Павліха Наталія Володимирівна. Організаційно-інституційні засади сталого просторового розвитку регіону: теорія, методологія, механізми

brief description

Павліха Наталія Володимирівна. Організаційно-інституційні засади сталого просторового розвитку регіону: теорія, методологія, механізми : Дис... д-ра наук: 08.00.05 2007

Павліха Н. В. Організаційно-інституційні засади сталого просторового розвитку регіону: теорія, методологія, механізми.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Інститут регіональних досліджень НАН України, Львів, 2007.
Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічних засад і механізмів організаційного та інституційного забезпечення сталого просторового розвитку регіону в умовах євроінтеграції, що базується на міждисциплінарному підході.
В роботі сформульовано суть сталого розвитку у просторовому вимірі, з’ясовано проблеми детермінації ідеї сталого просторового розвитку регіонів, досліджено еволюцію теорії цього розвитку, виявлено динаміку та фактори сталого розвитку просторових систем, окреслено інтеграційні процеси цього розвитку та проаналізовано зарубіжний досвід, виявлено сучасні тенденції сталого просторового розвитку регіонів в контексті міжнародної інтеграції.
Розкрито методологічні аспекти управління сталим розвитком просторових систем. При цьому визначено критерії та розроблено концептуальні засади управління сталим просторовим розвитком регіону, розкрито особливості формування опорного каркасу просторових систем та просторового планування, запропоновано методологію проектного управління сталим просторовим розвитком.
Визначено місце та роль соціально-економічних підойм та ресурсно-екологічних чинників сталого просторового розвитку регіону. Розкрито механізми державного регулювання процесів сталого просторового розвитку, просторового планування та програмно-цільового управління в системі забезпечення цього розвитку. Розроблено наукові засади моніторингу сталого просторового розвитку регіону.

Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є формування нового напрямку в науці розвитку продуктивних сил і регіональної економіки, в основі якого розробка теоретико-методологічних засад і механізмів організаційного та інституційного забезпечення сталого просторового розвитку регіону в умовах євроінтеграції, що базується на міждисциплінарному підході.
Головні науково-теоретичні, методологічні та практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Огляд робіт, присвячених дослідженню питань щодо забезпечення сталого просторового розвитку регіону дає підстави стверджувати, що теоретична основа даних цих процесів в Україні знаходиться лише на стадії становлення. Тому виникає необхідність у визначенні сутності та значення сталого просторового розвитку; дослідженні еволюції теорії, динаміки та факторів сталого розвитку просторових систем; виявленні інтеграційних процесів та узагальненні зарубіжного досвіду сталого просторового розвитку.
2. На основі дослідження еволюції теорії сталого просторового розвитку регіону виявлено її міждисциплінарний характер. Доведено, що все різноманіття вчень, покладених в основу формування цієї теорії, можна згрупувати за ознаками домінування тих чи інших принципів, категорій та термінів. Усі вони містять різноманітні хорологічні тлумачення та виходять на нові поняття, які формують понятійний апарат регіонології.
3. Важливою умовою досягнення перспектив сталого просторового розвитку регіону є здатність побачити просторову систему в цілому, вміння розкрити зв’язки та взаємодії між окремими її складовими в їх динаміці. Доповнено зміст поняття просторової системи з позиції розкриття об’єкта дослідження процесів сталого просторового розвитку регіону; визначено динамічність як узагальнену властивість цього розвитку та фактори, що впливають на нього. Їх врахування дозволяє виявити, з одного боку, можливі соціально-економічні та екологічні конфлікти просторової системи, з іншого, потенційні точки та вектори забезпечення її сталого розвитку.
4. Виходячи з того, що Україна має унікальне стратегічне положення, її національні інтереси у сфері досягнення перспектив сталого просторового розвитку є визначальними. Доведено доцільність розробки та впровадження соціо-економіко-екологічної моделі сталого просторового розвитку її регіонів. При цьому обґрунтовано необхідність адаптації до вітчизняних умов досвіду інших держав щодо розробки та реалізації науково обґрунтованої політики сталого розвитку просторових систем.
5. Серед складних і актуальних проблем, пов’язаних із розв’язанням завдань, спрямованих на захист національних інтересів України та дотримання принципів сталого просторового розвитку регіонів, слід виділити забезпечення належного рівня якості життя для теперішнього та майбутнього поколінь людей. Дослідження якості життя населення в регіонах України як узагальнюючого критерію їх сталого просторового розвитку дозволило встановити проблемні регіони та довести недостатню дієвість концепції сталого розвитку в сучасних умовах і необхідність розробки та реалізації науково обґрунтованої моделі управління сталим просторовим розвитком як важливого напряму регіональної політики.
6. Ефективна реалізація визначених функцій управління сталим просторовим розвитком регіону, а саме просторового планування, просторової організації, просторового регулювання, моніторингу та мотивації, сприятиме вирішенню питань щодо організації та перспектив розвитку відповідного регіонального простору, інфраструктурної забезпеченості та зв’язаності, ефективності заходів, спрямованих на досягнення його конкурентоспроможності, стимулювання інвестиційної діяльності та підвищення інвестиційної привабливості.
7. На основі вивчення зарубіжного досвіду встановлено основні принципи управління сталим просторовим розвитком регіону: збереження та захист цілісності країни, подолання регіональних відмінностей та забезпечення високого рівня якості життя населення в усіх регіонах країни, активізацію урбанізаційних процесів та поліпшення відносин між містом та селом, принцип просторової доступності, забезпечення безпечного функціонування прикордонного простору країни, раціональне використання природних ресурсів та охорона довкілля, дотримання енергетичної безпеки, збереження національно-культурної спадщини, розширення можливостей доступу до інформації та знань.
8. До пріоритетних завдань управління сталим розвитком просторових систем віднесено визначення опорного каркасу території, загальновідома концепція якого доповнена авторським баченням особливостей його формування на базі розселення, демографічної, природно-ресурсної, виробничої, екологічної, інтелектуально-ділової, інноваційно-інвестиційної, інфраструктурної, історико-культурної складових регіонального простору та можливостей його застосування для визначення сильних та слабких сторін розвитку регіону.
9. Досягненню перспектив сталого просторового розвитку регіону сприятиме здійснення просторового планування, що має бути покладено в основу розробки стратегії регіонального розвитку, направлено на оптимізацію співвідношення розвитку просторових систем різних рівнів, визначення місця кожної з них в загальному просторі країни та забезпечення підготовки проектних рішень щодо ефективності використання їх потенціалу.
10. В умовах євроінтеграції реалізація концептуальних положень управління сталим розвитком просторових систем повинна базуватися на ідеї конструювання просторової моделі, організації збалансованої взаємодії природної та соціально-економічної її підсистем та їх регулювання, що доцільно втілити в життя на основі використання теорії управління проектами. Воно вимагає розробки такого комплексу механізмів, який дозволяє пов’язати рівень загальнодержавного планування з рівнями функціонування регіонів та діяльності підприємницьких структур. Доведено, що застосування науково обґрунтованої методології управління проектами сталого просторового розвитку дозволяє перейти від традиційної адміністративної моделі управління до нової системи просторового менеджменту, де центральним елементом стає орієнтація на досягнення результату підвищення ефективності на всіх рівнях управління, усунення міжрегіональних диспропорцій, поліпшення якості життя населення.
11. Визначальним в процесі забезпечення сталого просторового розвитку регіону є людський ресурс. Акумуляції людського потенціалу сприяють процеси, пов’язані із: поліпшенням відтворення населення; підвищенням його добробуту; структурною трансформацією регіону; піднесенням рівня зайнятості населення; вдосконаленням інфраструктурного облаштування просторових систем; активізацією інвестування, транскордонного співробітництва та міжрегіональної інтеграції. Саме вони являють собою соціально-економічні підойми сталого просторового розвитку регіону.
12. Дослідження динаміки цих процесів вказує на поглиблення диференціації рівнів розвитку регіонів України, різке погіршення якості життя населення, важливими засобами подолання чого визначено підвищення конкурентоспроможності регіону та забезпечення стимулювання і мотивації його сталого просторового розвитку. При цьому особливе місце належить інвестиційній діяльності та підвищенню інвестиційної привабливості регіону. Доведено, що важливим джерелом інвестиційного забезпечення реалізації державної політики сталого просторового розвитку регіону є створення оптимальної системи управління бюджетними коштами. Цьому сприятиме запровадження єдиної загальнодержавної інформаційно-аналітичної системи бюджетування.
13. Визначення пріоритетів досягнення перспектив сталого просторового розвитку регіону потребує врахування дії ресурсно-екологічних чинників, до яких віднесено стале природокористування, збереження та ефективне використання ландшафтного потенціалу країни, функціональне зонування регіонального простору, запровадження екобезпечних інноваційних рішень. Окреслення цих завдань передбачає розробку відповідної регіональної стратегії, механізми реалізації цілей якої мають бути соціально привабливими, економічно доцільними з огляду на державні і регіональні інтереси та екологічно безпечними.
14. Оптимізації процесів управління сталим просторовим розвитком регіонів повинні сприяти організаційні та інституційні механізми облаштування регіонального простору. До них віднесено відповідне державне регулювання, регіональне управління, діагностику, моделювання, програмування та моніторинг сталого просторового розвитку регіону. Розробка організаційної моделі управління цим розвитком слугуватиме основою для узгодження цілей і спільного вирішення загальнодержавних завдань щодо використання просторових систем. При цьому важливим засобом моделювання виступає схема планування території регіону. Її реалізація передбачає функціонування, перетворення і модернізацію сформованої системи розселення й мережі міських та сільських поселень на основі врахування нової геополітичної ситуації; формування і розвиток транспортно-комунікаційної інфраструктури, яка сприяє задоволенню потреб населення; створення передумов для подолання гострих проблем розвитку великих міст в сукупності з навколишніми агломераціями, метрополісних регіонів; забезпечення сталого просторового розвитку малих і середніх міст та сільських поселень.
15. Стрижневим елементом програмування сталого просторового розвитку регіону є прогнозування та розроблення програм (державних та регіональних). Пріоритетом у контексті забезпечення цього розвитку є розробка та реалізація державних програм використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу. В них мають бути чітко окреслені стратегічні напрями господарського освоєння природних ресурсів, науково обґрунтовані обмеження масштабів їх використання, оптимізовані пропорції міжгалузевої взаємодії в системі природокористування, визначені інституційні підойми регулювання взаємовідносин між державою та суб’єктами господарювання, узаконені фінансові важелі переливу частини доходів від використання природного капіталу” у спеціальні фонди сталого просторового розвитку.
16. Моніторинг як контролююча функція управління сталим просторовим розвитком передбачає створення та використання державної інфраструктури геопросторових даних. Це дозволить здійснювати єдину науково-технічну політику; системно координувати діяльність в галузі формування і застосування інформаційних ресурсів, запровадження єдиних стандартів, уніфікованих технологій збору та обробки даних, уникнення дублювання робіт та інформації, забезпечення її широкого доступу і ефективного використання органами державної, регіональної влади та місцевого самоврядування.