слідчого повинно здійснюватися за обовязкової участі особи, яка подала скаргу.
За результатами розгляду скарги слідчий суддя складає ухвалу. Процесуальний зміст ухвали повинен відображати результати розгляду скарги, а саме: скасувати рішення слідчого або прокурора, зобовязати слідчого припинити проведення процесуальної дії, або вчинити певну дію, або відмовити у задоволені скарги.
Перекладач залучається до кримінального провадження у тому випадку, коли підозрюваний або обвинувачений не володіє мовою, якою проводиться судочинство. Перекладач допомагає реалізувати найважливішу комунікативну функцію у кримінальному провадженні, якщо у судочинстві беруть участь особи, які не можуть між собою вільно спілкуватися через мовний бар’єр.
Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України Про судову експертизу на проведення експертизи.
Розглянуто процесуальні функції секретаря судового засідання по виконанню організаційно-процесуального супроводженням та організації судового процесу.
8. Надаються форми порушення прав учасників досудового розслідування. Перша форма відображає істотні порушення КПК України, а саме: висновки досудового розслідування не відповідають доказам, які встановлені слідчим; докази мають суттеві протеріччя та і не відповідають на обставинам вчиненого кримінального правопорушення; порушення процесуальної форми складання протоколу; неповнота досудового розслідування. Друга форма включає положення неправільного застосування закону України про кримінальну відповідальність; не застосування Закону, який повинен бути застосований відносно підозрюваного; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправільне тлумачення закону, яке суперечить його змісту. Третя форма відображає порушення прав учасників: відсутність захисника під час проведення слідчих розшукових дій, коли його участь є обовязковою; відсутність перекладача якщо підозрюваний не володіє мовою кримінального провадження; порушення правил підслідності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аббасов Ф. Н. Досудебное производство в уголовном процессе России и Азербайджана: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Аббасов Фахраддин Наджаф оглы. – СПб., 2006. – 376 с.
2. Абесалашвили М. З. Подозреваемый как участник уголовного процесса: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Абесалашвили Маринэ Зауровна. – Майкоп, 2005. – 183 с.
3. Агаджанов А. А. Юридическая ответственность государства как гарантия законности: проблемы теории и практики в Российской Федерации: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Агаджанов Андрей Азатович. – Челябинск, 2006. – 177 с.
4. Алексеев С.С. Право (азбука, теория, философия) опыт комплексного исследования // С.С. Алексеев/ - М.: Статут. 1999. – 456с.
5. Азаров Ю. І. Кримінально-процесуальне право України : посіб. для підготов. до екзаменів / Азаров Ю. І., Заїка С. О., Фатхутдінов В. Г. – К., 2010. – 295 с.
6. Аземша І. Б. Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції / І. Б. Аземша // Часопис Київського університету права. – 2010. – №2. – С. 54–57.
7. Азизова О. А. Адвокат как участник уголовного судопроизводства со стороны защиты: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Азизова Оксана Александровна. – Владимир, 2006. – 209 с.
8. Алиев А. У. Принципы юридической ответственности и проблемы их реализации: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.01 / Алиев Абу Умарович. – Махачкала, 2005. – 178 с.
9. Альперт С.А. Субъекты уголовного процесса. // С.А. Альперт/ - Х.: Из-во Харьковский юридический ин-т. 1997. – 60с.
10. Бабій І. В. Досудове провадження у кримінальних справах щодо окремих службових осіб, які займають особливо відповідальне становище: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Бабій Інна Вікторівна. – К., 2009. – 221 с.
11. Багаутдинов Ф. Н. Публичные и личные интересы в российском уголовном судопроизводстве и гарантии их обеспечения на предварительном следствии: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Багаутдинов Флер Нуретдинович. – М., 2004. – 499 с.
12. Бажанов С. В. Стоимость уголовного процесса: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.09 / Бажанов Станислав Васильевич. – Нижний Новгород, 2002. – 585 с.
13. Белозеров Ю.Н. Обеспечение прав и законных интересов личности в стадии возбуждения уголовного дела // Ю.Н. Белозеров, П.Г. Марцифин/ -М.: Академия МВД СССР. 1994. – 202с.
14. Баулін О. В. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого та їх правові гарантії: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Баулін Олег Вячеславович. – К., 2000. – 236 с.