Парена Віолета Анатоліївна. Сфера послуг в умовах переходу до ринкової економіки України

brief description

Парена Віолета Анатоліївна. Сфера послуг в умовах переходу до ринкової економіки України: дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Дніпропетровський держ. аграрний ун-т. - Д., 2005

Парена В.А. Сфера послуг в умовах переходу до ринкової економіки України”. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 економічна теорія. Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2005.
Дисертація присвячена актуальним проблемам розвитку сфери послуг, а точніше її галузям: освіти та охорони здоров’я.
Проаналізований зміст сфери послуг як складної економічної категорії та особливостям її розвитку у перехідній економіці, проаналізовані шляхи становлення організаційно-економічних форм розвитку цієї сфери на прикладі України.
Проведений аналіз сучасного становища галузі освіти і охорони здоров’я в Україні. Показані тенденції розвитку даних галузей народного господарства в розвинутих країнах світу.
Запропонована авторська концепція реформування і розвитку системи управління в галузі освіти і охорони здоров’я.

Дисертація містить теоретичне узагальнення і пропонує вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні природи сфери послуг і розробці концептуальних засад ефективного фінансового механізму реформування освіти і науки та охорони здоров’я в Україні.
1. Праця в сфері послуг спрямована на формування соціально-економічних умов для функціонування відносин привласнення на стадіях розподілу і споживання, забезпечуючи розвиток всіх фаз суспільного відтворення в діалектичній єдності.
Найважливіша особливість відтворення основних фондів сфери послуг полягає в тому, що по своїй економічній природі вони є споживчими благами тривалого користування, вони створюють матеріальні передумови росту добробуту і якісного розвитку людей. На відміну від відтворення основних виробничих фондів відтворення основних фондів у сфері послуг має переважно соціальну спрямованість.
В умовах переходу до ринкової економіки праця робітників сфери послуг повинна бути спрямована на організацію таких нових форм зовнішнього прояву відносин власності, які дозволяють суспільству дійсно виконувати всі соціально-економічні функції, реально діяти як єдиний і опосередкований суб‘єкт відносин щодо використання засобів виробництва у відповідності з їх суспільною природою”.
2. Формування ефективного механізму мотивації праці, робітників сфери послуг на мікрорівні передбачає створення сприятливої мотиваційної ситуації, яка б враховувала сукупну дію всіх факторів, що активно проявляють себе на макрорівні.
3. Для підприємств і установ сфери послуг в умовах переходу на ринкові відносини особливо важливим є такий принцип, як самостійність у прийнятті рішень самим суб'єктом, що господарює, який несе всю повноту відповідальності за ефективність цих рішень, безперервність процесу відтворення. Однак не можна не враховувати, що при цьому держава здійснює в строго обмежених межах регулювання економічних процесів, забезпечуючи умови для чесної конкуренції (антимонопольне регулювання) і безпосередньо втручається у тих випадках, коли ринкові процеси самостійно не можуть забезпечити значні зрушення в пропорціях, або виявляють негативні соціальні й економічні наслідки. При цьому держава використовує методи прямого і непрямого регулювання.
До методів прямого державного регулювання соціально-економічного розвитку організацій у сфері послуг відносяться: державні замовлення і контракти; підтримка централізованими фінансовими ресурсами; визначення і закріплення в планах і програмах стратегії розвитку; нормування; нормативні вимоги до якості, ефективності, екології; правові й адміністративні обмеження; ліцензування й акредитація діяльності усередині держави і на зовнішньому ринку. Методи непрямого впливу на економічні процеси в основному спираються на механізм товарно-грошових відносин. Вони впливають на економічні інтереси суб'єктів господарської діяльності. До них можна віднести: оподатковування, податкові пільги; регулювання цін; платежі за ресурси; ставки відсотків; амортизаційну політику; регулювання оплати праці і матеріального заохочення; митні тарифи та ін.
4. Система охорони здоров’я не може цілком спиратися на рентабельність як основний критерій доцільності медичних і соціальних заходів. Важливими чинниками є медична і соціальна ефективність, що вимірюється не грошима, а лікувальним ефектом і розмірами соціального збитку, якого вдалося запобігти, тобто абсолютним числом захворювань та смертей, яких можна запобігти за допомогою діяльності медичних установ і комплексу державних соціальних заходів.
Соціально-медична й економічна ефективність діяльності установ охорони здоров'я, їх виживаність і конкурентноздатність на ринку медичних товарів і послуг можливі за умов застосування стратегічного управління, як сукупності п'яти взаємозалежних управлінських процесів: аналіз середовища, визначення місії і цілей, вибір стратегії, виконання стратегії, аналіз і контроль виконання.
5. Системний підхід на рівні мотиваційної системи конкретизується в мотиваційну модель, яка передбачає розробку державної концепції та програми ефективного використання власності незалежно від її форми; вдосконалення існуючих, розробку та прийняття нових законодавчих актів, що регламентують діяльність підприємств сфери послуг з різною формою фінансування.
6. Процеси становлення ринкової форми обміну супроводжується подоланням суперечностей, що мали місце в адміністративно-командній економіці.
Задача економічної науки на даному етапі розвитку полягає в розробці механізму ціноутворення на послуги і ефективної державної і регіональної політики цін, які, з одного боку, повинні покривати витрати на ці послуги і, з іншого, давати можливість отримання прибутку функціонуючим суб’єктам господарювання виробникам послуг.
На основі прогнозування в сфері послуг повинне здійснюватися передбачення тенденцій розвитку суспільного відтворення на різних його рівнях, виявлення і добір оптимального з альтернативних шляхів впливу на майбутній розвиток економічних відносин сфери послуг, прогнозна оцінка коливань ринкової кон'юнктури і соціально-економічних наслідків запропонованих програмних рішень.
На сучасному етапі новим важливим елементом інвестиційної діяльності є курс на соціальну переорієнтацію всієї національної економіки. Для цього необхідні структурні зміни, які сприятимуть оздоровленню фінансових відносин, зміцненню матеріально технічної бази сфери послуг, підвищенню ефективності загальнодержавних задач.