ПАРЛАМЕНТСЬКА БІЛЬШІСТЬ (КОАЛІЦІЯ) ТА ПАРЛАМЕНТСЬКА ОПОЗИЦІЯ: ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Державний вищий навчальний заклад
«Ужгородський національний університет»

На правах рукопису

ШАРАНИЧ СЕРГІЙ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 340.12+342.53

ПАРЛАМЕНТСЬКА БІЛЬШІСТЬ (КОАЛІЦІЯ)
ТА ПАРЛАМЕНТСЬКА ОПОЗИЦІЯ:
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних та правових учень

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ю. М. Бисага,
доктор юридичних наук, професор

Ужгород – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ (КОАЛІЦІЇ)
ТА ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ОПОЗИЦІЇ 10
1.1 Коаліція та опозиція в парламенті: еволюція понять
та джерельна база дослідження 10
1.2 Особливості правового статусу
парламентської більшості (коаліції) 28
1.3 Поняття та сутність парламентської опозиції:
загальнотеоретичний підхід 52
Висновки до Розділу 1 77
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ (КОАЛІЦІЇ) ТА ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ОПОЗИЦІЇ
В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ 81
2.1 Аналіз функціонування парламентської більшості (коаліції)
в зарубіжних країнах 81
2.2 Форми та моделі інституціоналізації парламентської опозиції
(на прикладі зарубіжних країн) 103
Висновки до Розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ (КОАЛІЦІЇ) ТА ОПОЗИЦІЇ
В УКРАЇНІ: ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ 126
3.1 Особливості функціонування більшості (коаліції)
у Верховній Раді України: тенденції та перспективи 126
3.2 Проблеми вдосконалення правового статусу опозиції
у Верховній Раді України 146
Висновки до Розділу 3 164
ВИСНОВКИ 166
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 171

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Посилення відповідальності владних структур, підвищення ефективності діяльності державних органів та взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади є одними з ключових завдань, що постають перед Україною у процесі реалізації стратегії економічного та соціального розвитку держави. Відповідно, на нинішньому етапі державотворення в Україні визріла нагальна потреба реформувати політичну систему суспільства. Реформа має бути спрямована на зміцнення конституційного ладу, поглиблення демократичних засад державного управління, становлення інститутів громадянського суспільства, зміцнення національної безпеки та підвищення міжнародного авторитету держави.
Усі парламенти світу працюють над підвищенням ефективності законодавчого процесу, посиленням свого впливу в політичному житті суспільства. Одна з проблем, що постає перед ними, полягає в тому, щоб побудувати структуру стосунків між представниками різних партій так, аби коаліція депутатських фракцій формувалась не між окремими особами й політичними групами, а загалом із більшістю. Важливим чинником плідного функціонування парламенту є тісна взаємодія політичних груп у межах коаліції чи більшості та опозиції. У переважній частині парламентських органів регламент встановлює межі повноважень фракцій чи коаліцій більшості та містить засоби захисту й відповідні повноваження фракцій меншості.
В умовах активного законодавчого закріплення здобутків демократичного розвитку політичної системи, що простежуємо в Україні після проголошення незалежності (зокрема політичного плюралізму, багатопартійності тощо), особливої гостроти набуває питання теоретико-правового обґрунтування законодавчого забезпечення діяльності парламентської більшості (коаліції) та опозиції як невіддільних елементів такого розвитку.
Відповідність теми дисертації сучасним тенденціям розвитку України зумовлена і тими політичними процесами, що спрямовані на зміну форми правління. За такої трансформації, парламентська більшість та парламентська опозиція відіграватимуть ще важливішу роль у функціонуванні системи органів державної влади, а отже, потребуватимуть належного законодавчого оформлення діяльності.
Ґрунтовний аналіз праць учених дає підставу констатувати відсутність єдності в підходах щодо розуміння правової природи парламентської більшості та парламентської опозиції, їх ролі та значення з-поміж інших державно-правових інститутів.
Передумови наукового розуміння окресленої проблеми були закладені у працях давньогрецьких мислителів Аристотеля та Платона, а також у працях Т. Гоббса, П. Гольбаха, Дж. Локка, Ш-Л. Монтеск’є, Б. Спінози, Д. Юма. На початку ХVІІІ ст. концепцію парламентської більшості та меншості почали обґрунтовувати Е. Берк, лорд Болінбрук, І. Кант, Ж. Ламетрі.
Окремі питання, що стосуються правового статусу парламентської опозиції, стали предметом дослідження в роботах, зокрема, Ч. Вайза, Л. Гонюкової, О. Дніпрова, Ю. Древаля, В. Кампо, П. Кислого, Ю. Мірошниченка, Р. Павленка, Е. Рахімкулова, Й. Рисіча, А. Ришелюка.
Деякі аспекти функціонування парламентської більшості та меншості (у зв’язку з розглядуваними питаннями) висвітлювали Г. Федоренко, П. Шляхтун, Ю. Древаль, І. Зарицька.
Історичні аспекти функціонування парламентської більшості та меншості в Україні розкрито в роботах таких науковців, як: В. Верстко, М. Дамірлі, Г. Демиденко, Н. Дроботенко, О. Мироненко, П. Музиченко, Л. Окиншевич, М. Орзіх та ін.
У Російській Федерації окремі аспекти функціонування парламентської більшості та меншості розглянуто у працях В. Дінеса, Л. Ентіна, Л. Сліски, Ю. Юдіна. Серед робіт представників далекого зарубіжжя, у яких увагу приділено питанню правового статусу парламентської більшості та меншості, можна назвати працю Г. Кречмера.
Підґрунтям дисертації послугували також наукові праці таких відомих учених: С. Авак’яна, Ж.-П. Жакке, О. Кутафіна, Ю. Тихомирова, В. Туманова, А. Шайо, а також українських науковців: А. Георгіци, І. Берназюк, А. Грабильнікова, О. Майданника, О. Мельник, Л. Наливайко, О. Совгирі, В. Погорілка, Ю. Тодики, О. Фрицького та ін.
Доводиться констатувати, що питання парламентської більшості та парламентської опозиції учені розглядають переважно однобічно, з акцентом на галузевому аспекті цих інститутів. Водночас, з огляду на реалії сьогодення, означена проблема потребує комплексного теоретико-правового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний напрям дослідження пов’язаний із планом науково-дослідної роботи кафедри конституційного права та порівняльного правознавства Ужгородського національного університету на 2011–2012 рр. Тематика дослідження пов’язана з комплексною темою «Державне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ–ХХІ ст.ст.», а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, яку розробляють науковці Ужгородського національного університету (номер державної реєстрації 0196U008267).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи – комплексно на загальнотеоретичному рівні дослідити правовий статус парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції як демократичних інститутів політичної системи суспільства.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:
– з’ясувати теоретико-правові аспекти понять «коаліція» та «опозиція»; простежити еволюцію їх формування у вітчизняній і світовій політико-правовій думці; визначити їх місце в понятійно-категорійному апараті загальної теорії держави і права;
– охарактеризувати правову природу інституту парламентської більшості (коаліції) та інституту парламентської опозиції;
– виокремити та проаналізувати особливості функціонування парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції в деяких зарубіжних країнах у контексті їх прямої залежності від форми правління в державі;
– встановити правові чинники, що впливають на формування і діяльність парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції в зарубіжних країнах;
– узагальнити особливості законодавчої регламентації діяльності парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції в зарубіжних країнах, щоб запозичити досвід законодавчого регулювання правового статусу цих інститутів;
– проаналізувати чинне законодавство України щодо закріплення в ньому правового статусу парламентської більшості та парламентської опозиції;
– запропонувати шляхи подальшого вдосконалення правового статусу парламентської більшості та парламентської опозиції, окреслити напрями його нормативного регулювання в Україні.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що складаються в процесі формування та функціонування парламентської (більшості) коаліції і парламентської опозиції як невіддільних елементів політичної системи демократичного суспільства.
Предмет дослідження – теоретико-правові аспекти правового статусу парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції, що відображаються у їх відносинах із суспільством та державою.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких дало змогу досягнути сформульованих мети і завдань дослідження й одержати достовірні результати. Так, спеціально-юридичний метод було використано для встановлення зовнішніх ознак досліджуваних правових явищ, їх спільних рис та відмінностей, формулювання дефініцій, що склали понятійно-категорійний апарат дослідження (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). За допомогою історико-правового методу проаналізовано історичні аспекти розвитку понять «коаліції» та «опозиція», розкрито ті закономірності та зв’язки, які не можна виявити, розглядаючи ці правові поняття в межах лише одного історичного періоду (підрозділ 1.1). На основі методу порівняльно-правового аналізу було встановлено, за допомогою яких інститутів різні держави вирішували завдання щодо організації співпраці парламентської більшості та парламентської опозиції (підрозділи 2.1 і 2.2). Системний метод уможливив комплексний розгляд механізмів формування та діяльності коаліції й опозиції у Верховній Раді України (підрозділи 3.1 і 3.2). Застосування структурного методу дозволило проаналізувати основні складові правового статусу парламентської коаліції й парламентської опозиції в Україні (підрозділи 3.1 і 3.2). За допомогою функціонального методу було визначено основні властивості та функціональні ознаки парламентської більшості/меншості (підрозділи 1.2 та 1.3). У дослідженні використано й інші традиційні для сучасної правової науки методи.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації викладено низку нових концептуальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
уперше:
– комплексно, з позиції теоретико-правової науки, розглянуто проблему правового статусу парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції;
– теоретично обґрунтовано шляхи оптимізації нормативного регулювання правового статусу парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції з урахуванням загальновизнаних стандартів організації влади в демократичних країнах;
– доведено, що оскільки в українському законодавстві недостатнім є рівень нормативно-правової інституціоналізації парламентської опозиції: право на опозиційну діяльність не закріплено в Конституції Україні та немає закону про політичну опозицію, правове врегулювання статусу парламентської опозиції в нинішніх умовах доцільно здійснювати шляхом внесення змін до чинних нормативно-правових актів, а не прийняття окремого закону;
удосконалено:
– аргументацію того, що в державі мають бути визначені системні механізми захисту прав опозиції, зокрема парламентської. Реальність прав опозиції залежатиме від низки чинників: дієвості реалізації громадянами прав та свобод, чесності виборів, незалежності судової системи, рівня корупції, рівня економіко-соціального розвитку суспільства, рівня правової свідомості та культури;
– положення про те, що інститут парламентської більшості є невіддільним атрибутом внутрішньоорганізаційного структурування в органах народного представництва та вагомим надбанням сучасного демократичного врядування;
набули подальшого розвитку:
– трактування українськими та зарубіжними ученими визначення поняття «парламентська більшість (коаліція)» та «парламентська опозиція»;
– теза про те, що в зарубіжних державах закріплення на законодавчому рівні правового статусу парламентської опозиції, наділення її відповідними правами, врегулювання її взаємодії з парламентською більшістю (коаліцією) сприяють ефективності представницької демократії, дають змогу оцінити рівень плюралізму й ефективність правової системи;
– положення стосовно того, що правове урегулювання статусу парламентської більшості (коаліції) та парламентської опозиції не є «панацеєю» проти фактичного монополізму більшості, однак створення ефективних юридичних механізмів сприятиме розвитку парламентаризму та конкуренції в політичному житті держави загалом.
Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у:
– науковому процесі – для подальших загальнотеоретичних та галузевих досліджень проблем становлення й організації діяльності парламентської більшості та парламентської меншості;
– правотворчій роботі органів державної влади;
– законодавчому процесі – для підготовки законопроектів, які стосуються організації діяльності парламенту;
– навчальному процесі – у ході викладання теорії держави і права, історії держави і права, конституційного права та відповідних спецкурсів у навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійної дослідницької роботи автора. Для аргументації деяких положень залучено окремі тези з робіт інших авторів, при цьому зроблено відповідні покликання. Сформульовані теоретичні положення, висновки та пропозиції автор одержав особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорювалися та були схвалені на засіданні кафедри конституційного права та порівняльного правознавства юридичного факультету Ужгородського національного університету, а також доповідалися на: 10-й Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародне співробітництво у впровадженні інноваційних технологій навчання у вищій школі» (Ужгород, 11–14 травня 2010 р.), міжнародному науково-практичному круглому столі «Україна–ЄС: правові, політичні, соціальні та економічні аспекти інтеграції» (Ужгород, 26 червня 2011 р.), на міжнародній науково-практичній конференції «Вплив права та закону на сучасний розвиток суспільства» (Ужгород, 27–28 грудня 2012 р.).
Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено в дев’яти публікаціях, з яких – п’ять наукових статей, опублікованих у фахових виданнях України, одна стаття, опублікована в іноземному науковому виданні, та три публікації – у збірниках тез виступів на науково-практичних заходах.
Структура дисертації зумовлена характером проблематики, постановкою мети і завдань дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 196 сторінок, з яких 170 сторінок – основний текст, 26 – список використаних джерел (273 найменування).

bibliography

ВИСНОВКИ

Розроблені теоретичні положення й одержані результати дослідження сприяли вирішенню актуального наукового завдання – комплексно на загальнотеоретичному рівні досліджено правовий статус парламентської більшості (коаліції) й парламентської опозиції як демократичних інститутів політичної системи суспільства.
Відтак сформульовано низку висновків і рекомендацій.
1. Відзначено, що питанню юридичного оформлення представлених у парламенті коаліції та опозиції в науковій літературі приділено значну увагу. Проте, зауважено, більшість авторів розглядає це питання не окремо, а в тому чи іншому контексті – залежно від конкретного спрямування завдань, які ставить перед собою дослідник. Далі узагальнено, що правова природа коаліції та опозиції в парламенті досі не була предметом спеціальних досліджень у теорії держави і права.
Виявлено, що в сучасній літературі недостатньо висвітлено тему впливу інституту парламентської більшості (коаліції) та інституту парламентської меншості (опозиції) на становлення системи парламентського контролю і розвиток демократії в поставторитарних і посттоталітарних країнах. Замало уваги приділяється також порівнянню інституційних виявів феномену парламентської коаліції залежно від форми правління в державі, місця такого феномену за «змішаної» форми правління, яка, за свідченням багатьох авторів, домінує під час творення нових конституцій.
З’ясовано, що означену проблематику в правовій науці досліджено в таких основних напрямах, як: визначення та порівняння форми правління в різних державах, дослідження парламентаризму, з’ясування відповідальності влади перед суспільством у демократичних країнах, дослідження виборчих систем та їх впливу на формування партійних систем, висвітлення організації і роботи парламенту.
2. Встановлено, що правовий статус коаліції депутатських фракцій (більшості) визначається сукупністю норм чинного законодавства, які характеризують їх правове становище в структурі парламенту. Однак аналіз чинного законодавства низки зарубіжних країн дав підстави стверджувати, що ніяких законів про парламентські більшості (коаліції) не існує. У жодній з конституцій демократичних держав не згадано порядку утворення коаліцій та правил їхньої поведінки, за винятком двох положень, які є типовими для всіх систем із парламентською формою правління: 1) уряд має піти у відставку, коли він втратив довіру парламенту; 2) уряд іде у відставку офіційно після загальних виборів.
3. Запропоновано авторське розуміння поняття «опозиція». Вона є невіддільним елементом політичної системи суспільства, що виявляється в її участі у здійсненні влади, участі у політичних відносинах, наявності соціально-політичної орієнтації і спрямованості діяльності на забезпечення стабільності та порядку й полягає у цілеспрямованій діяльності уповноважених суб’єктів конституційно-правових відносин, що передбачає здійснення контролю за органами державної влади та органами місцевого самоврядування, критику їх роботи та створення альтернативної програми розвитку держави (окремого регіону) й формування позитивного досвіду управлінської роботи та кадрового потенціалу.
Зауважено, що неоднозначність та суперечливість позицій науковців щодо цієї проблематики вказують на нагальну потребу теоретико-правового дослідження цього явища для вироблення спільного бачення того, що таке «опозиція». Це сприятиме розробці чітких рекомендацій, які дозволять визначити місце, роль та функціональне наповнення явища опозиції в парламенті України.
4. З’ясовано, що досвід зарубіжних країн вказує на те, що інститут парламентської більшості посилює ефективність функціонування парламентів та надає додаткові умови для стабілізації політичних режимів. У парламентських республіках парламентська більшість безпосередньо впливає на формування і функціонування органів виконавчої влади. Серед наведених та проаналізованих у дослідженні варіантів парламентських коаліцій найбільш стійкими й ефективними потрібно визнати малі коаліції та коаліції зі стабільною підтримкою.
5. Дослідження зарубіжного законодавства дало змогу висновувати, що не зовсім доцільно закріплювати в законодавстві поняття парламентської опозиції, а також неможливо чітко визначити ознаки, за якими опозицію можна було б відмежувати від «не-опозиції», тобто всіх інших суб’єктів політичної діяльності.
Встановлено, що в більшості країн світу правовий статус опозиції частково регулюється положеннями конституцій, а частково – спеціальними нормами регламентів парламентів. Окрім того, досить часто діяльність опозиції і в парламенті, і за його межами регулюється також законодавством про свободу вираження поглядів та проведення мітингів і демонстрацій. Це пояснює відсутність спеціального законодавчого акта про опозицію та опозиційну діяльність.
6. Наголошено, що проблеми, пов’язані з утворенням коаліційної більшості у Верховній Раді України, спричинюють значні правові наслідки. Неспроможність Верховної Ради України у встановлені терміни сформувати парламентську більшість, а так само її зберегти (зберегти її конституційний характер), є красномовним свідченням функціональної неспроможності представницького органу в системі організації влади. Повторення проблемних ситуацій, пов’язаних з утворенням більшості, а так само труднощі, що виникали навколо процедури формування Кабінету Міністрів України, врешті-решт переконують усіх, і насамперед політичну еліту, у нездатності Верховної Ради України виконувати роль провідного органу в механізмі влади, тобто в умовах кризи парламентаризму. Це, очевидно, посилює нелегітимність наявної моделі організації влади загалом і спонукає суб’єктів, що володіють правом ініціювати поправки до Конституції України, реалізувати це право.
7. Зазначено, що, враховуючи українські політичні реалії, було б доцільно закріпити права і коаліції, і опозиції в Регламенті Верховної Ради України. До того ж одним з варіантів визначення опозиції в Україні, як зауважено, може стати її окреслення за допомогою якісного та кількісного критеріїв. Наприклад, закріпити положення, згідно з яким опозиційною належить вважати фракцію або коаліцію фракцій, які: 1) заявили, що провадитимуть опозиційну діяльність, з трибуни Верховної Ради; 2) становлять не менше як чверть депутатів від конституційного складу парламенту.
8. У зв’язку з тим, що в українському парламенті встановилася практика надавати опозиційним фракціям можливість очолювати ті комітети, у яких найяскравіше виявляються його контрольні функції, то, наголошено, за опозиційними фракціями варто закріпити такі права: 1) право очолювати комітети з питань бюджету, боротьби з корупцією та організованою злочинністю, регламенту та депутатської етики, з питань свободи слова та інформації, прав людини; 2) право висувати кандидатури на посаду віце-спікера та голови Рахункової палати. Зазначені посади належить розподіляти між фракціями опозиції пропорційно до їхнього представництва у Верховній Раді.
9. Зроблено висновок про недостатню обґрунтованість закріплення за парламентською меншістю в законопроектах про опозицію прав на: 1) призначення на посади в окремих центральних органах виконавчої влади, незалежних органах (Рахункова палата, Рада Національного банку, Вища рада юстиції, Конституційний Суд України тощо); 2) заміщення посад в комітетах з порушенням принципу пропорційного розподілу відповідних посад між усіма фракціями; 3) запровадження фінансування їх діяльності окремим рядком з Державного бюджету; 4) пряме втручання в діяльність органів виконавчої влади шляхом ветування актів Кабінету Міністрів, погодження кадрових призначень у сфері виконавчої влади; 5) утворення опозиційного Кабінету Міністрів із широкими повноваженнями, окремим фінансуванням та матеріальним забезпеченням.
10. Акцентовано, що неспроможність Верховної Ради України у встановлені терміни сформувати парламентську більшість, як і зберегти її (зберегти її конституційний характер), є красномовним свідченням функціональної неспроможності представницького органу в системі організації влади. Повторення проблемних ситуацій, пов’язаних з утворенням більшості, а також труднощі, що виникали навколо процедури формування Кабінету Міністрів України, врешті-решт переконують усіх, і насамперед політичну еліту, у нездатності Верховної Ради України виконувати роль провідного органу в механізмі влади, тобто в умовах кризи парламентаризму. Це, очевидно, посилює нелегітимність наявної моделі організації влади загалом і спонукає суб’єктів, що володіють правом ініціювати поправки до Конституції України, реалізувати це право.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бебік А. М. Базові засади політології: історія, теорія, методика, практика / А. М. Бебік. – К. : МАУП, 2000. – С. 200–201.
2. Конституції країн парламентської демократії / Ін-т держ. управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України ; Львів. держ. ун-т ім. І. Франка ; підгот. В. М. Кампо та ін. – К., 1994. – Вип. 2. – 93 с.
3. Малишко М. І. Конституції зарубіжних країн та України / М. І. Малишко. – К. : МАУП, 1999. – 72 с.
4. Шаповал В. М. Вищі органи сучасної держави: порівняльний аналіз / В. М. Шаповал. – К. : Основи, 1995. – 134 с.
5. Павленко Р. М. Парламентська відповідальність уряду / Р. М. Павленко. – К. : Академія, 2002. – 255 с.
6. Рудич Ф. М. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку : навчальний посібник / Ф. М. Рудич. – К. : Парламент. вид-во, 2002. – 326 с.
7. Иностранное конституционное право / под ред. проф. В. В. Маклакова. – М. : Юрист, 1996. – 512 с.
8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / под ред. Б. А. Страшуна. – М. : БЕК, 1995. – 778 с.
9. Чиркин В. Е. Элементы сравнительного государствоведения / В. Е. Чиркин ; РАН, Ин-т государства и права. – М. : Юрист, 1994. – 151 с.
10. Политическая власть и конституция в развивающихся странах / под ред. В. А. Юдина. – М. : ИГПАН, 1987. – 137 с.
11. Cohen W. Constitutional Law / W. Cohen. – Westbury ; N. Y. : The Foundation Press, 1993. – 1072 p.
12. Corwin E. S. The President: Office and Powers 1787–1984 / E. S. Corwin. – N. Y. : New York Univ. Press, 1984. – 565 p.
13. American Government (People, Institutions, Policies) / J. Aldrich, G. Miller, Ch. Ostrom, D. Rohde. – Boston : Houghton Mifflin Co., 1986. – 715 p.
14. Rotunda R. D. Modern Constitutional Law: Cases and Notes / R. D. Rotunda. – St. Paul : West Publishing Co., 1996. – 230 р.
15. Shane P. M., Bruff H. H. The Law of Presidential Power: Cases and Materials / P. M. Shane, H. H. Bruff. – Durham : Carolina Acad. Press, 1988. – 940 p.
16. Bailey S. D. British Parliamentary Democracy / S. D. Bailey. – Boston : Houghton Mifflin Co., 1958. – 281 p.
17. Verney D. British Government and Politics / D. Verney. – N. Y. : Newpress, 1966. – 123 р.
18. Ware A. Political Parties and Party Systems / A. Ware. – Oxford : Oxford Univ. Press, 1996. – 390 p.
19. Carret J. The Management of Government / J. Carret. – GB : Penguin Books, 1972. – P. 175–180.
20. Simon J. British Cabinet Government / J. Simon. – London : Routledge, 1992. – P. 80–82.
21. Walker P. G. The Cabinet / P. G. Walker. – London : Collins Clear – Type Press, 1972.
22. Романов Р. М. Российский парламентаризм: генезис и организационное оформление // Полис. – 1998. – № 5. – С. 123–133.
23. Українська державність у ХХ столітті: історико-політологічний аналіз / О. Дергачов, Є. Бистрицький, О. Білий та ін. – К. : Політична думка, 1996. – 448 с.
24. Кульчицький С. В. Державотворчий процес в Україні / С. В. Кульчицький // Укр. іст. журн. – 1996. – № 6. – С. 69–78.
25. Балабан Р. В. Розвиток виборчої системи України: політологічний аналіз : дис. ... канд. політ. наук / Р. В. Балабан. – К., 1999. – 159 с.
26. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна / А. Білоус. – К. : АМУПП, 2000. – 200 c.
27. Гончарук В. П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України : дис. ... канд. політ. наук / В. П. Гончарук. – К., 2001. – 185 с.
28. Лукаш О. Правові засади вдосконалення виборів до Верховної Ради України і практичні реалії 2002 року / О. Лукаш // Наук. пр. МАУП. – 2002. Вип. 5. – С. 118–126.
29. Мазурик О. Виборчі системи, політичні партії та соціальні рухи / О. Мазурик // Політологія. – К. : Нова кн., 2002. – С. 226–228.
30. Скребець Є. Реформа избирательной системы и развитие парламентаризма в Украине / Є. Скребець // Вести. СевГТУ. Сер. : Политология. – 2002. – Вип. 42. – С. 161–168.
31. Абетка української політики : довідник / заг. ред. М. Томенка. – К. : Смолоскип, 1998.
32. Кіс Т. Виборчі сиистеми та їх політичні наслідки / Т. Кіс // Нова політика. – 1995. – № 2. – С. 23–31 ; № 4. – С. 11–30.
33. Wilson A. Ukraine: Two Presidents and Their Powers / A. Wilson ; Taras R. (ed.) ; The Presidency in Post–Communist States. – Cambridge : Cambridge Univ. Press, 1997. – 96 р.
34. Olson D. M. The Legislative Process: A Comparative Approach / D. M. Olson. – N. Y. : West, 1980. – 483 p.
35. Мосюкова Н. Г. Історія парламентської системи в Україні (1990–1998 рр.) : дис. … канд. іст. наук : спец. 07.00.01 – історія України / Н. Г. Мосюкова. – Дніпропетровськ, 2003. – 223 с.
36. Давыдов А., Долганов В., Романенко В., Степовой А. Какими будут выборы / А. Давыдов, В. Долганов, В. Романенко, А. Степовой // Известия. – 1989. – 26 октяб.
37. Слива А. Единство и многообразие / А. Слива // Народный депутат. – 1990. – № 1. – С. 61–67.
38. Глушко Е., Кобаренкова Е., Леванский В., Лысенко В. Избирательные системы в СССР: поиск оптимальной модели / Е. Глушко, Е. Кобаренкова, В. Леванский, В. Лысенко // Сов. государство и право. – 1991. – № 7. – С. 28–35.
39. Табачник Д. Парламент України: гарант стабільності чи гальмо розвитку державності? / Д. Табачник // Віче. – 1993. – № 1. – С. 86–98.
40. Плющ І. Розумний баланс влад – гарант стабільності суспільства / І. Плющ // Віче. – 1993. – № 5. – С. 3–14.
41. Сахно Ю. Закон про вибори Верховної Ради – третя спроба / Ю. Сахно // Нова політика. – 1995. – № 1. – С. 40–44.
42. Украина: партии, блоки, структуры / подгот. центр «Прогноз» под руковод. В. К. Якунина // Днепр вечерний. – 1993. – 7 декаб.
43. Томенко М., Мельниченко В., Яблонський В. Україна напередодні та після виборів / М. Томенко, В. Мельниченко, В. Яблонський // Політична думка. – 1994. – № 2. – С. 36–43.
44. Розумний М. Партійний вибір України / М. Розумний // Сучасність. – 1998. – № 6. – С. 34–66.
45. Тарасенко В. Ліві – центристи – праві: час істини / В. Тарасенко // Віче. – 1998. – № 5. – С. 62–73.
46. Балабан Р. Результати парламентських виборів: політологічний аналіз / Р. Балабан // Нова політика. – 1998. – № 6. – С. 2–5.
47. Грабовський С. Політична ситуація в Україні: спроба концептуального прогнозу / С. Грабовський // Сучасність. – 1999. – № 4. – С. 49–59.
48. Долженков О. Тіньовий аспект політичного процесу в Україні: феномен адміністративно-економічних кланів / О. Долженков // Людина і політика. – 2000. – № 2. – С. 2–6.
49. Наумкіна С., Козловська Л. Аналіз розвитку української політичної еліти у 1994–1999 рр. / С. Наумкіна, Л. Козловська // Нова політика. – 1999. – № 6. – С. 34–37.
50. Гаджиев К. С. Введение в политическую науку / К. С. Гаджиев. – М. : Логос, 1997. – 720 с.
51. Дегтярёв А. А. Основы политической теории / А. А. Дегтярёв. – М. : Высш. шк., 1998. – 430 с.
52. Медушевский А. Н. Демократия и авторитаризм: российский конституционализм в сравнительной перспективе / А. Н. Медушевский. – М. : РОССПЭН, 1998. – 655 с.
53. Kommers D. P. Limiting Goverment – An Introduction to Constitutionalism / D. P. Kommers // East European Constitutional Review. – 2000. – Vol. 9. – № 1/2. – Р. 90.
54. Sartori G. Comparative Constitutional Engineering / G. Sartori. – N. Y. : New York Univ. Press, 1994. – 123 p.
55. Finer S. E., Bogdanor V., Rudden B. Comparing Constitutions / S. E. Finer, V. Bogdanor, B. Rudden. – Oxford : Claredon Press, 1995. – 396 p.
56. Марченко М. Н. Политические теории и политическая практика в развитых капиталистических странах / М. Н. Марченко. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1992. – 383 с.
57. Powell G. B. Contemporary Democracies: Participation, Stability, and Violence / G. B. Powell. – Harvard : Harvard Univ. Press, 1982. – 279 p.
58. Roskin M. G. Countries and Concepts: An Introduction to Comparative Politics / M. G. Roskin. – 6th ed. – Upper Saddle River, NJ : Prentice Hall, 1998. – 504 p.
59. Голишев В. М. Парламентські об’єднання: світовий досвід та українська практика (політологічний аналіз) : дис. … канд. політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути та процеси / В. М. Голишев. – К., 2004. – 212 с.
60. O’Donnell G. On the State, Democratization and Some Conceptual Problems: A Latin American View with Glances at Some Postcommunist Countries / G. O’Donnell // World Development. – 1993. – Vol. 21, № 8. – P. 1355–1369.
61. Кара-Мурза С. Г. Опять вопросы вождям / С. Г. Кара-Мурза. – Киев : Оріяни, 1998. – 493 c.
62. Kitschelt H. Formation of Party Cleavages in Post-Communist Democracies: Theoretical Propositions / H. Kitschelt // Party Politics. – 1995. – Vol. 1, № 4. – P. 7–50.
63. Полохало В. П. Політологія посткомунізму: політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В. П. Полохало. – К. : Політична думка, 1995. – 368 с.
64. Linz J. Transitions to Democracy / J. Linz // Washington Quarterly. – 1990. – № 3. – P. 143–164.
65. Гарань О. В. Убити дракона: з історії Руху та нових партій України / О. В. Гарань. – К. : Либідь, 1993. – 198 с.
66. Рудич Ф. Трансформація політичних структур у країнах СНД і Балтії / Ф. Рудич // Нова політика. – 1996. – № 6. – С. 6–15.
67. Bukkvoll T. Ukraine and European Security / T. Bukkvoll. – London : Chatam House Press, 1997. – 110 p.
68. Кулик О. Парламент України: уроки чи пороки? (огляд результатів діяльності Верховної Ради України ХІІІ скликання) / О. Кулик // Юрид. вісн. України. – 1998. – № 21.
69. Заєць А. Український парламентаризм. Формування й удосконалення / А. Заєць // Віче. – 1999. – № 2. – С. 13–31.
70. Древаль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз) / Ю. Д. Древаль. – Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 280 с.
71. Авер’янов В. Б. Правові питання реалізації конституційних принципів взаємовідносин громадян з органами виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України: проблеми, досвід, перспективи : матер. Наук.-практ. конф. – К. ; Х. : Право, 1998. – С. 232.
72. Звірковська В. А. Український парламентаризм: проблеми становлення і розвитку (політологічний аналіз) : дис. ... канд. політ. наук / В. А. Звірковська. – К., 2002. – 202 с.
73. Мишин А. А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран / А. А. Мишин. – М. : Белые альвы, 1996. – 400 с.
74. Нечепоренко Г. В. Парламентаризм в Україні: сутність та проблеми становлення : дис. ... канд. політ. наук / Г. В. Нечепоренко. – К., 1996. – 186 с.
75. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм: проблеми теорії та практики / А. З. Георгіца ; Чернів. держ. ун-т ім. Ю. Федьковича. – Чернівці : Рута, 1998. – 483 с.
76. Журавльова Г. Витоки українського парламентаризму / Г. Журавльова // Віче. – 1998. – № 6. – С. 135–141.
77. Заєць А. Потрібне нове «прочитання» українського парламентаризму / А. Заєць // Віче. – 1998. – № 11. – С. 33–44.
78. Колобов О. А., Корнилов А. А., Сергунин А. А. Парламентаризм: зарубежный опыт / О. А. Колобов, А. А. Корнилов, А. А. Сергунин. – Н. Новгород : Изд-во Нижегород. гос. ун-та, 1991. – 51 с.
79. Кривенко Л. Розподіл влад і процесуальні права парламенту / Л. Кривенко // Віче. – 1998. – № 3. – С. 14–33.
80. Крылов Б. С. Парламент буржуазного государства. Политическая сущность и формы парламента и парламентаризма на современном этапе / Б. С. Крылов. – М. : ИМО, 1963. – 355 с.
81. Тетерук С. Парламент без білих рукавичок / С. Тетерук // Віче. – 1997. – № 12. – С. 78–90.
82. Агафитский В. И., Касаткина Н. М., Колибаб А. К. Правительство, министерства и ведомства в зарубежных странах / В. И. Агафитский, Н. М. Касаткина, А. К. Колибаб. – М. : Юрид. лит., 1994. – 125 с.
83. Кречмер Г. Фракції. Партії в парламенті / Г. Кречмер. – К. : Заповіт, 1999. – 300 с.
84. Зіллер Ж. Політико-адміністративні системи країн ЄС: порівняльний аналіз / Ж. Зіллер. – К. : Основи, 1996. – 320 с.
85. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран / В. Е. Чиркин. – М. : Юрист, 1997. – С. 216–245.
86. Совгиря О. В. Правовий статус парламентської опозиції (порівняльно-правовий аналіз) : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 – конституційне право / О. В. Совгиря. – К. : 2005. – 243 с.
87. Конституційне право України : підручник / за ред. В. В. Копейчикова. – К. : Юрінком, 1997. – 206 с.
88. Мартыненко П. Ф. Сравнительное конституционное право : учебное пособие / П. Ф. Мартыненко. – Киев : КГУ им. Т. Г. Шевченко, 1987. – 83 с.
89. Погорілко В. Ф., Фріцький О. Ф., Городецький О. В. Конституційне право України / В. Ф. Погорілко, О. Ф. Фріцький, О. В. Городецький. – К. : Наук. думка, 1999. – 513 с.
90. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн / В. М. Шаповал. – К. : АртЕк, Вища шк., 1997. – 420 с.
91. На сессии Верховного Совета УССР // Правда Украины. – 1990. – 7 июня.
92. Гарань О. В. Убити дракона (з історії Руху та нових партій України) / О. В. Гарань. – К. : Либідь, 1993. – 200 с.
93. Табачник Д., Нечепоренко Г. Як перейти рубікон / Д. Табачник, Г. Нечепоренко // Віче. – 1993. – № 5. – С. 15–25.
94. Білоус А. Верховна Рада України: розташування сил і перспективи партій // Нова політика. – 1995. – №1. – С. 29–36.
95. Ткачук А. Депутатські фракції та групи в українському парламенті (політична орієнтація, динаміка змін) // Голос громадянина. – 1997. – № 4. – С. 22–24.
96. Мельниченко В. Політична відповідальність у державному управлінні / В. Мельниченко // Віче. – 2003. – № 1. – С. 19–24.
97. Browne E. C., Dreeijmanis J. Government Coalitions in Western Democracies / E. C. Browne, J. Dreeijmanis. – N. Y. ; London : Longman, 1982. – 182 p.
98. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відом. Верх. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
99. Про політичні партії в Україні : Закон України від 05.04.2001 № 2365-ІІІ // Відом. Верх. Ради України. – 2001. – № 23. – Ст. 118.
100. Україна в 2008 році: щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку : монографія / [за заг. ред. Ю. Г. Рубана]. – К. : НІСД, 2008. – 744 с.
101. Шайо А. Самоограничение власти: (краткий курс конституционализма) / Андраш Шайо ; пер. с венг. А. П. Гуськова, Б. В. Сотин. – М. : Юристъ, 2001. – 292 с.
102. Finer H. Theory and Practice of Modern Government / H. Finer. – Chicago, 1988.
103. Опришко В. Однопалатна і саме Рада – це наша традиція / В. Опришко // Голос України. – 1996. – № 23. – С. 3.
104. Zuckerman A. S. Political Clienteles in Power: Party Factions and Cabinet Conditions in Italy / A. S. Zuckerman. – Sage Publications, 1975. – 194 p.
105. Grimsson O. R. Iceland: A Multilevel Coalition System / O. R. Grimsson. – N. Y. ; London : Longman, 1982. – P. 54–55.
106. Кремень В., Ткаченко В. Україна: шлях до себе: проблеми суспільної трансформації / В. Кремень, В. Ткаченко. – К. : ДрУк, 1998. – С. 270–272.
107. Пігенко В. Парламентська більшість і коаліції у демократичних країнах Заходу / В. Пігенко ; Ун-т штату Індіана (США): Програма сприяння Парламентові України, 1999. – С. 5–7.
108. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п’ятої, шостої статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України», частини четвертої статті 61 Регламенту Верховної Ради України та офіційного тлумачення положень пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 13 Закону України «Про статус народного депутата України» (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції) від 25.06.2008 № 12-рп/2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.
109. Барабаш О. Порівняння деяких статей конституцій різних країн / О. Барабаш, П. Кислий, С. Свєгова // «Вісник» Програми сприяння парламентові України. – 1997. – № 7 (29). – С. 10–12.
110. Гауеншільд В. Д. Суть та правова природа парламентських фракцій / В. Д. Гауеншільд. – Берлін, 1968. – 120 с.
111. Шаповал В. Парламентаризм в Україні: пошуки парадигми чи рух до нового? / В. Шаповал // Віче. – 1997. – № 5. – С. 14–24.
112. Леонтьєва Л. Є. Законодавча влада в Україні: політологія / Л. Є. Леонтьєва. – Вінниця : Нова кн., 2000. – 445 c.
113. Шаповал В. М. Парламентаризм і законодавчий процес в Україні / В. М. Шаповал. – К. : УАДУ, 2000. – 240 с.
114. Кульчитська О. В. Дефініція конституційно-правового статусу депутатських фракцій як запорука стабільності, відносної сталості та внутрішньої погодженості парламентської діяльності / О. В. Кульчитська // Вісн. Ун-ту внутр. справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 130–134.
115. Богданова Н. А. Категория статуса в конституционном праве / Н. А. Богданова // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 11 : Право. – 1998. – № 3. – С. 15–19.
116. Грін К. Більшість на основі коаліції фракцій / К. Грін ; Ун-т штату Індіана (США): Програма сприяння Парламентові України, 2002.
117. Державні Конституції [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.costitution.org/cons/natlcons. htm.
118. Статус опозиції: вітчизняний та зарубіжний досвід, рекомендації: інформаційно-аналітичне дослідження / Лабораторія законодавчих ініціатив. Програма сприяння Параламенту України Ун-ту Індіани США. – К., 2006. – 34 с.
119. Берназюк І. М., Бисага Ю. М. Конституційно-правові основи опозиційної діяльності в Україні: політико-правові реалії в сучасних умовах / І. М. Берназюк, Ю. М. Бисага. – Ужгород : Ліра, 2011. – 212 с.
120. Гаврилов Г. Модели политической оппозиции: теоретико-методологический анализ / Г. Гаврилов. – Екатеринбург, 2003. – С. 12–13.
121. Статус опозиції: вітчизняний та зарубіжний досвід, рекомендації. Інформаційно-аналітичне дослідження / Лабораторія законодавчих ініціатив. Програма сприяння Параламенту України Ун-ту Індіани США. – К., 2006. – 34 с.
122. Яценюк А. Я ніколи не кажу «ні». Я кажу: «так, але...» / А. Яценюк // Україна молода. – 2008. – № 1. – С. 4–6.
123. Тимофеева Л. Н. Власть и оппозиция в России: проблемы взаимодействия в условиях демократии / Л. Н. Тимофеева // Вестн. Рос. Акад. гос. службы при Президенте РФ. – 2006. – № 5. – С. 34–41.
124. Політологія : курc лекцій : навчальний посібник / І. С. Дзюбко, В. Ф. Панібудьласка, Ю. С. Шемшученко та ін. ; за заг. ред. І. С. Дзюбка. – К. : Вища шк., 1993. – 252 с.
125. Брегеда А. Ю. Основи політології: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2000. – 312 с.
126. Лопханова Н. И. Проблема понимания и интерпретации в герменевтике Г. Г. Гадамера и культурно-исторической теории языка Л. С. Выготского : автореф. дис. … канд. филос. наук : спец. 09.00.01 – онтология и теория познания / Н. И. Лопханова ; Соврем. гуманит. ин-т. – М., 2003. – 218 с.
127. Рикёр П. Память, история, забвение / пер. с фр. И. И. Блауберг, И. С. Вдовина, О. И. Мачульская, Г. М. Тавризян. – М. : Изд-во гуманит. лит., 2004. – 728 с.
128. Тимофеева Л. Н. Власть и оппозиция: проблемы легитимации и коммуникации / Л. Н. Тимофеева // Народ – партии – власть. Общественно-политические движения как предмет исследования / сост. Е. И. Хаванов. – М., 1997. – 210 с.
129. Матеріали Венеціанської комісії, ОБСЄ/БДІПЛ, ПАРЄ / за ред. Ю. Ключковського. – К. : ФАДА ЛТД, 2008. – 340 с.
130. Висновок Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до Конституції України за результатами всеукраїнського референдуму за народною ініціативою» вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про внесення змін до статей 76, 80, 90, 106 Конституції України) від 27.06.2000 № 1-в/2000 // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 30. – Ст. 1287. – С. 163.
131. Даль В. И. Большой иллюстрированный толковый словарь русского языка. Современное написание / В. И. Даль. – М. : АСТ, 2008. – 349 с.
132. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь [Електронний ресурс] / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон ; под ред. И. Е. Андреевского. – 7-е изд. – СПб. : Типолитогр. И. А. Ефрона, 1898. – Режим доступу : http://www.vehi.net/brokgauz/index.html.
133. Большая Советская Энциклопедия : в 30 т. – Изд. 3. – М. : Сов. энцикл., 1970–1978. – Ст. 50547.
134. Сичова В. В. Легітимація політичної опозиції як умова підвищення ефективності діяльності органів влади щодо соціально-економічного розвитку регіону / В. В. Сичова // Державне будівництво. – 2006. – № 1 [Електронне видання Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/DeBu/2006-1/index.html.
135. Бабкін В. Д. Опозиція / В. Д. Бабкін // Юрид. енцикл. : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін. – К. : Укр. енцикл., 2002. – Т. 4. – 792 с.
136. Гизо Ф. О средствах правления и оппозиции в современной Франции [Електронний ресурс] / Ф. Гизо. – Режим доступу : www/partyofregions.org.ua/opposition-a-z/4270e0d95879e.
137. Kolinski E. Opposition / E. Kolinski // The Blackwell Encyclopedia of Political Science. – London : Oxford Press, 1993. – 397 с.
138. Сергеев С. А. Политическая оппозиция в современной России (федеральный и региональный аспекты) : дис. … д-ра полит. наук : спец. 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / С. А. Сергеев. – Казань, 2005. – 390 с.
139. Левада-центр: Россияне одобряют критику власти, но не ее смену. 04.08.2008 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.democrat-info.ru/2008/08/04/levada-tsentr-rossiyane-odobryayut-kritiku-vlasti-no-ne-ee-smenu.
140. Танова А. Г. Легальная оппозиция в политическом процессе современного российского общества : дис. … канд. соц. Наук : спец. 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А. Г. Танова. – СПб., 2003. – 209 с.
141. Mersel Y. How patriotic can the opposition be? The role of the minority party during national crisis [Електронний ресурс] / Y. Mersel. – Режим доступу : http://www.jeanmonnetprogram.org/fellowsforum/ymersel_presentation.pdf.
142. Про політичну опозицію : проект Закону від 16.07.2002 № 2007. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=12810.
143. Рябов С. Опозиція як джерело альтернативної політики / С. Рябов // Вибори і демократія. – 2006. – № 4. – С. 9–20.
144. Вінничук Н. Ю. Політична опозиція як інститут сучасної демократії : дис. ... канд. політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути і процеси / Н. Ю. Вінничук ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2007. – 183 с.
145. Зеркин Д. П. Политический конфликт и оппозиция / Д. П. Зеркин // Соц.-полит. журн. – 1998. – № 5. – С. 89–98.
146. Политология : энциклопедический словарь / общ. ред и сост. Ю. И. Аверьянов. – М. : Изд-во Моск. коммерч. ун-та, 1993. – 431 с.
147. Бромхед П. Эволюция Британской конституции / П. Бромхед ; пер. c англ. Д. П. Карповой, Е. Н. Лисицына ; отв. ред. В. А. Баранчиков. – М. : Юрид. лит., 1978. – 336 с.
148. Саенко Г. В. Оппозиция … Оппозиция … Оппозиция? Да здравствует оппозиция! (Политическая оппозиция как социальное явление) / Г. В. Саенко. – М., 1995.
149. Про опозиційну політичну діяльність : проект Закону України від 25.05.2006 № 1011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=27257.
150. Вожеватов М. В. Социально-политические особенности деятельности субъектов оппозиции в регионах современной России (на примере Южного Федерального Округа) : дис. … канд. полит. наук : спец. 23.00.02 – политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / М. В. Вожеватов. – М., 2006. – 171 с.
151. Гельман В. Я. Политическая оппозиция в России: вымирающий вид? / В. Я. Гельман // Полис. – 2004. – № 4. – С. 53–59.
152. Paleski K. Opozycja polityczna – proba typologii / K. Paleski ; Opozycia w systemach demokratycznych i niedemokratycznych. – Inst. Nauk spol. Academii Pedagogicznej im. KEN – Krakow, 2001. – 546 s.
153. Punnett R. British government and politics / R. Punnett ; Dartmouth Pub. Co., USA – 1994 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://openlibrary.org/b/OL1435276M/British_government_and_politics.
154. Лінц Х.-Х. Президентська система і парламентаризм / Х.-Х. Лінц // Демократія : антологія / упоряд. О. Проценко. – К. : Смолоскип, 2005. – 1108 с.
155. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : підручник / О. Ф. Скакун ; пер. з рос. С. О. Бураковський. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
156. Силенко Л. М. Конституційні основи системи стримувань і противаг як засіб організації та функціонування державної влади в Україні : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 – конституційне право / Л. М. Силенко. – К., 2000. – 208 с.
157. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже ; пер. с фр. Л. А. Зиминой. – М. : Акад. проект, 2000. – 538 с.
158. Гурська Л. Бунт і опозиція / Л. Гурська // Етнокультурні проблеми політичного процесу в Україні : колективна монографія. – Львів : Центр політ. досліджень ЛНУ ім. І. Франка, 2001 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://westukr.itgo.com/hurska.html.
159. Дерябина Е. С. Политическая оппозиция в переходный период отечественной истории (1985–1993 гг.) : дис. ... канд. ист. наук : 07.00.09 – историография, источниковедение и методы исторического исследования / Е. С. Дерябина. – Пермь, 1998. – 197 с.
160. Dahl R. Introduction / R. Dahl // Regimes and Oppositions. – New Haven : Yale Univ. Press, 1973. – 411 р.
161. Топорнин В. Н., Чиркин В. Е., Юдин Ю. А. Сравнительное конституционное право / В. Н. Топорнин, В. Е. Чиркин, Ю. А. Юдин. – М. : Манускрипт, 1996. – 670 c.
162. Проблеми державно-правової реформи в Україні : зб. наук. пр. / Ін-т законодавства Верх. Ради України. – К., 1997. – Вип. 3. – 284 с.
163. Павленко Р. М. Парламентська відповідальність уряду / Р. М. Павленко. – К. : Академія, 2002. – 255 с.
164. Голишев В. Ритуальна трансформація та її значення / В. Голишев // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії, конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття : тези п’ятої Міжнар. наук.-практ. конф., 22–25 травня 1997 р.  К. ; Чернівці, 1997. – С. 236–239.
165. Нерсесянц В. С. История политических и правовых учений / В. С. Нерсесянц. – М. : ИНФРА-М, 1996. – 810 c.
166. Schumpeter J. Capitalism, Socialism, and Democracy / J. Schumpeter. – N. Y. : Harper&Row, 1950. – P. 250–283.
167. Шляхтун П. П. Політологія / П. П. Шляхтун. – К. : Либідь, 2002. – 574 с.
168. Сидоров Н. А. Центральные государственные органы ФРГ / Н. А. Сидоров. – М. : ИМО, 1961. – 106 с.
169. Примаченко О. Тема: Лобі / О. Примаченко // День. – 1997. – № 49. – С. 8.
170. Скоблик Н. Роберт Даль: Шлях у політичну науку / Н. Скоблик // Людина і політика. – 2000. – № 3. – С. 83.
171. Латигіна Н. Елітні теорії: сучасне бачення / Н. Латигіна // Віче. – 1998. – № 8. – С. 124.
172. Мария Д’Алва Жил Киндо. Эффективность системы власти и процесс принятия решений / Мария Д’Алва Жил Киндо // Латинская Америка. – 1998. – № 2. – С. 47–57.
173. Голишев В. Середній клас в Україні: проблеми утворення та перспективи становлення / В. Голишев // Соціальна безпека: пошук нової парадигми : зб. наук. ст. – К. : Центр перспективних соц. досліджень, Нац. акад. управління, 2003. – С. 126.
174. Бабкіна О. В., Горбатенко В. П. Політологія: посіб. для студ. вуз. / О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. – К. : Академія, 1998. – С. 359.
175. Голишев В., Смолянюк В. «Європеїзація» системи оборони? Теорія і практика створення європейських збройних сил / В. Голишев, В. Смолянюк // Політика і час. – 2000. – № 11/12. – С. 40–42.
176. Loewenberg G., Patterson S., Jewell M., eds. Handbook of Legislative Research / G. Loewenberg, S. Patterson, M. Jewell eds. – Cambridge : Harvard Univ. Press, 1985. – P. 519–572.
177. Barberis P. The New Public Management (NPM) and a New Accountability / P. Barberis // Public administration. – 1998. – № 3. – P. 451–471.
178. Томенко М. Сучасна Україна: політичні олігархи, холдинги, синдикати / М. Томенко // Точка зору. – 1999. – 17 квіт. – С. 13.
179. Дюверже М. Политические партии / М. Дюверже ; пер. с фр. Л. А. Зимина. – М. : Академ. Проект, 2000. – 558 с.
180. Древаль Ю. Формування та функціонування парламентської більшості (досвід Європейських країн) / Ю. Древаль // Демократичне врядування : наук. вісн. – 2009. – № 3. – С. 23–29.
181. Шлоєр Б. Про більшість і меншість у парламенті ФРН / Б. Шлоєр // Парламентаризм в Україні: теорія та практика : матер. міжнар. наук.-практ. конф., присвяченої 10-й річниці з дня проголошення незалежності України та 5-й річниці з дня прийняття Конституції України. – К. : Ін-т законодавства Верх.ї Ради України, 2001. – С. 122–126.
182. Шмачкова Т. В. Теории коалиций и становление российской многопартийности (Методики рационализации выбора) / Т. В. Шмачкова // Полис. – М., 1996. – № 5. – С. 28–52.
183. Strom К. Minority Governments in Parliamentary Democracies: The Rationality on Nonwinning Cabinet Solutions / K. Strom // Comparative political Studies. Houston. – 1984. – Vol. 17, № 2. – P. 199–227.
184. Шимов Я. В. Гражданское общество и правящая элита в переходный период: чешский вариант / Я. В. Шимов // Полис. – М., 2001. – № 3. – С. 149–159.
185. Мютцених Р. Первые шаги «большой коалиции» / Р. Мютцених // Мировая экономика и международные отношения. – 2006. – № 5. – С. 19–27.
186. Dahl R. Poliarchy: Participation and Opposition / R. Dahl. – New Haven : Yale Univ. Press, 1971. – 257 p.
187. Zimmerman E. Government Stability in Six European Countries During the World Economic Crisis of the 1930s: Some Preliminary Considerations / E. Zimmerman // European Journal of Political Research. – 1987. – Vol. 15, № 1. – P. 23–52.
188. Бєлов Д. М., Бисага Ю. М. Інститут Президента в Україні та Франції: порівняльно-правове дослідження / Д. М. Бєлов, Ю. М. Бисага. – Ужгород : Ліра, 2005. – 215 с.
189. Доган M. Роль политического класса в смене режимов власти / М. Доган, Дж. Хигли // Мировая экономика и междунар. отношения. – М., 1998. – № 2. – С. 101–108.
190. Ардан Ф. Франция: государственная система / Ф. Ардан ; пер. с фр. Л. С. Филипповой. – М. : Юрид. лит., 1994. – 176 с.
191. Древаль Ю. Еволюція політичної системи сучасної Франції: уточнения базових оцінок / Ю. Древаль // Дослідження світової політики : зб. наук. пр. – К., 2003. – С. 84–93.
192. Роланд-Гольст Г. Жан Жак Руссо: его жизнь и сочинения / Г. Роланд-Гольст. – М. : Новая Москва, 1923. – 512 с.
193. Кон И. С. Социологическая концепция Герберта Спенсера / И. С. Кон // История буржуазной социологии XIX – начала XX века / под ред. И. С. Кона ; утверждено к печати Ин-м социол. исследований АН СССР. – М. : Наука, 1979. – С. 40–52.
194. Токвиль А. О демократии в Америке / А. Токвиль. – М., 1981. – 231 с.
195. Грушанська Н. І. Парламентська опозиція / Н. І. Грушанська // Юрид. енцикл. : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко та ін. – К. : Укр. енцикл., 2002. – Т. 4.
196. Литвин В., Нечепоренко Г. Політична опозиція: деякі аспекти світового досвіду та сучасна українська практика / В. Литвин, Г. Нечепоренко // Політика і час. – 1994. – № 1. – С. 51–62.
197. Сало І. С. Політична система України в контексті досвіду демократичного будівництва країн ЦСЄ та Балтії [Електронний ресурс] / І. С. Сало. – Режим доступу : http://lib.rada.gov.ua/DocDescription?doc_id=39782.
198. Ясин Е. Г., Снеговая М. В. Тектонические сдвиги в мировой экономике: что скажет фактор культуры / Е. Г. Ясин, М. В. Снеговая // Докл. на X Междунар. науч. конф. ГУ-ВШЭ по проблемам развития и экономики общества (Москва, 7–9 апреля 2009 г.). – М., 2009. – С. 114–121.
199. Валадес Д. Контроль над властью / Д. Валадес. – М., 2006. – 211 с.
200. Бабкін В. Д. Державна влада і політична опозиція / В. Д. Бабкін // Правова держава : щоріч. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1996. – Вип. 7. – С. 193–199.
201. Слиска Л., Динес В. Парламентская оппозиция как фактор политической стабильности демократических режимов / Л. Слиска, В. Динес // Власть. – 2001. – № 10. – С. 8–14.
202. Opozycja parlamentarna / red. nauk. Eugeniusx Zwierzchowski. – Warszawa, 2000. – S. 21–25.
203. Мартов (Цедербаум) Ю. О. Политич