Палій Наталія Сергіївна. Соціальна безпека непрацездатного населення: сутність, стан і перспективи реформування

brief description

Палій Наталія Сергіївна. Соціальна безпека непрацездатного населення: сутність, стан і перспективи реформування : дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. — Донецьк, 2006. — 197арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 170-184

Палій Н. С. Соціальна безпека непрацездатного населення: сутність, стан і перспективи реформування.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України. - Донецьк, 2006.
Проведено комплексне політико-економічне дослідження соціальної безпеки непрацездатного населення, сутності й чинників соціально-економічних відносин, що вливають на соціальну безпеку, механізм її формування та забезпечення у сучасних умовах в Україні.
Визначено сутність економічної категорії соціальна безпека непрацездатного населення”, виявлено її структуру та функції, розмежовано організаційний та змістовний, кількісний та якісний аспекти аналізу цієї категорії.
Проаналізовано інституційне середовище соціальної безпеки непрацездатного населення, складові соціальної інфраструктури, виявлено головні тенденції соціально-економічних процесів, що відбиваються на стані соціальної безпеки.
Досліджено соціальні ризики непрацездатного населення. Доведено доцільність використання соціальних ризиків при формуванні соціальних стандартів. З’ясовано результати впливу пенсійної реформи на рівень соціальної безпеки непрацездатного населення України.
Обґрунтовано механізм удосконалення системи соціального захисту населення в умовах соціально-економічних трансформацій в Україні.

У дисертаційній роботі вирішено важливу науково-теоретичну, методичну і практичну задачу забезпечення соціальної безпеки непрацездатного населення України в сучасних умовах. Суть основних висновків полягає у наступному.

Соціальна безпека непрацездатного населення складна система, яка, в свою чергу, є підсистемою національної безпеки. Економічну категорію соціальна безпека” необхідно аналізувати з позиції якісної визначеності та характеру впливу на соціальний розвиток. Відсутність загальноприйнятого понятійного апарату є одним із стримуючих факторів науково-практичного вирішення проблем соціальної безпеки непрацездатного населення України.

Соціальна безпека непрацездатного населення відображує тенденції та результати соціально-економічних процесів, поєднуючи ієрархічну систему соціальних цілей, задач, соціальних ризиків і стандартів, дозволяє коригувати соціальні процеси через державні та суспільні інститути.

Економічні перетворення (навіть, незважаючи на позитивну динаміку макроекономічних показників 2002-2005 рр.) поглиблюють деструктивний вплив на соціальну сферу Україні: зберігається та посилюється соціальна напруженість у суспільстві, збільшується розшарування населення, продовжується демографічний спад, старіння нації, залишаються невиправдано низькими вартість робочої сили та рівень соціальних гарантій.
Соціальні ризики - це фактори порушення нормального соціального стану людей при втраті працездатності або відсутності попиту на працю (безробіття), що супроводжуються настанням для населення матеріальної незабезпеченості. Соціальні ризики мають комплексний характер, тісно взаємопов’язані між собою, тому складно визначити кінцевий об’єкт страхування; соціальні ризики носять об’єктивний характер, виникають та існують не в надзвичайних, а в нормальних умовах, закономірно супроводжують розвиток суспільства. Сучасні соціально-економічні відносини містять різні види соціальних ризиків. У зв’язку з цим в роботі було визначено найбільш типові соціальні ризики непрацездатного населення України, розроблено їх класифікацію та розкрито особливості.
На основі вивчення сутності, інституційного середовища та нормативної бази соціальної безпеки обґрунтовано її організаційно-економічний механізм, який повинен будуватися на підґрунті державних і громадських інституцій, фінансового забезпечення, мати на меті забезпечення громадянських прав і свобод людини.
Дієвим інструментом соціальної безпеки непрацездатного населення є система соціального захисту за умов її перебудови у зв’язку із глибинними змінами господарського життя та суспільної свідомості. Система соціального захисту повинна відповідати критеріям соціальної безпеки непрацездатного населення, базуватися на принципах соціальної справедливості, мінімізації та компенсації соціальних ризиків. Вихідний момент перетворень системи соціального захисту лібералізація відносин із переносом центру відповідальності з держави на носіїв соціального захисту. Але визначальною умовою цього процесу має бути практична реалізація конституційного принципу справедливої оплати праці.
Удосконалення системи соціального захисту є необхідною передумовою сталого економічного розвитку, і Україна може її реформувати через застосування ринкових важелів, за умов використання мінімальних державних гарантій, на засадах соціального діалогу між робітниками та роботодавцями. Удосконалення механізму соціального захисту повинно містити комплекс напрямів, серед яких варто виділити головні: управління соціальними ризиками, удосконалення системи соціальних стандартів, розбудова соціальної інфраструктури.
Сформульовано основні принципи соціальної безпеки непрацездатного населення, а також визначено недоліки державної політики відносно змісту пенсійної реформи в Україні. При цьому досягнення соціальної безпеки непрацездатного населення у суспільстві стає можливим при реалізації рівних прав і свобод (у галузі пенсійного забезпечення зокрема), за умов проведення політики соціальної стабільності, а також термінового реформування соціальної інфраструктури як системи відтворення на умовах конкурентних стосунків між її суб’єктами, так як у сучасних умовах держава виявляється неспроможною надавати якісне і недискримінаційне соціальне забезпечення.
Встановлені взаємозв’язки між основними характеристиками соціальної безпеки непрацездатного населення та їх залежність від державної політики надали можливість підготовити практичні рекомендації, які прийняті до розгляду і впровадження, зокрема Головним управлінням праці та соціального захисту Донецької обласної державної адміністрації при обґрунтуванні заходів соціального захисту, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області при визначенні альтернативних джерел фінансування пенсійного забезпечення; Донецькою міською Радою при обґрунтуванні соціальної політики; недержавним пенсійним фондом Причетність” при розробці напрямів підвищення ефективності пенсійних схем.