Пеньков Дмитро Борисович. Вплив циклоферонотерапії на перебіг і наслідки гострого та хронічного вірусного гепатиту C

brief description

Пеньков Дмитро Борисович. Вплив циклоферонотерапії на перебіг і наслідки гострого та хронічного вірусного гепатиту C: дисертація канд. мед. наук: 14.01.13 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2003.

Пеньков Д.Б.Вплив циклоферонотерапії на перебіг і наслідки гострого та хронічного вірусного гепатиту С. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.13 інфекційні хвороби. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, Київ, 2003.
На основі проведеного комплексного клініко-лабораторного обстеження хворих на HCV-інфекцію виявлено, що при застосуванні циклоферону швидше відбувається нормалізація клініко-біохімічних показників, а також зменшення імунологічного дисбалансу у порівнянні із застосуванням тільки базисної терапії. Показано високий противірусний ефект препарату. Виявлено позитивний вплив циклоферонотерапії на віддалені наслідки ГС, що виявлявся збільшенням частоти переходу до стадії ремісії у хворих на ХГС і зменшенням частоти трансформації гострої форми гепатиту в хронічну.
Доведена посилена інтерфероніндукуюча і противірусна дія циклоферону у хворих на ГГС, а також вірогідне зменшення частоти несприятливих наслідків при призначенні препарату в дозі 500 мг.

1. Циклоферонотерапія хворих на гострий і хронічний ГС прискорює регрес клінічних симптомів, нормалізацію біохімічних показників, що сприяє скороченню термінів стаціонарного лікування: при хронічній формі на 5 днів, при гострій на 4,1 і 5,9 днів на тлі застосування препарату в дозі 250 і 500 мг відповідно.
2. При HCV-інфекції виявлена вторинна імунологічна недостатність, про що свідчить зниження вмісту основних субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові (CD3+, CD4+, CD56+), а також ІРІ. Терапія циклофероном на відміну від лікування тільки традиційними методами, призводила до зменшення імунологічного дисбалансу.
3. У хворих на HCV-інфекцію відзначається вірогідне зниження рівня ІФН-a у сироватці крові у порівнянні з показниками норми, яке більш виражене при хронічній формі. Терапія циклофероном сприяє значному підвищенню рівня сироваткового ІФН-a, що свідчить про те, що позитивний клінічний ефект препарату значною мірою зумовлений активізацією системи ендогенного інтерферону.
4. У хворих на ГГС РНК HCV у сироватці крові не реєструється в 3,3 і 4,2 разів частіше після проведення курсу циклоферонотерапії в дозах 250 і 500 мг відповідно, ніж у пацієнтів, які одержували тільки базисну терапію. При ХГС припинення реплікації вірусу відзначається тільки у хворих, які лікувалися циклофероном (46,2%).
5. Існування вірогідного прямого кореляційного зв'язку між рівнем ІФН-a у сироватці крові і вмістом природних кілерів на тлі циклоферонотерапії є підтвердженням імунокоригуючої дії препарату, а наявність зворотної кореляції між рівнем ІФН-a і РНК HCV, а також між вмістом природних кілерів і РНК HCV свідчить про опосередковану противірусну дію препарату.
6. При порівнянні ефективності застосування циклоферону в різних дозах у хворих на ГГС встановлений більш виражений інтерфероніндукуючий і противірусний ефект, а також вірогідне зменшення частоти несприятливих наслідків при призначенні препарату в дозі 500 мг.
7. При вивченні віддалених результатів лікування хворих на ХГС встановлено, що повна ремісія мала місце тільки у пацієнтів, які одержували циклоферон (30,8%). Терапія ГГС циклофероном запобігає розвитку хронізації процесу у 38,1 % хворих, які отримували препарат у дозі 250 мг і у 50,0% у дозі 500 мг, тоді як при базисній терапії частота реєстрації HCV-пастінфекції вірогідно нижче (8,0%).