Пащенко Сергій Миколайович. Критерії індивідуалізації лікування хворих на рак молочної залози на основі визначення деяких лектиноспецифічних маркерів пухлини

brief description

Пащенко Сергій Миколайович. Критерії індивідуалізації лікування хворих на рак молочної залози на основі визначення деяких лектиноспецифічних маркерів пухлини : дис... д- ра мед. наук: 14.01.07 / НАН України; Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є.Кавецького. - К., 2005

Пащенко С.М. Критерії індивідуалізації лікування хворих на рак молочної залози на основі визначення деяких лектиноспецифічних маркерів пухлини. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за cпеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена вивченню можливості підвищення ефективності діагностики та індивідуалізації лікування хворих на рак молочної залози на підставі оцінки профілю лектиноспецифічних вуглеводних детермінант пухлини. Ретроспективні дослідження дозволили встановити, що біологічні особливості пухлини: автономність, темп росту, метастазування, первинна множинність, адгезія та інвазія корелюють із наявністю у пухлині клітин з рецепторами до лектинів. Поява в перші два роки після радикального лікування віддалених метастазів пов’язана з відсутністю у паренхімі і стромі пухлин рецепторів до лектинів SBA, ML, Con A, LCA і PSA.
На підставі визначення в пухлині рецепторів до лектинів індивідуалізовано схеми лікування хворих на рак молочної залози. У хворих на РМЗ у стадіях T1с 0M0 і T2N0M0 при відсутності рецепторів до лектинів у паренхімі і стромі пухлини ефективні органозберігаючі операції. У випадках карцином з фенотипом пухлини PNA+, HPA+, SNL+, WGA+, Con A+, PSA+, LCA+і ML1, SBA післяопераційне хіміопроменеве лікування знижувало частоту регіонарних рецидивів.
Включення в програму лікування хворих на місцевопоширений рак молочної залози консервативного методу поліпшує результати в тих випадках, коли паренхіма і строма пухлини містять рецептори ML1, SBA, Con A, PSA, LCA.

У дисертації теоретично обґрунтовано і наведено нове рішення актуальної науково-прикладної проблеми онкології підвищення ефективності лікування хворих на рак молочної залози на основі індивідуалізації хірургічного методу, хіміо-, гормоно-, променевої терапії, які ґрунтуються на наявності у пухлинах рецепторів до лектинів PNA, HPA, SNL, ML1, SBA, WGA, Сon A, PSA, LCA і LAM.
1. Для місцевого інвазійного росту карциноми характерна наявність в клітинах паренхіми та в стромі пухлин рецепторів до лектинів PNA, SBA, ML1, Con A, PSA і LCA. Метастазування раку молочної залози в регіонарні лімфатичні вузли прямо корелює із виявленням в пухлині клітин з рецепторами до лектинів WGA і SNL (rwga = 0,71, rsnl = 0,65). Поява в перші два роки після радикального лікування гематогенних метастазів зв’язана з відсутністю у паренхімі і стромі пухлин рецепторів до лектинів SBA, ML1, Con A, LCA і PSA.
2. Органозберігаючі операції в хворих на РМЗ на стадіях T1с N0M0 і T2N0M0, доцільно проводити у випадках відсутності рецепторів до лектинів SBA, ML1, Con A, PSA і LCA у паренхімі і в стромі пухлини. Встановлено, що для карцином з фенотипом пухлини PNA+, HPA+, SNL+, WGA+, Con A+, PSA+, LCA+і ML1, SBA ризик рецидивів зменшується при виконанні мастектомії.
3. Застосування після мастектомії хіміопроменевої терапії хворим в стадії T1с N0M0 при відсутності в паренхімі і стромі пухлини рецепторів до лектинів збільшує загальну п’ятирічну виживаність на 22,5 %, а безрецидивну - на 41,7 %. У хворих з фенотипом пухлини PNA+, HPA+, SNL+, WGA+, Con A+, PSA+, LCA+і ML1, SBA хіміопроменева терапія після органозберігаючої операції знижувала частоту регіонарних рецидивів на 46,7 % у порівнянні з групою, що отримувала променеву терапію.
4. На стадії T2N0M0, в випадках відсутності у пухлині рецепторів до лектинів, віддалені метастази після ад’ювантного хіміопроменевого лікування спостерігалися при органозберігаючих операціях на 22,1 %, при мастектомії за Маденом - на 57,1 %, при мастектомії за Пейті - на 70,3 % рідше, у порівнянні з групою хворих, що отримували тільки післяопераційну променеву терапію.
5. Розроблено оригінальний спосіб індивідуалізації комплексного лікування хворих на рак молочної залози в стадії T2 N1а M0. При відсутності в пухлині рецепторів до лектинів SBA, ML1, Con A, PSA і LCA лікування необхідно починати з хірургічного методу, а далі проводити хіміопроменеву терапію, що сприяє зниженню частоти віддалених метастазів на 43,3 %.
6. Консервативний метод лікування хворих на місцевопоширений рак молочної залози поліпшує результати в тих випадках, коли в паренхімі і стромі пухлини визначені рецептори до лектинів PNA, HPA, ML1, SBA, Сon A. При консервативному лікуванні п’ятирічна виживаність прямо корелювала із наявністю у паренхімі пухлини клітин з рецепторами до лектинів PNA (r = 0,79), HPA (r = 0,88), ML1, SBA і Con A (r = 0,65).
7. При відсутності в паренхімі і стромі пухлини рецепторів до лектинів Con A, PSA і LCA хворим на місцевопоширений рак молочної залози необхідно виконувати мастектомію за Маденом, що приводить до збільшення в 2 рази п’ятирічної загальної і безрецидивної виживаності. При пухлинах з фенотипом Con A+, PSA+, LCA+більш доцільним є виконання хвориммастектомії за Пейті або Холстедом, що збільшує п’ятирічну безрецидивну виживаність на 33,5 %.
8. Визначені характерні зміни профілю лектиноспецифічних вуглеводних детермінант клітин пухлини в комплексі із традиційними методами дозволили індивідуалізувати хіміотерапію хворих на рак молочної залози. Терапевтичний патоморфоз та регресія пухлини негативно корелювали з наявністю у паренхімі клітин, які мали рецептори до лектинів ML1
(r = - 0,79), SBA (r = - 0,83), Con A (r = - 0,62), PSA (r= - 0,88), LCA (r= - 0,94).
9. Застосування тамоксифену у хворих на рак молочної залози ефективно при наявності в пухлині клітин з рецепторами до лектину PNA, про що свідчить збільшення загальної п’ятирічної виживаності на 20,8 % і безрецидивної - на 25,2 %, порівняно з групою хворих, що мають PNA клітини.
10. Включення в програму лікування хворих на місцевопоширений рак молочної залози аднексектомії, в випадках наявності у пухлині PNA+клітин, поліпшувало загальну п’ятирічну виживаність на 58,5 %, в порівнянні з групою, яка мала PNA клітини.