Панчишин Степан Михайлович. Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва

brief description

Панчишин Степан Михайлович. Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва. : Дис... д-ра наук: 08.01.01 2005

Панчишин С.М. Макроекономічний аналіз товарної форми виробництва. Монографія.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.
У дисертації на основі широкого залучення й аналізу праць видатних економістів розкрито теоретико-методологічні передумови макроекономічного аналізу еволюції товарної форми виробництва. Розвинуто поняттєво-категоріальний апарат дослідження цієї форми виробництва та виявлено механізм її розвитку. Обґрунтовано висновок, що теоретична парадигма товарних економічних систем має ґрунтуватись на формі виробництва. Простежено розвиток макроекономічного інструментарію дослідження товарної економіки. Запропоновано авторську концепцію економічної системи як сукупності механізмів організації національної економіки. Розвинуто теорію макроекономічного регулювання з його трьома основними підсистемами ринковий механізм, ділові одиниці і їх організації та держава.
Виявлено зміни в макроекономічній координації економік розвинутих країн у другій половині ХХ ст. Розкрито вихідні умови формування ринкового механізму макрорегулювання та становлення фіскальних і монетарних інструментів державної системи макрокоординації в умовах переходу України до ринку.
Розвинуто концепцію вартісного і невартісного типів ціноутворення. Розкрито особливості еволюції основних складників товарної форми виробництва грошей та цін в умовах розширення ділових зв’язків економічних суб’єктів. Обґрунтовано авторську концепцію вартісних відносин економічних суб’єктів та розкрито особливості цих відносин в умовах ринкової трансформації економіки України. Зроблено висновок про необхідність формування нового механізму державного регулювання доходів в Україні.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення важливої наукової проблеми макроекономічного аналізу товарної форми виробництва, що виявилося в обґрунтуванні авторських концепцій товарних економічних систем, змін та динаміки основних елементів товарної форми виробництва, еволюції макроекономічної координації та вартісних відносин економічних суб’єктів в перехідній економіці України. Проведене дослідження дало підстави зробити такі висновки.

У ХХ сторіччі у товарній формі виробництва відбулись глибокі зміни, які охопили не лише фізичну економіку, а й монетарну. Ця форма виробництва демонструє високу адаптивну здатність до різних типів і форм власності, менталітету та економічної культури різних народів. Зростання масштабів товарної економіки зумовлюється нині взаємодією одиничного та часткового поділу праці, збільшенням кількості відособлених виробників, зростанням значущості нематеріального виробництва, збільшенням чисельності населення тощо. Одночасно ускладнилась взаємодія фізичної і монетарної економік; вплив останньої на процес виробництва посилився.
Окрім товарних і вартісних відносин доцільно виокремлювати власне вартісні, або товарно-вартісні, як ту частину товарних відносин, яка здійснюється на основі врахування затрат ресурсів на виробництво життєвих благ та їх суспільної цінності. Основною умовою функціонування товарно-вартісних відносин є присутність в економіці конкуренції ділових одиниць. Обмеження або заглушення конкуренції означає, що не працює механізм формування допустимих витрат, що спричинює перманентну розбалансованість національної економіки, монопольне становище виробника на ринку, дефіцит і затоварювання, формування затратного механізму господарювання. Така економіка не сприймає інновацій і зрештою занепадає.
На основі товарної форми виробництва складаються різні економічні системи. У вузькому розумінні економічну систему доцільно визначати як певний спосіб організації національної економіки. Щодо широкого визначення економічної системи як категорії, то унаслідок величезної кількості її складників, суперечливих і неоднозначних зв’язків між ними сформулювати його практично неможливо. Тому доцільно розглядати елементи і механізми організації національної економіки, які в сукупності і становлять економічну систему. Основними елементами економічної системи є, по-перше, механізм узгодження діяльності суб’єктів господарського життя; по-друге, механізм реалізації власності на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага; по-третє, механізм розподілу і перерозподілу створеного національного продукту; по-четверте, грошовий механізм, механізми оподаткування, інвестування, кредитування, механізми наймання і звільнення працівників, допомоги з безробіття та ін.
У світовій економічній науці є два головні підходи до визначення природи економічних систем, однак вони не дають змоги пояснити соціально-економічних процесів, які розвинулись у багатьох країнах наприкінці ХХ початку ХХІ ст. Сучасні економічні процеси в пострадянських державах, населення яких схильне до егалітарно-колективістських цінностей, значною мірою спростовують тезу про те, що цінності обов’язково витворюють певну економічну систему. Ці країни однозначно стали на шлях приватизації і формування ринкової економічної системи. З іншого боку, приватизація державної власності у розвинених країнах у 1980-90 рр. і масова приватизація так званої загальнонародної власності у пострадянських країнах не підтверджує тези ліворадикальної політекономії про природно-еволюційний процес розвитку відносин власності. Тільки побудова теоретичної парадигми сучасних економічних систем на товарній формі виробництва дає змогу пояснити ці соціально-економічні зміни.
У вітчизняній економічній науці формується нова методологія політекономічного та макроекономічного аналізу, яка містить низку постулатів. Серед цих постулатів важливими є такі: національний продукт створюється у всіх сферах економіки, незалежно від того уречевлюються результати людської діяльності чи існують у вигляді послуг; усі фактори виробництва створюють національний дохід, який розподіляється між факторами відповідно до їх граничних продуктів; вартість блага формується на підставі витрат усіх ресурсів. Складником методології макроекономічного аналізу є філософія макроекономіки, яка відображає сукупність принципів побудови найефективнішої стабільної економічної системи.
Функціонування товарних відносин передбачає обов’язкову присутність у національній економіці змагальності, конкуренції ділових одиниць. Упродовж століть атомістична структура галузей та недостатня могутність ділових одиниць не дозволяла їм втручатися в роботу ринкового механізму і товарні відносини асоціювалися з стихією і непередбачуваністю. Під дією низки чинників товарні відносини еволюціонували у ХХ ст. у напрямі підвищення рівня їх керованості. Основні серед цих чинників: олігопольна структура багатьох галузей і ринків, міжфірмова кооперація, робота на замовлення, державне регулювання. Ринкове середовище стає більш визначеним для економічних суб’єктів.
Зміни у товарних відносинах і технологічному способі виробництва зумовили еволюцію вартості, яка формується нині на підставі витрат усіх ресурсів. Вартість блага є оцінкою виробником його бухгалтерських і економічних витрат на виробництво цього блага. Глибинну суть закону вартості можна звести до того, що обмін більшості життєвих благ здійснюється на підставі взаємодії на ринку їх вартостей і цінностей. Закон вартості діє лише за умов конкуренції у національній економіці, відтворюваності обмінюваних благ та реальної юридичної рівності сторін мінового відношення. Вартісні закономірності не поширюються на результати невідтворюваної праці, наприклад, твори мистецтва. Ціни на твори відомих майстрів формуються лише на підставі цінності. Коло благ, ціноутворення на які виходить за вартісні межі, розширилося. Зокрема такими благами є результати наукової та винахідницької діяльності.
Одним з найважливіших елементів товарної форми виробництва є гроші. Упродовж сторіч основою грошових відносин економічних суб’єктів було золото. Еволюція грошей розпочалася з виникнення функціональних форм грошей. У другій половині ХХ ст. у грошах відбулися зміни, мабуть, найглибші від часу їх виникнення. Центральною ланкою грошових відносин стали позбавлені внутрішньої вартості кредитні гроші, які є нині не знаком золота, а щодо нього первинні. Перехід до паперово-кредитних грошей як основи сучасних товарних відносин зумовлений розширенням ділових зв’язків економічних суб’єктів та необхідністю державного регулювання економіки за допомогою монетарних інструментів.
Передінфляційну основу в сучасній економіці становить звуження сфери товарних відносин унаслідок розвитку процесу інституціоналізації. Зростання загального рівня цін підживлюється також багатьма процесами монетарного і немонетарного походження. Найчастіше зростання цін спричиняють вищі темпи зростання сукупного попиту порівняно з темпами збільшення національного виробництва. У сучасній економіці зростання витрат на одиницю продукції також індукує інфляцію. Загалом інфляція є нині багатофакторним процесом. Інфляційний процес у перехідних економіках має як джерела, успадковані від проінфляційної командної економіки, так і джерела трансформаційного періоду, що випливають із поточної розбалансованості економіки. У більшості країн з перехідною економікою джерелом високої інфляції після початкового вибуху цін унаслідок лібералізації була монетизація бюджетного дефіциту. Для недопущення розвитку у майбутньому галопуючої інфляції уряд України має розробити антиінфляційну стратегію, основним складником якої є ефективна монетарна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури вітчизняної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.
Макроекономічну координацію у будь-якій економічній системі, яка ґрунтується на товарній формі виробництва, забезпечують три основні підсистеми ринковий механізм, ділові одиниці і їхні організації та держава. У процесі розвитку національної економіки ринковий механізм втрачає здатність до її самостійної макрокоординації, відповідно зростає роль держави в її регулюванні. Серед державних інструментів макрорегулювання найважливішу роль відіграють монетарні і фіскальні, результативність використання яких ґрунтується на тому, що в короткостроковому періоді зміни в монетарному секторі національної економіки впливають на її фізичний сектор. Поєднання фіскальних та монетарних інструментів у вітчизняній економіці ускладнюється внаслідок підвищення рівня її відкритості. В умовах ринкової трансформації економіки використання фіскально-монетарного інструментарію забезпечує кращі результати тоді, коли державні мужі дотримуються певних правил у їх застосуванні.
У 80-90 рр. ХХ сторіччя відбулися глибокі зміни в макроекономічній координації економік розвинених країн. Поєднання регулятивних складників, яке склалось раніше, хитнулось у напрямі ринкового механізму, вплив якого на формування макроекономічних пропорцій посилився. Одночасно змінилися форми державного втручання в економіку, змінилися акценти у співвідношенні методів державного регулювання економіки. Усі методи регулювання, які нині застосовують уряди, стимулюють посилення конкуренції та змагальності, що забезпечують реалізацію сильних сторін товарної форми виробництва. Приватизація у країнах з розвиненою приватно-товарною економікою практично не підриває здатності держави впливати на макроекономічні процеси. У розвинених країнах відбувається активний пошук нових методів макроекономічної координації, особливо в умовах посилення інтеграційно-глобалізаційних процесів.
Командні системи, які ґрунтуються на товарній формі виробництва, можуть складатися на основі державної та інших форм власності. Централізоване планування, що було єдиним методом макроекономічної координації в командній економіці, спрацьовує тільки в екстремальних ситуаціях, коли задовольняються лише елементарні потреби людей. Із розширенням кола життєвих благ, які продукує національна економіка, ускладненням виробничих зв’язків між діловими одиницями, директивне планування не забезпечує ефективного регулювання національної економіки. У вітчизняній економіці формується новий механізм макрокоординації.

Одним з найважливіших напрямів стосунків економічних суб’єктів є наймання робочої сили. У другій половині ХХ ст. суттєво збільшилася кількість осіб, які працюють за наймом. Частина українських економістів-теоретиків досі поділяє постулати марксизму про експлуатацію найманих працівників. Однак ця експлуатація в умовах конкурентного середовища як макроекономічний процес неможлива. У конкурентній ринковій економіці з демократичними традиціями заробітна плата у тривалому періоді тяжіє до верхньої межі вартості робочої сили, яка збігається з граничним продуктом праці у грошовому виразі. Про експлуатацію найманих працівників мова може йти лише на рівні окремого підприємства, і вона стосується таких питань, як умови праці та дотримання вимог техніки безпеки, організація і тривалість робочого дня, рівень заробітної плати, тривалість відпустки тощо.
Важливим різновидом вартісних відносин у товарних економічних системах є економічні стосунки домогосподарств і фірм з державою, які здійснюються головно через податки і державні видатки. У ХХ ст. рівень оподаткування підвищився у всіх країнах світу, що зумовлено зростанням ваги суспільних і громадських благ у формуванні людського капіталу, підтриманням сталого економічного зростання та державною політикою соціального захисту населення. В Україні рівень оподаткування та склад податків відповідає показникам інших європейських країн. Проте нинішня система оподаткування має помітні слабини, зокрема пропорційне оподаткування доходів фізичних осіб відтворює і поглиблює нерівність у процесі перерозподілу доходів. Необхідно активізувати стимулювальну функцію податків для прискорення структурної перебудови вітчизняної економіки, передовсім на основі досвіду європейських країн удосконалити стягування ПДВ.
Ринкова трансформація вітчизняної економіки спричинила докорінні зміни у функціональному і родинному розподілі доходів: помітно зменшилась частка заробітної плати та збільшилась питома вага трансферних платежів. Одночасно різко посилилась міжгалузева диференціація заробітної плати та доходів домогосподарств. Українське суспільство характеризується високим ступенем нерівності в розподілі доходів (децильний коефіцієнт в Україні значно вищий, ніж у країнах Західної Європи). Такі тенденції в розподілі доходів можуть порушити пропорції у розподілі робочої сили між галузями вітчизняної економіки, знизити стимули до наполегливої напруженої праці, спричинити наростання соціальної напруженості у суспільстві. Для подолання несприятливих тенденцій у сфері розподілу доходів необхідно сформувати новий механізм їх державного регулювання.